ТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 23-24 листопада 2006 року Дніпропетровськ 2006


Скачати 2.37 Mb.
Назва ТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 23-24 листопада 2006 року Дніпропетровськ 2006
Сторінка 7/17
Дата 28.04.2013
Розмір 2.37 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Гулик Т.В.

Національна металургійна академія України

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВИБОРУ НАПРЯМКІВ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ШАХТИ
Реструктуризація є шляхом попередження або подолання криз. Особливого значення проблема ефективної реструктуризації підприємств набуває для вугледобувної промисловості. Це обумовлено тим, що ця галузь відноситься до паливно – енергетичного комплексу і забезпечує енергетичну безпеку держави. Ще однією важливою рисою, що потребує реструктуризації шахт з метою адаптації до нових умов виробництва, є перебування гірничих робіт на шахті в постійному руху.

Дійова реструктуризація вугледобувних підприємств неможлива без модернізації і підтримки основних фондів, приросту або збереження потужності шахти. Ресурси, що направляються на підтримку потужності збиткових шахт, необхідні для реструктуризації групи перспективних шахт, які мають хороші шанси залишитися конкурентоспроможними. Отже, пріоритетним завданням реструктуризації є обґрунтований розподіл фінансових ресурсів між різними об'єктами з метою максимізації приросту потужності функціонуючих шахт і якнайповнішого забезпечення України вугільною продукцією.

У рамках одного підприємства можуть бути використані різні види і методи реструктуризації, тобто на одній шахті доцільним є проводити реконструкцію, на другій - резервування, на третій – підтримку потужності.

Враховуючи викладене, без допомоги економіко-математичного апарату здійснити вибір оптимального варіанту реструктуризації шахти неможливо. Нами запропоновано економіко-математична модель оцінки варіантів реструктуризації на багатокритерійній основі в області компромісу.

Через специфіку шахт неможливо обмежитися тільки економічними критеріями, оскільки не менш важливими є ті, які характеризують надійність функціонування об'єкта господарювання. Крім того, об'єктивність, надійність і достовірність ухвалення оптимального інвестиційного рішення істотною мірою залежить від того, які складові векторного критерію враховуються в економіко-математичній моделі. У даній постановці завдання головними вважаються:

1) Виробничі витрати, млн грн /рік (Vi).

2) Надійність технологічної системи шахти, часток одиниці (Рi).

3) Максимум приросту потужності, тис. т (Di).

4) Рівень концентрації гірничих робіт, лави (Li).

У формалізованому виді економіко-математична модель має такий вигляд:

(1)

при

де opt – оператор оптимізації, який підлягає ідентифікації відповідно до формалізованого принципу оптимальності.

Багатокритерійне завдання аналізу шахти як об'єкта інвестування може бути зведене до завдання математичного програмування. Потрібно максимально задовольнити систему вимог з урахуванням виконання умов обмежень, накладених на параметри, що оптимізуються, у процесі локальної оптимізації за критеріями (Vi), (Рi), (Di), (Li).

При цьому економіко-математична модель завдання оцінки інвестиційної привабливості шахти має вигляд системи

(2)

X € Ах

Зважаючи на сформульований принцип оптимальності – мінімаксу, здійснюється пошук компромісно-оптимального рішення за оцінкою інвестиційного проекту шахти як великої системи. Отже, результатом даного дослідження є компромісно-оптимальне рішення, тобто таке, яке не можна поліпшити ні за однією з чотирьох складових векторного критерію, одночасно не погіршивши його значення за будь-якою іншою складовою.

Доюн Т.М.

Национальный горный университет Украины

Сущность и особенности концентрации работ

в угольной отрасли
В угольной промышленности концентрация рассматривается на уровне отрасли, предприятия и очистного забоя.

Концентрация производства в масштабе отрасли возможна за счет повышения уровня концентрации горных работ на действующих предприятиях и более рационального их размещения по бассей­нам и месторождениям. Повышение уровня концентрации горных работ возможно за счет повышения уровня концентрации работ в очистных забоях и сосредоточения их в пространстве. Повышение уровня концентрации работ в очистном забое возможно путем интенсификации и экстенсификации основных и вспомогательных процессов.

Основными направлениями повышения концентрации работ являются:

  • при концентрации производства — строительство новых крупных шахт с учетом их размещения, исходя из потребности и эффективности добычи угля; ликвидация мелких и нерентабельных шахт; объедине­ние действующих шахт горными работами с последую­щей их реконструкцией;

  • при концентрации горных работ — увеличение на­грузки на очистной забой; совершенствование планиров­ки горных работ; снижение удельной протяженности поддерживаемых выработок;

  • при концентрации работ в очистном забое — увеличение уровня использования выемочного оборудо­вания и нагрузки на очистной забой.

На повышение общей интенсификации производства влияют следующие факторы: повышение скорости выполнения основных и вспомогательных процессов; использование факторов социального характера; снижение устранимых потерь времени; взаимоувязка всех технологических звеньев шах­ты.

К основным показателям концентрации работ в угольной промышленности относятся

  • при концентрации производства — число шахт в от­расли; средняя нагрузка на шахту; отношение крупных шахт к общему их числу;

  • при концентрации горных работ — уровень использования выемочной техники; нагрузка и длина очистного забоя; число действующих очистных забоев на шахтопласте; число одновременно разрабатываемых пластов; схема подготовки и система разработки шахтного поля;

  • при концентрации работ в очистном забое — уровень использования выемочной техники; нагрузка на забой (при идентичных горнотехнических условиях отработки выемочных столбов); производительность труда рабо­чего.

К приоритетным направлениям концентрации работ на уровне шахты относятся:

  • сокращение площади шахтного поля, количества пластов в одновременной отработке;

  • уменьшение числа действующих лав и перехода к высоконагруженным забоям с обеспечением воспроизводства очистного фронта;

  • упрощение инфраструктуры шахты за счет указанных факторов и отсечения избыточности сети горных выработок, обеспечения схемы поэтапной рационализации горного отвода шахты.

Обеспечение интенсивности и концентрации горных работ позволяют модернизировать старые угольные шахты, добиться высоких показателей и не требовать крупных государственных инвестиций в обновление потенциала угольного производства. Создание укрупненных предприятий позволяет:

  • повысить эффективность работы шахты за счет концентрации финансовых ресурсов на более приоритетных направлениях их использования и управленческих решений за счет объединения интеллектуального потенциала центрального аппарата управления предприятия и его подразделений;

  • уменьшить количество операторов на угольном рынке;

  • вести более обоснованную ценовую политику.



Теницкая Е.П.

Национальный горный университет Украины

Инновационный подход к разработке экономико-математической модели экономической
эффективности проведения выработок широким забоем

В переводе с английского слово «innovation» означает «введение новаций, новшеств». Поэтому к объектам инноваций относятся не только техника, технология, материалы, но и новые подходы к обоснованию методик и различного рода моделей, позволяющих внедрить новые технологии или обосновать, в каких условиях их применение будет эффективным. В этой связи рассмотрим новые подходы к разработке экономико-математической модели экономической эффективности проведения выработок широким забоем.

Отметим, что при проведении выработок узким забоем пустая порода смешивается с углем, снижая его качество. Это увеличивает затраты на транспортировку горной массы и ее обогащение на обогатительной фабрике. При проведении выработок широким забоем уголь и порода отделяются от горного массива раздельно. При этом уголь выдается на поверхность, а пустая порода закладывается в околоштрековое выработанное пространство.

На практике эффективность проведения выработок широким забоем всегда сравнивалась с их проведением узким забоем. Это не позволяло учесть снижение цены угля в зависимости от его зольности (засорения породой). Кроме того, формулы для определения стоимостных затрат получены эмпирическим путем, сложны, а их достоверность не обосновывалась. В качестве критерия себестоимости принималась себестоимость проведения одного погонного метра выработок, что не позволяло учесть различную зольность угля в сравниваемых вариантах, причем сравнение проводилось в пределах добычного участка.

При новом подходе к разработке экономико-математической модели впервые в качестве критерия эффективности проведения выработок широким забоем принят прирост прибыли в данном варианте по сравнению со вторым вариантом – проведением выработок узким забоем, что позволяет учесть в сравниваемых вариантах объем добычи угля, его зольность и производственные затраты.

Новым является также следующее: не смотря на то, что затраты на проведение выработок в сравниваемых вариантах изменяются в основном в пределах добычного участка, в модели учитываются объем и качество угля в целом по шахте, чем достигается сопоставимость вариантов.

Использование количественного экономического критерия и инновационных подходов к разработке экономико-математической модели позволило уйти от сложных эмпирических формул и поправочных коэффициентов, учитывающих стоимость используемой техники и технологических параметров, и установить границы экономической целесообразности применения способа проведения выработок широким забоем.

Чернишева О.М., к.е.н. Воєводін С.О.

Український державний хіміко-технологічний університет

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ СТРАТЕГІЧНОЇ ГНУЧКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА У ШИННОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Стратегічна гнучкість підприємства у шинному виробництві полягає у випуску широкого асортименту продукції за рахунок швидкого переналагодження обладнання.

Математична модель оптимального завантаження потужностей буде мати вигляд: (1)

за умов (2)

де хі – кількість одиниць продукції; і – кількість видів продукції; j – кількість видів обладнання, що нечутливе до асортиментних змін; s – кількість видів обладнання, що потребує переналагодження або заміни окремих частин; ri (di) – прибуток (доход) від реалізації продукції і-го виду; tij, tis – витрати машинного часу на випуск і-ї продукції на j-му або s-му обладнанні; Тj, Тs – ефективний фонд часу j-го або s-го обладнання; сs – витрати на переоснащення або придбання s-го обладнання; Qнi, Qвi – нижній та верхній ліміти випуску і-ї продукції; qj – кількість обладнання j-го виду; уs – кількість обладнання s-го виду; Δуs – кількість обладнання, що вимагає переналагодження або заміни.

Методика визначення вихідних даних для побудування моделі:

1) ,

де Сі – ціна одиниці продукції (за вирахуванням відповідних податків, зборів та ін.); Sі – собівартість одиниці продукції (без урахування ефекту масштабу), може бути визначена ще на стадії проектування шини та відкоректована за допомогою індексів цін на матеріали, зарплату та інших витрат;

2) di – чистий доход від реалізації одиниці продукції;

3) сs – визначається ринковими цінами на необхідне обладнання.

Розв’язання задачі (1)-(2) відносно хі визначить оптимальні обсяги виробництва продукції кожного виду, а отже дозволить сформувати оптимальний асортимент для діючого обладнання, відповідний до вимог ринку (за рахунок введення обмежень Qвi) та ефективності виробництва (за рахунок введення Qнi).

Визначення часу, необхідного для випуску оптимального асортименту, дозволить визначити необхідну кількість обладнання кожного виду, тобто створити оптимальну структуру потужностей за формулами (3)-(4):

(3), (4).

Тоді, надлишки обладнання будуть дорівнювати:, .

Подвійна задача має вид: , (5)

за умов (6)

де Ui,s – додана вартість на продукт і, створена на j-му або s-му обладнанні за одиницю часу.

Тоді вартість продажу (основа для її розрахунку) або альтернативного використання одиниці j-го або s-го обладнання дорівнює:

. (7)

Гранична умова моделі: якщо структура потужностей відповідає структурі асортименту, тобто не потребує оновлення, то Δуs= 0 і задача (1)-(2) перетворюється на звичайну задачу оптимального використання ресурсів підприємства, яка може бути використана у оперативній діяльності фірми.

СЕКЦІЯ 2

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

__________________________________________________________
Д.т.н. Величко А.Г., д.э.н. Ковальчук К.Ф., Фриман И.М.

Национальная металлургическая академия Украины

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИНВЕСТИРОВАНИЯ ПРОЦЕССА ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ОРИЕНТАЦИИ МОЛОДЁЖИ
Рыночные условия хозяйствования характеризуются повышенной динамичностью производства, риском временной безработицы, необходимостью трудоустройства либо возможной смены работы в условиях жесткой конкуренции на рынке труда. В этих условиях от будущего специалиста с высшим образованием, подготовку которых осуществляют высшие учебные заведения в настоящее время, требуются высокий уровень профессионализма, безупречное качество выполняемой работы, а также способность к адаптации и постоянному повышению собственной конкурентоспособности на рынке труда. Будущий специалист в социальном плане обязан быть целеустремленным, способным к непрерывному саморазвитию, стрессоустойчивым, мотивированным и т.д.

В этом аспекте важным для академии фактором является привлечение на учебу абитуриентов, будущих студентов, соответствующих современным социальным требованиям к будущему специалисту.

Опросы студентов и статистическая обработка их результатов показали, что основными ценностями при выборе профессии, с точки зрения большинства, являются:

  • интересная работа;

  • хорошая (то-есть высокая) заработная плата;

  • возможность проявить себя, самореализоваться, самоактуализироваться.

Ввиду изложенного профессиональная ориентация молодежи на профессии, необходимые обществу, должна включать в себя информационные, экономические и социально-психологические составляющие.

Формы и виды профессиональной ориентации молодежи могут быть классифицированы по уровню активности, по периодичности и срокам, по степени охвата (сплошная, целевая либо выборочная аудитория), а также - по инвестиционному характеру осуществления данного процесса.

