Колінко Н. О.
Національний університет “Львівська політехніка”
Дослідження керівництва та його ролі в інноваційній діяльності неможливе без аналізу типології керівників. Отже, перш ніж запропонувати свою класифікаційну типологію керівника в управлінні інноваційною діяльністю пропоную розглянути підходи інших науковців, які наводять різновиди типів керівника.
Д. Крейсі [1, с. 179-180] виділив чотири нових типи керівників:
- інтуїтивно-емотивний тип – основними рисами даного типу керівника є орієнтація на міжособові відносини та стимуляції індивідуального і професійного розвитку кожного працівника, з яким він співпрацює. Сила – здібність переконувати та співпрацювати. Слабкість - надмірний особистісний підхід до вирішення проблем;
- інтуїтивно-логічний тип – керівникам даного типу властиві прагнення розробляти різноманітні концепції розвитку організації, яку він очолює, проявляючи винахідливість та аналітичність. Сила – вміння мислити логічно та аналітично. Слабкість – сприйняття ситуації більш проблемною, ніж вона насправді може бити;
- сенсорно-вирішальний тип – керівник характеризується жорсткістю та надійністю, усі завдання будуть виконані точно в терміни. Сила – почуття відповідальності. Слабкість – жорсткість та вузький погляд на виконання правил та інструкцій;
- сенсорно-сприйнятливий тип – керівник даного типу незамінний в ситуації, де необхідно миттєво реагувати на різноманітні зміни у моменти ризику та небезпеки. Сила – здатність легко приймати рішення та виконувати різноманітні завдання. Слабкість – не цікавість до щоденної буденної роботи та невміння мислити широко.
Американський вчений Р. Уотерман [2, с. 251] виділяє три типи керівників-лідерів:
- сторож – керівники бездіяльності, які хочуть бути впевненими в тому, що за час їхньої роботи нічого не трапиться;
- маніпулятор коштами – керівники зайняті фінансами питаннями підприємства;
- будівельник – керівники, які працюють та вірять, що зможуть покращити щось;
- парадоксальний керівник – керівники нового типу з новим баченням розвитку підприємства, тому особистість такого керівника може бути охарактеризована досить суперечливими рисами: твердий, але гнучкий; дуже серйозний, але має почуття гумору; дружелюбний, але вміє зберігати дистанцію; фанатично відданий своїй справі і врівноважений; мрійливий і в той же час реалістичний.
Приклад класифікації типів керівників зайнятих в управлінні інноваційною діяльністю, з огляду на особливості мислення навели В. Стадник та М. Йохна [3, с. 93]:
- реактивний керівник. Їхнє мислення налаштоване на те, щоб відреагувати на зміну, яка вже відбулась у середовищі господарювання;
- екстраполятивний керівник. Їм притаманне мислення на основі екстраполяції (поширення) тенденцій;
- креативний керівник. Їхнє мислення налаштоване на перспективу, використовуючи нові підходи до вироблення гнучких управлінських рішень.
Л. Гордієнко [4, с. 81] виділяє чотири головних архетипи керівників інноваційної діяльності відносно практичної діяльності:
- лідер – відіграє специфічну роль у процесі розробки та реалізації проектних інноваційних рішень через прагнення до нового, передбачення ходу справ, уміння спілкуватися з людьми, вмінням розпізнати потенціал кожної людини та зацікавити її у повній мірі використовувати цей потенціал;
- адміністратор – відповідає умовам, коли для успішного функціонування інноваційної діяльності на стадії реалізації потрібен жорстокий контроль і екстраполяційне планування на перспективу через здібності оцінювати ефективність роботи організації, а не особисті якості;
- плановик – прямує до оптимізації майбутньої інноваційної діяльності, концентруючи основні ресурси в традиційних сфер діяльності, скеровуючи таким чином організацію на досягнення поставлених цілей;
- підприємець – прямує до оптимізації майбутньої інноваційної діяльності, прагнучи змінити динаміку розвитку організації через пошук нових напрямів діяльності й можливості поширення номенклатури продукції.
Аналізуючи керівництво в управлінні інноваційною діяльністю запропонуємо п’ять типів керівника зайнятого в сфері інноваційної діяльності, згрупувавши за рівнем новаторства чи консервативності при дослідженні та впровадженні інноваційних ідей:
- суперноватори – керівники, які охоче приймають та впроваджують усі інноваційні ідеї підлеглих, не чекаючи їх визнання з боку інших;
- новатори – керівники, які позитивно ставляться до дослідження та розробки інноваційних ідей підлеглих, але впроваджують раціональні та перевірені із них, попередньо обміркувавши доцільність;
- звичайні – керівники, які здійснюють дослідження та впровадження інноваційних ідей по мірі необхідності;
- консерватори – керівники, які повільно сприймають та впроваджують інноваційні ідеї підлеглих, схильні не до змін, а до збереження існуючих традицій;
- суперконсерватори – керівники, які дуже довго аналізують, щодо доцільності дослідження та впровадження інноваційних ідей підлеглими, активні противники будь-яких новинок.
Наведемо характерні відмінності у табл. 1 між двома радикально відмінними типами керівника: суперноватора та суперконсерватора.
Таблиця 1
Характерні відмінності керівника суперноватора та керівника суперконсерватора
Ознаки
|
Характерні особливості
|
Суперноватор
|
Суперконсерватор
|
Бачення дійсності
|
Еврестичне
|
Проблемне
|
Сприйняття
|
Реалістичне
|
Системне
|
Рішення
|
Ініціативне
|
Раціональне
|
Тип особистості
|
Екстраверт
|
Інтроверт
|
Прийняття рішення
|
Колегіальне
|
Єдиноначальне
|
Вид розпорядження
|
Прохання
|
Наказ
|
Характер влади
|
Харизма
|
Посада
|
Результат
|
Ініціація змін
|
Забезпечення стабільності
|
Авторитет
|
За роботою
|
За посадою
|
Повага
|
За авторитетом
|
За статусом
|
Природа феномену
|
Психологічна
|
Соціальна
|
Отже, в умовах прискорення науково-технічного прогресу різко зростає роль керівників інноваційної діяльності. Для організації керівник інноваційної діяльності – людина-реформатор, яка створює умови ефективної реалізації в організації досягнень науково-технічного прогресу та конкурентоспроможності.
1. Мокшанцев Р. И. Социальная психология / Сост. Р. И. Мокшанцев, А. В. Мокшанцева. - М., Новосибирск: ИНФРА-М, 2001. - 408 с.
2. Бесєдін М. О. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід: Підручник / М. О. Бесєдін, В. М. Нагаєв – К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496 с.
3. Стадник В. В. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с. (Альма-матер)
4. Гордієнко Л. Ю. Інноваційний менеджмент: [конспект лекцій для слухачів магістратури державної служби] / Л. Ю. Гордієнко. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2007.–148 с.
Підходи до визначення нового товару
|