Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2010 р. №


Скачати 357.57 Kb.
Назва Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2010 р. №
Сторінка 1/3
Дата 13.03.2013
Розмір 357.57 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
  1   2   3


ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 2010 р. №
НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ

розвитку експорту України
Вступ

Національна стратегія розвитку експорту України (далі – Стратегія) розроблена Мінекономіки за участю центральних органів виконавчої влади для визначення цілей, завдань та пріоритетів довгострокової державної політики, спрямованої на забезпечення стабільного розвитку економіки України та нарощування обсягів експорту української продукції (товарів та послуг). Стратегія має концептуальний характер.

Реалізація Стратегії сприятиме, серед іншого, забезпеченню стабільного зростання обсягів виробництва та валового внутрішнього продукту країни (ВВП), збільшення податкових та валютних надходжень, створення додаткових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, поглиблення її інтеграції у світовий економічний простір та покращення поточного стану платіжного балансу держави.

Визначені Стратегією напрями розвитку експорту вітчизняної економіки, зокрема, сприятимуть:

розширенню та закріпленню присутності вітчизняних експортерів на традиційних та нових зовнішніх ринках;

створенню умов для сталого розвитку України на основі підвищення конкурентоспроможності національної економіки та ефективної участі у світовому поділі праці;

інтеграції України в європейську та світову економічну систему;

зростанню обсягів експорту української продукції.

Після затвердження Стратегії з метою її реалізації будуть розроблені нові нормативно-правові акти, а також унесені відповідні зміни до чинних.

Розділ І. Загальні положення


  1. Сучасний стан та проблеми експортної політики

Одним з найголовніших аспектів зовнішньоекономічної діяльності України починаючи з моменту проголошення незалежності стало формування нового торговельного режиму з подальшою його інтеграцією у світове господарство.

Провідна роль у цьому процесі належала формуванню та реалізації зовнішньоторговельної політики України шляхом поступового збільшення ступенів відкритості національної економіки, послідовної перебудови товарної структури експорту та імпорту, створення потужного експортного потенціалу, запровадження сучасних форм економічної взаємодії із зарубіжними країнами, забезпечення стабільності зовнішньоекономічних зв’язків.

Так, зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг у 1996 році становив 37,9 млрд. доларів США. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами склалось позитивним в сумі 249,2 млн. доларів США.

Завдяки подоланню кризових явищ, що стали наслідком фінансово-економічної кризи 1998 року, в розвитку зовнішньої торгівлі 1999–2004 років спостерігалось щорічне значне нарощування показників як експорту, так і імпорту товарів та послуг.

Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг у 2004 році досяг рівня 69 млрд. доларів США при позитивному сальдо торгівлі товарами та послугами у 6,9 млрд. доларів США, що є рекордним показником за всі часи незалежності України.

У цей період, а саме після 2003 року, Україна скористалася постійним поліпшенням умов торгівлі при зростанні попиту на експортну продукцію, що сприяло збільшенню секторів, які виробляли експортну продукцію. Протягом цього часу, зокрема до 2006 року, певні надлишкові виробничі потужності допомогли без значних інвестицій збільшити обсяги виробництва. Хоча приплив капіталу і прямих іноземних інвестицій почав зростати ще на початку цього десятиліття, стрімко він зріс після 2005 року завдяки високоліквідним міжнародним ринкам капіталу, очікуванням на підвищення ефективності управління і поліпшення захисту прав власності та перспективам, які відкривав великий внутрішній ринок. Значна частка зовнішніх вливань капіталу спрямовувалася в банківський сектор, який зростав, надаючи кредити економіці (у тому числі споживчі), рекордними темпами.

Крім того, по-перше, Україна експортувала порівняно більшу кількість товарів, світові ціни на які стрімко зростали. По-друге, Україна вигравала від скорочення різниці середніх експортних цін її продукції порівняно з провідними експортерами розвинених країн.

Останні два роки зовнішня торгівля України перебувала в умовах розгортання кризових явищ у світовій економіці, що значно вплинуло на показники її розвитку. Так, зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг у 2009 році становив 99,8 млрд. доларів США. Сальдо торгівлі товарами та послугами у 2009 році хоча і склалося від’ємним в сумі 1,4 млрд. доларів США, але порівняно з попереднім роком значно покращилось.

Слід відзначити, що сучасний стан зовнішньої торгівлі зумовлений впливом таких економічних факторів:

суттєве зростання цін на імпортовані енергоносії (з 50 доларів США за
1 тис. куб.м у 2004 році до 210 доларів США у 2009 році);

скорочення світового попиту на українську продукцію та обвальне падіння цін на сировинних ринках внаслідок розгортання світової фінансово-економічної кризи;

падіння промислового виробництва та скорочення будівельних робіт, що вплинуло на зниження потреби вітчизняних підприємств у сировині, матеріалах та напівфабрикатах;

падіння інвестиційної активності, що позначилось на зниженні потреби вітчизняних товаровиробників в імпорті машин та устаткування, а також інших інвестиційних товарів;

обмеження доступу до фінансових ресурсів, порушення рівноваги банківської системи та відтік капіталу;

недоліки у системі прав власності, макроекономічна нестабільність та високі граничні ставки податків;

низький рівень показників створення спільних підприємств між українськими та іноземними партнерами, що гальмує передачу технологій;

звуження споживчого попиту в умовах зниження заробітної плати та споживчого кредитування, що позначилось на зменшенні обсягів імпорту споживчих товарів, включаючи легкові автомобілі.

Український експорт є важливим елементом у системі функціонування національної економіки. Його частка становить понад 50 відсотків валового національного продукту України.

На сьогодні основними експортними галузями економіки є металургійна промисловість, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості, частка яких становить понад 80 відсотків українського експорту.

Особливістю сучасного розвитку вітчизняних експортоорієнтованих галузей є їх сировинний характер та досить високий рівень залежності від кон’юнктурних коливань на світових ринках. Україна продовжує експортувати на міжнародні ринки товари сировинної групи (зерно, металопродукцію), які є найбільш підвладні впливу зміни цінової кон’юнктури на світових ринках. Проте виробничі потужності та потенціал вітчизняних підприємств дозволяють виробляти продукцію, аналогічну тій, що становить значну частку в структурі імпорту товарів. Відсутність чіткої політики, спрямованої на підтримку виробництва таких товарів, робить українську економіку вразливою та залежною від кон’юнктури на основних світових товарних ринках.

Однією з ключових характеристик розвитку вітчизняного експорту в 2005–2008 роках є нарощування обсягів експорту за рахунок сприятливої кон’юнктури світових ринків та постійного зростання цін на продукцію основних експортних галузей.

Важливим моментом розвитку експорту стало набуття Україною у травні 2008 року повноправного членства в СОТ, що надало можливість стати рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовано окремі обмеження та лібералізовано умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів базових експортних галузей.

Слід відзначити, що Україна має потужний науково-промисловий потенціал, який, на відміну від більшості країн світу, не має відповідної інституційної та фінансової державної підтримки для просування на світові ринки, через що, незважаючи на наявні цінові та технічні переваги, не використовується повною мірою експортний потенціал високотехнологічних товарів українського виробництва на зовнішніх товарних ринках.

Таким чином, на сьогодні існує нагальна необхідність створення інституційної основи для запровадження державної підтримки упровадження фінансових інструментів розвитку експорту, що забезпечить подальший розвиток і нарощування вітчизняного економічного потенціалу та закріплення на традиційних і нових ринках збуту.

Основними проблемами сучасного розвитку українського експорту, на вирішенні яких повинні бути сконцентровані зусилля Уряду, визначаються:

сировинний характер значної частини експорту;

відсутність чітко визначеної політики структурних змін в матеріально-технічній базі виробництв та технологіях галузей економіки;

незначна частка продукції з високою часткою доданої вартості у структурі українського експорту;

відсутність правових основ запровадження фінансових механізмів державної підтримки розвитку експорту;

недостатній рівень інвестування в модернізацію експортоорієнтованих виробництв та гостра нестача новітніх технологій;

застаріла транспортна інфраструктура, що не відповідає сучасним вимогам ефективного транскордонного сполучення;

поширення практики вжиття обмежувальних та протекціоністських заходів з боку окремих країн та провідних транснаціональних корпорацій;

наявність диспропорцій у двосторонній торгівлі з основними партнерами;

високі ризики фінансових втрат при проведенні експортних операцій;

невигідні умови кредитування експорту (високі відсоткові ставки та короткі строки наданих кредитів);

здійснення розрахунків з експортних операцій через офшорні компанії та ухилення від податків.
1.2. Традиційні та перспективні ринки українського експорту

Проблемним питанням зовнішньої торгівлі України в процесі входження у світове господарство є нераціональна структура економіки, а отже, малоперспективна модель міжнародної спеціалізації. Це пов’язано з тим, що Україна експортує на міжнародні ринки товари, які здебільшого мають низький ступінь переробки (товари агропромислового комплексу та харчової промисловості, руди, метали, передусім чорні, продукція хімічної промисловості тощо).

Крім того, на цих ринках панує жорстка цінова конкуренція і переваги можуть швидко переходити до інших країн, особливо коли щодо країн уживаються обмежувальні, дискримінаційні торговельно-економічні заходи. Водночас украй незначними є поставки українських товарів на високодинамічні ринки, які визначають перспективи розвитку світової економіки.

Упродовж останніх років спостерігаються позитивні зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі, зокрема експорті українських товарів. Відбувається її переорієнтація на ринки країн далекого зарубіжжя.

Очікується подальше зростання українського експорту до країн далекого зарубіжжя, зокрема до країн – членів ЄС. Водночас збільшиться і торгівля з країнами СНД, насамперед Росією. Ураховуючи це, процес інтеграції української економіки у світове господарство повинен органічно поєднувати загальні для всіх регіонів підходи зі здійсненням специфічного комплексу заходів щодо окремих з них.

Одним із важливих напрямів розвитку експортного потенціалу України повинно стати поглиблення торговельних відносин з країнами ЄС, у яких визначальним завданням є створення зони вільної торгівлі та, як результат, нарощування обсягів реалізації готових виробів і високотехнологічної продукції.

Традиційний український експорт орієнтований на ринки країн СНД унаслідок кооперації та спеціалізації національного господарства, закладених ще за радянських часів.

У відносинах з країнами – членами СНД принципова позиція України полягатиме в необхідності встановлення між цими країнами режиму вільної торгівлі на основі норм і принципів СОТ без будь-яких обмежень та вилучень.

Ринки Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та окремих країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону є найбільш перспективними для збуту української продукції агропромислового комплексу, машинобудування та металургії.

Перспективним є розширення співробітництва з країнами Азії, Африки та Латинської Америки у військово-технічній сфері, спільне впровадження українських технологій з подальшим спільним освоєнням національних і регіональних ринків.
1.3. Експорт товарів з високою часткою доданої вартості

Економіка України має істотні природні порівняльні переваги, але характеризується вузькою структурою експорту та низькою продуктивністю праці порівняно зі своїми конкурентами з-поміж країн, що розвиваються, а також нестабільним зростанням експорту. Незважаючи на багаті природні ресурси, стратегічне географічне розташування та успадковані певні наукові і людські ресурси, у структурі експорту України все ще переважають товари з низькою часткою доданої вартості. При цьому, не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості (космічної, авіаційної, суднобудівної тощо).

Отже, розвиток виробництва товарів з високою часткою доданої вартості є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

Цей процес, хоча і потребуватиме значного обсягу інвестицій в оновлення технологій, у кінцевому результаті забезпечить зростання конкурентоспроможності української продукції на зовнішніх ринках в умовах постійно зростаючого попиту на високотехнологічні товари.

З боку держави допомога з урахуванням норм СОТ та зобов’язань, узятих Україною при вступі до СОТ, повинна надаватися:

існуючим підприємствам, що виробляють та експортують високотехнологічну продукцію (підприємствам літакобудування, космічної галузі, оборонно-промислового комплексу, енергетичного машинобудування тощо);

перспективним виробництвам переважно на доконкурентній стадії;

підприємствам, які в минулому спеціалізувалися на виробництві товарів з високою часткою доданої вартості, але внаслідок відсутності модернізації стали неконкурентоспроможними (підприємства суднобудування, автомобілебудування та приладобудування);

на створення принципово нових видів високотехнологічних виробництв (підприємства з виробництва сонячних батарей та інших сучасних високотехнологічних товарів, які не виробляються в Україні);

при підготовці спеціалістів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Роль держави при наданні допомоги експортерам повинна бути сконцентрована не лише на створенні безпосередньо виробництва, а головним чином на проведенні необхідних фундаментальних наукових та науково-прикладних досліджень та розробок, а також стимулюванні попиту на них.

Розвиток та підтримка експорту українських товарів з високою часткою доданої вартості дозволить, використовуючи вітчизняний науково-дослідний потенціал, забезпечити сталий та послідовний розвиток значної кількості галузей національної економіки.

1.4. Експорт послуг

Частка сфери послуг становить 10–15 відсотків зовнішньоторговельного обороту країни, що є компенсуючим фактором, який певною мірою нівелює негативне сальдо у зовнішній торгівлі товарами.

Традиційно баланс торгівлі послугами складається позитивним. Сфера послуг має значний потенціал у напрямі збільшення пропозиції для зовнішнього світу та розширення можливостей їх надання.

До основних видів послуг, завдяки яким може бути розширений експорт, насамперед належать:

транспортні (послуги трубопровідного, автомобільного, авіаційного, морського та залізничного транспорту);

технічні (інжиніринг, будівельні послуги, ремонт, сервісне обслуговування та ін.);

туристичні (курортні, історичні, бальнеологічні, зелений туризм, полювання тощо);

освітні та консультаційні;

комп’ютерні та ІКТ-послуги;

медичні.
1.5. Система державної підтримки експорту

Розвиток системи державної підтримки експорту може здійснюватися за рахунок розширення та підвищення ефективності існуючих функцій державних органів, а також створення інституційних основ для впровадження нових механізмів, які може використовувати держава в цій сфері.
  1   2   3

Схожі:

Інформація щодо реалізації плану заходів з виконання Програми діяльності...
Затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. №213 із змінами
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Внести до плану заходів, спрямованих на задоволення потреби ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах, схваленого розпорядженням...
1938 7 жовтня З. Новосельський
Про використання коштів, виділених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10. 09. 2008 року №1192 р
СИСТЕМА РОБОТИ В ГУРТКАХ ТА ТВОРЧИХ ОБ
Концепції Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України...
НАКАЗ
Міністрів України від 27 лютого 2012 року №148 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою,...
Про відновлення дії постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня...
Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. №1396 “Про ліцензування господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів...
Український незалежний центр політичних досліджень
Український незалежний центр політичних досліджень висловлює глибоке занепокоєння з приводу ліквідації Управління у зв’язках із громадськістю...
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту постанови Кабінету Міністрів України
Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. №694 та від 25 листопада 2009 р. №1259”
НАКАЗ
Відповідно до Порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги,...
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. №385
Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка