МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ Навчально-методичний посібник


НазваМЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ Навчально-методичний посібник
Сторінка1/7
Дата13.03.2013
Розмір1.35 Mb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Інформатика > Урок
  1   2   3   4   5   6   7



МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ

ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

НА УРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ


Навчально-методичний посібник

За загальною редакцією О.М. Коберника

Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. - Науковий світ, 2003. - 92 с.

Колектив авторів: Бербец В.В.; Дубова Н.В.; Коберник О.М.; Кравченко Т.В.; Харитонова В.В.; Хоменко Л.М.; Ящук С.М.
Рецензенти: В.К.Сидоренко - доктор педагогічних наук, професор, член-

кореспондент АПН України;

Н.Е.Фоміна - вчителька обслуговуючої праці загально освіт-

ньої школи № 1 м. Сміла, вчитель-методист.

Рекомендовано до друку радою технолого-педагогічного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини


У посібнику розкривається зміст, структура та основні етапи проектно-технологічної діяльності, розглядається методика організації проектно-технологічної діяльності в процесі вивчення учнями модулів навчальної програми з обслуговуючої праці в 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Для вчителів трудового навчання та студентів педагогічних навчальних закладів.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

1. Суть та структура проектно-технологічної діяльності учнів 6

2. Характеристика основних етапів проектно-технологічної діяльності... 13

3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів під час виконання
творчих проектів 18

4. Методика розробки творчих проектів з технології пошиття швейних
виробів 33

5. Методика проектування і виготовлення виробів у техніці в'язання
гачком 57

6. Методика розробки творчих проектів в процесі вивчення основ
технології обробки харчових продуктів 68

Рекомендована література 77

Додатки 83

ПЕРЕДМОВА

Проблема організації особистісно орієнтованої проектно-технологічної діяльності пов'язана з підвищенням якості трудового навчання, переорієнтацією навчального процесу на особистість школяра. Особливо гостро стоїть питання про врахування індивідуальних відмінностей і можливостей учнів при засвоєнні ними техніко-технологічних відомостей під час виконання творчих проектів.

В освітній галузі „Технологія", основними завданнями якої є формування технічно, технологічно і комп'ютерно освіченої особистості та забезпечення підготовки її до трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, метод проектів - це комплексний процес, який формує в школярів загальнонавчальні уміння, основи технологічної грамоти, культуру праці і спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.

У Державних стандартах освітньої галузі "Технологія" зазначається, що в основній школі учні ознайомлюються з проектно-технологічною пильністю з опорою на знання з основ наук на рівні предметно-практичної діяльності; учні ознайомлюються із світом професій, спираючись на знання з основ наук на базі предметно-практичної діяльності; учні залучаються до проектної, конструкторсько-технологічної, художньо-конструкторської та дослідницької діяльності; в учнів розвивається здатність реально оцінювати свої можливості для вибору посильних творчих завдань [28].

Оскільки трудове навчання тісно пов'язане з життям, з вивченням основ наук у школі і виробництвом, з потребами вдосконалення різних виробів та техніки у різних галузях, що полегшує працю людини, підвищує її продуктивність, то саме використання методу творчих проектів створює найкращі умови для розвитку творчої активності школярів. Учні особисто повинні вибрати для себе об'єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони хотіли б дійсно удосконалити, внести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому необхідно пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, слідкувати щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

В учнів виробляється і закріплюється звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь, вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проекування, який відповідав би вимогам дизайну.


1. Суть та структура проектно-технологічної діяльності учнів

В останні десятиріччя в центрі уваги психолого-педагогічної науки знаходиться вивчення особливостей і можливостей людини, умов цілеспрямо-ваної дії на розвиток її творчого потенціалу, створенню повноцінного навчаю-чого й розвиваючого середовища. Саме на це спрямована освітня галузь „Технологія". Вона допомагає сформувати в учнів життєво важливі основи технологічних знань і вмінь, залучити їх до різних видів практичної діяльності з урахуванням економічної, екологічної і підприємницької доцільності, соціаль-ного досвіду; а також покликана сформувати в школярів досвід самостійної практичної діяльності.

Найбільш ефективно ці задачі можуть бути вирішенні шляхом використання в навчанні сучасних педагогічних і технологічних систем, які базуються на засадах проектно-технологічної діяльності, що забезпечує одночасний розвиток, навчання і виховання учнів, шляхом залучення їх в активну творчу діяльність.

Суть поняття „проектно-технологічна діяльність" пов'язана з такими науковими поняттями й категоріями як „діяльність", „технологія", „проект", що мають різноплановий характер.

Поняття „проектно-технологічна діяльність школярів" знаходить свій зміст на стику двох основоположних гуманітарних дисциплін - педагогічної й психологічної науки. Навчання проектно-технологічної діяльності передбачає врахування як основних закономірностей педагогічного процесу, так і її психологічного змісту.

Розглянемо основні складові поняття проектно-технологічної діяльності.

Базовим поняттям с „технологія і проект". Найбільш розповсюдженим є твердження, що слово „технологія" походить від грецького „techne" - мистецтво, майстерність, уміння і „1оgоs" - навчання, наука. Таким чином, під технологією розуміється наука про майстерність, способи взаємодії людини, знарядь і предметів праці.

Раніше термін „технологія" вживався тільки стосовно до виробничих процесів. Так, у словнику „Науково-технічний прогрес" технологія визначена як „сукупність процесів, правил, навичок, застосовуваних при виготовленні якого-небудь виду продукції в сфері виробничої діяльності.

Технологія відігравала важливу роль у розвитку всіх цивілізацій, але, незважаючи на це, об'єктом теоретичного аналізу вона стала відносно недавно. У сучасних умовах, коли технологія проникає в усі галузі виробничої і невиробничої сфер економіки, вона пронизує усі форми життєдіяльності людини (навчальну, професійну, дозвільну, управлінську, комунікативну, ігрову діяльність), а отже, є підстави стверджувати, що технологія є багатоаспектним і багаторівневим поняттям і повинна вивчатися філософськими, психологічними, економічними, педагогічними й іншими науками.

З філософської точки зору технологія розглядається як наука про способи перетворення речовини, енергії і інформації за планом і в інтересах людини.

„Технологія" - це ідеологія змін і творчості. Зараз технології стають найважливішим фактором політичного, соціально-економічного і культурного

розвитку суспільства і поліпшення на цій основі якості життя людей. Техніка і спосіб виробництва за своїм походженням є породженням культури, тому «технологія» - це культурологічне поняття, пов'язане з творчим мисленням і творчою перетворюючою діяльністю людини.

Оскільки для розуміння сутності визначення терміну „технологія", в наступному випадку надзвичайно важливе розуміння поняття „технологічна культура", розглянемо її більш детально.

Так, в дослідженнях В.Д.Симоненка в основі поняття технологічної культури лежить перетворююча діяльність людини, у якій виявляються його знання, уміння і творчі здібності. Перетворююча діяльність сьогодні проникає в усі сфери людського життя і діяльності - від промисловості і сільського господарства до медицини і педагогіки, дозвілля і керування [90].

Технологічну культуру можна розглядати в соціальному (широкому) і особистісному (вузькому) планах. У соціальному плані технологічна культура - це рівень розвитку життя суспільства на основі доцільної й ефективної перетворювальної діяльності людей, сукупність досягнутих технологій у матеріальному і духовному виробництві.

В особистісному плані технологічна культура - це рівень оволодіння люди-ною сучасними способами пізнання і перетворення себе і навколишнього світу.

Технологічна культура визначає місце людини в природі і суспільстві, рамки його втручання в природні процеси, формує відповідне бачення світу і проявляється в технологічному світопізнанні. Під технологічним світопізнанням ми розуміємо систему технологічних поглядів на природу, суспільство, людину і його мислення. В його основі лежить глобальне, планетарне світобачення, що представляє собою єдність біосфери, соціосфери, техносфери.

Отже, технологічна культура - рівень розвитку перетворювальної діяльності людини, що виражається в сукупності досягнутих технологій матеріального і духовного виробництва і дозволяє йому ефективно приймати участь в сучасних технологічних процесах на основі гармонічної взаємодії з природою, суспільством і технологічним середовищем.

Термін „проект" (ргоjесtіо) у перекладі з латинської означає - кинутий вперед задум. Термін „проект" застосовується в різних галузях науки, а отже має кілька визначень.

Перш ніж говорити про проект для більш кращого розуміння цього поняття звернемося до словників.

Так під проектом в Українському радянському енциклопедичному словнику розуміють як сукупність документальних матеріалів для зведення майбутньої будівлі або архітектурного комплексу. Також є і інше трактування - це прототип, ідеальний образ передбачуваного або можливого об'єкта, стан; в деяких випадках - план, задум якої-небудь дії.

А ось, наприклад, у словнику польської мови під проектом розуміють як запланований план діяльності, дій; ідея, думка; також ескіз чогось, наприклад будинку, конструкції, заміру.

Натомість словник психології проектом називає ціль, яку планується досягнути.

За К.М.Канторі проект - це прояв творчої активності людської свідомості, „через який у культурі здійснюється діяльніший перехід від небуття до буття". Автор надає величезного значення проекту як специфічній формі свідомості, що конституює всякий трудовий процес [45].

Термін „проект" прийшов у гуманітарне знання із технічних наук, і, внаслідок чого, його зміст випробовує значний вплив з цієї сторони. До цих пір в більшості випадків поняття „проект" розглядається як „технічний проект".

Проект є складовою проектування, що розглядається як створення проекту (прототипу, прообразу) передбачуваного або можливого об'єкту стану. Проектування - це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, перетворюючої, професійно-трудової, комунікативної, навчальної, теоретичної і практичної діяльності. Проведений аналіз дозволяє нам сформулювати думку про те, що проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на створення виробів і послуг, що володіють об'єктивною і суб'єктивною новизною і мають особистісну та суспільну значимість. У загальних рисах проектування полягає в аналізі проектної ситуації (збиранні й уточненні інформації), синтезі (пошуку) та оцінці рішень.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому необхідно пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, слідкувати щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

Крім того під час роботи на проектом у школярів розвиваються пізнавальні навички, формуються вміння самостійно конструювати свої знання, активно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.

Основний зміст проектування полягає в конструюванні сукупності дій та засобів, що дозволяють розв'язати поставлені завдання та проблеми, досягти визначених цілей. Ці дії та засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, які забезпечують реалізацію за проектованих показників та якісних характеристик майбутнього об'єкта.

Проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на створення об'єктивно і суб'єктивно нового продукту. Діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток мислення, в основі якого лежить особистий досвід. Виготовляючи виріб, учень закріплює знання з математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності та інших предметів, засвоює принципи набутих умінь та навичок у виконанні технологічних, економічних, міні маркетингових та інших операцій.

В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати

найбільш вдалий технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну. Під час виконання різноманітних виробів, тобто проектів максимально зв'язаних з життєвими ситуаціями, є найкращий спосіб привчання до самостійної" праці, стимулює пізнавальний, емоційний і моторний розвиток, враховує потреби дітей в залежності індивідуальних та вікових особливостей, зацікавлення, здібності учнів, дає можливість індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває творче мислення, зміцнює в учнів пізнавальну мотивацію, інтегрує шкільні й позашкільні знання.

Останнім часом уявлення про суть проектування, про сферу його застосування суттєво змінилися. Донедавна проектування пов'язувалося переважно з інженерною діяльністю в галузях машинобудування, приладобудування, архітектури і розумілось як підготовчий етап виробничої діяльності. Сьогодні проектування розглядається як особливий вид діяльності, який відрізняється від власне наукової та виробничої, а сфера його застосування охоплює всі ланки соціального організму, включаючи і систему освіти.

Аналіз літературних джерел, а саме праць Н.В.Матяш, В.Д.Симоненко дає змогу твердити, що науковці, здебільшого, розглядають процес, під час якого створюється і виготовляється виріб (послуга) як проектування. Отже, під проектуванням в загальному значенні необхідно розуміти як науково обгрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього об'єкта або якісно нового стану існуючого проекту-прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану чи процесу в єдності зі шляхами його досягнення.

Проектування в цілому як соціальна категорія, хоч і стоїть в одному ряду з такими поняттями, як прогнозування, планування, конструювання, створення про-грам (програмування), моделювання, на думку О.М.Коберника має свої суттєві відмінності, є найбільш загальним, комплексним, інтегративним феноменом [51].

Для досягнення мети проектування необхідне комплексне забезпечення умов для здійснення таких взаємопов'язаних цілей проектування:

  • соціально-економічна ефективність;

  • соціальна інтегрованість;

  • соціально-організаційна керованість;

  • суспільна активність.

Далі визначається коло актуальних проблем, від розв'язання яких залежить досягнення кожної цілі, і на цій основі визначаються конкретні задачі розробки проекту. Основний зміст проектування полягає в конструюванні сукупності засобів, що дозволяють розв'язати поставлені завдання та проблеми, досягти визначених цілей. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, які забезпечують реалізацію проектованих показників та якісних характеристик майбутнього об'єкта.

За своїм змістом виділяються різноманітні види проектування: проектування як процес розробки не окремих предметів (об'єктів), а цілих систем; проектування як співучасть, як включення суспільства у процес прийняття рішень; проектування як творчість, потенційно властива кожному;

проектування як навчальна дисципліна, синтезуюча мистецтво та науку; проектування без об'єкта як процес або образ життєвих функцій.

Проектування включає в себе три основних стадії: аналіз, синтез та оцінку. Іншими словами, ці стадії можна визначити, відповідно, як розчленування цілого на частини, об'єднання частин по-новому та вивчення наслідків практичного застосування спроектованого. Звичайно, ці стадії повторюються багатократно, а кожний наступний цикл відрізняється від попереднього більшою деталізацією та меншою спільністю.

Таким чином, в основних, розглянутих нами визначеннях проектування від-значаються зовсім різні сторони цієї складної діяльності від творчого характеру проектування до процесу прийняття рішень, що вимагає вже глибокого психоло-гічного аналізу. Дехто розглядає проектування як специфічну форму моделюван-ня, спрямовану не тільки на пізнання відображуваних елементів дійсності, але і на створення нових її елементів. Інші визначають проектування найважливішим компонентом освітнього процесу, що призначений для створення нових понять і концепцій.

У психологічному знанні поняття проектування останнім часом надбало значну актуальність і новий зміст у зв'язку з розробкою проблеми проектування освітніх систем (Е.І.Ісаєв, В.І.Слободчиков, Н.Ф.Тализіна, І.С.Якиманська, В.Я. Ляудис). У цій області також акцентується перетворююча функція проектування стосовно наявного рівня знання. Е.І.Ісаєв вказує, що „проекти виступають у ролі доповнень і трансформ; вони спрямовані на те, щоб змінити наявне положення справ. По змісту проектування виступає як перетворення вже існуючих об'єктів у нову форму". Е.И.Ісаєв представляє позицію, відповідно до якої проектування є рушійним механізмом справді розвиваючого утворення: „предметом проекту-вання і є створення умов (засобів, механізмів) кроку розвитку системи утворення в цілому, переходу з одного стану в інше" [89].

Для більш кращого розуміння поняття проектування розглянемо суміжний до нього метод проектів.

Під методом проектів розуміють спосіб організації пізнавально-трудової діяльності учнів з метою розв'язання проблем, пов'язаних з проектуванням, створенням і виготовленням реального об'єкта (продукту праці).

Метод проектів спрямований на самостійну діяльність учнів. Самостійна творча робота виконується учнями або групою учнів під керівництвом (при допо-мозі) вчителя (майстра виробничого навчання). В освітній галузі „Технологія" ме-тод проектів - це комплексний процес, який формує в школярів загально навчаль-ні уміння, основи технологічної грамоти, культуру праці і спрямований на оволо-діння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагненням самому створити, усвідомити себе творцем при ро-боті з „неслухняними інструментами", „розумними конструкціями", „технологіч-ними системами" та ін. В учнів повинна виробитись і закріпитись звичка до ана-лізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектної діяльності, який відповідав би вимогам дизайну.

Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, визначати свої проблеми в знаннях і знаходити виправлення такого положення. У процесі проектно-технологічної діяльності в школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується проектно-технологічна культура.

Усе це дозволяє зробити висновок про те, що проектно-технологічна діяльність дозволяє здійснити перехід від „школи пам'яті" до „школи мислення". У першому випадку опора робиться головним чином на процеси сприйняття, уваги, запам'ятовування, у другому - враховується роль мислення, головною працею учнів стає „мислення" (В.О.Сухомлинський).

Теоретики розвиваючого навчання ПЛ.Гальперин. Н.Ф.Тализіна вважають, що засвоєння знань, умінь і навичок більш ефективно відбувається в контексті виконання тими, яких навчають, дій, система яких складає навчальну діяльність. Проектно-технологічна діяльність саме і формує алгоритм таких дій, перетворює декларуюче розвиваюче навчання в реальне [97].

Метод творчих проектів, на відміну від об'єктів продуктивної праці, дозволяє кожному школяреві вибирати проекти у відповідності зі своїми психофізіологічними і розумовими здібностями „Щиросердечна праця" (К.Д.Ушинський), праця „від усього серця" (У.Х.Кілпатрик) розвиває емоційно-вольову сферу дитини, зміцнює його здоров'я. За даними Н.В.Матяш, в експериментальних школах, у яких здійснюється проектне навчання, відносно здорові діти складають від 60 до 70% [65].

Тому під проектно-технологічною діяльністю ми розуміємо обґрунтовану і сплановану діяльність, яка передбачає розроблення конструкції, технології, виготовлення і реалізацію об'єкта проектування, і спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворюючих знань і вмінь.

Дуже важливим є питання про структуру проектно-технологічної діяльності. Проектно-технологічна діяльність, як будь-яка інша, має визначену структуру, що містить у собі ціль, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні умови, методи, засоби, предмет результат та етапи виконання проектно-технологічної діяльності.

Метою проектно-технологічної діяльності школярів є створення учнями навчального творчого проекту (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем від ідеї до її втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок, цим самим підвищують свій творчий потенціал.

В якості мотивів проектно-технологічної діяльності виступають соціальні й особистісні потреби в матеріальних і духовних цінностях. Розрізняють такі мотиви проектно-технологічної діяльності: пізнавальні (задоволення потреби в знаннях, уміннях, навичках), матеріальні (задоволення потреби в продуктах харчування, одягу, предметах побуту і т.п.), соціально-професійні (задоволення

потреби в соціально-професійному самовизначенні), художньо-естетичні (задоволення потреби в красі), духовні (задоволення потреби в самопізнанні, самореалізації і самовдосконаленні).

Проектно-технологічна діяльність виконує творчу, перетворюючу, дослідницьку, економічну, технологічну функції.

Зміст проектно-технологічної діяльності складає проведення дослідницьких підготовчих операцій, конструювання майбутнього виробу, практичне виготовлення виробу, оцінку і захист об'єкта діяльності.

За змістом проекти поділяються на: інтелектуальні, матеріальні, екологічні, комплексні.

Сучасна педагогіка розрізняє такі типи проектів:

  • дослідницькі, в основі яких знаходиться дослідження певних соціально-
    економічних явищ та процесів;

  • творчі, їх результатом є спільне створення художніх творів,
    видовищних заходів тощо;

  • ігрові (імітаційні), в яких учасники проекту виконують визначені ролі;

  • інформаційні, що полягають у зборі та аналізі інформації про певний
    об'єкт;

  • практичні, орієнтовані на безпосереднє впровадження у практику
    Психологічна структура проектно-технологічної діяльності являє собою

взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх умов на основі психологічних механізмів інтеріоризації (засвоєння способів перетворення) і екстериорізації (породження зовнішніх дій).

Результатом проектно-технологічної діяльності є визначений виріб, продукт (послуга) і розвиток особистості школяра, а також і його розвиток творчого потенціалу.

Дослідники (Л.М.Іляєва, В.Д.Симоненко, О.М.Коберник) виділяють три етапи проектно-технологічної діяльності: організаційно-підготовчий, технологічний, заключний. До етапів виконання творчих проектів ми більш детально звернемося пізніше.

У проектно-технологічній діяльності використовуються різноманітні методи: вербальні і невербальні, механічні, хімічні, біологічні, енергетичні, інформаційні й ін.

Засобами здійснення проектно-технологічної діяльності є використання різ-них інструментів, пристосувань, машин, механізмів, автоматичних пристроїв та ін.

Предметом діяльності називається те, з чим людина має справу, на що спрямована. Це можуть бути речовини, матеріали, інформація, енергія, живі істоти, люди.

Таким чином, проектно-технологічна діяльність як основна дидактична одиниця сприяє:

- у формуванні навиків самостійної орієнтації в науковій, навчально-
методичній і довідниковій літературі;

- у формуванні творче системне мислення, технологічну культуру і етику;

- підсиленню уяви, що являється потужним стимулом народження нових
ідей, пошуку альтернативних рішень, їх аналізу і синтезу, що в майбутньому
відкриється основою інноваційного мислення і діяльності;

- психічному розвитку дітей;

- успішній адаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов
життя;

- реалізації особистісно-орієнтовної парадигми трудової підготовки учнів;

- забезпеченню цілісності педагогічного процесу, здійсненню цілісного
розвитку, єдності навчання і виховання учнів;

- підготовці школярів до адекватного професійного самовизначення;

- формуванню потреби в знаннях, високих мотивів навчання і прагнення до
самоосвіти.
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

МЕТОДИКА ПРОЕКТНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ТЕХНІЧНОЇ ПРАЦІ В 5 КЛАСІ
Мета уроку. Засвоєння знань про техніку, технології, основні види технологічної діяльності, правила безпечної праці та внутрішнього...
Програма спецкурсу з обслуговуючої праці для учнів 9-х класів загальноосвітніх шкіл
Основним із завдань, які вирішує трудове навчання є розвиток творчої активності учнів. Програма спецкурсу з обслуговуючої праці "Макраме"...
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний...
Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",...
Навчально-методичний посібник Суми
Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,...
План роботи районного семінару-практикуму вчителів обслуговуючої праці на 2014-2015 н р
Керівник Мальцева О. Д., вчитель обслуговуючої праці Оржівського НВК “школа-колегіум”
Навчально-методичний посібник Механічна кулінарна обробка бульбоплодів...
Рецензiя на навчально – методичний посібник «Організація роботи контролера-касира вторговельних підприємствах на ЕККА різних типів»...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до...
Навчально-методичний посібник для практичних занять
Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог...
Навчально-методичний посібник для практичних занять
Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка