Системні програми
Світ системних програм великий, так як системні програми забезпечують:
роботу комп’ютера;
керування всіма периферійними пристроями;
роботу комп’ютера в мережах;
перевірку працездатності комп’ютера і його периферійних пристроїв і ще багато іншого.
До системних програм відносяться:
операційні системи;
програми-оболонки;
драйвери;
утиліти.
Мозок і серце комп’ютера – це мікропроцесор, його органи відчуттів – це різні периферійні пристрої, які дозволяють вводити і виводити інформацію, тобто які забезпечують спілкування з людиною. А ось “душа” комп’ютера – це одна з самих головних системних програм, яка отримала назву операційна система. На IBM-сумісних комп’ютерах в більшості випадків встановлена операційна система MS–DOS (Microsoft Disk Operating System), розроблена фірмою Microsoft або будь-який із аналогів цієї операційної системи, розроблених іншими фірмами, наприклад: PC DOS, розроблена фірмою IBM; Novell DOS, створена фірмою Novell. Існують більш потужні операційні системи родини UNIX, LINUX, OS/2, Windows 98, Windows ХР і т.д.
Операційна система – це сукупність програм, призначених для управління ресурсами комп’ютера (оперативна пам’ять, місце на диску, периферійні присторої і т.д.) та обчислювальними процесами, а також для взаємодії користувача з апаратурою.
Помічником користувача в спілкуванні з комп’ютером виступають також чудові програми із родини системних – операційні оболонки. На IBM-сумісних комп’ютерах вставлена одна з найбільш популярних оболонок – Norton Commander. Будь-який користувач, працюючий на IBM-сумісному комп’ютері, знає цю програму-оболонку. Її по праву можна назвати однією з самих популярних програм-оболонок.
Особливий інтерес являє програма-оболонка Windows 3.1, яка була розроблена фірмою Microsoft. Створюючи цю оболонку, розроблювачі старались максимально полегшити взаємодію користувача з комп’ютером: Windows спілкується з користувачем за допомогою невеликих малюнків, які називаються піктограмами або іконками (від англійського icon), вибір малюнків здійснюється за допомогою “миші”. Починаючий користувач має можливість отримати на екрані допомогу, яка весь час знаходиться “під рукою”.
Драйвери – розширюють можливості ОС та дозволяють працювати їй з зовнішніми пристроями.
Утиліти – група программ, яка включає в себе:
програми резервування – дозволяють швидко скопіювати потрібну інформацію, що знаходиться на жорсткому диску, на дискети, ZIP-диски або касети стримера.
антивірусні програми – призначені для запобігання зараження комп’ютерним вірусом і ліквідації наслідків зараження (DrWEB, Norton Antivirus).
програми-архіватори дозволяють за рахунок застосування спеціальних методів „упаковки” інформації стискати інформацію на дисках, тобто створювати копії файлів меншого розміру, а також об’єднувати копії декількох файлів в один файл (WinZIP, WinRAR, WinArj).
програми-русифікатори пристосовують інші програми (звичайно ОС) для роботи з російськими літерами.
програми для діагностики комп’ютера дозволяють перевірити конфігурацію комп’ютера та роботоздатність його пристроїв.
Інструментальні програми
Цей великий клас програм, який об’єднує мови програмування, системи управління базами даних і інструментальні засоби по розробці систем штучного інтелекту. Можна сказати, що це спеціальні програмні інструменти, які дозволяють розробляти програмне забезпечення. Для того щоб виготовити будь-який найпростіший виріб, наприклад іграшку, потрібні спеціальні пристосування. До речі, іграшки випускаються на великих фабриках, які оснащені сучасним обладнанням. Для того щоб розробити нові програми, також потрібна така “фабрика”, тільки особлива, і в якості станків і інструментів тут використовується комп’ютер і інструментальні програми.
Мови програмування – це найбільш відомий клас інструментальних програм. Ми думаємо, що ви також чули про них. Ви вже знаєте, що комп’ютер розуміє і розв’язує задачі, тільки якщо вони написані на особливих мовах, які перекладаються потім в набори інструкцій, зрозумілих для мікропроцесора (машинні коди). Ось ці мови, зрозумілі комп’ютеру і які дозволяють розв’язати різноманітні задачі, і отримали назву мов програмування. Всі ці мови мають одну чудову властивість – вони являються алгоритмічними (від терміну “алгоритм”, який означає систему розпоряджень про виконання в певному порядку операцій, які дозволяють розв’язувати задачі певного класу).
Алгоритмічна мова має багато ознак справжньої мови, наприклад своєрідний алфавіт ( набір символів), синтаксис (набір правил з’єднання символів). Знання алгоритмічних мов необхідне і дуже важливе для програміста.
Будь-яка мова програмування має обмежені можливості: містить тільки визначений набір символів і строгі правила, яким підчиняється запис слів і речень; має свої, властиві тільки цій мові особливості.
Прикладні програми
Це ті програми, які дозволяють вирішувати різні проблеми користувачів, наприклад: навчальні програми, які використовуються в школах, інститутах; програми-редактори, які допомагають оброблювати тексти, малюнки, графіки і т.д. Це самий великий клас програм, з якими зустрічається будь-яка людина, якщо вона живе в сучасному комп’ютеризованому суспільстві. Такі програми працюють в житлових конторах, поліклініках, магазинах, офісах, банках, міліції, ДАІ. Без цих програм сучасне суспільство просто не може існувати
3. Клавіатура. Основні блоки та їх призначення
Клавіатура – це пристрій введення інформаціїї в комп’ютер.
Клавіатура ПК складається з 5 груп клавіш: 1) алфавітно-цифрова, 2) числова клавіатура, 3) клавіатура керування курсором і редагування, 4) функціональна клавіатура, 5) спеціальна клавіатура.
Алфавітно-цифрові клавіші. Алфавітно-цифрові клавіші знаходяться в лівому нижньому великому блоці. При натисканні на клавіші в комп'ютер вводиться алфавітно-цифровий символ.
Зліва і справа від блока алфавіту знаходяться дві допоміжні клавіші - перемикачі регістра. Якщо просто натискати клавіша алфавіту на екрані будуть друкуватися маленькі (рядкові) буква. Щоб надрукувати заголовні (прописні) букви, треба натиснути й утримувати клавішу , потім натискати клавіша алфавіту. Зліва на клавіатурі знаходиться ще одна допоміжна клавіша - фіксація регістра, після однократного натискання якої в правом верхньому рогові займеться лампочка , при цьому можна постійно вводити заголовні букви, не прибігаючи до одночасного натискання . Це правило не поширюється на клавіші, що знаходяться в першому поверх ряду в блоці алфавіту. У основному, цей ряд складається з клавіш із цифрами. Над цифрами зображені спеціальні символи. Якщо просто натискати клавіша верхнього ряду, то будуть друкуватися цифри або символи, що зображені на клавішах знизу. Якщо одночасно натиснути клавішу і будь-яку клавішу верхнього ряду, то будуть друкуватися символи, що зображені на клавішах поверх.
Клавіша <Прогалина>. Як і на друкарській машинці, найбільша клавіша, що розташовується під блоком алфавітно-цифрових клавіш, застосовується для запровадження прогалини (порожнього символу). При натисканні на цю клавішу вводиться прогалина, незалежно від того, чи встановлений режим запровадження латинських або російських букв, натиснута або немає клавіша
Режими введення російських і латинських букв. У режимі запровадження латинських букв при натисканні на будь-яку алфавітно-цифрову клавішу вводиться латинська буква або символ, зображений у лівій частині клавіша (звичайно ці букви і символи намальовані на клавішах чорним цвітом у лівій частині клавіш). А в режимі запровадження російських букв при цьому вводиться російська буква або символ, зображений у правій частині клавіша (звичайно ці букви і символи намальовані на клавішах червоним цвітом у правій частині клавіш). Переключення цих режимів виконується, як правило, за допомогою комбінації клавіш правий + - для переходу на латинський алфавіт і лівий + - для переходу на російський алфавіт.
Функціональні клавіші. На верхній частині клавіатури розташовується блок так називаних функціональних клавіш -
Порядок використання цих клавіш визначаються програмою й операційною системою, із якими Ви в даний момент працюєте. Часто програми встановлюють ті або інші значення і для комбінацій функціональних клавіш із клавішами , і .
Клавіша керування курсором. Клавіша <�>, <�>, <�>, <�>,<Home>, ,
,
називають клавішами керування курсором. Текстовим курсором називається спеціальний символ, що вказує місце в рядку, куди буде вводитися такий символ. Він може мати вид мерехтливого прямокутника або вертикального штриха. Клавіша керування курсором призначені для пересування по тексту або по командах меню. Клавіша <Home> і переміщають курсор у початок і кінець рядка.
Цифрова клавіатура. Блок клавіш у правій частині стандартної 102-клавішної клавіатури використовується для двох цілей. У режимі блокування цифр (режим «Num Lock») цей блок зручний для запровадження числової інформації і знаків арифметичних дій, У цьому режимі при натисканні на клавіші з цього блока вводяться цифри від 0 до 9 і крапка. А якщо режим «Num Lock» виключений, те ці клавіші дублюють клавіші керування курсором, а також клавіша і . Вмикання і вимикання режиму блокування цифр здійснюється натисканням клавіші .
Клавіша і . Клавіша або (Delete - видалення) звичайно використовується для видалення символів виділеного фрагмента тексту, справа від курсору.
Клавіша або (Insert - вставка) виконує деякі функції в різноманітних програмах.
Клавіша . Клавіша звичайно використовується для закінчення запровадження того або іншого об'єкта.
Інші спеціальні клавіші. Крім перерахованих клавіш, на клавіатурі є ще декілька спеціальних клавіш.
Backspace. Клавіша звичайно видаляє символ, що знаходиться зліва від курсору.
Esc. Клавіша використовується для скасування якогось дії, виходу з режиму програми і т.д.
Tab. Клавіша (табуляція) при редагуванні текстів звичайно використовується для переходу до іншої позиції табуляції. У інших програмах її значення може бути іншим: переключення між полями запиту і т.д.
PrtSc. Клавіша
(Print Screen, преса екрана) використовується для друку вмісту екрана, копіювання його у файл або буфер обміну Windows і т.д.
На клавіатурі є спеціальні клавіші , і . Вони призначені для зміни значень інших клавіш.
Індикатори режимів. У правом верхньому рогові клавіатури розташовуються індикатори режиму блокування цифр (Num Lock), режиму прописних букв (Caps Lock) і режиму блокування прокручування (Scroll Lock). Ці індикатори запалюються при умиканні відповідних режимів, а при вимиканні цих режимів - погасають. Вмикання і вимикання зазначених режимів здійснюється натисканням на однойменні клавіші , <�Сарs Lock>, < Scroll Lock>.
4. Робочий стіл Windows. Основні об'єкти Windows. Поняття каталогу, файлу, основні типи файлів, поняття імені і розширення файлу у Windows. Прийоми роботи з мишею
При вмиканні комп’ютера, на якому встановлена операційна система Windows, на екрані монітора з’являється головне вікно, яке називають Робочим столом.
На робочому столі можуть бути піктограми різних об’єктів: дисків, папок, програм, документів, пристроїв, засобів налагодження, засобів для роботи у мережі. Набір об’єктів і порядок їх розташування на робочому столі залежать від потреб і смаків користувача.
Піктограма – це невелика картинка, яка надається об’єкту в залежності від його типу.
Ярлик – це не сам об’єкт, а лише шлях до нього, який служить для швидкого доступу до обєкту (програму, папку, принтер і т. д.). В нижньому лівому куточку має чорну стрілочку.
Головний об’єкт – папка «Мой компьютер». За його допомогою можна відшукати і запустити будь-яку програму, відкрити будь-яку папку, знайти і обробити будь-який документ.
«Корзина» - це папка, призначена для зберігання знищених об’єктів.
У папці «Мои документы» операційна система створює папки Мої малюнки, Моя музика. Користувач може у ній створювати інші папки, щоб забезпечити зручне зберігання власних файлів.
Папка «Сетевое окружение» забезпечує доступ до файлів, папок та програм, розміщених на інших комп’ютерах. За умови, що даний комп’ютер підключений до мережі.
Внизу екрану розташована горизонтальна смужка, яку називають Панеллю задач. На цій панелі постійно розташована кнопка «Пуск», за допомогою якої відкривається Головне меню операційної системи. З натисканням цієї кнопки починається робота в середовищі Windows. Крім того на Панелі задач розташовуються кнопки всіх відкритих додатків (запущених програм), з якими працює користувач, а також індикатор перемикання мови клавіатури, годинник, а за наявності звукової карти – значок регулятора звука. Наявність Панелі задач дозволяє завжди бачити, які програми запущені, навіть коли їх вікна згорнуті, а також дає можливість натисканням кнопок додатків швидко переходити з одного додатку до іншого.
Папка (каталог) – призначена для зберігання різних об’єктів: файлів та інших папок (каталогів).
Файл – це організована сукупність даних, що розміщена на диску, має ім’я і в процесі зберігання, передавання і обробки вважається єдиним цілим. Ім’я файлу складається з назви і типу файлу. Назва файлу у Windows може включати англійські, російські, українські літери і цифри, а також майже всі розділові і спеціальні знаки (_ $ # & @ ! % ( ) { } ‘ ~ ^). Не можна використовувати службові символи: / \ : * ? « < > |.
Тип файлу (або Розширення) – у більшості випадків має 2-4 символи. Назву файлу призначає користувач, тип – операційна система. Деякі розширення:
.txt – текстові файли; .doc – файли документів Word;
.bat – командні файли; .xls - файли документів Excel;
.com, .exe – виконувані файли; .bmp - файли документів Paint.
Прийоми роботи з мишею:
Виділення об’єкту: пересуваючи мишу, помістити її курсор на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і відпустити ліву кнопку миші. Піктограма об’єкту прийме виділений колір.
Викликати контекстне меню: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і відпустити на ньому праву кнопку миші. З’явиться меню зі списком команд, можливих для роботи з цим об’єктом.
Перемістити: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і тримати ліву кнопку миші, перемістити об’єкт на нове місце, відпустити кнопку.
Відкрити або запустити об’єкт: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, швидко двічі натиснути і відпустити ліву кнопку, не пересуваючи миші.
5. Діалогові вікна Windows. Елементи діалогових вікон
Діалогові вікна використовуються у тих випадках, коли користувач повинен вмішуватися у роботу операційної системи або відкритого додатку (завантаженої програми) з метою зміни режимів роботи, зміни деяких параметрів, вводу додаткової інформації і т.д. Часто у таких вікнах для користувача виводиться інформація, на основі якої він може прийняти рішення про зміну режимів роботи або побачити реакцію системи на його дії.
Діалогове вікно має свій формат, розміри його не змінюються.
Для взаємодії користувача з системою діалогові вікна мають спеціальні елементи керування:
Прапорець - такий елемент використовується для вибору параметрів або установки визначених режимів роботи. У вікнах такі елементи керування представлені маленькими квадратними віконцями. Прапорці вважаються встановленими , якщо у вікнах встановлений значок ü.Стан будь-якого прапорця не залежить від стану інших, розташованих у тому ж вікні.
Перемикач – має вигляд групи із двох або більше круглих віконець з назвами параметрів поруч. Щоб вибрати потрібний параметр, треба клацнути у відповідному одному віконці із групи, щоб зробилася крапка, інші віконця залишаються чистими.
Лічильник - являє собою вікно, у якому відображується конкретне числове значення параметра та дві кнопки керування. Одне натиснення по кнопці 5 приводить до збільшення числа на деяке дискретне значення. Іншу кнопку-6використовують для зменшення значення параметру.
Список - застосовуються списки відкриті та ті, які розгортаються. У відкритому списку елемент обирається за допомогою смуги прокрутки. Для роботи із списком, який розгортається спочатку його необхідно відкрити, натиснувши мишею по кнопціu.
Рядок вводу - використовується для вводу текстової інформації за допомогою клавіатури. Перед початком роботи необхідно натиснути мишею по області вводу. Після появи у вікні текстового курсору, можна починати ввод інформації.
Повзунок - елемент цього типу використовується для зміни значення деякого параметру у визначеному інтервалі. Положення повзунка змінюється за допомогою миші методом перетаскування.
Кнопки – показують користувачу, які дії він може виконати (Открыть, Отмена).
Вкладки. Діалог може складатися з декількох сторінок. Кожна сторінка позначається вкладкою, зовні нагадує закладинку в каталожному ящику (Локальний диск (D:), Локальний диск (E:)).
6. Властивості Панелі задач. Головне меню Windows. Призначення основних пунктів
Панель задач, як правило, розміщується у нижній частині екрану і складається з: панелі швидкого запуску програм, панелі активних задач, панелі індикаторів, головного меню Windows.
Викликавши на вільному місці панелі задач контекстне меню, і вибравши «Свойства» можна настроїти властивості панелі задач, зручні для користувача:
«Закрепить панель задач»;
«Автоматически скрывать панель задач»;
«Отображать панель задач поверх остальных окон»;
«Группировать сходные кнопки панели задач»;
«Отображать панель быстрого запуска»;
«Отображать часы»
Пуск - кнопка, у якій починаються майже всі можливості, реалізовані в WindowsXP. При натисканні лівою кнопкою миші на кнопку «Пуск» на екрані з'являється Головне меню (Классическое), організоване у виді ієрархічної системи "випадаючих" підменю. Головне меню поділено на три частини. У верхній частині меню розміщуються піктограми файлів, папок або програм, з якими користувач працює кожен день. У середній частині меню знаходиться 6 пунктів, які відповідають за роботу у Windows. Нижня частина меню містить команди завершення роботи та сеансу конкретного користувача.
«Программы» - відчиняють доступ до встановлених на комп'ютері програм.
«Документы» - містить назви 15 останніх файлів, що відчиняли за допомогою подвійного натискання мишею на їхніх піктограмах у вікні папки. Обравши з цього меню який-небудь пункт, можна знову відчинити цей документ.
«Настройка» - дозволяє запустити Панель управления, яка дозволяє настроїти деякі компоненти Windows: змінити параметри Панелі задач, настроїти Робочий стіл, Властивості папок, Клавіатуру, Мишку. Відчинити папку Принтеры.
«Найти» - використовується для пошуку файлів і інших об'єктів на комп'ютері, у локальній мережі або в мережі Internet.
«Справка и поддержка» - запускає універсальну довідкову систему по Windows XP.
«Выполнить» - служить для запуску додатків, яких нема у списку меню «Программы». При виконанні цієї програми досить указати повне ім’я виконуваного файла в діалоговому вікні, яке з’являється. Якщо ж повне ім’я файла невідоме, можна скористатися кнопкою «Обзор...», щоб переглянути вміст дисків, папок і знайти потрібний файл.
«Завершение сеанса» – дозволяє змінити сеанс користувача.
«Выключить комп’ютер» - дозволяє вимкнути, перезавантажити чи перевести ПК в режим очікування.
7. Пошук файлів і папок у Windows
Система WindowsXP має у своєму розпорядженні потужні засоби пошуку об'єктів. Для запуску механізму пошуку необхідно: вибрати пункт НайтиФайлы и папки в меню кнопки «Пуск». При цьому можна шукати як окремі файли і папки, так і на комп'ютерах в мережі. Пошук файлів і папок здійснюється по критеріям, зазначеними у діалоговому вікні Найти.
Пошук по імені файлу або папки
Якщо відомо назву файла або папки, що необхідно знайти, то можна просто зазначити його в поле «Часть шимени файла или имя файла целиком» діалогового вікна. Для пошуку декількох файлів або папок, можна розділити їхні імена комами. У назві розшукуваного об'єкта можуть використовуватися символы "?" і "*". Символ "?" використовується для заміщення одного символу, а "*" для заміщення імені файлу.
У поле «Поиск в:» даного діалогового вікна, можна ввести місце розташування файла або папки, щоб обмежити пошук.
Можна шукати файли за розміром, які були змінені за останній тиждень, місяць, рік, у проміжку між двома датами і т.д.
Можна, також, шукати музику, відео, малюнки, комп’ютери та людей в мережі, або адресній книзі.
8. Стандартні та службові програми Windows
До Стандартних програм належать: графічний редактор Paint, текстовий редактор WordPad, текстовий редактор Блокнот, Калькулятор.
1)Графічний редактор Paint призначений для роботи з растровими зображеннями - зображеннями, побудованими з безлічі окремих кольорових крапок (пікселів), подібно тому як формується зображення на екрані монітора. Кожне растрове зображення має строго певний розмір по горизонталі й вертикалі (виміряється в пікселях) і використовує фіксоване задане заздалегідь число кольорів.
Графічний редактор Paint запускають командою Пуск>Програми> Стандартні>Paint. Після запуску на екрані відкривається робоче вікно програми Paint. Воно складається з декількох областей.
Основну частину вікна становить робоча область. Малюнок може займати як частину робочої області, так і всю її, і навіть виходити за її межі. В останньому випадку по краях робочої області з'являться смуги прокручування. На границях малюнка розташовуються маркери зміни розміру (темні крапки в середині сторін і по кутах малюнка).
Ліворуч від робочої області розташовується панель інструментів. Вона містить кнопки інструментів для малювання. При виборі інструмента в нижній частині панелі може з'явитися вікно для додаткового налаштування його властивостей.
Нижче робочої області розташовується палітра. Вона містить набір кольорів, які можна використовувати при малюванні. Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, його можна створити й замінити їм будь-який із кольорів палітри.
2) Система Windows дає можливість набрати невеликий текст, виконати нескладне форматування і надрукувати його на кількох аркушах за допомогою текстового редактора WordPad. Його можливості не можна зрівняти з могутнім Word, але для невеликих документів є сенс використовувати.
Редактор Word Pad можна завантажити виконавши команду "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные”>"WordPad".
3) Тестовий редактор Блокнот запускається командою "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные”>"Блокнот". Блокнот також дає можливість набрати невеликий текст, виконати нескладне форматування і надрукувати його.
4) Програма Калькулятор належить до категорії програм Стандартні і запускається командою "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные”>" Калькулятор".
Калькулятор має два режими роботи - Звичайний і Інженерний. За замовчуванням у програмі включений режим Звичайний. Перемикання режимів виконують за допомогою меню Вид.
У звичайному режимі виконують арифметичні операції.
В інженерному режимі можна виконувати арифметичні, тригонометричні, алгебраїчні, інженерні й статистичні розрахунки. Крім того, інженерний режим дозволяє перетворювати числа між системами числення й виконувати логічні операції над двійковими числами.
З Калькулятором можна працювати як мишею, так і клавіатурою Уведення чисел і команд мишею виконують клацанням на відповідних кнопках вікна програми. Із клавіатури числа можна вводити як зі звичайної алфавітно-цифрової панелі, так і з додаткової цифрової панелі. В останньому випадку варто включити клавішу Num Lock.
Службові програми.
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими, за їх допомогою можна досягти максимальної продуктивності комп'ютера.
Якщо виконати команду "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные"> "Служебные", на екрані з'явиться список службових програм. Кілька програм із цього списку мають таке призначення:
"Дефрагментация диска" - переписує кожний файл на диску в кластери, які йдуть послідовно, тим полегшуючи роботу механізмів.
"Назначенные задания" - містить назви призначених завдань по обслуговуванню обчислювальної системи і розклад їх виконання.
"Проверка диска" - перевіряє й усуває помилки на диску.
Дефрагментаиія диску - Запис файлу на диск ведеться порціями - кластерами, які містять 4 (і більше, в залежності від об'єму диску) послідовних сектори. В залежності від об'єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів.
Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стане фрагментованою. Тобто, кластери кожного файла будуть розташовані на різних ділянках диска. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском і викликає зайве спрацьовування механізмів дисководу. Тому треба періодично виконувати для жорстких дисків операцію дефрагментації.
Для дефрагментації диску необхідно виконати такі дії:
• Виконати команду"Пуск">"Программы">"Стандартные">"Служебные"> "Дефрагментация диска".
• У діалоговому вікні "Выбор диска" вибрати потрібний диск і клацнути на кнопці "ОК".
При роботі програми дефрагментації на екран виводиться карта, на якій зображено дисковий простір і хід виконання оптимізації, а також діаграма поточного проценту оптимізації.
Після проведення дефрагментації збільшиться швидкість збереження і відкриття файлів. Звичайно, у процесі роботи диск знову стане фрагментований, тому зменшиться швидкість роботи з ним і знову виникне необхідність провести дефрагментацію через деякий час.
Очищення диску - На комп'ютері можуть бути файли, які зовсім не використовуються і тільки займають місце на вінчестері. Щоб вилучити такі файли, треба виконати такі дії:
• Виконати команду "Пуск">"Программы">"Стандартные" >"Служебные".
• У списку вибрати "Очистка диска", з'явиться відповідне діалогове вікно.
• У діалоговому вікні "Выбор диска"- вибрати потрібний диск і клацнути на кнопці "ОК".
• У діалоговому вікні "Очистка диска для ..." переглянути список файлів, які система хоче вилучити.
• Встановити прапорці перед назвами тих файлів, які потрібно залишити.
• Натиснути кнопку "ОК".
У випадку, коли на диску не вистачає місця, автоматично вмикається очищення диска.
Перевірка диску - це програма, яка перевіряє диск на наявність помилок. Помилки можуть виникнути через несподіване вимкнення електроенергії, низьку напругу або некваліфіковану роботу з дисками і програмами. Під час перевірки програма звертає увагу на:
• Пошкодженні ділянки жорсткого диску.
• Втрачені ланцюжки кластерів.
Програма намагається усунути знайдені помилки, якщо це вдається: файли переміщуються з пошкодженої області, розірвані ланцюжки кластерів записуються як окремі файли.
Для перевірки диска необхідно виконати такі дії:
•Виконати команду "Пуск">"Программы">"Стандартные">"Служебные">"Проверка диска".
• У діалоговому вікні "Проверка диска" вибрати потрібний диск.
• Встановити перемикач "Стандартная" і прапорець "Исправлять ошибки автоматически" у положення "Да".
• Клацнути на кнопці "Запуск".
Перевірка файлів і папок буде відображена у звіті. Після знайомства із звітом треба закрити вікно "Проверка диска".
Пошкоджені кластери будуть записані у файли на диску, що перевіряється, з ім'ям FILE0000.СНК, FILE0001.СНК ... Як правило, спроба їх прочитати ні до чого не приводить. Краще Їх вилучити.
9. Пошук інформації в Інтернет
Сьогодні в мережі Internet за різними оцінками розміщено 200-250 млн. документів (Web-сторінок). Для полегшення пошуку потрібних даних створюються спеціальні пошукові сервери, які збирають і зберігають характеристики документів у своїх базах даних.
При зверненні до пошукового сервера на його ім'я у вікні відкривається сторінка, що містить каталоги з різних тем (наука, спорт, погода, новини і т. д.) та елементи для здійснення контекстного пошуку.
Завдяки наявності каталогів можна вести спрямований пошук потрібних даних, переглядаючи їх вміст.
Крім того, пошукові сервери виконують контекстний пошук, тобто пошук за вмістом документів, використовуючи власні бази даних. На сторінці є спеціальне поле, в якому задається запит: ключові слова для пошуку або їх комбінація з використанням логічних операторів І ("+") АБО (“,”), НІ (“—”) та ін. У відповідь на запит видається список документів з посиланнями на відповідну адресу та поясненням або коротка анотація документа.
Якість пошуку та кількість знайдених документів багато в чому залежать від коректності запиту і розмірів бази даних сервера (наприклад, вона буде різною для запитів “МЕНЕДЖМЕНТ” і “МЕНЕДЖМЕНТ + ПІДПРИЄМСТВО”). На сторінці, як правило, є довідка для складання запиту, з якою доцільно ознайомитися перед виконанням пошуку.
З метою проведення первинного пошуку з конкретної теми доцільно використати пошукові каталоги. Для фахівців, добре знайомих з ресурсами мережі Internet за своєю спеціальністю, більш корисним є пошук за ключовим словами.
Найпопулярнішими є такі пошукові сервери:
www.google.com.ua
www.rambler.ru
www.uahoo.gu.net
www.yahoo.com
www.aport.ru
www.elvisti.net
www.list.ru
www.gala.net
Серед регіональних пошукових серверів можна виділити сервер www.meta.kharkiv.net.
Пошукові сервери пов'язані між собою. Спеціальні програми-спайдери (павуки) постійно переглядають вузли, коректуючи власні бази даних. Швидкість їхньої роботи забезпечується завдяки застосуванню швидкодійної апаратури. Так, пошуковий сервер altavista.digital.com сканує до 6 млн. сторінок за добу.
Для багатьох користувачів пошукові сервери є відправною точкою роботи в мережі.
Це привело до появи порталів - універсальних мережних ресурсів, що мають набір сервісів і полегшують навігацію по мережі за своїми межами. Вони містять пошукову машину, каталог ресурсів, поштову систему, доріжки новин і т. д. (my.yahoo.com,www.altavista.com та ін.).
10. Робота з поштовою скринькою
Реєстрація поштової скриньки
Встановити зв’язок з вибраним сервером (наприклад, mail.ru, rambler.ru, ukr.net).
На головній сторінці сервера у наведеному вікні вибрати команду «Регистрация в почте».
На наступній сторінці виконати команду «Начать регистрацию».
У наступному вікні ввести ім’я власної поштової скриньки і пароль для доступу до неї:
ВИБЕРІТЬ СВОЮ АДРЕСУ
в поле «Имя» ввести імя на власний розсуд, розміром не більше 16 латинських літер, арабських цифр і дозволених символів;
в поле «Пароль» ввести набір символів, розміром не більше 8 латинських літер, арабських цифр і дозволених символів;
ще раз підтвердити пароль, повторно набравши його у полі «Подтверждение пароля».
На випадок, якщо забудете свій пароль, заповнити контрольне питання, за яким система встановить вас як власника скриньки і дозволить встановити новий пароль:
ЯКЩО ЗАБУДЕТЕ СВОЮ АДРЕСУ
у запропонованому списку вибрати запитання («Девичья фамилия матери», «Как зовут Вашу собаку»...) і у відповідному полі записати правильну відповідь.
Заповнити поля додаткової інформації про користувача.
Ввести захист від автоматичної реєстрації на серверах, які розсилають рекламу. Потрібно у полі повторно набрати 6-значне число, яке запропонує система.
Натиснути кнопку «Зарегистрировать почтовый ящик». Якщо вибране вами ім’я вже зареєстровано, доведеться повторити процедуру та вибрати інше. При цьому всі заповнені поля будуть збережені, тільки пароль потрібно вибрати новий.
Прикладом адреси поштової скриньки може бути: katya@mail.ru, де katya – це ім’я, яке обрав користувач, mail.ru – це сервер, на якому була створена поштова скринька.
Маючи скриньку, можна писати листи, відправляти пісні, фотографії та картинки. На деяких серверах, навіть фільми великого розміру.
Відповіді до ІІ блоку питань
1. Призначення Microsoft Word, способи запуску, структура вікна
Програми, за допомогою яких можна створювати та змінювати текст, називаються текстовими редакторами. У таких випадках, коли має значення не тільки зміст тексту, а і його зовнішній вигляд, використовують більш складні текстові редактори, які називаються текстовими процесорами.
Майже всі текстові процесори можуть виконувати такі основні функції:
відображати на екрані і роздруковувати символи різних накреслень і розмірів, зокрема із такими особливостями, як виділення фрагментів тексту напівжирним шрифтом, підкресленням або курсивом;
виконувати пошук визначеної послідовності символів та її заміни. Ця властивість стане в пригоді, якщо, наприклад, потрібно замінити або виправити у великому документі якесь слово або груму слів;
автоматично центрувати чи вирівнювати текст по лівому або правому краю, встановлювати інтервали між рядками тощо;
автоматично роздруковувати номери сторінок у верхній чи нижній частині кожної сторінки;
формувати та роздруковувати верхній і нижній колонтитули;
формату вати виноски й посилання. Якщо додаються нові виноски чи перекомпоновується текст, то програма автоматично переміщує висновки і замінює їхню нумерацію коли це необхідно;
розташувати текст у двох чи більше колонках;
виконувати пошук орфографічних помилок. Цей процес називається перевіркою орфографій, деякі програми навіть мають можливість автокорекції, тобто дозволяють автоматично виправляти помилки одночасно з набором тексту;
знаходити синоніми для виділеного слова. Ця можливість дуже корисна в тому разі, якщо в тексті занадто часто вживається те сама слово;
вводити спеціальні та математичні символи;
створювати маркіровані та нумеровані списки;
створювати спеціальні форми документів, наприклад для листів чи написів;
вставляти в документ лінії, рамки, малюнки, таблиці тощо;
Word 2003 являє собою текстовий процесор, за допомогою якого можна підготувати різноманітні документи будь-якої складності: від звичайних листів і довідок до виразно оформлених рекламних листків і каталогів, статей і книг. В документі Word 2003 можна розміщувати текст, малюнки, таблиці, діаграми і графіки.
Word 2003 являє собою текстовий процесор, за допомогою якого можна підготувати різноманітні документи будь-якої складності: від звичайних листів і довідок до виразно оформлених рекламних листків і каталогів, статей і книг. В документі Word 2003 можна розміщувати текст, малюнки, таблиці, діаграми і графіки.
Щоб завантажити Microsoft Word 2003 необхідно на робочому столі двічі клацнути на ярлику Word 2003 або виконати: Пуск>Все программы>Microsoft Office>Microsoft Office Word 2003. Відкриється вікно Word 2003, яке складається з таких основних пунктів:
рядок заголовку;
рядок меню;
панелі інструментів;
горизонтальної та вертикальної лінійок;
робочої області;
бігунка та смуги прокрутки;
рядка стану.
2. Режими відображення документа на екрані, зміна масштабу відображення в текстовому редакторі Microsoft Word
Редактор Microsoft Word дозволяє переглядати документ у різних режимах:
Обычный – найбільш зручний для виконання більшості операцій;
Web-документ - відображає документ у вигляді Web-сторінки;
Разметка страниц – відображає документ у точній відповідності з тим, як він буде виведений на друк; у цьому режимі зручно працювати з колонтитулами, фреймами й багатоколонною версткою документа; тільки у цьому режимі відображається вертикальна координатна лінійка;
Структура – призначений для роботи зі структурою документа, дозволяє показувати й приховувати текст і заголовки визначеної глибини укладення, створювати та працювати з під документами.
Перехід між режимами здійснюється за допомогою відповідних команд меню Вид або кнопок, розташованих ліворуч від горизонтальної смуги прокручування.
Встановлення масштабу
Для аркуша паперу, зображеного на екрані, треба встановити такий масштаб, щоб було зручно працювати з текстом. Звичайно, кращим масштабом може бути : 1.00%,, 150% або 200%. Але тоді аркуш може не поміститися на екрані, що створить певні незручності користувачу. Щоб надати документу найбільш сприятливого для роботи вигляду, краще встановити масштаб «По ширине страницы» або «По.ширине текста». В цих випадках в залежності від горизонтального розміру аркуша автоматично вибирається масштаб для того, щоб аркуш зайняв всю вільну від службової інформації ширину екрана.
Для встановлення масштабу, необхідно натиснути кнопку списку: «Масштаб», на панелі інструментів, або виконати команду «Масштаб ...» із меню «Вид». У першому випадку відкриється вказаний список.
Щоб масштаб «По ширине страницы» або «По ширине текста» зробити якомога більшим, рекомендується на екрані залишити менше службової інформації: зменшити до мінімуму кількість панелей інструментів, тимчасово відмовитися від роботи з лінійкою тощо.
3. Зміна параметрів шрифтів і абзаців у текстовому редакторі Microsoft Word. Табуляція
Для зміни параметрів символів використовується команда Шрифт меню Формат, що викликає діалогове вікно Шрифт (мал.13). Укладка Шрифт використовується для установлення параметрів шрифту.
У полі Шрифт вибирається тип шрифту (шрифти типу TrueType виглядають однаково на екрані й на друку, поруч з їхнім ім'ям установлені спеціальні позначки  ).
У полі Начертание вибирається написання шрифту:
Обычный – звичайне написання;
курсив – курсивне написання;
полужирный – жирне написання;
полужирный курсив – жирне курсивне написання.
У полі Размер – розмір шрифту у пунктах (1 пункт = 0,375мм).
У полі Подчеркивание – тип лінії підкреслення.
У полі Цвет – колір символів.
У рамці Эффекты можна установити прапорці:
зачеркнутый – закреслення тексту одинарною лінією;
двойное зачеркивание – закреслення тексту подвійною лінією;
верхний индекс – розмір символів зменшується, текст розташовується вище;
нижний индекс – розмір символів зменшується, текст розташовується нижче;
с тенью – поруч із символами з’являється тінь;
контур – показується лише контур символів;
приподнятый – символи зображуються піднесеними над поверхнею аркушу;
утопленный – символи зображуються утопленими в поверхню аркушу;
малые прописные – малі літери стають великими, але меншого розміру;
все прописные – малі літери стають великими.
скрытый – робить текст прихованим;
У полі Образец показаний фрагмент тексту з обраними параметрами.
|