Козяк В.Д.
Національний університет “Львівська політехніка”
Низький рівень економічного розвитку країни значною мірою обумовлений неповною зайнятістю працездатного населення, що негативно відбивається на величині вироблюваного ВВП, наповненні і збалансованості державного бюджету, фінансовому стані пенсійного фонду. При цьому неповна зайнятість обумовлює низький рівень доходів домогосподарств, обмежує зростання сукупного попиту, що негативно впливає на ділову активність в країні. Неповна зайнятість, особливо кваліфікованих працівників, науковців, випускників вищих навчальних закладів є передумовою виїзду найкраще підготовленої і дієздатної їх частини за кордон. В результаті суттєво скорочуються можливості розвитку національного виробництва, особливо – високотехнологічного і науково-місткого. Неповна зайнятість поглиблює соціальні проблеми багатьох сімей, призводить до деморалізації частини суспільства. Тому важливим є з’ясування причин неповної зайнятості населення та пошук шляхів його працевлаштування протягом найближчого періоду.
Проблеми зайнятості працездатного населення, особливо в містах, стала актуальною в Україні після одержання незалежності. Розпад СРСР наочно відобразив недосконалість структури національного виробництва в Україні, зокрема – низьку частку вироблюваної тут кінцевої продукції, надмірний розвиток ВПК, велику енергомісткість, і відповідно, низьку конкурентоспроможність вироблюваної тут продукції. Існуюча структура виробництва не відповідала потребам національного ринку. Все це призвело в процесі формування ринкової економіки до різкого скорочення промислового виробництва, припинення діяльності багатьох підприємств і, відповідно, вивільнення їх працівників. Зміна структури власності, започаткована з перших років незалежності, супроводжувалась скороченням державного і розвитком приватного підприємництва, що призвело до скорочення чисельності найманих працівників підприємств, установ і організацій. В результаті їх частка з 1990 по 2010 р. скоротилась в промисловості у 2 рази, у сільському господарстві у 4 рази (1 с.354). поступово змінювалась структура зайнятості за видами економічної діяльності, зокрема за період з 2000 до 2010 року чисельність зайнятих в промисловості скоротилась на 25%, в сільському господарстві – на 29%. В цей же період чисельність зайнятих в сфері торгівлі та побутового обслуговування зросла на 54%, а в фінансовій сфері збільшилась вдвоє (1 с.354). В цілому на кінець 2010 р. із загальної кількості економічно-активного населення працездатного віку кількість зайнятих становила 91% (1 с.352).
Протягом 2011 р. ситуація на ринку праці суттєво погіршилась внаслідок припинення діяльності великої кількості малих і середніх підприємств. Не кращими є прогнози зайнятості населення на 2012 рік, протягом якого значна частина державних підприємств буде приватизована.
Важливим напрямком розв’язання проблем зайнятості є вдосконалення структури та розвиток національного виробництва, зокрема пріоритетних сфер – авіакосмічної, суднобудування, ВПК (за умови замкненого циклу виробництва), окремих видів машинобудування, а також – АПК. В загальному структура національного виробництва повинна відповідати ресурсному потенціалу країни (зокрема - трудовому), потребам національного ринку та можливостям виходу на міжнародні ринки. Доцільним буде зменшення частки експорту у ВВП, зокрема – сировини та напівфабрикатів, що обумовлює залежність національного виробництва від ділової активності на світових ринках і, при її зниженні, призводить до відповідного скорочення ВВП (що мало місце у 2008 році).
Проте держава з її обмеженими фінансовими можливостями не може вагомо впливати на розвиток пріоритетних сфер виробництва. Водночас найприбутковіші експортно-орієнтовані підприємства перебувають у власності окремих осіб, які не вкладають своїх прибутків у модернізацію діючих і створення нових виробництв. В даній ситуації важливу роль може відіграти іноземний капітал, зокрема – у розвиток високотехнологічних виробництв і реалізацію виробленої на них продукції за кордон. Проте хабарництво, корупція, рейдерство, велике податкове навантаження, часті зміни «правил гри» не сприяють надходженню іноземного капіталу в Україну. В той же час погіршення підприємницького клімату в останній період призвело до його відтоку з країни.
Особливо несприятливі умови створені в Україні для функціонування та розвитку малого та середнього підприємництва. В країнах з розвиненою ринковою економікою ця сфера є основою зайнятості великої частини населення. Тому необхідним є відповідне вдосконалення існуючої законодавчої бази з метою поліпшення діяльності цих підприємств та їх фінансова підтримка (шляхом компенсації частини відсотків за одержані кредити).
Складною залишається проблема зайнятості сільського населення. Перехід від екстенсивного до інтенсивного типу ведення сільськогосподарського виробництва призвело до вивільнення значної кількості працездатних із цієї галузі. Тому, визначивши АПК як пріоритетну сферу національного виробництва, доцільно розвивати не крупні латифундії (орієнтовані на певну монокультуру), а багатопрофільні фермерські господарства. Організація на селі переробних підприємств, розвиток побутового обслуговування, сільського туризму при належній підтримці держави (будівництво доріг, здешевлення кредитів) сприятиме зайнятості і ефективного використання сільського населення, частка якого становить 30% (від загальної кількості населення).
Розв’язання проблеми зайнятості випускників ВНЗ вимагає перегляду державного замовлення на підготовку спеціалістів, яке повинно відповідати потребам національного виробництва з урахуванням перспектив його вдосконалення. Особлива увага має приділятись підготовці економістів. Саме економічна освіта дає більші шанси працевлаштування у різних сферах суспільного виробництва, зокрема – для організації малого бізнесу.
Зайнятість кваліфікованої робочої сили, обмеження її виїзду за кордон можливе за умови вдосконалення оплати праці, яка суттєво є нижчою, ніж в сусідніх постсоціалістичних країнах.
1. Статистичний щорічник України за 2010 р. К., ТОВ «Август Трейд» 2011 р.
МИСТЕЦТВО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
|