Поняття статистики та основні історичні етапи її розвитку


НазваПоняття статистики та основні історичні етапи її розвитку
Сторінка1/4
Дата17.03.2013
Розмір0.66 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
  1   2   3   4

  1. Поняття статистики та основні історичні етапи її розвитку.

Статистика - це наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною з метою виявлення закономірностей і їх вираження за допомогою узагальнюючих показників в конкретних умовах місця і часу.

Виникла статистика, як і багато інших науки, під впливом практичних потреб людей.

Починався шлях із зародження найпримітивнішого господарського обліку, батьківщиною якого є Стародавній Схід. В Єгипті, Вавілоні, Персії, Китаї здавна суворо контролювалося і враховувалося використання земель, їжі, будівельних матеріалів, робочої сили.

Засновниками статистики як такої вважаються англійські вчені Уїльям Петті і Джон Граунт. Правда, назвали вони її не статистика, а «політична арифметика».

Великий внесок у розвиток статистики як науки вніс бельгієць Адольф Кетле (1796-1874) - математик і астроном, засновник теорії статистики. Він вперше висунув «принцип масовості» в статистичних дослідженнях, що є методологічною основою статистики і названий пізніше законом великих чисел (ЗВЧ).

Значний внесок у розвиток статистики внесла вітчизняна дореволюційна статистика. Перші статистичні операції в Російській державі відносяться до 17 століття, коли були проведені переписи населення.

В 18 столітті великий вчений того часу В.Н. Татищев з метою отримання відомостей про стан справ в державі розробив спеціальну програму, що містила 198 різних питань. Надалі цю програму удосконалив М.В. Ломоносов, залишивши в ній 30 питань, що передбачають: збирання відомостей про збирання хлібу, поголів'я худоби, населення, ярмарки, промисли та ін.

  1. Предмет, методи і завдання статистики, її зв'язок з іншими науками.

Предметом вивчення статистики є кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в конкретних умовах місця і часу.

Основні задачі статистики:

Дослідження на основі статистичних показників економічних і соціальних явищ і процесів, що відбуваються в суспільстві.

Забезпечення достовірною інформацією управлінських і господарських органів, а також суспільства в цілому.

Виявлення взаємозв'язків і пропорцій в суспільному виробництві, узагальнення і прогнозування тенденцій розвитку народного господарства тощо.

При вивченні явищ і процесів суспільного життя статистика використовує різні методи, що становлять статистичну методологію.

Ці методи поділяються на:

  • загальні, засновані на діалектичній логіці і які розглядають явища, що вивчаються, у взаємозв'язку, в русі і розвитку, в їх історичній обумовленості;

  • загальнонаукові, які включають категорії порівняння, узагальнення і синтезу, індукцію, дедукцію та ін.;

  • специфічні, властиві лише статистиці:

    • методи масового статистичного спостереження;

    • методи статистичного зведення і групування;

    • методи обчислення узагальнюючих статистичних показників, їх представлення, аналізу і інтерпретації.

Таким чином, масове статистичне спостереження, зведення і групування, обчислення, аналіз і інтерпретація узагальнюючих показників - головні риси методу статистики.

З питанням про метод статистики тісно пов'язане питання про взаємовідношення статистики з математикою.

Користується статистика дуже широко і теорією ймовірності, методами математичного аналізу, а також спеціального апарату, заснованого на методах аналізу нескінченно малих величин та інших розділів вищої математики.

Бурхливий процес проникнення вищої математики в статистику і економіку тісно пов'язаний зі створенням і широким упровадженням ЕОМ, за допомогою яких стала можливою обробка величезних масивів даних, постановка і вирішення найскладніших задач.

  1. Основні категорії статистики та її сучасна структура.

Статистикою, як будь-якою іншою галуззю знань, вироблені специфічні категорії, тобто концептуальні поняття. До таких категорій можна віднести:

1) статистичну сукупність – достатньо велику кількість елементів або явищ суспільного життя, котрі поєднуються певними зв'язками та мають як спільні (загальні), так й індивідуальні риси або властивості;

2) одиниця сукупності - окремий елемент або явище, котрий разом з іншими утворює статистичну сукупність;

3) ознака – властивість, характерна риса або особливість одиниці сукупності, яку можна спостерігати та вимірювати (оцінювати).

4) варіація – коливання, мінливість або різноманітність значень ознаки у окремих одиниць статистичної сукупності.

5) статистичний показник – це кількісна характеристика явища або процесу в поєднанні з його економічним змістом;

6) статистична закономірність – це певна послідовність або повторюваність соціально-економічних явищ, яка формується та чітко проявляється в масових процесах, при дослідженні достатньо великої кількості одиниць сукупності.

Сучасна статистика складається з декількох рівнів, які виділилися в процесі її розвитку.



  1. Сутність статистичного спостереження, його основні етапи, форми, види та способи.

Статистичне спостереження - це планомірний, науково організований збір масових даних про явища і процеси суспільного життя. Процес статистичного спостереження складається з:

  • проектування (планування) статистичного спостереження (складання докладного плану);

  • підготовки статистичного спостереження (підготовка бланків, інструкцій, підбір кадрів);

  • здійснення статистичного спостереження;

  • контролю одержаних матеріалів статистичного спостереження.

Статистичне спостереження здійснюється в двох основних формах:

  • шляхом представлення звітності;

  • шляхом спеціально організованого статистичного обстеження.

Залежно від періодичності представлення статистична звітність поділяється на:

  • тижневу;

  • 2-х тижневу; поточна

  • місячну;

  • квартальну;

  • річну.

Статистичне спостереження поділяється на види:

  • за часом спостереження:

    • перервне (періодичне, одноразове)

    • безперервне (поточне)

  • за обхватом одиниць спостереження.

    • суцільні

    • несуцільні

      • спосіб основного масиву;

      • вибіркове спостереження;

      • монографічне спостереження.

Розрізняють наступні способи збору відомостей:

  • Безпосереднє

  • Документальний (звітний) спосіб

  • Опитування - можуть бути наступні його різновиди:

    • експедиційний (усний);

    • явочний;

    • поштовий (кореспондентський);

    • самореєстрації.




  1. План статистичного спостереження, помилки спостереження та їх контроль.

План статистичного спостереження складається з двох частин:

  • програмно-методологічної;

  • організаційної;

Програмно-методологічна - мета спостереження, визначення об'єкту і одиниці спостереження, розробка програми спостереження.

Об'єкт спостереження - деяка статистична сукупність, в якій протікають досліджувані процеси і явища.

Одиниця спостереження - це первинний осередок сукупності, від якої повинні бути одержані відомості в процесі спостереження (підприємство, вуз, господарство, сім'я і т.д.).

Програма спостереження - розробляється після того, як визначені об'єкт спостереження і одиниця спостереження.

Вона є переліком питань, на які треба одержати відповіді в процесі спостереження. Складання програми - складна і відповідальна задача, що вимагає знань і досвіду. Скласти програму статистичного спостереження - значить вибрати ті ознаки, поставити ті питання, відповіді на які допоможуть досягти поставленої мети.

Ознаки, якими винна бути охарактеризована кожна одиниця спостереження, можуть бути:

  • кількісними - вік, зріст, вага, стаж роботи;

  • якісними (атрибутивними) - стать, професія, сімейний стан.

при будь-якому статистичному спостереження можуть виникнути помилки (погрішності).

Вони можуть виникати з різних причин:

  • за рахунок описок;

  • обмовок;

  • округлень;

  • неправильного заповнення формуляру;

  • забудькуватості тих, хто відповідає, або їх прагнення приховати або перекрутити факти;

  • неточності вимірювальних приладів і т.д.

Всі ці помилки можна розділити на випадкові і систематичні.

Систематичні помилки можуть бути навмисні і ненавмисні.

Всі помилки виникають в процесі реєстрації фактів, тому і систематичні і випадкові помилки називаються помилками реєстрації. При несуцільному статистичному спостереження, через його специфіку, завжди можуть виникнути розбіжності між показниками несуцільного спостереження і показниками всієї сукупності.

Ці можливі розбіжності між показниками несуцільного і суцільного статистичного спостереження називаються помилками репрезентативності.

Логічний контроль має за мету визначити смислову узгодженість між питаннями програми статистичного спостереження і відповідями на них. НАПРИКЛАД, якщо на питання «вік» знайдена відповідь - «російський», то ясно, що це помилка.

Арифметичний контроль зводиться до перевірки загальних і групових цифрових підсумків і їх зіставлення. Його основна задача - знайти і виправити невірні підсумки числових показників, тобто перевірка правильності обчислень.

  1. Статистичне зведення, його мета, організація та етапи.

Процес систематизації і узагальнення матеріалів статистичного спостереження називається статистичним зведенням.

Головною задачею зведення є отримання узагальнюючих статистичних показників, що розкривають сутність соціально-економічних явищ і певні закономірності.

По складності обробки первинних матеріалів зведення є просте і складне.

Просте - процес підрахунку загальних підсумків по сукупності, що вивчається, без систематизації матеріалів СС.

Складне - комплекс операцій, що включають групування первинних матеріалів:

  • підрахунок підсумків по кожній групі і сукупності в цілому;

  • представлення результатів групування і зведення у вигляді статистичних таблиць.

Статистичне зведення проводиться за певною програмою, яка розробляється одночасно з планом і програмою СН.

Програма зведення включає наступні етапи:

  • Визначення групувальних ознак і порядку формування груп і підгруп даних.

  • Підрахунок підсумків по кожній групі і сукупності в цілому.

  • Розробка макетів статистичних таблиць, в яких будуть представлені результати зведення.

За формою обробки матеріалу і організації зведення буває:

  • централізоване;

  • децентралізоване.

Перш ніж приступити до зведення, весь первинний матеріал (як вже згадувалося в попередній лекції) піддається перевірці, контролю. Він проводиться для того, щоб в зведення потрапила достовірна, повна, якісна інформація.

Логічний контроль перевіряє смислову узгодженість відомостей, зафіксованих у первинному документі.

Арифметичний контроль - правильність групових і загальних підсумків.

Отже, зведення завжди починається з шифровки матеріалу. Шифровка полягає в тому, що за допомогою умовних знаків (чисел або букв) відмічається картка (формуляр) з відповідями або окремі відповіді (програми спостереження), що свідчить про те, що дана одиниця спостереження віднесена нами до якоїсь з визначених програмою зведення груп або підгруп даних, по якійсь конкретній ознаці.

Після шифровки зведення первинних даних, тобто підрахунок підсумків, вже не представляє методологічних труднощів і здійснюється або ручним, або механізованим способом. Ручне зведення по техніці виконання розрізняється між собою залежно від типу первинного документа (формуляру) - картка, список, бланк і т.д.

Так, якщо первинні дані занесені в списки, або є списками, то зведення проводиться за допомогою запису кожного окремого випадку у вигляді риски на спеціальній робочій таблиці. Така таблиця складається заздалегідь і в ній повинне бути передбачене розбиття даних на певні групи.

  1. Сутність та принципи статистичного групування, його різновиди та завдання.

Групування - це процес розподілу сукупності на однорідні групи за якою-небудь ознакою.

Групування - один з найважливіших етапів статистичного дослідження, центральний момент будь-якого зведення, і один з основних прийомів статистики. Вона дає можливість:

  • виявити перехід кількісних змін в якісні.

  • виявити закономірності зміни і розвитку соціально - економічних явищ, а також можливість застосування інших статистичних методів.

Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць сукупності на групи, називаються групувальними, або основою групування. Вибір групувальних ознак визначається метою і задачами дослідження.

В практиці статистичної роботи існують також загальноприйняті статистичні стандарти розподілу одиниць сукупності на групи. Це так звані класифікації, в яких чітко визначені вимоги й умови формування груп.

При побудові групувань і формуванні однорідних даних, важливим моментом є визначення груп і меж кожної з них, тобто величини групового інтервалу. Кількість груп залежить від варіації групувальної ознаки і обсягу сукупності. Якщо групувальна ознака атрибутивна (її неможливо виразити числом ), то кількість груп визначається числом різновидів ознаки.

Якщо ж групування проводиться за кількісною ознакою (її можна виразити числом), то кількість груп, на які буде розділена сукупність, визначається:

  • або експертним шляхом, виходячи з обсягу сукупності (при цьому число груп приймається за звичай не менше 4, і не більше 11 - 12)

  • або за формулою, запропонованою американським статистиком Спенсером

N=1+3,322 lg N

де n- число груп;

N - число одиниць сукупності.

Величина інтервалу в кожній групі визначається таким чином:

  • якщо значення ознаки змінюються рівномірно і в невеликих межах, формуються рівні інтервали за формулою:



  • якщо ж діапазон значень ознаки, що вивчається дуже великий і змінюється нерівномірно, застосовуються нерівні інтервали. Наприклад, при групуванні міст по числу жителів може бути таке групування: до 9 тис. чол.; 10-19; 20-49; 50-99; 100-499; 500 і більше. Інтервали в кожній з виділених груп в даному випадку нерівні.

Величина інтервалу - це різниця між його верхньою і нижньою межею. Нижньою межею інтервалу вважається число, з якого починається інтервал, а верхньою - яким закінчується інтервал. Розрізняють відкриті і закриті інтервали. Відкритим вважають інтервал, що має одну чітко позначену межу, верхню або нижню. Закритим - у якого позначено обидві межі.

В процесі групування часто буває так, що верхня межа одного з інтервалів є нижньою межею наступного і тоді виникає питання в який з інтервалів включати цей граничний показник. В подібних випадках, як правило, чинять таким чином: нижню межу інтервалу вважають включною, а верхню - виключною. Тобто верхня межа в інтервал не включається (окрім, зрозуміло, останньої групи), а нижня завжди включається.

  1. Статистичні ряди розподілу, їх різновиди, правила побудови та графічне зображення.

Рядами розподілу називаються ряди, що характеризують розподіл одиниць сукупності на групи за якою-небудь ознакою. Тобто це не що інше як групування. Якщо ряд розподілу утворений за атрибутивною ознакою - він називається атрибутивним. НАПРИКЛАД, розподіл населення за статтю, освітою, на міське і сільське тощо. Якщо ж він утворений за кількісною ознакою - варіаційним. НАПРИКЛАД , розподіл населення за віком, розмірами доходу і т.п.

Існує три форми варіаційного ряду:

  • ранжируваний ряд;

  • дискретний ряд;

  • інтервальний ряд.

Ранжируваний ряд - це перелік окремих одиниць сукупності розташованих в порядку зростання (або убування) ознаки, що вивчається.

  • він дає можливість побачити результати спостереження у впорядкованому вигляді;

  • характеризує всю сукупність і кожну її одиницю окремо.

Поставивши перпендикуляри, висота яких дорівнює значенню ознаки кожної одиниці сукупності, одержимо ряд вертикальних ліній. З'єднавши їх вершини, одержимо криву, названу огівою. У випадку, якщо варіюючі ознаки носять дискретний характер (цілі числа) - огыва набуває східчастий вигляд.

Віддаючи належне перевагам ранжируваних рядів, треба, разом з тим визнати, що вони малопоказові. Це особливо виявляється у випадках, коли досліджувана сукупність складається з великої кількості одиниць. Навіть відрекомендувавши її у вигляді ранжируваного ряду, ми одержимо настільки громіздкий матеріал, що аналізувати його буде дуже складно. Тому звичайно переходять до більш компактних і зручних форм варіаційного ряду: дискретного або інтервального .

При цьому ранжируваний ряд може служити основою для побудови таких рядів.

Дискретний ряд формують в тих випадках коли:

  • варіююча ознака виражається тільки цілими числами (число дітей в сім'ї, верстатів в цеху, студентів у вузі і т.д.);

  • число значень варіюючої ознаки не дуже велике, тобто якщо ознака варіює в невеликих межах.

Дискретний ряд є груповою таблицею, що складається з двох стовпців або рядків. В одному з них розташовуються конкретні значення варіюючої ознаки, так звані варіанти, в іншому - частоти, що показують як часто (скільки разів) зустрічаються в одній сукупності кожні значення ознаки (варіанту). В другому стовпчику (рядку) можуть бути і відносні числа - часки, що показують частку частоти окремих варіант в загальній сумі частот.

В загальному вигляді дискретний ряд можна представити таким чином:

Варіанти
(Х)


Частоти
(f)


Частки
(w)


Х1

f1

w1

Х2

f2

w2








Хn

fn

wn

Разом:

afi

100 %
  1   2   3   4

Схожі:

ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІСПИТУ ЗА ФАХОМ ДЛЯ АБІТУРІЄНТІВ, ЯКІ ВСТУПАЮТЬ...
Поняття про статистику як суспільну науку, її виникнення та розвиток. Предмет і методологічні основи статистики. Етапи статистичного...
1. Поняття римського права як загального права ан­тичного світу....
Рецепція римського права: причини рецепції та її наслідки. Особливості рецепції римського приватного права в Україні
Фахове вступне випробування по спеціальності 05110104, 05110104 «Технологія...
Предмет вивчення і задачі дисципліни „Інформатика”. Основні історичні етапи розвитку інформатики та програмування
LP33 МІЖНАРОДНА СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
В роботі розглянуто основні історичні етапи розвитку системи національних рахунків, проаналізована система національних рахунків...
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль
Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості
План-конспект уроку №21 ТЕМА. Історія виникнення та розвиток глобальної...
МЕТА: сформувати в учнів основні поняття мережі Інтернет, основні етапи історії розвитку Інтернет,її можливості
УРОК №5 Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми
Тема. Основні етапи розв’язування задач за допомогою комп’ютера. Поняття програми
Суцільна колективізація України (2 урок)
Мета: Розкрити етапи колективізації і її наслідки; показати, що колективізація проводилася насильницькими, антигуманними методами;...
ПИТАННЯ ВІДКРИТОГО ТЕСТУВАННЯ
Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни
Пояснювальна записка
Поняття про апаратне та програмне забезпечення інформаційної системи. Етапи розвитку та сфери застосування інформаційних технологій....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка