Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер с англ

Скачати 1.69 Mb.

Назва	Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер с англ
Сторінка	7/10
Дата	02.04.2013
Розмір	1.69 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ТЕМА 7. Держава як економічна організація.

Мета: Ознайомитися з сутністю цілями та функціями держави. Вивчити найбільш відомі теоретичні моделі держави. Проаналізувати причини нездатності держави в деяких випадках забезпечити ефективну алокацію ресурсів, так звані провали держави, та можливості їх виправлення. Розглянути інституціональний підхід до державного втручання.

Питання для обговорення:

1. Провали ринку.
2. Сутність та цілі держави.
3. Функції держави.
4. Теоретичні моделі держави.
5. Провали держави та їх виправлення.
Питання для самоперевірки

1.Що таке держава?. Це організація чи інститут?
2.Охарактеризуйте основні положення провалів ринку як їх можна виправити.
3.Які функції держави у сучасному суспільстві?
4.Які ви знаєте приклади інституціональної політики держави в Україні?

1.Провали ринку

Під провалами ринку розуміються ситуації, пов'язані з можливими невдачами ринкового механізму в досягненні Парето-ефективності. Іншими словами, в цих ситуаціях ринок виявляється не в змозі забезпечити ефективне використання ресурсів. Традиційна класифікація провалів ринку включає існування суспільних благ, недосконалість конкуренції і неповноту системи ринків, наявність зовнішніх ефектів (екстерналій), неповноту і недосконалість інформації.
В економічній теорії виділяються:

чисто приватне благо - може бути використано тільки тим суб'єктом, який заплатив за нього, і кожна одиниця такого блага може бути продана за окрему платню. Чисте суспільне благо споживається колективно всіма громадянами незалежно від того, платять люди за нього чи ні.
чисто суспільне благо - характеризується двома основними властивостями: воно є не вибірковим і не виключним в споживанні. Якщо у кого-небудь є можливість споживати товар без плати за нього, то може виникнути стимул зменшити перевагу суспільних благ. Звідси можлива недостатня забезпеченість суспільними благами із-за проблеми безбілетника або колективної дії. У такій ситуації індивідуальна раціональність веде до колективної ірраціональності, оскільки із-за спроб індивідуумів максимізувати власні чисті вигоди кожен починає страждати від недовироблення суспільних благ. Тому, щоб забезпечити (соціально бажане) оптимальну кількість суспільних благ, держава повинна втручатися, вводячи податки і забезпечуючи суспільними благами. У багатьох випадках використання державою примушення (у вигляді оподаткування) може бути єдине можливим способом вирішення проблеми.

Існування економії від масштабу або обумовленої змовою поведінки може привести до неконкурентних ринків, де рішення індивідуальних виробників можуть впливати на кількість і ціни. Коли на ринку переважає монополія або олігополія, кількість пропонованих товарів менша, ніж в конкурентних умовах, а деякий виграш споживача буде переданий фірмам у формі монопольного прибутку і приведе до «втрат мертвого вантажу» в суспільстві. В цьому випадку державі дозволено втрутитися для гарантування оптимального випуску, тобто випуску, який міг би бути отриманий в конкретній ситуації. Антимонопольне законодавство, яке може регулювати ціноутворення і дроблення існуючих монополій, часто служить допустимою мірою втручання.

Зовнішні ефекти існують там, де деякі зовнішні впливи від дій одного індивіда на дії інших приводять до невідповідності приватної і соціальної структур витрат і вигод. Нагадаємо, що до зовнішніх ефектів відносять вигоди і витрати, не відображені в системі ринкових цін. В принципі подолати цю проблему можна, точніше визначивши права власності і організувавши переговори зацікавлених сторін. Проте у багатьох випадках зробити це економічно неможливо із-за трансакційних витрат. Виділяються приватні із значними позитивними зовнішніми ефектами, або так звані соціально значущі блага. По характеру функціонування в економіці вони багато в чому схожі з суспільними благами, оскільки надаються споживачам безкоштовно або за цінами, що не покривають витрати їх виробництва. Тому держава повинна сприяти забезпеченню благами з екстерналіями (одна із сторін,не опосередкована ринком,що робить вплив на добробут інших сторін)в оптимальних кількостях за допомогою інших засобів. Прикладами державного втручання у зв'язку з екстерналіями є державне забезпечення благами з позитивними зовнішніми ефектами за цінами (наприклад, освіта, охорона здоров'я, соціальна інфраструктура), що субсидуються, субсидування тих, хто створює позитивні зовнішні ефекти (наприклад, субсидії в дослідження і інновації), а також оподаткування тих, хто створює негативні екстерналії (наприклад, податок на забруднення).
Ще одним випадком провалу ринку є неповнота і недосконалість (асиметрія) інформації, які не дають можливості суб'єктам ринку ухвалювати найкращі рішення. Інформація – рідкісне благо, за яке потрібно платити і часто високу ціну, що багатьом не під силу. Важливу роль в інформаційній забезпеченості грають товариства споживачів, фірми і реклама, засоби масової інформації, органи державної влади. Проте забезпеченість достовірною інформацією – складна проблема, яка важко піддається рішенню навіть за участю держави.

Таким чином, вирішення проблем, пов'язаних з провалами ринку, багато економістів розглядають як сферу необхідного втручання держави в ринкову економіку. Ухваленню рішення про державне втручання повинен передувати аналіз можливостей поліпшення ситуації за допомогою існуючих ринків і створення умов для виникнення нових ринків.

2.Сутність та цілі держави.

На думку Д. Норта, держава – це організація, що володіє порівняльними перевагами в здійсненні насильства, що розповсюджуються на географічний район, чиї межі визначені його здатністю оподатковувати підданих. Іншими словами, держава, часто виступаюча гарантом в системі економічних відносин, застосовує насильство разом з іншими видами господарської діяльності. Причому ефективність насильства залежить від визнання громадянами права держави застосовувати насильство.

А.Н. Олейник також вважає, що державу слід розглядати не як «інститут, а в якості особливої організації», а тому він приводить наступне визначення: «Держава – особливий випадок владних відносин, що виникають на основі передачі громадянами частини своїх прав на контроль своєї діяльності в сферах специфікації і захисту прав власності, створення каналів обміну інформацією, розробки стандартів, створення каналів фізичного обміну товарів і послуг, правоохоронної діяльності і виробництва суспільних благ. У цих сферах держава отримує право легітимного, тобто на основі соціального контракту, примушення і насильства».

Таким чином держава, з одного боку, – особлива і велика організація, а з іншої – система інститутів влади і управління. Його роль в економіці, причини і ступінь державного втручання неоднозначно трактуються різними напрямами сучасного інституціоналізму. Дослідження того, за яких умов ринкові трансакції, а при яких неринкові інститути, включаючи державне втручання, повинні бути прийняті не завершені.

Цілі держави. Щоб відповісти на питання, чи має намір держава служити суспільству, розглянемо три підходи: автономно-державний підхід, підхід груп інтересів і підхід егоїстичних бюрократів.

Автономно-державний підхід розглядає державу як незалежну силу з власною цільовою функцією, яка відрізняється від суспільної цільової функції. Цей підхід не можна вважати новим. Деякі напрями сучасного інституціоналізму вважають державу хижаком, який, діючи як дискримінуючий монополіст, розвиває структуру прав власності і податкову систему, що максимізували його чистий дохід (доходи мінус витрати), а у разі потреби робить це за рахунок суспільної продуктивності. Проте признається, що максимізація доходу державою обмежена, оскільки загроза захоплення владі альтернативним правителем зсередини країни або ззовні накладає конкурентне обмеження. Цей підхід служить корисним зіставленням наївному припущенню про те, що держава виправить провали ринку відразу ж, як тільки їх виявить.
Підхід груп інтересів – трактує державу як арену, в межах якої групи спеціальних інтересів борються один з одним або вступають в коаліції, для того, щоб впливати на рішення держави, у тому числі і про перерозподіл доходів серед груп. Група спеціальних інтересів – сукупність агентів, що характеризуються збігом економічних інтересів, що означає зацікавленість кожного з учасників групи в досягненні відповідних результатів. До таких груп відносяться партії, професійні союзи, організації підприємців, інші формальні і неформальні структури. Для того, щоб група інтересів могла проявити себе як реальний суб'єкт, вона повинна бути здібною до цілеспрямованої колективної дії.
Підхід егоїстичних бюрократів – заснований на припущенні про те, що бюрократи не відрізняються від інших індивідів в переслідуванні власних інтересів і прагнуть максимізувати бюджет своїх відомств. Пояснимо деякі моменти. Переважаюча частина повсякденних рішень приймається державними службовцями, які можуть називатися чиновниками, або бюрократами. Для них важливе збереження посади, підвищення статусу, благополуччя відомства і ін. Дійсно, оскільки бюрократи отримують корисність від вищої платні і більшої влади свого відомства, то для них раціонально максимізувати бюджет відомства, а не суспільний результат.

Кожен з вищенаведених підходів можна піддати критиці. Наприклад, в сучасних суспільствах від необмежених повноважень бюрократів утримують конкурсні іспити на посаду, ревізія витрат, розвиток принципу рівності громадян перед законом, підпорядкування бюрократії остаточним політичним рішенням і ін. В цілому, з одного боку, не можна припускати, що держава діятиме в суспільних інтересах, як приймається в стандартній економіці добробуту. Однак, з іншого боку, невірне інше поширене припущення щодо таких цілей держави, як максимізація чистого доходу або бюджету. Цілі держави залежатимуть від того, якого роду інтереси пануватимуть, наскільки держава стійка до цих вимог, які цілі вищих політичних діячів, чи ефективно вони контролюють бюрократію, як бюрократів наймають на роботу, якої ідеології дотримуються бюрократичні круги і т.ін. При цьому можна плідно використовувати виводи всіх трьох підходів.
Цілі держави реалізуються в його економічній політиці і державному регулюванні. У більшості країн у міру накопичення досвіду державного регулювання поступово скорочувалася кількість цільових параметрів. У 1950-1960-і роки в провідних країнах враховувалося вісім цільових параметрів: обсяг державних витрат, темп зміни реальної заробітної плати, рівень зайнятості, індикатор розподілу доходів, розміри інвестицій, сукупний попит, рівень виробництва, сальдо платіжного балансу. У 1970-і роки переважаючими були тільки чотири цілі: досягнення повної зайнятості, стабільність цін, відсутність некерованих дефіцитів платіжного балансу, стійкий рівень економічного розвитку. В даний час уряди розвинених країн орієнтуються на дві стратегічні цілі: досягнення стійкого економічного зростання і боротьба з некерованою інфляцією.

3.Функції держави.

До основних функцій держави економісти відносять:

• специфікацію і захист прав власності: якщо трансакційні витрати більше нуля, розподіл прав власності впливає на ефективність використання ресурсів;

• створення каналів обміну інформацією: рівноважна ціна формується на базі розвиненої інформаційної інфраструктури ринку, що дозволяє його учасникам обмінюватися інформацією з мінімальними витратами і спотвореннями;

• розробку стандартів: діяльність держави в цьому напрямі дозволяє понизити витрати вимірювання якості товарів і послуг, а в ширшому плані – організувати грошовий обіг, оскільки універсальна міра обміну є одна з функцій грошей;

• створення каналів і механізмів фізичного обміну товарами і послугами: інфраструктура ринку включає не тільки канали обміну інформацією, але і канали фізичного руху товарів і послуг (транспорт, майданчики для торгів і т. ін.);

•  правоохоронну діяльність і виконання ролі третьої сторони в конфліктах: виникнення непередбачених обставин при виконання контрактів вимагає втручання третьої сторони (судів) для створення гарантій від опортуністичної поведінки партнерів контракту;

• виробництво суспільних благ: зважаючи на проблему безбілетника потрібне використання державою примушення для фінансування виробництва цих благ.

На думку представників НІЄТ, економічна роль держави в умовах ринкової економіки зводиться до здійснення трьох функцій:

1)  законодавче визначення круга суб'єктів господарської діяльності, а також її об'єктів і взаємин між ними, інакше кажучи, правил, за якими здійснюється економічна діяльність;

2) заохочення, захист і охорона соціально і економічно доцільних форм цієї діяльності, яка здійснюється головним чином за допомогою регулятивних заходів переважно економічного характеру, але в певних межах і владними заходами, позаекономічними, особливо при рішенні трудових, екологічних, охорони здоров'я і деяких інших соціальних проблем народного господарства;
3) недопущення об'єднання в руках органів державної влади двох напрямів діяльності – здійснення владних повноважень і господарської діяльності, направленої на отримання прибутку в тій або іншій формі, за винятком випадків, передбачених законом. Таке поєднання двох видів діяльності деформує кожну з них, створює сприятливі умови для зловживань владою і розповсюдження корупції.

Таким чином, економічна роль держави припускає його діяльність по регулюванню економіки як єдиної системи. З одного боку, воно підтримує функціонування ринкового механізму, а з іншої – забезпечує коректування його дій і усунення негативних наслідків. В соціально-економічній літературі не припиняються дискусії про те, якою повинна бути міра державного втручання в економіку. Без докладного аналізу цих дискусій можна відзначити, що «стала переважати точка зору, згідно якої держава повинна реагувати в першу чергу на різні прояви соціального неблагополуччя; на цій позиції базується практика використання державної власності в усьому світі». Ступінь виконання державою своїх функцій пов'язана з силою (слабкістю) даної держави. Сила держави виражається в можливості розпорядження економічними ресурсами, грошовим багатством. Явною ознакою економічної слабкості є нездатність збирати податки. Це виявляється у виконанні державою своїх функцій, в здатності реалізувати економічну політику, необхідну для стабільного розвитку суспільства.

4.Теоретичні моделі держави.

Двома ідеальними моделями держави є контрактна держава і експлуататорська держава. У реальному житті функціонують змішані моделі.

Контрактна держава. Основні ідеї цього підходу розглядаються на прикладі дослідження Дж. Умбеком історії «золотої лихоманки» в Каліфорнії. Золото було виявлене 24 січня 1848 р. Це відбулося, коли Каліфорнія належала Мексиці і ще не була завойована США. Після приєднання Каліфорнії до США військовий губернатор відмінив всі мексиканські закони, проте нових не ввів. В результаті майже на два десятиліття на всій золотоносній території запанувало і формальне, і фактичне безвладдя. У 1866 р. в Каліфорнії влаштувалося близько двохсот тисяч золотошукачів. Вони самоорганізовувалися в п'ятсот дистриктів, що мали свої системи прав власності. Кожен з дистриктів був деякою організацією, що володіла особливою функцією, – специфікувати і захищати права власності учасників на золотоносні ділянки. Людина добровільно вступає в ту або іншу організацію, тому що усередині організації якась з його потреб задовольняється краще, ніж поза нею. Отже, стаючи учасником дистрикту, старатель повинен був бути упевненим в тому, що «усередині» цієї організації його потреба в захисті прав на золотодобування і спокійне господарювання задовольнятиметься не гірше, ніж якби він захищав себе самостійно. Щоб його очікування виправдалися, необхідне виконання ряду умов. Перше – відсутність серед потенційних членів дистрикту учасників, що мають істотно вищий, ніж інші золотошукачі, потенціал насильства. Друге – відсутність на момент створення організації «захисників-професіоналів»: адже якщо такі є, ефективніше найняти їх, чим створювати організацію.
Дослідження Дж. Умбека встановили, що потенціал насильства розподілявся між золотошукачами достатньо рівномірно – всі мали однакову зброю, ніхто не наймав охоронців-професіоналів. Тим самим для старателів мало сенс створити організацію, укласти між собою договір, відповідно до якого кожен отримав би не менше за права власності на ділянку землі, чим якби він застосовував насильство для його захисту самостійно. Основна мета такого контракту полягала в тому, щоб захистити дистрикт від прибульців з боку і надати кожному учасникові договору виняткові права на певну ділянку. Вирішальним чинником при розподілі правомочностей між членами дистрикту був потенціал насильства – загроза застосувати зброю або фізичну силу для захисту можливості господарювати на своїй землі.

В умовах Каліфорнії середини ХIХ в. можна було чекати, що розподіл правомочностей співпаде з розподілом індивідуальних потенціалів насильства, тобто буде рівномірним. Теоретично можна уявити собі наступну ситуацію: хтось, чиї особисті здібності і уміння виявилися вищими, ніж у інших, зміг захопити непропорційно велику ділянку. Проте індивідуальні витрати (втрати часу і сил, не добута золотоносна порода) на захист такої ділянки виявилися б істотно вищими, ніж у разі захисту правомочностей в рамках загального договору, таким чином вискочка опинився б в програші.
Реальний розподіл ділянок серед золотошукачів цілком відповідав цьому умоглядному висновку, оскільки однорідні за якістю золотоносні райони ділилися порівну; якщо район вважався потенційно багатшим, ділянки на нім мали менші розміри, а якщо біднішим, ніж в середньому по території дистрикту, – то відносне великі; золотошукачі отримували менші за площею ділянки, якщо вони були розташовані зручніше, тобто ближче до річки (золото витягувалося з породи промивкою), і більшими за площею, якщо вони були розташовані незручно.
Таким чином, в рамках кожного дистрикту, утвореного за домовленістю його учасниками, не тільки специфікувалися і захищалися права власності останніх на їх ресурси, але і забезпечувався Парето-оптимальний розподіл ресурсів між ними, –тобто така ситуація, що поліпшення становища одного з учасників не можливо досягти, не погіршивши положення іншого. Кожен дистрикт був своєрідною «міні-державою», з своїми «озброєними силами», що забезпечують захист від зовнішніх загроз, і «правоохоронними органами», що дають захист кожному учасникові від посягань сусідів. Дистрикт виконував і ще одну важливу функцію – він міг і реально перерозподіляв права власності на ділянки, забезпечуючи Парето-оптимальний розподіл ресурсів. В рамках дистриктів в застосуванні насильства виникала спеціалізація і економія на масштабах його виробництва. Саме ця економія і спонукала золотошукачів об'єднуватися для захисту виняткових прав. В результаті після 1866 р. Американській державі залишалося лише легалізувати структури, що вже склалися, і включити до складу державних органів влади.
Таким чином, контрактна держава – це держава, що створюється на основі договору, в якому кожен громадянин делегує державі частину функцій по специфікації і захисту виняткової правомочності, а держава використовує монополію на насильство в рамках делегованої йому правомочності. В цьому випадку громадяни розглядають сплату податків як свій обов'язок. Контрактна держава може існувати при наступних передумовах: а) наявність чітких конституційних рамок діяльності держави; б) існування механізмів участі громадян в діяльності держави; у) існування інституту ринку як головного альтернативного механізму розподілу прав власності; г) наявність альтернативних механізмів специфікації і захисту прав власності.

Експлуататорська держава. Аналогія експлуататорської держави з «осілим бандитом» запропонована американським економістом М. Олсоном. У доповіді, зробленій в 1995 р. на конференції в м. Москві, він проаналізував наступні історичні події. У 1920-і роки велика частина Китаю знаходилася під контролем різних військових диктаторів. За допомогою своїх озброєних банд вони захоплювали яку-небудь територію і проголошували себе її правителями. Населення обкладалося високими податками, основна частина яких йшла в кишеню «правителів». Диктатор Фан Ючен став відомий рішучістю, з якою він пригнічував на своїй території бандитизм, а також тим, що розгромив відносно сильну армію бандита-гастролера Білого Вовка. Очевидно, більшість населення у володіннях Фана, віддавало перевагу його присутності нападам бандитів-гастролерів. Дійсно, коли бандит-гастролер ставав осілим і його грабежі приймали форму оподаткування, яке він здійснював монопольно, то його жертви отримували спонукальний мотив господарювання, відсутній у них при систематичних, але неврегульованих набігах гастролерів. Адже осілий бандит відбирав лише частину доходів, оскільки розумів, що зможе отримати більше «податків», залишаючи «підданим» стимули добиватися зростання їх доходів. Тим самим і жертви осілого бандита, і сам він житимуть краще, ніж при нальотах бандитів-гастролерів, що відбирали всі доходи. При цьому осілий бандит, прагнучи до монополії на оподаткування, мимоволі захищав своїх жертв від нападів сторонніх бандитів. «Коли грабежі і крадіжки монополізовані, жертви цих злочинів можуть розраховувати на те, що їм вдасться щось накопичити із засобів, що залишилися після виплати податків. І, отже, у них є спонукальний мотив до накопичення і інвестування, що у свою чергу збільшить їх – і податкові надходження в казну осілого бандита – в майбутньому», – пише М. Олсон і формулює положення, що становить суть відповідної концепції: «Отже, бандитська раціональність, повинна спонукати ватажка бандитів встановити свій контроль над тією або іншою територією, стати її правителем і забезпечити її населенню мирне життя і інші суспільні блага, а собі тим самим – більше засобів від податкових надходжень, чим він зміг би отримати, будучи мігруючим грабіжником. Гігантське збільшення масштабів виробництва, що звичайно супроводжує встановлення мирного порядку, поява інших суспільних благ, приносить осілому бандитові набагато більшу здобич, ніж та, на яку він міг би розраховувати, якби не ввів для населення владний порядок і управління». Зрозуміло, що таке управління націлене спочатку не на підвищення добробуту підданих, а на максимізацію доходів правителя шляхом силового перерозподілу прав власності в його користь.

Таким чином, експлуататорська держава використовує монополію на насильство для максимізації доходів правителя або групи осіб, контролюючих державу, навіть якщо це досягається в збиток добробуту суспільства в цілому. Збиток від діяльності експлуататорської держави можна скоротити, якщо виплати державі і перерозподілу прав власності носять систематичний і передбачений характер. У цих умовах встановлюються певні правила господарської діяльності і розподілу доходів, орієнтуючись на які агенти можуть цілеспрямовано впливати на виробництво, сприяючи економічному зростанню. Це свідчить про частковий збіг інтересів правителя і громадян, що є необхідною умовою стабільності суспільства.
На основі зіставлення економічних аспектів обох концепцій держави можна зробити висновок про те, що відмінності між ними, окрім розбіжностей в трактуванні виникнення держави, містяться в характеристиці одержувачів залишкового доходу в широкому сенсі слова (тобто вигод від забезпечення захищеності і впорядкованості обмінів і взагалі прав власності): за експлуататорськими теоріями, додаткові вигоди отримує тільки пануючий клас або володарююча група; по контрактних теоріях, додаткові вигоди розподіляються різною мірою між всіма підданими.

Синтетична теорія держави пов'язана з ім'ям Д. Норта. Держава розуміється ним як організація, що продає послуги «оборона» і «правосуддя» в обмін на податки. Централізоване виробництво цих послуг характеризується значною економією на масштабах, тому в цілому виникає позитивний ефект. Якби кожен захищав свої права власності в індивідуальному порядку, сукупні витрати були б значно більші. Крім того, державі властиві риси так званого «дискримінуючого монополіста». В даному випадку держава розділяє платників податків на певні групи, встановлюючи для кожної з них такі права власності, при яких максимізовувалося надходження податків в казну. Потрібно відзначити і існуючі обмеження: при надмірно жорсткому податковому тягарі у платника податків завжди є конкуруючі способи дій: ухилення від податків, перехід в інше підданство – еміграція.

За цих умов основною метою держави стає формування такої структури прав власності, при якій можна було б забезпечити максимізацію свого доходу, – не тільки за рахунок примушення, але і за допомогою добровільних платежів населення. Іншими словами, держава намагається виправдати податкову систему, прагнучи виробляти такий набір послуг суспільству, який, з одного боку, був би корисний всім і кожному, а з іншої – мінімізував би витрати держави на специфікацію і захист прав власності. В результаті економії на масштабах при централізованому виробництві суспільних благ ресурси суспільства можуть бути ефективніше використані для забезпечення економічного зростання.
5.Провали держави та їх виправлення.

Провали держави полягають в його нездатності забезпечити ефективну алокацію ресурсів і відповідність соціально-економічної політики прийнятим в суспільстві уявленням про справедливість. Це відбувається як по суб'єктивним причинам (помилки чиновників, політиків і т. н.), так і по об'єктивним обставинам. Джерелами провалів держави є обмежені можливості держави і специфіка інтересів, пов'язаних з його власним функціонуванням.

До провалів держави відносяться:

проблема інформації, оскільки витрати збору інформації, необхідної для виправлення ринкових провалів, можуть бути вище, ніж вигоди такого виправлення;
пошук ренти, теорія якого стверджує, що державне втручання створює додаткові витрати, які можуть перевищувати вигоди, що досягаються.
Інші вади держави, наприклад недосконалість політичного процесу, обмеженість контролю над бюрократією і наслідками ухвалених рішень, що вивчаються в теорії суспільного вибору.

Розглянемо докладніше аргументи, що піддають сумніву можливості ефективного державного втручання..
Проблема пошуку ренти. Теорія пошуку ренти, розроблена Р. Толлісоном, Дж. Бьюкененом, Д. Коландером і іншими ученими, стверджує, що витрати державного втручання пов'язані з відволіканням ресурсів на непродуктивну діяльність приватних агентів, направлену на те, щоб отримати ренту, породжену державним втручанням. Рента визначається як частина плати власникові ресурсів понад ту частину, яку ці ресурси могли б принести при якому-небудь альтернативному використанні, тобто як плата, яка вище за альтернативні витрати ресурсів.

Зусилля індивідів, підприємств, організацій, направлені на отримання виняткових переваг за допомогою держави, називаються пошуком ренти, або рентоориєнтованою поведінкою. Пошук ренти виникає у зв'язку з боротьбою за монопольне положення на тому або іншому ринку, при розподілі урядових контрактів, формуванні зовнішньоторговельних тарифів і квот, державному регулюванні цін, тобто у всіх областях, де політичні рішення здатні істотно впливати на величину доходів від чинників виробництва, що знаходяться у розпорядженні економічних суб'єктів.

Відбувається так зване розсіювання ренти, тобто її сума може бути рівна сукупним витратам пошуку ренти. На практиці пошук ренти здатний поглинути навіть більше засобів, ніж згодом дістанеться переможцеві в боротьбі за виняткове право.

Ще одній, концепцією, що відноситься до даного питання, є концепція здирства ренти Ф. Макчисні. Держава часто виявляється третьою стороною, виступаючою як гарант дотримання контрактів. Іншими словами, воно виступає як агент (виконавець) по відношенню до сторін, що уклали контракт (поручителям). Проблема управління поведінкою виконавця в даному випадку означає ризик зловживання потенціалом насильства, що виражається в здатності держави накладати витрати на порушників умов контракту. Таким чином, самі виконавці можуть створювати достовірні загрози або застосувати правила в збиток господарюючим суб'єктам, або встановлення нових правил, що погіршують економічний стан господарюючих суб'єктів, або введення правила, що перешкоджає діяльності господарюючого суб'єкта, а також обіцяти не застосовувати надмірне жорстке правило в обмін на платіж. Даний феномен отримав назву «Здирство ренти», в даному випадку небезпека вилучення ренти може виходити не від контрагента, а від держави.

Таким чином, загальним для обох підходів щодо причин провалів держави (інформаційна проблема і проблема пошуку ренти) є висновок про невтручання держави в економічні процеси. Разом з тим доведено, що окремі провали держави можуть бути виправлені і усунені.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер с англ Тема Предмет і метод інституціональної економіки, етапи розвитку інституціоналізму	Міністерство освіти та науки, молоді і спорту України Національний... Азімов, А. Я, робот : науково-фантастичні оповідання : для середнього та старшого шкільного віку : пер з англ. – К. Веселка, 1987....
Вирт Н. Алгоритмы + структуры данных = программы: [пер с англ.] Сутності концепції дії, концепції розподілу пам’яті, концепції типів даних. Внутрішнє представлення даних в пам’яті комп’ютера	Долина=Dolyna : інформ буклет / текст Володимир Смолій; пер на англ.... Література про Долинщину” подає відомості нових надходжень у фонди Долинської центральної районної бібліотеки у 2012 році. Література...
К вазари Кваза́ри (англ quasars, скор від англ quasi-stellar radio source — квазізоряне радіоджерело) — позагалактичні об'єкти, які мають...	ПРОИЗВОДСТВЕННО-КОММЕРЧЕСКАЯ ФИРМА «АЯКС -1»
ПРОИЗВОДСТВЕННО-КОММЕРЧЕСКАЯ ФИРМА «АЯКС -1» Предлагаем поставки оборудования и инструмента для мясоперерабатывающей промышленности	Західнодонбаський інститут економіки і управління Бюлетень БІЦ Випуск 14 Азарян Е. М., Беленький А. Ю. Стратегия сбыта на специализированных рынках: рынок товаров нефтехимии: Монография. – Донецк: ДонГУЭТ,...
ТУРИСТИЧЕСКАЯ ФИРМА Донецк, Калининский филиал АКБ Национальный кредит р/с №26005301611078 МФО 335720 код 23179102	Англ public relations, PR мистецтво досягнення взаємопорозуміння... Зв'язки з громадськістю (англ public relations, PR) — мистецтво досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання