1. Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства

1.2.Сутність та основні види інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства

• 
  мають новизну;
  
• 
  мають потенціал підвищення ефективності цих процесів у цілому чи якихось їхніх частинах;
  
• 
  здатні дати довгостроковий корисний ефект, що виправдує витрати зусиль і засобів на впровадження нововведення;
  
• 
  узгоджені з іншими здійснюваними нововведеннями.
  

• 
  потенційно ефективні нововведення впроваджуються зі значною затримкою в часі. У результаті не використовується можливість одержати корисний ефект від використання нововведення;
  
• 
  упроваджується нововведення, що не володіє необхідним інноваційним потенціалом. (Помилки в оцінці чи корисності ж нововведення впроваджується не тому, що воно може дати корисний ефект, а тому, що воно модно);
  
• 
  упровадження нововведення внаслідок явного чи схованого опору або поганої організації впровадження не дає очікуваного результату;
  
• 
  упровадження нововведення вимагає значно великих витрат, ніж очікувалося при ухваленні рішення про впровадження;
  
• 
  терміни упровадження виявляються значно більшими, ніж спочатку очікувалося через їхню помилкову оцінку, погану організацію чи сильний опір нововведенню.
  

• 
  великого роллю технічних змін в економічних процесах на підприємстві;
  
• 
  недооцінкою важливості організаційних, економічних і соціальних змін, що відбуваються на підприємстві;
  
• 
  більш детальною і глибокою науковою розробкою проблеми зміни техніки, ніж змін, що відбуваються в економіці, організації і соціальних умовах підприємства;
  
• 
  більш легко обумовленими (у порівнянні з організаційними, економічними і соціальними) і досить економічними результатами, що досягаються швидко, технічних інновацій у порівнянні з іншими інноваціями.
  

• 
  інновація є доцільною і корисною зміною в попередньому стані, запропонованою людиною;
  
• 
  ця зміна повинна набути практичного застосування, причому вона повинна бути застосована вперше в даній області;
  
• 
  предметом змін є вироби, технології, соціальні, економічні, екологічні процеси і т.д. ;
  
• 
  інновації є засобом реалізації цілей, розвитку підприємства, а також позитивно впливають на підвищення ефективності роботи підприємства.
  

• 
  визначальні риси, що мають так звану матеріальну споживну вартість (споживчі технічні якості), що описують, зокрема, діапазон застосування, склад продукту, економічність використання і т.д. ;
  
• 
  властивості, що визначають так звану емоційну, споживну вартість, такі, що описують вплив виробу на психіку споживача, наприклад, відповідність тенденціям моди, етичним нормам, вимогам поведінки.
  

• 
  організаційні інновації, не пов'язані з технічними інноваціями, метою яких є поліпшення діяльності і використання існуючих трудових ресурсів і майна підприємства;
  
• 
  організаційні інновації, викликані технічними інноваціями й активно з ними взаємодіючі, а також сприятливого росту їхньої економічної ефективності.
  

• 
  соціальні, що виявляються, зокрема, у виді виключення важких, шкідливих для здоров'я робіт, поліпшення умов безпеки і гігієни праці, виключення профзахворювань і нещасливих випадків на виробництві;
  
• 
  економічні, наслідком яких є ріст продуктивності праці, збільшення прибутку, приріст продукції;
  
• 
  технічні у вигляді поліпшення технічних параметрів машин, устаткування, чи виробів же поліпшення організації праці і протікання технологічного процесу.
  

1.3. Правові основи здійснення інноваційної діяльності в Україні

• 
  уряду не треба робити вибір з безлічі претендентів на одержання державного фінансування (пільги надаються тому, хто першим домігся конкретних результатів);
  
• 
  за нововведення платять звичайно споживачі, які дійсно в ньому бідують, а не всі платники податків, як у випадку бюджетного фінансування (ринок оцінює корисність нововведення).
  

• 
  дорожнеча й тривалість процесу патентування й підтримки його в силі;
  
• 
  труднощі обліку й захисту на стадії оформлення патентної заявки всього кола патентованых рішень, що дозволяють універсально охопити всі особливості конструкції, технології, організації об'єкта інтелектуальної власності;
  
• 
  патент одержує той, хто першим домігся результату й подав заявку в патентне відомство;
  
• 
  організації або винахідники, які працювали в тому ж напрямку, не тільки не одержують ніякої компенсації витрачених ресурсів, але й зобов'язані придбати ліцензію на право подальшого використання нововведення у власника патенту навіть у тому разі, якщо вони прийшли до аналогічних результатів самостійно й майже одночасно.