КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р


Скачати 1.11 Mb.
Назва КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів напряму підготовки 030509 “Облік і аудит” Рівне 2011 р
Сторінка 2/8
Дата 07.04.2013
Розмір 1.11 Mb.
Тип Конспект
bibl.com.ua > Економіка > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8

ТЕМА 1. ВСТУП




1.1. Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства.

1.2. Завдання вивчення курсу.

1.3. Методи вивчення дисципліни.

1.1. Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства

Економічна наука має давню історію, зародилась в ІІІ столітті до н.е. і її розвиток пов’язаний з іменем Аристотеля. Він вперше ввів в обіг поняття економіка, яке в дослівному перекладі означає „мистецтво ведення домашнього господарства”. Економічні проблеми розглядалися в працях Ксенофонта і Платона, проте як наука, тобто систематизовані знання про суть економіки, виникла лише в ХVII - ХVIII ст. в період розвитку капіталізму. Перша теоретична школа економіки – меркантилізм. Представники школи вважали, що багатство людей – гроші, золото і радили державі розширювати торгівлю. Проте критики меркантилізму справедливо відмічали, що під час торгівлі не виникає багатства, а лише відбувається обмін грошей на товар і навпаки. При порушенні рівноваги в обміні багатство перерозподіляється на користь однієї із сторін.

Слідом за меркантилізмом з’явилось вчення фізіократів („влада природи”). Вони вважали, що джерелом багатства є виробництво, зокрема сільське господарство, в якому багатство виникає природним шляхом і виступає як дар природи, проте сама природа без залучення капіталу не може примножувати багатство суспільства. Найбільш обґрунтовані бачення на питання економіки дала класична школа. Її представниками були У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо. Вони встановили, що багатство нації виникає у матеріальному виробництві. Ріст багатства відбувається тоді, коли початково затрачена вартість грошей збільшиться на додаткову вартість (прибуток).

В економічної літературі є різні тлумачення економіки як науки.

Економіка як наука про виробничу діяльність і обмін її результатами між людьми .

Економіка як наука вибору, що вивчає виробничий процес з точки зору використання обмежених виробничих ресурсів (землі, води, праці тощо).

Економіка як наука, що вивчає, яким чином людина здійснює організацію виробництва і споживання матеріальних благ.

На думку більшості економістів, обмеженість ресурсів і інших факторів виробництва свідчить про те, що головним завданням економіки є раціональне використання обмежених ресурсів, тобто отримання максимального ефекту з метою задоволення потреб суспільства.

Економіка підприємства - це наука, яка вивчає особливості прояву загальних економічних законів розвитку суспільства на рівні підприємства та раціональне використання обмежених виробничих ресурсів, на основі конкретних форм господарювання.

Навчальна дисципліна ЕП є профілюючим курсом при підготовці економістів підприємства, базується на раніше вивчених матеріалах таких дисциплін, як економічна теорія, статистика, системи технологій народного господарства, розміщення продуктивних сил. В свою чергу, дана дисципліна дає основу знань для вивчення організації виробництва, планування діяльності, менеджменту, маркетингу та економічному аналізу.

Предметом дисципліни ЕП є вивчення економічної системи підприємства за допомогою економічних показників, які дають змогу оцінити умови роботи підприємства і розробити заходи щодо підвищення ефективності виробництва.

Об’єктом вивчення дисципліни є підприємство як первинна ланка народного господарства і товаровиробник.

1.2. Завдання вивчення курсу

Змістом дисципліни ЕП є:

  1. Вивчення особливостей розвитку продуктивних сил підприємства та економічних законів ринкового середовища з метою їх використання у практичній діяльності.

  2. Економічне обґрунтування та вибір найбільш ефективних проектних технологій та господарських рішень на основі багатоваріантності.

  3. Удосконалення форм і методів економічної роботи на підприємстві з метою виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

1.3. Методи вивчення дисципліни

Метод - це сукупність засобів, прийомів та способів дослідження економічних явищ.

Методи дослідження поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні методи ґрунтуються на об’єктних зонах розвитку суспільства, які розглядають усі види економічного явища не ізольовано, а в їх взаємозв’язку і розвитку.

Основним загальним методом є діалектичний матеріалізм. На основі загальних методів розробляються спеціальні:

  • Статистичний – пов’язаний економічним аналізом масових статистичних даних Цей метод заснований на групуванні, кореляції , вибірковому спостереженні, побудові динамічних рядів та індексному аналізу.

  • Розрахунково-конструктивний - використовується в плануванні при обґрунтуванні господарських рішень.

  • Економіко-математичний – передбачає складання економічних моделей, економічних явищ, які дозволяють здійснити вибір оптимального варіанту управління виробництвом.

  • Монографічний - використовується для вивчення досвіду окремих підприємств.

  • Експериментальний - оснований на проведенні експерименту та вивченні результатів його проведення зі метою розробки конкретних пропозицій виробництву.

  • Соціологічний – досліджує вплив зміни в економіці на соціальну поведінку людини. Він передбачає анкетування, опитування респондентів, теоретичну інтерпретацію.

ТЕМА 2.

ПІДПРИЄМСТВО В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ


  1. Поняття про підприємство і основні напрямки його діяльності.

  2. Види підприємств.

  3. Виробнича і загальна структура підприємств

  4. Виробнича програма підприємства: суть, показники і методика розробки.

2.1. Поняття про підприємство і основні напрямки його діяльності

Підприємство - це організаційно відокремлена та економічно самостійна первинна ланка народного господарства, самостійний статутний господарчий суб’єкт, який здійснює виробничу, комерційну і науково-дослідну діяльність з метою отримання прибутку.

Підприємство як юридична особа має такі ознаки:

  1. Володіє відокремленим майном.

  2. Має самостійний баланс.

  3. Має розрахунковий та інші рахунки в банках.

  4. Печатку зі своїм найменуванням.

  5. Не відповідає по зобов’язаннях інших підприємств.

В ринкових умовах підприємство самостійно вирішує що, як і для кого виробляти продукцію (надавати послуги), самостійно планує свою виробничу діяльність, штатний розклад, обирає постачальників і ринки збуту продукції та самостійно розпоряджається доходами. Підприємство, створене за рішеннями власника майна або в результаті виділення зі складу діючого підприємства одного або декілька структурних підрозділів, набуває права юридичної особи з дня його реєстрації у раді народних депутатів за місцем знаходження і в своєму складі не може мати інших юридичних осіб. Держава регулює діяльність підприємства за допомогою економічних важелів і нормативів, до яких належать:

  1. Податкове законодавство (ставки податків).

  2. Кредитна політика ( кредити під інвестиційні проекти).

  3. Валютне законодавство.

  4. Митне законодавство.

  5. Амортизаційна політика.

  6. Екологічні нормативи (гранично допустима концентрація).

  7. Обмеження кола (складу) витрат підприємства, які відшкодовуються за рахунок собівартості продукції та кола витрат, яки відшкодовуються за рахунок прибутку.

Місія підприємства – це головна мета його існування, яка полягає у виробництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

Основні напрямки діяльності підприємства

  1. Вивчення ринку товарів, що передбачає комплексне дослідження рівня конкурентоспроможності продукції вимог споживачів, методів формування попиту і каналів просування товару.

  2. Інноваційна діяльність - це здійснення нових науково-технічних розробок, конструкторсько-технологічна підготовка виробництва та обґрунтування інвестиційних ресурсів (капіталовкладень) для впровадження нововведень.

  3. Виробнича діяльність, яка передбачає обґрунтування випуску продукції згідно з потребами ринку, формування маркетингових програм для кожного окремого ринку і виду продуктивного забезпечення виробництва необхідними штатними ресурсами і узгодження (балансування) виробничої програми і виробничої потужності.

  4. Комерційна – пов’язана з рекламою, безпосередньою організацією збута продукції, розвитком системи товарних бірж і економічним стимулюванням покупців.

  5. Після продажний сервіс устаткування, гарантійне технічне обслуговування і ремонт побутової техніки та машин і обладнання.

До інтегрованих видів діяльності належать:

  • економічна;

  • соціальна.

Економічна діяльність охоплює стратегічне та поточне планування, облік і звітність ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення, зовнішньоекономічну діяльність та фінансову діяльність.

Соціальна діяльність пов’язана з підготовкою та підвищенням кваліфікації персоналу, соціальним захистом працівників та створенням належних умов праці та відпочинку .

Основними законодавчими актами, які визначають діяльність підприємства ,є:

  1. Закон України „Про підприємства в Україні “ (27.03.91р.) – 7 розділів.

  2. Статут підприємства.

  3. Колективний договір.

Закон України „Про підприємства в Україні “:

  1. Умови створення підприємства.

  2. Формування майна.

  3. Управління підприємством і самоврядування.

  4. Напрямки господарської, економічної і соціальної діяльності.

  5. Взаємовідносини підприємства з державою.

  6. Умови ліквідації і реорганізації підприємства.

  7. Загальні положення.

Статут підприємства це певна сукупність правил, що регулюють діяльність підприємства та його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарства. В системі чітко сформульовані:

  1. Назва і місцезнаходження підприємства.

  2. Власник або засновник.

  3. Цілі діяльності.

  4. Орган управління.

  5. Джерела і порядок формування майна.

  6. Умови реорганізації і ліквідації.

Колективний договір це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією підприємства, яке використовує найману працю. Колективний договір визначає виробничі, економічні і трудові відносини з власником, умови оплати праці та соціального захисту працівників.

2.2. Види підприємств

Підприємства в Україні класифікуються за такими ознаками:

  1. за метою і характером діяльності: комерційні і некомерційні;

  2. за формою власності: приватні, колективні, державні, спільні;

  3. за належністю капіталу: національні , іноземні і спільні;

  4. за правовим статусом і формою господарювання: господарчі товариства, акціонерні товариства, ТЗОВ, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, кооперативні підприємства, об’єднання товариств (асоціація, концерн, консорціум), одноосібні підприємства;

  5. за галузевим та функціональним видом діяльності: промислові, будівельні, с/г, транспортні, торгівельні, торгівельно-посередницькі, страхові, лізингові, банківські, туристичні тощо;

  6. за технологічною цілісністю і ступенем підпорядкування: головні (материнські), дочірні, філії, асоційовані;

  7. за розміром та чисельністю працівників: малі підприємства - у будівництві до 200 чол.; у промисловості до 100 чоловік; торгівлі до 15 чол.; середні - підприємства до 500 чол.; великі - більше, ніж 500 чол.

Основними елементами ринкової інфраструктури є:

  1. Комерційні і інформаційні центри.

  2. Товарні, фондові та валютні біржі.

  3. Комерційно-кредитні об’єкти.

  4. Транспортна і складська мережа.

  5. Система комунікацій.

Інфраструктура ринку – це сукупність установ, які здійснюють просування товару із сфери виробництва в сферу споживання.

Сутнісний зміст основних видів інтеграційних утворень підприємств:

  • асоціація - договірне об’єднання підприємства з метою координації господарської діяльності;

  • корпорація – також договірне об’єднання різних суб’єктів на основі інтеграції виробничих, науково-технічних і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень центральним органам управління ;

  • консорціум – це тимчасове об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (реалізації великого інвестиційного проекту), Може бути не тільки національним , а й міжнародним.

  • концерн – це інтеграція підприємств різних галузей економіки на основі єдності власності та контролю, втрата окремими підприємствами самостійності, і як правило фінансового підпорядкування;

  • холдінг – об’єднання капіталів, яке безпосередньо не здійснює виробничу діяльність , а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

  • фінансово-промислова група – створюється за рішенням уряду , складається із суб’єктів різних форм власності для реалізації державних програм.

2.3. Виробнича і загальна структура підприємств

На підприємствах розрізняють: виробничу та загальну структуру підприємства.

Виробнича інтегрований склад підрозділів підприємства ( цехів та обслуговуючих господарств), де відбуваються виробничі процеси.

Види виробничих структур:

1. Залежно від підрозділу, на основі якого формується виробнича структура:.

  1. Цехова.

  2. Без цехова.

  3. Корпусна.

  4. Комбінатська.

Цехова структура:

основні цехи – виготовляють продукцію, що призначена для реалізації на сторону;

допоміжні цехи – виготовляють продукцію, що призначена для власних потреб всередині підприємства;

обслуговуючі цехи – виконують роботи, що забезпечують необхідні умови для нормальної роботи основних та побічних цехів;

побічні цехи – займаються утилізацією відходів; експериментальні цехи .

До основних цехів належать :

  • Заготівельні;

  • Обробні;

  • Складальні.

До допоміжних цехів належать:

  • Інструментальний:

  • Ремонтний;

  • Транспортний, ЛЕП.

До побічних цехів належать:

  • Цех товарів широкого (народного) вжитку.

До підсобних цехів належать:

  • наприклад, свині.

До обслуговуючих цехів належать :

  • склади;

  • транспорт;

  • мережа.

Безцехова структура : основою формування є виробнича дільниця, тобто сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

Корпусна: основою формування є об’єднання однотипних цехів великих підприємств.

Комбінатська: характерна для підприємств, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва з послідовною переробкою сировини.

2. Залежно від спеціалізації основних цехів виробнича структура буває:

  1. Технологічна.

  2. Предметна.

  3. Змішана.

Технологічна структура : характеризується спеціалізацією цехів на виконанні певної частки технологічного процесу. Характерна одиничним та дрібносерійним виробництвом з різноманітною та нестійкою номенклатурою.

Предметна структура : спеціалізація цехів на виготовлення певного виробу або групи однотипних виробів з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій. Притаманна підприємствам велико серійного та масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції.

3. Залежно від наявності основних і допоміжних цехів:

  1. Комплексна;

  2. Спеціалізована.

Загальна структура – це сукупність виробничих та невиробничих управлінських структур (відділів, бюро і служб) із системою відповідних зв’язків і підпорядкованості, які характеризують внутрішню будову підприємства.
2.4. Виробнича програма підприємства: суть,

показники і методика розробки
Виробнича програма підприємства - це план виробництва і реалізації продукції, тобто система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі і асортименті відповідної якості у встановлені терміни згідно з договором поставки.

Формування виробничої програми здійснюється в бізнес-плані, в якому представлена така інформація :

  • характеристика запропонованої продукції;

  • оцінка ринків збуту;

  • можливі конкуренти та стратегія маркетингу.

В основі планування виробничої програми покладена система натуральних і вартісних показників.

Натуральні: обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура - перелік названій окремих видів продукції, а асортимент - різновиди виробів в межах даної номенклатури.

Номенклатура виробів може бути :

  • централізованою;

  • децентралізованою.

Централізована: формується шляхом укладення державою контрактів і фінансується за рахунок держбюджету України.

Децентралізована: формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами.

Схема формування виробничої програми підприємства



Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

де:

ОП – обсяг поставок в натуральних одиницях;

Зп, Зк – запаси продукції на складі відповідно на початок і кінець плануємого року;

ОВ – в натуральних одиницях.

Вартісними показниками виробничої програми є :

  • обсяги товарної продукції;

  • обсяги валової продукції;

  • обсяги реалізованої продукції;

  • обсяги чистої продукції;

  • обсяги валового і внутрішньозаводського обороту;

  • обсяг незавершеного виробництва.

В обсяг товарної продукції включено готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для промислових господарств свого підприємства, роботи, пов’язані з освоєнням нової техніки та вартість тари, якщо вона не входить в гуртову ціну виробу.

Обсяги товарної продукції визначаються за залежністю:



Демпінгова ціна нижча, ніж собівартість.

де:

N – випуск продукції (обсяг) певного виду в натуральних одиницях;

Цгурт – гуртова ціна одиниці виробу;

P – вартість робіт і послуг на сторону.

У валову продукцію включають усю продукцію у вартісному виразі незалежно від ступеня її готовності, вона визначається за формулою:

де:

НЗВпоч.року, НЗВкін.року – вартість залишків незавершеного виробництва на початок і кінець року;

Іпоч.року, Ікін.року – вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і кінець року.

При зростанні вартості залишків незавершеного виробництва, інструменту для власних потреб зміна додається.

При зменшенні вартості залишків незавершеного виробництва, інструменту для власних потреб зміна віднімається.

Валовий оборот підприємства – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана ( в межах підприємства чи ні).

Внутрізаводський оборот – та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки:

ВО – ВЗО = ВП

Реалізована продукція - це відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковій рахунок підприємства – постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обчислюється за формулою:

де:

ГПпоч.року, ГПкін.року – залишки готової продукції відповідно на початок і кінець планового року;

Впоч.року, Вкін.року – залишки продукції, яка відвантажена і за яку термін оплати не настав і вона знаходиться на відповідальному збереженні у покупців відповідно на початок і кінець року.

Чиста продукція представляє собою новостворену вартість на підприємстві, розпадається на зарплату і чистий дохід (прибуток), і кількісно обчислюється як різниця між валовою продукцією і матеріальними затратами на її виробництво, включаючи амортизацію ОЗ:

ЧП = ВП - (МВ + А)

Чиста продукція виключає затрати минулої (уречевленої) праці та амортизацію (їх грошовий вираз).

Незавершене виробництво – вартість незавершеного виробництва визначається за формулою:

де:

N – кількість виробів у натуральних одиницях;

Св – собівартість одного виробу, в грн.;

Тц – тривалість виготовлення одного виробу, робочих днів;

Д – кількість робочих днів у році;

КН.З. – коефіцієнт наростання затрат.

де:

─ собівартість одного виробу без матеріальних витрат;

МВ – матеріальні витрати на виробництво одного виробу, грн.

Виробнича програма підприємства – це оптимальний обсяг виробництва продукції, яка повинна бути обґрунтована наявними ресурсами ( виробничими фондами, трудовими , фінансовими ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства).

Обсяг виробництва валової чи товарної продукції м.б. обчислений через величину виробничих ресурсів наступним чином:

1. Якщо відомий обсяг основних виробничих фондів і фондовіддача:



2. Якщо відомий показник продуктивності праці працівників (робітників) та середньоспискова чисельність:



Якісну сторону виробничої програми характеризує показник, який відображає питому вагу сертифікованої продукції в загальному її обсязі.


1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки...
Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...
Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові...
«Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання
ЗАТВЕРДЖУЮ
Робоча програма та методичні рекомендації щодо виконання програми виробничої практики для студентів галузь знань 0305 „Економіка...
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної...
Методичні рекомендації та завдання для практичних занять і самостійної роботи студентів напряму підготовки 030509 «облік і аудит»...
Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи з фінансового...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»
Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни...
Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі,...
І. Загальні положення Виробничу практику студенти ІІІ курсу напряму...
Виробничу практику студенти повинні проходити на середніх та великих промислових підприємствах, в установах і організаціях різних...
“Економічна ефективність використання виробничих та трудових ресурсів...
...
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Робочий зошит для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань 0305 «Економіка...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка