|
|
Скачати 2.92 Mb.
|
Н.Н.Кобельчук, старший преподаватель кафедры экономики именеджмента Азовского регионального института управленияЗапорожского национального технического университета (г.Бердянск)МЕЖДУНАРОДНЫЙ ТУРИЗМ КАК ВАЖНЕЙШАЯ ФОРМА МЕЖДУНАРОДНОЙ ТОРГОВЛИ УСЛУГАМИ Услуги это экономическая продукция, являющаяся невидимой и не осязаемой. Невидимая торговля находится вне поля зрения таможенных органов и трудно поддается государственному контролю. Особый рост наблюдается в настоящее время в торговле туристическими услугами. Индустрия туризма является одной из наиболее динамично развивающихся форм международной торговли услугами в Украине. Во многих странах мира туризм развивается как система, которая предоставляет все возможности для ознакомления с историей, культурой, обычаями, духовными и религиозными ценностями данного государства и его народа. Помимо значительной статьи дохода в казну, туризм является одним из мощных факторов усиления престижа страны и роста значения в глазах мирового сообщества. Развитие международного туризма приводит к развитию экономической инфраструктуры страны и мировых процессов. Международный туризм является источником валютных поступлений, обеспечения занятости населения и расширения межличностных контактов. Туризм это специфическая форма международной торговли услугами; вид предпринимательской деятельности по предоставлению собственным гражданам или гражданам других стран различных услуг. По численности путешественников различаются индивидуальный (семейный) и групповой. По характеру проведения туризм подразделяется на организованный (заранее оговариваются все аспекты пребывание туриста за рубежом) и неорганизованный (путешественник сам определяет режимы питания, досуга, передвижения по стране и т.д.). В Украине организованным международным туризмом туроператоры (оптовый посредник на рынке туристических услуг, которые устанавливают контакты с фирмами по транспортировке, размещению, питанию, организации досуга, обеспечивает им максимальный оборот и получает вследствие этого скидки). Турагенство – посредник между клиентом и туроператором, оно создает собственные туристические продукты. Наибольшее развитие международный туризм получил в западноевропейских странах. На долю этого региона приходится свыше 70% мирового туристического рынка и около 60% валютных поступлений. Примерно 20% приходится на Америку, менее 10% - на Азию, Африку, и Австралию вместе взятые. В 1950 г. в мире было совершено 25 млн международных туристических поездок, в 2000 г. – 800 мил, 2020 г. ожидается 1,5 млрд. В 2004 США посетили 45,5 млн туристов (доход страны от туризма – 68,4 млрд долл.), Францию – 76,5 млн туристов (29,3 млрд долл.), Испанию – 49,5 млн туристов (27,3 млрд долл.), Россию – 20,2 млн туристов (6,3 млрд долл.), Международный туризм входит в число трех крупнейших отраслей, уступая нефтедобывающей промышленности автомобилестроению, удельный вес которых в мировом экспорте 11% и 8,6 соответственно [2. c.68]. Всемирная организация по туризму в своей классификации выделяет страны, являющиеся преимущественно поставщиками туристов: США, Бельгия, Дани, Германия, Голландия, Нова Зеландия, Швеция, Канада, Англия и страны являющиеся, в основном, принимающими туристов :Австралия, Греция, Кипр, Португалия, Франция, Швейцария, Египет. Развитие международных туристических связей повлекло за собой создание многочисленных международных организаций, содействующих улучшению работы этой сферы мировой торговли. Наиболее влиятельной среди туристических организаций Всемирная организация по туризму (ВОТ), которая создана в 1975 г. На протяжении многих лет эта организация была известна как Международный союз официальных туристических организаций, которые не входили в систему специальных органов ООН, но по инициативе Экономического и социального совета ООН 2 января1975г. ВОТ получила официальный статус специального органа ООН и свое нынешнее название. [1, C.33-36] Важной особенностью современного этапа развития международного туризма и изменения его организационных форм является проникновение в туристический бизнес транспортных, торговых, банковских, промышленных, страховых компаний. Литература.
С.С.Скаковська, ст. викладач, кафедри фінансів і економіки природокористування Національного університету водного господарства та природокористування Рекреаційні ресурси як основа формування територіальних рекреаційних систем Територіальна рекреаційна система (ТРС) – це відкрита соціально-економічна система, елементи якої є складними взаємопов’язаними та взаємозалежними підсистемами, що визначають специфіку її формування і розвитку на певній території (рекреанти, рекреаційні ресурси і умови, матеріально-технічна база, рекреаційна інфраструктура, обслуговуючий персонал, управлінські системи) і об’єднані спільною діяльністю у використанні рекреаційного потенціалу цієї території. Рекреаційна діяльність є формою взаємодії суспільства і природного середовища, тому в основі структури територіально-рекреаційної системи лежить поєднання природних, господарських, трудових ресурсів, які й утворюють описані підсистеми. В сучасних умовах господарювання ТРС слід розглядати як вид регіонального ринку – ринку рекреаційних послуг. Регіональний ринок рекреаційних послуг – це середовище, де здійснюються розподіл і реалізація останніх та виконуються такі функції: надання рекреаційних послуг і здійснення контролю за їх асортиментом, якістю і обсягом; встановлення суспільної корисності послуг, визначення їх реальної вартості в умовах конкуренції. Регіональний ринок рекреаційних послуг має ряд особливостей формування та розвитку, які обумовлені специфікою товару цього ринку – процес надання та споживання рекреаційних послуг співпадає в часі та просторі, йому передує пред’явлений попит, притаманні сезонні коливання та непостійність якості, неможливість нагромадження, збереження та транспортування, що породжує нерівномірність попиту і пропозиції. В даному випадку пропозиція – це сукупність рекреаційних послуг, які рекреаційні установи можуть представити на ринок протягом певного періоду і за відповідними цінами. Потреби в кожній рекреаційній субгалузі формуються під впливом різних факторів. Зокрема, потреба в санаторно-курортному лікуванні та оздоровленні виникає через порушення стану здоров’я, необхідність в профілактичному оздоровленні, відтворенні фізичних, психічних сил. Потреби у відпочинку та туризмі визначаються необхідністю зняття фізичної, психічної втоми та напруги, прагненням до духовного, інтелектуального, фізичного розвитку. Природні рекреаційні ресурси-це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності властивостями і служать чи можуть служити матеріальною основою для організації відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення. Тому природно-рекреаційний потенціал регіону визначається територіальними межами, технічними, науковими, фінансовими можливостями регіонального простору. Відповідно він підлягає економічній оцінці стану та ефективності його використання. Важливим засобом підвищення ефективності рекреаційного природокористування в умовах ринкової економіки є плата за використання рекреаційних ресурсів. У практиці рекреаційного господарювання застосовується три види платежів: платежі за використання природних рекреаційних ресурсів; відрахування за понаднормативне їх використання i за користування загальною інфраструктурою. Кількісна обмеженість і якісні відмінності рекреаційних ресурсів в умовах ринкової економіки породжують різницю в результатах господарського використання цих ресурсів, тобто суб’єкти господарювання отримують різну величину додаткового прибутку. Варто виділити три форми рекреаційної ренти: монопольну, диференційну, абсолютну. Монопольна рекреаційна рента виникає при експлуатації особливо цінних рекреаційних ресурсів, які, як правило, є державною власністю і надходитиме державним, муніципальним органам влади та суб’єктам господарювання. Диференційна і абсолютна рекреаційна рента виникає при експлуатації ресурсів місцевого значення надходить місцевим органам влади та суб’єктам господарювання. Отже, великим містам і регіонам під силу комплексний, довгостроковий програмний підхід, спрямований на всебічний розвиток регіону. Література.
УДК 338.48.001.76 И.М. Пожарицкая, канд. экон. наук, доцент Национальная академия природоохранного и курортного строительства, г. Симферополь |
|
ЕРЕНЦІЇ „Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною... МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ “АРІУ” ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ... |
Міністерство освіти та науки країни НФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ ТУРИСТИЧНОЮ І КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНОЮ ЕКОНОМІКОЮ” |
|
Промислове виробництво м. Бердянськ за 2009 рік Бердянськ склав 1226,3 млн грн., або 88,9% у порівнянні з відповідним періодом 2008 року. Питома вага реалізованої промислової продукції... |
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ОВУ, 2007 р., N 52, ст. 3476, від 9 січня 2007 року N 549-V, ОВУ, 2007 р., N 8, ст. 276, від 17 вересня 2008 року N 514-VI, ОВУ,... |
|
Позивач: Суб'єкт виборчого процесу -Кандидат у народні депутати України Ради України та достроковим припиненням її повноважень", із змінами внесеними Указом Президента України від 31 липня 2007 року №675/2007... |
РОЗПОРЯДЖЕНН Я На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 року №731-р „Про затвердження плану дій щодо поліпшення... |
|
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ ТА УПРАВЛІННІ Звертатись: вул. Набережна Леніна, 18 Центр консалтингу Дніпропетровського університету ім. А. Нобеля |
ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ ТА УПРАВЛІННІ Звертатись: вул. Набережна Леніна, 18 Центр консалтингу Дніпропетровського університету ім. А. Нобеля |
|
Інформація про виконання Програми соціально-економічного та культурного... Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Бердянськ на 2013 рік, затвердженої рішенням тридцять другої сесії міської... |
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової... Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Бердянськ, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної... |