Максимальная эффективность инвестирования процесса профессиональной ориентации может быть достигнута оптимальным сочетанием своевременного начального периода инвестирования, активной формой освоения инвестиций и структурирования молодежной аудитории по специализированным либо профилированным секторам охвата.

В настоящее время в современных условиях хозяйствования вопросы подготовки специалистов с высшим образованием являются актуальными проблемами как для субъектов хозяйствования, так и для высших учебных заведений.

Одним из существенных конкурентных преимуществ индустриальных предприятий становятся квалифицированные технические менеджеры, обладающие высокими адаптивными способностями к восприятию как научно-технических достижений, так и социально-экономических новаций.

Исходя из этого, перспективной целью, а также актуальной задачей текущего периода для современного технического университета следует считать подготовку специалистов, соответствующих требованиям динамично развивающихся предприятий, которые действуют в условиях рыночной экономики.

Для реализации этой задачи требуется постоянное привлечение инвестиций.

Инвестиционные средства, используемые и привлекаемые в процессе подготовки специалистов, могут быть дифференцированы по нескольким критериям, а именно:

по форме собственности инвестора – средства государственного бюджета, средства муниципальных бюджетов, средства предприятий различных форм собственности, средства фондов, средства частных лиц;

по объему (периодам) инвестирования – полный объем подготовки специалиста по определенному образовательно-квалификационному уровню, либо частичный период подготовки специалиста на последних курсах – устанавливается условиями конкурсного отбора по результатам обучения на начальных курсах;

по цели инвестирования – финансирование непосредственно процесса подготовки специалиста, финансирование дополнительной подготовки специалиста, либо социальная поддержка обучающегося в виде стипендий, дотаций, доплат и т.д.

Несколько видов инвестирования могут сочетаться в различных вариантах и в определенные периоды подготовки специалиста.

В зависимости от конкретных производственных задач и социальных целей каждого инвестиционного проекта, направленного на подготовку специалиста, превалирующую роль может играть каждая из перечисленных форм инвестирования.

Д.е.н. Алєксєєв І.В., Алєксєєва С.І.

Національний університет “Львівська політехніка”

МІСЦЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА

В ОЦІНЮВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПЕРСПЕКТИВ ПІДПРИЄМСТВА
Інвестиційні перспективи підприємства визначаються, значною мірою, його підготовленістю до впровадження певних інновацій [1]. Така підготовленість формується в процесі науково-технічної підготовки виробництва (НТПВ), де визначаються: по-перше, ринкові перспективи виробу, що проектується; по-друге, науково-технічні розробки, що мають стати базовими для патентної захищеності майбутніх виробів; по-третє, склад технологій, які пропонується використовувати у виробництві; по-четверте, склад і характеристики сировини та матеріалів, інструментів та оснащення для виробництва, а також постачальників усіх названих компонентів. Інноваційна спрямованість у розвитку національної економіки вимагає дотримуватися саме такої послідовності у діях виробників продукції, а відповідно й оцінювання цих дій потенційними інвесторами.

При удаваній обізнаності щодо змісту НТПВ, реально інвестори приділяють увагу лише оцінюванню ринкової перспективи майбутньої продукції. Нині вітчизняними науковцями і практиками мало приділяється уваги аналізу самого процесу, як то процесу підготовки виробництва, так і процесу виробництва. Щодо розвитку НТПВ, то покладаються на іноземних інвесторів, які разом з капіталом експортують, у кращому випадку, решту факторів виробництва, окрім дешевої робочої сили. Однак, покладатися на іноземні технології (в тому числі, устаткування), оснащення, високоякісні матеріали та комплектуючі вироби, є занадто ризиковано для вітчизняної економіки. Саме тому необхідно розробляти підходи для правильного оцінювання самої НТПВ, а також використання цієї стадії життєвого циклу виробу (підприємства) з метою визначення доцільності інвестицій. При цьому слід розглядати доцільність інвестицій не лише з вузьких позицій отримання позитивного ринкового результату від реалізації продукції, але також з точки зору розвитку підприємства, його виробничої та матеріально-технічної бази, бази реалізації НТПВ. Не в останню чергу слід оцінювати вплив інвестицій на реалізацію загальнодержавних та регіональних науково-технічних та економічних програм.

Виходячи з викладеного, можна стверджувати, що НТПВ посідає одне з провідних місць у процесі оцінювання інноваційних перспектив будь-якого підприємства. Водночас, поставлені завдання вимагають визначення учасників процесу, методів оцінювання та варіантів інтерпретації отримуваних результатів оцінки. Звичайно, представники підприємства, зацікавленого в інвестиціях, мають надавати цілком вичерпну та достовірну інформацію щодо складу ринків збуту, устаткування і використовуваних технологій, коопераційних зв’язків з постачальниками сировини, матеріалів, комплектуючих, інструменту, оснащення тощо. Інвестор має визначати напрями переорієнтації щодо споживачів продукції, а відповідно й тих змін, які необхідні для задоволення їхніх потреб. Отже, вже на стадії НТПВ необхідно зробити вибір на користь тих наукових досягнень і технічних рішень, які найбільшою мірою відповідатимуть вимогам споживачів конкретного ринкового сегменту. Відповідно до цього вибору слід визначити склад технологічних процесів і технічних засобів їх реалізації. Після цього варто переглянути кооперативні зв’язки щодо постачання необхідних компонентів виробництва. Тільки тоді можна розраховувати на правильну оцінку обсягів інвестиційних ресурсів.

Правильне оцінювання інвестиційних перспектив окремого підприємства слід починати із стадії науково-технічної підготовки виробництва, для якої вимагається розроблення прогнозних методів оцінювання ринкових перспектив продукції, технологій та устаткування, інструментів та оснащення, а також рівня кваліфікації інженерно-технічних та робітничих кадрів.

Література:

Алексєєв І.В. Принципи організації технічної підготовки виробництва як передумова регулювання розвитку підприємств // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2001. – № 3. – С. 71 – 75.

д.е.н. Вакульчик О.М.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Вплив інвестиційних потреб Акціонерного товариства

на реалізацію його дивідендного потенціалу
В Україні сформовано значний прошарок власників, які приватизували акції підприємств без грошового внеску за рахунок сертифікатної приватизації, внаслідок чого дивіденди розглядаються ними не як зворотній потік раніш інвестованих коштів, а як прямі доходи. При відсутності прибутку такі акціонери намагаються перевести активи у ліквідну форму за рахунок цілеспрямованого доведення підприємства до збиткової діяльності і банкрутства. Таким чином, головна проблема корпоративного управління полягає сьогодні не стільки у формуванні досконалої дивідендної політики щодо розподілу прибутку, скільки у створенні ефективної системи оцінки стану корпорацій на основі економічних показників, які б характеризували потенційну здатність підприємства створювати вартість у розмірі, що є достатнім для задоволення інтересів усіх учасників корпоративного управління. Отже, сучасний рівень розвитку економіки українських підприємств вимагає визначення такої характеристики АТ, як його дивідендний потенціал (ДП), який, навіть при збитковій діяльності, має оцінити здатність підприємства сплачувати дивіденди у майбутньому.

Показники, що запропоновані для оцінки ДП, характеризують фактори, які впливають на процеси не тільки формування дивідендного потенціалу, а і обмеження його реалізації.

Такі чинники, як: група дивідендного потенціалу (ГДП), запас дивідендного потенціалу (ЗДП), питома додана вартість (Пдв), відображають прямий вплив на формування ДП – чим більше значення показників, тим вищий рівень ДП. Ці фактори характеризують здатність підприємства створювати вартість у розмірі, що, по-перше, – покриває всі витрати проміжного споживання, по-друге, – дозволяє сплачувати заробітну плату робітникам на середньогалузевому рівні і, по-третє, – забезпечує прибутковість власного капіталу у відповідності з максимально досягнутим рівнем доходності АТ відповідної галузі.

В свою чергу, показники реалізації інвестицій (Рі) та реалізації оборотних інвестицій (Роі) при зростанні їх значень обмежують реалізацію дивідендного потенціалу акціонерного товариства.

Показник Рі розраховується як відношення інвестиційних потреб підприємства до його можливостей, які визначаються обсягом власних інвестиційних коштів. Таким чином, показник Рі характеризує частку внутрішніх фінансових джерел, які можуть бути спрямовані на реінвестування. Якщо Рі > 1 – це означає необхідність залучення додаткових зовнішніх інвестицій або подальшого накопичення власних коштів. Відповідно, при Рі < 1 у підприємства є можливості іншого використання доходів – спрямування їх на споживання – наприклад, на виплату дивідендів. Показник Рі дозволяє врахувати вплив фактору ступеня зносу основних засобів на дивідендний потенціал АТ – чим більша величина Рі , тем менше імовірність того, що підприємство віддасть перевагу дивідендним виплатам замість реінвестиції отриманих прибутків.

Іншим напрямком використання прибутку є необхідність підприємства у поповненні своїх оборотних коштів за рахунок оборотних інвестицій, що потрібні для забезпечення нарощування виручки при розширеному виробництві. Співвідношення потреби у оборотних інвестиціях та власних можливостей підприємства формує коефіцієнт реалізації оборотних інвестицій (Роі).

Слід зазначити, що показники Рі та Роі не мають однозначно негативного впливу на доходи власників – якщо їх значення вказують на обмеження реалізації ДП, то позитивний вплив у такому разі реалізується шляхом підвищення доходів акціонерів за рахунок іншого напрямку, а саме – зростання вартості самого акціонерного товариства та його акцій.

Узагальнюючим оціночним критерієм, який повинен об’єднати всі зазначені показники та враховувати напрями та ступінь впливу окремих факторів, має бути інтегральний показник, що дозволить порівнювати досліджуваний об’єкт з іншими підприємствами та будувати рейтинги, за якими надаються певні переваги при вкладанні коштів потенційними інвесторами або при розробці стратегій розвитку власниками акціонерного товариства.

К.е.н. Педько А.Б.

Національна металургійна академія України

ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ:

ЗМІНА ПРІОРИТЕТІВ
В умовах, коли держава практично не вкладає коштів у промисловий сектор економіки, головним інвестором виступає національний та іноземний бізнес. Добре це чи погано? Однозначної відповіді на це запитання не існує.

З одного боку, відсутність державних капіталовкладень сприяє деградації раніше розвинених капіталомістких галузей промисловості, зокрема вугільної галузі, машинобудування (верстато- і приладобудування, радіоелектроніки), легкої промисловості, місцевої промисловості, галузей, що обслуговують житлово-комунальне господарство та інших. Хронічний дефіцит державного фінансування науково-технічної сфери призвів, серед іншого, до втрати зв’язку між наукою і промисловістю, внаслідок чого переважна більшість нових технологій, що впроваджується вітчизняними підприємствами, має іноземне походження. Можна констатувати, що технологічний уклад української промисловості (як і економіки в цілому) абсолютно не відповідає сучасним реаліям.

З іншого боку, цю ситуацію покращує приватний бізнес. На сьогодні він опанував майже всі сфери діяльності, в яких має місце швидкий обіг капіталу, або зростаючий попит, або преференційний режим роботи, або поєднання всіх цих чинників. Завдяки приватним інвестиціям стрімко розвиваються харчова промисловість, меблева та деревообробна галузь, сектор побутової хімії, галузь будматеріалів. Є позитивні зрушення в таких капіталомістких галузях, як чорна металургія, окремі підгалузі машинобудування (судно- і автомобілебудування), хімічна промисловість. Не можна залишити поза увагою і бурхливе зростання непромислового сектору (насамперед, банківського бізнесу, мобільного зв’язку, будівництва, роздрібної торгівлі, автоперевезень).

Подальші структурні зрушення в промисловості безпосередньо пов’язані з двома найбільшими викликами сьогодення: можливим вступом України до СОТ і жорстким пресингом з боку РФ у газовому питанні. Цілком зрозуміло, що головними економічними пріоритетами як держави, так і бізнесу в цих умовах мають стати:

  • енергозбереження;

  • тотальне зниження виробничих і позавиробничих витрат.

На сьогодні існує обопільне прагнення інтенсифікувати впровадження енергозберігаючих технологій. За підрахунками секретаря РНБО В. Гайдука, за рахунок підвищення ефективності використання природного газу Україна може зекономити за три роки до 10 млрд. куб. м. цього палива [1]. Дії великого бізнесу в цьому напрямку більш конкретні. Так, у 2006 році ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” отримало від ЄБРР кредит на суму 200 млн. доларів США терміном на 7 років для удосконалення технології виробництва, підвищення продуктивності і зменшення енергоспоживання [2].

Скорочення витрат у промисловому бізнесі можливо за рахунок раціонального використання усіх видів ресурсів, підвищення продуктивності праці і зростання обсягів виробництва. В цій справі не останню роль має відігравати і держава. Добре відомо, що суттєва частка позавиробничих витрат припадає на фіктивні витрати, які штучно створюються з метою заниження бази оподаткування. Тому впровадження стимулюючих систем оподаткування (приміром, регресивно-динамічної системи оподаткування прибутку підприємств) замість нині діючих фіскальних схем сприятиме кардинальному підвищенню ефективності роботи промислових підприємств.

Література:

1. http://www.zerkalo-nedeli.com

2. http://www.ebrd.com/new/pressrel/2006/38apr21r.htm
Фриман Е.М.

Национальная металлургическая академия Украины

ОСОБЕННОСТИ ИНВЕСТИЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НА СОВРЕМЕННЫХ ПРОМЫШЛЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЯХ
В современной рыночной экономике наиболее существенным конкурентным преимуществом становится мобильность бизнеса, его диверсификация в пространстве (многоцелевые корпорации) и во времени (модернизация условий и результатов производства). В этой связи наиболее мобильный ресурс - финансовые средства, становится наиболее дефицитным, а инвестиционная деятельность субъектов хозяйствования - наиболее значимой для реализации целей промышленных предприятий.

Можно выделить следующие особенности инвестиционной деятельности на современных промышленных предприятиях:

  • инвестиции ориентированы на стратегический результат, так как являются структурным решением;

  • высокая значимость результатов инвестирования для предприятия - эффективная инвестиция значительно повышает конкурентную позицию субъекта хозяйствования, а неудачная - может привести к фатальным результатам (банкротству);

  • дефицит объективной информации при принятии инвестиционных решений из-за эффекта коммерческой тайны и неопределенности будущих положительных денежных потоков и, как следствие, возрастающие риски;

  • очередность (многоэтапность) реализации инвестиционных проектов, требующая соответствующего сетевого планирования и управления;

  • наличие инновационной составляющей в инвестиционных проектах для современной промышленности, т.е. практическое отсутствие полных аналогов для каждого инвестиционного проекта;

  • управление инвестиционными проектами в промышленности имеет полисферный характер, т.е. включает операционную, маркетинговую, кадровую, финансовую и инновационную составляющие. Причем в зависимости от конкретных особенностей проекта консолидирующую роль может играть каждая из составляющих менеджмента.

Эти особенности современной инвестиционной деятельности в промышленности предполагают формирование команд менеджеров для управления инвестиционными проектами на предприятиях.

Эффективность инвестиционной деятельности на предприятии повышается за счет оптимального распределения управленческих кадров между командами управления инвестиционными проектами и мотивации каждого менеджера инвестиционного проекта на конечный результат за счет персонифицированной оценки.

Письменная А.А.

Национальна металлургическая академия Украины

Инвестирование как бизнес-процесс
Значимость инвестиционной деятельности на современном металлургическом предприятии определяется рядом причин, среди которых значительный моральный и физический износ материально-технической базы, повышение роли нематериальных активов в производственной деятельности, диверсификация производства, требующая затрат на освоение и продвижение новых видов продукции.

Эффективность инвестирования на предприятии в значительной степени определяется правильной организацией данного процесса. Для повышения качества инвестиционной деятельности целесообразным является ее рассмотрение в рамках процессного подхода и определение основных характеристик соответствующего бизнес-процесса (необходимых ресурсов, конечного результата и его пользователей, а также основных задач, которые должны быть реализованы в рамках исследуемого процесса). Для этого необходимо определить сущность категорий «бизнес-процесс» и «инвестиционная деятельность».

Бизнес-процесс представляет собой систему логически связанных действий, которые реализуются в определенной последовательности и приводят к превращению ресурсов в конечный результат, который будет иметь ценность для пользователя [1].

Инвестиционной деятельностью является совокупность практических действий граждан, юридических лиц и государства относительно реализации инвестиций. В свою очередь инвестиции - это все виды имущественных и интеллектуальных ценностей, которые вкладываются в объекты предпринимательской деятельности, в результате которой создается прибыль или достигается социальный эффект [2].

Таким образом, исходя из приведенных определений, возможно выделить основные составляющие бизнес-процесса инвестирования.

Так, исходными ресурсами являются результаты анализа наличных на предприятии имущественных и интеллектуальных ценностей (данные о технико-технологическом уровне производства и предложения по его повышению, информация о наличии и возможности привлечения финансовых ресурсов для осуществления инвестиций), а также внешняя информация, связанная с анализом передовых достижений техники и технологии.

Конечная цель любой предпринимательской деятельности и инвестирования как ее части согласно приведенного определения – получение прибыли или социального эффекта. Однако автор считает, что конечным результатом инвестиционной деятельности предприятия является повышение его конкурентоспособности. Оценка конкурентоспособности может проводиться на основе моделей интегральной оценки, которые включают такие показатели, как повышение технико-технологического уровня производства, рост объема реализации, увеличение доли рынка и прирост прибыли (прибыльности) в том числе.

Основными этапами осуществления инвестиций являются: разработка плана инвестиционной деятельности (выделение набора проектов или мероприятий, определение их первоочередности); определение потребности в ресурсах для осуществления проекта, источников финансирования, стоимости капитала; оценка экономической эффективности инвестиций; непосредственная реализация проекта; контроль реализации проекта, его мониторинг; оценка влияния проекта на конкурентоспособность предприятия.

Пользователями результата являются собственники предприятия, так как изменение конкурентоспособности отражается на прибыльности предприятия и, кроме того, в результате процесса инвестирования изменяется стоимость, состав и структура активов предприятия.

Определенность используемых ресурсов и конечного результата позволяет оценить эффективность процесса инвестирования, регламентация инвестиционной деятельности с использованием процессного подхода повышает его управляемость, что в целом повышает качество реализации инвестиционной деятельности на предприятии.

Литература:

  1. Довбня С.Б., Переверзєва О.О. Моделювання бізнес-процесів як інструмент управління металургійними підприємствами // Металлургическая и горнорудная промышленность

  2. Закон Украины «Об инвестиционной деятельности» №1561-XІІ от 18.09.91



К.т.н. Мамон Е.М., Жидкова Н.П.,

Національна металургійна академія України

СТОСОВНО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА”
На сучасному етапі ведення господарської діяльності підприємства в значній мірі потребують запозичення або залучення додаткових ресурсів. При цьому обов’язково оцінюється ефективність використання таких ресурсів.

Одним із основних джерел поповнення ресурсів є інвестиції.

Стратегічний інвестор проявляє свою зацікавленість в об’єкті інвестування, спираючись на інвестиційну привабливість останнього.

В сучасній економічній науці присутні ряд визначень поняття інвестиційної привабливості підприємства (ІПП). Для проведення аналізу визначень скористаємося даними таблиці.

Визначення поняття „ Інвестиційна привабливість підприємства”

Джерело

Визначення

Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент.- К.: МП « ИТЕМ» ЛТД «ЮНАЙТЕД ЛОНДОН ТРЕЙД ЛИМИТЕД» 1995.-448с. ( стор. 82)

Оцінка інвестиційної привабливості проводиться інвестором при визначенні в якості об’єкту інвестування компанії і фірми, що мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найбільш високу ефективність інвестицій.

Савчук В.П.,Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. – Учебное пособие. – К.: Абсолют – В, Эльга, 1999. – 304с.(стор.26)

Інвестиційна привабливість підприємства – це інтегральний показник окремого підприємства як об’єкту майбутнього інвестування з позиції перспективності розвитку об’ємів і перспективи використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності та фінансової стійкості

Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с. (стор. 328)

Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміється доцільність вкладання в нього вільних коштів. Вона аналізується зовнішніми суб’єктами з метою вибору найкращого варіанту вкладання вільних коштів.


Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій . від 23 лютого 1998 р. №22

Інвестиційна привабливість підприємства – це рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, який може визначатися чи оцінюватися значенням відповідних показників, в тому числі і інтегральної оцінки


Кожне з цих визначень, на думку авторів, не враховує той факт, що на ІПП впливають фактори, що визначають ефективність інвестиційного рішення, яке приймається, а також фактори невизначеності та ризику.

Пропонується визначати поняття ІПП в такій редакції:

„Інвестиційна привабливість підприємства – це стан підприємства, що задовольняє інтереси інвесторів, з обґрунтованою вірогідною оцінкою ризику і потенційної дохідності інвестицій з урахуванням ринкової вартості ресурсів (землі, води, нерухомості), який визначається оціночними показниками ефективності виробництва, в тому числі і інтегральним показником”.

Тесленок І. М.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Схожі:

Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції...
Збірник наукових праць студентів за матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології:...
Уроки виборів-2004; виборчі ресурси 2006 року
Запрошуємо Вас до участі у IV Всеукраїнській науковій конференції "Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина...
Статистика учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів

Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції...
Підкарпатська Вища Школа ім бл кс. Владислава Фіндиша в Ясло (Республіка Польща)
РЕЗОЛЮЦІЯ Національної науково-практичної конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу...
Національна науково-практична конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу з міжнародною участю «За кожне життя разом» відбулася 17–19...
Звернення учасників V Міжнародної науково-практичної конференції НАЕК «Енергоатом»
Сумки п'ятої Міжнародної науково-практичної конференції «КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ НА АЕС УКРАЇНИ», відзначаємо, що розуміння культури безпеки,...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Вас узяти участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих учених «Динаміка розвитку міжнародних...
Диплом Лауреата премії міського голови 2008 року Подяка Голови Донецької...
...
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної...
Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації...
6 – 10 вересня 2010 р в м. Алушта, АР Крим, Україна відбулася VI...
Ників міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, виробничих і комунальних організацій, вузів, неурядових організацій з...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка