Фінанси підприємств Навчальний посібник Схвалено Міністерством аграрної політики України Одеса 2010 ББК 65. 301-93 я 73
|
|
Скачати 5.65 Mb.
|
|
3.2. Формування капіталу сільськогосподарського підприємства Організація нового підприємства будь-якого типу неминуче пов’язана з наявністю достатнього капіталу. Потреба підприємця у певному обсязі капіталу залежить від планів його діяльності, його підприємницької ідеї, складності та масштабності її практичної реалізації. Розмір початкового капіталу залежить від галузі, що в ній впроваджується підприємницька ідея. Початковим прийнято називати капітал, котрий вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту, на початковій стадії підприємницької діяльності в цілому. Наявний підприємницький капітал (сукупність усіх витрат у грошовій формі, які необхідно здійснити задля реалізації проекту і отримання очікуваного економічного ефекту) може створювати відповідний імідж підприємця як ділової людини, а також бути однією з можливих гарантій досягнення комерційного успіху у власній діяльності. При розробці конкретного плану інвестицій доцільно враховувати можливі варіанти дій стосовно формування окремих елементів (складових) капіталу. - необхідні приміщення (виробничі, для офісу тощо), сільськогосподарські землі можна не купити, а взяти в оренду. Оскільки орендна плата буде включатись у вартість товарної продукції підприємства, то передбачати на це відповідні інвестиції не потрібно. Отже, за такої можливості підприємець може зменшити потребу в стартовому капіталі. Це зменшення обсягу інвестицій буває досить відчутним за умови, коли необхідні приміщення (адміністративні, виробничі, складські тощо) купують разом з відповідною земельною ділянкою; - можна купити (придбати) не нове, а дещо зношене (таке, що було в користуванні) устаткування або придбати його на засадах лізингу. Цим самим можна також помітно скоротити потрібну величину стартового капіталу; - за необхідності придбання нового устаткування також можна зекономити певну суму власного підприємницького капіталу. Для цього потрібно ґрунтовно вивчити можливі пропозиції ринку, продажні ціни на устаткування, що коливаються у певних межах, і вибрати найбільш економічні його види; - при визначенні суми потрібної готівки треба неодмінно враховувати проміжок часу між започаткуванням виробництва і надходженням перших доходів, оскільки в межах цього терміну потрібно виплачувати заробітну плату. Відповідно до тривалості такого періоду необхідно корегувати й обсяг фінансових коштів за відповідними статтями передбачуваних витрат. У процесі розрахунків стартового капіталу варто не шкодувати часу на аналіз можливих варіантів і вибирати найкращі з них, що забезпечить мінімізацію потрібних інвестиційних ресурсів. За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка надається у формі банківського кредиту. Статутний капітал При формуванні статутного (початкового) капіталу підприємець має враховувати не тільки його загальну величину у вартісному виразі, а й прогнозовану економічну вигоду від вкладення у власне діло. Для цього звичайно він має визначити з достатньою вірогідністю очікувану прибутковість проекту і строк окупності капіталу (інвестицій), розрахований з використанням показника чистого прибутку. Слід акцентувати увагу на можливих способах формування підприємницького капіталу. До них, зокрема, належать: - фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності (власної або успадкованої); - особисті заощадження (не лише у грошовій, а й у речовій, товарній формі); - позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями (скажімо, сплата встановленого відсотка за рік). Остатній спосіб формування початкового статутного капіталу має значне поширення в Україні: це так зване “зростання з нуля”. При цьому варто зазначити, що отримати кредит не так просто - потрібна тверда гарантія щодо його вчасного повернення. Такою гарантією може бути якість підприємницького проекту, точність економічних розрахунків, висока ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність капіталу. Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами. Дані про "Пайовий капітал" використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків. Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства. Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обов'язкових пайових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов'язкові пайові внески при вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану. Пайовиками можуть вноситись додаткові пайові внески на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства, які підлягають повному або частковому поверненню згідно із заявою пайовика. При розподілі прибутку, щорічно, за рішенням зборів пайовиків, на обов'язкові й додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю за згодою власників. Додатковий капітал - збільшується на суму дооцінки необоротних активів та безкоштовно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб, а також на суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, тобто на суму емісійного доходу Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Створюється резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чистого прибутку, але не можуть бути менше 5% його загальної вартості. Призначається резервний капітал на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування Резервного капіталу. Сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. Підприємство може заробити на нерозподіленому прибутку стільки коштів, скільки учасники підприємства можуть заробити на альтернативних інвестиціях з еквівалентним ризиком. Але слід зауважити, що, якщо підприємство не може інвестувати нерозподілений прибуток так, щоб отримати дохідність, більшу за ціну авансованого капіталу, воно повинно виплатити ці доходи своїм учасникам, засновникам, пайовикам або акціонерам з тим, щоб вони самі інвестували ці кошти в різні активи. Структура капіталу впливає на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки співвідношення між власними і залученими джерелам – важливий аналітичний показник, який характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів у підприємство. З огляду на економічне розуміння не треба плутати (ототожнювати) терміни “позика” і “кредит” (хоч кредит інколи виступає у формі позики - безвідсоткового кредиту). Позика (позичка) - вид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення котрої одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у тимчасову власність гроші або товари (речі), а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму, чи кількість товару в обумовлений строк. Отже, позика надається завжди на умовах повернення, але без комерційного зиску, тобто безкоштовно. Кредит - господарсько-економічна операція з надання однією стороною (звичайною юридичною особою) іншій (юридичній або фізичній особі) грошей чи певного товару в борг (строкове користування на засадах повернення) і, як правило, за певну плату (сплату встановленого відсотка від загальної суми кредиту). 3.3. Вартість капіталу та показники його використання Слід відрізняти поняття "ціна капіталу підприємства" і "ціна підприємства як суб'єкта на ринку капіталу". Перше поняття пов'язано з річними витратами підприємства по обслуговуванню своєї заборгованості перед власниками та інвесторами; друге - з розміром власного капіталу. Обидва поняття кількісно пов'язані між собою. Так, якщо підприємство бере участь в інвестиційному проекті, дохідність якого нижче за ціну капіталу, то ціна підприємства по завершенню цього проекту зменшиться. Таким чином, ціна капіталу - важливий елемент при прийнятті рішення щодо інвестиційного проекту. Використання джерел, які формують капітал підприємства, пов'язані з відповідними витратами: акціонерам слід сплачувати дивіденди, банкам - проценти. Загальна сума коштів, яку підприємство повинно сплатити за використання відповідного обсягу фінансових ресурсів, у процентах до цього обсягу має назву "ціна капіталу". Отже, кожне джерело коштів, що формують капітал, має свою ціну, тобто ціну як суму витрат по забезпеченню певного джерела. Для визначення оптимальної структури капіталу традиційним методом необхідно визначити середньозважену ціну капіталу, яка залежить від ціни її складових (власного і залученого). З ростом частки залучених коштів у сумі джерел довгострокового капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується, а ціна залученого спочатку не змінюється, а потім зростає. Оскільки ціна залученого капіталу в середньому нижче за ціну власного капіталу, то існує поняття оптимальної структури капіталу. Коли показник "ціна авансованого капіталу" має мінімальне значення, тоді ціна підприємства буде максимальною. Показник, що характеризує відносний рівень загальної суми цих витрат, і є ціною авансованого капіталу. Цей показник можна визначити за формулою середньої арифметичної зваженої за таким алгоритмом:  (3.1)де ЦАК - ціна авансованого капіталу; Кі - ціна і-го джерела коштів; dі - частка і-го джерела коштів у загальній їх сумі. Даний показник показує мінімальну рентабельність вкладеного капіталу, тобто підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не буде нижчим за визначене значення ціни авансованого капіталу (ЦАК). Якщо норма рентабельності інвестицій (ІRR) буде вищою за ціну авансованого капіталу (ЦАК), проект слід прийняти; якщо нижчою - відхилити; а якщо ці дві величини будуть однакові, підприємство не отримає ні прибутку, ні збитків від вкладення коштів. Показники зваженої ціни капіталу доцільно застосовувати для визначення ціни підприємства. Ціна підприємства може бути визначена за такою формулою:  ЦП = Д / ЦАК (3.2)де ЦП - ціна підприємства; Д - дохід підприємства до розподілу; ЦАК - ціна авансованого капіталу. При цьому показник "дохід підприємства до розподілу" (Д) характеризує загальну суму коштів на рік, витрачених на обслуговування власного і залученого капіталу. Тобто це сума процентів, сплачених підприємством за використання залучених джерел; сума сплачених дивідендів; сума реінвестованого прибутку. Крім того, слід звернути увагу, що зважена ціна капіталу не може мати постійне значення на підприємстві. Вона змінюється під впливом багатьох факторів, зокрема - розширення обсягу інвестицій. Нарощування економічного потенціалу підприємства може здійснюватися як за рахунок власних коштів (реінвестованого прибутку), так і за рахунок залучених коштів. Перше джерело вигідніше для підприємства, але воно має обмеження в обсязі. Друге джерело не має обмежень, але його ціна може змінюватися залежно від структури авансованого капіталу. Збільшення частки другого джерела, як правило, супроводжується зростанням ціни капіталу в цілому як плати за більший ризик. Виходячи з вищезазначеного, вводиться поняття "зваженої граничної вартості капіталу". Цей показник визначається, виходячи з прогнозних значень витрат, які понесе підприємство для створення оптимальної структури капіталу, виходячи з умов нового ринку. Наприклад, підприємство планує взяти участь в інвестиційному проекті. Але для реалізації цього плану йому знадобляться додаткові джерела фінансування, які можливо буде отримати тільки на фондовому ринку. В цьому випадку прогнозна ціна капіталу, яка водночас виступає граничною, може суттєво відрізнятися від поточної ціни. Таким чином, розглядаючи таке джерело, як "залучений капітал", слід пам'ятати його важливість для підприємства. Але на практиці можуть виникнути відповідні труднощі, які пов'язані з визначенням схеми нарахування процентів і погашення довгострокових зобов'язань. Відповідні умови по наданню такого капіталу мають різну ціну. Підприємство може збільшити власний капітал двома методами: 1) реінвестуванням частини прибутку; 2) новим випуском звичайних акцій, або залученням нових учасників, пайовиків, інвесторів. Таким чином, коли аналізується ціна джерела "власний капітал", доцільно аналізувати ціну двох різних його компонентів. Спочатку слід розглянути ціну нерозподіленого прибутку. Отже, ціна капіталу, який формується за рахунок нерозподіленого прибутку, може бути визначена як дохідність, яку акціонери потребують від звичайних акцій підприємства (фірми). Чистий дохід, який залишається після виплати дивідендів по привілейованих акціях і створенню фондів, і належить власникам звичайних акцій. Власники облігацій отримують від підприємства проценти, власники привілейованих акцій - фіксовані дивіденди. Дохід, який залишився у підприємства, належить власникам звичайних акцій і виступає рентою за користування акціонерним капіталом. Керівництво підприємства може або сплатити доходи (дивіденди), або реінвестувати їх на розвиток виробництва. Для оцінки використання капіталу підприємства (товариства) важливо визначитись у розумінні активів i власного капіталу. Саме на них грунтується обрахування показників рентабельності активів i дохідності власного капіталу. До показників, які характеризують використання капіталу, відносять: - рентабельність активів - відображає розмір чистого прибутку в розрахунку на одну гривню активів. Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку до вартості уcix активів підприємства (коефіцієнт рентабельності активів характеризує ефективність використання активів підприємства; - маневреність (коефіцієнт) власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована; - рентабельність (коефіцієнт) власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу i характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства. Використовуючи вищезгадані показники рентабельності капіталу можна розрахувати інтегральний показник рентабельності (дохідність) власного капіталу через виробничу ефективність, ефективне використання активів і фінансовий важіль. Таке вираження рентабельності власного капіталу називають рівнянням Дюпона (від назви корпорації Du Pont). За рівнянням Дюпона рентабельність власного капіталу залежить від показників: - виробничої ефективності — вимірюється рентабельністю продажу (Чистий прибуток / Обсяг продажу); - ефективності використання активів — вимірюється оборотністю активів (Обсяг продажу /Вартість активів); - фінансового важеля або питомої ваги позичених коштів у капіталі — вимірюється коефіцієнтом власного капіталу (Активи /Вартість власного капіталу). Різниця між рентабельністю активів i рентабельністю власного капіталу відображає використання фінансування за рахунок позичених коштів або фінансового важеля. Рентабельність власного капіталу за рівнянням Дюпона (РВКд) розраховують за формулою:  (3.3)де ЧП - чистий прибуток ; ОП - обсяг продажу ; ВА - вартість активів ВАК - вартість власного капіталу ВВ – власна вартість Приклад
 Питання для самоконтролю
 ЗадачіЗадача1 Власний капітал підприємства в середньому за рік становив 5 млн. грн., залучені кошти – 800 тис.грн., а запозичені кошти – 3200 тис.грн. При цьому вартість запозичених коштів склала для підприємства 20 %, залучених коштів – 12 %, загальна сума виплачених дивідендів – 100 тис.грн. Розрахувати середню вартість капіталу підприємства за звітний рік. Дати відповідь на питання, чи призведе до зменшення середньої вартості капіталу погашення заборгованості по запозиченим коштам в сумі 1000 тис. грн., одержаних на умовах виплати 20 % річних, при одночасному одержанні кредиту у розмірі 3000 тис. грн. з виплатою 18 % річних? Задача 2 Статутний капітал акціонерного товариства становить 500 тис. грн. Всього продано 10000 акцій, в тому числі 8500 звичайних акцій і 1500 привілейованих акцій. Загальна сума чистого прибутку, яка призначена до розподілу у вигляді дивідендів, становить 60 тис. грн. По привілейованих акціях фіксована ставка дивіденду затверджена в розмірі 32 %. Визначити суму дивідендів на одну привілейовану і одну звичайну акції. Задача 3 Із зареєстрованих акціонерним товариством 50000 звичайних акцій продано акціонерам 38000 акцій. В подальшому товариство викупило у власників 11000 акцій. За підсумками року збори акціонерів прийняли рішення розподілити 90000 грн. чистого прибутку з метою виплати дивідендів. Визначити кількість акцій, які знаходяться в обігу, кількість акцій, які враховані на балансі акціонерного товариства та суму дивідендів на 1 акцію, з тих, що знаходяться в обігу. |
Схожі:
|
ББК 67. 301. 163 УДК351. 74 Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р |
ISBN 5-7773-0026-Х ББК 65. 28я7 © Черевко Г. В.,, Ящив М. I., 1995 Від Допущено Міністерством сільського господарства і продовольства України як навчальний посібник для студентів сільськогосподарських... |
|
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
24 викласти у такій редакції: 17. Мінімальний гарантований розмір... Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості... |
|
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл |
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Рекомендовано... Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів |
|
Допущено Міністерством освіти України Ф 59 Фінанси підприємств: Підручник / За ред професора А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1998. — 368 с |
Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством... Посібник містить питання до самоконтролю та список літератури, що сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу |
|
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,... |
О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua