|
|
Скачати 2.68 Mb.
|
|
13.7. Довгострокова дебіторська заборгованість, її склад і облік На рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи" ведеться облік дебіторської заборгованості. яка відповідає одночасно двом умовам: вона не повинна виникати в ході нормального операційного циклу; повинна бути погашена через дванадцять місяців з дати балансу. Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості призначені наступні субрахунки рахунку 18: 181 "Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду", що призначений для обліку і відображення чистих інвестицій орендодавця у фінансову оренду, які визначаються відповідно до П(С)БО 14 "Оренда"; 182 "Довгострокові векселі одержані", призначений для обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості. При одержанні довгострокового векселя в обліку відображається ця операція наступною проводкою: дебет рахунку 182 і кредит рахунку 181, а при погашенні векселя коштами на поточний рахунок підприємства проводиться запис за дебетом рахунку 311 і кредитом рахунку 182; 183 "Інша дебіторська заборгованість", призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, не відображеної на інших субрахунках рахунку 18. Це довгострокова заборгованість за продані активи з розстрочкою платежу, за виданими позичками працівникам підприємства тощо. 13.8. Інвентаризація дебіторської заборгованості У формі річної фінансової звітності № 1 "Баланс" дебіторська заборгованість представлена цілим рядом статей: "Довгострокова дебіторська заборгованість" (050), "Векселя одержані" (150), "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" (160 – 162), "Дебіторська заборгованість за розрахунками": з бюджетом (170), за виданими авансами (180), за нарахованими доходами (190), за внутрішніми розрахунками (200), "Інша поточна дебіторська заборгованість" (210). Під час інвентаризації варто пам'ятати, що, відповідно до загальних вимог до визнання активів відповідно до національних стандартів, дебіторська заборгованість може знайти відображення в балансі, якщо може бути достовірно визначена її грошова оцінка і у майбутньому можна чекати одержання економічних вигід від її погашення внаслідок одержання коштів, інших активів або зменшення зобов'язань. Законодавчою і нормативною базами перевірки дебіторської заборгованості є: Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996–XIV" (зі змінами й доповненнями); Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відповідними наказами Мінфіну України: 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"; 2 "Баланс"; 3 "Звіт про фінансові результати"; 4 "Звіт про рух грошових коштів"; 10 "Дебіторська заборгованість"; 15 "Доход"; 16 "Витрати"; План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від З листопада 1999 р. № 291. Під час здійснення інвентаризації дебіторської заборгованості необхідно звірити розрахунки з вітчизняними покупцями, правильність створення резерву сумнівних боргів, безнадійної заборгованості, розрахунків за виданими авансами, розрахунками за нарахованими доходами (якщо дебіторська заборгованість виникла в ході фінансової діяльності), розрахунків за претензіями, розрахунків з іноземними покупцями. Інвентаризація розрахунків складається у виявленні на основі відповідних документів залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які зазначені на рахунках. Для ефективного і повного здійснення перевірки розрахунків з вітчизняними покупцями необхідне здійснення таких процедур: звірення залишку заборгованості за даними головної книги із залишками в облікових регістрах; перевірка наявності актів звірення і відповідності їх даним аналітичного і синтетичного обліку. Під час перевірки також здійснюється: визначення великих дебіторів і складання їхнього переліку; направлення запитів на звірення заборгованості; перевірка наявності договорів і їхньої реєстрації в спеціальному журналі; перевірка правильності оформлення документів з відвантаження і своєчасного надання їх у бухгалтерію; перевірка повноти і своєчасності оплати рахунків на основі регістрів обліку; перевірка розрахунків з використанням векселів; перевірка розрахунків за товарообмінними операціями (наявність договору; акту взаємозаліку; застосування звичайних цін; застосування відповідної кореспонденції рахунків); зібрання підтверджень того, що поточна дебіторська заборгованість визначаються одночасно з визначенням доходу від реалізації; перевірка правильності відображення дебіторської заборгованості в балансі і повноти інформації щодо дебіторської заборгованості в "Примітках до річної фінансової звітності"; перевірка обґрунтованості списання дебіторської заборгованості на витрати. Весь процес інвентаризації дебіторської заборгованості повинен бути документально оформлений. У ході перевірки отримана інформація фіксується в різного роду робочих документах і є основою для здійснення остаточного висновку. Під час інвентаризації з'ясовують відсоток безнадійної дебіторської заборгованості для того, щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Наприкінці року підприємство повинне визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року. Важливим аспектом контролю є списання безнадійних боргів як таких, за якими існує впевненість у неповерненні їх боржником або за якими минув строк позовної давності. Крім того, необхідно перевірити правильність відображення в бухгалтерському обліку погашення заборгованості, що була раніше віднесена до сумнівної. Типовими порушеннями, які трапляються під час перевірки ведення обліку дебіторської заборгованості, є: невідповідність даних аналітичного і синтетичного обліку; зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості невідповідних дебіторів; арифметичні неточності; списання нестач і крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості тощо. Контрольні питання для самоперевірки 1. Назвіть порядок і розміри видачі грошей підзвітній особі. 2. Наведіть проводки, за якими оформлюються суми, перевитрачені підзвітними особами. 3. Назвіть основні принципи безготівкових розрахунків. 4. Назвіть проводки, які складаються при недостачі і надлишках, виявлених в касі. 5. Відображення в обліку розрахунків за претензіями. 6. Сутність довгострокової дебіторської заборгованості і за яких умов вона виникає. Тема 14. Облік фінансових інвестицій 14.1. Визначення і класифікація фінансових інвестицій. 14.2. Оцінка фінансових інвестицій. 14.3. Облік поточних і довгострокових фінансових інвестицій. 14.1. Визначення і класифікація фінансових інвестицій Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції і її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" фінансові інвестиції – активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [7]. Фінансові інвестиції поділяються на: довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції, еквіваленти грошових коштів. Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції на термін, що не перевищує один рік та які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До кожної з вищенаведених категорій фінансових інвестицій можуть належати інвестиції в цінні папери, які є інструментами капіталу (акції, паї, майнові права), борговими інструментами та похідними інструментами, правила обліку яких регулюються П(С)БО 13 "Фінансові інструменти". Крім того, кожний з видів залежно від мети (наміру) інвестора може бути кваліфікований як придбаний з метою перепродажу і такий, що утримується до погашення (боргові інструменти) або безстроково (інструменти капіталу). Інвестиції, придбані з метою перепродажу, які в будь-який момент можуть бути реалізовані, варто кваліфікувати як поточні, навіть якщо за своєю первісною суттю вони є довгостроковими. Розглянемо приклад, що ілюструє істотні розбіжності в класифікації одних і тих самих за формальними ознаками інвестицій залежно від мети і умов їхнього придбання. Інвестиційна компанія "АРТ" придбала з метою перепродажу 30 % голосуючих акцій Публічного АТ "Місто". Акції Публічного АТ "Місто" вільно котируються на ринку цінних паперів. У цьому випадку цю інвестицію "АРТ" варто розглядати як поточну. Потім "АРТ" перепродує 30 % голосуючих акцій Публічного АТ "Місто" фінансово-промисловому холдингу, що має намір здійснювати контроль над Публічним АТ "Місто". При складанні фінансової звітності фінансово-промисловий холдинг повинен класифікувати цю фінансову інвестицію як довгостроковий необоротний актив. Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство інвестиції поділяються на: Інвестиції в асоційовані підприємства – інвестиції в підприємство, у якому інвестору належить блокувальний (більше 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора. Інвестиції в дочірні підприємства – інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. Контроль – вирішальний вплив на фінансову, господарську й комерційну політику підприємства з метою одержання вигід від його діяльності. Інвестиції в спільну діяльність – інвестиції для ведення господарської діяльності, зі створенням або без створення юридичної особи, що є об'єктом загального контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними. Загальний контроль – розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення загальної діяльності. Пов'язані сторони – особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. 14.2. Оцінка фінансових інвестицій Придбання фінансових інвестицій здійснюється в такий спосіб: за кошти; шляхом обміну на цінні папери власної емісії; шляхом обміну на інші активи. Фінансові інвестиції спочатку оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з:
Собівартість фінансової інвестиції, залежно від способу придбання, наведена в табл. 14.1. Таблиця 14.1 Собівартість фінансової інвестиції, залежно від способу придбання
|
| ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік ремонту і модернізації основних засобів, переоцінка, інвентаризація основних засобів |
Анализ майнового стану підприємства Коефіцієнт зносу основних засобів показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості |
| ТЕМА: «Облік необоротних активів. Надходження основних засобів на підприємства» МЕТА: навчитися вводити інформацію про господарські операції за допомогою документів |
ТЕМА: Облік господарських процесів Мета заняття: навчити учнів різних методів нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів |
| План-конспект уроку Тема: Облік основних засобів Методичне забезпечення: ПК із встановленою програмою «1С: Бухгалтерия», ілюстративний матеріал (плакати або презентації ЕНМК) |
Тема: Аналіз використання основних фондів та обігових засобів підприємства Навчальна: студенти повинні оволодіти методикою аналізу ефективності використання основних засобів |
| Персональні комп’ютери, програмне забезпечення 1С-Бухгалтерія 7,... С-Бухгалтерія 7: створення акту на введення в експлуатацію основних засобів, розрахунок зносу основних засобів у фінансовому обліку,... |
ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ Тема «ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ» |
| " Бухгалтерський облік (загальна теорія)" Київ Облік, який являє собою систему суцільного, безперервного, документально обґрунтованого відображення господарських засобів та джерел... |
РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ Технічна підготовка: Прийняття і постановка транспортних засобів на чергування (у розрахунок). Облік транспортних засобів та їхньої... |