ВСТУП


НазваВСТУП
Сторінка9/10
Дата14.03.2013
Розмір0.97 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 9. Аксіологія. Філософія цінностей

План.

  1. Сутність цінності.

  2. Типи цінностей.

  3. Ціннісні орієнтації.




  1. Найважливішою тенденцією розвитку сучасної філософії є зростаюча увага до людини, проблеми її буття, ціннісних орієнтацій.

Аксіологія (від грецької oxioz – цінність, та logos - вчення) – це філософське вчення про цінності та їхню природу. Важливими категоріями є: цінність, ціннісні орієнтації, абсолютна цінність, вищі цінності, тип цінностей, ідеал тощо.

Найбільш розповсюджені визначення цінностей:

1.цінність – це предмет, що має конкретну користь і здатний задовольнити ту чи іншу потребу людини;

2.цінність – це ідеал, який являє собою характеристику певного явища, яка повинна існувати;

3.цінність – це значущість чогось взагалі для людини, соціальної групи, суспільства.

Кожна з цих точок зору має право на існування, бо вони відображають багатогранне ціннісне відношення людини до соціальної дійсності.

  1. Типи цінностей:

- матеріальні й духовні;

- релігійні й атеїстичні;

- реальні й міфологічні;

- раціональні та ірраціональні.

Існують абсолютна й вищі цінності.

Абсолютна цінність – це сама людина, її життя, і тому її не можна розглядати як цінність – засіб. Вона заслуговує на те, щоб до неї ставились як до цінності – мети, бо саме людина є носієм цінностей та ціннісного ставлення до інших людей.

Вищі цінності: зміст життя, добро, соціальна справедливість, прекрасне, свобода, творчість, мудрість.

Наявність цих цінностей не заперечує існування загальнолюдських цінностей, роль і значення яких зростає на переломних періодах розвитку суспільства. Нині все частіше постає питання: від яких цінностей треба відмовитися заради виживання людства, та які ціннісні орієнтації можуть стати альтернативою теперішньому розвитку цивілізації?

Ще одна важлива проблема цієї теми – ціннісні орієнтації людини, соціальних груп, націй, суспільства, усього світового співтовариства. Ціннісні орієнтації визначають смисл життя всім суб’єктам історичного процесу. Залежно від конкретно-історичних умов та особистих якостей людей виникають різні ціннісні орієнтації. Великий вплив на їх формування мають традиції народу, його менталітет, біологічні та психологічні фактори.

Залежно від цього в розвитку людства можна виділити три основних типи ціннісних орієнтацій:

1.орієнтації на потойбічний світ;

2.орієнтації на самого себе;

3.орієнтації на суспільство.

Особливий інтерес у класифікації типів цінностей викликає процес взаємодії та взаємовпливу національних та загальнолюдських духовних цінностей. Цей процес дає можливості виявити духовні цінності кожного народу, його історичні традиції, самобутність, неповторне обличчя відмінність від інших народів. Одночасно цей процес дозволяє виявити в національних духовних цінностях спільні риси, які властиві іншим народам, і тим самим збагатити загальнолюдські духовні цінності. Це свідчить, що загальнолюдські духовні цінності за своєю суттю багатогранні, проявляються у національних духовних цінностях своєрідно, специфічно, збагачуються за рахунок їх розвитку, відкритості та поваги до них.

Таким чином, світ цінностей – це, насамперед, світ культури у широкому розумінні, сфера духовної діяльності людей, їх моральної свідомості, уподобань тих оцінок, якими виражається міра духовного багатства людини. У системі цінностей особливою, абсолютною цінністю є людина як найбільш значима цінність взагалі, що визначає всі інші цінності: здоровя людини, здоровий спосіб життя, повноту життя, щастя людини тощо. Пріоритетними цінностями для сучасної людини є свобода, демократія, смисл життя та ін..
Питання для самоконтролю

  1. Що таке цінність? Абсолютна, вища цінності.

  2. Які типи цінностей? Дайте їм характеристику.

  3. Цінності орієнтації, їх типи.



Тема 10. Філософія економіки

План

  1. Сутність економічної філософії.

  2. Ринок в сучасному економічному господарстві.

  3. Мотивації економічної діяльності.

  4. Моделі економічної поведінки.




  1. Перед студентами, які намагаються зрозуміти сутність цієї теми,

одразу постає питання: що спільного між філософією як теоретико-світоглядним знанням та економікою як практикою матеріального життя суспільства. Співвідношення між ними можна розглядати: по-перше, як співвідношення між теорією і практикою взагалі, де теорія узагальнює підсумки практичної діяльності людини (у конкретній сфері життя - економіці) на рівні суспільства як цілого. З іншого боку, теорія концептуалізує основні тенденції та перспективи подальших практичних перетворень.

По-друге, як співвідношення між двома теоріями: філософським та економічним вченням де філософія виступає як методологія, логіка й теорія пізнання для становлення та розвитку економічної науки і через неї впливає на практику економічного життя.

Філософія економіки розглядає різні сили , засоби і здібності людини в багатовекторному полі соціуму і гуманістичній перспективі її розвитку. Вона розкриває сутність матеріально-виробничих процесів, які відбуваються в суспільстві, в їхньому людському вимірі, через всю сукупність форм життєдіяльності суспільства й індивіда. У змістовному плані це означає, що філософський аналіз економіки «перемикає» нашу увагу на розуміння економічного життя як засобу перетворення індивіда зовнішнього світу, як феномену само зміни самої людини.

Економічна філософія розкриває сутність економічних процесів, які відбуваються в суспільстві в їх взаємозв’язку з іншими сферами суспільного буття, через всю сукупність форм життєдіяльності суспільства та індивіда. З точки зору філософії економіка постає як господарська діяльність, спрямована на взаємодію з навколишнім світом та його облаштування. Господарська (економічна) взаємодія виступає основою виникнення різноманітних суспільних відносин.

  1. Важливу роль в сучасному економічному господарстві виконує ринок. Він є не лише економічним простором, де зустрічається покупець та продавець, водночас ринок – це інформаційний простір, де за допомогою цін суб’єкти господарської діяльності отримують різноманітну інформацію. Ринок – це обширний простір міжособистісної комунікації, у процесі якої діє конкретний світогляд людей у системі їхніх знань, ідеалів, переконань, інтуїтивних уявлень ціннісних орієнтирів.

Отже, економіка – це не лише матеріально - технологічне середовище, а й особлива форма комунікації соціумів та багатомірних особистостей, життєдіяльність яких здійснюється не тільки в економічних, а й в інших сферах суспільства. Ось чому в рамках ринку неможливо обійтись без розвинених гуманістично-духовних компонентів.

  1. Філософія економіки забезпечує розгляд складної системи господарювання як багатовимірний, об’ємний світ, який є не лише феноменальним, а й сутнісним, світ який перебуває в постійному розвитку.

Саме людина акумулює в основних формах своєї життєдіяльності взаємозв’язок матеріального й духовного, саме вона відтворює життя як всезагальне, де глибоко взаємопов’язані її філософські погляди, ідеали та цінності, її культура, мораль та їх прояв в економічній діяльності суб’єкта, його інтересах та економічному житті суспільства в цілому. Завдяки людині економіка стає сукупною універсальною єдиною матеріально-духовною сферою, через яку особистість реалізує себе як цілісність. Тому в філософії розглядаються мотивації економічної діяльності як механізм взаємозв’язку та взаємодії потреб, інтересів, мотивів, стимулів соціуму, де економіка виступає їх проявом. Економічна діяльність – це безперечна умова існування людей. Без неї неможливий обмін між людиною і середовищем, тобто неможливий соціальний розвиток. Через це економічна сфера життєдіяльності є першою найважливішою передумовою людського існування в його повноті і всебічності, що обумовлює зміст проблеми філософії економіки.

  1. Основні моделі економічної поведінки суб’єкта:

  • людина як працівник;

  • людина як власник;

  • людина як продуктивна сила;

  • людина як товар.

В цих моделях особливо з’ясувати практичну філософію підприємця, наголосивши, що підприємництво є економічною формою реалізації людиною своєї сутності, подолання її відчуження від своєї праці та її результатів.

Незважаючи на актуальність, перспективність підприємництва, в суспільній свідомості укріпились і діють ряд помилок відносно моральних основ підприємництва, які часом призводять до нігілістичного ставлення до останнього. При цьому помиляються як прибічники ідеї «капіталізму» в підприємництві, так і ідеї «соціалізму».

До числа загальних помилок відноситься «економізм» - вірування в те, що задоволення матеріальних потреб, дає людям щастя і моральне задоволення. Друга помилка полягає в ототожнюванні власника капіталізму і підприємця. В середині минулого століття підприємець дійсно здебільшого і був власником капіталу. Цей вид підприємництва є характерним і для колишніх країн СРСР, які зараз перебувають на перехідному етапі. Що ж до розвинених капіталістичних країн, то там відбувся розподіл праці між підприємцем і власником капіталу: підприємець об’єднує воєдино різні фактори, які власне і створюють підприємництво (капітал, винахідництво, науку споживачів, ресурси, державу і т. і.), закладає підприємництво, керує ним і т.д., тоді як капіталіст – це той, хто надає підприємцю засоби виробництва.

Ще одна помилка полягає в тому, що нібито все розмаїття підприємств зводиться лише до двох видів – капіталістичних, якими управляють капіталісти, та соціалістичних, якими управляють робітники, а в дійсності державні бюрократи.

Насправді підприємства можуть керуватися:

  • капіталістами;

  • робітниками;

  • винахідниками;

  • споживачами;

  • громадою;

  • державою.

До числа помилок належить і думка про те, що тільки капіталісти (акціонери) мають право керувати підприємствами. На цій помилці виникають і дві інші хибні точки зору: перша полягає в тому, що все можна купити, і друга – що володар власності може розпоряджатись нею без будь-яких обмежень. Цей погляд та його передумови відносяться і до сфери етики, в тому і не підлягають науковій оцінці.

Але тут існує певна проблема, яка полягає в тому, що капіталізм за своєю природою, самою логікою відносин купівлі-продажу, веде до визнання людини річчю, яку можна купити, розпоряджатися нею як завгодно, а це все суперечить загальноприйнятим нормам моралі. Існує ряд помилок, які виникають на ґрунті вульгарного розуміння марксизму, а саме:

  • капіталіст не бере безпосередньої участі у виробництві, а тому його прибуток (проценти і т.д.) є крадіжкою;

  • єдиними експлуататорами робітників є капіталісти. Там де при владі не перебувають комуністи, там влада належить капіталістам.

У дійсності ж, коли навіть капіталіст і не брав участі у виробництві, то частину прибутку (проценти і т.д.) він отримує як компенсацію за вкладений капітал (адже ніхто не може бути противником того, щоб на вкладені в банк гроші нараховувались проценти).

Головними експлуататорами трудящих можуть бути не тільки капіталісти, а й держава, чиновники, командно-адміністративна система. Досить згадати, що ряд країн, де при владі знаходяться партії ліберального типу (Швеція, Данія, Іспанія, Швейцарія та ін..), проводять соціальну політику стосовно своїх громадян, яка не вкладається в стереотипи капіталістичної експлуатації.

Епоха ґенези капіталізму – це не тільки час формування механізму експлуатації найманої праці, це був ще й час, коли народжувався новий, невідомий для традиційного суспільства тип працівника, масового виробника: вольового, наполегливого, здатного до самодисципліни і наділеного високою чутливістю до суто економічного стимулювання. Уперше з’явився на світ розвинутий, цивілізований реальний інтерес, без якого неможливе високоефективне виробництво. Утверджується нова господарська етика: працювати потрібно так, щоб витрати праці і засобів виробництва неодмінно окупились. Працювати нерентабельно, безприбутково, заради простого забезпечення наявних потреб заняття можливе для працівників примусової праці, але вже ніяк не для вільного господаря.

Поступово почала змінюватись нова цінність – орієнтаційна система – система правосвідомості, основними компонентами якої стали:

  • посилена увага до проблематики розподільної і моральної справедливості;

  • розвиток конкретної етики, тобто культури виконання договорів, угод, взаємних забов,язань;

  • дотримання ідеалу не відчужених прав-свобод, які є дарованими кожному людському індивідові.


Питання для самоконтролю

1.Сутність філософії економіки.

2.Філософське тлумачення ринку в сучасному економічному господарстві.

3.Філософське тлумачення мотивів необхідності займатися економічною діяльністю.

4.Характеристика моделей економічної поведінки.

5.Сутність помилок відносно моральних основ підприємництва.


Тема 11. Філософія культури

План

(визначити після самостійного вивчення на основі цих вказівок та тез).

Людина, соціальні групи, нації, суспільство, усе світове співтовариство своєю діяльністю створюють культуру, її цінності.

З’ясовуючи філософську сутність культури, треба насамперед визначити, що культура – це складна системне індивідуально-особистісне та суспільно-цивілізаційне явище.

Зважаючи на це необхідно дати найбільш типові визначення поняття «культура».

Далі необхідно з’ясувати, що культура – це суб’єктно-об,єктивне явище. У структурі суб’єктно-об,єктивних відносин головне місце займає людина. Яка водночас є суб’єкт-об,єктом культури. Розкриваючи цю тезу, треба звернути увагу на людино вимірну сутність культури, в якій втілюється, існує й проявляє себе духовна сутність людини. З одного боку людина формується як культурна істота, з іншого - вона виступає суб’єктом культурної діяльності.

Крім особистісно- індивідуальної природи та форми існування культури, існує її предметна форма. У цьому розумінні культура виступає як засіб і форма об’єктивізації людської свідомості, яка має матеріальні та духовні компоненти.

Аналізуючи культуру як засіб та середовище соціалізації особистості, водночас треба визначити її як систему різноманітних соціальних норм, цінностей, ідеалів, які є регуляторами людського життя.

Культура розглядається і як суспільне явище, де суб’єкт-обєктом культури є суспільство. Розкриваючи це поняття, треба проаналізувати основні конкретно-історичні форми існування культури, спадкоємність, традиції та новаторство в розвитку цих форм, визначити основні напрями сучасного культурного життя українського суспільства.

Особливу увагу необхідно акцентувати на соціальних, національних та загальнолюдських ознаках культури, їхньому діалектичному взаємозв’язку, проаналізувати загальнодемократичний принцип існування культури сучасного суспільства: рівноправність і діалог культур.

Необхідно приділити увагу аналізу духовної культури. До структури якої входять свідомість, моральність, виховання людини, релігійна культура.

Що стосується філософії релігії.

Релігія - невід’ємний елемент життя людини, суспільства. Вона пройшла довгий шлях свого становлення від примітивних культів суспільства до основних релігій сучасності.

Об’єктом дослідження філософії релігії є релігійне життя, релігійні вірування та релігійні конфесії, що передбачає з’ясування сутності та походження релігії та релігійного процесу.

Релігія як соціально-культурний феномен осмислює Бога як Абсолют в його ставленні до людини, природи і суспільства. Головною функцією релігії є моральне соціальне призначення: вона покликана стверджувати в душі народів мир, любов і злагоду. У релігійній свідомості в процесі її становлення найбільш важливими постають духовні проблеми, викликані розвитком соціальних форм життя; співвідношення добра і зла; проблема справедливості, совісті; наявність або відсутність моральних цінностей, питання про смерть і безсмертя людини тощо.

Останніми роками відбувається нове переосмислення місця та ролі релігії в духовному житті людини і суспільства. Є наявним відхід від догматизму, стереотипів, односторонньої абсолютизації лише однієї сторони релігії, пов’язаним з релігійним фанатизмом, що мало місце у роки радянської влади.

У зв’язку з цим філософський аналіз релігії повинен враховувати такі підходи до цього феномену:

1. релігія, зокрема християнство, має тісний зв'язок з гуманістичним, загальнодемократичним та загальнокультурним змістом прагненням до морального вдосконалення людей;

2. релігійні цінності, релегійно-церковна культура сприяють розвитку свідомості людей, зміцнюють духовність суспільства, консолідують його;

3. релігія відіграє велику роль у формуванні здорового соціально-психологічного клімату в стосунках між людьми на основі таких основ, як терпимість, братолюбство, безкорисливість.

Культура є метою та мірою розвитку особистості, її сутнісних сил та способом людського буття, який реалізується у багатогранності культурного існування індивідів та людських спільнот. Необхідно зрозуміти, що культура не повинна сприйматися як зовнішні стосовно людини норми та цінності. Люди не лише створюють культуру в процесі матеріальної та духовної діяльності, а й оволодівають набутими знаннями, тобто засвоюють культуру. Рівень засвоєння загальнолюдського культурного багатства і виступає мірою культурності людини.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ
Вступ с. 3-5
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність
Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний...
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів...
Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації...
Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей
Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ
Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ
Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ
Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення...
У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для...
З УЧНЯМИ
ВСТУП
1 Вступ ( 1 година)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка