8-й клас
(70 год, 2 год на тиждень)
(4 год — резерв годин для використання на розсуд учителя)
Мовленнєва змістова лінія
№
п/п
|
К-ть год.
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1.
|
16
|
Відомості про мовлення
Повторення відомостей про мовлення, текст, стилі і типи мовлення. Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне. Вивчальне читання (практично).
Особливості побудови опису місцевості, пам’яток історії і культури.
Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, протокол, особливості їх побудови.
|
Учень:
розрізняє такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення; різновиди аудіювання, читання (вивчальне), складові ситуації спілкування; текст, його основні ознаки, структуру, види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку (повторення і узагальнення знань);
визначає стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), сферу їх використання, типи (розповідь, опис місцевості, пам’яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення (оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект, протокол).
|
2.
|
|
Види робіт
Сприймання чужого мовлення
Аудіювання (слухання-розуміння) текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (в т. ч. опис місцевості, пам’яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору. Різновиди аудіювання — ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).
|
Учень:
розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, повiдомлення, радіо- і телепередачі та ін.), слідкуючи за особливостями їх змісту і мовного оформлення (тривалість звучання художнього тексту 7—8 хв, інших стилів — 6—7 хв);
визначає причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні особливості в текстах, складніших, ніж у попередніх класах;
користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації різновидами слухання: ознайомлювальним (розуміє загальний зміст повідомлення), вивчальним (усвідомлює всі елементи почутого і запам’ятовує їх, розрізняє основну і другорядну інформацію), критичним (визначає власне ставлення до змісту);
визначає зображувально-виражальні особливості тексту (помiчає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту),
формулює висновки щодо сприйнятого, оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом;
складає простий і складний плани почутого;
|
|
|
Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-дiлового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис (в т. ч. опис місцевості, пам’яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору. Вивчальне читання.
|
читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання — 130—240 слів за 1 хв);
користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв’язок, послідовність його композиції, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне і другорядне, причинно-наслідкові зв’язки між явищами);
робить короткі записи (план, тематичні виписки, конспект) у процесі читання;
ставить самостійно запитання під час читання і шукає на них відповідь;
оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму і мовного оформлення.
|
3.
|
|
Відтворення готового тексту
Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я і приказки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту).
|
Учень:
виразно читає вголос знайомі (складніші, ніж у попередніх класах) і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80—120 слів за 1 хв), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;
оцінює прочитаний вголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
|
|
|
Перекази (навчальні й контрольні) за складним планом.
Говоріння. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.
Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток історії та культури в науковому стилі.
Стислий переказ тексту публіцистичного стилю (у тому числі на основі прослуханих радіо- і телепередач).
Письмо. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.
Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток історії та культури в публіцистичному стилі.
Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням.
Конспектування як різновид стислого переказу прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки.
|
переказує докладно, вибірково і стисло (усно чи письмово) прослуханий і прочитаний тексти художнього, наукового і публiцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 250—300 слів, стислого і вибіркового — в 1,5—2 рази більше), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;
складає самостійно складний план, конспект, тематичні виписки;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні висловлювання;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, авторського задуму і мовного оформлення.
|
4.
|
|
Створення власних висловлювань
Діалогічне мовлення
Діалог, складений на основі радіо- чи телепередач, дібраних запитань за текстом, як обмін думками, повідомлення, відповідно до створеної в класі ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, дискусійного характеру, його розігрування в різних стилях мовлення.
|
Учень:
складає діалог (орієнтовно 10—12 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих радіо- і телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;
додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;
підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови;
обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
|
|
|
Монологічне мовлення
Твори (навчальні й контрольні) за складним планом.
Говоріння. Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.
Твір-опис пам’яток історії і культури за картиною в публіцистичному стилі.
Повідомлення на тему про мову, що вимагає зіставлення і узагальнення матеріалу в науковому стилі.
Письмо. Твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам’яток історії і культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.
Твір-оповідання на основі почутого (з обрамленням).
Твір-роздум на морально-етичну чи суспільну теми в публіцистичному стилі.
Ділові папери. Протокол.
|
складає усні й письмові твори (зазначених у програмі видів) за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування і комунікативного завдання стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовуючи різні типи мовлення (в тому числі опис місцевості, пам’яток історії і культури, роздум на морально-етичну чи суспільну теми) і жанр мовлення (оповідання з обрамленням, протокол);
додержується основних вимог до мовлення та правил спілкування;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні власного і чужого висловлювання;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.
|
Міжпредметні зв’язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порівняльна і групова
|
характеристики літературних героїв (література); роздуми на суспільну тему (історія).
|
|