Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509 «Облік і аудит») Харків ХНАМГ 2012
|
|
Скачати 1.39 Mb.
|
|
ТЕМА 4.1. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік
2. Головні риси економічної системи соціалізму. “Державний соціалізм”. 3. Соціально-економічні особливості країн з перехідною економікою. 1. Капіталістичний спосіб виробництва почав зароджуватись у надрах феодалізму. Зростання продуктивних сил і розвиток суспільного поділу праці розширювали сферу товарного виробництва і підривали основи натурального господарства. Водночас поглиблення спеціалізації в сільському господарстві і розвиток ремісницького виробництва сприяли установленню більш міцних економічних зв'язків між різними районами і злиттю місцевих ринків в єдиний національний ринок. Тим самим створювалися певні умови капіталістичного господарського укладу. Елементи капіталістичних відносин спорадично виникали в містах Італії і Голландії вже в XIV—XV ст., проте розклад феодальної системи господарства і початок капіталістичної ери відносять до XVI ст. Капіталізм виник і розвинувся на базі простого товарного виробництва, насамперед на базі міського ремісництва. Поглиблення майнової диференціації серед ремісників і розорення все більшої кількості господарств розширювали сферу застосування найманої праці. Важливу роль у виникненні капіталізму виконав купецький капітал. Купці в ряді випадків безпосередньо підкоряли собі працю багатьох ремісників, які з часом перетворювались у найманих працівників. Процеси становлення капіталістичного виробництва прискорювались первісним нагромадженням капіталу, коли відбувалося насильницьке розорення маси дрібних товаровиробників і перетворення їх із самостійних господарів у найманих працівників. Розвинувшись на базі простого товарного господарства, капіталізм являє собою його вищу ступінь, коли товаром стає і робоча сила, що придбавається на ринку праці власниками речових виробничих ресурсів. Перетворивши товарні відносини в панівні, капіталізм зруйнував натуральне господарство. Капіталістичне товарне виробництво зробило неможливим відтворення рутинних методів і технологій виробництва, характерних для традиційної економіки. Виробництво заради прибутку і закон конкурентної боротьби змушують капіталістів постійно збільшувати капітал і удосконалювати продуктивні сили. Нагромадження капіталу і розширене відтворення капіталістичних відносин зробили буржуазну епоху періодом небувалого розвитку й зростання матеріальних і людських продуктивних сил, постійних переворотів у техніці та організації виробництва, які супроводжувалися неухильним зростанням капіталістичного усуспільнення, а також поглибленням спеціалізації і кооперації праці. Разом з розвитком матеріальної бази виробництва відбуваються якісні зміни і в головній продуктивній силі суспільства— людині. Замість закріпачених, нездатних до свідомих політичних дій на захист своїх інтересів селян капіталізм створив високоорганізовану нову соціальну силу — найманих працівників. Виділяють три основні етапи розвитку капіталістичної економічної системи:
Головні причини еволюції капіталістичної системи такі: 1) недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання (безробіття, бідність і соціальна нерівність, економічна і соціальна нестабільність, економічні кризи і т. д.);
Сучасна розвинута економіка – це змішана економічна система. Розрізняють три основних варіанти змішаної економіки: 1) консервативний, 2) ліберальний, 3) соціал-реформістський. Кожен з них має певні відмінності. Так, консервативний варіант змішаної економіки виступає за обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення умов для розвитку приватного сектору і ринкових важелів саморегулювання. Ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституціональних і соціальних реформ, раціональну взаємодію приватного і державного секторів економіки, впровадження системи національного планування, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки. Соціал-реформістський варіант змішаної економіки підкреслює необхідність оптимального поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму в систему демократичного соціалізму. Соціально-економічною основою змішаної економіки є взаємодія і взаємозв'язок двох провідних секторів економіки — приватного та державного, які складаються з різних соціально-економічних укладів.  Змінюється як юридична форма акціонерної (корпоративної) власності, тому що співвласниками її стають всі акціонери певної фірми (це десятки або сотні тисяч осіб на відміну від однієї особи або декількох), так і економічний зміст — виробництво і розподіл створеного продукту і доходу.Особливості корпоративної власності:
В умовах «змішаної економіки» держава впливає на всі форми, види власності шляхом зміни юридично-правових норм власності. Відбувається демократизація та соціалізація власності і, відповідно, соціально-економічних відносин. 2. Ідея соціалізму — це ідея справедливого суспільства. Вона зародилася як форма виявлення протесту проти експлуатації і гніту. В історії соціалізму виділяють декілька етапів:
Економічною основою соціалізму є суспільна власність на засоби виробництва, можливість свідомого суспільного управління економічними процесами, свідоме регулювання темпів і пропорцій розвитку виробництва. Економічна теорія розрізняє два концептуально відмінних трактування соціалізму, що базуються на протилежних ідеологічних підходах до теоретико-практичного обґрунтування категорії «соціалізм». Багато західних економістів, зокрема Л. фон Хайек, Л. Мізес та ін. вважають: сутність соціалізму полягає в тому, що всі засоби виробництва перебувають під виключним контролем суспільства, яке відміняє вільний ринок і має своїм базисом «командну економіку». Марксизм обґрунтовує соціалізм як соціальний устрій, що виникає в результаті ліквідації капіталістичного способу виробництва і встановлення диктатури пролетаріату, суспільної власності й розподілу за принципом: «Від кожного — за здібностями, кожному — за працею». У теорії соціалізму К. Маркса і Ф. Енгельса обґрунтовується необхідність і можливість гармонізації відносин людини і суспільства. Їх економічна модель має антиринковий і недержавний характер. Соціалізм розглядається як устрій вільних і рівних асоційованих виробників. Економічна модель соціалізму, що була реалізована на практиці в СРСР та інших країнах так званого соціалістичного табору, — це грубе спотворення ідеї соціалізму, тому що в центрі її знаходиться не людина, а держава. На основі монополізації власності держава виступила головним суб'єктом — організатором усіх господарських процесів: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Цю економічну модель визначають як державний соціалізм. Але цей термін має умовний характер. Його синонімами є воєнний комунізм, казармений соціалізм, авторитарно-бюрократичний соціалізм, адміністративно-командний соціалізм та ін. Економічна система державного соціалізму — це економічний лад, який характеризується державною власністю практично на всі речові ресурси і ухвалою економічних рішень через центральне економічне планування. Сучасна економічна наука оцінює цю модель як приклад глибоких деформацій у розвитку суспільства. Основні ознаки державного соціалізму:
У наш час зазнає поразки утопічний ліворадикальний варіант побудови соціалізму (СРСР, КНДР, Кампучія часів правління Пол Пота, Китай до початку реформ кінця 70-х років ХХ ст. та ін.). Економічна модель, що формується в деяких країнах, акумулює досвід як планового, так і ринкового господарства. Це особливо наочно проглядається на прикладі розвитку економіки Китаю або В’єтнаму. 3. Змістом економічних перетворень в Україні є перехід від командно-адміністративної системи до економіки ринкового типу. Цей перехід повинний вирішити такі основні завдання: - перебудова відносин власності шляхом роздержавлення і розвитку підприємництва;
Визначають наступні головні напрями становлення ринкової економічної системи: - лібералізація економіки, тобто заходи на створення умов для вільного руху цін, ринкового обороту товарів, підприємництва і відкритості економіки;
На початку ХХІ ст. типова командно-адміністративна система характерна тільки для двох країн: Куби й Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР). Усі варіанти трансформації командної системи умовно об’єднані в дві групи:
Трансформація української економіки здійснюється дуже болісно. Спочатку було шокове звільнення цін, гіперінфляція, більше 40 % спаду ВВП, тобто спроби лібералізації не були підкріплені створенням ринкового середовища. З 2000 року йде процес економічного зростання, але існують глибокі диспропорції, які можливо подолати тільки шляхом подальшого реформування. Стрижнем переходу до нової системи є зміни в структурі власності шляхом роздержавлення і приватизації в таких основних формах:
- викуп майна державного суб’єкта орендатором; - викуп майна трудовим колективом;
Приватизація в Україні пройшла два основних етапи:
Але не завжди зміна типу власності є синонімом ефективного господарювання. Тому головною проблемою перехідного періоду є пошук оптимального співіснування державного, колективного та приватного секторів економіки. Становлення підприємництва в Україні почалося за радянських часів, коли наприкінці 80-х років ХХ ст. почали розвиватися кооперативи й орендні підприємства, також комсомольські центри науково-технічної творчості молоді з різноманітними пільгами. На початку 90-х років були прийняті принципові Закони “Про підприємства”, “Про підприємництво”, “Про господарські товариства” та інші, що створили правові засади підприємницької діяльності, зокрема, малого і середнього бізнесу. Перехід до ринкової економіки є суперечливим процесом системної трансформації всього суспільства, що завдає різні наступні погляди на хід подій:
З точки зору швидкості перетворень відрізняють дві основні стратегії дій:
По відношенню до ролі держави в перехідний період треба відзначити наступні підходи:
- етатичні концепції провідного впливу державних установ на перетворення. ТЕМА 4.2. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин
1. Термін «світове господарство» спирається на загальні й специфічні економічні категорії. До загальних належать сім’я та її домашнє господарство; держава та її економічна політика; товарно-грошові відносини; власність; виробництво у широкому значенні. Специфічними є інтернаціоналізація, інтеграція, транс націоналізація, глобалізація та інші категорії, які ми розглядатиме пізніше. Світове господарство пройшло у розвитку три основні етапи:
Транснаціоналізація – процес подолання національних кордонів економічними суб’єктами зі створенням транснаціональних і багатонаціональних компаній та банків (відповідно ТНК, МНК, ТНБ і МНБ) з великою кількістю іноземних філій. Глобалізація – це сучасний процес бурхливого поєднання усіх сторін суспільного життя, насамперед, економічного з домінуванням загальносвітових закономірностей над національними. Інтернаціоналізація – постійний процес підвищення ролі світогосподарських показників розвитку порівняно з національними. Міжнародна економічна інтеграція – це процес тісного зближення господарських механізмів країн впритул до створення міждержавних об’єднань з наднаціональними органами. Світове господарство є складною системою з трьома головними підсистемами:
Соціально-економічна підсистема являє собою співіснування наступних груп країн:
Критеріями визначення елементів вказаної підсистеми є:
Організаційно-економічна, або інституціональна підсистема включає: 1. Економічні організації системи ООН, зокрема:
4) міжнародні фінансово-кредитні установи – МВФ, Світовий Банк.
3.Міжнародні галузеві організації, наприклад, СОТ, Міжнародна торговельна плата (МТП) та ін. 4. Координаційні організації – G– 8 (група 8 провідних країн світу), ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку). Функціональна підсистема світового господарства представлена формами міжнародних економічних відносин (МЕВ). 2. МЕВ – сукупність виробничих відносин на міжнародному рівні, яка формується за трьома головними чинниками:
Розвиток МЕВ спирається на розв’язання суперечностей, зокрема, таких головних:
Відзначимо основні форми МЕВ:
Проаналізуємо зазначені форми окремо. Зовнішня торгівля спирається на такі ключові категорії:
Важливими теоретичними моделями зовнішньої торгівлі були такі:
Міграція капіталів, або їх імпорт і експорт має такі головні форми:
Іноземне інвестування стимулюється наступними головними передумовами:
Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення через державні кордони в таких основних формах:
Регіональна економічна інтеграція проходить наступні основні х етапи:
Статистичним звітом усієї сукупності МЕВ країни виступає платіжний баланс. Він порівнює річні фактичні платежі, які отримує держава з-за кордону, і платежі, що сплачує дана держава своїм іноземним партнерам. Різниця між надходженнями і переказами за кордон має назву сальдо платіжного балансу. Сальдо платіжного балансу може мати три види стану:
Стандартний платіжний баланс має два розділи: 1) рахунки поточних операцій, зокрема: а) торговельний баланс, тобто різниця між експортом та імпортом товарів, що дозволяє відрізняти нульове, позитивне і від’ємне сальдо зазначеного балансу; б) баланс послуг; в) баланс доходів; г) баланс поточних трансфертів. Пункти б), в), г) об’єднує термін “невидимі операції”; 2) рахунки операцій з капіталом і фінансові операції, зокрема, стаття “помилки й пропуски”. Якщо платіжний баланс спирається на щорічні дані, то розрахунковий баланс додає до платіжного цифри вимог і зобов’язань країни за попередні роки. Для подолання дефіциту платіжного балансу використовують іноземні запозичення, золотовалютні резерви, заходи валютно-фінансової політики. Але найбільш надійним кроком є збалансований розвиток національної економіки. |
Схожі:
| КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,... |
| “Економічна ефективність використання виробничих та трудових ресурсів... ... |
І. Загальні положення Виробничу практику студенти ІІІ курсу напряму... Виробничу практику студенти повинні проходити на середніх та великих промислових підприємствах, в установах і організаціях різних... |
| Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові... «Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання |
Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання Гуць В. С., Володченкова Н. В., Основи охорони праці: Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання.... |
| Навчально-методичний посібник для студентів напрямів підготовки 030508 «Фінанси і кредит» «Фінанси і кредит», 030509 «Облік і аудит», 030502 «Економічна кібернетика», 030505 «Управління персоналом та економіка праці» |
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма та методичні рекомендації щодо виконання програми виробничої практики для студентів галузь знань 0305 „Економіка... |
| РОБОЧА навчальна програма дисципліни “ УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА” для... «Міжнародна економіка», «Облік і аудит», «Фінанси і кредит» денної та заочної форм навчання складена відповідно до навчальної програми... |
Міністерство аграрної політики та продовольства України Робочий зошит для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань 0305 «Економіка... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua