КОНТРОЛ І Н Г


Скачати 1.03 Mb.
Назва КОНТРОЛ І Н Г
Сторінка 7/8
Дата 09.05.2013
Розмір 1.03 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8

Різниця прибутку = Зміна величини запасів готової продукцїі х Бюджетна ставка розподілу постійних накладних витрат.

У нашому прикладі ставка розподілу постійниx накладних витрат становить 8 грн. на одиницю (16000 : 2000) = 8 грн..

Виходячи з цього

500 одиниць х 8 гр. = 4000 грн.

Слід зазначити, що така формула може бути застосована лише в умовах, коли не було зміни у залишках незавершеного виробництва і не змінювалась бюджетна ставка розподілу постійних виробничих накладних витрат. В інших випадах слід користуватися такою формулою:

Різниця прибутку = Постійні виробничі накладні витрати у собівартості запасів на кінець періоди — Постійні виробничі накладні витрати у собівартості запасів на початок періоду.
На підставі зробленого аналізу можна зобразити вплив калькулювання повних та змінних витрат на прибуток (див. рис. 3.4).



Рис. 3.4 – Порівняння калькулювання змінних (VC) і

повних (АС) витрат
Система калькулювання змінних витрат надає інформацію, необхідну для прийняття поточних рішень щодо: оптимізації виробничої програми: з утворення; купувати чи виробляти комплектуючі вироби; розширення чи скорочення виробництва певної продукції тощо.

Для ілюстрації можливостей системи калькулювання змінних витрат розглянемо приклад. Підприємство виготовляє три види продукції А, В, і С і має результат діяльності за звітний період, наведений в табл. 3.7.

Таблиця 3.7 – Розрахунок прибутку підприємства в розрізі окремих видів продукції



п/п

Показники

Виріб

Разом

А

В

С

1

Кількість реалізованої продукції, од.

5000

6000

2000

х

2

Ціна за одиницю, грн.

2

5

10

х

3

Виручка, грн.

10000

30000

20000

60000

4

Прямі матеріали, грн.

4000

15000

10000

29000

5

Пряма заробітна плата, грн.

2000

6000

6000

14000

6

Виробничі накладні витрати, грн.:
















– змінні

1000

1000

2000

4000




– постійні

2000

2000

3000

7000

7

Разом собівартість, грн.

9000

24000

21000

54000

8

Прибуток (збиток), грн.

1000

6000

(1000)

6000


Наведений рахунок було зроблено шляхом калькулювання повних витрат, він показує, що виріб С є збитковим. Отже, керівництво підприємства може розглядати питання про припинення виготовлення виробу С. На думку керівництва, це дозволить уникнути збитку в 1000 грн., тобто збільшить прибуток на цю суму.

Спробуємо подивитись на цю ситуацію під кутом зору калькулювання змінних витрат. Для цього перетворимо дані табл. 3.7 у звіт про прибуток, що містить показники маржинального доходу (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 – Аналіз на основі калькулювання змінних витрат, грн.

Показник

Виріб

Разом

А

В

С

Доход (виручка) від реалізації, грн.

10000

30000

20000

60000

Змінні витрати, грн.

7000

22000

18000

47000

Маржинальний доход, грн.

3000

8000

2000

13000

Постійні накладні витрати, грн.:

х

х

х

7000

Прибуток, грн.

х

х

х

6000

Без виробу С:













Маржинальний доход, грн.

3000

8000




11000

Постійні витрати, грн.:










7000

Прибуток, грн.










4000


Аналіз ситуації на основі калькулювання змінних витрат свідчить, що в разі припинення виробництва виробу С підприємство втратить маржинальний доход на суму 2000 грн., що відповідно призведе до зменшення прибутку на цю суму.

На перший погляд маємо парадоксальний висновок: зняття з виробництва збиткового виробу зменшує прибуток підприємства.

Але слід враховувати, що хоча виріб С і є збитковим, він робить свій внесок у покриття постійних витрат підприємства. Це випливає з концепції маржинального доходу, яку дуже вдало проілюстрували Р. Ентоні і Дж. Ріс [3.3].

Отже, припинення випуску виробу С доцільне тільки в разі відповідного скорочення постійних витрат або заміни іншим виробом, який забезпечить більший маржинальний доход.

Ця система калькулювання має як прихильників, так і критиків, оскільки в неї є як переваги, так і вади.

Перевагою системи калькулювання змінних витрат є:

  • звіти, складені на основі калькулювання змінних витрат, більше відповідають інтересам підприємства, оскільки дозволяють приймати поточні рішення і здійснювати оцінку окремих сегментів діяльності (підрозділів, регіонів, категорій замовників тощо);

  • спрощується калькулювання собівартості продукції, а оцінка запасів здійснюється відповідно до поточних витрат, що необхідні для виготовлення певних виробів;

  • величина операційного прибутку перебуває у прямій залежності від обсягу реалізації.

Вадою системи калькулювання змінних витрат вважається, що:

  • звітність підприємства, складена на основі калькулювання змінних витрат, не відповідає загальноприйнятим принципам підготовки фінансової звітності та вимогам податкової системи;


3.7. Облік матеріальних витрат

Матеріальні витрати є найважливішою частиною виробничих витрат, що формують собівартість продукції. До їх складу включається вартість сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива й енергії на технологічні цілі.

Вартість матеріальних ресурсів, віднесена на витрати виробництва, а отже, і на собівартість продукції, залежить від вибору того чи іншого методу оцінки виробничих запасів при їхньому вибутті. При відпуску запасів у виробництво П(З)БУ 9 дає підприємствам можливість самостійно вибирати метод їхньої оцінки, що повинно бути обговорене в обліковій політиці підприємства. Причому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із таких методів:

  • ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

  • середньозваженої собівартості;

  • собівартості перших за часом надходження запасів (ФИФО);

  • собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛИФО);

  • нормативних витрат.

Зупинимося на особливостях застосування цих методів.

Метод ідентифікованої собівартості застосовують по тих видах виробничих запасів, що використовуються для виконанні спеціальних замовлень і проектів, а також по тих видах запасів, що не заміняють один одного. Застосування цього методу припускає ведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Він придатний при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні дорогих матеріалів (дорогоцінних каменів, металів і т.ін.).

Метод ФІФО припускає, що запаси повинні списуватися по собівартості відповідних партій у хронологічному порядку їхнього надходження. В умовах інфляції він обумовлює заниження вартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення їхнього залишку в балансі, а, отже, завищення фінансового результату основної діяльності підприємства.

Метод ЛІФО припускає першочергове списання матеріалів по собівартості останніх партій. У результаті відбувається завищення вартості відпущених цінностей, заниження їхнього залишку на кінець місяця в балансі, а отже, зниження прибутку підприємства.

Метод оцінки по нормативних витратах полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Використання цього методу оцінки запасів при їхньому вибутті можливо при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Суть його полягає в тому, що списання вартості запасів на витрати виробництва здійснюється за нормативною (плановою) собівартістю, а відхилення первісної вартості запасів від нормативу, що неминуче виникають у процесі виробництва, відносяться прямо на собівартість реалізованої продукції в періоді їхнього виникнення, тобто в дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації". Таким чином, матеріальні витрати в складі незавершеного виробництва і готової продукції будуть оцінені за нормативною (плановою) собівартістю.

Запаси можуть оцінюватися також за середньозваженою собівартістю, що визначається по кожному виду (групі) запасів як частка відділення загальної вартості виду (групи) запасів на їхню кількість. Зазначені кількість і вартість складаються відповідно із собівартості і кількості по залишку на початок місяця і по запасах, що надійшли протягом місяця. Таким чином, при різних цінах на той самий вид запасів обчислюється їхня середня ціна, за якою згодом оцінюється списання запасів на виробництво. Цей метод застосовується при великій номенклатурі використовуваних у виробництві продукції матеріалів.

Проілюструємо розрахунок фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріалів на наступному прикладі. Рух матеріальних ресурсів підприємства в минулому місяці характеризується наступними показниками:

Показники

Кількість, ед.

Ціна, грн.

Сума, грн.

Залишок на початок місяця

800ё

95

76000

Надійшло протягом місяця:

1 партія

2 партія

3 партія


1000

1000

1000


100

105

110


100000

105000

110000

Відпущено у виробництво

3200







Залишок на кінець місяця

600








Зробимо розрахунок фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріалів і фактичної собівартості їхнього залишку на кінець місяця за допомогою трьох методів — ФИФО, ЛИФО і середньозваженої собівартості. Умовні позначення:

ФСО — фактична собівартість відпущених у виробництво матеріалів;

ОК — залишок матеріалів на кінець місяця;

СЦ – середня ціна матеріалів.

Розрахунок методом ФИФО (у хронологічному порядку їхнього надходження):

ФСО = 95 грн. х 800 од.+100 грн. х 1000 од. + 105 грн. х 1000 од. + + 110грн. х 400 од. = 325000 грн.

ОК = 110 грн. х 600 од. = 66000 грн.

Розрахунок методом ЛІФО (першочергове списання матеріалів за собівартістю останньої партії):

ФСО = 110 грн. х 1000 од. + 105 грн. х 1000 од. + 100 грн. х 1000 од. + 95 грн. х 200 од. = 334000 грн.

ОК = 95 грн. х 600 од. = 57000 грн.

Розрахунок за середньозваженою собівартістю:

СЦ = (76000 грн. + 100000 грн. + 105000 грн. + 110050 грн.) : 3800 од. = = 102,9 грн.).

ФСО = 102,9 грн. х 3200 од. = 329280 грн.

ОК = 76000 грн. + 100000 грн.+ 105000 грн. + 110000 гри. – 329280 грн. = = 61720 грн.

Методи оцінки вибуття запасів за ідентифікованою і середньозваженою собівартістю, нормативних витратах широко застосовувалися промисловими підприємствами і раніше.

Відповідно до п. 51 "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 250, зі змінами і доповненнями (далі Положення 250), у бухгалтерському обліку підприємств матеріальні ресурси відбивалися за фактичною собівартістю. У той же час поточний облік матеріальних цінностей підприємства могли вести за нетвердими обліковими цінами з виділенням (відособленим обліком) транспортно-заготівельних витрат і відхиленням фактичної собівартості матеріалів від їхньої облікової вартості на рахунку 16, «Транспортно-заготівельні витрати». При списанні матеріалів і виробництво списувалися також відповідні суми транспортно-заготівельних витрат чи відхилень фактичної собівартості від облікових цін на відповідні рахунки витрат і статті витрат.

Таким чином, до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включалася фактична собівартість матеріалів.

Оскільки Законом України від 16 червня 1999 р. № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пріоритетною визнана оцінка запасів собівартості, вважаємо, що поточний облік матеріальних ресурсів на підприємствах може бути організований за їхнім розсудом. Обраний варіант обліку виробничих запасів повинен бути обговорений в обліковій політиці підприємства.

Підприємствам, які вибрали варіант поточного обліку матеріальних ресурсів у твердих облікових цінах, рекомендуємо до рахунку 20 «Виробничі запаси» відкрити субрахунок другого порядку для відображення транспортно-заготівельних витрат чи відхилень фактичної собівартості таких запасів від їхніх облікових цін.

При даному варіанті оцінки матеріальних цінностей фактична собівартість відпустку являє собою суму їхньої облікової вартості і величини відхилень, що приходяться на списані ресурси.

Величина відхилень, що відносяться до списаних матеріалів, обчислюється шляхом множення облікової вартості відпущених ресурсів на середній процент відхилень. Останній обчислюється шляхом зіставлення суми відхилень за початковим залишком і запасах, що надійшли протягом місяця, із сумою початкового залишку і приходу матеріалів.

Таким чином, наведений метод оцінки вибуття запасів ідентичний методу оцінки їхнього вибуття за середньозваженою собівартістю.

Покажемо на умовному прикладі порядок визначення фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріальних цінностей у випадку застосування підприємством оцінки таких цінностей при надходженні за обліковими цінами.

Рух матеріальних ресурсів у звітному періоді характеризується такими показниками:

Таблиця 3.8 – Калькулювання по процесах


Показники

Процес 1

Процес 2

Кількість, од.

%

обробки

Сума, грн.

Кількість, од.

%

обробки

Сума, грн.

1

2

3

4

5

6

7

1. Незавершене виробництво на початок місяця

- напівфабрикати

- матеріали

- зарплата

-накладні витрати



1000

100

20

20

2208

252

504



2000


100

50

50

50


12120

2000

636

1272

2.Запуск за

звітний місяць


12000





2964


10000







3.Затрати за місяць

- напівфабрикати

- матеріали

- зарплата

-накладні витрати








24000

14400

28800



10000





21000

7000

14000

4.Випуск за місяць


10000





67200


11000







Продовження табл. 3.8

1

2

3

4

5

6

7

5.НЗВ на кінець місяця

- напівфабрикати

- матеріали

- зарплата

-накладні витрати


3000



-

100

33,33

33,33





1000



100

50

50

50





Метод середньозваженого

I процес: Екв. одиниці : Матеріали – 10000 + 3000 = 13000

Зарплата + н/р –10000 + 3000 * 0,333 = 11000

Витрати на обробку = НЗПН.М. + 3 місяця

Собівартість еквівалентної одиниці (I процес)

Показник

Матеріали

Зарплата

Н/Вит

Разом

1. Екв. продукції, од.

- готова продукція

- залишок на кінець місяця, од. 100%

33,33

Разом


10000
3000

-

13000


10000

1000

11000


10000

1000

11000


-

2.Виробничі витрати, грн.

- НЗВ на 1000 од.

Витрати за місяць

Разом


2208

24000

26208


252

14400

14652


514

28800

29304


2964

67200

70164

3.Собівартість одиниці

2,016

1,332

2,664

6,012

Собівартість напівфабрикатів: 10000 * 6,012 = 60120 грн.

НЗВ на кінець місяця

  • матеріали 3000 * 100 * 2,016 = 6048

  • зарплата 3000 * 0,333 * 1,332 = 1332

  • накл. витрати 3000 * 0,333 * 0,664 = 2664

Собівартість еквівалентної одиниці (II процес)


Показник

Напівфа-брикат з I процесу


Матеріали


Зарплата

Накладні

витрати


Разом

1

2

3

4

5

6

1.Еквів. продукції, один.

- готова продукція



11000



11000



11000



11000




Продовження табл.

1

2

3

4

5

6

2. НЗВ на кінець місяця

100%

50%

Разом



1000
12000


500

11500


500

11500


500

11500




3. Виробничі витрати, грн.

- завершене виробництво кінець місяця

- витрати за місяць

Разом

12120

60120

72240

2000

21000

23000

636

7000

7636

1272

14000

15272

16028

102120

118148

4.Собівартість одиниці


6,02


2,00


0,664


1,328


10,012

Собівартість готової продукції: 11000 * 10,012 = 110132 грн.

НЗВ на кінець місяця

  • напівфабрикат з процесу I 1000 * 6,012 =6020

  • матеріали 1000 * 0,5 * 2,0 = 1000

  • зарплата 1000 * 0,5 * 0,664 = 332

  • накл. витрати 1000 * 0,5 * 1,32 = 664

8016

Метод Файфо

Показник

Матеріали

Зарплата

Накладні

витрати

Разом

1. Екв. продукції, од.:

готова

Мінус НЗП на початок місяця

Плюс НЗП на кінець місяця

Разом


10000
1000
3000

12000


10000
20% 200
1000

10800


10000
20% 200
1000

10800


-

2.Витрати за місяць

24000

14400

28800




3.Собівартість одиниці

2,0

1,333

2,666

6,0
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ...
Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Метод вказівки до вивч дисципліни та викон контрол роботи для студ напряму...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка