ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН


Скачати 1.31 Mb.
Назва ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН
Сторінка 9/11
Дата 04.04.2013
Розмір 1.31 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Фізика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

8.3. 2. Засоби основного транспорту.

Конвеєрний транспорт.

Це найбільш прогресивний вид основного транспорту, який дозволяє досягти великої продуктивності і надійності роботи, а високий ступінь автоматизації забезпечує низьку трудомісткість. Цей вид транспорту успішно застосовують для доставки корисної копалини і перш за все - по похилих виробках. Недоліками конвеєрного транспорту є необхідність обладнання паралельної системи допоміжного транспорту, високі капітальні витрати, низька технологічна гнучкість.






В залежності від призначення конвеєри поділяються на вантажні і вантажо-людські. За місцем встановлення розрізняють вибійні, штрекові, бремсбергові і похилові конвеєри. За тривалістю і характером роботи конвеєри бувають стаціонарними, напівстаціонарними і пересувними.

За матеріалом та конструкцією тягового і носійного органу конвеєри поділяють на скребкові, стрічкові і пластинчасті.

Скребкові конвеєри складаються з металевого жолоба, зібраного з окремих секцій – риштаків, тягових ланцюгів з пластинами - скребками і приводу. Застосовують ці конвеєри для доставки корисної копалини в просіках, печах, а також на виймальних штреках в якості перенавантажувача на стрічковий конвеєр. Суттєвим недоліком скребкових конвеєрів є значна їх метало- і енергоємність (гірнича маса пересувається скребками по нерухомому ложу конвеєра).

Стрічкові конвеєри. Продуктивність їх залежить від ширини і швидкості переміщення стрічки. Для дільничних виробок використовують конвеєри з шириною стрічки 80 і 100 см (1Л80, 1Л100). Для збільшення тягового зусилля та довжини транспортування в багатьох конвеєрах застосовують стрічку з вмонтованим тросом. Продуктивність таких конвеєрів від 200 до 450 т/годину. Для транспортування корисної копалини по капітальних і панельних похилих виробках застосовують конвеєри з шириною стрічки 100 і 120 см продуктивністю від 420 до 1200 т/годину (типу 1ЛУ 100, 2ЛУ 120, 2ЛБ 120 і інші). Для похилих стволів з кутами нахилу до 16…18° і великій потужності шахт застосовують конвеєри з шириною стрічки 160 см і продуктивністю 2300 т/годину.

Стрічкові конвеєри порівняно зі скребковими мають суттєві переваги: гірнича маса не пересувається по ложу конвеєра, а переміщується разом з верхнім вантажним полотном стрічки по роликах, тому і енергетичні витрати на переміщення вантажу на одиницю довжини в декілька разів менші; у них незначне подрібнення матеріалу. Крім того, вони створюють мало шуму і забезпечують транспортування матеріалу на значну відстань, мають високу надійність в роботі. До їх недоліків відноситься вимога дотримання прямолінійності конвеєрного ставу в плані, складність регулювання довжини.

Пластинчасті конвеєри. Несучий орган цих конвеєрів складається із з’єднаних між собою металевих пластин. Основна перевага їх перед стрічковими – це можливість застосування для криволінійних виробок, а суттєвими їх недоліками є значна метало- та енергоємність, складність конструкції, невисока надійність, що дуже обмежує область їх застосування.

Локомотивний транспорт.

Застосовується для перевезення як основних, так і допоміжних вантажів, тому і знайшов найбільш широке застосування на шахтах. Основні переваги цього виду транспорту перед конвеєрним – універсальність, низькі капітальні і експлуатаційні затрати. Недоліками локомотивного транспорту є низька надійність роботи, висока трудомісткість, більш низький рівень безпеки, обмеження за нахилом виробок: до 0,005, а при застосуванні спеціальних заходів – до 0,05 (50 ‰).

Тяговим органом при локомотивному транспорті найчастіше є електровози, більш рідко – дизелевози (на рудниках).

В якості ємності застосовують вагонетки з глухим кузовом типу УВГ, які розвантажують на кругових перекидах, або вагонетки типу УВД з розвантаженням їх через дно над спеціальними ямами-бункерами в приствольних дворах. Ємність вагонеток від 1 до 10 м3. Вагонетки типу УВГ більш прості, надійніші в роботі, ніж вагонетки типу УВД, але вони не вписуються в сучасну високопродуктивну технологію обробки составів в приствольних дворах.

Контактні електровози (НКР), як і трамваї, використовують постійний струм і під час руху між струмоприймачем і дротом, а також між колесами і рейками утворюються іскри. Тому застосування їх дозволяється на шахтах негазових і безпечних за пилом, а також на шахтах з невисоким газовиділенням у виробках, по яких поступає свіже, не загазоване повітря. Ці електровози відносять до групи з рудниковим нормальним виконанням (РН).

Акумуляторні електровози і електровози на змінному струмі підвищеної частоти з безконтактним зніманням струму з лінії живлення (високочастотні електровози) відносять до групи рудникових підвищеної надійності (РП), їх застосовують на шахтах, небезпечних за метаном та пилом (електровози АРП-8, 2АМ8Д- 900).

Для шахт, небезпечних за метаном, на вентиляційних штреках дозволяють використовувати електровози в рудниковому вибухобезпечному виконанні (АРВ- 4,5).

Для надкатегорійних за метановиділенням шахт в якості допоміжного транспорту застосовують гіровози і повітровози. Гіровози – це локомотиви, які мають маховики великої маси, що розкручуються за рахунок енергії стисненого повітря при підключенні до мережі на початку або в кінці вентиляційного штреку (біля лави). Потім енергія розкрученого маховика передається на ходову частину гіровозу і локомотив рухається.

Повітровоз має великий бак-акумулятор стисненого повітря, який необхідно періодично поповнювати, і від цього акумулятора живиться пневмодвигун локомотива.

Дизелевози знайшли застосування головним чином на рудниках і мають виконання РН, РП або РВ. Вони не потребують перетворювача струму, зарядки, дозволяють подолання похилу до 17 ‰ (промиль).

Для транспортування корисної копалини та породи знайшли застосування також самохідні саморозвантажувальні вагонетки з конвеєром на дні – бункерні і секційні поїзди. Саморозвантажувальні вагонетки виготовляють на пневмоколісному ходу і застосовують для транспортування гірської маси з підготовчих вибоїв і камер (при камерно стовпових системах розробки).

Бункер-поїзди складаються з шарнірно з’єднаних секцій або вагонеток без торцевих стінок; секції утворюють суцільній жолоб, на дні якого розташований скребковий або вібраційний конвеєр для завантаження та розвантаження гірської маси.

8.3.3. Допоміжний транспорт.

Доставка матеріалів, обладнання та людей по горизонтальним виробкам забезпечується переважно локомотивним транспортом. Монорейковий транспорт використовують рідко, головним чином на конвеєрних штреках.

Якщо горизонтальна відстань до місця роботи перевищує 1000 м, або різниця відміток між кінцевими пунктами переміщення робітників перевищує 25 м, то у відповідності до вимог «Правил безпеки» передбачається механізована доставка людей. Для доставки людей по похилим виробкам використовують досить часто кінцеву канатну тягу з застосуванням спеціальних пасажирських вагонеток з дахом. При однокінцевій доставці матеріалів, обладнання та породи на з'єднаннях похилої виробки з горизонтальними виробками (допоміжних бремсбергів чи похилів – з ярусними, поверховими та головними штреками) влаштовують заїзди з горизонтальним профілем, так звані верхні та нижні приймальні площадки, на які доставляють вантажі і з яких забираються порожні вагонетки, або навпаки. На людських бремсбергах, людських похилах заїздів не влаштовують, а тільки площадки для посадки і висадки людей.

В останні роки для перевезення людей і допоміжних вантажів, перш за все по похилих виробках, широке використання знайшли підвісні монорейкові та моноканатні установки. Основні переваги цих установок – незалежність від стану підошви виробки, можливість подолання ділянок з малими радіусами повороту і крутим похилом, можливість перетинання траси конвеєрної лінії та інших перешкод, виключення сходження транспортної посудини з рейок, більш низькі капітальні та експлуатаційні витрати.

Монорейкові установки складаються з монорейки, шляхового обладнання, засобів тяги, рухомого складу, вантажопідйомних пристроїв. Вантажопід'ємність вагонеток складає 1,0...2,5 т. Такі дороги можуть обслуговувати тільки одну виробку між двома кінцевими пунктами.

В якості тягового органу при локомотивній доставці, як і для основного транспорту, використовують електровози, дизелевози. Для доставки людей по похилих виробках використовують також моноканатні крісельні дороги. Посадка-висадка здійснюється з посадочних площадок на ходу без зупинки руху канату.

В якості допоміжних транспортних засобів в приствольних дворах, біля конвеєрних бремсбергів, лав, підготовчих вибоїв застосовують штовхачі та маневрові лебідки.
8.3.4. Технологічні процеси в приствольному дворі.

Характер технологічних процесів, які відбуваються у виробках приствольного двору, залежить від прийнятого типу цього двору, виду основного і допоміжного транспорту, прийнятої технологічної схеми обробки потягів з корисною копалиною, породою. Для забезпечення високої пропускної спроможності приствольних дворів у виробках передбачають односторонній, як правило, круговий рух составів.

В приствольних дворах шахт потужністю до 1,2 млн. т на рік зі старою технологією обробки составів застосовують вагонетки з глухим кузовом. Завантажений состав після відповідних маневрів електровозу заштовхується цим електровозом на вугільну чи породну вантажну гілку скіпового стволу і розвантажується над відповідними ямами-бункерами 3 і 4 (див. рис. 2.2). Перед розвантаженням вагонетки роз'єднуються і штовхачем, встановленим між рейками, по одній заштовхуються в перекид, звідки після розвантаження виштовхується черговою завантаженою вагонеткою на порожнякову колію, де формується состав порожняку. Потім електровозом цей состав доставляється до місця призначення.

Для шахт потужністю 1,5 млн. т і більше, де застосовують сучасну технологію, приймають вагонетки з донним розвантаженням або секційні поїзди. В таких приствольних дворах состав з вугіллям чи породою на зниженій швидкості проходить через вугільну та породну ями, і вагонетки з вугіллям чи породою розвантажуються над відповідними ямами, не зупиняючись.

Вагонетки з обладнанням та матеріалами опускаються в шахту у клітях по допоміжному стволу до потрібного горизонту, де виштовхуються з кліті порожніми вагонетками і по самокатному похилу направляються до місця формування составу, який доставляють до місця призначення.
8.4. Переміщення кар’єрних вантажів

Переміщення кар'єрних вантажів є одним з основних технологічних процесів у виробничому циклі. До основних кар'єрних вантажів відносять розкривні породи і корисну копалину, які переміщують від вибоїв до пунктів їхнього розвантаження. Для переміщення допоміжних вантажів (деталей машин, колійних і мастильних матеріалів, вибухових речовин і ін.) застосовують переважно спеціальні види транспорту.

На кар'єрах застосовуються практично усі відомі види і технічні засоби переміщення вантажів.

Кількість гірничої маси, що переміщується за одиницю часу, характеризує вантажообіг кар'єру, який залежить від масштабу гірничих робіт і продуктивності виймально-навантажувального устаткування. Найбільші об’єми у вантажообігу на кар'єрі складають породи розкриття та корисна копалина. Господарськi технічні вантажі мають незначні об’єми.

Для переміщення кар'єрних вантажів застосовують транспорт циклічної дії (залізничний, автомобільний, тролейвозний) і транспорт безупинної дiї (конвеєрний, гідравлічний).
8.4.1. Кар'єрний залізничний транспорт.

Залізничний транспорт застосовують на кар'єрах з великим річним вантажообігом (більше 15 млн.т) при глибині розробки до 300 м і дальності транспортування більше 4 км. Цей вид транспорту ставить найбільш жорсткі вимоги до профілю і плану колій, тому його застосування доцільне насамперед на кар'єрах з великою протяжністю фронту робіт (700... 800 м) при невеликих підйомах і ухилах (до 25...30, рідше 40...60 ‰). Великі радіуси закруглень залізничних колій і незначні ухили обумовлюють значні об’єми гірничих робіт.

В якості тягового органу використовують здебільшого локомотиви: електровози, тепловози. На великих кар'єрах найбільше поширення отримали електровози постійного струму зi зчіпною вагою 100... 150 т. Перевагою електровозів є можливість подолання підйомів до 40 ‰, досить високий к.к.д. (14...16 %), надійність при експлуатації в різноманітних кліматичних умовах, простота керування і обслуговування. Недолiком електровозiв є значнi початкові витрати на будівництво тягових підстанцій і контактної мережі, складність її експлуатації і залежність від джерела енергії.

Сучасні тепловози мають електричну передачу, високий к.к.д. (до 28%), невелику витрату умовного палива та автономне живлення, що виключає будівництво контактної мережі, вартість якої складає 12...15% загальної вартості транспортування. До недолiкiв тепловозів вiдносять складність їхнього ремонту, високу вартiсть пального.

Для перевезення корисної копалини на відстань більше 20 км досить часто застосовують вагони типу «гондола» вантажопідйомністю 60...120 т, рідше вагони типу «хопер» вантажопідйомністю 60 т. При менших відстанях для перевезення вугілля більш економно застосовувати спеціальні вагони-самоскиди вантажопідйомністю 90... 140 т. Для перевезення породи, а також руди застосовують саморозвантажувальні вагони-думпкари вантажо-підйомністю до 180 т з одностороннім або двостороннім розвантаженням. Рейкові колiї за умовами експлуатації поділяють на стаціонарні, що зберігають своє положення постійно або протягом тривалого періоду часу, і тимчасові, які періодично переміщуються на уступах і відвалах.

На кар’єрах середньої і значної потужності прийнята стандартна ширина колії, рівна 1524 мм. Вузьку колію (750 мм, іноді 900 і 1000 мм) застосовують рідко – на кар'єрах із невеликим вантажообігом.
8.4.2. Автомобільний транспорт.

Автомобільний транспорт в якості основного застосовується при вантажообігу до 10…15 млн. т і відстані транспортування до 4 км на відносно глибоких кар'єрах. При використанні автотранспорту маємо менш жорсткі вимоги до плану і профілю автомобільних доріг; припустимий радіус кривих складає 15...20 м, а підйом дороги – 80…100 ‰. При цьому значно знижуються обсяги гірничо–капітальних робіт і терміни будівництва кар'єру.

При крутих підйомах дорiг (до 100... 120 ‰) на кар'єрах із вантажо-обігом 10...20 млн. т за рік і більше, при відстанях перевезень до 4...6 км доцільно застосовувати дизель-електричні автосамоскиди вантажо-підійомністю 60...65 т. Якщо вантажообіг більший 15 млн.т., то автотранспорт застосовують разом з іншими видами транспорту. Зі збільшенням вантажопідйомності автосамоскидів (75…180 т і більше) область ефективного застосування автотранспорту значно розширюється.

За умовами експлуатації дороги в кар'єрі діляться на стаціонарні і тимчасові. Стаціонарні дороги споруджують в капітальних траншеях, на поверхні і на сполучних транспортних бермах на тривалий термін, вони мають тверде дорожнє покриття. Тимчасові дороги (на уступах і відвалах) періодично переміщуються слідом за переміщенням фронту робіт і не мають дорожнього покриття. Ширина проїзної частини дороги залежить від габаритів рухомого складу, швидкості прямування і числа смуг прямування. Широке застосування на кар'єрах України одержали автосамоскиди типу КрАЗ і особливо БелАЗ вантажопідйомністю 27...75 т.

Крім автосамоскидів у якості безрейкового колісного транспорту на кар'єрах застосовують тролейвози і дизель-тролейвози. Перші приводяться в рух від тягових електродвигунів, що живляться через контактну мережу, другі мають подвійне живлення: на постійній трасі (поверхня, капітальні траншеї) – від контактної мережі, на пересувній трасі (робочi уступи і відвали) – від дизеля.

Переваги тролейвозів і дизель-тролейвозів: висока швидкість руху, можливість рекуперації енергії при прямуванні під ухил, плавне гальмування і пуск, більший, ніж в автосамоскидів, міжремонтний пробіг. Водночас маса і вартість їх на 15...20% вище, нiж автосамоскидів, i менша швидкість на дорогах з нерівним покриттям.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів спеціальностей: 010100(21) Професійне...
Професійне навчання. Електромеханічне обладнання, автоматизація процесів добування корисних копалин і руд
Доцент кафедри розробки та експлуатації нафтових і газових родовищ Ю. В. Марчук ЗМІСТ Стор
Бойко В. С., Тарко Я. Б., Вольченко Д. О., Соломчак Я. В., Псюк М. О. Лабораторний практикум з технології видобування нафти. Частина...
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
ПАСПОР Т територіальної громади
Родовища корисних копалин, що знаходяться в користуванні суб’єктів підприємницької діяльності
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка