КАФЕДРА ОБЛІКУ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ
|
|
Скачати 1.87 Mb.
|
|
3.2. Від правильного вибору об’єкту обліку в значній мірі залежить методика обліку витрат і визначення фінансових результатів діяльності окремих структурних підрозділів підприємств в т.ч. будівельних організацій. У відповідності з Рекомендаціями №30 під об’єктом обліку витрат розуміють будівництво одного чи кількох об’єктів або виконання окремих видів робіт, будівельний контракт вцілому відокремлений структурний підрозділ, будівельна організація вцілому. В економічній літературі на сьогоднішній день відсутня єдина точка зору щодо сутності та визначення об’єктів обліку. Ряд науковців ототожнюють об’єкти обліку і об’єкти калькулювання. До їх числа відносяться Я.В. Соколов, В.Ф. Палій, М.Г. Чумаченко. Професори О.С. Нарінський і С.О. Стуков вважають, що об’єкти обліку і об’єкти калькулювання є різними поняттями за сутністю. Так, зокрема професор О.С. Нарінський під об’єктом обліку розуміє витрати виробництва, які відображають процеси виконання БМР, направлені на виготовлення предметів основних фондів і утворюють у відповідному групуванні їх собівартість. Дане визначення наведене в монографії “Калькулювання собівартості виробництва” (1988р). В цій же монографії ним дається і інше визначення об’єктів обліку, яке мало чим відрізняється від визначення, що наведене в Типовому положенні (№186, 1996р.). На думку Нарінського, об’єкти обліку залежать від форм розрахунків будівельних організацій за виконанні БМР. Якщо розрахунки ведуться за повністю зданий об’єкт, то цей об’єкт і є об’єктом обліку, якщо розрахунки ведуться за окремі елементи, види робіт, то такі види робіт по окремих об’єктах будівництва можуть виступати окремими об’єктами обліку. Ряд економістів вважає, що об’єктами обліку є матеріальні, трудові і фінансові витрати будівельних організацій з будівництва окремих об’єктів. У відповідності з міжнародним стандартом бухгалтерського обліку № 11 ст. 8: якщо контракт охоплює будівництво декількох активів, спорудження кожного активу можна розглядати як окремий об’єкт обліку у випадку: а) якщо для кожного активу були надані окремі пропозиції; б) коли кожен актив був предметом окремих переговорів, а підрядник і замовник змогли прийняти його або відхилити ту частину контракту, яка пов’язана з кожним активом; в) якщо можна визначити витрати і доходи кожного активу; У відповідності із ст. 9 даного стандарту в групу контрактів не залежно від того чи укладені вони з одним або кількома замовниками слід розглядати як один об’єкт обліку, якщо:
Організація обліку затрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції промисловості й інших галузей економіки залежить від виду діяльності підприємства, прийнятої структури управління, характеру виробництва, номенклатури продукції, що виробляється, регулярності її випуску. Не менш важливою є здатність і можливість функціональних служб підприємства обробити і ефективно використовувати інформацію, систематизовану та накопичену в бухгалтерському обліку (сформулювати необхідні висновки, прийняти оперативні й стратегічні рішення). Важливою передумовою раціонального обліку затрат і калькулювання собівартості продукції є правильне визначення об'єктів обліку та об'єктів калькулювання. Об'єктом обліку виробничих затрат промислових підприємств є вироби, їх окремі частини (конструктивні елементи, вузли, деталі), групи виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт, виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції. 3.3. Поняття “об’єкт калькулювання” використовується лише в основному в вітчизняній практиці, тому, що М(С)БО № 11 не передбачає використання такої категорії. Під калькулюванням розуміють процес визначення собівартості одиниці продукції. Калькуляція – це документ, в якому здійснюється калькулювання. О.С. Нарінський розуміє такі об’єкти калькулювання:
Під кінцевою будівельною продукцією розуміють витрати на будівництво об’єктів, які узагальнюються в замовника і визначаються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. До таких витрат відносяться витрати на БМР, які можуть виконуватись підрядним і господарським способами, витрати на обладнання, яке вимагає монтажу, інші капітальні роботи і витрати. До останніх відносяться: витрати на проектно-пошукові роботи, витрати на утримання відділів капітального будівництва, дирекції підприємства, що будується. Кінцева будівельна продукція являє собою закінчений будівництвом об’єкт разом із встановленим на ньому обладнанням. Витрати на таку продукцію називаються інвентарною вартістю об’єкта. Готова будівельна продукція являє собою вартість робіт виконаних генпідрядною організацією власними силами. Витрати на таку продукцію узагальнюються в генпідрядній організації по дебету рахунка 23 “Виробництво” за виключенням вартості робіт виконаних субпідрядними організаціями. Проміжна будівельна продукція калькулюється в субпідрядній організації і являє собою вартість робіт виконаних власними силами цих організацій. Витрати на таку продукцію узагальнюють по дебету рахунка 23 “Виробництво”. Такі витрати є фактичною собівартістю робіт виконаних даною організацією. Об'єкт калькулювання на промислових підприємствах - це одиниця продукції (робіт, послуг), тобто кінцевий продукт, виготовлений на підприємстві. У деяких випадках виникає необхідність калькулювати продукт різного ступеню готовності (напівфабрикат). Тому в таких виробництвах об'єктом калькулювання є напівфабрикат або окремі частини (деталі) виробів. Доцільно використовувати також допоміжні об'єкти калькулювання, до яких належать відходи та забракована продукція. Для оцінки незавершеного продукту (напівфабрикатів) необхідно калькулювати собівартість за окремими технологічними етапами (переділами), тобто незакінчених обробкою продуктів за центрами відповідальності та місцями виникнення затрат. Місця виникнення затрат - це структурні одиниці, які характеризуються просторовою або функціональною відокремленістю, на рівні яких здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів, а отже, виникають затрати, що підлягають плануванню, нормуванню, обліку та контролю для ефективного управління. Якщо об’єктом калькулювання (носієм затрат) собівартості є одиниця виготовленої продукції різного ступеня готовності в натуральному вимірнику, прийнятому для обліку випуску продукції, частина продукту, окреме замовлення, то кількісним вимірником об'єкта калькулювання є калькуляційна одиниця. До основних видів калькуляційних одиниць належать:
- одиниці роботи персоналу або обладнання (машино-година, машино-день, тонно-кілометр перевезень, нормо-година роботи спеціаліста). Отже, до об'єктів калькулювання можна віднести автомобіль відповідної марки, комбайн, 1 т концентрату, синтетичного каучуку, цементу, паперу, 1 ц цукру-піску, 1 кг хімреактиву, 1000 шт. будівельної цегли, 1000 куб. м водню, 1000 квт.-год. електроенергії. Для цілей управління підприємство при необхідності може розширити перелік об'єктів калькулювання. Важливою передумовою раціональної організації обліку затрат і калькулювання собівартості продукції є збіг об'єктів обліку затрат і об'єктів калькулювання. Ця обставина дозволяє при виготовленні одиниці продукції відносити на собівартість всі виробничі затрати прямо, а в разі виготовлення кількох виробів - лише ту частину затрат, яка безпосередньо пов'язана з випуском конкретних виробів, решта потребує розподілу за тим чи іншим умовним способом. Однак не завжди об'єкти обліку та об'єкти калькулювання збігаються. Наприклад, в комплексному виробництві об'єкт обліку затрат, як правило, ширший, ніж об'єкт калькулювання, оскільки в одному й тому ж процесі виробляється кілька видів продукції одночасно. Це можна спостерігати в процесі переробки нафти, коли в результаті здійснення одного процесу одержують кілька видів продукції: бензин та низку побічних продуктів. І, навпаки, об'єкт обліку затрат може бути вужчим, ніж об'єкт калькулювання. Це спостерігається при організації обліку за окремими переділами. При цьому калькулюється кінцева продукція даного виробництва. Наприклад, в гірничорудній галузі об'єктом обліку є окремі переділи: рудник (добування руди), дробильна фабрика (подрібнення руди), збагачувальна фабрика (збагачення руди), фабрика кускування (кускування концентрату), а об'єктом калькулювання - кінцева продукція - обкотиші, які пройшли всі переділи. Отже, і всі перелічені процеси. В управлінському обліку процес обчислення собівартості включає не лише визначення фактичної собівартості, а й розрахунок собівартості:
До основних етапів калькуляційних розрахунків у системі обліку собівартості продукції належать:
Методика групування затрат за об'єктами калькулювання є спільною для всіх підприємств. Вона включає в себе облік прямих затрат, узагальнення та розподіл непрямих затрат, узагальнення даних У регістрах бухгалтерського обліку. ТЕМА 4. Система обліку і калькулювання за повними витратами 4.1. Облік матеріальних витрат. 4.2. Облік витрат на оплату праці. 4.3. Облік витрат з утримання та експлуатації машин і обладнання. 4.4. Облік інших загальновиробничих витрат і порядок їх розподілу. 4.5. Облік витрат періоду операційної діяльності. 4.6. Облік витрат періоду не операційної діяльності. 4.7. Облік непродуктивних витрат та втрат. 4.8. Позамовний метод обліку витрат 4.9. Попередільний, попроцесний і простий методи обліку витрат і їх характеристика 4.1. В завдання управлінського обліку матеріальних затрат входить планування матеріальних витрат в розрізі окремих видів продукції (робіт, послуг, об’єктів будівництва), визначення оптимальної кількості матеріалів, необхідних для безперебійного процесу виробництва, первинний облік таких витрат, їх аналітичний та синтетичний облік. На зарубіжних підприємствах оптимальна кількість матеріалів, необхідних для безперервного процесу виробництва визначається працівниками управлінської бухгалтерії за формулою:  де З – вартість замовлення; Р – кількість матеріалу необхідного для виробництва протягом року; Ц – ціна одиниці матеріалу; П – процент складських витрат, що припадає на даний вид матеріалу; Т – транспортні витрати. У випадку наявності в складських приміщеннях кількості даного виду матеріалу меншої від оптимальної кількості, комп’ютер автоматично виписує замовлення на адресу постачальника даного виду матеріалу. Матеріальні витрати виступають окремим економічним елементом витрат операційної діяльності. Витрати, які включаються в даний елемент можуть включатися в окремі статті калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), а також у витрати періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності). Вищесказане можна відобразити формулою: МВел = МВст + МВп, де МВст –матеріальні витрати, які включаються в собівартість продукції; МВп – матеріальні витрати, які відносяться до витрат періоду. Матеріальні витрати, які включаються в собівартість продукції складаються з матеріальних витрат, які можуть виділятися окремими статтями калькуляції (матеріали, будівельні конструкції у будівельних підприємствах, сировина і матеріали, допоміжні матеріали у промислових підприємствах) і витрати, які включаються в інші статті калькуляції (експлуатація будівельних машин і механізмів Дт 911 Кт 201,203,208 у будівельних підприємствах; витрати на експлуатацію машин та обладнання у промислових підприємствах; загальновиробничі витрати Дт 912 Кт 201,203,207,22 і ін.). Матеріальні витрати, які включаються до витрат періоду складаються із матеріальних витрат, які відносяться: до адміністративних (Дт 92 Кт 201,203,207,22) та витрат на збут (Дт 93 Кт 201, ..., 22). Матеріальні витрати, які несе будівельна організація при списанні і реалізації необоротних активів в елемент матеріальні затрати операційної діяльності не включається (Дт 97 Кт 201, ..., 22). В поточному обліку при списанні матеріалів можуть використовуватись такі види оцінки: ФІФО, середня арифметична зважена, суцільної ідентифікації, нормативних витрат і ін. Завдання працівників управлінської бухгалтерії входить вибір оптимальної оцінки матеріальних витрат з метою найбільш точного визначення фінансових результатів від реалізації окремих видів продукції, а також результатів діяльності окремих структурних підрозділів. Облік матеріальних запасів регламентується П(С)БО 9 “Запаси”. Основними первинними документами з обліку матеріалів, що надійшли є: накладні, прибуткові ордера, акти про приймання матеріалів, товарно-транспортні накладні. Основними документами щодо списання матеріалів є: накладні, накладні на відпуск матеріалів на сторону, вимоги, лімітно-забірні карти. Вказані первинні документи служать основою для заповнення матеріально-відповідальними особами регістрів аналітичного обліку: карточок складського обліку, книг залишків матеріалів, матеріальних звітів за формою М-19, М-29. На основі матеріальних звітів по приоб’єктних (цехових) складах, які складаються виконробами і начальниками цехів та нагромаджувальних відомостей по центральному складу, які складаються комірниками в бухгалтерії заповнюються Відомості 10, 10 Б або Відомість 5.1 (при використанні нових регістрів). Підсумкові дані із названих регістрів переносяться при журнально-ордерній формі рахівництва із Відомостей 10, 10-Б в журнал-ордер 10, 10-Б, а при новій журнальній формі із Відомості 5.1 в журнали №5 або 5-А (якщо використовуються рахунки 8-го класу). Велику питому вагу в структурі матеріальних витрат займають ТЗВ і заготівельно-складські витрати. У відповідності з П(С)БО 9 транспортні витрати незалежно від того хто їх здійснював: організація-постачальник чи покупець, включається у вартість придбаних матеріалів. Базою розподілу ТЗВ між видами придбаних матеріалів може бути ціна таких матеріалів, обсяг, який займають матеріали на транспортному засобі і ін. ТЗВ можуть і не розподілятись між видами придбаних матеріальних цінностей в момент їх придбання, а узагальнюватися на окремому субрахунку до рахунків 20, 23, 28, і в кінці звітного періоду частина таких витрат повинна бути списана на виробництво або в реалізацію, а частина залишена в залишку, який би відповідав матеріалам, що залишились на складі на кінець звітного періоду. Сума транспортних витрат, яка підлягає списанню в звітному періоді визначається множенням матеріальних витрат за обліковими цінами на середній відсоток транспортних витрат. Середній відсоток, в свою чергу, визначається за формулою:  До заготівельно-складських витрат відносяться: основна і додаткова заробітна плата працівників складу - Дт 913 Кт 66; амортизація по складських приміщеннях - Дт 913 Кт 13; амортизація по обладнанню, яке знаходиться на складі - Дт 913 Кт 13; витрати на ремонт основних засобів складського призначення - Дт 913 Кт 20,22,63...; службові відрядження складських робітників (працівників) - Дт 913 Кт 37.2; витрати на опалення і освітлення складських приміщень - Дт 913 Кт 23.2,63,68. В кінці звітного періоду заготівельно-складські витрати списуються на вартість матеріальних цінностей, що надійшли протягом місяця і розподіляються між видами таких цінностей пропорційно до їх облікової ціни. Приклад. Загальна сума заготівельно-складських витрат за звітний місяць склала 20 тис. грн. Протягом місяця на склад оприбутковано будівельні матеріали на суму 100 тис. грн., МШП – 10 тис. грн., запасні частини – 40 тис. грн. Необхідно розподілити і списати загально-складські витрати між видами запасів. Розв`язок:  Сума заготівельно-складських витрат, яка припадає на вартість матеріалів дорівнює 13300грн. (100 тис. х 0,133). Сума заготівельно-складських витрат, яка припадає на вартість МШП – 1330грн. (10 тис. х 0,133). Сума заготівельно-складських витрат, яка припадає на вартість запасних частин – 5320 грн. (40 тис. х 0,133). Кореспонденція рахунків: Дт 201 Кт 913 – 13300; Дт 22 Кт 913 – 1330; Дт 207 Кт 913 – 5370. Синтетичний облік матеріальних витрат по рахунках 20, 22 ведеться в журналі-ордері №10, 10-Б або в журналах №5, 5А, при цьому має місце така кореспонденція:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Тернопільський національний економічний... Методичні вказівки та завдання для проведення практичних занять з дисципліни «Бухгалтерський облік» для студентів напряму підготовки... |
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ Види господарського обліку. Вимоги до обліку. Роль бухгалтерського обліку в управлінні підприємницькою діяльністю |
|
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної... Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський... Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень... |
|
До Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 Вид економічної діяльності Допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення |
КАФЕДРА бухгалтерського ОБЛІКУ, Аналізу І АУДИТУ ЧДТУ Тези доповідей та статті, які не відповідають вимогам, надіслані без грошового переказу або надіслані пізніше вказаного терміну,... |
|
КАФЕДРА бухгалтерського ОБЛІКУ, Аналізу І АУДИТУ ЧДТУ Тези доповідей та статті, які не відповідають вимогам ВАК, надіслані без грошового переказу або надіслані пізніше вказаного терміну,... |
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Наукове видання «ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ» Кафедра... Конференція зареєстрована в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ), свідоцтво №704 |
|
Тараса Шевченка Юридичний факультет Кафедра криміналістики Робоча навчальна програма спецкурсу “Теорія і практика окремих видів досліджень у сфері судочинства” для студентів юридичного факультету... |
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Наукове видання «ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ» Кафедра... ДВНЗ «Українського державного хіміко-технологічного університету» (м. Дніпропетровськ) |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua