Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання


Скачати 2.09 Mb.
Назва Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання
Сторінка 2/14
Дата 31.03.2013
Розмір 2.09 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


Основна школа

5-й КЛАС

(122 год., 3,5 год на тиждень)

(10 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія




п\п

Кіль-

кість

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

28

Відомості про мовлення

Загальне уявлення про спілкування і мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); адресат мета спілкування і мета адресат мовленняспілкування; мовлення монологічне і діалогічне, усне й писемне; основні правила спілкування (бути ввічливими, привітними і доброзичливими, уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника, заохочувати його висловити свою думку, зацікавлено й доброзичливо вислуховувати її, уміти висловити незгоду з позицією співрозмовника так, щоб не образити його; не розмовляти без потреби голосно, не вживати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення та ін.) (практично). Тема й основна думка висловлювання; тема і мікротема. Ознайомлення з вимогами до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Помилки в змісті і побудові висловлювання (практично).

Усна і письмова форми тексту (висловлювання). Простий план готового тексту.

Належність висловлювання до певного стилю: розмовного, наукового, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового (загальне ознайомлення). Ознайомлення із розмовним, науковим і художнім стилями, сферою їх використання.

Типи мовлення (різновиди текстів): розповідь, опис, роздум. Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму.

Жанри мовлення: оповідання, відгук, замітка, лист, особливості їх побудови.

Учень:

розрізняє такі поняття, як мовлення і спілкування,, види мовленнєвої діяльно-сті, монолог, діалог, адресат мовленняспілкування; усну та письмову, монологічну та діалогічну форми; тему та основну думку, тему й мікротему висловлювання; мовні засоби зв’язку речень у тексті; стилі мовлення, сферу їх використання, типи і жанри мовлення, особливості їх побудови; вимоги до мовлення;

визначає тему, основну думку висловлювання; стилі (розмовний, художній і науковий) мовлення, сферу їх використання, типи (розповідь, опис предметів і тварин, роздум) і жанри мовлення ( оповідання, відгук, замітка, лист); адресата мовлення і мету спілкування; вимоги до мовлення;

знаходить взаємозумовлені змістові частини тексту – підтеми й мікротеми, засоби їх зв’язку між собою, зв’язку окремих речень у тексті;

ділить текст на абзаци.



2




Види робіт

Сприймання чужого мовлення:

Аудіюваннялухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, наукового; типів: розповідь, опис (в т.ч. опис окремих предметів, тварин), роздум; жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, переказ, пісня, вірш, загадка; прислів’я, приказки (об’єднані певною темою).
Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру, що належать до таких стилів: розмовного, художнього, наукового;

типів: розповідь, опис ( у т.ч. опис окремих предметів, тварин), роздум;

жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, переказ, пісня, вірш, загадка; прислів’я, приказки (об’єднані певною темою).

Учень:

розуміє висловлювання інших людей або звукозаписи з одного прослухову-вання (тривалість звучання незнайо-мих текстів розмовного і художнього стилів 4-5 хв., наукового – 3-4 хв.);

складає первинне уявлення про зміст почутого (що, коли, в якій послідовності відбувається);

уміє прогнозувати загальний характер змісту повідомлюваного на основі формулювання теми, основної думки;

визначає адресата і мету спілкування, причинно-наслідкові зв’язки, зображу-вально-виражальні особливості тексту;
читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення зі швидкістю 100-150 слів за хв.;

виділяє і запам'ятовує у прочитаному головне, тему і основну думку тексту, деталі;

добирає заголовки до його частин (простий план);

ставить запитання до прочитаного, відповідає на них;

переглядає текст швидко і знаходить у ньому вказані елементи (цифри, слова у лапках, слова із зносками, слова, написані з великої літери тощо);

оцінює прочитаний текст з погляду новизни, змісту, виразності мовного оформлення, задуму тощо.

3




Відтворення готового тексту:

Виразне читання вголос художніх, науково-популярних текстів різних типів мовлення, що належать до таких жанрів, як оповідання, замітка, стаття, легенда, переказ, казка, прислів’я, приказки, пісня, вірш, байка (вивчення деяких з них напам’ять або близько до тексту).

Перекази (навчальні і контрольні) за простим планом.

Учень:

виразно читає вголос знайомі тексти різних стилів (розмовного, наукового і художнього), типів, жанрів мовлення із достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), плавно, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;

оцінює прочитаний вголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.








Говоріння:

Докладні перекази художніх текстів розповідного характеру з елементами опису тварин , роздуму.

Докладний переказ тексту наукового стилю.

Письмо:

Докладні перекази художнього тексту розповідного характеру з елементами опису предметів, тварин.


Учень:

переказує докладно (усно й письмово) почуті і прочитані тексти художнього і наукового стилів мовлення ( обсягом 100-150 слів) зазначених у програмі видів за самостійно складеним простим планом, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, з урахуванням комунікативного завдання, дотриманням компози-ції, мовних, стильових особливос-тей та авторського задуму ;

помічає і виправляє недоліки в своєму мовленні;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.


4

Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Діалог, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (діалоги етикетного характеру, діалог-розпитування), за поданим початком, малюнками.


Монологічне мовлення

Твори ( навчальні і контрольні) без плану.

Говоріння:

Твори-описи окремих предметів, тварин (у тому числі за картиною) у художньому стилі.

Відповідь на уроках української мови та інших предметів (за даним планом або таблицею) в науковому стилі.

Відгук про висловлювання товариша.

Твір-оповідання про випадок із життя. Письмо:

Твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі..

Твори-описи окремих предметів, тварин у художньому і науковому стилях..

Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів у художньому стилі.

Замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру.

Учень:

складає, розігрує діалоги певного обсягу (орієнтовно 6-7 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації спілкування, зразку, за поданим початком, опорними словами, малюнком, досягаючи комунікативної мети (тривалість діалогу 3-5 хв.);

дотримується теми висловлювання, норм української літературної мови;

використовує репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

складає усні та письмові твори (вказаних у програмі видів) з урахуванням мети й адресата мовлення, типу і стилю мовлення;

підпорядковує висловлювання темі та основній думці;

використовує вивчені мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті;

вибирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній);

додержує вимог до мовлення та основних правил спілкування;

знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, побудові і мовному оформленні власних висловлювань;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.



Ділові папери. Лист рідним, друзям. Адреса.



Міжпредметні зв'язки. Художній твір і його частини: тема та ідейний зміст художнього твору; розповідь і опис предметів, тварин у вивчених творах; роздуми про вчинки героїв (література); усний опис змісту і художніх засобів у творах живопису, що зображують предмети, тварин;

усна розповідь за змістом жанрової картини про дітей; спостереження за окремими предметами при малюванні з натури (образотворче мистецтво).



Мовна змістова лінія




п\п

Кіль-

кість

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів


1

84

1

Вступ.

Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна мова України.

Учень:

розуміє значення мови в житті суспільства, роль української мови як державної в Україні.

2

9

Повторення вивченого в початкових класах.

Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник. Прикметник. Числівник. Займенник. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Сполучник.

Правопис.

Велика буква і лапки в іменниках.

Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів.

Не з діє­словами.

Правопис -шся, -ться у кінці дієслів. Написання прийменників із іншими частинами мови. Правопис вивчених прислівників. Апостроф. М’який знак.

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія. Уживання вивчених частин мови як синонімів і антонімів, у прямому і переносному значенні.

Граматика. Роль вивчених частин мови в побудові речення і висловленні думки. Уживання прийменників та сполучників і, та, й, а, але для зв'язку слів у реченні.

Культура мовлення. Розрізнення літера­турної лексичної норми та ненормативної лексики (вульга­ризмів), слів української і російської мов з метою уникнення суржика.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.

Учень:

розпізнає вивчені в початкових класах частини мови, визначаючи їх істотні ознаки;

розрізняє нормативну та ненормативну лексику;

правильно пише слова з вивченими орфограмами;

розставляє розділові знаки в кінці речення, при звертанні, однорідних членах речення;

пояснює вивчені орфограми і пунктограми;

знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;

вміє ко­ристуватися орфографі-чним і тлумачним словниками;

будує речення із вивченими частинами мови, використовую-чи їх у прямому, переносному значенні, як синоніми та антоніми;

оцінює випадки вдалого і невдалого їх використання;

складає усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему з використанням власного життєвого досвіду відповідно до визначеної комунікативної мети.

3

7 год

Поняття про текст


Текст і його ознаки: тема і основна думка, задум, наявність двох і більше речень, зв’язність, завершеність. Поділ тексту на мікротеми й абзаци, а речення в тексті – на відоме і нове. Тематичне речення в мікротемі.

Мовні засоби зв'язку речень у тексті.

Тексти різних типів ­­­­­­– розповідь, опис, роздум (повторення).

Поняття про розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий та публіцистичний стилі мовлення (повторення і поглиблення). Стилістична помилка (практично).

Недоліки в тексті(практично).

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.

Граматика. Сполучники, прислівники, займенники; синоніми, спільнокореневі слова, повтори як засоби зв’язку речень у тексті. Виділення тематичних речень у мікротемі.

Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.

Учень:


називає істотні ознаки тексту;

визначає тему й основну думку, задум, належність до певного типу (розповіді, опису, роздуму) і стилю мовлення (художнього, наукового, розмовного, офіційно-ділового, публіцистичного);

виділяє в тексті абзаци, мікротеми, тематичні речення; мовні засоби зв’язку речень, відоме і нове в реченнях тексту;

знаходить і виправляє недоліки в тексті;

складає діалогічні й монологічні тексти певного типу і стилю мовлення відповідно до навчальної і комунікативної мети, висловлююючи своє ставлення до предмета мовлення;

аналізує й оцінює текст з погляду його змісту, будови, задуму й мовного оформлення.



4

20
5

Відомості з синтаксису і пунктуації

Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми і речення. Головне та залежне слово у словосполученні. Словосполучення лексичні та фразеологічні (практично). Граматична помилка та її умовне позначення (практично).

Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення). Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні (повторення). Окличні речення (повторення).

Правопис. Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова.

Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови.

Інтонування розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень.

Використання розповідних, питальних, спону­кальних, а також окличних речень у вивчених сти­лях мовлення. Синоніміка простих речень різних видів.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь лаконічно формулювати теми усних і письмових висловлювань, переказувати своїми словами сприйняту інформацію, використовуючи у висновку прислів’я і приказки, давати визначення понять.


Міжпредметні зв’язки. Прислів’я, приказки, співвідносні із словосполученням і реченнями (література).

Учень:

називає, що вивчає синтаксис і пунктуація;

відрізняє словосполучення від слова (форми слова) і речення;

розпізнає види речень за метою висловлювання, окличні речення; межі речень у тексті, частини складного речення, що мають будову простих; словосполучен-ня, граматичну основу речення, головне і залежне слово у словосполученні;

правильно інтонує речення різних видів;


ставить та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;

знаходить і виправляє граматичні й пунктуаційні помилки;

добирає синонімічні словосполучення і речення різні за будовою, у тому числі фразеологізми;

формулює теми текстів у формі словосполучень і речень;

переказує своїми словами почуте і прочитане, вживаючи прислів’я і приказки;

використовує у мовленні виразні й доцільні словосполу-чення з ряду синонімічних, різні за будовою і метою висловлю-вання речення, у тому числі прислів’я, крилаті вислови;

виступає з повідомленнями на вивчену лінгвістичну тему, добираючи приклади на підтвердження висловлених суджень.


5

3

Другорядні члени речення: додаток, означення, обставини.

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Граматика. Способи вираження означення, додатка й обставин різними частинами мови.

Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь поширювати думку з допомогою другорядних членів речення, давати поширені визначення понять, будувати висловлювання типу роздуму, розповідати короткі історії.

Міжпредметні зв’язки.

Відомості про епітет, порівняння, пейзаж, літературний портрет, їх зображувально-виражальну роль (література).


Учень:

розрізняє додатки, означення, обставини;

виділяє другорядні члени умовними позначками;

будує речення, поширюючи їх додатками, означеннями, обста-винами, у тому числі із засвоєними словами в ролі другорядних членів речення;

переказує невеликі художні тексти з елементами опису; складає висловлювання про прочитане, почуте, випадки з власного життя, виражаючи особисте ставлення до навколишнього.

6

7

Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Узагальнююче слово при однорідних членах речення.

Звертання.

Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами (практично).

Складні речення із безсполучниковим і сполучни­ковим зв'язком.

Правопис. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальню­ючих словах у реченнях з однорідними членами.

Розділові знаки при звертанні (повторення). Виділення вставних слів на письмі комами.

Кома між частинами складного речення, що мають будову простих речень, входять у складне і з’єднані безсполучниковим зв’язком та сполучниками.

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія. Засвоєння нових слів(у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Культура мовлення. Додержання правильної інто­нації в реченнях з однорідними членами, із звертаннями і вставними слова­ми, у складних реченнях. Використання звертань і вставних слів у розмов­ному і художньому стилях мовлення. Синоніміка складних речень, складних і простих речень. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати висловлювання типу опису і розповіді, а також діалоги, застосовуючи риторичні засоби для привернення уваги до адресата повідомлення.


Учень:

розрізняє однорідні члени речення, узагальнюючі слова при них, звертання, вставні слова в реченні, складні речення;

правильно інтонує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;


розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, у складному реченні, обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

будує речення з однорідними членами, звертаннями і вставними словами, складні речення;

оцінює роль однорідних членів, звертань і вставних слів у реченні, а також складних речень у тексті;

бере участь у діалогах на визначені теми та відповідно до запропонованої ситуації;

складає висловлювання типу розповіді та опису з урахуванням адресата мовлення, використову-ючи різні за будовою прості та складні речення.


7

5

Пряма мова. Діалог.

Правопис. Розділові знаки при прямій мові.

Тире при діалозі.

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Додержання правильної інто­нації в реченнях із прямою мовою і в діалогах. Синоніміка речень із прямою і непрямою мовою. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати повідомлення, що містять висловлювання відомих людей, крилаті вислови в ролі аргументів, брати участь у процесі обговорення певних проблем, у диспутах.

Міжпредметні зв'язки. Звертання, діало­ги в художніх творах (література).

Учень:

розрізняє слова автора і пряму мову в реченні з прямою мовою;

правильно інтонує речення з прямою мовою;

ставить та обґрунтовує розділові знаки при прямій мові та діалозі;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

оцінює роль звертань і діалогів у художніх творах;

складає висловлювання, використовуючи речення з прямою мовою та діалогом, із засвоєними словами і виразами для докладної, точної та виразної передачі почутого і прочитаного.




8

23
10

Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія.


Звуки мови і звуки мовлення. Голосні та приголосні звуки. Приголосні тверді та м'які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами ґ і г.

Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї.

Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.

Орфоепічна помилка (практично).

Правопис. Орфограма (практично).

Основні правила переносу. Позначення на письмі ненаголошених голосних [е], [и] у коренях слів.

Орфо­графічний словник.

Орфографічна помилка (практично), її умовне позначення.

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Культура мовлення. Правильна вимова наголоше­них і ненаголошених голосних. Використання логічного наголосу для виділення у вимові смислового навантаження. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вміння правильної вимови голосних і приголосних у процесі виступів з доповідями, повідомленнями і творами на певну соціокультурну тему.

Використання інтонації як риторико-мелодійної сторони мовлення (логічний наголос, пауза, темп, мелодика, тембр голосу).

Міжпредметні зв’язки. Особливості звукової організації художнього тексту (література).

Учень:

визначає, що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія;

розрізняє в словах тверді і м'які, дзвінкі і глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні;

визначає основні випадки чергування голосних і приголосних звуків; звукове значення букв у слові;

вимовляє звуки в словах відповідно до орфоепічних норм;

користується орфографчним словником;

правильно пише і обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;

знаходить і виправляє орфоепічні та орфографічні помилки на вивчені правила;


використовує логічний наголос для виділення слів із смисловим навантаженням; орфоепічний словник і словник наголосів для самоконтролю власної вимови;

складає повідомлення на певну соціокультурну тему, викори-стовуючи засвоєні слова, фразе-ологізми, афоризми, дотримую-чись інтонації як риторико-мелодійної сторони мовлення, засобів милозвучності, елементів звукової організації тексту, мовних норм.

9

13

Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків.

Спрощення в групах приголосних.

Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків (практично). Чергування [о] —[а], [е] —[і], [е] —[и]; [о],[е] з [і]; [е]—[о] після [ж],[ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч],[ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з′], [ц′], [с′].

Основні випадки чергування у — в, і — й.

Орфоепія. Вимова префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-.

Правопис. Позначення м’якості приголосних на письмі бук­вами ь, і, є, ю , я. Сполучення ьо, йо.

Правила вживання м’якого знака.

Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.

Написання слів іншомовного походження: и, і у словах іншомовного походження; правопис м’якого знака та апострофа; подвоєння букв у словах іншомовного походження.

Словник іншомовних слів

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь висловлювати власні думки і почуття, виражати особисту позицію щодо світу.


Учень:

розпізнає у словах і словоспо-лученнях явища уподібнення, спрощення, чергування;

вимовляє приголосні звуки відповідно до орфоепічних норм;

правильно пише слова з вивченими орфограмами

й обґрунтовує їх;

користується словником іншомовних слів;

знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила;

складає речення і мікротексти із засвоєними новими словами, фразеологізмами, афоризмами; виступає із усним чи письмовим повідомленням на певну соціокультурну тему, використовуючи виражальні засоби мови для висловлення емоційно-ціннісного ставлення до світу.

10

11


Лексикологія. Фразеологія.


Лексичне значення слова. Однозначні і багато­значні слова (повторення). Вживання багатозначних слів у пря­мому і переносному значеннях (повторення). Лексична помилка (практично).

Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова.

Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками.

Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Ознайомлення із словниками антонімів, синонімів.

Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела україн­ських фразеологізмів. Прислів'я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. Фразеологіз­ми в ролі членів речення. Ознайомлення із фразеологічним словником.

Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови. Внутрішньопредметні зв’язки.

Культура мовлення і стилістика. Уживання слів відповідно до їх значення. Доречне використання слів із перенос­ним значенням, стилістично забарвлених слів, лексичних повторів і синонімів як засобу зв'язку речень у тексті, а також синонімів для уникнення невиправданих повторів слів. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Розвиток вмінь увиразнювати мовне оформлення висловлювання з допомогою лексико-фразеологічних засобів.

Міжпредметні зв'язки. Епітети, порів­няння, синоніми, характерні для усної народної творчості, фразеологізми (література).

Учень:

знає, що вивчає лексикологія і фразеологія;

визначає належність слів до певної лексичної категорії: (однозначні й багатозначні, загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням, фразеологізми), а також їх роль у тексті;

пояснює (у нескладних випадках) значення відомих слів, їх походження, значення фразеологізмів, прислів’їв, приказок, крилатих висловів;

ко­ристується тлумачним і перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів;

добирає з-поміж синонімів антонімів, фразеологізмів найбільш відповідні контексту;

редагує тексти з лексичними помилками;

використовує вивчені лексичні мовні засоби, у тому числі слова в переносному значенні, синоніми й антоніми, епітети й порівняння у стандартних і нестандартних мовленнєвих ситуаціях, удосконалюючи мовне оформлення висловлювання.


11


9

3

Будова слова. Орфографія.


Корінь, суфікс, префікс і закінчення — значущі частини слова (повторення і поглиблення відомостей).

Орфоепія. Вимова префіксів пре-, при-, прі-.

Правопис. Вивчені орфограм в значущих частинах слова (повторення). Написання префіксів пре-, при-, прі-.

Внутрішньопредметні зв’язки.

Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Граматика. Особливості будови вивчених частин мови.

Культура мовлення і стилістика. Використання в мовленні слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і виразності тексту. Спільнокореневі слова як за­сіб зв'язку речень у тексті. Уникнення помилок, пов'язаних з невиправданим ужи­ванням спільнокореневих слів. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь знаходити інформацію до обраної теми, аналізувати її, виділяти головне і другорядне, добирати ключові слова для висловлювання, розташовувати в логічній послідовності відповідно до задуму.

Учень:

виділяє у слові закінчення, корінь, префікс та суфікс та основу;

розрізняє форми слова і спільнокореневі слова;

правильно пише й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;

знаходить і виправляє орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила, а також лексичні помилки;

складає речення і мікротексти з використанням слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і виразності тексту;

створює висловлювання відповідно до задуму, упорядковуючи дібрані відомості в логічній послідовності, використовуючи ключові слова і речення, надаючи виразності мовному оформленню.

12

4

Повторення й узагальнення у кінці року.

Синтаксис і пунктуація.


Лексикологія, фразеологія.

Будова слова і орфографія.

Фонетика і графіка. Орфоепія й орфографія.

Учень:

повторює вивчені відомості;

класифікує й систематизує їх;

узагальнює поняття, закономір-ності, правила та винятки з них.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Типовий навчальний план однокомплектних загальноосвітніх навчальних...
Типовий навчальний план однокомплектних загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання
ПРОГРАМИ для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання
Пояснювальна записка
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання
Работа должна быть направлена на развитие у учащихся коммуникативной компетенции; кроме того, программа очерчивает до­статочно широкий...
Навчальна програма для 10-11 класів інформаційно-технологічного профілю Пояснювальна записка
Дана програма розроблена відповідно до Типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання...
Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з українською...

Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з українською...

Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з українською...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим...
України від 16. 11. 2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”,...
Типовий навчальний план однокомплектних загальноосвітніх навчальних...
Типовий навчальний план однокомплектних загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (старша школа в структурі...
Додаток 17 Типовий навчальний план* загальноосвітніх навчальних закладів...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка