Мала Н.Т.
Національний університет “Львівська політехніка”
Основним у діяльності керівника будь-якого рівня управління є співпраця з людьми, не тільки безпосередньо підлеглими йому, але й з усіма, хто прямо чи опосередковано пов’язаний з функціонуванням об’єкту, що управляється як у середині, так і зовні. Незалежно від того, яку роль виконує керівник в управлінській діяльності, статус його буде визначатись тим, наскільки позитивно його сприймають та визнають підлеглі. Незалежно також від ролі керівник може займати різні дієві позиції, які розкривають його реальні настанови та спрямованість у діловій сфері. З огляду на це більшу увагу слід приділяти процесу взаємодії керівника та підлеглого, а також визначати фактори, що впливають на нього.
Уміння керівника створити сприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, зацікавити роботою працівників, застосувати певні мотиваційні та управлінські методи, виявити свої лідерські здібності, вміння спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації або не допускати їх виникнення – все це впливає на ефективність та результативність організації. Керівник повинен до кожної людини знайти підхід, створити умови для ефективного виробництва, мотивувати працівників до діяльності, бути лідером.
Річард Л. Дафт виокремлює ролі, які виконують працівники організації в процесі організаційних змін, а саме: винахідник, захисник, організатор і критик. Винахідник пропонує на розгляд нову ідею, технічно обґрунтовує її, проте у нього не має ні можливості, ні інтересу розвивати її. Захисник вірить в ідею, аналізує усі позитивні та негативні сторони, знаходить фінансову чи організаційну підтримку, необхідну для втілення ідеї. Організатор – це керівник вищої ланки управління, який приймає рішення про реалізацію пропозиції і усуває бар’єри, які виникають на його шляху. Критик проводить реальну перевірку ідеї, шукає недоліки, встановлює реальні критерії, які повинна задовольняти інновація [1, 438 с.].
Керівництво, без сумніву, вважається мистецтвом. Можливо, це і є причиною того, що науковці досі не змогли розробити і обґрунтувати єдину теорію, чим відкрили шлях до пошуку раціональніших теоретико-методичних засад керівництва. У деяких теоріях менеджер досягає ефективності, структуруючи завдання, проявляючи піклування й підтримку, в інших керівник дає можливість підлеглим взяти участь у розв’язанні виробничих питань, в третіх змінюється стиль під впливом керівника чи обставин. У будь-якому випадку стиль керівника повинен бути гнучкою зброєю ефективного управління виробництвом. Велике значення у цьому має вміння обрати саме той стиль, котрий буде найефективнішим в даному випадку і відповідатиме цілям підприємства.
Креативні керівники надають перевагу новаторським рішенням, відрізняються оригінальністю поглядів, гнучкістю і конструктивністю дій у нестандартних ситуаціях, незалежністю суджень. Такі управлінці цінують творчий підхід в інших людях, створюють умови для творчого прояву ініціативи. Вони настирливі у виконанні завдань, прагнуть вчитись на помилках і готові ризикувати. Креативні керівники роблять працю яскравішою, цікавішою, перетворюючи усе на щось нове і неповторне.
1. Дафт Р. Менеджмент. [6-е изд.] / Р. Дафт [пер. с англ.]. – СПб.: Питер, 2008. – 864с.
ТРАНСФОРМАЦІЇ У СФЕРІ ТЕХІЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА ЛЬВОВА НА ЗЛАМІ ХХ – ХХІ СТОЛІТТЯ
Лисяк Н.М.
Національний університет “Львівська політехніка”
Постановка проблеми. Житло та інфраструктура є важливими сферами функціонування господарського комплексу міста. Ефективне функціонування цих систем сприяє удосконаленню видів економічних процесів, впливає на діяльність інших галузей економіки міста, підвищує рівень життя населення тощо. Досвід багатьох країн світу засвідчує, що інвестиції в інфраструктурні проекти, будівництво доріг та житла дозволяє урядам країн стримувати зростання рівня безробіття та стимулювати більшість галузей виробництва.
Цілі статті. Проаналізувати зміни в технічній інфраструктурі і житловому будівництві Львова на зламі XX – XXI століть. У цей час в Україні у відбулися важливі політичні трансформації, зміна державного устрою, зміна соціально-економічних відносин, що відобразилося на політичному та адміністративному статусі Львова.
Аналіз останніх досліджень пов’язаних з регіональною проблематикою, зокрема у сфері економіки міст, вказує про необхідність зосередження уваги щодо обґрунтування економічних аспектів функціонування інфраструктурних систем міста.
Виклад основного матеріалу дослідження здійснено стосовно змін у житловому будівництві, технічній і транспортній інфраструктурах міста Львова.
Житлове будівництво Львова у період 1990-2010 рр. зазнало ряд позитивних і негативних змін. Як позитивне явище – це можливість мешканців міста вирішувати питання покращення своїх житлових умов шляхом купівлі-продажу житла; покращення якості споруджуваного житла в місті. Як негативне явище у сфері житлового будівництва Львова залишається проблема дефіциту житла, відсутність державного сприяння розвитку житлового будівництва, погіршення житлового забезпечення та житлових умов населення міста Львова [5-8].
Технічна інфраструктура Львова є найбільш складною сферою комунального господарства міста Львова. Експертними дослідженнями вітчизняних та іноземних спеціалістів встановлено, що більшість мереж технічної інфраструктури м. Львова вичерпали свій нормативний термін експлуатації, знаходяться в незадовільному стані. Протягом 1990-2010 рр. у сфері технічної інфраструктури міста відбулось покращення ситуації лише з водопостачанням міста. Модернізація технічної інфраструктури Львова потребує нових підходів. Донедавна дана проблема вирішувалась екстенсивним шляхом - зростало місто і паралельно, але з великим відставанням від потреб будували технічні мережі, що не забезпечувало відповідності між рівнем його розвитку і рівнем розвитку інших галузей народногосподарського комплексу міста. Сьогодні ж постало питання про те, що технічну інфраструктуру необхідно удосконалювати інтенсивним шляхом на засадах впровадження передових технологій виробництва і досягнень науково-технічного прогресу, які б забезпечити економію, якість, зростаючі потреби міста у ресурсах [5,8,9].
Рівень розвитку транспортної системи міста в значній мірі відстає від темпів розвитку господарського комплексу міста і має ряд проблем: 1) невідповідність вуличної мережі до потреб сучасного міського транспорту. Найбільше навантаження зазнає мережа вулиць центральної частини міста; спостерігається дефіцит місць для паркування.
Існуюча транспортна інфраструктура міста не справляється зі зростаючими транспортними та пасажирськими потоками. Модернізації потребують усі сфери цієї системи. Особливо це стосується якості доріг, якості пасажирських перевезень, перерозподілу транспортних потоків в місті. Унікальною можливістю для Львова розв’язати деякі соціально-економічні проблеми, у т.ч. у сфері транспортної системи є включення міста до переліку міст України, де проводитиметься Європейський футбольний чемпіонат 2012 року. Очікуємо, що інвестиції у транспортну інфраструктуру сприятимуть розвиткові міста і регіону у сфері транспортної логістики, значно посилить економічні, туристичні, ділові та інші зв’язки Львівщини з ЄС, у майбутньому може створити стійкі вигоди для економіки міста і області в цілому. оновити інфраструктуру, утворити нові робочі місця, залучити інвесторів, підняти якість життя мешканців міста і регіону, використати наявний потенціал у проведенні чемпіонату для інтересів міста і області [1-4, 9].
Висновки і перспективи подальших досліджень. 1. Житло і технічна інфраструктура Львова є важливими сферами життєдіяльності міста, від яких значною мірою залежить якість життя населення. В ринкових умовах розвинута транспортна і технічна інфраструктура є основою залучення інвестицій в інші сектори економіки міста.
2. Протягом 20-ти останніх років в місті знизились обсяги житлового будівництва, погіршилась ситуація у технічній і транспортній інфраструктурі. Рівень розвитку технічної і транспортної інфраструктури не відповідає потребам суспільства. До найгостріших проблем міста слід віднести: транспортну проблему, зношеність рухомого складу транспорту міста, застарілість мереж та обладнання інженерної системи міста; невирішеність питань знешкодження та переробки твердих побутових відходів. Така ситуація зумовлена недостатнім фінансуванням цих сфер не лише впродовж останніх 20-ти років, але й практично на всіх етапах розвитку міста. Сьогоднішня ситуація потребує нових підходів до вирішення питань житлового будівництва і технічної інфраструктури з огляду на перспективу і на засадах впровадження новітніх технологій.
3. Проведений аналіз дозволив виділити особливу роль економічних механізмів та джерел фінансування для забезпечення відтворення інфраструктурних систем міста. Об’єктивним чинником прискорення соціально-економічного розвитку Львова є підготовка міста до Проведення чемпіонату Європи з футболу.
Закон України «Про організацію та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 25.12.2008р.
Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2010 р. № 357 "Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу"
Додаток до Постанови КМУ від 14 квітня 2010 р. № 357 "Завдання і заходи з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу"
Коригування генерального плану м. Львова. [II стадія]. Генеральний план. Пояснювальна записка. – Львів, 2008. – Т.2.
Основні показники соціального і економічного ставища міста Львова за 2000 рік: [статист.довід.]/Держкомітет статистики України. – Львів, 2001. – 131 с.
Основні соціально – економічні показники розвитку міста Львова 2000 – 2007 рр.: [статист.довід.] / Головне управління статистики Львівської області. – Львів, 2007.
Комплексный план экономического и социального развития города Львова на 1986-1990 г.г. – Львовский Горком ЛКСМУ. – Львов, 1987. – 197 с.
Назарук М.М. Львів у ХХ столітті:соціально-екологічний аналіз / М.М.Назарук. – Львів:УАД – вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2008. – 348 с.
http://www.stat-lviv.com
Типологічний аналіз керівників в управлінні інноваційною діяльністю
|