1. СВІТОГЛЯД система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на відношення людей до навколишньої дійсності і самих себе, а також зумовлені цими


Назва1. СВІТОГЛЯД система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на відношення людей до навколишньої дійсності і самих себе, а також зумовлені цими
Сторінка1/11
Дата14.03.2013
Розмір1.09 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
1. СВІТОГЛЯД - система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на відношення людей до навколишньої дійсності і самих себе, а також зумовлені цими поглядами їхнього переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності. Виділяють три осн. типи С.: життєвий (буденний) С., в якому відбиваються подання здравого сенсу, традиц. погляди на світ і людину; реліг. С., зв'язаний з визнанням надприр. світового початку; філос. С., в якому узагальнюється досвід духовного і практич. засвоєння світу.

На основі раціонального осмислення культури філософії виробляє нові світогляд. орієнтації. Носій С. - особистість і соціальна група, що сприймають дійсність крізь призму певн. системи поглядів. Має величезний практич. сенс, впливаючи на норми поведінки, життєві прагнення, інтереси, працю і побут людей.

2. МІФОЛОГІЯ (від грец. mythos - віддання, сказання і... Логія),

1) сукупність міфів. найб. відомі образи М. Ін. Греції, Ін. Індії. 2) Наука, що вивчає міфи (їхнє виникнення, зміст, розповсюдження).

3. РЕЛІГІЯ (від лат. religio - набожність, святиня, предмет культу), світогляд і світосприйняття, а також відповід. поведінка і специфіч. дії (культ), засн. на вірі в існування бога або богів, надприродного. Іст. форми розвитку Р.: племенні, нац.-держ. (етнічні), світові (буддизм, християнство, іслам).

4. ФІЛОСОФІЯ (від філ... і грец. sophia - мудрість), форма суспіл. свідомості, світогляд, система ідей, поглядів на світ і на місце в ньому людини; досліджує пізнав., соціально-політ., цінносне, етич. і естетич. відношення людини до світу. Історично склалися осн. розділи Ф.: онтологія (вчення про буття), гносеологія (теорія пізнання), логіка, етика, естетика. В рішенні різн. філос. проблем виділилися такі протистоячі одне одному напрямки, як діалектика і метафізика, раціоналізм і емпіризм (сенсуалізм), матеріалізм (реалізм) і ідеалізм, натуралізм і спіритуалізм, детермінізм і індетермінізм і ін. іст. форми Ф.: філос. вчення Ін. Індії, Кітая, Єгипта; ін.-грец., антич. Ф. - класич. форма Ф. (Парменід, Геракліт, Сократ, Демокріт, Епікур, Платон, Аристотель); сер. сторіччя. Ф. - патристика , з якої виросла схоластика; Ф. епохи Відродження (Г. Галілей, Б. Телезіо, Ніколай Кузанський, Дж. Бруно); Ф. нового часу (Ф. Бекон, Р. Декарт, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм, Г. Лейбніц); франц. Матеріалізм 18 ст. (Ж. Ламетрі, Д.Дідро, К. Гельвецький, П. Гольбах). Классич. філософія (І. Кант, І. Г. Фіхте, Ф. В. Шеллінг, Г. В. Ф. Гегель); Ф. марксизму (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. І. Ленін); рос. реліг. ф. 19-20 ст. (В. С. Соловйов, С. Н. Булгаков, С. Л. Фрак, П. А. Флоренський, Н. А. Бердяєв, Л. Шестов, В. В. Розанов); Ф. рос. космізма (Н. Ф. Федоров, К. Е. Циолковський, В. І. Вернандський); осн. напрямки Ф. 20 ст. - неопозитивізм, прагматизм, екзистенціалізм, персоналізм, феноменологія, неотомізм, аналітич. філософія, філос. антропологія, структуралізм, філос. герменавтика. Осн. тенденції сучас. Ф. зв'язані з осмисленням таких фундам. проблем, як світ і місце в ньому людини, долі сучас. людської цивілізації, розмаїття і єдність культури, природа людського пізнання, буття і мова.

5. МЕТОД (від грец. methodos - шлях дослідження, теорія, вчення), метод Досягнення будь-якої. мети, рішення конкретної задачі; сукупність прийомів або операцій практич. або теоретич. Засвоєння (пізнання) дійсності. В філософії М. - метод побудови і обгрунтування системи філос. знання.

6. МЕТОДОЛОГІЯ (від метод і... логія), вчення про структуру, логіч. орг.- цію, методи і методи діяльності; М. науки - вчення про принципи побудови, форми і засоби наук. пізнання.

7. ОНТОЛОГІЯ (від грец. on, рід. П. ontos - що визнає і... логія), розділ філософії, вчення про буття (в відзнаку від гносеології - вчення про пізнання), в якому досліджуються загальні основи, принципи буття, його структура і закономірності; термін введений філософом Р. Гокленіусом (R. Goclenius, 1613).

8. ГНОСЕОЛОГІЯ (від грец. gnosis - пізнання і... логія), те ж, що теорія пізнання.

9. АКСІОЛОГІЯ (від грец. axia - цінність і... логія), вчення про цінності.

10. ПРАКСЕОЛОГІЯ (грец. praktikos- дійовий)- область соціологічних досліджень, яка вивчає методику розгляду різних дій або сукупності дій з т. з. встановлення і ефективності. Заснов. президентом Польші Тадеушем Котрабинським і є одним з методів сучас. соціолог. досліджень. П. вивчає взаємодію індивіда і колективу у процесі виробництва.

11. МАТЕРІАЛІЗМ (від лат. materialis - речовинний), філос. направлення, яке виходить з того, що світ матеріальний, існує об'єктивно, незалежно і поза свідомостю, що матерія первинна, ніким не створена, існує вічно, що свідомість, мислення - властивість матерії, що світ і його закономірності є пізнаваємими. М. протилежний ідеалізму; їхня боротьба складає зміст іст.-філос. процесу. Термін "М." вживається з 17 ст. Гол. обр. в сенсі фіз. уявлень про матерію, а з поч. 18 ст. в філос. сенсі для протиставлення М. ідеалізму. Іст. форми М.: антич. М. (Демокріт, Епікур), М. епохи Відродження (Б. Телезіо, Дж. Бруно), метафізич. (механістич.) М. 17-18 ст. (Г. Галілей, Ф. Бекон, Т. Гоббс, П. Гассенді, Дж. Локк, Б. Спіноза; франц. М. 18 ст. - Ж. Ламетрі, К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро), антропологіч. М. (Л. Фейербах), М. (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. І. Ленін).

12. ІДЕАЛІЗМ (франц. idealisme, від грец. idea ідея), загальна позначка філософських вчень, що затверджує, що дух, свідомість, мислення, психічне первинно, а матерія, природа, фізичне вторинне, похідне. Основні форми ідеалізму об'єктивний і суб'єктивний. Перший затверджує існування духовного першопочатку поза і незалежно від людської свідомості, другий або заперечує наявність будь-якої реальності поза свідомістю суб'єкту, або розглядає її як щось таке, що повністю визначається його активністю.

Розрізняють різноманітні форми ідеалізму в залежності від того, як розуміють духовний першопочаток: як світовий розум (панлогізм) або світову волю (волюнтаризм), як єдину духовну субстанцію (ідеалістичний монізм) або безліч духовних першоелементів (плюралізм), як розумний, логічний початок (ідеалістичний раціоналізм), що осягається як чуттєве розмаїття відчуттів (ідеалізм і сенсуалізм, феноменалізм), як незакономірний, алогічний початок, що може бути об'єктом наукового пізнання (іраціоналізм). Найбільші представники об'єктивного ідеалізму: в античній філософії Платон, Греблі, Прокл; в новий час Г. В. Лейбніц, Ф. В. Шеллінг, Г. В. Ф. Гегель. Суб'єктивний ідеалізм найбільш яскраво висловлений у вченнях Дж. Берклі, Д. Юма, раннього І. Г. Фіхте (18 ст.). В побутовому слововживанні «ідеаліст» (від слова «ідеал») часто означає безкорислива людина, що прагне до піднесеної мети.

13. АГНОСТИЦИЗМ (від грец. agnostos - недосяжний пізнанню), філос. вчення, що заперечує можливість пізнання об'єктивного світу і досягненість істини; обмежує роль науки лише пізнанням явищ. Послідовний А. представлений у вченнях Дж. Берклі і Д. Юма; агностич. тенденції характерні для Канта і сучас. бурж. філософії.

14. МОНІЗМ (від грец. monos один, єдиний), засіб розгляду розмаїття явищ світу в світлі єдиної основи (субстанції) всього існуючого. Протилежність монізму дуалізм (що визнає два незалежних початка) і плюралізм (виходячий з безлічі початків).

15. ДУАЛІЗМ (від лат. dualis подвійний), філософське вчення, що виходить з визнання рівноправності двох початків духу і матерії. Протистоїть монізму, різновид плюралізму. Термін введений Х. Вольфом. Один з найбільших представників Р. Декарт.

16. ПЛЮРАЛІЗМ (від лат. pluralis множинний),

1) філософське вчення, згідно якого існує декілька (або безліч) незалежних початків буття або підстав знання. Термін «плюралізм»

введений Х. Вольфом (1712).

2) Характеристика демократичної політичної системи суспільства, при якій соціальні групи мають органічні (інституційні) можливості для вираження своїх інтересів через своїх представників (політичні партії, профспілки, церковні і інші організації).

17. ПОЛІТЕЇЗМ (від пол. і грец. theos бог) багатобожжя, віра в багатьох богів. Протилежність монотеїзм.

18. МОНОТЕЇЗМ Віра в одне єдине божество, в єдиного бога, єдинобожність; протилежність політеїзм. В богословській літературі до монотеістичних релігій відносять іудаїзм, християнство і іслам.

19. БУДДИЗМ. Розповсюджена в багатьох країнах Сходу одна з трьох світових релігій, виникла в Давній Індії в 65 ст. до н. е. на основі культу Будди як втілення найвищого духовного розвитку.Основні напрямки: хинаяна і махаяна. Розквіт буддизму в Індії 5 ст. до н. е. На початку 1-го тис. н.е.; розповсюдився вПівд.-схід. і Центр. Азії, частково в Ср. Азії і Сибірі, асимілювавши елементи брахманізму, даогсизму та ін. В Індії до 12ст. розчинився в іудаїзмі, сильно вплинув на нього. Виступив проти властивого брахманізму домінування зовнішніх форм релігійного життя (в т ч. ритуалізму). В центрі буддизму вчення про «4 шляхетні істини»: існують страждання, його причина, стан звільнення і шлях до нього. Страждання і звільнення суб'єктивні стани і водночас деяка космічна реальність: страждання стан неспокою, напруженості, еквівалентне бажанню, і водночас пульсація дхарм; звільнення (нірвана) стан незв'язаності особистості зовнішнім світом і водночас припинення заворушення дхарм. Буддизм заперечує потусторонність звільнення; в буддизмі немає душі як незмінної субстанції, людське «я» ототожнюється з сукупним функціонуванням певного набору дхарм, немає протиставлення суб'єкту і об'єкту, духу і матерії, немає бога як творця і безумовно вищої суті. В ході розвитку буддизму в ньому поступово склалися культ Будди і бодхісатв, ритуал, з'явилися сангхі (монашенські общини) і т. д. Буддизм ніколи не знав ані єдиної церковної організації (навіть в рамках однієї держави), ані інших інститутів ,що централізують соціальних. Єдиним загальним для всіх буддистов правилом є право зберігати три Драгоценности (три-ратна): Будду, Дхарму і сангху, що і передавалося з ґенерації в ґенерацію практичні по всім країнам Південної, Східної і Центральної Азии, а в 20 в. Північної Америки, Європи, Росії. Згідно цьому правилу,

1) Є Будда просвітлена, усеведуча сутність, що досягла духовних вершин природним образом через розвиток розуму і серця в довгій послідовності перероджень (сансара). Головними з цих вершин є Просвітлення (бодхі) і Заспокоєння (нірвана), що знаменують остаточне звільнення (мокша) і досягнення вищої мети духовних прагнень в індійській і інших східних культурах, що недосяжно ані богам, ані святим інших релігій.

2) Є Дхарма Закон, відкритий Просвітленим, смислове ядро Всесвіту, що визначає всі процеси, що відбуваються всвіті, взаємосцепленність і взаємозалежність всього. Цей Закон Будда збагнув і повідомив учням в вигляді Слова, тексту сутр (проповідей, бесід). Тексти Закону Будди декілька століть передавалися мовно. В 80 до н. е. вони були вперше записані на пали, спеціально створеній буддійськими монахами на мові індоєвропейської групи (близькому санскриту). Ці писання склали канон школи тхеравадінов (старейшин) і називалися Три кошики (Трипитака, на мові пали Типитака)

3) Є сангха община рівних, не жодної власності, що жебракують (бхикху, на пали: бхикху), співтовариство носіїв Закону, хранителів знань і майстерності, що з ґенерації в ґенерацію слідують шляхом Будди

Буддизм починався як рух жебраків і відчуджених в умовах розпаду родо племіних відносин і становлення раньогромадського суспільства. Людям, що не знайшли собі місця в структурах, що формуються, соціальних, Будда запропонував свій Закон (Дхарма) і шлях врятування від страждань в общинному братерстві, що перебуває поза громадянським життям і державними інститутами, але і не пориває із ними, окормляє громадян духовно і годується від них матеріально. Таким чином, життя на узбіччі суспільства, в общині (сангхе), монастирі ставало самим підходящим місцем для вдосконалення розуму і психіки людини.

20. ІУДАЇЗМ, найбільш рання монотеістична релігія, виникла в 1-м тис. до н.е. в Палестині. Розповсюджена в основному серед євреїв. Прихильники іудаїзму вірять в Яхве (єдиного Бога, творця і володаря Всесвіту), безсмертя душі, загробне життя, прийдешній прихід месії, богообраність єврейського народу (ідея «завіту», союзу, договору народу з Богом, в якому народ виступає як носій божественого відкриття). Канон священих книг іудаїзму включає Тору («П'ятикнижжя Моісея»), книги пророків і Писания. Різноманітні тлумачення і коментарі канону зібрані в Талмудє. В іудаїзмі отримали розповсюдження містичні вчення(кабала, хасидизм). Число послідовників оцінюється близько 18 млн. ( десь 1/3 з них в США).

21. ІНДУЇЗМ, сукупність релігійно-мифологічних переконань, що сформувалися і що існують в Південній Азії: Індії (83% населення), Ніпалі, Шрі-ланці, Бангладеші. Частково розповсюджений в Східній Азії (Малайзія, Індонезія, Сінгапур), Африці і деяких інших регіонах в основному серед виходців з Індії або Шрі-ланки.Термін «індуїзм» виник на основі слова «хінду», персидського варіанту імені ріки Синдху ( грец. Індус, сучас. Інд), що зафіксоване ще в «Авесте». Пізніше це слово стало значити не тільки ріку і країну, а і Індіюта її народ. В часи мусульманських і європейських завоювань «хінду» називали всіх прихильників місцевої релігії, протиставляючи їх мусульманам пізніше християнам. Самі же хинду (індуси, індуїсти), сприйнявши через англічан слово «індуїзм», досі продовжують використовувати і саму назву релігії «санатана, дхарма», що враховуючи багатозначність слова дхарма, можна перевести лише дуже узагальнено як «споконвічний порядок», «споконвічний закон». Настільки абстрактне визначення дуже добре відбиває важковловиму суть цієї релігії, що і в цьому істотна її особливість не піддається вичерпному і непротирічному опису. Індуїзм в цілому справляє враження громіздкого, аморфного, позбавленого чітких кордонів комплексу, що розпадається на ряд течій, гілок, велике число шкіл, культів, заснованих часом на взаємовиключаючих ідеях і практиках. В індуїзмі величезне число богів, але немає єдиного для всіх бога; немає засновника релігії або бога, але є безліч засновників (часто міфічних) окремих вчень і сильнорозвинутий культ духовного наставництва; немає єдиного Священного Писання.

22. ІСЛАМ (араб., літер. Покора), монотеістична релігія, одна з світових релігій (поряд з християнством і буддизмом), її послідовники мусульманє. Виник в Аравії в 7 ст. Засновник Мухаммед. Іслам складався під значним впливом християнства і іудаїзму. В результаті арабських завоювань розповсюдився на Близькому і Сер. Сході, пізніше в деяких країнах Дальнього Сходу, Півд.-схід. Азії, Африки. Головні принцип ісламу викладені в Корані. Основні догмати поклоніння єдиному богу, всемогутньому Богу-аллаху і почитання Мухаммеда пророком, посланцем Аллаха. Мусульманє вірять в безсмертя душі і загробне життя.

23. ХРИСТИЯНСТВО, одна з трьох світових релігій (поряд з буддизмом і ісламом). Має три основні напрямки: православ'я, католіцизм, протестантизм. В основі віра вІісуса Христа, як Боголюдину, Рятівника, втілення 2-ої особи триєдиного Божества (див. Троіца). Прилучення тих, що вірять до Божественої благодаті відбувається через участь в таїнствах. Джерело віровчення християнства Священне віддання, головним в ньому є Священне писання (Біблія); а також «Символ віри», рішення всесвітніх і деяких місцевих соборів, окремі творіння батьків церкви. Християнство виникло в 1 ст. н. е. серед євреїв Палестини, і відразу ж розповсюдилось у інших народів Средиземномор'я. В 4 ст. стало державною релігією Римської імперії. До 13 ст. вся Європа була христиїнізована. На Русяві християнство розповсюдилось під впливом Візантії з 10 ст. В результаті схізми (розподіл церквей) християнство в 1054 розкололося на православ'я і католіцизм. З католіцизму в ході Реформації в 16 ст. виділився протестантизм. Загальне число християн перевищує 1 млрд. людей.

24. ЧАРВАКА (локаята), ін.-інд. філос. вчення; вважається, заснованим в сер. 1-го тис. до н. е. полулегендарним мудрецем Брихаспаті. Відкидаючи авторитет вед і принципи, які вони проповідують (існування бога- абсолюту, душі і т. п.), Ч. вважає істинним те, що осягається лише неопосередкованим сприйманням. Існує - тільки цей мир (лока), єдина Реальність - матерія, мета людського існування - досягнення насолоди.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Найважливіша проблема філософії людина-світ. Ф наука світоглядна....
Ф. це не просто особлива наукова дисципліна, а ще і специфічний тип мислення і навіть емоційний настрій, система світоглядних почуттів...
Урок з курсу «Християнська етика в українській культурі»
Цілі: формування знань про уявлення українців про духовний світ людини, місце в ньому ангелів; розвиток інтересу, допитливості, уваги,...
Уроках математики вчителі математики
«Усі знання виростають з одного коріння — з навколишньої дійсності, а тому й повинні вивчатися у зв'язках»
В. О. Сухомлинський Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через...
З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається...
Цікавий світ професій
Мета: надати учням уявлення про різноманітність існуючих професій формувати повагу до праці людини; розвивати увагу, пам'ять, світогляд...
ТЕМА: Загадкові таємниці Капітошки
«Особистість дитини» – продовжувати вчити дітей усвідомлювати важливість фізичних вправ у розвитку та зміцненні здоров’я. Розвивати...
Світ професій, людина знакові системи
Якщо хочеш виховувати в дітях сміливість розуму, інтерес до серйозної роботи, самостійність як особисту рису, вселити в них радість...
Розкриваючи перед учнями своєрідність того чи іншого письменника,...
У процесі роботи учні повинні зрозуміти, що світогляд письменника, як і світогляд будь-якої людини, формується впродовж усього життя,...
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно...
Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р м. Краснодон, Луганської області, Україна
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Страсбург, Франція ЗАЯВА відповідно...
Дата та місце народження: 31 серпня 1964 р м. Краснодон, Луганської області, Україна
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка