Соціокультурна змістова лінія
Орієнтовний зміст навчального матеріалу
|
Орієнтовні вимоги
до вмінь
|
Cфери відношень
|
Тематика текстів
|
Теми висловлювань учнів
|
Я і українська мова.
Я і ми ( народ, родина, націона-льна історія і культура).
Я і рідна природа.
Я і мої захоплення.
Я як особистість
|
Українська мова і відображена в ній національна культура.
Основні віхи нашої історії.
Матеріальні і духовні скарби нашого народу.
Ті, що залишилися з нами назавжди.
Земля – наш спільний дім. На що спроможна кожна людина у справі сприяння природі.
Захоплення жінок (шиття, в’язання, вишивка тощо). Захоплення чоловіків (столяр-ство, радіотехніка та інші).
Найважливіші умови самопізнання й самореалізації.
|
”Барви україн-ського слова”.
“Культура мови, думки, почуттів”.
“Подивімось у вічі вікам”. “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”.
“До доброї криниці стежка утоптана”.
“Заняття для душі”.
“Моє хобі”.
“У чому полягає сенс життя”.
|
Учень:
сприймає,
аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.
|
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія
Види вмінь
|
Вимоги до
загальнонавчальних досягнень учнів
|
Організаційно-
контрольні
|
Учень самостійно:
усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів;
оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
|
Загальнопізна-
вальні
|
Учень самостійно:
аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.
|
Творчі
|
Учень самостійно:
уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію;
помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає переконливі аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення і твердження.
|
Естетико-етичні
|
Учень:
помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість;
переконаний, що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.
|
11 клас
( 34год., 1 год. на тиждень)
(3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)
Мовна і мовленнєва змістові лінії
№
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1
|
2
|
Повторення вивченого в 10 класі
Стилістика як розділ науки про мову. Стилістика мови (практична). Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Культура мовлення. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення, її варіативність.
|
Учень:
розрізняє стилістику практичну, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби морфологічні і синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять стилістика і культура мовлення.
|
2
|
5
|
Практична стилістика і культура мовлення .
Морфологічні засоби стилістики.
Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви. Ступені порівняння. Стягнені і нестягнені форми. Займенники й контекст.
Культура мовлення. Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників.
Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни-ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні.
Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних прикметників. Не і ні з різними частинами мови.
Н у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках. НН у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення.
|
Учень:
знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм;
визначає їх роль і доречність використання в тексті .
розрізняє морфологічні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; здійснює правильно синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.
Учень:
правильно пише слова із зазначеними у програмі орфограмами;
розставляє розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення;
знаходить помилки на вивчені правила і виправляє їх;
|
3
|
4
|
Стилістика простих речень.
Види простих речень і їх відтінки значень.
Культура мовлення. Синоніміка: а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено-особових і безособових; в)означено-особових і безособових.
Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів; інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів. Вираження різноманітних смислових значень з допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер.
Правопис. Пунктограми у простому реченні.
|
Учень:
розрізняє відтінки значень простих речень;
знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби простого речення;
визначає їх роль і доречність викори-стання в тексті ;
проводить заміну стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки;
розрізняє синтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.
Учень:
правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх.
|
4
|
3
|
Стилістика складних речень
Смислові відношення між простими реченнями, які входять до складних.
Культура мовлення. Синоніміка: а)складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових і складносурядних ; в) складних безсполучникових і складнопідрядних; г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення.
Правопис. Пунктограми у складному реченні.
|
Учень:
знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби складного речення;
визначає їх роль і доречність використання в тексті;
розрізняє синтаксичні синоніми; встановлює їх стилістичну функцію;
правильно проводить синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.
Учень:
правильно розставляє розділові знаки в складному реченні.
|
5
|
2
|
Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення.
Пряма і непряма мова, її призначення і граматично–смислові особливості.
Культура мовлення. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі і непрямій мові.
Правопис. Пунктограми при прямій мові і діалозі.
|
Учень:
знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення;
визначає їх роль і доречність використання в тексті .
визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;
використовує правильно і доречно у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення;
знаходить і виправляє помилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у своєму і чужому мовленні.
Учень:
правильно розставляє розділові знаки при прямій мові і діалозі й обґрунтовує їх.
|
6
|
5
|
Функціональна стилістика і культура мовлення.
Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення та особливості. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) і мовні. Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного із стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри.
Культура мовлення. Мовлення правильне і комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення ( змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки (практично).
|
Учень:
розрізняє предмет вивчення функціональної стилістики і завдання культури мовлення (в зіставленні із стилістикою), особливості розмовного і книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри та характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів , їх зв’язок і роль в обгрунтуванні понять стилістика і культура мовлення;
визначає мовлення правильне і комунікативно доцільне, нормативне і ненормативне використання мовних засобів;
аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства і різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення;
складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак та вимог до гарного мовлення;
знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.
|
7
|
10
|
Види робіт
Сприймання чужого мовлення:
Аудіювання( слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне).
Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.
Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове).
|
Учень:
розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв., інших стилів 9-10 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення;
користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування;
робить записи почутого;
визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого.
Учень:
читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.;
розуміє зміст, особливості структури і мовного оформлення тексту, довшого і складнішого, ніж у попередніх класах;
користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання;
самостійно ставить запитання під час читання;
оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.
|
8
|
|
Відтворення готового тексту:
Перекази ( навчальні і контрольні).
Говоріння:
Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) .
Письмо:
Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) .
|
Учень:
переказує докладно і стисло прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом ( для докладного переказу 350-450 слів, стислого - в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно і письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці , комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.
|
9
|
|
Створення власних висловлювань:
Діалогічне мовлення:
Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми.
Монологічне мовлення:
( навчальні і контрольні види )
Говоріння:
Розгорнута відповідь на уроці (іспиті) в науковому стилі.
Доповідь на тему, зв'язану з виучуваними предметами в науковому стилі.
Письмо:
Стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю.
Портретний нарис у публіцистичному стилі..
Реферат на тему, зв'язану з виучуваними предметами (із залученням науково-популярної літератури).
Ділові папери. Офіційний лист. Акт. Протокол (складний).
|
Учень:
складає і розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог-обмін думками, враженнями;
самостійно визначає тему діалогу і його зміст;
висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;
дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету ;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.
Учень:
готує і виголошує розгорнуту відповідь на уроці (іспиті), доповідь і реферат на теми, зв’язані з виучуваними предметами;
пише статтю в газету, портретний нарис, роздуми відповідно до творчих завдань переказів;
складає офіційний лист, акт, складний протокол;
використовує стилі і типи мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання;
перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача);
редагує написане з урахуванням вимог до мовлення, додержанням основних правил спілкування.
|
|