|
|
Скачати 5.44 Mb.
|
|
Школа наукового управління Першою серед шкіл менеджменту була школа наукового управління. Вона формується з 1885 до 1920 р. Головними представником був Ф. Тейдор, який розробив основні принципи менеджменту.
Ф. Тейлор ставив своїм завданням удосконалити управління підприємством на основі різнобічного дослідження досвіду ділової і виробничої діяльності, розробки питань ощадливого використання праці й засобів виробництва шляхом регламентації використання інструментів і матеріалів, стандартизації робочих операцій, точного врахування робочого часу. Важливою для аналізу розвитку теорії управління є думка Ф. Тейлора про те, що науковий менеджмент не є універсальним та незмінним. Менеджмент як теорія слідує за практикою та еволюціонує відповідно до її розвитку. Головним наслідком розвитку наукового менеджменту було загальне удосконалення управління промисловими підприємствами. Зросла ефективність використання обладнання, працівників та сировини, покращились планування та контроль. Адміністративна школа менеджменту Виникнення адміністративної школи менеджменту пов'язують з французьким підприємцем та інженером А. Файолем (1841—1925). Він розглядав організацію як єдиний організм. Для будь-якої ділової організації характерні 6 функцій або напрямки діяльності:
—особливий адміністративний, тобто управлінська діяльність, яка охоплює п'ять обов'язкових функцій управління: планування, організацію, розпорядливість, координацію, контроль. А. Файоль розробив чотирнадцять загальних принципів управління, від яких залежить його ефективність:
—порядок (всі повинні знати своє місце в організації);
А. Файоль вважав, що використання цих універсальних принципів у практичній діяльності має бути гнучким. Інтерес викликає оцінка А. Файолем якостей, необхідних менеджеру: —фізичні якості (здоров'я, сила, мовлення);
Школа людських стосунків У 30—60-ті роки великою популярністю користувалася "школа людських стосунків". Одним із її основоположників був Елтоу Мейо (1880—1949) — виходець з Австралії, який на початку 20-х років XX ст. переїхав до СІЛА, де працював у відділі промислових досліджень у Гарварді. Він і багато інших прихильників цієї теорії були спеціалістами, що вивчають соціально-психологічні проблеми поведінки людини в трудовій діяльності. Вони спробували перебороти хибу теорії "наукового управління", яка не враховує людський чинник виробництва. На чільне місце вони поставили членів організації. їхня теорія була спробою вирішення проблем загострених стосунків між власниками і найманим персоналом. Основні положення цієї теорії зводяться до такого:
Кількісна школа Під час Другої світової війни у Великобританії було створено групу, яка займалася питаннями управління радарними системами та розробкою способів боротьби з підводними човнами, яку очолював фізик, лауреат Нобелівської премії П. Блокет. Подібні групи виникають у військово-морських та військово-повітряних силах СІНА. Відбувається відродження використання наукових методів з метою аналізу управління. Цей процес поступово поширюється і на виробничу сферу. Якщо зусилля Тейлора, Ган-та, Гілберта були спрямовані на пошуки за допомогою наукового методу кращого рішення, то зусилля представників кількісної школи були спрямовані на пошуки найкращого, оптимального з багатьох можливих рішень. Для цього використовували математичні методи, комп'ютерну техніку, побудову абстрактних моделей реальних подій, що забезпечувало прийняття правильних управлінських рішень. Представники цієї школи розглядають управління як процес логічний, який підлягає формалізації і може бути викладений математично. Значного поширення математичні методи набули в 60-ті роки XX ст. У менеджменті все більше починають використовувати математичні та статистичні терміни. Статистику та теорію ймовірності використовували — для визначення методів контролю за якістю; методи лінійного програмування — для вибору напрямків у діяльності з урахуванням певних обмежень; за допомогою теорії черговості визначали вартість та час експлуатації обладнання; ігрова теорія давала змогу краще зрозуміти конкурентну стратегію; комп'ютерна обробка даних — моделювати отримання капіталу та будувати кількісні моделі. Концепція управління за цілями Концепція була обґрунтована П. Друкером (народився у 1909 р.) у 50-ті роки XX ст. П. Друкер — уродженець Австрії, який у 1937 р. переїхав до СІЛА, де працював економічним і фінансовим консультантом. П. Друкера — знаного економіста, соціолога, публіциста — вважають фундатором сучасного менеджменту. У той час увага теоретиків та практиків менеджменту була сконцентрована на функціях та процесах управління. Ідея Друкера полягала в тому, що управління має починатися в першу чергу з розробки цілей, і тільки після цього визначають функції, системи взаємодії і процеси. Управління за цілями характеризується трьома найсуттєвішими положеннями: 1.Визначення чітких лаконічних загальних цілей. 2.Участь у процесі розробки цілей всіх, хто працюватиме в межах даної системи. 3.Оцінка ефективності за результатами реалізації цілей. Теорія "X" - "У" Д. Мак-Грегора Дуглас Мак-Грегор (1906—1964) — знаний американський фахівець у галузі психології менеджменту — вважав, що є два типи управління, які відображають два типи працівників і поглядів на них менеджерів:
Більшість працівників, підкреслював Мак-Грегор, бажає використовувати свій досвід, знання у розв'язанні проблем організації. Однак сучасне індустріальне суспільство недостатньо використовує інтелектуальний потенціал людини. Він вважав управління за теорією "У" більш ефективним і пропонував менеджерам як основну мету створювати такі умови, за яких співробітник успішно працював би заради цілей організації, водночас найкращим чином досягаючи особистих цілей. Школа "соціальних систем" Ця школа виникла на початку 70-х років XX ст. Вона базувалася на засадах системного підходу. її засновниками були представники США Честер Барнард (1886—1961), Герберт Саймон (народився у 1916 р.), Ігор Ансоф (народився у 1929 р.), котрі вважали, що будь-яка людська організація як відкрита складна система має тенденцію до пристосування до навколишнього середовища і основні причини того, що відбувається всередині організації, слід шукати головним чином за її межами. Така система сама себе не може забезпечувати. Вона залежить від енергії, інформації, матеріалів, які надходять ззовні, і має властивість адаптуватися до змін у навколишньому світі. Будь-яке підприємство є системою, яка перетворює ресурси — витрати на сировину, людей, машини — в товари і послуги. Вона функціонує всередині більшої системи — зовнішньополітичному, економічному, соціальному, технічному середовищі. Вона включає низку взаємопов'язаних підсистем. Порушення функціонування будь-якої частини системи обумовлює виникнення труднощів в інших її підсистемах. Головна ідея цієї теорії полягає в тому, що жодна дія не здійснюється ізольовано від інших. Кожне рішення дає наслідки для всієї системи. Системний підхід в управлінні дає змогу запобігти ситуації, коли рішення в одній підсистемі перетворюється на проблему для іншої. Системний підхід в управлінні відрізняється від зазначених вище тим, що:
Теорія "2" — японська модель менеджменту Американський професор У. Оучі висунув ідею про три ідеальних типи організації: американський (тип А), який бере свій початок у традиціях індивідуалізму цієї країни, японський (тип У), характерною рисою якого є соціокультурна спадщина згоди та колективізму, і тип 2, у якому поєднуються переваги двох попередніх. У 1981 р. У. Оучі ідею про типи організацій виклав як "теорію 2", яка доповнювала теорії "X" та "У" Мак-Грегора. Це була спроба адаптувати досвід японського управління до умов американського виробництва. На формування японської системи управління впливали місцеві традиції, американська окупація після Другої світової війни та необхідність боротьби з бідністю. Японський менеджмент перебував під впливом не лише американських управлінських ідей, а й використовував концепції управління інших західних країн, пристосовуючи їх до місцевих умов, національних традицій. Японська модель менеджменту базується на гаслі "ми всі — одна сім'я". У зв'язку з цим головна мета японського менеджменту — забезпечити нормальні стосунки з працівниками, сформувати розуміння, єдність працівників та менеджерів. У японських фірмах працівники тривалий час працюють разом, тому виникає ситуація саморегуляції та самомотивації. Управління в такій ситуації має лише рекомендаційний характер, немає потреби чітко визначати коло службових обов'язків для кожного, адже всі з готовністю роблять все необхідне. Японські менеджери спрямовують свої зусилля на забезпечення ототожнення працівника з фірмою. Службовці японських фірм майже не використовують дні відпочинку, без суперечок виконують понаднормову працю, повністю не використовують свою відпустку. Працівники пов'язані з фірмою різними матеріальними стимулами, тому, залишаючи її, втрачають свої пільги. Японські менеджери переконують працівників у тому, що їх добробут залежить тільки від результатів роботи фірми, використовують систему матеріальних та духовних стимулів і таким чином забезпечують високу інтенсивність та ефективність праці. В Японії працівники наймаються у фірму на все життя. Просування по службі залежить від віку і стажу, а згодом враховуються й інші якості. Якщо службовець переходить до іншої компанії, то втрачає стаж і починає все з початку. З урахуванням особливостей японського менеджменту У. Оучі розробив свою концепцію, яка характеризується:
—всебічним піклуванням про працівників. Теорія поведінки людини К. Арджириса Професор Нью-Йоркського університету Крис Арджирис (народився у 1929 р.) розробив теорію, яка отримала назву "індивідуальність проти організації". "Здоровій" особистості, на думку Арджириса, притаманна тенденція до розвитку (від незрілості до зрілості) завдяки:
— все більшому накопиченню знань про себе та контролю за самим собою. Таким чином, рівень самореалізації кожного індивіда можна визначити шляхом його розташування на відрізку незрілість — зрілість. За Арджирисом, самореалізації особистості заважає невідповідність між потребами здорової особистості й потребами формальної організації у підпорядкуванні та контролі особистості. Коли працівник стикається з потребами організації, він може використовувати такі захисні механізми:
Організація, стикаючись з захисною реакцією працівників, за допомогою своїх менеджерів посилює авторитарні впливи або звертається до "людських стосунків". У будь-якому разі вдосконалення організації Арджирис розглядав як зменшення невідповідності в досягненні гармонії особистості та організації. |
|
Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб. – К.: Знання, 2006. – 407 с. (ст. 257-290) |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Управління навчальним закладом (за типом)”, 18010021 “Педагогіка вищої школи” / Н. П. Волкова. – Д. Дніпропетровський університет... |
|
Громадсько спрямоване управління загальноосвітнім навчальним закладом Сучасна освіта стає важливим чинником гуманізації суспільно- економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості,... |
Захарченко П. П. З 38 Історія держави та права України: Навч посіб для дист навч Рекомендовано до друку Методичною радою університету „ Україна. (Протокол засідання від 27. 10. 2003 №1) |
|
Формування особистості дитини Помчалова О. Г Навч посіб для вищ навч закл. / Валентина Тарасун, Ганна Хворова; Ін-т спец педагогіки АПН України. – К.: Наук світ, 2004. – 98,... |
Урок літератури ефективний тоді, коли на ньому немає жодного пасивного... Вони переконані, що школа має бути не просто навчальним закладом, не традиційним „передавачем знань”, а закладом, де „навчають жити”.... |
|
Урок літератури ефективний тоді, коли на ньому немає жодного пасивного... Вони переконані, що школа має бути не просто навчальним закладом, не традиційним „передавачем знань”, а закладом, де „навчають жити”.... |
Григорія Сковороди "ПОГОДЖЕНО" Робоча програма складена на основі: Блуда А. А. Практична підготовка вчителя історії в пед навч закладах України: Етапи і особливості.—К.,... |
|
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: Навч посіб Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с |
Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи... Література: Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч посіб. 3-тє вид., перероб.... |