Лекція 6 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Товарне виробництво і товарно-грошові відносини»

Скачати 397.7 Kb.

Назва	Лекція 6 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Товарне виробництво і товарно-грошові відносини»
Сторінка	1/4
Дата	20.04.2013
Розмір	397.7 Kb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Економіка > Лекція

1 2 3 4

Міністерство освіти і науки України

Вінницький технічний коледж

Лекція 6

з дисципліни „Політична економія”
на тему:

«Товарне виробництво і товарно-грошові відносини»

2009 р.

1. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне.

2. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.

3. Альтернативні теорії вартості.

4. Закон вартості, його сутність та функції.

5. Виникнення і сутність грошей, їх функції.

6. Грошовий обіг і його закони.

7. Грошова система, її основні типи.

8. Валютні курси. Конвертованість грошей.

9. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки.
1. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Існує дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральна і товарна. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.

Натуральне виробництво – така форма організації виробництва, при якій люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми, розподіляються без участі ринку і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання.

Основні риси натурального виробництва:

Універсальний характер ручної праці. Кожна людина виконує всі основні роботи, застосовуючи найпростіші засоби праці (лопату, граблі).
Замкнута система організаційно-економічних відносин. Суспільство складається з маси роз’єднаних і економічно ізольованих один від одного господарських одиниць (сімей, общин, маєтків), що самостійно виконують всі види господарських робіт.
Прямі економічні зв’язки між виробництвом і споживанням. Створена продукція розподіляється між всіма учасниками виробництва, і минаючи її обмін, одразу споживається.
Визначальна роль природних ресурсів.
Використання примітивної техніки та технології виробництва.
Слабко виражений суспільний характер.

Поступово на зміну натуральному прийшло товарне виробництво як більш розвинена і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Причинами переходу від натурального до товарного виробництва стали поглиблення суспільного поділу праці і приватної власності.

Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а спеціально для обміну та продажу їх на ринку.

Головними рисами товарного виробництва є:

Суспільний поділ праці, що склався між окремими господарськими одиницями.
Відкрита система організаційно-економічних відносин. За умов товарного виробництва працівники створюють продукти не для власного споживання, а для продажу на ринку з метою задоволення попиту покупців.
Непрямі, опосередковані зв’язки між виробництвом і споживанням. Виготовлена продукція спочатку надходить на ринок для обміну на інші вироби чи на гроші й тільки потім потрапляє у сферу споживання. Ринок підтверджує (або не підтверджує) необхідність виготовлення даного виду продукції.
Економічна свобода у виборі товарів та партнерів.
Виробництво для обміну з розрахунку на вигоду.
Здійснення економічної конкуренції виробників.

Розрізняють два типи товарного виробництва:

• Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво окремих самостійних селян, що працюють на ринок, яке ґрунтується на особистій праці.

• Розвинене або підприємницьке товарне виробництво – це вищий і ефективніший процес товарної організації виробництва, характерними рисами якого є застосування найманої праці; збільшення розмірів підприємств і розширення обсягу вироблених товарів; зростання суспільного характеру виробництва; жорстока конкуренція.

Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.
2. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості

Хоча основною категорією товарного виробництва є “товар”, але історично цій категорії передувала категорія “благо”.

Благо – все те, що здатне задовольняти людські потреби (див лекцію 3).

Блага поділяють на економічні та неекономічні.

Неекономічні блага надаються людині природою, без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).

Економічні блага – це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.

Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.

Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і призначений для обміну (купівлі – продажу на ринку).

Товар має дві властивості – споживчу та мінову вартість.

Споживча вартість – це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

Мінова вартість – це здатність товару обмінюватись на інші товари в певних кількісних пропорціях.

Для того, щоб виготовити певний товар, люди мають витратити певну кількість праці.

Вартість товару – це кількість суспільної праці товаровиробників (з урахуванням якості), що міститься в товарі.

Розрізняють просту і складну працю.

Проста праця – це праця, яка не потребує спеціальної кваліфікації.

Складна праця – це кваліфікована праця, яка вимагає попередньої спеціальної підготовки.

Існують такі основні властивості товару, як корисність, цінність та рідкість.

Корисність на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб’єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення, яке отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.

Один і той самий товар з однаковою споживчою вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для окремих споживачів. Наприклад, корисність хліба різна для ситої і голодної людини.

Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Тому цінність, як і корисність, є категорією суб’єктивною. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, вона частково формує ціну товару.

Ціна – це форма грошового вираження вартості й цінності товару.

Рідкість – характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.

Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні. Наприклад, вода має більшу корисність для людини, ніж діамант. Але води достатньо, а діамантів мало. Тому діаманти, корисність яких набагато менша, адже без них можна взагалі обійтися, оцінюються людьми дорожче, ніж вода.

3. Альтернативні теорії вартості

Вартість належить до вихідних категорій економічної науки, що визначає мотиви і цілі діяльності економічних суб’єктів, сприяє ефективному розподілу і використанню ресурсів і доходів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості.

В економічній науці існує кілька теорій вартості (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Основні теорії вартості
Найпоширеніші теорії – класична теорія трудової вартості та маржиналістська теорія граничної корисності.

Трудова теорія вартості була започаткована представниками англійської класичної політичної економії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К. Марксом.

Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є праця, яка становить її внутрішній зміст. К. Маркс поділив працю на конкретну та абстрактну. Конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна – вартість. Ця теорія має ряд недоліків:

1) У створенні вартості беруть участь, крім праці, також усі інші фактори виробництва – земля, наука капітал, інформація, підприємницькі здібності тощо.

2) У трудовій теорії вартості було недостатньо приділено уваги і взаємозв’язку вартості та споживчої вартості, відбувалося ототожнення споживчої вартості з корисністю.

3) Відповідно до марксистської теорії, вартість створюється працею робітників лише у сфері матеріального виробництва, що зумовило розмежування економіки на виробничу і невиробничу сфери. Це спричинило ставлення до невиробничої сфери як до другорядної, малозначущої та зумовило недостатнє фінансування її галузей (освіти, охорони здоров’я, науки, культури).

У другій половині XIX ст. поряд із трудовою теорією вартості виникла і отримала широке поширення маржиналістська теорія граничної корисності. Засновники цієї теорії К. Менгер, Ф. Візер, Г. Гессен, В. Парето вважали, що в основі цінності товару лежить не праця, а суб’єктивна думка споживача щодо його корисності.

Відповідно до їх поглядів суб’єктивна цінність благ залежить від двох факторів: рідкісності та ступеня насиченості потреби в них. Людина потребує певної кількості блага, тому зі збільшенням їх числа поступово насичується. Тому в міру збільшення споживання кожної нової одиниці блага ступінь насиченості збільшується, а корисність кожної наступної додаткової одиниці блага зменшується. Остання одиниця товару, що споживається суб'єктом, має для нього найменшу корисність. Отже, цінність блага визначається корисністю граничного (останнього) екземпляру, що задовольняє найменшу потребу суб’єкта. Цей стійкий взаємозв’язок отримав назву закону спадної граничної корисності.

Маржиналісти відзначали, що наліз економічних процесів слід розпочинати не з виробництва, а з вивчення потреб людей, з пошуку критерію оцінювання ступеня корисності благ.

Але ці дві теорії мали свої недоліки і заперечували одна одну.
Тому в кінці XIX – на початку XX століть були зроблені спроби об’єднати ці теорії. Першу таку спробу зробив відомий англійський економіст А. Маршалл, який вважав, що у формуванні вартості товару слід врахувати рівною мірою як витрати виробництва (об’єктивний фактор), так і корисність товару (суб’єктивний фактор). Поєднавши теорію витрат з теорією граничної корисності А. Маршалл поклав початок неокласичному аналізу в економічній науці.
4. Закон вартості, його сутність та функції

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції (рис. 6.2):

Рис. 6.2. Функції закону вартості
Регулювальна роль закону вартості виявляється в тому, що відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва. Якщо того або іншого товару виробляється недостатньо, то попит на нього перебільшує пропозицію. Ціна на такий товар зростає. Це приваблює в галузь ресурси й робочу силу з інших галузей, де прибутки нижчі, отже, виробництво цього товару зростає.

Навпаки, коли виробництво товару перевищує попит на нього, то ціна, а разом з нею і прибутки, знижуються. Внаслідок цього виробничі ресурси переливаються в ті галузі, де прибутки вищі.

Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна досягти за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загальний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспільства.

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників. Окремі товаровиробники не реалізують товари на ринку внаслідок надмірних витрат виробництва та інших факторів, вони банкрутують, інші отримують додаткові доходи і ще більше збагачуються. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.
5. Виникнення і сутність грошей, їх функції

Гроші мають тисячолітню історію. Це складний і найважливіший елемент ринкової економіки.

На початкових сходинках розвитку товарного господарства, коли одна община час від часу обмінювала свій продукт праці на продукт праці іншої общини, роль еквівалента виконували різні товари. Найпростішою формою обміну з економічної точки зору був бартер.

Бартер – безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.

Розвиток обміну відбувається шляхом зміни форм вартості.

Форми вартості грошей:

1. Проста або випадкова форма вартості – це виражена вартість товару в іншому товарі-еквіваленті. Наприклад: 1 вівця → 3 кг. риби.

2. Повна або розгорнута форма вартості – відбувається за умов, коли кожний товар можна обміняти на декілька інших товарів – еквівалентів.

3. Загальна форма вартості – коли з'явився товар-еквівалент, який можна було обміняти на будь-який інший товар.

Загальний еквівалент – товар, за яким закріплювалась властивість безпосереднього обміну на інший товар.

У різних народів товарами, що виконували роль загальновизнаних еквівалентів, були: худоба, хутро, сіль, риба, зерно, чай, рис, дорогоцінні раковини, залізо, мідь, бронза та ін.

4. Грошова форма вартості – коли роль товарів еквівалентів закріпилася за різними металами (оловом, свинцем), а згодом за золотом.

Існують дві основні концепції, походження грошей: раціоналістична та еволюційна (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Основні концепції виникнення грошей
Раціоналістична концепція панувала до кінця XVIII ст. З неї випливає, що гроші виникли як результат раціональної угоди між людьми, націленої на покращення умов обміну через необхідність виділення спеціального інструменту. Ця концепція вперше з’явилась в роботі Аристотеля. Її прихильники – П. Самуельсон, Дж.К. Гелбрейт.

Еволюційна концепція вперше була сформульована засновниками класичної політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

1 2 3 4

Схожі:

Лекція 1 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Політекономія... Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів	Лекція 8 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Суб’єкти ринкової економіки» Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
Лекція 11 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Роль держави... Досягнення макроекономічної ефективності (забезпечення зростання продуктивності праці, вдосконалення організації й управління, збалансований...	Лекція 12 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Процес суспільного... Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Економічні та соціальні наслідки впливу безробіття
Конспект на тему тему «Товарне виробництво і ринкова форма його організації. Товар і його властивості»	Тести з дисципліни "Політична економія" для студентів І курсу спеціальності "Облік і аудит"
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма з навчальної дисципліни «Політична економія» для студентів за напрямом підготовки 030508 «Фінанси і кредит»	I. Загальна характеристика договору позики В сучасних умовах особливо зросла роль договору як основної форми, в якій реалізуються товарно-грошові відносини в суспільстві, з’явилися...
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. ГРОШІ Це означає, що суспільне виробництво має різні форми свого вияву. Серед них виділяють три основні форми: натуральну, товарну і безпосередню...	Лекція 11. Облік касових операцій та операцій з іншими грошовими коштами Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання