|
|
Скачати 4.33 Mb.
|
| § 5. Правова практика як критерій правової істини Ми розглянули питання про місце і роль категорії істини у праві. Тепер слід торкнутися практики як загального критерію істинності всякого знання. Оскільки істина має об'єктивний характер, треба порівняти її з об'єктом, що його вона відображає, аби встановити, що відображено свідомістю правильно, а що — ні. Цього можна досягти лише у процесі матеріальної дії на навколишній світ — на предмети природи і процеси суспільного життя. Механізм дії практики як критерію істини має такий вигляд. Якщо зміни в об'єкті, зумовлені практичною дією на нього, виявляться тими, що їх ми передбачали, тобто ми досягнемо мети, то це означає, що вихідне розуміння було об'єктивно істинним.'Якщо ми будемо виходити з непра- Див.: Гончаренко В. Г., Бергер В. Є., Булига Л. П. та ін. Еспертизи в судовій практиці. - К., 1993. 326 вильних уявлень про об'єкт, то не отримаємо на практиці тих результатів, на які розраховуємо, і наші погляди на об'єкт доведеться переглянути, визнавши, що вони частково або повністю були хибними. При цьому, звісна річ, перевірку теорії за допомогою практики не можна розуміти як одиничний акт, що здійснюється безпосередньо після формування теоретичного положення. Поставлена свідомістю перед практикою ідеальна мета вимагає розглядати предмет під певним кутом зору і не здатна увібрати в себе повністю наявні уявлення про предмет. Отже, навіть повне здійснення поставленого завдання зовсім не означає такого ж повного доведення істинності вихідного положення. Крім того, слід пам'ятати: що загальнішою є теорія, то сильніше дається взнаки недостатність для її перевірки окремого акту практики. Перевірка теорії практикою здійснюється не лише в наступній, але й у попередній практиці. Перевірка попередньою практикою здійснюється у процесі створення теоретичних уявлень, коли практика виступає і як джерело знань, і як їх критерій. Перевірка теорії з допомогою практики являє собою процес, який значною мірою здійснюється вже під час створення нової теорії, коли кожний крок міркування перевіряється і підтверджується попередньою практикою. Не можна обминути й питання про співвідношення практичної перевірки і перевірки логічної, яка здійснюється у процесі мислення. Якщо засновки, тобто наявні знання, є істинними, і якщо міркування не містить логічних помилок, є коректним, то висновки повинні відповідати дійсності, бути істинними. На цій підставі інколи твердять про існування двох критеріїв істини — логічного і практичного. Правильні міркування (і математичні дії, що використовуються в процесі дослідження) є, певна річ, необхідною умовою для того, щоб досягти істини, але цієї умови недостатньо, оскільки вона ще не гарантує істинності висновків. Якщо засновки (хоча б один із них) є неправильними, то, виходячи з них, можна розвинути цілу систему помилкових уявлень, яка в логічному аспекті буде стрункою і несуперечливою. Закони логіки, її правила побудови міркувань складалися з часу становлення людини в її свідомості на основі та в процесі практики, неперервно проходячи в ній пере- 327 вірку. Логічний критерій в остаточному підсумку випливає з практики, остання служить його підґрунтям. Тому можна сказати, що є лише один критерій істинності знання — практичний, оскільки тільки він дає остаточну відповідь на запитання про відповідність знання дійсному станові речей. Розглядаючи практику як критерій правової істини, треба врахувати, що, на відміну від природознавства, соціальне пізнання взагалі більшою мірою визначається не взаємодією суб'єкта пізнання з природою, а практикою функціонування самого суспільства, підтримання нормальних соціальних відносин. Критерієм істини в галузі права є юридична практика. Істинність конкретної правової норми визначається репрезентативною саме для цієї державної вказівки юридичною практикою, динамічним її системним фрагментом, для якого характерні внутрішня єдність і достатня багатоманітність зовнішніх зв'язків. При цьому слід виходити з того, що критерієм істини служить не практика взагалі, а лише спеціально обрана суб'єктом і ним же інтерпретована практика. У критеріаль-ній дотично до істинності правових положень, зокрема юридичних норм, діяльності суб'єкта, дуже істотним є відбір практичного матеріалу для подальшої інтерпретації. Ще більш відповідальною є роль суб'єкта в об'єктивній інтерпретації відібраного соціально-правового практичного матеріалу. Ясна річ, що в такому виді соціальної практики, як юридична, не може не бути присутнім зіставлення її засобів і результатів із цілями самого суб'єкта перевірки. Тому взаємодія юридичної практики і пізнання у критері-альній діяльності завжди буде пов'язана зі значною часткою відносності й недосконалості. Тільки об'єктивно-історичний погляд на критеріальну юридичну діяльність розкриває її природу, знімає проблематичність об'єктивного критерію істинності норми права. За такого погляду норми права співвідносяться з панівною в певний час тенденцією прогресивного розвитку людства і людини. Прогресивна юридична практика — діяльність суспільства, внаслідок якої демократично змінюються і функціонують правові відносини та всебічно розвиваються суб'єкти права. Для розкриття і подальшого застосування прогресивної юридичної практики як критерію істинності норм права слід врахувати також її взаємодію з усією сус- 328 пільно-історичною практикою. Прогресивна юридична практика акумулює в собі у перетвореному вигляді фактично всі види соціальної діяльності, виступаючи єдиним цілим як граничний критерій істинності норм права. За справедливим зауваженням В. С. Нерсесянца, деформоване ставлення теоретиків до практичного життя, яке склалось і зміцніло в радянській державі, значною мірою зумовлене тим, що теорія, відірвавшись од державно-правової практики, протягом довгих років мала справу з певною заздалегідь заданою, ідеально-нормативною, належною "практикою"1. Внаслідок цього, з одного боку, реальна практика була позбавлена справжнього теоретичного усвідомлення та орієнтиру, з іншого — відбулося перетворення на критерій "істини" замість дійсної історичної практики її апріорно "правильного", ідеалізованого двійника, який позбавив теорію пізнавального потенціалу, а істину — її дійсного змісту. Тому Л. С. Явич мав підстави для такого твердження: "Істинність висновків юриспруденції не може встановлюватися на основі вузько прагматичного підходу, користі для даної хвилини і гаданої вигоди. Це особливо стосується фундаментальних положень загальної теорії права, які є результатом високого ступеня узагальнення і перевіряються у своїй істинності великими масштабами і достатньо довгими строками суспільно-історичної практики"2. Така особливість практики як критерію істини, певне, є наслідком діалектичного зв'язку її (практики) з теорією. Конкретна перевірка істинності норми права неможлива без правозастосування як особливого і в певному розумінні універсального способу реалізації юридичних норм. Безконфліктне, швидке, високоефективне застосування норми права є важливим свідченням його істинності. Якщо ж процес використання норми пов'язаний з різними труднощами, перешкодами, зупинками, то її зміст або форма (або і те, й те) неадекватно відображає предмет регуляції. Тут ідеться, насамперед, про перевірку істинності юридичних норм у розумінні забезпечення життєдіяльності суспільства. Див.. Нерсесянц В. С. Фшіософия права. — М., 1997. — С. 61—63. 2 Явич Л. С. Характер философских проблем правовой науки // Сов. государ-ство й право. - 1984. - № 7. - С. 18. 329 Якщо ж вести мову про роль норм права у розвитку потенціалу людини, то в цій площині їхня істинність перевіряється не лише правозастосовною практикою, а й усім соціальним життям, практикою функціонування самого суспільства та розвитку соціальних відносин. "Суспільні відносини, — писав Й. Неновський, — розвиваються (а не просто змінюються) лише тоді, коли в них дедалі повніше розгортається і здійснюється людська сутність"1. Суспільний прогрес виражається в тому, якою мірою людина вирізняється як визначальна продуктивна сила, чимраз повніше розкриваючи свої саме людські — духовні, творчі — властивості, якою мірою вона опановує як господар процес виробництва, постає над ним, виступаючи вже не стільки засобом, скільки метою виробництва. Далі, істина відіграє надзвичайно важливу роль не лише у правотворчості, а й у правозастосовній діяльності, зокрема в розслідуванні злочину. Можна сказати, що вона є метою цієї діяльності. Критерієм тут також виступає юридична практика. Правопорушення існують не ізольовано, не поза якоюсь практикою, а в ній самій, зачіпаючи різні її прояви, різні сфери людської діяльності (промисловість, сільське господарство, торгівлю, транспорт, зв'язок, управління, охорону здоров'я, науку, саме правосуддя тощо). Звісно, для розв'язання пізнавальних задач і встановлення істини у кримінальній справі під час розслідування доводиться звертатися до конкретних форм суспільної практики. У вужчому розумінні критерієм істини в розслідуванні є практика кримінально-процесуальної діяльності, що становить елемент усієї суспільної практики, зокрема практика органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, судів, громадських організацій у сфері боротьби проти злочинності. Контрольні запитання ф Що таке правова епістемологія? ф Які пізнавальні процеси мають місце у праві? ф Які Ви можете назвати основні етапи правового пізнання? ф Які Ви знаєте основні методи юридичного пізнання? ф Що є критерієм правової істини? 2 1 Неновский Н Право й ценности. - М., 1987. - С. 239. 330 Зміст Передмова........................ З Розділ І Вступ до філософії права. Предмет філософії права § 1. Сучасна дискусія про предмет філософії права .... 5 § 2. Сутність філософського підходу до права...... 9 § 3. Значення парадигми новітньої науки ' для розуміння права................. 11 § 4. Право як засіб реалізації загальнолюдських цінностей...................... 14 § 5. Зв'язок права з державою та громадянським суспільством.....................24 § 6. Визначення предмета правової філософії. Співвідношення філософії права з іншими філософськими та юридичними дисциплінами .... 27 Контрольні запитання.................ЗО Розділ II Методологія та інструментарій філософії права § 1. Філософія права як методологічна дисципліна .....................31 § 2. Аналіз філософсько-світоглядних концепцій і доктрин як методологічного інструментарію побудови філософії права..............39 § 3. Філософська антропологія як універсальна методологія правознавства.............. 56 § 4. Системний аналіз у філософії права......... 67 4.1. Сутність системного аналізу у філософії права . . 68 4.2. Основні напрямки системного аналізу у філософії права................74 Контрольні запитання.................87 Розділ III Історичні типи філософії права Тема І. Філософсько-правові вчення у Західній Європі в XV—XVIII ст................88 § 1. Цілісність історичних типів філософії права.....88 331 § 2. Філософсько-правова думка епохи відродження і реформації..................... 90 2.1. Перша революція в суспільствознавстві — Нікколо Макіавеллі ^.............. 90 2.2. Особливості праворозуміння Жана Бодена[^г ... 92 § 3. Філософсько-правові погляди мислителів Нового часу......................... 93 3.1. Теорія природного права Гуго Гроція ./ ^..... 94 3.2. Філософсько-правові позиції Т. Гоббса . <-< . . . . 96 3.3. Філософсько-правові погляди Джона Локка '. . . 101 3.4. Філософсько-правові ідеї Бенедикта (Баруха) Спінози .4................... 103 § 4. Філософсько-правові концепції західноєвропейського просвітництва XVIII ст..... 104 4.1. "Про дух законів" Шарля-Луї Монтеск'є <^'. . . . 104 4.2. Клод-Анрі Гельвецій............... 107 4.3. Уявлення про державу і право Жана- Жака Руссо У.................. 108 4.4. Філософсько-правові погляди Чезаре Беккаріа . . 111 4.5 Філософсько-правові погляди Лейбніца $.,..... 114 Контрольні запитання................. 127 Тема II. Філософсько-правові вчення в Західній Європі кінця XVIII — середини XIX ст............ 128 § 1. Філософсько-правові позиції Іммануїла Канта л . . . 128 § 2. Теоретична концепція права Йогана-Готліба Фіхте................ 135 § 3. Філософсько-правові погляди Г.-В.-Ф. Гегеля . '. . . . 137 § 4. Критична філософія права К. Маркса і Ф. Енгельса .................... 145 § 5. філософсько-правове вчення Ієремії Бентама. Філософсько-правові погляди Джона-Стюарта Мілля . 151 § 6. Історичні теорії права................ 154 6.1. Теорія права як прояв народного духу в історії Фрідріха-Карла фон Савіньї....... 154 Контрольні запитання................. 157 Тема III. Філософія права XX століття.......... 159 § 1. Загальна характеристика філософії права XX століття..................... 159 332 § 2. Неокантіанська філософія права........... 164 § 3. Філософія права неогегельянства........... 169 § 4. Новітня філософія права Німеччини в контексті світової філософії права: ретроспективний погляд . . 174 § 5. Права людини в контексті зах^.чоєвропейського права........................ 185 5.1. Поняття прав.................. 185 5.2. Ієрархічний порядок суспільства......... 186 5.3. Соціальна основа прав людини.......... 186 5.4. Форми громадянського суспільства........ 187 5.5. Генезис ідеї невід'ємних прав людини....... 189 5.6. "Природна людина" просвітників......... 190 5.7. Основоположні права людини.......... 191 5.8. Примат прав людини над законодавством..... 193 5.9. Міжнародні документи з прав людини...... 194 § 6. Філософія права України.............. 195 Контрольні запитання................. 207 Розділ IV Право як феномен культурно-цивілізаційного процесу § 1. Цивілізація як конкретно-історичне буття культури ...................... 209 § 2. Генезис уявлень про право і законність у процесі становлення цивілізаційних основ суспільства .... 218 § 3. Право, правова держава, громадянське суспільство як досягнення цивілізації.............. 227 § 4. Право і релігія, держава і церква .......... 238 4.1. Релігія і право як форми духу.......... 240 4.2. Релігійні витоки держави і права......... 245 4.3. Релігійні норми і право.............. 249 4.4. Церква в системі державно-правових режимів . . 257 4.5. Правовий режим церкви в Україні........ 261 Контрольні запитання................. 265 Розділ V Особистість і право (правова антропологія). Гуманістична природа права § 1. Правова антропологія як галузь філософії права. Соціологічний та антропологічний підходи до особистості та її цінностей............ 266 333 § 2. Особистісна цінність права та її структура...... 273 § 3. Права людини як безпосередній вираз особистісної цінності права............. 282 § 4. Реалізація особистісної цінності права у правовій державі....................... 285 Контрольні запитання................. 290 Розділ VI Правова епістемологія: істина у правотворчості та правозастосуванні § 1, Загальна характеристика правової епістемології. Категорія істини як центральна категорія правової епістемології .................... 291 § 2. Пізнавальні процеси у правотворчості........ 294 § 3. Істина як мета правозастосовної діяльності..... 299 § 4. Основні етапи, рівні та методи пізнання у праві . . . 311 § 5. Правова практика як критерій правової істини .... 326 Контрольні запитання ................. 330 Навчальне видання ФІЛОСОФІЯ ПРАВА Навчальний посібник Юрінком Інтер — редакція наукової та навчальної літератури Відповідальна за випуск ТА. Яскажук Редактор Г.В. Латник Коректор ВЛ. Резкік Комп'ютерний набір Л.М. Сисоєва Комп'ютерна верстка Т.М. Виноградова Художнє оформлення 0.0. Кротков Підписано до друку 24.02.2000. Формат 84x108/32. Папір офсетний № 1. Гарн. Тайме. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 25,2. Обл.-вид. арк. 18,5. Наклад 5000. Зам. № 0-58. Ціна договірна. Оригінал-макет виготовлено комп'ютерним центром СП "Юрінком Інтер". 04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 31-6 (свідоцтво про реєстрацію № 07276 від 12.11.98.) Віддруковано в АТ "Київська книжкова фабрика" 01054, Київ, вул. Воровського, 24 Філософія права: Навч. посіб. / О.О. Бандура, Ф56 С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. — К.: Юрінком Інтер, 2000. - 336 с. І5ВМ 966-7784-06-1 Навчальний посібник підготовлений авторським колективом кафедри філософії Національної академії внутрішніх справ України відповідно до програми курсу "Філософія права". У . посібнику подається визначення предмета філософії права, спів-ставляються різні погляди на предмет філософії права. Особлива увага приділяється методології та інструментарію філософії права, розкриваються її історичні типи крізь призму правової антропології та епістемології, право розглядається як продукт культурно-цивілізаційного процесу. ББК 67.0я73 |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ |
Марчук А. І. МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України |
|
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ М.І. Козюбра (Конституційний суд України); д-р іст наук, проф. О. В. Кузьминець (Національна академія внутрішніх справ України);... |
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ... Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв’язками ) |
|
Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх... «Диференційна психологія» перезатверджені на засіданні кафедри психологічних дисциплін (протокол № від 2013 року) для студентів третього... |
Наукові напрями роботи конференції МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ |
|
Міністерство освіти і науки України Національна академія наук України Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 07. 06. 2000 N 773 (773/2000),... |
ГОСПОДАРСТВА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО |
|
Конспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських... МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО |