МОНІТОРИНГ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ Методичний посібник

Практичні роботи

1. 
   Побудова моделі моніторингу якості освіти у ЗНЗ.
   
2. 
   Моніторинг та оцінка стану викладання базових дисциплін у ЗНЗ
   
3. 
   Розрахунок та формування вибірки для проведення моніторингових досліджень.
   
4. 
   Побудова факторно-критеріальних моделей оцінки діяльності.
   
5. 
   Використання квадрант-аналіза для оцінки якості навчально-виховного процесу
   
6. 
   Використання методів математичної статистики (ореляційний, регресійний, дисперсійний аналіз) для обробки статистичних даних.
   

• 
  “Якість” як філософська категорія, що визначає сутність об’єкта чи процесу. Якість виступає як цілісна характеристика об’єкта чи процесу.
  
• 
  “Якість” з позицій економіки та управління: це рівень досягнення поставлених цілей, відповідність визначеним стандартам, ступінь задоволення очікувань споживача.
  

• 
  формуюче (formative) та підсумкове (summative)
  
• 
  оцінювання результатів та процесів
  

• 
  Забезпечують зворотний зв’язок з об'єктом;
  
• 
  Виконують відносно самостійну функцію управління;
  
• 
  Створюють інформаційну основу для прийняття управлінських рішень й прогнозування подальшого розвитку керованого об'єкту. (Рис.3., Рис. 4.).
  

• 
  охоплення всіх напрямів сфери загальної середньої освіти;
  
• 
  повнота та конкретність критеріїв оцінювання, їх доцільність і однозначність, можливість кількісно оцінити більшість із них;
  

• 
  циклічність в оцінюванні, відстеження об’єктів моніторингу протягом усього звітного періоду;
  
• 
  гнучкість самого процесу оцінювання, здійснення його у відповідності до можливих змін пріоритетів у роботі;
  

• 
  30-50 рр. ХХ століття - американська Асоціація поступної освіти (Progressive Education Association in the United States) за допомогою моніторингу дослідила рівень підготовки випускників 30 шкіл, їх афективні риси (суспільна позиція та критичне мислення);
  
• 
  1952-1959 р.р. – порівняння ефективності роботи нових об'єднань шкіл у порівнянні з традиційними (Швеція);
  
• 
  1952 рік – заснування інституту ЮНЕСКО в Гамбурзі, який започаткував регулярне проведення конференцій з питань діагностики якості освіти
  

• 
  60-70-ті р.р. Міжнародною асоціацією з шкільної успішності (Iinternational Education Aassociation) були започатковані міжнародні порівняльні моніторингові дослідження у сфері освіти;
  
• 
  Розробка індикаторів оцінювання освітньої сфери ЮНЕСКО та ОЕСР;
  
• 
  1959-1961 р.р. – в дванадцяти країнах світу проведено дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД);
  
• 
  1973 р. – документ ОЕСР “Схема освітніх індикаторівдля керівництва в прийнятті урядових рішень” (46 індикаторів)
  

• 
  80-90 рр. актуальними стають проблеми визначення рентабельності, організації ефективного управління ресурсами, оцінювання продуктивності забезпечення освітніх систем. Якість освіти стає політичною категорією.
  
• 
  1983 р . – друге дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД);
  

• 
  з 90-х рр. ХХ століття до наших днів ознаменувався спрямованістю на політичну підтримку та наукову обґрунтованість досліджень
  

• 
  визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх соціалізації;
  
• 
  вивчати зв'язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо;
  
• 
  оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів;
  
• 
  оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів;
  
• 
  досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості;
  
• 
  виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і нейтралізації);
  
• 
  порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку
  

• 
  Результативний підхід, що передбачає моніторинг лише категорій, яка об’єднує об’єкти, які належать до результатів освітнього процесу;
  
• 
  Системний підхід, який розширює об’єкти, що підпадають під моніторингові процедури в освіті, об’єднуючи їх три категорії: категорія, що об’єднує ресурсні аспекти, тобто ресурси (фінансові, людські тощо), що їх вкладають в освіту; категорія, яка об’єднує аспекти, що стосуються освітнього процесу; категорія, до якої входять об’єкти, що належать до результатів освітнього процесу.
  

• 
  система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна),
  
• 
  процеси (управлінський на різних рівнях державного управління освітою; педагогічний процес у цілому та окремі його складові: процес морального та трудового виховання, процес підготовки дітей до школи; процес і результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо);
  
• 
  діяльність (трудова, навчальна, управлінська),
  
• 
  явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші).