Виховання – це наука про мистецтво любити дітей

Скачати 53.15 Kb.

Назва	Виховання – це наука про мистецтво любити дітей
Дата	29.04.2013
Розмір	53.15 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фізика > Документи

О.В.Крутенко,

завідувач лабораторії

виховної роботи ЧОІПОПП
Виховання – це наука про мистецтво любити дітей
Напередодні нового навчального року кожен працівник закладу освіти ще раз перегорнув сторінки свого плану виховної роботи з учнівським колективом. Сподіваємось, що цей план був складений на основі глибокого аналізу попередньої роботи: що планував, чого досяг, що вдалося зробити, а що є актуальним і на наступний навчальний рік. Тільки в разі такої своєрідної ревізії буде успішним наступний крок: народження нових ідей і визначення очікуваного результату.

Що стосується мети виховання підростаючої особистості, то вона чітко визначена у нормативно-директивних документах з питань організації виховного процесу: сприяння становленню громадянина України, патріота своєї країни, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову державу, здатного виявляти національну гідність, знати свої обов’язки і права, вміти цивілізовано відстоювати їх, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентноспроможним, успішно самореалізовуватися в соціумі як громадянин, носій культури, сім’янин, професіонал. Якщо цю мету конкретизувати, то її можна визначити таким чином: створення умов для формування відповідальної, соціально активної, творчо мислячої й працюючої особистості.

Слід зазначити, що для реалізації такої мети необхідно змінити деякі підходи до організації виховного процесу. У сучасних умовах просто неможливо очікувати ефективних результатів виховного процесу, якщо він здійснюється тільки шляхом проведення так званих «виховних заходів», кількість яких, всупереч відомим законам діалектики, дуже рідко переходить в якість. Ця проблема піднімається і в «Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи», що розроблена Інститутом проблем виховання АПН України: «Вивчення стану сформованості моральності показало, що в шкільній практиці спостерігається стандартизація виховного процесу, зберігаються застарілі способи передачі ціннісного ставлення до світу в готовому вигляді, відбувається підміна гуманістичної педагогіки випадковим набором виховних заходів, що перешкоджають розгортанню процесу сходження самої особистості від абстрактного до конкретного. Школа здебільшого не зуміла подолати авторитаризм , кардинально змінити філософію та ідеологію виховання, повернутись до інтересів особистості, її насущних проблем»[2].

Тому кожен педагог, який створює власну концепцію виховної діяльності школярів, повинен вибудовувати її на таких засадах:

Виховний процес має базуватися на діяльнісній основі. Тобто, будь-яка мета виховного заходу може бути реалізована лише через конкретну діяльність учнівського колективу, або певної групи учнів, або окремого учня. Наприклад, якщо педагог ставить за мету виховання в учнів почуття милосердя, то він не повинен обмежитися лише цікавими і корисними розповідями про матір Терезу або принцесу Діану, - необхідно таким чином організувати діяльність учнівського колективу, щоб діти відчули радість і гордість від конкретної справи. На жаль, класні керівники найчастіше використовують такі методи виховної діяльності, як етична бесіда, розповідь, пояснення, умовляння. І якщо для учнів початкових класів така методика може бути ефективною, то для підлітків і старших учнів вона приносить більше шкоди, ніж користі. Давно відомо, що не знання, а власні переконання стимулюють вчинки школярів. Крім того, оскільки учнівський колектив складається із окремих школярів, кожен з яких є унікальною особистістю, спільна діяльність має бути різнобічною і різноманітною – вона має задовольняти фізичну, інтелектуальну, художньо-естетичну, сенсорну сфери розвитку.

Із вищесказаного логічно витікає висновок, що для досягнення поставленої мети більш ефективними будуть активні форми і методи роботи, що «спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють конструктивно-критичному способу мислення, здатності розрізняти добро і зло в повсякденному житті, протистояти аморальним спокусам» [2].
На етапі цілепокладання – тобто, визначення мети діяльності колективу – обов’язково повинні бути задіяні вихованці. У будь-якому випадку безглуздо сподіватись на реалізацію навіть найблагороднішої виховної мети, яка йде врозріз із бажаннями і уподобаннями дітей. Однією із найважливіших передумов успішної діяльності дитини є усвідомлення нею мети і необхідності такої діяльності.

Педагог має віртуозно володіти таким психологічним інструментом виховного впливу, як мотивація діяльності учнівського колективу. Кожна дитина має усвідомлювати, що вона отримає в процесі діяльності в інтелектуальному плані, як покращиться її фізичний стан, який емоційний заряд вона отримає. Крім того, педагогу необхідно враховувати, що людина – істота соціальна, їй потрібно задовольняти соціальні потреби, знаходити розуміння і підтримку в своєму соціальному оточенні. Мова не йде про те, щоб мотивацію перетворювати на своєрідні маніпуляційні важелі, – діти в такому випадку надзвичайно гостро відчувають нещирість дорослих. Ефективна мотивація допомагає формуванню у школярів ціннісного ставлення до життя, вміння самостійно визначати власні життєві цінності і пріоритети з урахуванням потреб інших людей.
Запорукою успішності і ефективності стосунків між вихователями і вихованцями є багатогранне спілкування. І тут доречно процитувати В.Сухомлинського: «Я завжди прагнув переконати вчителів у тому, що, коли ти бачиш учня тільки із-за свого стола у класі, коли він іде до тебе тільки за викликом, коли вся його розмова з тобою – тільки відповіді на твої запитання, ніякі знання психології тобі не допоможуть. Треба зустрічатися з дитиною як з другом, однодумцем, пережити разом з нею радість перемоги і біль утрати»[4]. У «Рекомендаціях щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» Міністерства освіти і науки України наголошується, що «у середовищі вчитель – учень має панувати педагогіка співпраці. Джерелом дисципліни є не вчитель, яким би не був його авторитет, а праця (слово «співпраця» походить від «праця», така діяльність працею тримається, до праці кличе, працею нагороджується)»[3].

Досвід кращих навчальних закладів показує, що всі ці вимоги знаходять своє відображення в тому випадку, коли функціонує учнівське самоврядування. Оскільки «на папері» в кожній школі існують органи учнівського самоврядування або громадської організації, то тут адміністрація має бути чесною сама перед собою: необхідно тільки проаналізувати, хто є ініціатором загальних шкільних справ, як відбувається процес планування і аналізу роботи, яким чином підводяться підсумки. Там, де все це робить заступник директора з виховної роботи або педагог-організатор, немає самоврядування учнів – є звичайна фікція. А там, де є фікція, – немає виховання!

Основою ж будь-якої виховної концепції має бути справжня повага вчителя до учня – це має бути щире и глибоке почуття поваги до особистості вихованця. І ще один важливий момент. «У 80-ті роки 20 сторіччя міжнародною асоціацією з оцінки шкільних досягнень було проведено широкомасштабні дослідження у багатьох школах різних країн світу. Мета дослідження – виявити головні фактори, які визначають високу якість роботи школи. Було виявлено декілька факторів, що впливають на ефективність навчального закладу як соціального інституту. Найголовнішим із них виявився професіоналізм і особистісні якості вчителя. Важливі не тільки програми і підручники, визначено у висновках експериментаторів, - найголовніше у діяльності школи – як учить учитель, як він спілкується з дітьми, який він як особистість»[за матеріалами історико-педагогічного нарису З.І.Равкіна, Москва, вид. «Флінта», 1999р.].

Використана література:

Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Освіта України. – 2004. – № 94.
Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи // Шкільний світ. – 2005.
«Рекомендації щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» МОН України // Директор школи. – 2003. – № 3.
Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Радянська школа, 1977.

Схожі:

Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей... Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26. 03. 2015 протокол №3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного...	Показники оцінки ефективності виконання Програми захисту прав дітей... Підтримка дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з малозабезпечених, багатодітних сімей, дітей-інвалідів,...
Закон від 26. 04. 2001. №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» Проект Закону України «Про виховання дітей та молоді» // Світ виховання. – 2004. – №3(4). – С. 6 – 20.)	Бесіда «Архітектура як будівельне мистецтво». Українська хата Мета:... «Архітектура», за його командою учні виходять до дошки і складають відповідне слово
Міської Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23. 12. 2010 №Р-786/0/3-10 «Про погодження проекту Програми захисту прав дітей...	Тема: Писанкарство як мистецтво художнього розпису. Види писанок.... Мета: 1 Вчити дітей рописувати пианки, прикрашати їх декоративним розписом; узагальнити знання дітей про писанки як твори декоративно-прикладного...
— наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Етапи Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості	Моральне виховання дітей дошкільного віку Моральне виховання дітей дошкільного віку 227226 Зміст і методи виховання дітей ДОШКІЛЬНОГО Віку
ЯНУШ КОРЧАК- ВЕЛИКИЙ ТВОРЕЦЬ ПЕДАГОГІКИ ГУМАНІЗМА МЕТА МЕТА: викликати зацікавленість особистістю Я. Корчака – «Короля дитячої республіки»; познайомити з уривками його книги «Як любити...	Десять правил виховання дитини!!! ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання