Методика навчання фізики як наука. Методологія педагогічних досліджень

Під перевіркою розуміють процес виявлення , вимірювання і оцінювання результатів навчання.

Форми і методи перевірки залежать від мети, в основному їх дві:

• 
  виявити, що діти знають і на якому рівні знають;
  
• 
  виявити, що не знають і чому.
  

• 
  фіксуюча - визначаємо рівень засвоєння знань;
  
• 
  оцінювальна – накопичення оцінок для виставлення (четвертних , семестрових , річних);
  
• 
  навчаюча і розвиваюча –полягає в тому, що систематична перевірка сприяє кращому засвоєнню знань і розвитку пам’яті і мислених процесів;
  
• 
  виховуюча – пов’язана із формуванням в учнів самооцінки організацію навчальної діяльності;
  
• 
  прогностична і коригуюча - полягає у визначені недоліків в знаннях та майбутніх складнощах у засвоєні матеріалу .
  

• 
  повноту;
  
• 
  глибину;
  
• 
  міцність знань;
  
• 
  усвідомленість;
  
• 
  узагальненість;
  
• 
  конкретність знань;
  
• 
  гнучкість знань;
  
• 
  оперативність;
  
• 
  згорнутість і розгорнутість та інші .
  

• 
  систематична!!!
  
• 
  охоплювати всіх учнів (50%);
  
• 
  контролювати і оцінювати тільки основні вміння і навички,
  

• 
  оперативність вимагає максимального наближення оцінки до часу виконання роботи;
  
• 
  забезпечення – самостійності виконання контрольних робіт , що досягається різними варіантами;
  
• 
  контроль повинен бути оптимальним , як для учня так і для вчителя
  

• розпізнавання;

• 
  репродуктивний (відтворення) –правил, формул , означень і розв’язування простих задач на 1 , 2 формули.
  
• 
  продуктивний це робота за взірцем;
  
• 
  творчий –рівень застосування знань у не стандартних ситуаціях.
  

На першому другому рівнях можуть бути застосовані і фізичні диктанти , тестові завдання, програмований контроль.

• 
  індивідуальне опитування;
  
• 
  фронтальне опитування ;
  
• 
  комбіноване опитування;
  
• 
  парне взаємоопитування;
  
• 
  групове опитування(чотири чоловіка);
  
• 
  ущільнене опитування(комбінований).
  

• 
  годинні письмові роботи;
  
• 
  короткочасні письмові роботи ;
  
• 
  домашні контрольні роботи ;
  
• 
  фізичні диктанти ;
  
• 
  звіт про виконану лабораторну роботу або дослід;
  
• 
  реферати , фізичні твори;
  
• 
  складання і роз’язування фізичних задач;
  
• 
  складання опорних конспектів та інші.
  

• 
  індивідуальні ;
  
• 
  групові;
  
• 
  колективні.
  

• 
  теорію, експеримент, задачі.
  

• 
  демонстраційний експеримент під час опитування учнів(повторення демонстрації вчителя)ж
  
• 
  урок контролюючого демонстраційного експерименту –учень витягує білеті виконує ту демонстрацію , яка в ньому зазначена;
  
• 
  учень виконує по черзі всі демонстрації з теми , які виставлені на учнівських столах , описує дослід за схемою: мета, схема досліду, умови, результати досліду у вигляді
  

• 
  урок контрольних лабораторних робіт – виставляються всі лабораторні роботи або їх фрагменти і пропонується учням виконати за вибором будь-який фрагмент без користування інструкції;
  
• 
  фронтальні контрольні експериментальні задачі;
  
• 
  індивідуальні контрольні експериментальні задачі;
  
• 
  творчі задачі на створення приладів ,проектів та досліджень.
  

• 
  Бути складені із врахуванням відповідних правид;
  
• 
  Відповідати змісту навчального матеріалу;
  
• 
  Бути перевіреними на практиці;
  
• 
  Мати розрахункові показники якості – складність і дискримінативність;
  
• 
  Бути максимально різноманітними за формою
  

1. 
   Інструкція
   

3. 
   Правильна відповідь
   

1. 
   Форми, що передбачають вибір відповіді:
   
   • 
     Встановлення зв’язку (підходить для виявлення знань фактів). Один з рядів повинен містити більше фактів ніж інший, щоб при встановленні зв’язку залишалася можливість вибору.
     
   • 
     Альтернативні форми. Пропонують для оцінки розуміння твердження дві відповіді: „точна” або „неточна”; „відповідає дійсності” або „” не відповідає дійсності; „правильно” чи „неправильно”; „ так” або „ні”.
     
   • 
     Вибір відповіді з декількох запропонованих. Можуть бути завдання, які містіть одне питання і дві відповіді (альтернативні) або декілька питань (перший стовпчик) і декілька відповідей (другий стовпчик).
     

1. 
   А. 1- Г та ін..
   
2. 
   Б
   
3. 
   В.
   
4. 
   Г.
   

• 
  Використовують не більше трьох пропусків;
  
• 
  Доповнювати найбільш важливе поняття. Визначення, нання якого перевіряється;
  
• 
  Доповнювати найбільш важливе поняття, визначення якого треба перевірити;
  
• 
  Доповнення краще ставити в кінці речення.
  

1. 
   Групувати лівий ряд на основі формальної семантичної спільності;
   
2. 
   Пропонувати у правій колонці на одне слово більше. Щоб уникати вгадування останньої пари слів.
   

• 
  за частотою реалізації: епізодичні; систематичні; посійнодіючі;
  
• 
  за рівнем організації навчального процесу: поурочні; тематичні; внутрішньопредметні;
  
• 
  за формою організації роботи учнів та вчителя:індивідуальні; групові; колективні;
  
• 
  за складом наукових знань: понятійні; фактологічні; теоретичні;
  
• 
  за методологією: філософські; гностичні; логічні;
  
• 
  за способом практичної діяльності:експериментальні; розрахунково-обчислювальні;
  

1. 
   конструктивно-технічні;
   

• 
  за способами ціннісної орієнтації діяльності: оціночні;комунікативні; художньо-естетичні;
  

1. 
   Вчитель повинен мати широкий кругозір, знати, що існує методична література з різних аспектів фізичної освіти школярів:
   

• 
  Кац „Біофізика на уроках фізики”;
  
• 
  Безденежных, Брикман „Физика в живой природе и медицине”;
  
• 
  Вольштейн „Біофізика”
  
• 
  Журнали: „Біологія у школі”, „Хімія у школі”, „Географія у школі”.
  

2. 
   Критично підійти до відбору міжпредметної інформації:
   

1. 
   Модульно-розвивальна технологія
   
2. 
   Особистісно зорієнтована технологія
   
3. 
   Інтерактивна технологія
   
4. 
   Ігрова технологія.