|
|
Скачати 492.02 Kb.
|
|
Найкориснішою стратегія конкуренції виявляється у зазначених нижче ситуаціях: — результат є дуже важливим для вчителя, який переконаний, що іпровадження його рішення значно поліпшить ситуацію; — учитель має більші, ніж учень, можливості для прийняття і впро¬вадження рішення; — рішення потрібно виробити і виконати дуже швидко; - учитель відчуває, що у нього немає іншого вибору і йому нічого ірачати; - учитель перебуває у критичній ситуації, що потребує миттєвого реагування; - учитель не може дати зрозуміти іншим людям, що розгубився, ІОтрапив у безвихідь; хтось інший може стати лідером; - учитель мусить прийняти нестандартне рішення і почати діяти. Стратегія уникнення не усуває суперечності, що спричинила конфлікт. Є суперечності, які, тривалий час залишаючись нерозв'язаними, тільки поглиблюються. Тому рано чи пізно конфлікт може спалахнути з новою руйнівною силою. Проте ця стратегія може бути корисною в таких ситуаціях: — порушена проблема не дуже важлива, вчитель не хоче витрачати сили на її розв'язання; — учитель відчуває, що не має рації, і розуміє слушність пози ції іншої людини, або ця людина має більшу владу і не бажає поступа тися; — учитель змушений спілкуватися з дуже складною людиною і ба чить, що подальша взаємодія призведе до ще більшого ускладнення; — для розв'язання проблеми немає достатньої інформації або вчи тель не знає, що можна зараз іще зробити, а приймати рішення поспіхом немає потреби; — напруженість ситуації дуже велика, треба зупинити нагнітання негативних емоцій. Стратегія пристосування може мати негативні наслідки для розвит ку особистості вчителя. Звикнувши пристосовуватись до інших, він може втратити почуття самоповаги. Крім того, прагнення однобічно розгля дати конфлікт може призвести лише до погіршення взаємин. Педагої також втрачає можливість впливати на ситуацію, обстоювати свої по гляди, цінності, він переживає образу, невдоволення через необхідність поступатися. Цей стиль недоцільний також тоді, коли партнер у взаі модії не бажає поступатися, не цінує зробленого для нього. Найкориснішою вона може бути за таких умов: — учителя не дуже хвилює те, що сталося, результат; — учитель прагне зберегти мир, добрі стосунки з партнером; — учитель відчуває, що важливіше зберегти добрі стосунки, ніж розпочинати боротьбу за самоутвердження, за свої права; — учитель знає, що відповідний результат дуже важливий для іншої людини; — учитель знає, що в цьому разі рацію має інша людина; — учитель вважає, що інша людина дістане гарний урок, якщо їй зараз поступитися. Співробітництво як стиль взаємодії у психологічному плані є найефективнішим, але звернення до нього, як уже зазначалося, потребує значно більше часу, ніж інші стратегії. У педагогічній діяльності впровадження стратегії співробітництва ускладнюється тим, що учень не завжди має змогу взаємодіяти як рівний. Тому вчитель мусить не лише сам прагнути до взаємодії, а й створюва ти умови для залучення до цього процесу учня, подолання його опору або невміння чи небажання взаємодіяти. Стратегія співробітництва є найдоцільнішою в таких ситуаціях: — коли розв'язання проблеми є справою дуже важливою для обох сторін; — між ними встановлені або повинні встановитися тісні, тривалі, взаємозалежні стосунки; — учитель має час на розв'язання проблеми; — обидві сторони добре обізнані з проблемою, потребами та інтере¬сами партнерів у взаємодії; — обидві сторони прагнуть досягти найкращого результату; — особи, втягнуті в конфлікт, мають однакові сили, владу та можли¬вості, тому мусять разом шукати шляхи до розв'язання проблеми. Компроміс як стиль вирішення життєвих проблем, тобто відмова від досягнення значущих для людини результатів, не минає безслідно; по-ступаючись в усьому, вона не заявляє про себе як про рівноправного партнера у взаємодії, принижує себе в очах іншої сторони, яка не завжди В змозі оцінити цей альтруїзм. Однак стиль компромісу може бути й корисним, особливо в таких ситуаціях: — учитель бажає якомога швидше вирішити проблему, але у нього бракує часу на подолання опору іншої людини; — обидві сторони мають однакову владу, але протилежні інтереси; — учителя може задовольнити часткове розв'язання проблеми; — інші підходи для розв'язання проблеми виявилися неефективними; — проблема не має великої ваги або вчитель може змінити попе- ню мету; — компроміс дає змогу зберегти стосунки; — інша сторона має більшу владу і йде назустріч лише після певних поступок. Майбутньому педагогові важливо зрозуміти, що будь-який стиль ефективний лише у відповідних ситуаціях. Він повинен уміти успішно користовувати кожний з них, враховуючи конкретні обставини. Загалом треба і поступатися, і йти на розумний компроміс, і встановлювати партнерські стосунки, і водночас обстоювати власну позицію, І розширювати коло своїх стратегій, робити вибір на користь ситуа-, а не діяти за єдиним стандартом. 5. Алгоритм аналізу педагогічних ситуацій і вирішення педагогічних задач АНАЛІЗ - це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей. Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості. Аналіз — розчленування предмету пізнання, абстрагування його окремих сторін.
ЗАДАЧА ПЕДАГОГIЧНА - виявлення суперечностей в навчально-виховному процесi, якi враховує вчитель, стимулюючи розвиток особистостi. Це педагогiчна мета, задана в певних умовах. [Словник термiнологiї з педагогiчної майстерностi / Гол.ред. Н.М.Тарасевич. - Полтава, 1995. - С.28]. ПЕДАГОГIЧНА ЗАДАЧА - це мета, що ставиться у певних умовах [Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - 2 изд. - М.: Политиздат, 1977. - С.107 ]. ПЕДАГОГIЧНА ЗАДАЧА - це система, обов'язковими компонентами якої є: а)предмет задачi, що знаходиться у вихiдному станi; б)модель, яка вiдображає стан предмета, що вимагається умовою задачi [Балл Г.А. Теория учебных задач. - М.: Педагогика, 1990. - С.32]. ПЕДАГОГIЧНА ЗАДАЧА - результат усвiдомлення суб'єктом дiяльностi мети, умов i проблеми дiяльностi, виявлення суперечностей мiж вiдомою метою задачi i невiдомими шляхами досягнення цiєї мети [Спирин Л.Ф. Теория и технология решения педагогических задач. - М., Российское педагогическое агентство, 1997. - 174 с., с.26]. У педагогічній теорії та практиці використовуються такі види педагогічних задач: 1. задачі-ситуації, в яких описано типові випадки, факти, явища, що мали місце в практичній роботі, а також задачі-описи педагогічного досвіду, умов у яких проходить навчально-виховний процес. 2. задачі-завдання з педагогічної практики, що охоплюють різні сторони педагогічного досвіду, виховної роботи і даються на тривалий час. Розв’язуючи їх студенти виконують практичні завдання, проводять спостереження, опрацьовують зібрані матеріали, які узагальнюються у навчальних проектах. 3. Інформаційно-проблемні тексти – завдання з запитаннями до них відносно пояснення понять і висловлювань, систематизації знань і обґрунтування висновків. Розв’язуючи педагогічні задачі першого виду, студенти знайомляться з конкретними подіями і випадками, які відбувалися у навчально-виховному процесі. На цьому етапі відбувається не лише актуалізація студентських знань, а й уміння використовувати знання у конкретній ситуації, визначається педагогічна позиція студента, а також вміння співпереживати, прогнозувати розвиток подій та поведінку дійових осіб. Такі задачі, зазвичай, не мають конкретних розв’язків, однак рішення їх потребує розумової активності, високого рівня виконання таких розумових операцій, як аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Все це безпосередньо впливає на розумовий розвиток студентів та їхні спеціальні здібності, які формуються у процесі постійного проектування теоретичних знань на практичний результат. Аналіз педагогічних задач-ситуацій здійснюється за таким планом: 1) аналіз обставин, що зумовили певну ситуацію; 2) характеристика суб’єктів навчально-виховного процесу; 3) визначення мети (чого треба було досягти, що визначити, встановити); 4) розв’язування задачі (вибір можливих варіантів розв’язування, раціональних форм і методів виховання, доведення їх доцільності, обґрунтування власних висновків). Наведемо приклад задачі-ситуації та шляхи її розв’язання. «До нас у 8 клас прийшов новий учень Максим Н. Маленький, запальний, дуже рухливий і непосидючий. Хлопчик ніяк не міг увійти в колектив, зав’язати дружні стосунки з ровесниками, хоч для цього він намагався зробити усе. Наприклад, відчайдушно відстоював свою правоту у суперечці, навіть бився, намагався довести цим, що він сильний, і, звичайно найчастіше виходив потерпілим. У пошуках ефективних способів самоутвердження Максим вдавався до грубості, запобігаючи перед лідерами. Брав на себе чужу провину, вихвалявся вмінням курити…» Аналізуючи цю задачу, студент повинен з’ясувати, що спонукало учня до таких вчинків, дати їм психолого-педагогічне обґрунтування, визначити позицію вчителя і методику його виховного впливу на учня з розрахунком на те, що він стане активним учасником навчально-виховного процесу, тобто обов’язково буде використана його активність і прагнення до самоутвердження. Дана задача дає підстави зробити і ширше узагальнення, наприклад говорити про рушійні сили розвитку дитини і способи формування рис її характеру (через зв’язки з навколишнім середовищем, спрямування активності, сприяння в подоланні суперечностей при виборі шляхів задоволення потреб) . Розв’язування задач-ситуацій цінне тим, що виробляє у студентів психологічну уважність, орієнтує їх на з’ясування мотивів поведінки учнів, раціональний добір виховних засобів. Крім того, активізується пізнавальна активність студентів, виробляється така важлива професійна риса як уміння розглядати умови, мету, засіб і результат виховного впливу в нерозривній єдності. Наступний, складніший вид педагогічних задач – це задачі, які доводиться розв’язувати студентам у процесі педагогічної практики в школах. Такі задачі вимагають швидкого осмислення, прийняття логічного рішення й оперативного втручання. Звичайно, що зустрічаючись з такими задачами у ході педагогічної практики, студент відчуває труднощі у виборі правильного варіанта її розв’язання. Найчастіше у стереотипних ситуаціях майбутні педагоги послуговуються алгоритмами, які вироблені ще з часів їхнього шкільного життя(«розбив шибку – негайно до директора; приведи батьків до школи», «заважаєш на уроці –зауваження в щоденник» тощо). Тому під час проведення інструктажів з педагогічної практики, вважаємо за доцільне, надавати студентам письмові методичні рекомендації, де описано найбільш типові факти, явища, узагальнено педагогічний досвід учителів, щодо успішного розв’язування різних педагогічних задач. Наведемо приклади деяких педагогічних задач з педагогічної практики і методику їх розв’язання. Як згуртувати дитячий колектив, як ним керувати, спираючись на актив? Як при цьому використовувати вікові особливості підлітка (прагнення до самоутвердження, бажання здаватися дорослим, обмеженість досвіду)? Практичне визначення мети виховного заходу. Як створити ситуації успіху? Від чого залежить дисципліна в класі? Які вміння потрібні для того, щоб ефективно керувати поведінкою учнів на уроках? З чого складається авторитет учителя? Зауважимо, що розв’язання кожної з цих педагогічних задач на практиці вимагає від студента максимуму розумових і вольових зусиль, самостійності, творчості, пошуку оптимальних виховних методів і прийомів, постійної рефлексії. Окрім цього, доцільно наголосити, що у студентів слід сформувати глибоке переконання в тому, що успішно розв’язувати навчально-виховні задачі в сучасній школі може лише той педагог, який досконало володіє педагогічною майстерністю. Задачі третього виду – інформаційно проблемні тексти, що допомагають студентам краще зрозуміти теоретичні знання, активізувати пізнавальну діяльність, розвивають критичне мислення. Знання, які одержують студенти на лекційно-практичних заняттях, а також у процесі самостійної роботи, мають бути переосмислені, підкріплені власними судженнями та висновками. Наприклад, студентам пропонується з’ясувати причини явища, співвіднести його з методами і принципами виховання. «Чому ж трапляється так, що через 2 – 3 роки навчання в школі дитина з свіжою, яскравою уявою, з гострою пам’яттю, з чутливою емоційною реакцією на явища навколишнього світу ніяк не може запам’ятати граматичне правило, чому вона важко запам’ятовує правопис слова «степ», скільки буде шість на дев’ять?» (В.О. Сухомлинський). Зауважимо, що розв’язування інформаційно-проблемних педагогічних задач вимагає від студента не лише фахових та психолого-педагогічних знань, а й використання власного життєвого досвіду, вміння самостійно оцінювати проблемні ситуації, робити власні висновки, що сприяє глибшому усвідомленню і запам’ятовуванню навчального матеріалу. Окрім того, зазначимо, що яку б кількість та різноманітність педагогічних задач не було запропоновано студентам для розв’язання, практично неможливо передбачити усі ситуації, з якими вони зустрінуться у педагогічній діяльності. Саме тому, для майбутнього педагога важливо не те, скільки алгоритмів опанував він, розв’язуючи уявні педагогічні задачі, а те як навчився бачити, відчувати, розуміти педагогічну ситуацію, активізувати теорет Пам'ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій:
Наведемо кілька ситуацій із реального шкільного життя й способи їх розв'язання:
Школа - це зменшена модель дорослого життя: вона вчить не тільки базових наук, але й уміння будувати взаємини з людьми. Іноді - через сварки і біль з'ясовуються взаємини. Конфлікти вчителя й учня не можна пускати на самоплив і сподіватися, що все розв'яжеться саме собою. Роздмухувати конфлікт теж непродуктивно, а потрібно зуміти погасити його в зародку. Чим швидше його розв'язати, тим менший негативний наслідок він залишить у житті дитини. А для цього потрібно уважно вислухати версії обох сторін. Як приклад наведемо кілька типів учнів початкової школи, можливі проблеми в роботі з ними й шляхи розв'язання наведених педагогічних ситуацій (до речі, ці сторінки не завадить показати батькам своїх учнів, адже поради, які ми пропонуємо, корисно реалізовувати як у школі, так і вдома, отже, слід зробити батьків своїми однодумцями у справі виховання дітей). |
|
Закономірності, принципи та прийоми організації процесу взаємодії педагога з учнями Мета та завдання навчальної дисципліни – формування у студентів знань, умінь організації процесів навчання й виховання як педагогічної... |
Завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій, професор Івано-Франківського... Ключові слова: інновації, технологія, технологія проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу |
|
Технологія спільного проектування як прийом педагогічної техніки навчання Так і технологія спільного проектування є синтез позитивних напрацювань шкільного виховання, допомагає вирішувати актуальні завдання... |
2 Технологія VS. Net-Eclipse. Інструкція з використання технології... Технологія VS. Net-Eclipse. Інструкція з використання технології методу взаємодії цих середовищ |
|
КУРС ЛЕКЦІЙ для студентів спеціальностей 091700 «Технологія зберігання,... «Технологія зберігання, консервування та переробки молока» і «Технологія жирів і жирозамінників» напряму 0917 «Харчова технологія... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ... «Технологія зберігання, консервування та переробки молока» і «Технологія жирів і жирозамінників» напряму 0917 «Харчова технологія... |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Повна вища освіта (магістр, спеціаліст) за напрямом підготовки “Харчова технологія та інженерія” (спеціальність “Технологія харчування... |
Основні категорії дидактики Сутність педагогічної діяльності. Структура педагогічної діяльності. Специфіка педагогічної діяльності |
|
Конструювання та технологія радіоелектронних засобів Конструювання та технологія виготовлення монтажних плат та блоків аналогових пристроїв |
План Об’єктно-орієнтована технологія. Case-технологія Література: Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч посіб. 3-тє вид., перероб.... |