|
|
Скачати 1.39 Mb.
|
|
ТЕМА 3.2. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
1. Сутність поняття «економічне зростання» можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) і його основних факторів. Економічне зростання – стійке розширення масштабів діяльності господарської системи в цілому з такими основними чинниками:
Інколи сукупність чинників об’єднують у дві групи:
Відрізняють два основних типи економічного зростання:
На практиці не існують чисто екстенсивний або інтенсивний шляхи зростання. Більш коректними є терміни “переважно екстенсивний” або “переважно інтенсивний” типи зростання. Загальною основою і рушійною силою розвитку виробництва є його суперечлива взаємодія зі споживанням. З одного боку, економічні потреби породжують ідеальний образ продукту і в такому сенсі стимулюють його створення. У реальному житті ця суперечність — лише найзагальніша основа розвитку виробництва незалежно від його суспільної форми, що значною мірою знаходить своє виявлення у відповідному типі економічної системи: традиційній капіталістичній (ринковій), командній (адміністративно-командній), змішаній, перехідній (від адміністративно-командній до змішаній). На межі ХХ - ХХІ ст. вчені почали розрізняти категорії “економічне зростання” і “економічний розвиток”. Розвитком вважається різними економістами й соціологами таке збільшення обсягів виробництва, яке забезпечує поліпшення рівня життя більшості населення, сприяє економічній та політичній свободі особи, гальмує екологічну деградацію. Останній аспект є змістом так званого “сталого розвитку”, який був вперше проголошений у 1992 році на спеціальній конференції під егідою ООН у Ріо-де-Жанейро і отримав подальший розвиток на конференції в Йоганнесбурзі у 2002 р. 2. Економіка не є назавжди сталим утворенням. Існують такі дві групи передумов макроекономічної нестабільності:
Циклічність проявляється у періодичному повторенні фаз розвитку. традиційно відзначають такі основні види економічних циклів:
Треба відзначити існування криз нециклічного характеру:
3. Робоча сила, труд на макроекономічному рівні описуються за допомогою сукупних, або агрегованих показників. Сукупний працівник – це соціально-економічна і організаційна єдність робітників, які створюють суспільний продукт при таких передумовах спільної діяльності:
Трудовий потенціал – це сума усіх можливих ресурсів праці, включаючи як наявних працездатних, так і тих, хто наближується до цієї категорії. Трудовий потенціал спирається на освітню і професійно-кваліфікаційну підготовленість людей, а також на здатність робітників до продуктивної праці. Трудові ресурси – це працездатне населення у працездатному віці. Зайнятість – це форма реалізації здібностей сукупного працівника, тобто діяльність з метою задоволення потреб за певний дохід. Визначимо основні форми зайнятості:
Середовищем діяльності сукупного працівника є ринок праці, або ринок робочої сили. Основними суб’єктами цього ринку є наймані робітники й роботодавці. Головними суб’єктами інфраструктури трудового ринку є правові засади функціонування, державні й недержавні служби, фонди, курси, об’єднання працівників і підприємців. Специфікою ринку праці є існування таких рис:
Функціями ринку праці є наступні моменти:
В умовах ринкової економіки наймана праця є товаром з відповідним формуванням ціни (зарплати) на підставі взаємодій факторів пропозиції та попиту. Пропозиція праці характеризується чисельністю людей, які потребують працевлаштування за умов певної оплати. Визначають три основні джерела трудової пропозиції:
Фактори пропозиції праці поділяються на цінові, тобто залежні від рівня зарплати, й нецінові (традиції, допомога по безробіттю, податки, тіньова зайнятість та ін.). Попит на труд – це платоспроможна потреба роботодавців щодо отримання трудових послуг з боку найманих працівників. Як і у випадку з пропозицією, визначають цінові й нецінові фактори трудового попиту. Збіг величин попиту і пропозиції дає ринкову рівновагу на ринку праці. Перевищення попиту обумовлює дефіцит робочої сили, домінування пропозиції існування безробіття. Саме безробіття, яке провокує зниження виробництва і одночасно породжується ним, а також цінові зміни є головними проявами макроекономічної нестабільності, яка описує втрату економічною системою мобільності й гнучкості. З точки зору статистики, безробітними вважаються люди з наступними особливостями:
Різні економічні напрямки по-різному обґрунтовують причини виникнення безробіття:
Безробіття характеризується двома основними показниками:
Рб = Кб : Крс х 100, де Кб – кількість безробітних; Крс – кількість зареєстрованої робочої сили;
Визначають такі основні види безробіття:
Головним економічним наслідком безробіття є втрата обсягу продукції, що описує закон Оукена: 1 % перевищення фактичного рівня безробіття над природним забезпечує 2,5 % відставання реального ВВП від потенційного. 4. В Україні з другої половині 90-х років XX ст. фактично не відбувалося розширене відтворення робочої сили. Об'єктивними показниками цього явища є поступове зменшення чисельності населення і робочої сили; коливання реальної заробітної плати; скорочення державних видатків на розвиток освіти, охорони здоров'я, житлового будівництва тощо. Різке погіршання умов для відтворення робочої сили негативно впливає на демографічні процеси в країні, що характеризують тип відтворення робочої сили — звужене відтворення. Кількість робочої сили і трудових ресурсів у кінцевому підсумку визначається чисельністю, статево-віковою структурою, народжуваністю і тривалістю життя населення, тобто демографічними процесами. Природний рух населення, характер його відтворення визначається не тільки рівнем економічного розвитку країни, а й іншими факторами: соціальними умовами, традиціями культури і побуту, конкретними історичними факторами. Досвід показує, що держава може позитивно впливати на розширене природне відтворення населення своєю демографічною політикою, яка є складовою частиною загальної соціально-економічної політики суспільства. Елементами цієї політики є покращання житлових умов з урахуванням демографічного фактора, надання відчутної допомоги на дітей, забезпечення населених пунктів дитячими установами, збільшення відпусток у зв'язку з вагітністю, пологами і післяпологовим вихованням, зміцнення сім'ї, зростання реальних доходів сімей. Винятково важливе значення має розвиток системи охорони здоров'я в країні, системи безплатного лікування, медичного страхування, охорони материнства. Суть у тому, що дієздатна політика зайнятості в теперішніх умовах повинна мати довгостроковий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що гальмує зростання безробіття і скорочення зайнятості населення. У наших умовах найбільш важливими можуть бути заходи, що сформульовані нижче: 1. Прискорений розвиток дрібного підприємництва.
ТЕМА 3.3. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції 1. Сутність і структура господарського механізму. 2. Необхідність і сутність втручання держави в економіку. 3. Економічні функції держави. 1. Господарський механізм — це система основних форм, методів і важелів використання законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп. Господарський механізм є найважливішим елементом економічної системи. Якщо уявити сучасну економічну систему як змішану, то вона включає в себе такі самостійні підсистеми господарювання: - державну підсистему; - ринок як самостійну підсистему господарювання; - традиційне (натуральне) господарство. Кожній з окремих підсистем відповідає адекватний господарський механізм: державний регулюючий механізм; ринковий механізм саморегулювання; господарський механізм, що відповідає традиційному натуральному господарству. Залежно від того, яка підсистема з відповідним господарським механізмом має найбільшу питому вагу, характеризується й вся економічна система: якщо переважає ринок, то й система — ринкова, виникає ринкова економіка; якщо переважає держава, то й система — планова (адміністративно-командна); якщо переважає натуральне господарство, то такою є система в цілому. Більш чи менш рівне співвідношення ринку й держави характеризує систему змішаної економіки, де відбувається взаємодія відповідних господарських механізмів і, як результат, становлення цілісного господарського механізму змішаної економіки. Наприклад, ринковий механізм саморегулювання дає можливість:
7) розширювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати витрати і тим самим підтримувати конкурентоспроможність продукції тощо. Сутність господарського механізму проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічній системі належать такі:
Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких основних принципів формування і функціонування господарського механізму, як ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість. Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування, стимулювання, організація, регулювання. Кожна з цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції і в своїх взаємозв'язках створюють відповідні підсистеми механізму господарювання. Підсистема планування включає прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне планування тощо; підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу, кредитно-фінансову систему; підсистема організації — форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав і обов'язків економічних суб'єктів. 2. Головне завдання економічної політики держави - це досягнення параметрів, що визначені нормативною політекономією. Особливості участі держави в економіці, є такими:
Основні теорії державного регулювання економіки:
1) закони та інші правові акти; 2) забезпечення соціально-політичної стабільності. 3. Кейнсіанська теорія (з середини XX ст.) спирається на ринкове саморегулювання, але при активній участі держави в регулюванні сукупного попиту, насамперед через фіскальну і грошову політику. 4. Неоліберальна теорія у роботах В.Ойкена, В.Репке, Л.Ерхарда підкреслювала саморегулювання в ринковій системі, але при активному втручанні держави в захист конкурентного середовища і подолання кризових явищ. 5. Неоконсервативні теорії (монетаризм, теорія раціональних очікувань) підкреслює зменшення прямих регуляторних функцій, зменшення частки державної власності при виділенні головної сфери грошово-кредитного обігу і антимонопольної діяльності. 6. Теорії етатизму, що обґрунтовувала виключну роль держави, яка концентрує практично всі економічні відносини. Безпосередні або оперативні завдання державних органів в економічній сфері: 1) забезпечення народногосподарської стабілізації; 2) сприяння економічному зростанню; 3) структурні перетворення між галузями і територіями; 4) розподіл і перерозподіл доходів і національного багатства. Державні органи за конституцією, як правило, захищають наступні національні інтереси: 1) економічну стабільність і недопущення кризових явищ; 2) сприяння науково-технічній модернізації; 3) сприяння участі у міжнародному поділі праці; 4) стимулювання розвитку національного ринку, зокрема захисними бар’єрами (тарифними й нетарифними); 5) забезпечення економічної та політичної незалежності, а також зростання добробуту населення. Основні моделі державного регулювання: 1) американська, або ліберальна – при перевазі ринкового саморегулювання і при втручанні держави в галузі, де конкуренція не ефективна; 2) німецька, або неоліберальна – з державним усуненням перешкод вільній конкуренції, а також при концентрованому подоланні кризових явищ; 3) шведська - з домінуванням державного регулювання, насамперед, соціально-трудових відносин; 4) японська, або східноазійська модель спирається на активну структурну політику і протекціонізм у зовнішній торгівлі. 3. Держава виконує такі виключні функції: - створення законодавчо-правових засад функціонування економіки; - забезпечення соціально-політичної стабільності і державного суверенітету; - подолання зовнішніх ефектів, тобто екологічних і техногенних катастроф, які потребують суттєвих коштів і адміністративних заходів; - здійснення соціальних програм і так званих суспільних заходів (підтримка незахищених, фінансування армії, державної безпеки, дипломатії та ін.; - представництво в міжнародних організаціях. На практиці не існують чисте ринкове саморегулювання і абсолютне державне втручання. Головна проблема – оптимальний перерозподіл сфер впливу між державними і недержавними суб’єктами. Розподіл функцій між центральними і місцевими суб’єктами спирається на державно-адміністративний поділ країни. У федераціях (США, Німеччина, Росія та ін.) органи влади управління штатів, земель, областей мають широкі повноваження. В унітарних державах (Україна) на містах діють органи місцевого самоврядування і представники центральної влади. Відзначимо основні методи державного регулювання економіки: - прямі або адміністративні, пов’язані з дозволом або забороною діяльності, обмеженням при здійсненні економічних функцій (ліцензія, державна реєстрація, обов’язковий продаж валютного виторгу та ін.); - непрямі методи через податково-бюджетну, грошово-кредитну політику та інше (наприклад, валютна інтервенція силами НБУ для впливу на валютні курси). Підкреслимо ключові види державного втручання в економіку:
Фактор часу впливає на поведінку державних органів. Короткострокове втручання має, як правило, адміністративний характер. Довгостроковий вплив спирається на непрямі заходи. ЗМ 4. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ Обов’язкові укрупнені навчальні елементи (теми) 4.1. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік. 4.2. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин. 4.3. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України. |
| КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,... |
| “Економічна ефективність використання виробничих та трудових ресурсів... ... |
І. Загальні положення Виробничу практику студенти ІІІ курсу напряму... Виробничу практику студенти повинні проходити на середніх та великих промислових підприємствах, в установах і організаціях різних... |
| Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові... «Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання |
Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання Гуць В. С., Володченкова Н. В., Основи охорони праці: Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання.... |
| Навчально-методичний посібник для студентів напрямів підготовки 030508 «Фінанси і кредит» «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма та методичні рекомендації щодо виконання програми виробничої практики для студентів галузь знань 0305 „Економіка... |
| РОБОЧА навчальна програма дисципліни “ УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА” для... «Міжнародна економіка», «Облік і аудит», «Фінанси і кредит» денної та заочної форм навчання складена відповідно до навчальної програми... |
Міністерство аграрної політики та продовольства України Робочий зошит для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань 0305 «Економіка... |