ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ” для студентів ІІІ курсу Павлоград


НазваОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ” для студентів ІІІ курсу Павлоград
Сторінка1/12
Дата15.03.2013
Розмір1.95 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Економіка > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


Західнодонбаський інститут економіки і управління

Кафедра економіки підприємства

.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ

І СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”

для студентів ІІІ курсу

Павлоград

2007

Конспект лекцій з дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” для студентів ІІІ курсу. - Павлоград: ЗПІЕУ, 2007.

Укладач: викладач кафедри економіки підприємства, Крупська Н.С.

Рекомендовано до печатки рішенням Методичної Ради ЗПІЕУ. Протокол № 3 від 28.11. 2007 р.


Рецензенти:

Ковальов В.М., д. е. н., професор (УІПА, зав. кафедрою економіки підприємства і маркетингу)




Новікова Л. М. канд. пед. наук, ЗПІЕУ

В опорному конспекті конкретно і стило висвітлено питання, які розкривають основні положення та найважливіші особливості відносин на ринку праці, висвітлено теоретико – методологічні та соціально – економічні аспекти сучасних проблем економіки праці й соціально – трудових відносин в Україні.

Опорний конспект складено на підставі Освітньо-професійних програм підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напрямку 0501 – «Економіка і підприємництво» Міністерства освіти та науки України та типової програми КНЕУ.

ЗМІСТ

Стор.

Вступ

4

Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни

5

Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал підприємства

17

Тема 3. Соціально – трудові відносини як система

27

Тема 4. Соціальне партнерство

34

Тема 5. Ринок праці та його регулювання

45

Тема 6. Соціально – трудові відносини зайнятості

60

Тема 7. Організація і нормування праці

75

Тема 8. Продуктивність і ефективність праці

96

Тема 9. Політика доходів і оплати праці

116

Тема 10. Планування праці

139

Тема 11. Аналіз, звітність, аудит у сфері праці

151

Тема 12. Моніторинг соціально – трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально – трудових відносин


166

Тема 13. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально – трудових відносин


177

Список використаних джерел

187

ВСТУП
В умовах переходу економіки України на ринкові форми функціонування найбільш істотні зміни відбуваються в сфері соціально-трудових відносин. Питання й проблеми, які тут виникають, надзвичайно гострі і складні, оскільки зачіпають інтереси всього населення країни. Вирішення цих питань вимагає фахівців нового типу мислення, фахівців з економічним світоглядом, які здатні розуміти й осмислювати економічні процеси і явища, які відбуваються в соціально-трудовій сфері, володіють економічними методами регулювання трудових відносин.

Кожен об'єкт ринкового господарства одночасно є й суб'єктом трудових відносин. Тому від знання економічних законів і закономірностей функціонування ринку праці у великій мірі залежить ефективність використання такого важливого виробничого ресурсу як робоча сила, а також й успіх підприємця, і рівень життя населення країни.

Це спричиняє об'єктивну необхідність придбання фундаментальних знань основних положень економіки праці майбутніми фахівцями в галузі економіки, фінансів, маркетингу й бізнесу, що є головною метою даного опорного конспекту.

ТЕМА 1

ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

1.1. Праця як об'єкт дослідження і вивчення

1.2. Предмет і завдання дисципліни

1.3. Характеристика компонентів процесу праці

1.4. Економіка праці в системі наук

    1. Історичний напрямок економічної думки раціональної організації праці та управління людськими ресурсами


1.1. Праця як об'єкт дослідження і вивчення
Економіка праці – це наука про працю.

Праця – це складне і багатоаспектне явище, є основою існування людини, визначає його місце в суспільстві, служить однієї з найважливіших форм самовираження й самоактуалізації, тому вона повинна бути організована таким чином, щоб адекватно відображати ці особливості людини, забезпечувати відповідний розмір винагороди.

Праця (labour) – це свідома, доцільна діяльність людини, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, надання різноманітних послуг.

Особливості праці як об'єкта дослідження й вивчення полягають у тому, що:

по-перше, праця - це доцільна діяльність людей по створенню благ і послуг, яка повинна бути ефективною, раціональною, економічно – організованою;

по-друге, вона є однією з основних умов життєдіяльності не тільки окремого індивіда, але й суспільства в цілому, фактором функціонування будь-якої організації (підприємства);

по-третє, вона не може розглядатися як товар, оскільки товаром є не вона сама, а послуга праці;

по-четверте, у процесі праці форматується система соціально-трудових відносин, які становлять стрижень суспільних відносин на рівні народногосподарського регіону, фірми й окремих індивідів.

Праця за своєю природою є суспільною, соціально корисною діяльністю. Так само суспільною праця є і за характером, оскільки базується на поділі та кооперуванні, співробітництві та конкуренції, власності на робочу силу, що зрештою визначається системою виробничих відносин.

За змістом праця є матеріальним процесом, який відбувається між людиною і природою, а за своїм характером вона є суспільним явищем, тобто процесом взаємовідносин між людьми в їх суспільному впливі на природу. Праця являє собою єдність трьох складників:

- самої праці як доцільної діяльності;

- предмета праці (те, на що спрямована праця);

- знарядь праці (річ, або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці).

Виготовлення й застосування знарядь є вирішальною ознакою праці. По відношенню до речей (знарядь і предметів праці) людина виступає як суб`єкт діяльності, а стосовно інших людей – як особистість.

Трудові дії працівника, спрямовані на зміну властивостей предмета праці за допомогою знарядь праці, називаються предметними діями. Вони безпосередньо пов`язані з фізіологічною активністю та психічною діяльністю працівника.

Отже, трудова діяльність виступає в єдності трьох аспектів:

  • предметно-дієвого;

  • фізіологічного;

  • психологічного.

Предметно-дієвий аспект праці пов`язаний з виконанням певної системи рухів і дій, спрямованих на зміну станів або властивостей предмета праці з метою його перетворення на продукт праці. Предметно-дієвий аспект праці виступає як її зовнішня (фізична) сторона.

Фізіологічний аспект праці виявляється в тому, що вона як соціальне за своєю суттю явище має природну передумову – використання фізіологічних функцій працівника для створення тих чи інших соціальних цінностей. За несприятливих, важких умов праці можливі перенапруження фізіологічних систем і патологічні зрушення, тоді як оптимальні умови є фактором підвищення працездатності людини. Отже, процес праці – це фізіологічний процес витрачання людської енергії.

Психологічний аспект праці пов`язаний з тим, що предметні дії працівника визначаються й регулюються внутрішньою (психічною) діяльністю – пізнавальною, мотиваційною, емоційною.

Залежно від співставлення м`язових і нервових навантажень працівника всі види праці поділяються на 9 великих груп:

  1. Праця, яка вимагає значних витрат енергії та великих м`язових зусиль (ливарники, ковалі, вантажники і т.і.);

  2. Праця, що характеризується рухами без значних м`язових зусиль (формувальники, штампувальники);

  3. Праця, що вимагає значних м`язових зусиль і напруження зорового та рухового аналізаторів (слюсарі-складальники, ремонтні робітники);

  4. Праця, що вимагає м`язових зусиль середньої інтенсивності, високої координації рухів, точних вимірювань і розв`язання розумових завдань (верстатники);

  5. Праця, що виконується в установленому темпі й супроводжується одноманітними рухами (складальники машин на конвеєрних лініях);

  6. Праця, пов`язана зі спостереженням за роботою машин або за виробничим процесом (оператори на автоматичних лініях);

  7. Праця, пов`язана з розв`язанням комплексних завдань налагодження верстатів згідно з наявними програмами (наладчики);

  8. Праця, пов`язана з переробкою інформації, яка надходить від сигнальних пристроїв, і необхідністю прийняття термінових відповідальних рішень (оператори за пультами керування, керівні працівники);

  9. Праця, пов`язана з творчою діяльністю.



1.2. Предмет і завдання дисципліни
Предмет економіки праці й соціально-трудових відносин - це праця як доцільна діяльність людей, яка завжди й одночасно є взаємодією між людиною й природою, а також відносинами між людьми в процесі виробництва.

Соціально-трудові відносини в соціальній ринковій економіці різко підвищують ступінь складності теоретичних і практичних знань у сфері економіки праці через необхідність об'єктивного відбиття в них інтересів суб'єктів соціального партнерства.

Питання про змістовну трансформацію економіки праці і її структуризації за етапами навчання в сучасних умовах повинно вирішуватися з урахуванням досягнень світової науки в соціально-трудовій сфері й закордонній педагогічній практиці.

Економіка праці досліджує фактори, які визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестиції в людський капітал, співвідношення безробіття й інфляції, вплив профспілок на ринок праці й т.і. Цим визначається й зміст економіки праці як дисципліни.

Мета курсу:

- надати уяву про процеси, які відбуваються в соціально-трудовій сфері держави: змінах у зайнятості, формуванні й розвитку нових соціально-трудових відносин, функціонування ринку праці, про сучасні підходи й управління людськими ресурсами, про зміст й елементи організації праці, оцінка його ефективності й оплати, місце й роль МОП;

- підвищити на цій основі адаптованість до ринку праці, допомогти ефективно включитися в систему нових соціально-трудових відносин.

1.3. Характеристика компонентів процесу праці
Працездатність – здатність організму людини витримувати навантаження (м`язові, нервові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці. Згідно з теорією функціональної системи, розробленою П.К.Анохіним, будь-яка робота являє собою завдання перед організмом в цілому. Її виконують всі функціональні одиниці: рецептори, нервові клітини і нерви, органи і системи життєзабезпечення. Тому працездатність – це здатність клітин, тканин і органів до психофізіологічної дії. Загальний рівень працездатності конкретної людини визначається такими факторами, як:

  • стан здоров`я;

  • м`язова сила і витривалість та їх співвідношення;

  • властивості нервових процесів (сила, рухливість, врівноваженість);

  • біоенергетичні процеси і резерви організму;

  • психічні функції.

Загалом вона залежить від віку, статі, соціально-економічних умов життя та праці людини.

Загальний рівень працездатності, характерний для конкретної особи, є досить стабільним, а зміни його відбуваються повільно і мають тривалий характер. З огляду на це розрізняють повну, часткову та залишкову працездатність.

Під повною працездатністю розуміють здатність людини до праці без обмежень, а під частковою – з певними обмеженнями. Залишкова працездатність характерна для осіб старшого віку і зумовлена зменшенням фізіологічного потенціалу внаслідок старіння. Наявність її дозволяє людям пропонувати свої послуги на ринку робочої сили.

Загальна працездатність реалізується в процесі роботи через професійну працездатність, яка залежить від трудових навантажень, умов виробничого середовища, професійної підготовки і професійної придатності до даного виду праці, мотивації. Ці фактори зумовлюють трудове напруження.

Типова зміна працездатності протягом робочої зміни наведена на рис.1.1.
а – час входження в роботу; b – стійка працездатність; с – зниження працездатності; d – емоційний порив.
Отже, працездатність можна визначити як максимальну ефективність діяльності людини при такому рівні функціональної мобілізації, яка не викликає перенапруження організму.

Провали на кривій працездатності викликані виробничою втомою, яку можна визначити як тимчасову втрату працездатності внаслідок інтенсивної або тривалої роботи, яка проявляється в зниженні кількісних і якісних показників роботи і погіршенні координації робочих функцій. Причиною втоми є критична величина затрат функціональних ресурсів і формування нейрофізіологічного конфлікту між діяльністю і відновлювальними процесами, загострення якого супроводжується дискоординацією і дефіцитом тонізуючої нервової імпульсації. За біологічною суттю втома являє собою пристосовану захисну функцію організму.

НТП та розподіл праці викликають збільшення монотонності праці, що також приводить до зниження працездатності. Важливим мотивом високопродуктивної праці є змістовна робота, яка стимулює творчу активність та ініціативу працівника, розвиває його фізіологічний та інтелектуальний потенціал. Під монотонією розуміють неспецифічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супроводжується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії, нудьги з наступним зниженням психофізіологічної і трудової активності.

Фізіологічно обґрунтована оцінка важкості праці та відповідна їх класифікація має суттєве значення для класифікації різних видів робіт. Виходячи із комбінацій факторів важкості (вібрація, шум, метеоумови і т.і.), розрізняють важкі, напружені, шкідливі, непривабливі, небезпечні, гарячі роботи.

Важкими вважаються роботи, які пов`язані з великими навантаженнями на м`язову систему і вимагають значних енергетичних затрат.

Напруженими вважаються роботи, які вимагають інтенсивного нервового напруження для переробки інформації.

Шкідливими вважаються роботи, які виконуються в контакті з токсичними, іонізуючими, інфекційними агентами і негативно впливають на організм людини.

Небезпечні роботи виконуються в умовах потенційної загрози здоров`ю або життю людини.

Непривабливі роботи викликають негативні емоції у людей через простоту операцій, які виконуються, низьку соціальну престижність, відсутність можливостей для творчого зростання.

Гарячі роботи виконуються в приміщеннях, де висока температура повітря.

Важкість праці – це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового потенціалу та умов праці на працездатність і здоров`я людини, її життєдіяльність та відтворення робочої сили. Вона виражаються функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м`язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов.

Останньою характеристикою праці є її інтенсивність. Визначальним для неї є суспільно-корисна ефективність використання робочої сили в процесі праці. Інтенсивність праці характеризується тими витратами енергії, які безпосередньо пов`язані з результатами праці. У цьому полягає соціально-економічна природа інтенсивності праці. Сама інтенсивність праці виступає фактором її продуктивності. Інтенсивність праці виявляється в збільшенні витрат енергії на одиницю часу за умови збільшення виробництва продукції, тобто продуктивності праці. При цьому затрати праці на одиницю продукції зменшуються. За такого підходу інтенсивність праці має фізіологічну основу, однак повністю ототожнювати напруження фізіологічних функцій з інтенсивністю праці не слід.

Інтенсивність праці як фактор її продуктивності характеризується рівнем продуктивного використання робочої сили за одиницю часу. Фізіологічне і психологічне забезпечення трудового процесу, кількісною характеристикою якого є працездатність, змінюється протягом робочого дня і свідчить про ефективність використання робочої сили. Так, найбільш висока інтенсивність праці має місце в період стійкого стану організму, коли найбільший виробіток і найвища якість продукції досягаються при найменших витратах енергії. Інакше кажучи в цей період досягається максимальна економічна ефективність роботи при мінімальних затратах функціонального потенціалу організму за одиницю активного (корисного) часу.

Надмірні затрати енергії та функціональне перенапруження організму можуть лише на короткий термін забезпечити збільшення кількісних показників індивідуальної продуктивності праці. Якісні показники, як правило, погіршуються. Глибока втома і перевтома, професійні захворювання призводять до втрат робочого часу, а значить до зменшення ефективності праці. Значне фізіологічне напруження не завжди забезпечує суспільно корисний результат, а навіть викликає протилежний ефект.

Оскільки рівень працездатності і втоми працівника безпосередньо залежать від важкості праці, то остання взаємопов`язана з інтенсивністю праці. Між інтенсивністю і важкістю існує принципова відмінність. Вона полягає у тому, що інтенсивність праці пов`язана з продуктивністю і є її фактором, а важкість пов`язана з відтворенням робочої сили і характеризує ступінь впливу сукупності всіх елементів праці і виробничого середовища на функціональний стан і здоров`я працівника. Кількісна відмінність зводиться до того, що важкість визначається всіма витратами енергії працівника як продуктивними, так і непродуктивними, а інтенсивність праці – тільки продуктивними, втіленими у корисному результаті.

1.4. Економіка праці в системі наук
Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох наукових дисциплін. Межі цих наук, як правило, ще не мають повної однозначності, але мають прямий зв'язок з вивченням проблем економіки праці та соціально - трудових відносин. Наочно взаємозв’язок проблем дослідження економіки праці з іншими науками про працю відображає табл. 1.1.

Навчальні плани підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів з багатьох економічних спеціальностей не включають вивчення деяких предметів, зазначених у табл. 1.1.

Предметом окремих аспектів соціально - трудових відносин, окрім вказаних в таблиці, є також наступні дисципліни: менеджмент, економіка підприємства, економічний аналіз та багато інших дисциплін.

Табл. 1.1.

Взаємозв’язок проблем дослідження економіки праці з іншими науками про працю





Еконо-

міка праці

Соціо-логія

праці

Наукова організа-

ція

праці

Управлі- ння персона-лом

Техніка безпеки і охорона праці

Демо-

графія


Психо-

логія

праці

Ергоно-міка

Трудове право

Управління

трудовими ресурсами

Економіка освіти

Людські ресурси

+













+










+




Ринок праці і зайнятість населення

+






















+

+




Людський капітал

+

+




+







+




+




+

Якість робочої сили

+

+




+



















+

Організація праці

+




+




+










+







Нормування праці

+




+




+



















Ефективність праці

+




+













+










Оплата праці

+

+




+













+

+





1.5. Історичний напрямок економічної думки раціональної організації праці та управління людськими ресурсами
Протягом тривалого періоду історії людського суспільства, аж до епохи високорозвиненого промислового виробництва, питання раціональної організації праці та управління людськими ресурсами не мали належного наукового обґрунтування. Проте проблемами природи і принципів справедливого й ефективного управління працею були предметом роздумів багатьох великих мислителів, а основи реалістичних поглядів на процес забезпечення досягнення загальних цілей у ході спільної життєдіяльності людей беруть початок ще в античності.

В цілому доіндустріальна епоха, включаючи рабовласницький лад, коли переважали методи прямого примушення до праці, й епоху феодалізму з властивою їй відсутністю особистої свободи виробника в умовах натурального або дрібнотоварного виробництва, не потребувала особливих методів управління людьми для покращення економічних результатів. Але деякі питання економіки праці, зокрема проблемам природи та організації заробітної плати, досліджувалися вже представниками класичної буржуазної політекономії.

Марксизм розвинув до досконалості й аналітично вичерпав на рівні свого часу трудову теорію вартості, персоніфікував всю систему соціально – економічних відносин, створивши галерею економічних типів: капіталіста (торговця, фінансиста, підприємця, землевласника), дрібного виробника, найманого працівника.

На початку ХХ ст. виникла школа «наукового управління» або «наукової організації праці», основні положення якої викладені в роботах американського інженера Ф. Тейлора (1856 – 1915) «Управління фабрикою» та «Принципи наукового управління». В аспекті дослідження проблем управління працею представники цієї школи шукали шляхи індивідуального розвитку працівників через зниження рівня втомлюваності, науковий відбір для роботи на відповідних професіях; вивчали можливості забезпечення відповідності здібностей людей і вимог робочого місця; вдосконалювали систему стимулювання праці.

Роботи учня Ф. Тейлора Г. Ганта (1861 – 1919) характеризують провідну роль людського фактора в промисловості й висловлюють переконання в тому, що працівнику повинна надана можливість знайти в своїй праці не лише джерело існування, але і задоволення. В 1901 р. Г. Гант розробив першу систему оплати дострокового якісного виконання виробничих завдань. З її впровадженням на низці підприємств продуктивність праці зросла більш ніж вдвічі.

Відомий американський вчений Г. Емерсон (1853 – 1931), розробляючи штабний принцип управління, приділяв головну увагу персоналу, наполягаючи на необхідності управління кадрами.

Французький адміністратор і дослідник А. Файоль (1841 – 1925) виокремив основні принципи управління персоналом: винагорода персоналу, справедливість, постійність складу персоналу.

Ф. та Л. Гілберти займалися вивченням переважно фізичної роботи у виробничих процесах, вони першими застосували для вивчення робочих рухів кінокамеру і винайдений ними мікрохронометр, поклавши початок науковому нормування праці.

Важливим етапом розвитку управлінсько – трудового напрямку наукової думки став рух за людські відносини, результатом яких стали розроблені змістовні (А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Мак – Клелланд та ін.) і процесуальні теорії мотивації (В. Врум, Дж. Адамс, Б. Скінер та ін.).

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти актуальних проблем економіки праці дістали значного розвитку в роботах українських вчених: В.Ф. Андрієнка, О.І. Амоші, А.М. Колоти, М.І. Долішнього, В.М. Новікової, О.А. Турецького та ін.
Література: 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 17.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Конспект лекцІй з дисципліни “ ПОТЕНЦІАЛ і розвиток ПІДПРИЄМСТВА”...
Конспект лекцій з дисципліни “Потенціал і розвиток підприємства” для студентів ІV курсу / Укл доцент кафедри економіки підприємства...
1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”
ТЕМА ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО – ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”
ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Опорний конспект лекцій з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» для студентів IV курсу/ Укл ст викладач кафедри економіки...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів...
Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів ІІІ курсу напрямків „Економіка підприємства”, «Облік та аудит»,...
Опорний конспект з дисципліни „Організація торгівлі” Міністерство...
Опорний конспект лекцій з дисципліни „Організація торгівлі” для студентів напряму підготовки 030510 денної форми навчання / Укладач...
Публікації у 2010-2012
Збірник завдань і тестів для самостійної роботи «Економіка праці й соціально трудові відносини»
Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові...
«Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів...
ВСТУП
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»
Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»
Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка