ТЕСТИ


Скачати 0.7 Mb.
Назва ТЕСТИ
Сторінка 2/6
Дата 13.03.2013
Розмір 0.7 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6
ТЕМА 4
«ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ТА КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ»
51. До складових організаційного оточення, що впливають на пове­дінку працівника, не належать:

  1. традиції;

  2. звичаї;

  3. стиль керівництва;

  4. розумові та фізичні здібності працівника;


52. Матеріальним втіленням організаційної культури не є:

  1. символи;

  2. форма одягу співробітників;

  3. гімн компанії;

  4. історії з життя засновників чи власників компанії;


53. Тип організаційної культури, налаштований на постійний пошук привабливих ніш на ринку, а отже, спрямований на заохочення самостій­ності та ініціативи, — це тип:

  1. «фортеці»;

  2. «академії»;

  3. «ліани»;

  4. «косяка риби»;


54. Модель корпоративної культури, яка характеризується лояльністю, відданістю персоналу, ефективною командною роботою - це:

  1. Бейсбольна команда;

  2. Клубна культура;

  3. Академічна культура;

  4. Оборонна культура;


55. Модель корпоративної культури, яка формується в умовах, коли організація часто реструктурується і скорочує свій персонал, щоб адаптуватися до нових зовнішніх умов, - це:

  1. Бейсбольна команда;

  2. Клубна культура;

  3. Академічна культура;

  4. Оборонна культура;


56. До ознак адаптивної культури організації належать:

  1. Наявність менеджерів, схильних до ризику; атмосфера довіри між співробітниками, командна праця;

  2. Спеціальні тренінги, семінари для ознайомлення з внутрішньо-фірмовими правилами поведінки;

  3. Підбір і набір працівників, які поділяють організаційні принципи;

  4. Організаційна культура, яка відображає специфіку бізнесу;



ТЕМА 5
«КЛАСИФІКАЦІЯ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙ У СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ»
57. Функції планування, організування, контролювання, мотивування, становлять менеджменту:

  1. філософію;

  2. проблеми;

  3. процес;

  4. цілі;


58. До загальних функцій управління організацією належать:

  1. прогнозування, планування, організування, мотивування, координування, контролювання;

  2. планування, організування, спеціалізація, мотивування, контролювання;

  3. маркетинг, планування, організування, мотивування, контролювання;

  4. організування, планування, мотивування, контролювання;


59. Процес управління складається з наступних функцій:

  1. планування, прогнозування, аналіз;

  2. планування, організація, аналіз, мотивація;

  3. планування, організація, мотивація, контроль;

  4. організація, мотивація, контроль;


60. Головним завданням планування є:

  1. забезпечення єдиного напрямку зусиль усіх членів організацій;

  2. передбачення майбутнього стану організацій;

  3. контроль за реалізацією заходів;

  4. отримання доходу;


61. Головною метою мотивації є:

  1. досягнення працівниками задоволення від роботи;

  2. зменшення видатків на оплату праці;

  3. виконання членами організації роботи у відповідності із делегованими обов’язками;

  4. отримання винагороди;


62. Школа наукового управління в мотивації вбачала:

  1. моральне стимулювання підлеглих шляхом похвали;

  2. пропозицію надання відповідних грошових винагород в обмін на зусилля;

  3. створення відповідних очікувань у підлеглих;

  4. покращення психологічного клімату в колективі;


63. Контроль – це:

  1. постійний нагляд за виконанням роботи;

  2. процес забезпечення досягнення мети;

  3. вчинення дій з виправлення ситуації;

  4. встановлення стандартів;


64. В якому порядку реалізовуються основні (загальні) функції управління:

  1. планування, організація, мотивація, контроль;

  2. організація, планування, контроль, мотивація;

  3. планування, організація, контроль, мотивація;

  4. організація, контроль, мотивація, планування.



ТЕМА 6
«УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ: СУТНІСТЬ ТА ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ»
65. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:

  1. системою стосунків, що склалася в колективі;

  2. ситуацією, в якій опинилась організація;

  3. досконалістю володіння менеджером прийомами управління;

  4. досконалістю володіння менеджером методами управління;


66. Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про орга­нізацію як:

  1. закриту систему, зорієнтовану на довготривале існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

  2. відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;

  3. систему взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує одну, притаманну лише йому функцію, що забезпечує існування організації в довготривалій перспективі;

  4. закриту систему, зорієнтовану на короткострокове існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;


67. Створення науковою фундаменту, що замінює собою старі, тра­диційні методи виконання роботи на ретельне наукове дослідження кож­ного її елементу — це одне з основних положень школи:

  1. науки управління;

  2. адміністративної;

  3. наукового управління;

  4. поведінкової;


68. Нова управлінська парадигма, що виникла як поєднання ситуа­ційного і системного підходів до управління, передбачає:

  1. поліцентризм в управлінні;

  2. ставку на самореалізацію людей;

  3. визначення організації як соціотехнічної системи, що націлена на пристосування до зовнішнього середовища;

  4. всі відповіді правильні;


69. Школа управління, що прагне використовувати у науці управлін­ня методи й інструментарій точних наук, — це:

  1. адміністративна школа;

  2. школа кількісного підходу до управління;

  3. раціоналістична школа;

  4. школа наукового управління;


70. Підхід до науки управління з точки зору кількісних методів виник:

  1. в 50-ті роки XX століття;

  2. в 20-ті роки XX століття;

  3. у 70-ті роки XX століття;

  4. у 80-ті роки XX століття;


71. Кому належить вислів: «Менеджмент — це забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб»:

  1. Е. Мейо;

  2. М. П. Фоллет;

  3. Ф. Тейлору;

  4. Г. Форду;


72. Основоположником процесуального підходу в управлінні вва­жають:

  1. А. Маслоу;

  2. Ф. Тейлора;

  3. А. Файоля;

  4. Е. Мейо;


73. Управлінські задачі вирішувала за допомогою економіко-математичних методів і моделей:

  1. школа наукового управління;

  2. адміністративна школа управління;

  3. школа науки управління;

  4. школа системного управління школа емпіричного управління;


74. Центром вчення стали такі принципи управління індивідуальною працею робітників: науковий підхід до виконання кожного елементу роботи; науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітника; кооперація з робітниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками.

  1. Ф. Тейлора;

  2. А. Сміта;

  3. А. Файоля;

  4. Е. Мейо;


75. Назвіть, хто з теоретиків управління першим звернув увагу на те, що кожен вищий рівень управління створюється не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче:

  1. А. Сміт;

  2. М. Туган-Барановський;

  3. Г. Емерсон;

  4. А. Файоль;


76. Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім керівником — це принцип:

  1. єдиновладдя;

  2. єдності дій;

  3. підпорядкованості інтересів;

  4. скалярного ланцюга;


77. Природний порядок в організації, що має керуючий центр, — це принцип:

1) справедливості;

2) централізації;

3) підпорядкованості інтересів;

4) корпоративного духу;
78. Встановлених правил слід дотримуватися на всіх рівнях скаляр­ного ланцюга — це принцип:

1) підпорядкованості інтересів;

2) скалярного ланцюга;

3) справедливості;

4) централізації;
79. Способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства, — це:

  1. методи управління;

  2. принципи управління;

  3. функції управління;

  4. стилі управління;


80. До економічних методів управління не належить:

  1. преміювання;

  2. система податків;

  3. підвищення по службі;

  4. штрафні санкції;


81. До адміністративних методів управління помилково віднесено:

  1. посадові інструкції;

  2. розпорядження;

  3. накази;

  4. присвоєння почесного звання;


82. Наука управління передбачає наступний науковий підхід:

  1. системний

  2. аналітичний

  3. математичний

  4. процесний


83. Науковий підхід до управління, який є сукупністю безперервних, послідовних і взаємопов’язаних дій це:

  1. процесний

  2. системний

  3. економічний

  4. прогнозтичний


84. Послідовність в якій виконуються основні функції менеджменту – наступна:

  1. планування, організація, мотивація і контроль

  2. організація, планування, мотивація і контроль

  3. планування, мотивація і контроль. організація

  4. організація, планування, мотивація і контроль


85. Послідовність етапів процесу управління:

  1. ціль, проблема, ситуація, рішення.

  2. проблема, ціль ситуація, рішення.

  3. проблема, ситуація, ціль рішення.

  4. проблема, ситуація, рішення. ціль


86. До соціально-психологічних методів управління помилково від­несено:

  1. усні розпорядження;

  2. нагородження похвальною грамотою;

  3. почин і новаторство;

  4. обмін досвідом;


87. Керівник ставить задачу, віддає розпорядження, розподіляє обов’язки, призначає виконавців. Який метод менеджменту при цьому слід використовувати:

  1. організаційного впливу.

  2. адміністративного впливу

  3. економічного впливу

  4. цивільно-процесуального впливу


88. Математичні методи відносять до методів:

  1. непрямої дії

  2. опосередкованої дії

  3. прямої дії

  4. всі відповіді вірні


89. Метод соціального регулювання передбачає:

  1. контроль за діяльністю адміністрації організації

  2. контроль за діяльністю соціальних виплат

  3. контроль за розподілом грошових коштів

  4. контроль за діяльністю робітників в організації


90. Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг − це:

  1. правові акти;

  2. правові норми;

  3. правові відносини;

  4. договірні відносини;


91. Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників − це:

  1. організаційні методи управління;

  2. оперативно-розпорядчі методи управління

  3. економічні методи управління

  4. адміністративні методи управління


92. Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничо­го процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату уп­равління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, − це:

  1. організаційні методи управління

  2. оперативно-розпорядчі методи управління

  3. економічні методи управління

  4. адміністративні методи управління


93. Управлінські завдання концептуального характеру вирішуються на:

  1. інституційному рівні управління

  2. середньому рівні управління

  3. нижчому рівні управління

  4. із залученням усіх працівників організації


94. Завдання, що пов'язані з техніко-технологічною стороною фун­кціонування виробництва, не включають:

  1. освоєння нової техніки

  2. реконструкцію виробничих цехів

  3. реорганізацію структури управління

  4. модернізацію існуючого обладнання


95. Вкажіть правильне визначення управлінської проблеми :

  1. це розрив між бажаним станом (цілями) об'єкта управління і його фактичним станом

  2. це невідповідність між спроектованою ситуацією і фактичним перебігом подій;

  3. це відхилення руху керованої системи від заданого напрямку під впливом зовнішніх та внутрішніх причин

  4. всі відповіді правильні


96. Рішення, що характеризуються значним ступенем новизни, не­повнотою інформації щодо суті проблеми, неможливістю виділення із них стандартних елементів і для прийняття яких найбільш придатні евристич­ні методи, відносять до класу:

  1. неструктурованих

  2. структурованих

  3. запрограмованих

  4. слабоструктурованих


97. Раціональна технологія прийняття управлінського рішення не включає наступні етапи:

  1. діагностика проблеми

  2. визначення критеріїв та обмежень

  3. вибір рішення

  4. реалізація рішення


98. Спосіб упорядковування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структурування, визначаються цілі, встановлюються вза­ємозв'язки і залежності елементів проблем, а також чинники та умови, що впливають на їхнє вирішення, — це:

  1. системний аналіз

  2. метод сценаріїв

  3. морфологічний аналіз

  4. платіжна матриця


99. До методів генерації ідей не належить:

  1. метод інверсії

  2. метод аналогії

  3. метод елімінування

  4. морфологічний аналіз


100. До методів оцінки варіантів і вибору найкращого рішення не на­лежить:

  1. метод контрольних запитань

  2. дерево рішень

  3. методи оптимізації

  4. платіжна матриця


101. До методів реалізації рішення належить:

  1. дерево рішень;

  2. факторний аналіз

  3. мережний графік

  4. метод сценаріїв


102. Методи прогнозування не застосовують для:

  1. оцінки рівня майбутнього попиту на продукцію

  2. оцінки рівня інфляції

  3. оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства

  4. оцінки потреб у запасах


103. До методів економічного аналізу не відносять:

  1. метод порівняння

  2. метод групувань

  3. індексний метод

  4. метод інверсії


104. Розпоряджувальний вплив може бути здійснений у вигляді:

  1. Тарифних ставок і інструкцій

  2. Норм амортизаційних відрахувань

  3. Наказів та усних вказівок

  4. Усі відповіді правильні


105. Методи менеджменту, які направлені на зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі:

  1. Методи соціальної спадковості

  2. Методи управління організованими групами

  3. Адміністративні методи

  4. Методи організаційного регламентування


106. Акти одноособового управління, які формуються за принципом єдиноначальності і якими регулюється діяльність підприємств або закладів, - це:

  1. Накази

  2. Розпорядження

  3. Інструкції

  4. Статути


107. Вираження вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру - це:

  1. Інструкції

  2. Накази

  3. Розпорядження

  4. Службова записка


108. Вибір методу управління групою залежить від:

  1. Суті питання

  2. Ділових особистих якостей підлеглих

  3. Строків вирішення завдань

  4. Усі відповіді правильні


109. Можливість кількісного вимірювання є основною відмінною рисою:

  1. Технологічних методів

  2. Адміністративних методів

  3. Економічних методів

  4. Управлінських методів


110. До економічних стимулів належать:

  1. Тарифні ставки

  2. Надбавки

  3. Посадові оклади

  4. Усі відповіді правильні


111. Організаційне регламентування оформлюється у вигляді:

  1. Положення, статуту, постанови

  2. Інструкції, постанови

  3. Статуту, інструкції, постанови

  4. Постанови, наказу


112. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору засобів і методів їх втілення:

  1. Контурне

  2. Структуроване

  3. Алгоритмічне

  4. Організаційне


113. Рішення, які потребують певною мірою нових ситуацій, вони в середині неструктуровані або пов'язані з невідомими чинниками:

  1. Алгоритмічні

  2. Запрограмовані

  3. Незапрограмовані

  4. Інтуїтивні


114. Вибір, зумовлений знаннями та накопиченим досвідом, - це:

  1. Організаційне рішення

  2. Запрограмоване рішення

  3. Раціональне рішення

  4. Рішення, що ґрунтується на судженнях


115. Завдання керівника на цьому етапі процесу прийняття рішення полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні справи та цілі, попередньому формуванні критеріїв рішення:

  1. Діагностика проблеми

  2. Реалізація рішення

  3. Контроль за виконанням рішення

  4. Виявлення обмежень та визначення альтернатив


116. Вид управлінського рішення, яке гранично жорстко регламентує діяльність підлеглих і практично виключає їх ініціативу:

  1. Контурне

  2. Структуроване

  3. Алгоритмічне

  4. Організаційне


117. Чинники, що впливають на прийняття управлінських рішень

  1. Особисті оцінки керівника, середовища прийняття рішення

  2. Інформаційні обмеження, психологічні обмеження

  3. Негативні наслідки, взаємозалежність рішень

  4. Всі відповіді правильні


118. Єдиний на сьогодні систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дає змогу їх ефективно порівнювати:

  1. Моделювання

  2. Формулювання гіпотези

  3. Прогнозування

  4. Економічний аналіз


119. У випадку, коли треба з'ясувати найважливіші чинники, що впливають на прийняття рішення в умовах конкурентної боротьби, застосовують:

  1. Моделі управління запасами

  2. Теорію ігор

  3. Модель лінійного програмування

  4. Імітаційне моделювання


120. Ці моделі використовують для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування відносно потреби в них, щоб збалансувати витрати у випадку їх занадто великої чи малої кількості:

  1. Моделі теорії черг

  2. Моделі управління запасами

  3. Теорія ігор

  4. Платіжна матриця


121. Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб:

  1. Моделі теорії черг

  2. Моделі управління запасами

  3. Модель лінійного програмування

  4. Імітаційне моделювання


122. Схематичне зображення проблеми прийняття рішення:

  1. Дерево рішень

  2. Платіжна матриця

  3. Графік беззбитковості

  4. Модель лінійного програмування


123. Один з методів статистичної теорії рішень, який корисний за умови, якщо керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей:

  1. Моделі теорії черг

  2. Платіжна матриця

  3. Графік беззбитковості

  4. Модель лінійного програмування


124. Метод, у якому використовують накопичений в минулому досвід і поточні передбачення щодо майбутнього для визначення рішення:

  1. Прогнозування

  2. Платіжна матриця

  3. Імітаційне моделювання

  4. Економічний аналіз


125. Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності ситуації, яка є наслідком дії об'єктивних обставин, що невідомі або мають випадковий характер:

  1. Метод платіжної матриці

  2. Метод "дерева рішень"

  3. Метод теорії статистичних рішень

  4. Метод теорії ігор


126. Кількісні методи прогнозування можна використовувати, якщо:

  1. Інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірної залежності між змінними

  2. Є переконаність, що діяльність у минулому мала певну тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому

  3. Результати одного рішення впливають на наступні рішення

  4. Керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей


127. За допомогою управлінських рішень здійснюється:

  1. Визначення цілей діяльності

  2. Закріплення людей за посадами і робочими місцями

  3. Розподіл ресурсів

  4. Усі відповіді правильні


128. Суб'єктами управлінського рішення є:

  1. Керівники вищої ланки управління

  2. Керівники середньої ланки управління

  3. Керівники нижчої ланки управління

  4. Всі відповіді правильні


129. Управлінські рішення класифікуються за часом дії на:

  1. Стратегічні, тактичні, оперативні

  2. Планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні

  3. Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні

  4. Оптимальні, раціональні


130. Управлінські рішення класифікуються за напрямом впливу на:

  1. Стратегічні, тактичні, оперативні

  2. Внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування

  3. Планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні

  4. Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні


131. До якої функції підприємництва відноситься діяльність, пов'язана з ефективним використанням трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів:

  1. Новаторської

  2. Господарської

  3. Соціальної

  4. Організаційної


132. До функцій технічного рівня управління відносяться:

  1. Щоденні операції й дії

  2. Координація роботи структурних підрозділів організації

  3. Довгострокове планування

  4. Зв'язки організації із зовнішнім середовищем


133. До функцій управлінського рівня управління відносяться:

  1. Щоденні операції й дії

  2. Координація роботи структурних підрозділів організації

  3. Довгострокове планування

  4. Зв'язки організації із зовнішнім середовищем


134. До функцій інституційного рівня управління відносяться:

  1. Щоденні операції й дії

  2. Координація роботи структурних підрозділів організації

  3. Довгострокове планування

  4. Безпосереднє використання матеріальних ресурсів


135. Менеджери низової ланки управління відповідають за:

  1. Керівництво функціональними підрозділами

  2. Визначення цілей і стратегій організацій.

  3. Безпосереднє використання матеріальних ресурсів

  4. Управління маркетингом


136. Топ- менеджери відповідають за:

  1. Керівництво функціональними підрозділами

  2. Визначення цілей і стратегій організацій

  3. Безпосереднє використання матеріальних ресурсів

  4. Контроль за виконанням виробничих завдань



1   2   3   4   5   6

Схожі:

1. ВСТУП. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ
ТЛ-Класика, 2004, а тести – з видання Гілецький Й. Р. Соціально-економічна географія світу: Тести і практичні роботи. 10 клас: Посібник...
1. ВСТУП. ГЕОГРАФІЧНЕ ПІЗНАННЯ ЗЕМЛІ
Пробний навчальний осібник. – Львів: ВНТЛ-Класика. 2006 – 160 с. Тести усі з видання: Тести і практичні роботи. 6 клас: Посібник...
1. ВСТУП. НАСЕЛЕННЯ
Гілецький Й. Р. Географія України: Тести і практичні роботи. 9 клас: Посібник для учнів. – Івано-Франківськ: НВ Місто, 2003. У ньому...
Питання – тести з теми «ВОЛЕЙБОЛ»

Завдання для зрізів знань учнів по темі «Правильні многокутники» Теоретичні тести

Тести з дисципліни "Політична економія" для студентів І курсу спеціальності "Облік і аудит"

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ТЕСТИ
За яким напрямом економічний аналіз підрозділяється на прогнозний, оперативний, ретроспективний, перспективний?
ТЕСТИ
Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава
ТЕСТИ
Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава
ТЕСТИ
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка