1.2. Соціально-економічне значення охорони праці
Охорона праці тісно пов'язана з економікою. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню ЇЇ продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок зниження стомлюваності працівників протягом робочого часу, його раціонального використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв'язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на оплату пільг за роботу в несприятливих умовах.
У Законі «Про охорону праці» вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці піднесені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці — формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості у здійсненні заходів щодо поліпшення умов праці.
Основні економічні методи управління охороною праці: диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня ризику виробництва; фінансування охорони праці; економічне стимулювання.
Якщо внаслідок відповідних профілактичних заходів роботодавцю вдається досягнути належного стану охорони праці, знизити рівень або взагалі уникнути травматизму та професійних захворювань, йому зменшується сума його страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
За високий рівень травматизму і професійних захворювань роботодавець сплачує до Фонду соціального страхування від нещасних випадків страховий внесок у розмірі, що перевищує встановлений страховий тариф.
1.3. Мета і завдання предмета «Охорона праці»
Знання та практичні навички з питань безпеки та охорони праці учні ПТНЗ отримують у процесі теоретичного і практичного(виробничого) навчання.
Основи охорони праці у ПТНЗ вивчаються в загальному курсі «Охорона праці» за типовою програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки та погодженою Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.
Мета вивчення цього курсу — дати учням знання загальних питань законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях, а також сформувати у майбутніх працівників активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.
Програма складається з шести розділів:
1. Правові та організаційні основи охорони праці.
2. Основи безпеки у галузі (доповнюється й уточнюється відповідно до вимог безпеки праці для конкретних виробництв і професій).
3. Основи пожежної безпеки.
4. Основи електробезпеки.
5. Основи гігієни праці.
6. Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.
Розглянуті розділи програми передбачають набуття навичок з безпеки праці та підвищення рівня організації виробництва.
1.4. Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт підвищеної небезпеки
Особлива увага у професійно-технічних навчальних закладах повинна приділятися навчанню професій, пов'язаних з роботою в шкідливих і небезпечних умовах, а також з виконанням робіт підвищеної небезпеки.
Специфічні питання безпеки праці, пов'язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки, вивчаються в курсі спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.
Особливе значення має якість підготовки працівників до робіт, пов'язаних з технічною експлуатацією підйомних споруд, ліфтів, котлів, посудин, які працюють під тиском. трубопроводів пари і гарячої води, електро- та газових установок тощо, що потребує від обслуговуючого персоналу підвищеної відповідальності, професійних умінь і навичок.
До персоналу, який обслуговує об'єкти підвищеної небезпеки, висуваються підвищені вимоги як до стану здоров'я та психологічних особливостей, так і до теоретичних знань і практичних навичок.
До прийому на роботу і направлення на навчання, а також періодично під час роботи ці особи проходять обов'язковий медичний огляд.
Для осіб, які допускаються до обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, діє віковий ценз — вони мають бути не молодшими 18 років.
До організації та змісту підготовки даної категорії працівників також висуваються підвищені вимоги. Після проходження виробничої практики проводяться кваліфікаційні іспити, за результатами яких майбутньому працівникові присвоюють розряд і видають спеціальне посвідчення на право обслуговування обладнання підвищеної небезпеки у порядку, визначеному відповідними правилами безпеки праці.
Підготовка працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки здійснюється тільки у закладах освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів тощо).
Підготовка робітників у професійно-технічних навчальних закладах для виконання робіт підвищеної небезпеки має здійснюватися відповідно до Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з роботами зі шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки (додаток і).
Перед початком виробничої практики або виробничого навчання неповнолітні повинні пройти попереднє навчання з охорони праці в обсязі чинних на підприємстві навчальних програм з наступною перевіркою знань у встановленому на підприємстві порядку. Тривалість навчання має бути не меншою від передбаченої діючими в галузі правилами безпеки.
На рис. 1 зображено схему підготовки робітників для виконання робіт підвищеної небезпеки.
|