|
|
Скачати 1.17 Mb.
|
ІНСТРУКЦІЯ з бонітування овець 1. Загальні положення 1.1. Ця Інструкція, розроблена на виконання Закону України “Про племінну справу у тваринництві”, визначає порядок проведення бонітування овець тонкорунних, напівтонкорунних, смушкових та української гірськокарпатської порід, основні принципи добору, підбору та особливості бонітування овець різних напрямів продуктивності. 1.2. Бонітування овець – комплексна оцінка тварин за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх господарствах незалежно від форми власності, належності та підпорядкованості, що мають племінних овець. 1.3. Мета бонітування – визначення комплексного класу овець, у залежності від якого визначається їх племінне та виробниче призначення. 1.4. Бонітування овець проводиться щорічно відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України. 1.5. Овець не бонітують у господарствах, на які накладено карантин через заразні захворювання. 1.6. Організацію проведення бонітування здійснюють Міністерство агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головні управління сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій разом із галузевими структурними підрозділами Мінагрополітики й науково-дослідними установами УААН. 1.7. Бонітування поголів’я овець здійснює комісія, до складу якої входять: фахівці із спеціальною підготовкою наукових установ, селекційних центрів, галузевих підприємств, об’єднань, асоціацій тощо, експерт-бонітери, зоотехніки-селекціонери з практичним досвідом роботи у вівчарстві, що пройшли атестацію; спеціалісти ветеринарної служби господарства; представники управлінь сільського господарства і продовольства районних державних адміністрацій. 1.8. Перед бонітуванням проводяться: перевірка ідентифікаційних номерів та при необхідності їх відновлення; перевірка показників відтворної здатності баранів та вівцематок; підведення підсумків оцінки баранів за власною продуктивністю та якістю потомства; уточнення записів племінного обліку. 1.9. При бонітуванні проводяться: огляд овець; зважування та визначення вгодованості тварин; оцінка овець за основними ознаками; присвоєння таких комплексних класів: для тонкорунних, напівтонкорунних -“еліта”, І , ІІ , ІІІ та IV; для смушкових та української гірськокарпатської – “еліта”, І , ІІ. 1.10. Овець, що не відповідають мінімальним вимогам для визначення класу, оцінюють як некласних. 1.11. Овець, на яких відсутні необхідні дані, за якими визначають комплексний клас, відносять до позакласних. 1.12. За результатами бонітування складаються зведена відомість результатів бонітування овець (форми № 6-в або 4-всм), акт підсумків класного бонітування овець (кіз) (форма №7-вкз) за станом на 1 січня наступного року, які подаються підприємством: до 20 січня - до Міністерства агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій - для затвердження; до 1 лютого - організаціям (установам), визначеним Міністерством аграрної політики України, - для зведення. 1.13. Організації (установи), визначені Міністерством аграрної політики України: проводять аналіз результатів бонітування овець у розрізі порід та напряму продуктивності; визначають племінну цінність стад; затверджують результати бонітування овець; подають зведені дані та аналіз бонітування до Міністерства аграрної політики України до 25 лютого наступного року. 1.14. Зведені дані та аналіз бонітування використовуються для розробки і коригування загальнодержавних програм селекції у вівчарстві. 2. Порода овець та її структура 2.1. Порода - це цілісна група тварин спільного походження, що склалася під впливом творчої діяльності людини в певних господарських і природних умовах, кількісно достатня для тривалого розведення “в собі” та вдосконалення, має господарську й племінну цінність, чітку специфічність за типом, кількісними та якісними показниками вовнової, смушкової, м'ясної, молочної, овчинної продуктивності й відтворної здатності. 2.2. Породна група - це група тварин, створена шляхом докорінного поліпшення певної частини породи при чистопородному розведенні або схрещуванні овець різних порід, має господарську і племінну цінність, чітку специфічність за типом, відтворною здатністю, кількісними й якісними показниками вовнової, смушкової, м'ясної, молочної, овчинної продуктивності. 2.3. До структури породи входять внутріпородні (зональні) типи, заводські типи, генеалогічні лінії, заводські лінії. 2.3.1. Внутріпородний (зональний) тип - група тварин, що є частиною породи і має, крім загальних для даної породи властивостей, деякі специфічні особливості напряму продуктивності, типу конституції, екстер’єру, кращу пристосованість до умов зони поширення, стійкість проти захворювань та інших несприятливих факторів навколишнього середовища. 2.3.2. Заводський тип - обмежена група тварин, яка є частиною породи, створена в племінному заводі або дочірньому господарстві завдяки тривалій творчій роботі селекціонерів, розведенню за лініями. Тварини мають стійку специфічність за типом, відтворною здатністю, кількісними та якісними показниками продуктивності. 2.3.3. Генеалогічна лінія - група високопродуктивних племінних тварин, які походять від одного або кількох видатних родоначальників, є складовою частиною цілісної генеалогічної структури популяції і в разі потреби може виконувати функції заводської лінії. 2.3.4. Заводська лінія - група тварин спільного походження із чітко вираженими спадковими особливостями за типом, кількісними та якісними показниками вовнової, смушкової, м'ясної, молочної, овчинної продуктивності й відтворної здатності. До заводської лінії при необхідності можуть бути віднесені видатні тварини іншого походження, які відповідають вимогам стандарту цієї лінії. 2.3.5. Окрема видатна тварина – тварина, оцінена за власною продуктивністю і спадковими якостями як видатний представник породи, типу, лінії, стада. Серед баранів-плідників - це лідери породи, що характеризуються видатною продуктивністю та високою племінною цінністю й максимально використовуються у відтворенні. Видатні вівцематки - характеризуються рекордною продуктивністю та залишили в стаді або породі цінних племінних потомків. 3. Визначення породності 3.1. Породність тварин установлюють на основі документів про їх походження (картки на племінних тварин та племінні свідоцтва (сертифікати), дані про записи у журналі обліку племінних овець тощо) та оцінки їх типу. 3.2. Породних овець поділяють на чистопородних та помісних. 3.2.1. До чистопородних відносять овець із характерною для породи продуктивністю, які за походженням відповідають одній з вимог: тварини, що походять від батьків однієї й тієї самої породи, чистопородність яких підтверджена документально; тварини, одержані в результаті ввідного схрещування овець двох порід одного напряму продуктивності за умови, що вони, незалежно від їх кровності, відповідають вимогам стандарту однієї з порід, на яку спрямована селекція; високопродуктивні тварини, що не мають документально підтвердженого походження, але відповідають вимогам бажаного типу і визнані експертною комісією фахівців як чистопородні; тварини IV покоління, одержані в результаті схрещування тонкорунних, грубововнових, напівгрубововнових і помісних вівцематок із баранами однієї з напівтонкорунних порід з походженням, що підтверджене документально і відповідає бажаному типу поліпшуючої породи; тварини ІІІ покоління і вище, одержані від вбирного схрещування маточного поголів’я місцевих смушкових порід з баранами - плідниками асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець, якщо вони відповідають бажаному типу поліпшуючої породи і їх походження підтверджено документально. 3.2.2. До помісних овець відносять тварин, одержаних у результаті схрещування тварин різних порід і напрямів продуктивності, які не відповідають вимогам пункту 3.2.1 цієї Інструкції. Помісних овець розподіляють на групи: помісі першого покоління - це потомство, одержане від схрещування тварин двох порід одного напряму продуктивності. Таких помісних вівцематок у товарних стадах використовують для одержання приплоду й продукції високої якості. Бонітують за правилами і вимогами, установленими для материнської породи, їх породна назва утворюється від назв батьківської та материнської порід; помісі з тонкою або напівтонкою вовною – це потомство, одержане від схрещування тонкорунних вівцематок із баранами-плідниками напівтонкорунних порід (просте промислове схрещування), їх породна назва утворюється від назв схрещуваних порід; складні помісі - це потомство, одержане від перемінного схрещування помісних вівцематок і баранів-плідників різних порід; помісі – це потомство, одержане від вбирного схрещування вівцематок з каракульськими баранами-плідниками, яке не відповідає вимогам бажаного типу поліпшуючої породи. 3.3. Чистопородні вівці поділяються на племінні і користувальні, а помісні – це користувальні тварини. 3.3.1. Племінні вівці - це тварини, які: мають міцну конституцію, добру пристосованість до природно-господарських умов, високу відтворну здатність; відповідають вимогам стандарту породи; характеризуються високими племінними якостями. Племінних овець залежно від рівня продуктивності та племінної цінності розподіляють на: заводських, яких розводять у племінних заводах; незаводських, яких розводять у племінних репродукторах. Заводські тварини за показниками продуктивності відповідають вимогам стандарту (пункт 5 цієї Інструкції) та мають значно кращі племінні якості. Незаводські тварини за показниками продуктивності відповідають вимогам стандарту. 3.3.2. Користувальних овець розводять у товарних господарствах для виробництва вовни, смушків, м’яса, овчин, молока та іншої продукції, їх не використовують для одержання та реалізації племінного молодняку. 4. Основні селекційні ознаки овець 4.1. Основні селекційні ознаки овець тонкорунних і напівтонкорунних порід 4.1.1. Продуктивність овець та їх цінність зумовлюють тип конституції, кількісні, якісні і комплексні селекційні ознаки. 4.1.2. Бажаний тип овець - це тварини міцної конституції, добре пристосовані до природно-господарських умов і відповідають вимогам стандарту породи. 4.1.3. Кількісні селекційні ознаки: складчастість шкіри; величина, жива маса й вгодованість овець; екстер’єр; густота, довжина, тонина вовни; вихід чистого волокна; оброслість тулуба. 4.1.3.1. Складчастість – це генетично обумовлена ознака, виявляється у кількості складок на різних ділянках тіла вівці, впливає на площу шкіри, густоту вовни і на вовнову продуктивність. Що більша складчастість шкіри, то густіша й коротша вовна. Ця ознака найбільш властива для тонкорунних овець. 4.1.3.2. Величина, жива маса й вгодованість овець - ознаки м'ясності, які також впливають на площу шкіри, тому зумовлюють величину настригу вовни. 4.1.3.3. Екстер’єр - одна з найважливіших прижиттєвих спадкових ознак м'ясності, яка відмінно виражена в широкотілих овець з глибокими й широкими грудьми, широкою і довгою спиною, добре виповненими стегнами, широко поставленими ногами. 4.1.3.4. Густота вовни виражається кількістю волокон на одиниці площі (1 см2) шкіри вівці і зумовлює щільність руна й настриг вовни. Густоту визначають: на дотик, за будовою штапелю, шириною шкіряного шва і лабораторним методом. Формується за рахунок спадково зумовленого закладання волосяних фолікулів та ступеня їх реалізації під впливом умов годівлі вівцематок (у період суягності й підсису) та ягнят (у період від народження до річного віку). 4.1.3.5. Довжина вовни - ознака формування настригу, яка значною мірою зумовлена спадковістю. Її визначають при бонітуванні на правому боці вівці за лопаткою у лінійних одиницях виміру (см) за 12 місяців росту. 4.1.3.6. Тонина волокон визначається: візуально (при бонітуванні на правому боці вівці) - у якості, відповідно до градації тонини вовни (додаток 1); лабораторно - у мікрометрах (мкм). Тонина волокон разом із довжиною та якісними характеристиками вовни зумовлюють її технологічні властивості. 4.1.3.7. Вихід чистого волокна - важлива селекційна ознака, що значною мірою залежить від спадковості та умов утримання тварин. Це процентне відношення чистої вовни до немитої; визначають лабораторно, промиванням зразків немитої вовни. 4.1.3.8. Оброслість - наявність довгої й густої вовни на всіх частинах тулуба вівці, крім голови (до лінії, яка з'єднує внутрішні кутки очей) та кінцівок (до зап'ястного і скакального суглобів); визначають візуально й органолептично (на дотик). 4.1.4. Якісні селекційні ознаки: звивистість та вирівняність волокон за тониною; колір, кількість і якість жиропоту; еластичність і шовковистість; блиск; пружність; звалювальна здатність вовни. 4.1.4.1. Звивистість і вирівняність волокон за тониною - спадкові ознаки, які зумовлюють технологічні властивості вовни. Звивистість визначають за наявністю чітких за формою звивин за всією довжиною штапелю. Вирівняність вовни в штапелі й по руну визначають за різноманітністю тонини волокон у якості або в мікрометрах. 4.1.4.2. Жиропіт вовни - це суміш вовнового жиру (ланоліну) та поту. Оцінюють візуально, органолептично та лабораторно за: кольором – візуально (бажано - білий, світлий, світло-кремовий); кількістю – органолептично (бажано - помірна); якістю - візуально (висока якість - незначна вимитість та забрудненість верхівки штапелю: на боці не більше 1/3 довжини; на спині не більше 1/2 довжини); лабораторно - за співвідношенням жиру та солей поту (низька якість 1:3, бажана 1:1, низька 1:0,3). Пожовтіння вовни - вада, що зумовлена жиропотом низької якості та умовами утримання овець, негативно впливає на технологічні властивості вовни. Тварин із жовтим кольором жиропоту, особливо баранів, вибраковують. 4.1.4.3. Еластичність і шовковистість – спадкові ознаки, що зумовлюють високі технологічні властивості та товарний вигляд вовни, визначаються органолептично. 4.1.4.4. Блиск люстровий – спадкова ознака, що зумовлює високі технологічні властивості вовни та її товарний вигляд; визначають візуально. Обов'язково враховується при бонітуванні овець з кросбредною вовною із занесенням відповідних поміток до форм племінного обліку. 4.1.4.5. Пружність вовни – спадкова ознака, що зумовлює специфічну якість вовни овець цигайської породи; визначають органолептично, із занесенням відповідних поміток до форм племінного обліку. 4.1.4.6. Звалювальна здатність вовни – спадкова властивість волокон міцно переплітатися та зчіплюватися, утворюючи щільну масу типу повсті. Зумовлена будовою лускоподібного шару волокон, їх невирівняністю в штапелі за тониною і довжиною, а також технологічними факторами: пізнє стриження; незадовільні умови годівлі (різке стоншення вовни “голодна тонина”) та утримання (підвищена вологість у кошарах, скупчене або тривале утримання в них овець). Звалювання вовни - значна вада, визначається візуально й органолептично, із занесенням відповідних поміток до форм племінного обліку за бонітувальним ключем (спеціальні умовні позначення і шифри). 4.1.5. Комплексні селекційні ознаки: настриг немитої вовни; настриг чистої вовни; багатоплідність; молочність. 4.1.5.1. Настриг немитої вовни визначається зважуванням руна (складові руна - чисте волокно, жиропіт, різні домішки і волога). Цей показник не відображає справжньої вовнової продуктивності, тому вихід чистого волокна визначається лабораторним методом. 4.1.5.2. Настриг чистої вовни - найголовніша комплексна ознака вовнової продуктивності овець, визначається за настригом немитої вовни та виходом чистого волокна згідно з пунктом 4.1.3.7 цієї Інструкції. 4.1.5.3. Багатоплідність - це кількість ягнят у приплоді вівцематки. 4.1.5.4. Молочність - здатність вівцематки вигодовувати 1-2 ягнят до відлучення. Визначають за: приростом живої маси ягнят за 20 та 100 днів від народження; кількістю фактично надоєного товарного молока (дані подекадних контрольних доїнь). 4.1.6. Загальна оцінка – клас тварин, що визначається за комплексом конституціонально-продуктивних ознак і ступенем відповідності їх до стандарту породи. 4.2. Основні селекційні ознаки овець смушкових порід 4.2.1. Конституція Визначають на основі сумарної оцінки екстер’єру, розвитку шкіри і вовнового покриву. Типи конституції: міцна - кістяк нормально розвинутий, шкіра тонка, щільна, вовна густа, оброслість середня, достатня (найбажаніший тип при доборі); груба - кістяк грубий, шкіра товста, щільна або пухка, вовна з великою кількістю грубої, довгої ості й незначним умістом пуху, косиці великі, прямі, часто депігментовані, оброслість недостатня; ніжна - кістяк легкий, тонкий, груди вузькі, шкіра тонка, вовна коротка, складається переважно з пуху і тонкої ості, косиці дрібні, сильно звиті. 4.2.2. Забарвлення, відтінок, розцвітка та вирівняність розцвітки волосяного покриву ягнят Визначають візуально. Волосяний покрив ягнят асканійського багатоплідного типу каракульської та сокільської порід чорний і сірий. 4.2.2.1. Чорне забарвлення ягнят коливається від інтенсивно чорного до послабленого або дещо буруватого. Інтенсивно чорне забарвлення є найбільш бажаним, оскільки тісно пов'язане з іншими позитивними ознаками смушка. Сіре забарвлення ягнят зумовлене змішуванням чорного та білого волосу і варіює від майже чорного до майже білого. При оцінці сірих ягнят ураховують відтінок, розцвітку та її вирівняність. 4.2.2.2. Відтінок характеризує ступінь вираженості сірого забарвлення і визначається кількісним співвідношенням чорного та білого волосу, а також його довжиною. 4.2.2.3. Розцвітка характеризується співвідношенням білого і чорного волосу, його довжиною і різним ступенем пігментації чорного волосу, характером шовковистості та блиском волосяного покриву. Найцінніша голуба, срібляста, сталева і сива розцвітки. 4.2.2.4. Вирівняність розцвітки сірого смушка - це ступінь його однотонності на тулубі ягняти. Що вирівняніша розцвітка, то цінніший смушок. 4.2.3. Смушкові типи каракульських овець Смушковим типам каракульських ягнят притаманні такі основні селекційні ознаки: розвиток ягняти, форма і тип завитка, якість та довжина волосяного покриву, рисунок смушка. Смушкові типи - жакетний, плоский, ребристий і кавказький. 4.2.3.1. Жакетний смушковий тип (з напівкруглим валькуватим завитком) характеризується наявністю щільних довгих, середніх і коротких напівкруглих вальків і бобів, тонкою та щільною шкірою, шовковистістю і блиском волосяного покриву помірної довжини та чітким рисунком. Найцінніші ягнята зі смушками сорту жакет І. 4.2.3.2. Плоский смушковий тип характеризується наявністю довгого, середнього валька, розміщеного паралельно-концентрично, що утворює ліроподібний рисунок. Плоскі вальки вперемішку з гривками й ласами мають добре виражену шовковистість і блиск. Волосяний покрив укорочений, шкіра тонка й щільна. Найцінніші ягнята зі смушками сорту плоский тонкий І. 4.2.3.3. Ребристий смушковий тип характеризується наявністю ребристого валька вперемішку з довгими гривками. Найцінніші ягнята, які мають на смушках довгі, вузькі гривки, що утворюють чіткий рисунок типу каракуль-каракульча із шовковистим і коротким волосяним покривом. Такий смушок відповідає кращій частині сорту ребристий тонкий І. 4.2.3.4. Кавказький смушковий тип характеризується перерослим волосом з перевагою пухких бобастих завитків і коротких вальків на основній частині смушка, не вирівняних за шириною. Такі смушки менш цінні. 4.2.4. Розміри (ширина), довжина, тип і форми завитків, завитість волосу 4.2.4.1. Розміри (ширина) завитка - дрібний (до 4 мм), середній (від 4 до 8 мм) і крупний (від 8 мм і більше). Найбільшу цінність мають ягнята із середнім розміром завитка. 4.2.4.2. Довжина завитка - короткі (до 20 мм), середні (від 20 до 40 мм), довгі (понад 40 мм). 4.2.4.3. Типи і форми завитків Цінні типи завитків – вальок, біб; менш цінні - гривка; малоцінні - кільце, напівкільце; дефектні - горошок, штопор, ласи та деформовані. Форму цінних завитків зумовлює характер завитості покривного волосу. 4.2.4.4. Завитість волосу – повна (волос утворює повне коло /3/3/), неповна (волос утворює неповне коло /2/3/), мала (волос утворює лише частину кола /1/3/). 4.2.5. Пружність завитків і густота волосяного покриву Пружність, густоту, довжину волосу, ступінь його завитості визначають візуально та органолептично. Ці ознаки зумовлюють якість смушка і виробів з нього. Цінними є ягнята, у яких волосяний покрив досить густий. 4.2.6. Шовковистість і блиск волосяного покриву 4.2.6.1. Шовковистість волосяного покриву визначають органолептично. Ознака обумовлена співвідношенням у завитках ості, пуху і перехідного волосу, їх якості та будови. Розрізняють сильно шовковистий, шовковистий, недостатньо шовковистий, грубий і сухий волос. Для смушків вищих сортів характерний шовковистий волос. 4.2.6.2. Блиск волосяного покриву - властивість волосу відбивати промені світла. Визначають візуально. При встановленні блиску волосу виділяють п'ять градацій: сильний, нормальний, недостатній, склоподібний, матовий. Бажаний нормальний блиск, який характерний для смушків із щільними валькуватими і бобастими завитками. 4.2.7. Чіткість рисунка, фігурність смушка та інші селекційні ознаки Ці селекційні ознаки визначають візуально. 4.2.7.1. Чіткість рисунка - красивий і нарядний візерунок завитків. Типи рисунків смушка - чіткий, недостатньо чіткий і невизначений. Бажаний чіткий рисунок. 4.2.7.2. Фігурність смушка - питома вага цінних завитків на площі смушка. Залежно від питомої ваги бажаних типів завитків на площі смушка, фігурність може бути повною (3/3), середньою (2/3) і малою (1/3). 4.2.7.3. Оброслість - наявність завитків на менш цінних частинах тулуба ягняти. Найцінніші тварини з доброю оброслістю, у яких голова, черево і жирова частина хвоста вкриті валькувато-бобастими завитками. 4.2.7.4. Товщина і щільність шкіри обумовлюють розвиток волосяного покриву. Шкіра тонка й щільна продукує густий і пружний волос, який утворює середній завиток. Найцінніші ягнята з тонкою щільною шкірою, що притаманне двійнятам асканійського багатоплідного типу. 4.2.7.5. Жива маса ягняти при народженні – спадково обумовлена ознака, яка залежить від породи, типу та кількості ягнят при народженні (одинак, двійня, трійня) Що крупніше ягня, то більша площа смушка. 4.2.7.6. Багатоплідність визначається відповідно до пункту 4.1.5.3 цієї Інструкції. 4.2.7.7. Молочність визначається відповідно до пункту 4.1.5.4 цієї Інструкції. 4.3. Основні селекційні ознаки овець української гірськокарпатської породи 4.3.1. Маса вовни (густота) визначається відповідно до пункту 4.1.3.4 цієї Інструкції. Цінуються тварини, у яких густота вовни однакова на різних частинах тіла (лопатка, бік, стегно, спина) і змінюється у межах 1500 - 2500 волокон на 1 см2. 4.3.2. Довжина вовни визначається на боці за лопаткою з точністю до 0,5 см окремо для косиці і підшерстя. При бонітуванні звертають увагу на вирівняність вовни за довжиною на різних частинах тулуба (лопатка, бік, стегно, спина, черево). 4.3.3. Тонина волокон визначається відповідно до пункту 4.1.3.6 цієї Інструкції. 4.3.4. Вирівняність вовни в руні визначається відповідно до пункту 4.1.4.1 цієї Інструкції. При бонітуванні відзначають наявність у руні сухих і мертвих волокон. 4.3.5. Закритість руна визначається за характером розміщення косиць на спині. Відсутність проділу вздовж хребта свідчить про добру закритість руна. 4.3.6. Кількість та колір жиропоту визначають візуально і в лабораторних умовах, перевагу віддають тваринам із достатньою кількістю жиропоту світлих відтінків (білого або світло-кремового). 4.3.7. Оброслість визначається візуально за густотою та довжиною вовни. Добре оброслими вважають тварин, у яких вовна на спині незначно поступається за густотою та довжиною вовни з бокової частини тулуба, голова вкрита рунною вовною до лінії, яка з’єднує внутрішні кутки очей. На череві вовна дещо рідша і коротша, ніж на боці. 4.3.8. Екстер'єр (форма будови тулуба) визначається за пропорційністю розвитку, шириною, глибиною і довжиною грудної клітки, прямолінійністю спини, правильністю поставлення і міцністю кінцівок. 4.3.9. Жива маса визначається індивідуальним зважуванням: вівцематок - перед початком парування; ягнят - при народженні та відлученні від матері; молодняку - у віці 13-14-місяців; баранів-плідників - весною перед стриженням. Характеризує загальний розвиток овець і тісно пов'язана з показниками вовнової, м'ясної та молочної продуктивності. При оцінці тварин за живою масою слід ураховувати, що надто великі тварини гірше пристосовані до гірських умов та більш вибагливі до рівня годівлі. 4.3.10. Настриг немитої вовни визначають відповідно до пункту 4.1.5.1 цієї Інструкції. 4.3.11. Вихід чистої вовни визначають відповідно до пункту 4.1.3.7 цієї Інструкції. Залежить від умісту жиропоту та інших домішок у вовні і має значну мінливість (60-80 %). За умови однакового настригу чистої вовни перевагу віддають тваринам з вищим виходом чистої вовни. 4.3.12. Настриг чистої вовни визначають відповідно до пункту 4.1.5.2 цієї Інструкції. Індивідуальний визначають у баранів-плідників, ремонтних баранів і вівцематок селекційного ядра. В інших групах овець і в цілому по стаду цей показник розраховують на основі даних поотарного виходу чистої вовни. 4.3.13. Конституцію тварин визначають за комплексною оцінкою будови тіла, товщини і щільності шкіри, а також за характером вовнового покриву. 5. Стандарт породи 5.1. Стандарт породи – мінімальні вимоги до молодняку і дорослих овець І класу при бонітуванні за основними селекційними ознаками, які зумовлюють показники їх продуктивності та комплексну оцінку. 5.2. Стандартні тварини - чистопородні тварини, які за вираженістю типу та основними селекційними ознаками відповідають вимогам І класу. 6. Бонітування овець 6.1. Бонітування овець проводять індивідуальне або класне. 6.1.1. Індивідуальне бонітування – комплексна оцінка кожної тварини за вираженістю типу і власною продуктивністю, при якій оцінюють ступінь прояву кожної ознаки, що записують у спеціальному журналі за бонітувальним ключем та проставляють відповідний клас тварині вищипом на вусі. Індивідуально бонітують: баранів-плідників (у племінних і товарних господарствах), резервних баранів, баранів-пробників, ремонтних баранів старше 1 року, вівцематок селекційного ядра та ремонтних ярок тонкорунних, напівтонкорунних і української гірськокарпатської порід, щорічно весною перед стриженням. племінних ягнят (баранчиків та ярочок) смушкових порід, залишених на вирощування та одержаних від баранів, яких перевіряють за якістю потомства - при народженні. 6.1.2. Класне бонітування - оцінка власної продуктивності овець за основними селекційними ознаками, ступеня їх прояву без відповідних записів у формах обліку, проставляючи комплексний клас тварині вищипом на вусі. Класне бонітування проводять на товарних фермах перед стриженням, бонітується поголів’я ярок. 6.2. Бонітування овець тонкорунних і напівтонкорунних порід 6.2.1. Перед бонітуванням овець заздалегідь готують: журнали для запису матеріалів індивідуального бонітування; ваги для зважування тварин; щипці для мічення вищипами на вухах; необхідну кількість щитів; станок для бонітування або інший фіксуючий пристрій; халати та інший інвентар. 6.2.2. Розподіл на класи чистопородних овець Чистопородних овець залежно від вираженості породного типу, конституціональних особливостей, екстер’єру та рівня продуктивності розподіляють згідно з вимогами мінімальних показників продуктивності молодняку у віці 12 місяців та дорослих овець тонкорунних і напівтонкорунних порід (додатки 2, 3) на класи “еліта” і I. Тварин, які не відповідають вимогам І класу за типом, живою масою, довжиною вовни, густотою і вирівняністю та за її тониною відносять до ІІ класу. Для молодняку, який бонітують, стрижуть і реалізують на плем’я у віці старше 12 місяців, вимоги до кожного класу збільшують за кожен місяць: за живою масою - баранчиків - на 2 кг, ярок на - 1,5 кг;за настригом чистої вовни - баранчиків - на 150 г, ярок - на 100 г.6.2.2.1. Клас “еліта” - тварини, які за характеристикою і рівнем продуктивності значно переважають овець І класу. 6.2.2.2. І клас - тварини, що за своїми конституціонально-продуктивними ознаками та властивостями відповідають вимогам стандарту породи. 6.2.2.3. ІІ клас - тварини, які не відповідають вимогам І класу за однією або кількома ознаками (жива маса, довжина, густота, вирівняність та тонина вовни). 6.2.2.4. Тварин, що за комплексом ознак не відповідають вимогам, зазначеним у пунктах 6.2.2.1, 6.2.2.2, 6.2.2.3 цієї Інструкції, вибраковують. 6.2.2.5. Племінних ягнят, що призначені для реалізації у віці 2 місяців, 100 днів та 8 місяців поточного року народження, оцінюють за мінімальними показниками продуктивності ягнят тонкорунних і напівтонкорунних порід (додаток 4) за живою масою та довжиною вовни. 6.2.3. Розподіл на класи помісних овець Помісних тонкорунних і напівтонкорунних овець розподіляють на класи “еліта”, І , II, ІІІ, IV. 6.2.3.1. До класів “еліта”, І, II відносять тварин, які мають однорідну вовну. Характеристика класів відповідно до пунктів 6.2.2.2 та 6.2.2.3 цієї Інструкції. 6.2.3.2. До III класу відносять: тонкорунних помісних овець із напівтонкою вовною; напівтонкорунних помісей із тонкою вовною. 6.2.3.3. До IV класу відносять усіх помісей із неоднорідною вовною. 6.2.3.4. Бонітувальні класи позначають: чистопородних тварин: “еліта” – один вищип “вилка” на краї правого вуха; І клас – один вищип на нижньому краї правого вуха; ІІ клас – два вищипи на нижньому краї правого вуха; помісних тварин: “еліта” – один вищип “вилка” на краї лівого вуха; І клас – один вищип на нижньому краї лівого вуха; ІІ клас – два вищипи на нижньому краї лівого вуха; ІІІ клас - один вищип на верхньому краї лівого вуха; ІV клас - один вищип на верхньому, другий на нижньому краї лівого вуха. 6.2.4. Дрібних тварин, недостатньо розвинутих, з ніжною конституцією, з вадами екстер'єру та кольоровою вовною вибраковують. 6.2.5. Бонітувальний ключ Запис результатів індивідуального бонітування овець проводять за бонітувальним ключем (додаток 5) основних селекційних ознак, системи спеціальних умовних позначень та шифрів порід і типів овець (додаток 6), градації, символів та шифрів селекційного призначення пробонітованих овець (додаток 7). 6.3. Бонітування ягнят смушкових порід 6.3.1. Бонітування – комплексна оцінка продуктивних якостей ягнят у 2-3- денному віці за живою масою, типом смушка та визначення подальшого господарського призначення. Бонітування ягнят проводять індивідуальне та класне. Індивідуально бонітують племінних ремонтних баранчиків та ярочок, а також ягнят, одержаних від баранів-плідників, яких оцінюють за якістю потомства. Класному бонітуванню підлягають усі інші ягнята, при цьому результати не заносяться до форм племінного обліку, а кількість пробонітованого молодняку та його класність ураховуються наростаючим підсумком. Племінних ягнят смушкових порід овець поточного року народження, що призначені для реалізації, при бонітуванні оцінюють відповідно до мінімальних вимог у віці 2 місяців, 100 днів та 8 місяців (додаток 8) за живою масою. 6.3.2. Бонітування чорних ягнят асканійського багатоплідного типу каракульських овець та каракульської породи проводиться згідно з вимогами, зазначеними в додатку 9, тварин розподіляють за смушковими типами, розміром завитків і класами. 6.3.3. Бонітування сірих ягнят асканійського багатоплідного типу каракульських овець та каракульської породи проводиться згідно з вимогами, зазначеними в додатку 10, тварин розподіляють за відтінками, розцвіткою, смушковими типами і класами. 6.3.3.1. Відтінки забарвлення: світло-сірі - білого волосу від 70 до 95 %; середньо-сірі - білого волосу від 45 до 70 %; темно-сірі - білого волосу від 8 до 45 %. Середньо-сірий відтінок має розцвітки: голубу, сріблясту й свинцеву; темно-сірий - сиву, перламутрову і чорно-сіру; світло-сірий - сталеву і молочну. Бажані - голуба, срібляста й сива розцвітки. 6.3.3.2. Голуба розцвітка за кількісним співвідношенням питома вага білого волосу становить 55-65 %, решта надто пігментований чорний волос. Білий волос довший від чорного на 15 %. 6.3.3.3. Срібляста розцвітка за кількісним співвідношенням питома вага білого волосу становить 65-76 %, уперемішку з чорним. Білий волос довший від чорного на 20-25 %. 6.3.3.4. Свинцева розцвітка - кількісне співвідношення білого й чорного волосу рівнозначної довжини майже однакове. Чорний волос при цьому слабо пігментований, а білий має матовий блиск. 6.3.3.5. Сива розцвітка за кількісним співвідношенням характеризується значною перевагою чорного волосу над білим. Білий волос довший від чорного на 10-15 %. 6.3.3.6. Перламутрова розцвітка за кількісним співвідношенням характеризується значною перевагою чорного волосу над білим. Білий волос довший від чорного на 45-50 %. 6.3.3.7. Чорно-сіра розцвітка за кількісним співвідношенням має абсолютну перевагу чорного волосу над білим і значну невирівняність. 6.3.3.8. Сталева розцвітка за кількісним співвідношенням характеризується однаковою довжиною білого та чорного волосу, добрим блиском і кількісною перевагою білого волосу. 6.3.3.9. Молочна розцвітка за кількісним співвідношенням характеризується значною перевагою білого волосу із слабким блиском та більшою довжиною над чорним. 6.3.3.10. Ягнят, які не відповідають вимогам ІІ класу та зі строкатістю на тулубі, відносять до браку. Перерозвинутих ягнят, з відсутністю пігментації на слизовій оболонці ротової порожнини і язика, з білими, позбавленими пігменту вухами, що просвічуються, з рожевими губами та повіками, з послабленою пігментацією райдужної оболонки очей, відправляють на забій. 6.3.4. Мінімальні вимоги за живою масою ягнят: для каракульської породи - 3,5-4,0 кг; для асканійського багатоплідного типу каракульських овець – одинаків - 4,0 - 4,5, двійнят - 3,5-4,0 кг; для сокільської породи - 3,0-3,5 кг. 6.3.5. Бонітування ягнят-помісей Ягнята-помісі, одержані від схрещування каракульських баранів із вівцематками місцевих смушкових та інших грубововних порід незалежно від кровності, підлягають класному бонітуванню. 6.3.5.1. При бонітуванні ягнят-помісей розподіляють за забарвленням і смушковими типами. 6.3.5.2. Смушки характеризуються ознаками: волос грубуватий, недостатньо шовковистий, блиск недостатній або матовий, склоподібний; форма завитків така сама, як і в чистопородних ягнят, але завитки менш завиті, недостатньо щільні або пухкі; шия, голова, кінцівки ягнят вкриті слабомуаристим або незавитим волосом; задні кінцівки вище скакального суглоба вкриті слабкими пухкими завитками, гладеньким або неприлеглим волосом; хвіст широкий біля основи, вкорочений, закінчується ледве помітним клиноподібним, коротким чи подовженим відростком або без нього, укритий слабо завитим волосом. 6.3.5.3. Бонітування чорних ягнят сокільської породи проводиться згідно з вимогами в 2-3-денному віці (додаток 11), тварин розподіляють на класи за розміром завитків. 6.3.5.4. Бонітування сірих ягнят сокільської породи проводиться згідно з вимогами в 2-3-денному віці (додаток 12), тварин розподіляють на класи за відтінками та розцвітками. 6.3.6. Мічення ягнят Під час бонітування ягнятам смушкових порід і їх помісей, залишених для вирощування, на вухах роблять відповідні вищипи, позначаючи смушковий тип, ширину завитка, клас, а сірим - відтінок і розцвітку. Ягнятам сірого забарвлення із жакетним і кавказьким смушковими типами вищип на вухах не роблять, решту ягнят мітять: плоский смушковий тип - два вищипи на верхньому краї правого вуха; ребристий смушковий тип - два вищипи на верхньому краї лівого вуха. Ширина (розмір) завитка (тільки у чорних ягнят) на лівому вусі: дрібний - один вищип на верхньому краї; середній - один вищип на кінці (вилка); крупний - один вищип на нижньому краї. Клас (у всіх чистопородних ягнят) на правому вусі: “еліта” - по одному вищипу на верхньому і нижньому краї; перший - один вищип на нижньому краї; другий - два вищипи на нижньому краї. Відтінки сірого - на лівому вусі: світло-сірий - один вищип на верхньому краї; середньосірий - один вищип на кінці вуха (вилка); темно-сірий - один вищип на нижньому краї. Розцвітка: голуба - додатково один вищип на нижньому краї лівого вуха; срібляста - один вищип на верхньому краї лівого вуха. Схеми мічення ягнят різних порід (додатки 13-17). |
|
НАКА З Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р за N 1330/20068 |
Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням... Міністерства освіти і науки України від 18. 02. 2008 р. №94, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27. 02. 2008 р. №151/14842)... |
|
Зареєстровано в Міністерстві юстиції Бонітування кролів – індивідуальна комплексна оцінка тварин за власною продуктивністю, походженням і відтворними здатностями |
Зареєстровано в Міністерстві юстиції Племінний облік – це індивідуальна реєстрація суб'єктами племінної справи у тваринництві даних про |
|
Зареєстровано в Міністерстві юстиції Бонітування звірів – індивідуальна комплексна оцінка тварин за власною продуктивністю, походженням і відтворними здатностями |
НАКАЗ «11» серпня 2011 року м. Луцьк №330 Зареєстровано в Головному управлінні юстиції Закону України «Про доступ до публічної інформації в Міністерстві юстиції», керуючись наказом Головного управління юстиції у Волинській... |
|
Інструктаж із безпеки життєдіяльності в кабінеті фізики Міністерству освіти і науки України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 2006 року за №806/12680. Згідно з... |
РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо проведення Всеукраїнської учнівської олімпіади... Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 22. 09. 2011 №1099 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада... |
|
Зареєстровано в Міністерстві юстиції “5” серпня 2003 року за №680/8001 ІНСТРУКЦІЯ Про племінну справу у тваринництві”, визначає порядок ведення форм племінного обліку, що застосовуються у вівчарстві та козівництві,... |
Типовий договір оренди державного майна Затверджено наказом Фонду... |