Філософія техніки: історія становлення та предмет вивчення

Індустріальному суспільству

Постіндустріальне суспільство

Інформаційне суспільство

• 
  збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
  
• 
  зростання числа людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;
  
• 
  зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних та господарських відносинах;
  
• 
  створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
  

• 
  Станом на кінець 2005 року європейські дослідники статистики «інформаційного суспільства» зробили висновок, що «концептуальне визначення інформаційного суспільства лишається неяснимТому поняття «інформаційне суспільство» і концепція вимагають уточнення і наразі придатні для опису лише теоретично можливих майбутніх змін в суспільстві.
  

Хвильова концепція розвитку суспільства

• 
  Перша хвиля - це суспільство після аграрної революції, що прийшло на зміну первісним мисливцям-збирачам.
  

• 
  Основними рисами суспільства другої хвилі є: нуклеарна сім'я; система освіти, створена на зразок промислового виробництва; і корпорації.
  

• 
  Третя хвиля - це постіндустріальне суспільство, риси якого можна спостерігати у розвинутих країнах, починаючи з середини 50-х рр. ХХ ст. Для характеристики цього суспільства Тофлер підбирає багато слів, а також терміни придумані іншими людьми. Наприклад - інформаційне суспільство, що передбачає демасифікацію, різноманітність, виробництво продукції базованої на знаннях, і прискорення змін.
  

Хвильова концепція Тофлера

Перша хвиля — аграрна

• 
  вкрай повільне економічне зростання;
  
• 
  повільне, але невпинне зростання кількості населення;
  
• 
  низький рівень споживання у переважної більшості населення — на межі фізіологічного мінімуму;
  
• 
  поділ праці існував у досить простих формах, хоча й виділилося до 300І специфічних ремесел;
  
• 
  основним видом енергії була сила м'язів людини та тварини;
  
• 
  головним засобом виробництва була земля, яку обробляли 80—97% населення;
  
• 
  основний соціальний конфлікт — навколо проблем землеволодіння таї землекористування;
  
• 
  структура суспільства була жорстко ієрархічною і задавалася переважно неекономічними факторами — походженням, належністю, силою, владою, авторитетом тощо;
  
• 
  соціальна та просторова мобільність практично були відсутні.
  

Друга хвиля — індустріальна

• 
  Друга хвиля цивілізації почала підійматися в XVI ст. і привела до створення у другій половині XIX ст. індустріальної цивілізації.
  

• 
  швидке економічне зростання;
  
• 
  значне зростання чисельності населення;
  
• 
  зростання споживання, рівня та якості життя (ці процеси характеризувались нестабільністю, циклічністю та нерівномірністю за країнами та регіонами);
  
• 
  розподіл праці досяг дуже високого рівня;
  
• 
  основний вид енергії — механічна (парові двигуни, двигуни внутрішнього згоряння та різноманітні генератори);
  
• 
  головний засіб виробництва — промисловий капітал: будівлі, машини та обладнання; в промисловості зайнято 45—65% працездатного населення;
  
• 
  основний соціальний конфлікт — між працею і капіталом;
  
• 
  соціальна структура суспільства опирається на майнові фактори і формально не є жорстко ієрархічною;
  
• 
  соціальна та просторова мобільність суттєво зросли.
  

Третя хвиля — постіндустріальна

• 
  суттєво знижуються темпи економічного зростання, але воно стає більш рівномірним;
  
• 
  різко знижуються темпи зростання населення, а в окремих країнах, наприклад в Україні та інших пострадянських державах, навіть є від'ємні;
  
• 
  рівень споживання перш за все у високорозвинених країнах характеризується переходом від «кількості» до «якості» життя, від «суспільства масового споживання» до пошуку шляхів якісного вдосконалення умов життя людини;
  
• 
  знижується рівень спеціалізації, і все більшим попитом користуються спеціалісти «широкого профілю»;
  
• 
  основний вид енергії поки що важко визначити, але зрозуміло, що це буде один із нетрадиційних, альтернативних видів — ядерна (а можливо й не обов'язково), сонячна, геотермальна, енергія вітру, хвиль, припливів-відпливів або ще будь-яка інша, поки що невідома;
  
• 
  головним засобом виробництва стають наукові знання, інформація, де буде зайнято від 55 до 75 відсотків працездатного населення;
  
• 
  основний конфлікт — між знанням та некомпетентністю;
  
• 
  паралельно змінюються і соціальна структура суспільства — на місце класового поділу приходить професійний;