Соціокультурна змістова лінія
Орієнтовний зміст навчального матеріалу
|
Орієнтовні вимоги
до вмінь
|
Cфери відношень
|
Тематика текстів
|
Теми висловлювань учнів
|
Я і українсь-
ка мова і література.
Я і національна історія і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня).
Я і ми (родина, класний колектив, народ, людство).
Я і мистецтво (традиційне і професійне).
Я і рідна природа.
Я як особистість
|
Мова – скарбниця духовності народу. Походження терміну „Україна”.
Формування української народності. Наш край в період становлення нації.
Наші предки – слов’яни. Письмові відомості про них, їх заняття, поселення. Слов’яни на території нашої місцевості. Київ – місто Кия.
Матеріальна культура. Народна медицина українців. Музичні народні інструменти.
Традиції і святкування в Україні. Народні обряди.
Родинні традиції. Взаємини між чоловіком і жінкою та іншими членами родини. Сімейний бюджет.
Видатні українські імена.
Дружба. Друзі мої і друзі моєї сім’ї.
Моральні цінності: доброта, людяність, чесність, гідність, порядність, скромність, щедрість тощо.
У світі прекрасного. Шевченко – художник. Українські кобзарі. Храми і парки – культурні скарби України.
Людина і природа. Різноманітність рослинного і тваринного світу на Землі. Необхідність охорони і збереження природи. Екологічна культура людини.
Покликання людини: пізнавати істину, творити добро, примножувати красу.
|
„Мова – скарбни-ця духовності народу”.
“Мандрівка в минуле”.
“Вісники старовини”.
“В етнографічно-му музеї”.
“Відгомін минулого”.
“Моє родовідне дерево”.
“Краса взаємин”.
“Національні герої”.
“Сузір’я славетних”.
“Справжній друг”.
“Краса зовнішня і внутрішня”.
“Прекрасне в моєму житті”.
“Роль природи в житті людини”.
“Мій обов’язок перед природою”.
“Мій життєвий вибір”.
|
Учень:
сприймає,
аналізує,
оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокуль-
турні відо-мості про Україну й світ і добирає й використо-
вує ті з них, які необхідні для досягнен-
ня певної комуніка-
тивної мети.
|
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія
Види умінь
|
Вимоги до
загальнонавчальних досягнень учнів
|
Організаційно-
контрольні.
|
Учень самостійно чи з допомогою вчителя:
усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
здійснює намічений план;
оцінює проміжні і кінцеві результати, робить відповідні корективи.
|
Загальнопізна-
вальні
|
Учень самостійно чи з необхідною допомогою вчителя:
аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.
|
Творчі
|
Учень самостійно:
уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
перенесить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;
помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення і твердження.
|
Естетико-етичні
|
Учень:
помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;
намагається творити добро словом і ділом.
|
8-й клас
(70 год, 2 год. на тиждень)
(4 год. – резерв годин для використання на розсуд вчителя)
Мовленнєва змістова лінія
№
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1
|
16
|
Відомості про мовлення
Повторення відомостей про мовлення, текст, стилі і типи мовлення. Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне. Вивчальне читання (практично).
Особливості побудови опису місцевості, пам'яток історії і культури.
Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, протокол, особливості їх побудови.
|
Учень:
розрізняє такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення; різновиди аудіювання, читання (вивчальне), складові ситуації спілкування; текст, його основні ознаки, структуру, види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку (повторення і узагальнення знань);
визначає стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), сферу їх використання, типи (розповідь, опис місцевості, пам’яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення (оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект, протокол).
|
2
|
|
Види робіт
Сприймання чужого мовлення:
Аудіювання (слухання-розуміння) текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис ( в т.ч. опис місцевості, пам’яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору. Різновиди аудіювання – ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).
Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис ( в т.ч. опис місцевості, пам’яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору . Вивчальне читання.
|
Учень:
розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, повідомлення, радіо- і телепередачі та ін.), слідкуючи за особливостями їх змісту і мовного оформлення (тривалість звучання художнього тексту 7-8 хв., інших стилів – 6-7 хв.);
визначає причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні особливості в текстах, складніших, ніж у попередніх класах;
користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації різновидами слухання: ознайомлювальним (розуміє загальний зміст повідомлення), вивчальним (усвідомлює всі елементи почутого і запам’ятовує їх, розрізняє основну і другорядну інформацію), критичним (визначає власне ставлення до змісту);
визначає зображувально-виражальні особливості тексту (помічає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту),
формулює висновки щодо сприйнятого, оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом);
складає простий і складний плани почутого;
читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання – 130-240 слів за хв.);
користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв’язок, послідовність його композиції, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне і другорядне, причинно-наслідкові зв’язки між явищами);
робить короткі записи (план, тематичні виписки, конспект) у процесі читання;
ставить самостійно запитання під час читання і шукає на них відповідь;
оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму і мовного оформлення.
|
3
|
|
Відтворення готового тексту:
Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я і приказки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту).
Перекази (навчальні і контрольні) за складним планом.
Говоріння:
Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.
Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та культури в науковому стилі.
Стислий переказ тексту публіцистич-ного стилю (у тому числі на основі прослуханих радіо - і телепередач).
Письмо:
Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.
Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та культури в публіцистичному стилі..
Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням .
Конспектування як різновид стислого переказу прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки.
|
Учень:
виразно читає вголос знайомі (складніші, ніж у попередніх класах) і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;
оцінює прочитаний вголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
переказує докладно, вибірково і стисло (усно чи письмово) прослуханий і прочитаний тексти художнього, наукового і публіцистичного стилів мовлення обсягом ( для докладного переказу 250-300 слів, стислого і вибіркового – в 1,5-2 рази більше), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;
складає самостійно складний план, конспект, тематичні виписки;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні висловлювання;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, авторського задуму і мовного оформлення.
|
4
|
|
Створення власних висловлювань:
Діалогічне мовлення:
Діалог, складений на основі радіо- чи телепередач, дібраних запитань за текстом, як обмін думками, повідомлення, відповідно до створеної в класі ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, дискусійного характеру, його розігрування в різних стилях мовлення.
|
Учень:
складає діалог ( орієнтовно 10-12 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих радіо – і телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;
додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;
підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови;
|
|
|
Монологічне мовлення:
Твори (навчальні і контрольні) за складним планом.
Говоріння:
Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.
Твір-опис пам'яток історії і культури за картиною в публіцистичному стилі.
Повідомлення на тему про мову, що вимагає зіставлення і узагальнення матеріалу в науковому стилі .
Письмо:
Твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам'яток історії і культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі..
Твір-оповідання на основі почутого (з обрамленням).
Твір-роздум на морально-етичну чи суспільну теми в публіцистичному стилі.
Ділові папери. Протокол.
|
обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;
складає усні і письмові твори (зазначених у програмі видів) за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування і комунікативного завдання стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовуючи різні типи мовлення (в тому числі опис місцевості, пам'яток історії і культури, роздум на морально-етичну чи суспільну теми) і жанр мовлення (оповідання з обрамленням, протокол);
додержує основних вимог до мовлення та правил спілкування;
знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні власного і чужого висловлювання;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.
|
Міжпредметні зв'язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порівняльна і групова характеристики літературних героїв (література); роздуми на суспільну тему (історія).
|
Мовна змістова лінія
№
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1
|
50
1
|
Вступ.
Мова—найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу.
|
Учень:
знає, у чому полягає значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.
|
2
|
2
|
2.Повторення та узагальнення вивченого. Пунктуація.
Словосполучення і речення; члени речення (у тому числі однорідні); звертання; вставні слова.
Просте і складне речення.
Пряма мова і діалог.
Правопис. Розділові знаки у простому і складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів’їв та крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Додержання правильної інтонації у реченнях з однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, прямою мовою і в діалогах. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст(риторичний аспект).
Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.
|
Учень:
розрізняє словосполучення і речення, просте і складне речення; звертання, вставні слова, речення з прямою мовою за їх істотними ознаками;
правильно інтонує речення вивчених видів;
користується різними видами словників;
будує речення різних типів, використовуючи в них фразеологізми, прислів’я й крилаті вислови, передбачені мінімумом;
правильно ставить розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила;
правильно і доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях, зважаючи на особливості їх вживання в мовленні.
|
3
|
4
|
Синтаксис. Пунктуація.
Словосполучення і речення.
Словосполучення. Будова і види словосполучень за способами вираження головного слова.
Речення. Види речень за метою висловлювання; окличні речення (повторення). Речення прості й
складні (повторення), двоскладні й односкладні. Порядок слів у реченні. Логічний наголос.
Правопис.
Розділові знаки в кінці речення (повторення).
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів.
Граматика. Спостереження за використа-нням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично).
Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови. Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності і виразності мовлення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Риторичні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей.
Міжпредметні зв'язки. Інверсія в художньому творі (література).
|
Учень:
розрізняє головне і залежне слово у словосполученні;
визначає види словосполучень за приналежністю головного слова до певної частини мови; речення різних видів (за метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ);
інтонує правильно речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення;
аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів;
правильно ставить розділові знаки;
обгрунтовує їх уживання за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні і граматичні помилки;
конструює словосполучення і речення різних видів, у тому числі синонімічні;
редагує тексти, надаючи їм більшої виразності з допомогою вивчених мовних засобів;
використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.
|
4
|
10
|
Просте речення.
Двоскладне речення.
Головні і другорядні члени речення
Підмет і присудок. Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний).
Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення (повторення).
Прикладка як різновид означення. Види обставин (за значенням). Порівняльний зворот.
Правопис: Тире між підметом і присудком.
Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.
Виділення порівняльних зворотів комами.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку речень у тексті. Обставини часу, місця як засіб зв'язку речень у розповідних текстах; їх синоніміка. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови і зв’язності розповідного й описового тексту. Використання означень і порівняльних зворотів
Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література).
|
Учень:
розрізняє головні й другорядні члени;
визначає види присудків, означень та обставин у реченнях, способи вираження підмета;
пише прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;
правильно ставить розділові знаки між підметом і присудком і при порівняльних зворотах; обгрунтовує їх за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;
аналізує будову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому;
оцінює виражальні можливості простого двоскладного речення у текстах різних стилів;
вдосконалює будову розповідно-го тексту з елементами опису з метою зацікавити слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті;
правильно будує висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв’язку речень, добираючи із синонімів найбільш відповідні обраному стилю і ситуації спілкування.
|
5
|
7
|
Односкладні речення. Неповні речення.
Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові) і підмета (називні). Односкладні речення як частини складного речення.
Повні й неповні речення.
Правопис.
Тире в неповних реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів(у формі односкладних і неповних речень).
Культура мовлення і стилістика.
Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначення часу і місця.
Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Додержання інтонації неповних речень.
Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного висловлювання.
Міжпредметні зв'язки. Односкладні і неповні речення як виражальний засіб у художніх творах (література).
|
Учень:
виділяє односкладні і неповні речення з-поміж інших видів речень;
визначає види односкладних речень (у тому числі в складних реченнях);
оцінює виражальні можливості і роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;
правильно інтонує неповні речення;
ставить правильно тире в неповних реченнях;
обґрунтовує його вживання;
знаходить і виправляє пунктуа-ційні помилки на вивчені правила;
конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення;
правильно використовує їх у власному мовленні;
складає конспект ключових слів як змістову опору в процесі підго-товки усного висловлювання;
правильно будує текст на соціокультурну тему, використо-вуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень.
|
6
|
6
|
Речення з однорідними членами
Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами.
Правопис. Кома між однорідними членами.
Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення)
Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень із сполучниками не лише.., а й..; як..., так і... Синоніміка рядів однорідних членів з різними типами зв'язку між ними. Інтонація речень з однорідними членами (у тому числі з узагальнюючими словами).
Текст(риторичний аспект).
Використання однорідних членів речення в текстах офіційно-ділового, наукового і художнього стилів.
Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів як засіб художньої виразності (література).
|
Учень:
знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнюючими словами, різними рядами однорідних членів в одному реченні;
правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення та обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
правильно інтонує речення з однорідними членами;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення;
конструює речення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнюючими словами при однорідних членах;
будує висловлювання в різних стилях мовлення, використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному і писемному мовленні.
|
7
|
7
|
Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).
Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення).
Правопис. Розділові знаки при звертанні і вставних словах.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Використання звертань і вставних слів для передачі ставлення до адресата. Синоніміка вставних слів і речень у тексті. Інтонація речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).
Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів та вираження особистого ставлення до висловлюваного.
Міжпредметні зв'язки. Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.)
|
Учень:
знаходить звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень із звертан-нями, вставними словами (словос-полученнями, реченнями) у тексті;
правильно ставить розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) та обґрунтовує їх;
знаходить та виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;
конструює та інтонує правильно речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями);
використовує виражальні можливості речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному і писемному мовленні.
|
8
|
10
|
Речення з відокремленими членами.
Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення (в тому числі уточнюючі).
Правопис. Розділові знаки при відокремлених членах.
Внутрішньопредметні зв’язки.
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів ( з відокремленими членами речення).
Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень з дієприкметни-ковими і дієприслівниковими зворотами. Дієприслівникові звороти як засіб зв'язку речень у тексті. Інтонація речень з відокремленими й уточнюючими членами. Синоніміка простих речень з відокремленими членами і складних речень.
Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології та відокремлених членів речення в мовленні.
Міжпредметні зв'язки. Відокремлення як засіб художнього зображення (література); використання конструкцій з відокремленням у текстах наукового стилю (історія, географія, фізика, література та ін.).
|
Учень:
знаходить відокремлені та уточнюючі члени в реченні;
правильно розставляє розділові знаки при відокремлених та уточнюючих членах речення та обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє допущені пунктуаційні і граматичні помилки;
правильно інтонує речення з відокремленими та уточнюючими членами речення;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень з відокремленими та уточнюючими членами в текстах різних стилів;
будує висловлювання в публіцистичному і науковому стилях, використовуючи виража-льні можливості речень з відокремленими та уточнюючими членами речення в усному і писемному мовленні.
|
9
|
3
|
Повторення в кінці року відомостей про просте речення.
|
Учень:
систематизує вивчені відомості із синтаксису і пунктуації;
правильно використовує їх у власному мовленні;
доцільно застосовує виражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети
|
|