Я живу в місті, що славиться своєю історією та унікальністю сьогодення Жовті Води. Колись, місце переможної битви козаків, сьогодні місто трудових досягнень


Скачати 154.26 Kb.
НазваЯ живу в місті, що славиться своєю історією та унікальністю сьогодення Жовті Води. Колись, місце переможної битви козаків, сьогодні місто трудових досягнень
Дата13.03.2013
Розмір154.26 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Фізика > Документи
Вступ

Я живу в місті, що славиться своєю історією та унікальністю сьогодення – Жовті Води. Колись, місце переможної битви козаків, сьогодні – місто трудових досягнень близько семи тисяч чоловік державного підприємства « Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - єдиного в Україні, що забезпечує видобуток природного урану і виробництво його оксидного концентрату.

Своєю появою місто якоюсь мірою завдячує « Атомній дипломатії» кінця 40-х років ХХ століття, яку правлячі кола СРСР і США намагалися проводити після другої світової війни щодо інших держав шляхом залякування і шантажу щодо застосування атомної зброї.

В 1949 році СРСР зумів провести успішне випробовування першої атомної бомби. Було покладено кінець атомній монополії США 1945-1949 рр. Завдяки вихованцям академіка О.Ф.Іоффе, вченим О.П.Олександрову, Ю.Б.Харитон, П.І.Капіца, І.К.Кікоїну, І.В.Курчатову ,П.І.Лукорському, Я.І.Френкель, Я.Б.Зельдович активно розпочалися дослідження по створенню ядерної зброї. Вони потребували уранової руди, тому, геологами було здійснено перевірку всіх діючих рудних родовищ на її наявність. Як результат, в 1950 році на Жовторіченському руднику в залежах магнітного залізняка було виявлено значні промислові запаси уранових руд. Постановою уряду від 24 липня 1951 року було створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат, що підпорядковувався 1-му Головному управлінню Міністерства середнього машино- будівництва, яке відало всім, що було пов᾽язано з видобутком і переробкою атомного палива.

На п.60-х років у місті побував спеціальний кореспондент відділу науки

« Комсомольської правди» В.С.Губарєв, який за враженнями від поїздки написав книгу

«Атомні міста» , де зазначав, що саме тут зароджується сучасна і майбутня атомна енергетика. Прочитавши цю стареньку, невелику, але сповнену тепла книжку, захотілося розширити знання про атомні дослідження, їх вплив на історію та передумови створення і мого міста.

Розділ 1. Історія атомних досліджень та успіхів

Історія - наука суперечлива. В кожній події можна знайти позитивні і негативні моменти, кожний факт є суб᾽єктивним і спроможним викликати дискусію: добре це чи погано?

« Атомна Історія» розпочинається в к.ХІХ ст., коли А.А.Беккерель, пробуючи знайти рентгенівське випромінювання при флюоресценції солей урану, відкрив явище радіоактивності. Це відкриття зацікавило багатьох. Та першими зрозуміли значення відкриття Ф.Содді та Е.Резерфорд. В 1903 році Ф.Содді написав: « Атомна енергія , за всієї ймовірності, наділена незрівнянно більшою могутністю, ніж молекулярна енергія… і усвідомлення цього факту повинно змусити нас розглядати планету, на якій ми живемо, як склад вибухових речовин, наділених неймовірною вибуховою силою». А Резерфорд так і помер, вважаючи, що його роботи – рафінована теорія і людство ніколи не використає енергію, яка дрімає в атомі.

1904 -1934 роки – це роки прориву в ядерній фізиці . На 1934 рік дослідження і відкриття Хантаро Нагаока, Ханса Гейгера і Эрнеста Марсдена, Нільса Бора, Ернеста Резерфорда і Джеймса Чэдвіка, Дмитра Дмитровича Іваненка, Вернера Гейзенберга, Джона Кокрофта і Ернеста Уолтона, Гаролда Юрі, Карла Андерсона , Патріка Блэкетта і Джузеппе Оккіаліні, Гілберта Льюїса і Р. Макдональд дали все теоретичне підгрунття для створення атомної бомби – поділ урану, ланцюговий характер цього поділу і вже відкритий плутоній.

Але пройшло ще декілька років, перш ніж дослідження фізиків у співдружності з хіміками дали остаточне відкриття – поділ урану за допомогою повільних нейтронів. І зробили його у

1938 році в нацистській Німеччині О.Ган та Ф.Штрассман : відкрили нове явище – поділ атомного ядра урану. Л.Мейнер та її племінник О.Фриш пояснили його, бо зрозуміли відразу значення даного відкриття – нове джерело енергії. Точніше, вони зазначили, що при бомбардуванні ядер урану нейронами ці ядра іноді розщеплюються, виділяючи енергію і вторинні нейрони. В середньому, при кожному поділі звільняється більше двох нейронів, що робить можливим виникнення ланцюгової реакції поділу. Використання ланцюгової реакції може мати два продовження: якщо реакція контролюється – отримання тепла, і, відповідно, якщо не контролюється – ядерний вибух, тобто, її можна використовувати у військових цілях.

Ентузіазм вчених був настільки великим, що в Німеччині відразу розпочалися роботи по освоєнню нового ефекту.

В 1939 році, вслід за ними, французький вчений Жоліо Кюрі знайшов прямий доказ того, що таке розщеплення носить вибуховий характер. Визнаючи, що величезна кількість енергії, що вивільняється в процесі розщеплення атома, може бути використана в якості джерела енергії, він закуповує у Норвегії для дослідів майже всю наявну кількість важкої води (оксид дейтерія, особливістю якої є те, що вона не поглинає нейтрони і тому використовується для їх гальмування і в якості теплоносія). Продовжити досліди йому не вдалося через початок ІІ Світової війни та окупацію Франції. Ризикуючи, всю воду він таємно переправив до Англії, де вже англійські вчені використовували її у своїх спробах з розробки атомної зброї. Влітку 1941 року англійський вчений Дж.Чедвік заявляє: « Ми впевнені, що створення атомної бомби реальне і може допомогти нам відіграти вирішальну роль у війні» . Пізніше, як керівник Комісаріату з атомної енергетики Ф.Жоліо-Кюрі зазначе, що вимушений займатися боротьбою проти свого винаходу , що потрапив у руки тупих і егоїстичних безумців “світу цього”.

На базі відкриття Жоліо-Кюрі, італійський вчений Е.Фермі знайшов свої оригінальні рішення використання нейронів, що поклало початок нейронній фізиці. Та продовжив він свої дослідження вже в США.

США включилися до розробок в 1939 році після листа звернення на ім'я президента Рузвельта , що написав за ініціативою угорського ученого Лео Сциларда, Альберт Ейнштейн . В ньому вчений вказав на можливість появи бомб нового типу і висловив побоювання, що фашистська Німеччина може першою створити таку бомбу. Рузвельт, який уловив суть небезпеки, заснував консультативний Комітет з урану, що став спостерігати за дослідженнями і ввів сувору цензуру на публікацію будь-яких робіт по атомній проблематиці. У журналі "Фізікл ревю" 15 червня 1940 року з'явилася остання наукова публікація на цю тему американського ученого Макміллана. Публікації з атомної фізики припинилися: вони стали державною таємницею

Розділ ІІ. Початок протистояння

Інформаційну тиша в західній пресі зацікавила начальника науково-технічної розвідки СРСР Леоніда Романовича Квасникова, інженера-хіміка за освітою, що за службовим обов'язком стежив за всіма науковими публікаціями в іноземній пресі.. Осінню 1940 року за його ініціативою в резидентури в США, Англії, Франції і Германії була направлена директива: виявляти центри пошуку способів застосування атомної енергії для військових цілей і забезпечити отримання достовірних відомостей по створенню атомної зброї.
- З Німеччини прийшли дані про розробку дистанційно керованих снарядів (були на увазі "Фау-1" і "Фау-2" здатні нести заряд великої потужності) .

- В лютому 1941 р. агентура з США. повідомила: "… ядерні дослідження в США проводяться з деякого часу таємно: учені побоюються, що їх публікації можуть допомогти німцям створити свою атомну бомбу".

- 25 вересня 1941 року з Лондона поступила цінна інформація, здобута агентом радянської розвідки "Лист" (Дональдом Макленом) про те, що 16 вересня 1941 року відбулася нарада Комітету з урану, на якому було вирішено протягом двох років створити уранову бомбу. Комітетом начальників штабів було винесено ухвалу про негайний початок будівництва в Англії заводу по виготовленню уранових бомб. Повідомлялося також, що англійські фізики визначили критичну масу урану-235, а також сферичну форму заряду, розділеного на дві половини і інші технічні параметри. Весь проект отримав кодове найменування "Тьюб Еллойз" ("Трубний сплав").

Внесла свій внесок і військова розвідка: у лютому 1942 року нею був виявлений щоденник з математичними формулами, що належав убитому під Таганрогом німецькому офіцерові, мабуть, мобілізованому на фронт ученому-фізикові. Наукова експертиза щоденника встановила, що це були розрахунки, що свідчать про німецькі роботи по діленню урану.
За результатами донесень, зі згоди Берії, Квасникову було доручено підготувати доповідну записку на ім'я Сталіна. У її основу була покладена думка про те, що в СРСР вже давно ведуться дослідження по розробці способу використання атомної енергії урану для виготовлення вибухових речовин і час зайнятися цим серйозно. 1942 рік став початком перелому не лише у війні, а й «атомній історії»:

- у Німеччині через початок поразок на фронтах значно обмежують фінансування « уранового проекту», бо він не дає миттєвих результатів і розрахований на перспективу;

- у США контроль над атомною енергією повністю перейшов до військо-політичного комітету, який очолив генерал Леслі Гровс. В результаті з᾽явився «Манхэттенский проект» - таємна програма з розробки ядерної зброї, реалізація якої розпочалася 17 вересня 1943 року під керівництвом американського фізика Роберта Оппенгеймера. За даними радянської розвідки, над проектом працювало 200тисяч чоловік ;

- в СРСР приймається державна програма по створенню атомної бомби на спеціальному засіданні ГКО, в якому брали участь видатні вчені А.Ф. Іоффе, Н.Н. Семенов, В.Г. Хлопін, П.Л. Капіца. Як результат, у лютому 1943 року у Москві виникає секретна лабораторія №2 АН CРCР яку очолює Ігор Васильович Курчатов. Він запросив до себе Ю. Харитона, І. Кикоїна, Я. Зельдовича і Р. Флерова, всього близько 100 чоловік.

І США, і СРСР ведуть дослідження у двох напрямках: пошук найбільш ефективного метода розподілу ізотопів урану і спорудження ядерного реактора для наробки плутонія-239, що також годиться для бомби.

Знаходячись в різних часово-затратних умовах, зовнішня розвідка СРСР розробила великомасштабну операцію по проникненню в зарубіжні науково-дослідні центри і на промислові об'єкти. Вона називалася декілька незвично: "Енормоз", що в перекладі означало "Щось страшне і жахливе". До участі в ній було допущено всього декілька чоловік: у центральному апараті начальник розвідки П.М. Фітин, його заступник Г.Б. Овакимян, Л.Р. Квасников і перекладач з англійської мови Е.М. Потапова; у нью-йоркській резидентурі - резидент В.М. Карбів, співробітники С.М. Семенов, А.С. Феклісов, А.А. Яцков; у лондонській резидентурі - її керівник А.В. Гористий і його помічник В.Б. Барковській. Головне стратегічне завдання операції "Енормоз" полягало в тому, щоб допомогти радянським ученим скоротити термін створення власної атомної бомби і зробити так, щоб в своїх дослідженнях і експериментах вони не пішли по неправильному шляху
США та Англія також опинилися в різних, але фінансових умовах: Англія не мала асигнувань на проведення подальшої роботи над своїм проектом. Скориставшись цим, американці стали обмежувати передачу інформації Великобританії, а потім, під виглядом обміну науковими делегаціями, переманили до себе ведучих учених британського проекту "Тьюб Еллойз" Р. Беті, Е. Вігнера, Е. Теллера, Е. Фермі, Р. Пайерлса і інших, що ще прискорило « Манхеттенський проект».

До початку 1945 року агентура, яка працювала по атомній проблематиці, поставляла виключно цінну інформацію. У своєму відгуці Курчатов зазначав: ".Отримання даного матеріалу примушує нас по багатьом питанням проблеми переглянути свої погляди і встановити три нових для радянської атомної фізики напрями в роботі." "Матеріал великої цінності.. Таблиця точних значень перетинів ділення урану-235 і плутонію-239 дозволяє надійно визначити критичні розміри атомної бомби." Військова розвідка також старалася в здобичі атомних секретів залучивши до співпраці канадських фізиків Денфорда Сміта, Неда Мазерала і Ізраеля Гальперіна.

В результаті, США все ж таки першими отримали три атомні бомби: плутонієву «Трініті», уранову «Малюк» і плутонієву « Товстун» і сформували 509-й авіаполк “ "Boeing B-29 Superfortress" що мав їх скидати.

Такий результат був передбачуваним . Ейнштейн шкодував про підписаний ним лист, а свою причетність до прискорення робіт над американською ядерною програмою вважав великою трагедією свого життя. Широку популярність отримали його афоризми: «Ми виграли війну, але не світ»; «Якщо третя світова війна буде вестися атомними бомбами, то четверта - камінням та палицями».

Свою першу атомну бомбу американці висадили 16 липня, під час Потсдамськой конференції трьох держав. Трумен, отримавши телеграму із закодованою фразою "Пологи пройшли вдало", відчув себе господарем Всесвіту. У перерві між засіданнями він повідомив Сталіна про створення в США нової зброї. До здивування Трумена, Сталін не виявив до повідомлення особливої цікавості і лише відмітив: "Дуже добре! Використовуйте цю зброю проти Японії".

Розділ ІІІ. Атомна дипломатія

Поява атомної зброї змінила всю міжнародну політику і дипломатію. Військовий міністр США Стімсон рекомендував Трумену « відкласти любі загострення відносин з СРСР до того часу, поки атомна бомба не стане реальністю і її могутність не буде наочно продемонстровано…Не можна вступати в гру з високими ставками в дипломатії не маючи на руках козирної карти»

Подальший курс дій США визначився чітко: спочатку на практиці показати, що вони є власниками нової, єдиної у світі зброї такої сили, потім, опираючись на атомну монополію, шантажувати СРСР, змусити його підкоритися волі США. « Якщо вона взірветься, а я думаю, що так воно і буде, у мене напевне з᾽явиться дубина на цих російських хлопців» сказав Г.Трумен . У заяві заступника держсекретаря США Джозефа Грю, зробленій через 10 днів після закінчення Великої Вітчизняної війни також звучало: "Якщо що може бути цілком визначеним в цьому світі, то це майбутня війна між СРСР і США" і заяві Гровса: "Головне призначення нашого проекту - підкорити росіян".

Перші "випробування" уранової і плутонієвої бомб на живих людях американці провели 6 і 9 серпня 1945 року, скинувши ці бомби на Хіросіму і Нагасакі і знищивши сотні тисяч мирних жителів. Японський фізик Іошіта Нішіна, друг Бора , побачивши, що сталося із Хіросімою і переживши це, до останнього дня жебонів спеченими губами: “Невже, я теж брав у цьому участь ...”

Вільям Легі, радник американського президента, у своїх спогадах зазначає, що Трумен навпаки, був у захопленні від даної новини, заявивши « Ми витратили два мільярди доларів на найбільшу в історії авантюру – і виграли» .

Психічна атака на СРСР очікуваного успіху не мала. Але « атомна дипломатія» негативно відбилася на міжнародній ситуації вцілому і викликала гонку озброєнь. Не дивлячись на те, що 24 січня 1946 року ГА ООН прийняла резолюцію про створення Комісії з атомної енергетики яка мала сприяти обміну основної наукової інформації, контролювати атомну енергію для забезпечення її використання в мирних цілях, знищення атомної зброї, « атомна дипломатія» продовжувалася. Насправді, США прагнула удосконалення атомної зброї, а не її знищення, оскільки вже в липні 1946 року провели випробовування ще двох бомб на атолі Бікіні ( Маршалові острови). В.Легі зазначав « поки Об᾽єднані Нації не зможуть гарантувати і мати силу забезпечити ці гарантії в життя щодо позбавлення світу від жахіть атомної війни, Сполучені Штати повинні мати більше атомних бомб і кращої якості, ніж любий потенціальний супротивник». В прагненні зберегти атомну монополію американський уряд прагнув поставити під свій контроль основні природні джерела уранової руди, позбавивши інші держави права використовувати атомну енергію на власний розсуд.

Почалася так звана атомна дипломатія, що опиралася на впевненість військових кіл США, що вони монопольно володіють атомною зброєю і при самих оптимістичних прогнозах ні в кого її не може бути створено раніше, чим за 10 років. Головним засобом «Атомної дипломатії» стає залякування і шантаж, загроза застосування атомної зброї проти інших країн. В результаті, напружилися стосунки США і з Великобританією, що вважала себе скривдженою стороною, оскільки США використали їх розробки, роботу вчених, але не поділилися отриманими результатами. В 1947 р. США заявляє про монополію на атомну зброю.

Це дало нове прискорення радянському атомному проекту. 29 серпня 1949 року була підірвана перша атомна бомба СРСР.

Почалося велике атомне протистояння двох великих держав.
Трумен відмовлявся визнати провал "атомної дипломатії" і формує з допомогою Кеннана військову доктрину "масованої відплати". В документі № 68 він обумовлює головні принципи США: "у нас немає іншої альтернативи, крім того як найшвидше нарощувати ядерний потенціал"

Датський вчений Нільс Бор ( автор моделі будови атома) звернувся до урядів країн з закликом про заборону застосування атомної енергії у воєнних цілях, та ніхто не дослухався до цього: «… сильно манливою була ціль – стати володарем такої могутньої зброї» . Розпочинається « холодна війна» що стала справою не стільки військовою, як політичною.
Розділ ІV. Вплив атомної дипломатії на створення атомних міст в СРСР.

Постійна демонстрація атомних успіхів вимагала матеріальних та ресурсних запасів. За розсекреченими зараз даними відомо, що США розробили варіанти військово-стратегічних планів ведення бойових дій проти СРСР із застосуванням атомної зброї, це «Тоталіту» (1945 р.), «Троуджен» (1948 р.), «Троян», «Оффтекл» , «Дропшот»(1949 р.)В них початок війни проти СРСР орієнтовно був намічений на 1 січня 1957 року. Планувалося, що до того часу США матимуть в арсеналі не менше 300 атомних бомб і 840 бомбардувальників далекого радіуса дії, а СРСР не матиме такого потенціалу й близько.

Правда, для того щоб утримати завойовану військовим шляхом та досягнуту шляхом складних дипломатичних переговорів сферу геополітичного впливу СРСР належало реалізувати дві взаємообумовлені з одного боку і взаємновиключаючі задачі: не скорочуючи військової могутності країни в найкоротші терміни відновити і перевершити довоєнний економічний потенціал. 27 листопада 1942 року, в самий розпал Сталінградської битви, ДКО приймає постанову « Про видобуток урану», в якій зазначається « Народному Комісаріату Кольорової Металургії:…… скласти комплексний проект уранового виробництва». Так визначилися перші напрямки радянського « Уранового проекту»: організація і проведення науково-дослідних робіт і організація видобутку і переробки уранової руди, створення сировинної бази СРСР з видобутку урану.

24 липня 1951 р. постановою Ради Міністрів СРСР на базі рудників ім. Першого Травня й Жовта Ріка тресту "Ленінруда" Міністерства чорної металургії й деяких інших підприємств створюється Комбінат №9, він же п/с 28, а пізніше - Східний гірничо-збагачувальний комбінат. 1 серпня на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.51 було створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат. До складу комбінату входило 2 рудоуправління: Рудоуправління №1 (м. Кривий Ріг р-н Першого Травня) та Рудоуправління №2 (с. Жовта Ріка). Першим начальником комбінату №9 (на той час ця посада так називалася) наказом від 10.08.51 №53 начальника 2-го Головного управління при Раді Міністрів СРСР Антропова П.Я. був призначений Бондаренко Михайло Нестерович, цим же наказом головним інженером комбінату був призначений Якушенков Борис Іванович. Начальником Рудоуправління №1 наказом від 10.08.51 №52 начальника 2-го Головного управління при Раді Міністрів СРСР був призначений Бур'ян Олександр Степанович, а начальником Рудоуправління №2 цим же наказом призначений Алесенко Володимир Григорович. 31 серпня була завершена розвідка з підрахунком запасів Першотравневого й Жовторічанського родовищ, які були передані 2-му Головному управлінню при Раді Міністрів СРСР, починається будівництво шахт: "Об'єднана" і "Північна" (РУ-1); "Нова" і "Вільхівська" (РУ-2). В 1956 році шахта "Нова" видала першу руду. В 1957 році видали першу руду шахти "Вільхівська" і "Північна" .В 1958Споруджено поверхневий комплекс шахти "Нова Глибока" з баштовим копром. Створена ЦНДЛ на базі ЦЗЛ ГМЗ. Створено Центральну лабораторію КВПіА Грудень - побудовано і здано в експлуатацію ГМЗ.

В 1959 році 19 січня отримано перший кілограм урану у вигляді U3O8 . Відтоді, наше місто є єдиним в Україні, виробництва якого з видобутку і переробці уранової руди можуть повністю задовольнити потреби атомної енергетики держави в природному урані.

Висновок Розпочата за умови воєнного протистояння атомна дипломатія сьогодні носить зовсім інші тенденції: співпраця світової спільноти в питаннях базовості атомної енергетика в енергозабезпеченні країн, щодо вирішення проблеми поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами; підвищення рівня безпеки об’єктів ядерної інфраструктури та ін. Атомна енергетика — перспективна галузь. На сьогодні, Чехія має наміри у найближчому майбутньому розбудувати діючі атомні станції. У Словаччині через придбання 66 відсотків акцій Slovenske elektrarne італійською енергетичної кампанією Enel планується спорудити нові реактори. У Польщі у рамках «Стратегії енергетичної політики до 2025 р.» вирішено спорудити першу атомну станцію. У зв’язку з укладеною між Росією і Німеччиною угодою про спорудження газогону через Балтійське море (вересень 2005), а також з огляду на російсько-український газовий конфлікт (початок 2006 р.), під час якого було перекрите газопостачання до України, атомне лобі у регіоні істотно посилилося. Сучасна українська енергетична політика також спрямована на розвиток атомних енергетичних ресурсів. У травні минулого року прийнято рішення про будівництво наступних 11 реакторів до 2030 року, а також заплановано незабаром здати до експлуатації ядерні реактори на Рівненській та Хмельницькій АЕС. І.В. Курчатов був правий коли говорив, що здоровий глузд переможе. Мирний атом – ось наша мета, бомба – лише вимушена необхідність».

Література та ресурси
1. Абаренков В,П, Политика США в области "контроля над вооружениями". - М.: Наука, 1987..

2. Вторая Мировая война в воспоминаниях. – М.: И-во политической литературы,1990

3. Губарев В.С. Атомные города. – М.:.Атомиздат 1968

4. Жуков Ю.А. СССР - США: дорога длиною в семьдесят лет или рассказ о том, как развивались советско-американские отношения. - М.: Политиздат, 1988.
5. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945 - 70 роки). Підручник Манджола, М.М. Білоусов, Л.Ф. Гайдуков та ін. - К.: Либідь, 1999.
6. Стоун Джереми. Дорогу осилит идущий. Гл.из книги . Отношение США и СРСР http://old.russ.ru/ist_sovr/contents.ht

7. Симонов В. « Военно-промишленній комплекс СССр в 1920-1950хр» militera.lib.ru/research/simonov_ns/05.html

8. Холловэй. Дэвид Сталин и бомба. Советский Союз и атомная энергия 1939 – 1956 гг. http://hirosima.scepsis.ru/library/lib_22.html

9. http://vostgok.com.ua/




Комунальний заклад освіти середня загальноосвітня школа № 3 з профільними класами імені М.Островського м.Жовті Води Дніпропетровської області

Атомна дипломатія

Реферат з історії Надбережної Олесі Володимирівни, учениці 11 класу комунального заклад освіти середньої загальноосвітньої школи № 3 з профільними класами імені М.Островського м.Жовті Води Дніпропетровської області Вчитель Дутчак Т.І.



м . Жовті Води 2010

Зміст роботи

Вступ……………………………………………………………….. ст. 1

Розділ І. Історія атомних досліджень та успіхів………………ст. 2

Розділ ІІ. Початок протистояння………………………………. ст. 4

Розділ ІІІ. Атомна дипломатія…………………………………..ст. 7

Розділ ІV. Вплив атомної дипломатії на створення атомних міст в СРСР…………………………………ст. 9

Висновок ………………………………………………………….ст. 10

Список використаної літератури………………………………ст. 11

Додатки : Вступ ………………………………………………………………. ст. 12

Розділ І. Історія атомних досліджень та успіхів………………ст. 13

Розділ ІІ. Початок протистояння………………………………. ст. 15

Розділ ІІІ. Атомна дипломатія…………………………………..ст. 16

Розділ ІV. Вплив атомної дипломатії на створення атомних міст в СРСР…………………………………ст. 17

Висновок ………………………………………………………….ст. 18

На титульному листі використано малюнок « Крок в майбутнє» .

Автор Борцов Микита. 13 років




Схожі:

300-річчю Гетьманської столиці присвячується
Мета: розширити знання учнів про рідний край, про місто, у якому живуть, навчаються, про людей, іменами яких пишається наш край;...
Тема. Дослідницький практикум. Чим славиться моє місто (село). Мета
Мета: продовжити формувати в учнів поняття «місто, «село»; розкрити зв’язки між містом і селом; розвивати пізнавальну активність,...
Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва
Український народ здавна славиться своєю гостинністю. Українська кухня популярна не лише в нашій країні, але й за кордоном. Такі...
Тестові і творчі завдання
Стукало Микола Григорович, вчитель трудового навчання вищої кваліфікаційної категорії комунального закладу освіти спеціальної загальноосвітньої...
Мій Артемівський край
Дорогі учні. Сьогодні ми відправимося мандрувати рідним краєм на казковому потязі. А його пасажирами станемо ми з вами. А в перше...
1. Участь козаків у війнах за межами України в першій половині XVII ст
Війна Речі Посполитої з Швецією на початку XVII ст. і запрошення козаків до участі в ній. Часткове скасування сеймом у січні 1601р."баніції"...
Тема: Секрети води
«Секрети води», комп’ютер, телевізор, молекулярна структура води, властивості води записані на хмаринках, значення — на краплях,...
„Козацькому роду – нема переводу”
Дати елементарні поняття про умови життя козаків, розкрити значення оборонно-визвольної боротьби для українського народу. Виховувати...
Одержання чистої води
Як відомо, людина на дві третини складається з води, що робить її одним з найважливіших компонентів нормального функціонування організму....
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з географії
Учень (учениця) розрізняє окремі географічні явища чи об’єкти (гори і рівнини, суша і океан, село і місто, галузь і т д.) та з допомогою...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка