Методичні рекомендації до виконання курсової роботи для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» зі спеціальності «Інформаційні управляючі системи і технології»


НазваМетодичні рекомендації до виконання курсової роботи для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» зі спеціальності «Інформаційні управляючі системи і технології»
Сторінка4/5
Дата18.03.2013
Розмір0.51 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
bibl.com.ua > Інформатика > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5

Імітаційне моделювання. Імітаційне моделювання ­ особлива форма проведення експериментів на ЕОМ з математичними моделями, які з певним ступенем ймовірності описують закономірності функціонування реальних систем і об’єктів.

Суть імітаційного моделювання у тому, що досліджувана динамічна система заміняється її імітатором і з ним проводяться експерименти. Призначення імітаційних експериментів – одержати інформацію про досліджувану систему. У процесі імітаційного моделювання відтворюються явища, які описані математичною моделлю, зі збереженням їхньої логічної структури і послідовності чергування в часі. Рівень деталізації імітаційної моделі може бути різним (залежно від поставлених цілей), що спрямовано на одержання потрібних характеристик. Імітаційні (алгоритмічні) моделі можуть бути детермінованими і стохастичними. В останньому випадку за допомогою датчиків (генераторів) випадкових чисел імітується вплив (дія) невизначених і випадкових чинників. Такий метод імітаційного моделювання дістав назву методу статистичного моделювання (статистичних прогонів, чи методу Монте-Карло). На даний час цей метод вважають одним із найефективніших методів дослідження складних систем, а часто і єдиним практично доступним методом отримання нової інформації щодо поведінки гіпотетичної системи (на етапі її проектування).

Рекомендуються наступні інструментальні засоби імітаційного моделювання:

  1. . Система імітаційного моделювання GPSS [24]. Це потужне середовище комп'ютерного моделювання загального призначення, розроблене для професіоналів в області моделювання.

  2. . ARIS. Комплексний моделюючий інструмент, що охоплює області як дискретного, так і безперервного комп'ютерного моделювання, що має високий рівень інтерактивності й візуального подання інформації.

  3. . Пакет прикладних програм MATLAB [36]. Інструмент призначений для рішення завдань технічних обчислень. Включає мову програмування.

  4. . Система ARENA [36] компанії Systems Modeling. Система дозволяє будувати імітаційні моделі, програвати їх і аналізувати результати імітаційного моделювання.

Статистичні методи. Інструменти статистичного аналізу: Statistica, SPSS, Exsel, MatLab, MatCad.

Регресійний аналіз ­ метод статистичного аналізу для визначення залежності випадкової величини від змінних , розглянутих у регресійному аналізі як невипадкові величини, незалежно від істинного закону розподілу . В загальному вигляді модель записується наступним чином:

Оцінку параметрів регресії можна провести багатьма методами, зокрема методом найменших квадратів.

Для оцінки підібраної лінійної моделі використовують множинний коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації . Чим ближче значення і наближаються до 1, тим кращою є побудована модель (рис. 2). Для оцінки значущості параметрів моделі і моделі в цілому використовуються критерій Стьюдента і критерій Фішера [5, 18].


Рис. 2. Оцінка адекватності моделі множинної регресії
Multiple R – коефіцієнт множинної кореляції, який характеризує тісноту лінійного зв'язку між залежною й всіма незалежними змінними. Цей коефіцієнт може приймати значення від 0 до 1. Чим ближче цей коефіцієнт до 1, тим кращою є побудована модель.

R2 або RI – коефіцієнт детермінації, який чисельно виражає частку варіації залежної змінної, пояснену за допомогою регресійного рівняння. Чим більше R2, тим більшу частку варіації пояснюють змінні, включені в модель.

adjusted R – скоректований коефіцієнт множинної кореляції. Цей коефіцієнт позбавлений недоліків коефіцієнта множинної кореляції. Включення нової змінної в регресійне рівняння збільшує RI не завжди, а тільки в тому випадку, коли частинний F-критерій при перевірці гіпотези про значущість включеної змінної більше або дорівнює 1. У противному випадку включення нової змінної зменшує значення RI й adjusted R2.

Кластерний аналіз – це сукупність методів, що дозволяють класифікувати, багатомірні спостереження, кожне з яких описується набором вихідних змінних . Метою кластерного аналізу є утворення груп схожих між собою об'єктів, які прийнято називати кластерами. На відміну від комбінаційних угруповань кластерний аналіз приводить до розбивки на групи з урахуванням всіх групувальних ознак одночасно [2, 5].

Методи кластерного аналізу дозволяють:

провести класифікацію об'єктів з урахуванням ознак, що відбивають сутність, природу об'єктів. Рішення такої задачі, як правило, призводить до поглиблення знань про сукупності класифікованих об'єктів;

перевірити висунуті припущення про наявність деякої структури в досліджуваній сукупності об'єктів, тобто пошук існуючої структури;

    побудувати нові класифікації для слабоформалізованих явищ, коли необхідно встановити наявність зв'язків усередині сукупності й спробувати привнести в неї структуру.

До основних характеристик кластерізації належать: середнє значення, стандартне відхилення та варіація для кожного показника (змінної) в кожному кластері, кількість елементів, що ввійшли в кожен кластер (рис. 3).





    Рис. 3. Оцінка характеристик кластерізації


Дерева рішень (класифікації) – це метод, що дозволяє передбачати приналежність спостережень або об'єктів до того або іншого класу категоріальної залежної змінної відповідно до значень однієї або декількох предикторних (передбачувальних, незалежних) змінних. Ієрархічна будова "дерева класифікації" – одна з найважливіших його властивостей. "Стовбуром дерева" є проблема або ситуація, яка вимагає рішення [2]. "Вершиною дерева" є цілі або цінності, якими керується людина, що ухвалює рішення (рис. 4).




    Рис.4. Оцінка характеристик класифікації



Штучні нейроні мережі. Нейроні мережі дозволяють отримати структурну модель для моделювання значення цільового вихідного показника на основі використання набору вхідних змінних, математичних функцій активації та вагових коефіцієнтів вхідних параметрів [14, 23]. В процесі навчання виконується ітеративний навчальний цикл (здійснюється модифікація вагових коефіцієнтів). Пакети, які реалізують нейроні мережі, - SNN, NeuroShell, NeuroSolution, MatLab. На рис. 5. показані результати навчання нейронної мережі та критерії оцінки її адекватності.





Рис. 5. Характеристики нейронної мережі
Колонка Type відображає тип мережі: MLP (багатошаровий персептрон), RBF (радіальна мережа), Linear (лінійна мережа), PNN (імовірнісна мережа), GRNN (узагальнена регресійна мережа).

Inputs – кількість вхідних змінних в мережі.

Hidden, Hidden(2) – кількість прихованих елементів в мережі (або «-», якщо мережа не має прихованих елементів).

Кількість прихованих елементів разом з кількістю входів визначають складність мережі.

Колонка Training містить умовні позначення про три останні алгоритми, які використовувалися для навчання мережі. Наприклад BP50bsс означає: BP – для навчання мережі використовувався алгоритм зворотного поширення помилки (Back Propagation), при навчанні було пройдено 50 епох, s – виконалася умова останову і було витрачено менше епох ніж задавалося спочатку, b – мережа є кращою в мережевому наборі, с – відбулася збіжність алгоритму (був досягнутий локальний або глобальний мінімум).

Колонки TPerf, VPerf, TePerf показують продуктивність мережі (коефіцієнт S.D.Ratio) на тренувальному, перевірочному і тестовому наборах відповідно. Колонки TError, VError, TeError показують середньоквадратичну помилку роботи мережі на тренувальному, перевірочному і тестовому наборах відповідно. Значні відмінності в їх значеннях вказують на ненадійність оцінки продуктивності мережі.

Вибір методу рішення задачі визначається сутністю задачі, її приналежністю до відповідного класу (оптимізації, кластерізації, прогнозування, аналізу часових рядів, класифікації, розпізнавання образів.

При виборі моделі студент повинен:

1. Визначити задачу (або предмет дослідження), для якої необхідно використати математичні моделі, методи (підходи, інструменти). Стисло визначити (описати) клас задачі (задач) (наприклад, задачі обліку, прогнозування, кластерізації, регресії, оптимізації, імітаційного моделювання, агрегації, описової статистики та інше).

2. Визначити та чітко уявляти результат моделювання (рішення задачі). Треба описати, що необхідно отримати в якості результату при використанні математичного апарату (наприклад, групування даних, оптимальне значення цільової функції та її параметрів (змінних), результат функціоналу, координати об’єкту та інше).

3. Визначити критерії оцінки адекватності результату (наприклад, статистичні – рівень відносної помилки, рівень коефіцієнту детермінації) або інших критеріїв (наприклад, час отримання результату, точність розрахунку).

4. Визначити умови та фактори (змінні), які необхідно використати при розробленні математичної моделі - опису функціоналу, набору правил, обмежень. Стисло описати фактори, дані та умови, які необхідно використати для розрахунків в моделі (задачі).

5. Визначити навчальну вибірку (або початкові дані) для процесу моделювання, або для побудови моделі. Відсутність даних щодо показників не дає змогу їх використовувати в моделі (наприклад, статистичної). Обсяг даних, як правило, залежіть від кількості обраних показників у моделі.

6. Вибрати (визначити, описати) метод або математичний апарат, який необхідно використати для рішення задачі (наприклад, методи математичної статистики, штучного інтелекту, теорії графів, лінійного або нелінійного програмування та інше). Вибір методу залежіть від наявності статистичних даних, результатів моделювання, критеріїв оцінки результатів моделювання.

7. Навести опис математичної моделі в термінах, які будуть використані для побудови алгоритму або опису програмної реалізації моделі. При опису моделі необхідно пояснити кожен ідентифікатор (компонент), який використовується в моделі.
Для проведення моделювання при виконанні завдань курсової роботи пропонуються такі пакети моделювання.

Simulink

Основне навантаження щодо забезпечення комп'ютерного моделювання цифрових систем і імітаційного моделювання процесів, що протікають у цих системах, в пакеті MATLAB покладається на інструментарій системи Simulink [36]. Ця система, є невід'ємною частиною пакету, що дозволяє легко здійснювати взаємний обмін даними з базовою частиною середовища для аналізу і синтезу. Побудова комп'ютерних моделей лінійних і нелінійних дискретних об'єктів в системі Simulink базується на наочному графічному інтерфейсі, що дозволяє працювати в візуальному режимі, формуючи модель на основі блок-схеми об'єкта. Подібний підхід істотно спрощує моделювання в порівнянні з традиційним написанням підпрограм на мовах високого рівня.

Система Simulink включає в себе широкий спектр бібліотек типових блоків, зокрема: відображення інформації, джерел стандартних сигналів, лінійних та нелінійних елементів, а також елементів комутації. Слід зазначити, що при необхідності, зазначена сукупність може довільно розширюватися і доповнюватися за рахунок нових елементів, створюваних у міру необхідності користувачем відповідно до вирішуваних конкретних завдань.

Моделі, що створюються за допомогою пакету Simulink, є ієрархічними системами, які можуть формуватися в процесі їхньої розробки як у висхідному за рівнем ієрархії, так і в спадному порядку. При розгляді існуючої Simulink-моделі на вищому рівні, подвійним клацанням миші по будь-якому з вхідних в неї складових блоків можна перейти на більш низький ієрархічний рівень і розглядати блок-схему відповідної підсистеми.

Подібний підхід повністю відповідає ідеології компонентного та структурного моделювання і дозволяє виключно наочно уявити функціональну структуру модельованої системи, уникнути помилок і підвищити надійність комп'ютерної моделі.

Зауважимо, що кінцевою метою побудови Simulink-моделі є проведення імітаційного моделювання динаміки відповідної системи. Процес імітаційного моделювання по суті включає два основних етапи: автоматичне формування підпрограм рахунку правих частин диференціальних рівнянь динамічних моделей, визначених Simulink-моделлю, а також інтегрування цих рівнянь за допомогою будь-якого із зазначених користувачем чисельних методів. При цьому пакет Simulink дозволяє «на ходу» втручатися в процес. Графіки зміни вхідних, вихідних і внутрішніх сигналів моделі безпосередньо відображаються на екрані засобами контролю. Результати імітаційного моделювання можуть бути передані у файли або в робоче середовище пакету MATLAB для подальшої обробки.

Scilab – система комп'ютерної математики, яка призначена для виконання інженерних і наукових обчислень [1]. За можливостями пакет Scilab практично не поступається Mathcad, а по інтерфейсу близький до Matlab. У Scilab реалізовані чисельні методи вирішення таких більшості задач обчислювальної математики. Для вирішення нестандартних завдань в Scilab є досить потужня об'єктно-орієнтована мова програмування (Sci-мова). Графічні можливості Scilab не поступаються пропрієтарним математичним пакетам. Слід звернути увагу на те, що до складу Scilab входить Scicos - система комп'ютерного моделювання, що аналогічна Simulink.

Maxima [39] – математична система символьних і чисельних обчислень. Програма працює в консольному режимі і вигляді віконного додатку. При проведенні обчислень Maxima використовує точні дробі, цілі числа і числа з плаваючою точкою довільної точності, що дозволяє проводити обчислення з дуже високою точністю. З її допомогою можна проводити операції з векторами, матрицями і тензорами, вирішувати завдання диференціювання, інтегрування, обчислення меж, розкладання в ряд, виконувати перетворення Лапласа, вирішувати звичайні диференціальні рівняння, задачі обробки експериментальних даних, нелінійні рівнянь і системи, будувати двох і тривимірні графіки . Слід звернути увагу, що в Maxima є вбудована макромова [39], завдяки чому програма стає практично необмежено розширюваним інструментом для проведення як чисельних, так і символьних обчислень. А разом з текстовим редактором TexMacs і пакетом Scilab може бути більш потужною середовищем в ОС сімейства Linux для проведення розрахунків і оформлення документів, ніж MathCad в середовищі Windows. На сьогоднішній день Maxima – незамінний інструмент не тільки на комп'ютері дослідника, а й унікальна програма для використання в навчальному процесі [39].

Для вирішення математичних завдань можна використовувати Octave – високорівнева мова програмування, сумісний з MATLAB. Існує зручна графічна середовище QtOctave для роботи Octave.

Крім того, для вирішення задач обчислювальної математики та проведення аналітичних розрахунків слід звернути увагу на математичний пакет Sage, який об'єднує безліч існуючих вільних пакетів єдиному середовищі, написаної на Python.

Для вирішення диференціальних рівнянь в приватних похідних методом кінцевих елементів і візуалізації рішення є вільно поширювані пакети FREEFEM і FREEFEM3d, які за своїми можливостями не поступаються модулю рішення рівнянь математичної фізики з пакету MATLAB.

Для побудови графіків і обробки даних, крім gnuplot, існує велика кількість вільних програм: Extrema, RLPlot, Fityk, Gretl, MayaVi, Zhu3D, OpenDX, Veusz. Однією з найбільш вдалих програм для побудови двох і тривимірних графіків і аналізу даних є кросплатформний пакет наукової графіки Scidavis. Його можливості можна порівняти з добре відомою пропрієтарної програмою Origin.

Розглянуті вільні пакети можна рекомендувати використовувати для оброблення, моделювання та візуалізації даних в дослідницьких цілях.
Віртуальна лабораторія (віртуальне середовище)

Віртуальна лабораторія – це віртуальне середовище навчання, яка дозволяє моделювати поведінку об'єктів реального світу в комп'ютерному освітньому середовищі і допомагає вченим опановувати новим знаннями та вміннями в науково-природничих дисциплінах. Незважаючи на те, що вони орієнтовані, перш за все, на застосування в якості засобів навчання математики, фізики, хімії, деяких інженерних дисциплін, в дослідженнях розглядаються можливості і переваги використання віртуальних лабораторій в дослідницькій діяльності. Наприклад, віртуальні дослідження можуть застосовуватися для ознайомлення з технікою виконання експериментів, проведення віртуальних обчислень, допомагає засвоїти навички запису спостережень, складання звітів та інтерпретації даних. При цьому віртуальні лабораторії діляться на дві категорії в залежності від способу представлення знань про предметну область. Віртуальні лабораторії, в яких уявлення знань про предметну область засноване на окремих фактах, обмежені набором заздалегідь запрограмованих експериментів (в силу простоти, такий підхід більш популярний). Інший підхід дозволяє проводити будь-які експерименти, не обмежуючись заздалегідь підготовленим набором результатів. Це досягається за допомогою використання математичних моделей, що дозволяють визначити результат будь-якого експерименту і відповідне візуальне подання. Віртуальна лабораторія – віртуальне співтовариство дослідників, що займаються окремою науковою проблемою, що функціонує в рамках інформаційно-дослідницького простору; одна з телекомунікаційних форм дослідницької діяльності. Вона створюються, як правило, з метою підтримки, в тому числі й інформаційної, досліджень з конкретних наукових напрямів. Прикладами таких лабораторій є: віртуальна лабораторія когнітивної науки (http://virtualcoglab.cs.msu.su); лабораторія психологічної науки (http://flogiston.ru); Віртуальна науково-дослідна лабораторія під керівництвом Фриз (www.pitt.edu / ~ frieze), яка проводить крос-культурні соціологічні дослідження; віртуальна лабораторія Регіонального інформаційного центру колективного користування (http://sor.volsu.ru), організована для виконання фундаментальних і прикладних наукових досліджень в галузі економічної теорії і практики, спрямованих на вирішення актуальних соціально-економічних проблем реформування господарської системи Півдня Росії; віртуальна лабораторія в Новосибірській освітній мережі (http://www.nsu.ru/materials/ssl/activity.html) та інш. Розміщуючись у глобальній мережі Інтернет, вони вирішують проблеми відсутності у студентів спеціальної літератури, особливо оглядів і переказів зарубіжних авторів, підтримки наукової комунікації. Віртуальні дослідні лабораторії, підтримуючи обмін науковими ідеями, забезпечують можливість спільної роботи дослідників територіально віддалених один від одного.

У структурі ВЛ можна виділити дві складові: наукову та програмно-технічну підтримки. Перша являє собою варіативну частину, тимчасові віртуальні наукові групи, що збираються для вирішення конкретної наукової задачі. До функцій цієї складової відносяться проведення формального та змістовного порівняльного аналізу різноаспектної інформації з різних джерел, статистична обробка, узагальнення та інтерпретація даних.

До функцій блоку технічної і програмної підтримки відносяться

створення та забезпечення віддаленого доступу до баз даних, а також інформаційне обслуговування віддалених колективних та індивідуальних абонентів, розроблення раціональних процедур користування та обслуговування;

уніфікація наявних інформаційних масивів та розробка на їх основі баз знань;

створення інформаційно-пошукових підсистем.
Реалізація ВЛ на обчислювальному кластері

Кластерні технології — це форма розподілених обчислень, спрямована на спільне використання розподілених ресурсів, таких як обчислювальні системи, системи збереження даних, прикладні програми, дані, експериментальні установки тощо. Паралельні та розподілені обчислення застосовуються для розв'язання фізичних, економічних, математичних, біологічних та будь-яких інших задач, що вимагають значних обчислювальних потужностей. В Україні цілий ряд наукових організацій застосовують паралельні обчислення та створили власні комп'ютерні кластери. В Харківському національному економічному університеті розробляється обчислювальний кластер на базі ОС CentOS 5.5, який дозволяє використати доступні обчислювальні вузли обчислювального центру (класу). Кожен обчислювальний вузол має кілька багатоядерних процесорів, свою оперативну пам'ять і працює під управлінням своєї операційної системи. На кластері є виділений сервер - головна машина (front-end). На цьому комп’ютері встановлюється ПЗ, яке управляє запуском програм на кластері. Загрузка ОС CentOS 5.5 для обчислювальних вузлів здійснюється шляхом завантаження образу ОС по мережі з виділеного серверу. Власні обчислювальні процеси користувачів запускаються на обчислювальних вузлах, вони розподіляються так, що на кожне ядро процесора доводиться не більше одного обчислювального процесу. Запускати обчислювальні процеси на сервері кластеру не дозволяється. З окремих персональних комп'ютерів (ПК) в обчислювальній мережі університету користувачі мають термінальний доступ до сервера кластеру. Для цьогої використовується протокол віддаленого доступу SSH. Запуск програм на кластері здійснюється в пакетному режимі. Це означає, що користувач не має інтерактивної взаємодії з програмою, програма не може чекати введення даних з клавіатури і виводити дані безпосередньо на екран, а програма користувача може працювати й тоді, коли користувач не підключений до кластеру. Для обчислень використовуються компілятори з мов С або Фортран, здатні створювати виконувані програми для Linux-подібної CentOS 5.5. Однією з найпоширеніших технологій програмування для паралельних комп'ютерів з розподіленою пам'яттю є MPI. Основним способом взаємодії паралельних процесів у таких системах є взаємна передача повідомлень, що й відбито в назві цієї технології – Message Passing Interface (інтерфейс передачі повідомлень). Як правило, для компіляції паралельних MPI-програм використовуються спеціальні скрипти (mpicc, mpif77, mpif90), які дозволяють підключати необхідні бібліотеки MPI. Слід зазначити, що використання обчислювального кластера не може само по собі дати приріст продуктивності обчислень. Якщо розв'язувана задача не має внутрішнього паралелізму і не адаптована відповідним чином, то максимум, що можливо отримати від кластеру ­ це запуск на виконання декількох примірників програми одночасно, що працюють з різними даними. Це не прискорить виконання однієї конкретної програми, але дозволить заощадити час, якщо необхідно порахувати безліч варіантів. Якщо обчислювальні витрати задачі такі, що тільки один прогін на одноядерної машині може тривати добу, тижні і місяці, то необхідна адаптація її алгоритму до паралельних обчислень. За кількістю ядер і процесорів слід розділити завдання на кілька дрібніших підзадач, які можуть виконуватися незалежно, а в тих місцях, де незалежне виконання неможливе, викликати процедури синхронізації, для обміну даними через мережу. Створення MPI-програм і їх верифікація можливі й на звичайному одноядерний однопроцесорному ПК (наприклад, в домашніх умовах). На ньому можна запускати кілька MPI-процесів і таким чином перевіряти працездатність програми. Необхідно тільки, щоб на ПК була ОС Linux з кластерним пакетом, наприклад, MPICH. Для студентів напрямку «комп’ютерні науки» рекомендується використовувати високорівневі системи програмування, наприклад, MC#. Вони дозволяють користувачеві описати паралельний обчислювальний алгоритм у відомих термінах C#.

Таким чином, створення ВЛ на обчислювальному кластері ХНЕУ можна рекомендувати для використання щодо вирішення наукових задач високої складності (тобто, які мають значні об’єми обчислень) магістрами напряму «Комп’ютерні науки».
ВИСНОВКИ
В висновках студент повинен перелічити усі результати, щодо виконання завдань наукового дослідження, які були сформульовані у вступі.

Формулювання висновків повинно використовувати такі вирази:

Проаналізовано …;

Обґрунтовано…;

Визначено…;

Обрано…;

Розроблено…;

Розраховано…;

Використано….

В висновках повинно бути вказані перспективи подальших напрямів досліджень та практичного впровадження отриманих результатів.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

Оформлення бібліографічного списку роботи виконується відповідно до методичних рекомендацій [31] з обов’язковим посиланням на список по тексту курсової роботи.
ДОДАТКИ

В додатки виносяться:

графічні матеріали та результати розрахунків;

лістинг програмного продукту;

початкові дані для моделювання (стартові значення параметрів для оптимізаційних задач та імітаційного моделювання).

Додатки розміщуються на окремих сторінках, та іменуються: Додаток А, Додаток Б, …і т.д.
Керівництво курсовою роботою
Для керівництва роботою призначається керівник роботи з числа професорів і доцентів кафедри ІС.

На наукового керівника покладається:

надання допомоги у підготовці обґрунтування вибору теми роботи, її актуальності, об'єкта і предмета, методів дослідження;

а) надання допомоги студенту у виборі і структуруванні змісту роботи, визначенні напрямку, складанні завдання на розробку кваліфікаційної роботи (додаток Д);

б) надання студентові допомоги в підборі матеріалів з наукових джерел;

в) сприяння студентові в підборі і отриманні необхідних додаткових матеріалів для підвищення ефективності дослідження;

г) наукове керівництво та допомогу у виконанні завдань роботи в рамках календарного графіка;

д) контроль за виконанням окремих розділів роботи;

е) редагування чорнового варіанту тексту курсової роботи;

ж) підготовка студента до виступу з доповіддю на семінарі або конференції.

Рекомендована література
Основна



  1. Алексеев Е.Р. Scilab: Решение инженерных и математических задач./ Е.Р. Алексеев, О.В. Чеснокова, Е.А. Рудченко. - М.: ALT Linux; Бином. Лаборатория знаний, 2008. - 260с. (http://docs.altlinux.org/books/2008/altlibrary-scilab-20090409.pdf).

  2. Барсегян А.А. Методы и модели анализа данных: OLAP и Data Mining./ А.А. Барсегян М.С. Куприянов, В.В. Степаненко, И.И. Холод. - БХВ-Петербург, 2004. ­ 456с.

  3. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник. – К.: Вища школа, 1997. – 271 с.

  4. Бондаренко М. Ф. Моделирование и проектирование бизнес-систем: методы, стандарты, технологии : учеб. пособ. /М. Ф. Бондаренко, С. И. Маторин, Е. А. Соловьев. – Харьков : Компания СМИТ, 2004. – 272 с.

  5. Боровиков В. Statistica. Искусство анализа данных на комьютере. 2003. – 688 с.

  6. Брауде Э. Технологии разработки программного обеспечения. – СПб: Питер, 2004. – 655 с.

  7. Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003.— 408 с.

  8. Вуколов Э.А. Основы статистического анализа. M.: Инфра-М, 2004. – 670 c.

  9. Геєць В. М. Економічна кібернетика: Під­ручник у 2-х томах. / В.М. Геєць, Ю.Г. Лисенко, В.М. Вовк і інші. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 508 с.

  10. ГОСТ 19.701-90. Схемы алгоритмов, данных, программ и систем. Условные обозначения и правила выполнения. – М.: Изд. стандартов, 1990. – 16 с.

  11. Дейт К. Дж. Введение в системы баз данных / Дейт Дж.. – 8-е изд. – М. : Вильямс, 2005. – 1328 с.

  12. ДСТУ 2941-94. Системи оброблення інформації. Розробки систем. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1995. – 20 с.

  13. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Правила оформлення. – К.: Держкомстат України, 1995. – 28 с.

  14. Дубровін В.І., Субботін С.О. Методи оптимізації та їх застосування в задачах навчання нейронних мереж: Навч. пос./ В.І. Дубровін, С.О. Субботін. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2003. – 136 с.

  15. Дюк В.А. Data Mining – обнаружение знаний в базах данных – СПб: Изд-во “БСК”, 2003. – 240 с.

  16. Єріна А.М. Методологія наукових досліджень./ А.М. Єріна, В.Б. Захожай, Д.Л.Єрін. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 212 с.

  17. Житников Вадим. Компьютеры, математика и свобода. URL: http://www.computerra.ru/gid/266002 (дата обращения: 29.07.2009).

  18. Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н. Математические методы в экономике. – М.: ДИС, 1997. – 368 с.

  19. Использование свободного программного обеспечения. URL: http://www.teacher.dn-ua.com (дата обращения: 03.08.2009).

  20. Киридон А.М. Як підготувати магістерську роботу?: Навчально-методичний посібник. – К.: КиМУ, 2009. – 178 с.

  21. Колисниченко Д. Ubuntu Linux. Краткое руководство пользователя. - СПб: БХВ-Петербург, 2007.

  22. Коробов П. Н.. Математическое программирование и моделирование экономических процессов. – М.: ДНК, 2010 – 376 с.

  23. Круглов В.В., Борисов В.В. Искусственные нейронные сети. Теория и практика.– М.: Горячая линия –Телеком, 2002. – 382 с.

  24. Кудрявцев Е.М. GPSS World. Основы имитационного моделирования различных систем. – М.: ДМК Пресс, 2004.-320с.: ил.

  25. Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів: Підручник./ Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова. – К.: Знання, 2006. – 332 с.

  26. Леоненков А. В. Самоучитель UML. / А. В. Леоненков. – СПб.: БХВ-Петербург, 2004. – 432 с.

  27. Люгер Дж.Ф. Искусственный интеллект: стратегии и методы решения сложных проблем / Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2005. – 864 с.

  28. Мацяшек Л. Анализ требований и проектирование систем. /Пер. с англ. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2002. – 432 с.

  29. Меняев М.Ф. Информационные технологии управления: Книга 3: Системы управления организацией. - М.: Омега-Л, 2003. – 464 с.

  30. Методичні рекомендації до виконання комплексного курсового проекту для студентів спеціальності «Інформаційні управляючі системи і технології» всіх форм навчання / Укл. І.О. Золотарьова, С.В. Мінухін, Ю.Е. Парфьонов, Р.К. Бутова, Т.О. Свердло. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. – 82 с.

  31. Методичні рекомендації до оформлення звітів, курсових та дипломних проектів для студентів напряму підготовки 0804 «Комп'ютерні науки» всіх форм навчання / Укл.: І. О. Золотарьова, О. М. Беседовський, І. Л. Латишева, Г. О. Плеханова. – Харків : Вид. ХНЕУ, 2007. – 32 с. (укр. мов.)

  32. Орлова И. В. Экономико-математические методы и модели. Компьютерное моделирование./ И.В. Орлова, В. А. Половников. – М.: Инфра-М, 2011 г. – 368 с.

  33. РД 50-34.698-90. Руководящий документ по стандартизации. Методические указания. Информационная технология. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Автоматизированные системы. Требования к содержанию документов. – М.: Изд. стандартов, 1991. – 40 с.

  34. Розанчиков В.І. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. – К.: ІЗИН, 1997. – 244 с.

  35. Ситник В.Ф., Орленко Н.С. Імітаційне моделювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998.- 232с

  36. Советов Б.Я., Яковлев С.А. Моделирование систем: Учебник для вузов. – М.: Высш.шк., 1998. –320с.

  37. Томашевський В.М. Моделювання систем. – К.: Видавнича група ВНV, 2005.-352 с.:іл.

  38. Фаулер М. UML в кратком изложении. Применение стандартного языка объектного моделирования./ М. Фаулер, К. Скотт. – М.: Мир, 1999. – 191 с.

  39. Чичкарёв Е.А. Компьютерная математика с Maxima. Руководство для школьников и студентов. URL: http://www.altlinux.org/Books:Maxima (дата обращения: 31.07.2009) (http://git.altlinux.org/people/bertis/public/?p=books-MaximaBook.git;a=blob;f=book_new_style.pdf).

  40. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності: Підручник./ В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – 5-те вид. – К.: Знання, 2006. – 307 с.

  41. Якобсон А. Унифицированный процесс разработки программного обеспечения./ А. Якобсон, Г. Буч, Дж. Рамбо. – СПб.: Питер, 2002. – 496 с.
1   2   3   4   5

Схожі:

Захист бакалаврських дипломних робіт
Освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за напрямом підготовки 050101 – «Комп'ютерні науки» (спеціалізація «Інформаційні управляючі...

Дипломної роботи має передбачати проведення аналітичної роботи, наукових...
Для студентів денної та заочної форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, “спеціаліст” та “магістр”спеціальності...

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Методичні рекомендації до виконання дипломного проекту для студентів спеціальностей "Інформаційні управляючі системи і технології",...

Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного...
Задачею фахового вступного випробування на ступінь магістра є відбір осіб з числа бажаючих отримати згаданий вище ступінь, які мають...

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни та виконання контрольної...
Чинники успішного працевлаштування за фахом: Метод рекомендації до вивч дисципліни та викон контр роботи для студ освіт кваліф рів....

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності...
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів спеціальності 0501. 02 “Комп’ютерні системи та мережі”

Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік»
Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік» / Уклад. І. М. Рацебарська, Ю. Ю. Моісєєва...

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ «БІРЖОВЕ ПРАВО» Для освітньо-кваліфікаційного...
Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Біржове право» кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін для студентів Українського...

Методичні рекомендації до виконання курсового проекту для студентів...
Методичні рекомендації до виконання курсового проекту для студентів спеціальності

Методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи для студентів
Автори: Верига Ю. А., професор кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки „Полтавський університет економіки і торгівлі”,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка