|
|
Скачати 1.7 Mb.
|
|
МАРШРУТНИЙ ЛИСТ ЗАГОНУ: "ЗОНА НАПІВПУСТЕЛЬ ТА ПУСТЕЛЬ " Найбільшу площу в Австралії, а саме 65 % загальної площі, в основному на заході і півдні, центральній частині, займає зона пустель і напівпустель. Червоним серцем Австралії називають пустелю Вікторію і велику Піщану пустелю, Пустелю Гіпсона і Сімпсона. Ґрунти пустель дуже засолені і мають справді червоний колір, який надає їм окис заліза, на які багаті піски пустель. Клімат жаркий та сухий у тропічному та субтропічному поясі. Температура повітря взимку досягає +47 градусів, а влітку +7 градусів, на поверхні ґрунту – до 50 градусів. Опадів дуже мало – до 100 мм-рік, тому постійних річок, озер немає, а тільки кріки - тимчасові водойми. Вологи не вистачає, тому постійної рослинності в пустелях немає. Пустелі Австралії незвичайні. Вони використовуються як пасовища впродовж року, адже вкриті заростями з колючих акацій і евкаліптів, які звуться - скребом. Скреб - зарості колючих чагарників, низькорослих дерев з дрібним листям (евкаліпти та акації). 3емля під скребом покрита ріденькими пучками посухостійких трав. Поширений скреб переважно на пд.-зх. і пд. Австралії, вододілах. Життя в пустелях і напівпустелях прокидається під час тимчасових дощів. Сюди прилітають птахи. На межі напівпустель і саван трапляються страус ему. У пустелях і напівпустелях Австралії водяться: сумчастий кріт, земляний заєць, миші, великі червоні кенгуру, ящірки, терміти, собака динго. Люди в пустелях живуть на маленьких родючих територіях, що називаються оазами. У зоні пустель і напівпустель знаходиться природна країна – Західноавстралійське плоскогір’я. У західній частині пустель є родовища золота, добувають залізну руду. На сх.пустель біля озера Ейр розвинуті пасовища овець. Жиденко Л.В., учитель географії колегіуму „Берегиня” м.Черкас Тужик К.С., учитель географії Чорнявського НВК „Дитячий навчальний заклад- ЗОШ І-ІІІ ст.” Технологія модульного навчання на уроках географії та економіки Головна мета сучасної школи полягає в тому, щоб створити таку систему навчання, яка б забезпечувала освітні потреби кожного учня відповідно до його нахилів, інтересів та можливостей. Для досягнення цієї мети, як ми вже зазначали, необхідно кардинально змінити парадигму учня й учителя у навчальному процесі. Зараз навчальний процес у масовій школі зберігає невирішеними протиріччя між фронтальними формами навчання та індивідуальним темпом навчально-пізнавальної діяльності кожного учня; між необхідністю диференціації освіти та одноманітністю змісту й технологій навчання; між переважним у школі пояснювально-ілюстративним способом викладання й діяльнішим характером учіння, яке б сприяло розвитку здібностей та інтересів учня. На сьогодні ми маємо ряд дидактичних підходів, кожен із яких націлений на зняття окремих протиріч. Наша стаття має на меті розкрити основи технології, які б уможливили зняття всіх названих протиріч. Одне з провідних положень теорії діяльності для ефективного навчання передбачає таку його організацію, за якої учень сам оперує навчальним змістом, і тільки в такому разі воно буде засвоєно усвідомлено й міцно. Крім того, відбувається процес інтелектуального розвитку учня. Нова парадигма полягає в тому, що учень має вчитися сам, а вчитель — здійснювати мотиваційне керівництво його учінням, тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати. Переведення навчання на суб'єкт-суб'єктну основу потребує такої педагогічної технології, яка б забезпечила учневі розвиток його мотиваційної сфери, інтелекту, самостійності, колективізму, схильностей, уміння здійснювати самостійне управління навчально-пізнавальною діяльністю. Тому перед шкільною практикою постала проблема пошуку технології навчання, яка дозволила б практично вирішити це завдання. Такою технологією якраз і є модульне навчання. Модульне навчання виникло як альтернатива традиційному. Саме воно інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії та практиці. Так, з програмового навчання запозичено ідею активності учня в процесі його чітких дій у певній логіці, постійне підкріплення своїх дій на основі самоконтролю, індивідуалізований темп навчально-пізнавальної діяльності. З теорії поетапного формування розумових дій використано саму її суть — орієнтовну основу діяльності. Кібернетичний підхід збагатив модульне навчання ідеєю гнучкого управління діяльністю учнів з переходом на самоврядування. З психології використано й рефлексивний підхід. Накопичені узагальнення теорії та практики диференціації, оптимізації навчання, проблемності — все це інтегровано в основах модульного навчання, принципах і правилах його побудови, відборі методів і форм здійснення процесу навчання. Найповніше основи модульного навчання розроблені П. Цявичене й викладені в монографії «Теория и практика модульного обучения» (Каунас, 1989). Ми багато в чому будемо спиратися на її ідеї. Як інноваційна система шкільної освіти модульно-розвивальне навчання виникло понад 8 років тому під час організації і проведення першого соціально-психологічного експерименту за темою «Школа розвитку» в Донецькому об'єднанні шкільних модулів. Очолював дослідно-експериментальну роботу доктор психологічних наук А.Фурман (більш докладно з ходом та результатами експерименту можна познайомитися на сторінках журналу «Рідна школа» за 1993—1998 рр.). Концептуальні положення Суть модульного навчання полягає в тому, що учень цілком самостійно (або з певною дозою допомоги) досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Модуль — це цільовий функціональний вузол, у якому об'єднано навчальний зміст і технологію оволодіння ним у систему високого рівня цілісності. Отже, модуль виступає засобом модульного навчання, оскільки в нього входять: цільовий план дій, банк інформації, методичне керівництво для досягнення дидактичної мети. Саме модуль може виступати як програма навчання, індивідуалізована за змістом, методами учіння, рівнем самостійності, темпом навчально-пізнавальної діяльності учня. У сутнісних характеристиках модульного навчання закладено його відмінність від інших систем навчання. По-перше, зміст навчання подано в закінчених самостійних комплексах (інформаційних блоках), засвоєння яких здійснюється відповідно до мети. Дидактичну мету сформульовано для учня, й вона містить не тільки відомості про обсяг досліджуваного матеріалу, а й про рівень його засвоєння. Крім того, кожен учень отримує від учителя письмові поради щодо того, як раціональніше діяти, де знайти потрібний навчальний матеріал тощо. По-друге, змінюється форма спілкування вчителя та учня. Воно здійснюється через модулі та особисте індивідуальне спілкування. Саме модулі дають змогу перевести навчання на суб'єкт-суб'єктну основу. Стосунки стають більш паритетними. Крім того, учень витрачає максимум часу на самостійну роботу, вчиться ставити мету, самостійно планувати, організовуватися, контролювати себе та оцінювати. Це дає йому змогу усвідомити себе в діяльності, самому визначити рівень освоєння знань, бачити прогалини в своїх знаннях та вміннях. Безсумнівно, що вчитель теж керує навчально-пізнавальною діяльністю учнів через модулі й безпосередньо, але це більш м'яке, а головне — цілеспрямоване управління. Нарешті, наявність модулів з друкованою основою дає вчителю змогу індивідуалізувати роботу з окремими учнями. Тут не існує проблеми індивідуального консультування, дозованої індивідуальної допомоги. У чому ж полягає система дій учителя під час підготовки до переходу на модульне навчання? Мета і завдання Передусім необхідно розробити модульну програму, яка складається з комплексної дидактичної мети й сукупності модулів, що забезпечують досягнення цієї мети. Щоб скласти таку програму, вчителю передусім необхідно визначити основні наукові ідеї курсу. Наприклад, у курсі шкільної біології виокремити такі ідеї: організм— біологічна система; екологічні системи; система та еволюція органічного світу. Потім необхідно структурувати навчальний зміст навколо цих ідей у певні блоки. Після чого сформувати комплексну дидактичну мету (КДМ). Вона має два рівні: рівень засвоєння учнем навчального змісту та орієнтація на його використання в практиці, а також для вивчення навчального змісту в майбутньому. Потім із комплексної дидактичної мети слід виокремити інтеграційну дидактичну мету (ІДМ) і сформувати модулі, тобто кожен модуль повинен мати свою інтеграційну дидактичну мету. Поєднання досягнення цих завдань забезпечує досягнення КДМ. Однак до модулів входять крупні блоки навчального змісту. Тому кожну інтеграційну дидактичну мету слід розділити на окремі дидактичні завдання (ОДЗ) і на їх основі визначити навчальні елементи. Кожному окремому дидактичному завданню відповідає один навчальний елемент. Як результат, утворюється дерево завдань: вершина дерева—комплексна дидактична мета для модульної програми; середній шар—інтеграційні дидактичні завдання для побудови модулів, нижній шар — окремі дидактичні завдання для побудови навчальних елементів. Кожному вчителю, який зважився на розробку модульних програм, бажано спертися на деякі теоретичні основи і передусім на основні принципи побудови модульних програм. Перш за все слід знати про принцип цільового призначення. Модулі можна поділити на три типи: пізнавальні, що їх використовують для вивчення основ наук; операційні—для формування й розвитку способів діяльності та змішані. У школі найчастіше використовують змішані модулі. Провідним принципом модульного навчання є принцип поєднання комплексних, інтеграційних та дидактичних завдань. Розв'язання сукупності ОДЗ забезпечує досягнення ІДМ конкретного модуля. Розв'язання сукупності ІДМ усіх модулів забезпечує досягнення КДМ. Не менш важливим для управління учінням школярів має принцип зворотного зв'язку, тобто ніяке управління не можливе без контролю, аналізу й корекції, причому в поєднанні з самоврядуванням, учінням з боку школярів. Рекомендуємо використати декілька правил: • перед кожним модулем здійснювати вхідний контроль знань та вмінь учнів, щоб мати інформацію про рівень готовності до роботи за новим модулем. За необхідності здійснюється відповідна корекція знань; • обов'язково здійснювати поточний та проміжний контроль наприкінці кожного навчального елемента (частіше – це м'який контроль: самоконтроль, взаємоконтроль, звірка з образом тощо). Після завершення роботи з модулем слід здійснити вихідний контроль. Поточний та проміжний контроль мають на меті виявлення прогалин у засвоєнні для негайного їх усунення, а вихідний контроль має показати рівень засвоєння модуля і теж обов'язково з доопрацюванням. Отже, кожен учень разом з учителем здійснює управління учінням. Для успішної роботи учня з модулем важливою вимогою є подання навчального змісту. Він має бути таким, щоб учень міг ефективно його засвоювати. Бажано, щоб учитель начебто вів бесіду з учнем, активізував його на міркування, пошук, здогад, підбадьорював, орієнтував на успіх. Для реалізації цього принципу велике значення має структура модуля. Вона складається з числа його навчальних елементів плюс три. НЕ-3—у ньому записано мету модуля. НЕ передостанній — у ньому дано резюме (або узагальнення). НЕ останній — вихідний контроль. Модуль може бути такої форми:
Рекомендуємо до модуля робити вкладений аркуш, у якому викласти методичні поради вчителю. Це допоможе тим, хто використовує готові модулі. Для вчителя важливо мати загальні критерії до формування змісту модуля. Перший з них: використовуючи модулі, можна успішно здійснювати внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки, інтегрувати навчальний зміст, формуючи його в логіці змісту провідного навчального предмета. Інший критерій пов'язаний з необхідністю здійснювати диференціацію навчального змісту. Нижньою межею буде рівень обов'язкової підготовки. Інший рівень — вищий від обов'язкового. Важливим критерієм побудови модуля є структурування діяльності учня в логіці етапів засвоєння знань: сприйняття, розуміння, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення, систематизація. І тут є велика можливість здійснити проблемність у навчанні. У модулі має бути можливість для повторення основного змісту, її можна реалізувати через навчальний елемент «Резюме». Добре, якщо узагальнення зроблено не тільки словесно, а й у формі таблиць, порівняльних характеристик, графіків, діаграм тощо. Введення модулів у навчальний процес слід здійснювати поступово. Можна поєднувати традиційну систему навчання з модульною. У старших класах лекційна система цілком поєднується з модульною. Дуже добре вписується в модульну систему навчання вся система методів, прийомів і форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів: робота індивідуальна, у парі, групах. Словом, модулі можна вписувати в будь-яку систему навчання й тим самим посилювати її якість та ефективність. Що ж дає модульне навчання? Наші висновки базуються на спостереженні та результатах дослідної роботи, яку ми проводимо в 7, 8, 10-х класах однієї з гімназій. Проаналізуймо спочатку значення модульного навчання для учня. На запитання про значення модульного навчання діти відповідають: головне — це те, що кожен працює самостійно, є можливість отримати консультацію у вчителя, допомогу в товариша, значно глибше можна усвідомити навчальний зміст, увесь час можна себе контролювати. Усе це та результати навчання дали нам змогу дійти таких висновків. Справді, у процесі модульного навчання кожен учень залучається до активної й ефективної навчально-пізнавальної діяльності, працює з диференційованою за змістом та дозою допомоги програмою. Тут відбувається індивідуалізація контролю, самоконтролю, корекції, консультування, ступеня самостійності. Важливо, що учень має змогу значною мірою самостійно реалізуватися, і це сприяє мотивації учіння. Дана система навчання гарантує кожному учневі освоєння стандарту освіти й просування на вищий рівень навчання. Великі можливості має система й для розвитку таких якостей особистості учня як самостійність і колективізм. На жодному занятті не було ніяких порушень дисципліни чи неуважності учнів через сторонні справи. Принципово змінюється й становище вчителя в навчальному процесі. Передусім змінюється його роль. Завдання вчителя—обов'язкова мотивація учнів, здійснення управління їхньою навчально-пізнавальною діяльністю через модуль та безпосереднє консультування школярів. У результаті зміни його діяльності на навчальному занятті змінюється характер і зміст його підготовки до них: тепер учитель не готується до того, як краще пояснити новий матеріал, а готується до того, як краще управляти діяльністю школярів. Оскільки управління здійснюється головним чином через модулі, то завдання вчителя полягає в грамотному визначенні інтегративних дидактичних завдань модуля та структуруванні навчального змісту під ці завдання. Це вже принципово новий зміст підготовки вчителя до навчального заняття, що обов'язково призводить до аналізу вчителем свого досвіду, знань, умінь, пошуку більш досконалих технологій. Продумування мети діяльності учнів, визначення програми їхніх дій, передбачення можливих утруднень, чітке визначення форм і методів учіння вимагає від учителя доброго знання своїх учнів. Наш досвід показав, що вчителі в процесі оволодіння технологією модульного навчання значно зросли професійно. Тому ми вважаємо, що процес оволодіння теорією й практикою модульного навчання—це шлях професійного самоствердження вчителя, можливість для його самореалізації. Для переходу на модульне навчання необхідно створити певні умови. Перша умова пов'язана з мотивацією вчителів. Тут велику роль можуть зіграти методичні об'єднання, кафедри, які мають порівняти рівень задоволеності дітей і батьків освітніми послугами школи з тими потребами, які залишаються незадоволеними. Друга умова пов'язана з готовністю школярів до самостійної навчально-пізнавальної діяльності: сформованість мінімуму знань та загальних навчальних умінь. Третя умова— це матеріальні можливості школи в розмноженні модулів, бо вони тільки тоді зіграють свою роль, коли кожного учня буде забезпечено цією програмою дій. У нашому випадку учні набирали програми на комп'ютері й на ньому ж розмножували. Хотілося б застерегти від можливих помилок на початку дослідної роботи. Передусім не слід одразу виходити з модулями на весь клас. Спочатку слід спробувати їх на малій групі. Це дасть змогу оцінити обсяг, структуру, рівень складності змісту, логіку побудови діяльності учнів, систему контролю й самоконтролю і на цій основі внести корективи. Інша помилка вчителів полягає в тому, що в модуль вводять дуже великий обсяг змістовної діяльності. Всі учні кажуть, що їм не вистачає часу. Це відбувається з двох причин. По-перше, у школярів не сформовано відчуття часу, а по-друге, вчителі самі не задають темп роботі своїх учнів. Загалом, досвід показав, що вчителям і учням ця система навчання припала до душі, хоча вона й вимагає від учителя великої підготовчої роботи, а від учня напруженої праці. Зміст технології Технологія модульного навчання передбачає, насамперед, перехід на новий часовий режим (від уроків по 45 хвилин до міні-модулів по 30 хвилин), створення більш широких умов для самоосвітньої діяльності учнів, зміну головних функцій учителя – від інформаційно-контролюючої до консультативно-координаційної, вимагає від учителя бути не стільки педагогом-предметником, скільки професійним психологом і дослідником. Повний функціональний цикл навчального модуля складається з 6-ти основних етапів, кожен із яких несе в собі різні дидактичні навантаження: 0 — чуттєво-етичний (необов'язковий) — налагодження теплих, довірливих взаємин між учителем та учнями, психологічна і духовна установка щодо пошуку нового, невідомого; 1 — установчо-мотиваційний - визначення далеких та близьких перспектив вивчення теми, проектування навчально-розвивальної діяльності кожного учня; 2 — змістово-пошуковий - актуалізація опорних та здобуття нових знань за допомогою різноманітних психолого-педагогічних методів та прийомів; 3 — оцінно/контрольно-смисловий — оцінка ступеня оволодіння теоретичними знаннями, осмислення навчальної інформації; 4 — адаптивно-перетворювальний— перетворення теорії на практику, розвиток самостійності та самодіяльності під час виконання практичних завдань; 5 — системно-узагальнюючий - систематизація знань, умінь та навичок, створення ситуації їх корекції, розвиток позитивної самооцінки; 6 — контрольно-рефлексивний — підсумкове оцінювання рівнів оволодіння знаннями, уміннями, цінностями, збагачення та вдосконалення власного досвіду; 0 — духовно-естетичний (також необов'язковий) —моделювання ситуацій самобутнього творіння і творчого, продуктивного фантазування. З досвіду роботи Сценарій модульного уроку з прикладної економіки. (5 по ЗО хвилин) Гроші та фінансові установи Провідна ідея теми: визначення грошей як загальновизнаного інструмента для виконання функцій засобу обміну, міри вартості та накопичення. Конфлікт освітньої діяльності пов'язаний із невідповідністю ментального досвіду учнів та рівня абстрактного особистого досвіду в умовах перехідного етапу розвитку економіки України. Надзавдання вчителя: створити позитивний настрій в учнів та умови для визначення кожним учнем усіх своїх інтелектуальних можливостей і потреб та допомогти кожному учневі підвищити свій інтелектуальний рівень розвитку. Мета: забезпечити засвоєння головних економічних понять теми та виробити загальнонавчальні та суто економічні навички і вміння учнів під час вивчення теми «Гроші та фінансові установи». Сприяти розвитку абстрактного мислення та самостійності у вирішенні економічних проблем. Показати роль і значення теми в загальному курсі економіки. Учні повинні: знати: головні поняття теми — «гроші», «вартість грошей», «банківська система», «інфляція», «індекс цін», «депозитний мультиплікатор»; нормувати: функції грошей; вміти: характеризувати види грошей, що перебувають у обігу, визначати функції грошей, обчислювати індекс цін та кількість грошей, необхідних для обігу. I міні-модуль. Чуттєво-естетичний. II міні-модуль. Установчо-мотиваційний. III міні-модуль. Змістово-пошуковий. Предмет вивчення: основи економічних знань; гроші, їх види, функції, сучасні фінансові установи; особиста навчально-розвивальна діяльність учнів. І міні-модуль ЧУТТЄВО-ЕСТЕТИЧНИЙ (ЗО хвилин) Тема: Гроші — це не просто гривні, рублі, долари або франки... Навчально-розвивальні та виховні завдання: сприяти створенню позитивного настрою, атмосфери творчої праці, поглиблювати знання учнів з теми «Гроші». Показати можливості міжпредметних зв'язків даної економічної теми з іншими шкільними предметами. Продовжити розвивати навички роботи з додатковими джерелами економічних знань. Хід розвивальної взаємодії
УСТАНОВЧО-МОТИВАЦІЙНИЙ (30 хвилин) Тема: Знайомство зі структурою теми «Гроші і фінансові установи», її місцем у загальному курсі шкільної економіки. Постановка навчально -розвивальних завдань теми: А. Що таке гроші, як змінювався їхній вигляд та цінність в історії людства? Б. Головні якості, функції та види грошей. Навчально-розвивальні та виховні завдання Познайомити учнів зі структурою теми, її місцем у загальному курсі шкільної економіки, головними етапами вивчення теми. Дати знання про те, що таке гроші, як змінюється їхній вигляд з часом, які якості вони мають, які головні функції виконують, які існують види грошей. Продовжити розвиток навичок роботи з джерелами економічних знань: підручниками, словниками та ін. Формувати вміння висловлювати свої думки та поважати думки інших. Графік вивчення теми
Хід розвивальної взаємодії
ІІІ міні-модуль ЗМІСТОВО-ПОШУКОВИЙ. (30 хвилин) |
|
Розвиток логічного мислення, активізація розумової діяльності, пізнавальної... Географія –наука дуже давня і разом з цим молода, складна і цікава, відома і невідома. Тому у викладання географії вимагає високої... |
Узагальнити і систематизувати знання учнів із загальної географії;... Обладнання: картки для тестування, картки із назвами ігрових категорій, сигнальні картки |
|
Ігри на уроках географії під час вивчення теми Паливна промисловість. Галузева структура паливної промисловості. Сировинна база. Вугільна, нафтова, газова, нафтопереробна, торфяна... |
Урок-конференція з використанням мультимедійних технологій 10 клас «Глобальні проблеми людства» Застосування інформаційно-комунікаційних та мультимедійних технологій на уроках географії |
|
Інтегрований предметний тиждень історії та географії Мета проведення: популяризувати краєзнавчу роботу серед молоді; викликати інтерес учнів до історії та географії рідного краю; показати... |
Уроки систематизації та узагальнення знань з географії Тематика творчих робіт для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів географії |
|
Розвиток творчих здібностей учнів засобами ІКТ на уроках географії Актуальність теми дослідження Теоретичним підґрунтям дослідження слугували педагогічні ідеї та положення щодо трактування феномена творчості, які відображені у... |
Розвиток творчих здібностей учнів засобами ІКТ на уроках географії Актуальність теми дослідження Теоретичним підґрунтям дослідження слугували педагогічні ідеї та положення щодо трактування феномена творчості, які відображені у... |
|
Роль географії у формуванні візитної карти країни Мета: ознайомитися з новими напрямками досліджень сучасної географії та встановити їх значення для розвитку суспільства |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Уроки географії у 7 класі по темі Випуск №5 Пропонований методичний посібник продовжує серію «Майстер-клас», у якій узагальнена педагогічна практика вчителів географії Вінницького... |