ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки


Скачати 240.53 Kb.
НазваПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Сторінка1/2
Дата29.03.2013
Розмір240.53 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
  1   2


“З А Т В Е Р Д Ж У Ю “

Начальник ГУМНС України

в Миколаївській області

генерал-майор служби

цивільного захисту

М.І. Поступальський

П Л А Н - К О Н С П Е К Т

Проведення заняття із гуманітарної підготовки

з начальницьким складом підрозділів ГУМНС
Тема № 12, 21 Інтеграційні процеси у Європейському Союзі і перспективи подальшого розширення ЄС.

Навчальна мета: Ознайомлення особового складу з шляхами України до європейської інтеграції.

Час - одна академічна година (45 хвилин) з начальницьким та рядовим та молодшим начальницьким складом.

Місце проведення – учбовий клас або актовий зал

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати

Література

  1. Э. Гидденс. Социология. // М.: Эдиториал УРСС, 1999.

  2. Н. Смелзер. Социология: пер с англ. // М.: Феникс, 1994.

  3. Указ Президента України від 26.07.2005 № 1135 "Про удосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади по забезпеченню рівних прав і можливостей жінок і чоловіків".

  4. Т.М. Чернецкая, О.Б. Дворцова, О.А. Козлова. Практикум по социологии для студентов всех специальностей дневного отделения. / Харьков: НТУ "ХПИ", 2004.

Порядок проведення заняття :

  1. (Перед початком занять) – Провести інформування слухачів з громадсько-політичних, міжнародних та правових питань, про діяльність МНС України, стан дисципліни та роботу, що проводиться щодо її зміцнення. – 10 хв.

Примітка: також можливо ознайомити особовий склад з останніми документами, які надійшли в підрозділ з МНС, ГУМНС для широкого ознайомлення працівників.

  1. Організаційний момент - 2 хв. :

  • перевірка присутніх ;

  • оголошення теми і мети заняття, питання , які вивчатимуся.

2. Контроль знань - 3 хв. :

  • перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.

  1. Викладення матеріалу теми - 25 хв. (якщо на тему відведено 1 год.)

- 85 хв. (якщо на тему відведено 2 год.)

Питання , які вивчатимуся :

  1. Етапи становлення відносин між Україною та ЄС.

  2. Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин.

  3. Шляхи європейської інтеграції та Україна.


1. Етапи становлення відносин між Україною та ЄС.

Глобальна трансформація міжнародної системи на початку дев'яностих років XX століття створила передумови для реалізації вікового прагнення українського народу до незалежності, що відбилося в Акті від 24 серпня 1991-го, а також у результатах національного референдуму 1 грудня того ж року.

Як і всі постсоціалістичні країни, Україна змушена була приступити до масштабних економічних перетворень. Разом з тим, порівняно з більшою частиною інших країн Східної Європи, вона зіткнулася з додатковими труднощами державного будівництва як нова держава і незалежний економічний суб'єкт.

Умови старту були непринадними: високий рівень централізації й адміністративний розподіл ресурсів, державна власність на засоби виробництва, високий рівень автаркії й відсутність часткових реформ, що мали місце у вісімдесятих роках в інших країнах Центральної і Східної Європи (Польща, Угорщина).

Крах торгових потоків у рамках СРСР і РЕВ і спроби продовжити економічну політику на основі планової економіки мали спустошливий вплив на Україну. Починаючи з осені 1993-го, країна виявилася в кризі - одній з найбільш глибоких на пострадянському просторі. У тому ж 1993-му інфляція перевищила 10 000 %, а у 1994 році валовий внутрішній продукт (ВВП) впав на 23%, промислове виробництво - на 28 %.

Внаслідок попередньої орієнтації економіки на ринки СРСР, реструктуризація основних галузей була ускладнена важкістю залучення іноземного капіталу.

До того ж Україна мала будувати себе як незалежну державу. Додатковим джерелом негативних факторів були труднощі створення національних державних інститутів і національної адміністрації, а також брак часу на їх створення.

Незалежність України поставила дуже гострі проблеми перед керівниками країн ЄС. До початку 1993 року західні країни розглядали події, що відбувалися в Україні, як маргінальні, тобто другорядні, і головну увагу приділяли Росії, яка одержувала основну частку економічної допомоги.

Західні країни спочатку бажали збереження Радянського Союзу і намагалися зупинити національні рухи на пострадянському просторі. Протягом цього часу (1992-1993 pp.) в українській політиці західних країн, панувало ядерне питання, тому що Україна успадкувала ядерний арсенал і стала відразу третьою ядерною державою, маючи змогу, таким чином, загальмувати світовий процес ядерного роззброєння. Військовий експерт Ван Хам відзначає, що 'США і Західна Європа тривалий час розглядали Україну, головним чином як винуватицю поширення ядерної зброї і як перешкоду в процесі роззброєння. Цей підхід був реакцією на ставлення Києва до ядерної зброї, обумовлене, у свою чергу, великою мірою, внутрішніми і регіональними факторами."

Під сильним тиском з боку західних держав Україна підписала Договір СТАРТ-1 і Ліссабонський протокол червня 1992 року і погодилася ліквідувати в найкоротший термін свої стратегічні озброєння далекої дії (з 1996 року Україна більше не має ядерних ракет).

Підтримка в принципі Заходом змін в Україні не перетворилася на “дощ достатку”, що очікувався. Більше того, Київ став усвідомлювати, що його не чекають з розпростертими обіймами в європейських організаціях, які у той саме час охоче відкривалися для інших східноєвропейських країн.

Співтовариство починає змінювати свою політику стосовно України після підписання договорів щодо ліквідації ракет. Перші свідчення цих змін стали помітні в середині 1993 року. Заключна декларація сесії Європейської Ради, що проходила в червні 1993 року в Копенгагені, згадує про міжнародні зобов'язання України: їх дотримання "є неодмінною умовою для повної інтеграції України в міжнародне співтовариство і сприяло б розвиткові її відносин з Європейським співтовариством і його державами-членами."

Про економічні відносини між ЄС і Україною можна говорити, починаючи з 1991 року. Першу угоду про торгове й економічне співробітництво було підписано між Європейським співтовариством, з одного боку, і СРСР, з іншого, 18 грудня 1989 року на десятилітній період. Вона не передбачала режиму преференцій і поширювалася на торгівлю всіма промисловими товарами, за винятком текстилю, морепродуктів і виробів зі сталі, що перебувають у компетенції Європейського співтовариства з вугілля і сталі. Вони повинні були стати предметом окремих угод.

Торговий розділ цієї угоди був найбільш скромним. По суті він. повторював основні положення двосторонніх торговельних угод, що їх срср підписував до 1970 року з кожною державою - членом ЄС, і включав режим нації з найбільшим сприянням щодо тарифів і мита. Крім того, було передбачено поступове усунення кількісних обмежень, з пунктом про можливість перегляду в 1992 році. Для ймовірних утруднень передбачено "захисне застереження." З погляду комерційного права, положення були звичайними для зовнішньоторговельних угод ЄС.

Найбільш істотним і цікавим був розділ економічного співтовариства, що чітко перелічував завдання, сектори економіки і відповідні заходи, залишаючи спільній комісії перетворення їх у життя. Розділ повторював модель угод про співробітництво, підписаних, починаючи з 1988 року, ЄЕС із країнами Східної Європи.

Співдружність незалежних держав (СНД). включаючи Україну. успадкувала всі міжнародні угоди і зобов'язання колишнього СРСР, відповідно до мінської угоди про розпуск СРСР (8.12.1991) і рішень, прийнятих з цієї нагоди.

Таким чином, угода 1989 року встановила перші договірні рамки, що застосовувалися до вступу в силу Тимчасової угоди між ЄС і Україною в 1996 році і навіть до вступу в силу Угоди про партнерство і співробітництво в 1998 році в галузі економічного співробітництва.

У серпні 1991 року до розділу про співробітництво, передбаченого в угоді з СРСР, додався протокол про технічну, юридичну й адміністративну допомогу в рамках програми технічного сприяння Співробітництва Радянському Союзу. Так побачила світ програма TACIS.

Беручи до уваги розпад Радянського Союзу, TACIS у 1992 році було змінено. Угоду було підписано з дванадцятьма державами СНД; прибалтійські країни приєдналися до програми ФАРІ. Україна є, у порядку значимості, другим одержувачем кредитів TACIS після Росії.

Програма TACIS є програмою технічного сприяння зусиллям СНД і Монголії, спрямованим на оздоровлення економіки, економічне відновлення. Технічна допомога являє собою дуже широкий спектр заходів, від галузевих програм економічної реконструкції до підтримки конкретних дрібних і середніх Підприємств. Статутні положення програми передбачають, що допомога концентрується в конкретних галузях і, у разі потреби, в деяких регіонах, де вона може відіграти істотну роль і бути дійсним прикладом процесу реформ. Рівень та інтенсивність допомоги враховують розмах і прогрес реформ.

З 1 січня 1993 року Україна була також включена в Систему загальних преференцій - СЗП. Завдяки цій системі більшість українських товарів одержала безмитний доступ на ринок Євросоюзу або для них встановлювалося невелике мито без зобов'язань взаємності з української сторони. Україна користується такими ж пільгами що й країни, які розвиваються, за винятком металургійної продукції та продуктів рибної промисловості. Мета СЗП - стимулювати економічний розвиток через експорт.

З огляду на розпад СРСР і утворення СНД Рада ЄС запропонувала 2 березня 1992 року укласти угоди про партнерство і співробітництво з усіма республіками пострадянського простору, за винятком прибалтійських країн. Україна є першою країною СНД, стосовно якої було вироблено Стратегію відносин у квітні 1994 року.

Київ хотів розширити рамки співробітництва, запропонованого Комісією ЄС, до рівня угод, підписаних, починаючи з 16 грудня 1991 року, з Польщею, Угорщиною і Чехословаччиною, що передбачали можливість інтеграції, нехай ще і не в дуже ясній формі, у Європейський Союз. Однак Європейська Комісія відхилила цю пропозицію і запропонувала підхід, що не припускав вступу в майбутньому України в ЄС.

Слід також зауважити, що стосунки між Україною та ЄС стали поступово налагоджуватися. Про це свідчило відкриття в жовтні 1993 р. в Києві Представництва Комісії Європейських співтовариств і в липні 1995 р. у Брюсселі Представництва України при Європейських співтовариствах. А з 94 р. починаються двосторонні переговори із деяких напрямків галузевої кооперації і торговельних відносин.

У загальнополітичному плані найважливішою подією в розглянутий період є підписання Києвом і Брюсселем 14 червня 1994 року в Люксембурзі Угоди про партнерство і співробітництво (УПС), першої угоди з державою СНД (угоду з Росією було підписано 24 червня). Договір дозволив інституалізувати і посилити двостороннє співробітництво в багатьох галузях. 10 листопада 1994 року Верховна Рада ратифікувала цю угоду. Подальша доля Угоди цілком залежала від ЄС.

Таким чином, підсумок цього періоду дуже суперечливий. Незважаючи на численні заохочувальні заяви лідерів ЄС, усі зацікавлені сторони визнають, що відносини між Україною і ЄС зазнають труднощів.

Співтовариство намагається надати суто торгово-економічний акцент своїй українській політиці, яка, проте, формується і визначається політичними міркуваннями. Цей аспект, нам здається, був визначальним.

Із самого початку європейський підхід до України базується на трьох принципах: вільний доступ українських промислових товарів на єдиний європейський ринок, фінансова допомога і інституціоналізація економіко-політичного діалогу.

Стратегія ЄС стосовно України включає:

1. Укладення Угоди про партнерство і співробітництво (УПС).

2. Багаторічна програма технічного сприяння TACIS.

3. Програма термінової допомоги, зокрема гуманітарна продовольча

допомога, позики і кредити.

4. Велика програма співробітництва в найважливіших галузях таких, як, наприклад, ядерна енергетика.

5. Встановлення й інституціоналізація технічних, політичних і культурних

контактів.

В 1994 - 1998 роках політика Європейського Союзу стосовно України почала дещо змінюватися. Олів'є де Ларусіль, колишній високопоставлений чиновник, що займався українською проблематикою усередині Генеральної дирекції зовнішніх зносин Європейської Комісії ЄС, відзначає, що стабільність України цікавить Захід з чотирьох головних причин:

1. Україна являє собою істотну ланку європейської архітектури безпеки, знаходячись на стику між Європою, Росією і Чорним морем. Вона має можливість (і бажання) відігравати роль сильної регіональної держави, здатної сприяти стабільності в регіоні. Це також традиційний шлях між Європою й Азією, можливість транспортування російського газу і нафти в Європу, важливий доступ до нафти Каспійського моря, один зі шляхів імміграції (нелегальної чи ні) із Близького Сходу в Європу.

2. Україна є тендітним суспільством, де розвиток нестабільності з ризиком сепаратизму й етнічних конфліктів зачепив би безпеку Європи.

3. Ядерна безпека в Україні зі словом "Чорнобиль" не залишає байдужим нікого на Заході.

4. Нарешті - про це завжди думають, але ніколи не говорять, - українська незалежність є елементом майбутньої орієнтації Росії. Тому що "без України Росія не є імперією." (Z. Brzezinski, "The grend chessboad", 1997), а також тому, що "прийняття української незалежності може розглядатися як тест демократичної зрілості Росії."

Під тиском України Євросоюз був змушений коригувати свою первісну стратегію, що, проте, залишалася суперечливою і заплутаною. Перші позитивні зміни стосовно Києва з'явилися в 1994 році. Визнання законності й конструктивності українських інтересів було зафіксовано в Спеціальному рішенні від 31 жовтня 1994 року, а також у прийнятій 28 листопада 1994 року Радою ЄС Спільної стратегії стосовно України. У Спільній стратегії Ради ЄС (набрала сили негайно) країни-члени зобов'язувалися встановити міцний політичний зв'язок з Україною, підтримати її незалежність, розвиток демократії, економічні реформи та її включення в світову економіку. Зобов'язання ці були підтверджені Римською політичною декларацією в травні 1996 року.

Ці документи встановлюють стратегію ЄС стосовно Києва. Політика ЄС щодо України в цьому контексті набула особливого значення як приклад нової спільної політики Співтовариства: Україна стала першою державою СНД, інтерес Європейського Союзу до якої мав таку специфічно виражену форму.

2. Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин.




2005










21 лютого

Рада з питань співпраці Україна – ЄС схвалює План дій Україна – ЄС







21 лютого

Рада Європейського Союзу із загальних питань та зовнішніх зносин схвалює висновки щодо України (включаючи „10 пунктів”)







31 січня

Комісар Беніта Ферреро-Вальднер і Високий представник ЄС Хав’єр Солана подають на розгляд Ради Європейського Союзу „10 пунктів”, спрямованих на максимізацію переваг Плану дій Україна – ЄС







23 січня

Комісар ЄС з питань зовнішніх зносин Беніта Ферреро-Вальднер відвідала Україну з нагоди інавгурації Президента України Віктора Ющенка







21 січня

Високий представник ЄС з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки Хав’єр Солана відвідав Україну з нагоди інавгурації Президента України Віктора Ющенка







2004










17 грудня

Декларація Європейської Ради щодо України







9 грудня

Європейська Комісія схвалила План дій для України







кін. листопада /поч. грудня

Високий представник ЄС з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки Хав’єр Солана тричі відвідав Київ, щоб посприяти проведенню переговорів щодо врегулювання політичної кризи в Україні







25 листопада

ЄС заявив про те, що президентські вибори в Україні не відповідали міжнародним стандартам демократичних виборів







8 липня

Самміт Україна – ЄС (Гаага). Спільний прес-реліз







12 травня

Схвалення Стратегії ЄС щодо Європейської політики сусідства







березень-липень

Продовження консультацій щодо Плану дій Україна – ЄС







30 березня

Поширення УПС на нові країни розширеного ЄС.







24 лютого

2 раунд консультацій щодо Плану Дій Україна – ЄС (Брюссель)







2003










11 грудня

Шосте засідання Комітету з питань співробітництва Україна – ЄС







7-8 жовтня

Українсько-європейський самміт в Ялті. Спільна заява .







11-12 вересня

Візит Комісіонера Ферхойгена до України для обговорення впровадження Ініціативи “Розширена Європа - Сусідство”.







17 березня

Пан Хорошковський, Міністр економіки України та Паскаль Ламі, Член Європейської Комісії з питань торгівлі ЄС підписали двосторонню угоду Україна – ЄС щодо доступу до ринку.







7 лютого

Засідання Трійка ЄС – Україна на міністерському рівні відбулося в Києві.

Пан Солана- Генеральний Секретар, Верховний Представник ЄС з питань спільної зовнішньої та політики безпеки, очолював делегацію ЄС.

Пан Зленко, Міністр закордонних справ України представляв українську сторону.

Впродовж свого візиту до Києва пан Солана також зустрівся з Президентом України Л.Кучмою.







18 березня

Шосте засідання Ради з питань співробітництва Україна – ЄС відбулося в Брюсселі. Пан Папандреу, Міністр закордонних справ Греції та Президент Ради ЄС, пан Солана, Генеральний Секретар Ради/ Верховний Представник ЄС з питань спільної зовнішньої та політики безпеки і пан Паттен, Член Європейської Комісії, представляли делегацію ЄС.

Віктор Янукович, Прем’єр-міністр України очолював делегацію України. Впродовж засідання сторони обговорили питання двосторонніх відносин ЄС – Україна, поточні події в Україні та ЄС, міжнародні питання обопільного інтересу.







2002










27 листопада

П'яте засідання Комітету з питань співробітництва Україна – ЄС відбулося в Брюсселі з метою обговорення питань співробітництва в рамках УПС, впливу розширення ЄС на Україну, ініціативи ЄС "Нові сусіди" та політики України "Європейський вибір".







11 листопада

Перше засідання Трійка ЄС – Україна з метою обговорення питань співробітництва в галузі юстиції та внутрішніх справ.







4 липня

Саммiт Європейський Союз – Україна, Копенгаген







2001










11 вересня

На 4-му Самміті ЄС – Україна керівники ЄС та Президент України Л. Кучма підтвердили свої зобов’язання щодо посилення стратегічного партнерства між Україною та ЄС.







2000










25 січня

В ході засідання Україна-Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ Головуючою в ЄС Португалією українській стороні передано Робочий план реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України.







23 травня

Заплановано Третє засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС.







1999










26-27 квітня

Друге засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Розглянуто економічні аспекти двосторонніх відносин. Відзначено успішність реалізації Спільної робочої програми по імплементації УПС.







3-4 червня

Кельнський самміт ЄС. ЄС визнав досягнення якісно нового рівня у стосунках з Україною.







23 липня

Третій самміт Україна – ЄС (Київ) ЄС визнав успіхи курсу України на інтеграцію до ЄС. ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до СОТ. Початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.







16 серпня

Постановою Кабінету Міністрів України №1496 затверджено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС.







23 вересня

В ході засідання Україна-Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ ЄС відзначив важливість проєвропейського вибору України, наголосив на повазі до європейського курсу України і ознайомив з основними положеннями Спільної стратегії ЄС щодо України.







6 грудня

Зустріч Президента України Л.Кучми з Президентом Європейської Комісії Р. Проді.







10 грудня

Ухвалення Спільної стратегії ЄС щодо України на Гельсінському самміті ЄС.







1998










24 лютого

Створено Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС.







1 березня

Набуття чинності Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.







8-9 червня

Перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС.

Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства в ЄС.

Схвалено Правила процедури Ради співробітництва, прийнято Спільну робочу програму з імплементації УПС на 1998-1999 роки.







11 червня

Указом Президента України № 615 затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС.







12 червня

Постанова Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС.







26 липня

На виконання Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади" створено Центр перекладів актів Європейського права.







серпень-вересень

Місія спеціального представника уряду України по столицях країн-членів ЄС.







16 жовтня

Другий Самміт Україна – ЄС (Відень)

Обговорено подальші можливості співробітництва в галузі зовнішньої політики та політики безпеки.

Стан відносин Україна – ЄС охарактеризовано як "стратегічне та унікальне партнерство.







5 листопада

Перше засідання Комітету з питань співробітництва. Засновано шість підкомітетів:


з питань торгівлі та інвестицій,

з фінансових, економічних питань та статистики,

з енергетики, ядерних питань та навколишнього середовища,

з митного, прикордонного співробітництва, боротьби з відмиванням грошей і наркобізнесом,

з транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання,

з вугілля, сталі, гірничої промисловості та сировинних матеріалів.







11-12 грудня

Віденський Самміт ЄС.

Прийнято рішення про розробку Спільної стратегії ЄС щодо України.







грудень

Розпочав роботу Парламентський комітет з питань співробітництва Україна – ЄС.







1997










5 лютого

В ході засідання Україна-Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ обговорено шляхи імплементації Плану дій, можливість відкриття у Києві центру документації ЄС.







17-18 квітня

Засідання Спільного комітету Україна – ЄС.

Обговорено проблеми торгово-економічного співробітництва.







15 липня

Підписано Угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі та Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами.







5 вересня

Перший Самміт Україна – ЄС (Київ).

Підтвердив європейський вибір України.

Обговорено наявні проблеми в договірно-правовій сфері, розглянуто шляхи економічного співробітництва.







1 грудня

Одностороннє введення Україною безвізового режиму для власників дипломатичних паспортів країн-членів ЄС.







1996










6-7 травня

Засідання Спільного комітету Україна – ЄС.

Обговорено стан ратифікації УПС, питання надання Україні статусу країни з перехідною економікою.







Червень

Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою.







12-13 вересня

Візит члена Європейської Комісії X. Ван ден Брука до Києва.

Підписання індикативної програми Тасіс для України на 1996-1999 роки та Фінансового протоколу про спільний план дій ЄС/Великої Сімки стосовно реструктуризації української енергетичної галузі.







6 грудня

Прийняття Радою Міністрів ЄС Плану дій щодо України.

Висловлено готовність розвивати і посилювати політичні і економічні відносини з Україною.







1995










24 березня

Перше засідання Спільного комітету Україна – ЄС.

Розглянуто питання міжгалузевої співпраці України з Європейським Союзом.







1 червня

Зустріч Президента України Л.Кучми з Президентом Європейської Комісії Ж. Сантером.

Підписання Тимчасової угоди про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею між Україною та ЄС.







липень

Створено Представництво України при Європейських Співтовариствах 1996.







1994










9-11 березня

Візит Трійки ЄС до Києва. Зустрічі з Президентом України і Головою ВР України.

Перше засідання Україна-Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ. Надалі такі засідання відбувались регулярно двічі на рік.







14 червня

Підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

Спеціальна резолюція Ради Міністрів ЄС щодо України.







31 жовтня

Спеціальна резолюція Ради Міністрів ЄС щодо України.







10 листопада

Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.







28 листопада

Рішення Ради Міністрів ЄС про спільну позицію щодо України.







1993










23-24 березня,

8-9 червня,
25-26 грудня

Переговори щодо Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС на найвищому рівні.







5 травня

Підписано Угоду між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами.







жовтень

Відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні.







1992










11 лютого

Протокол згоди між ЄС і новими незалежними державами про реалізацію програм технічної допомоги.







6 квітня

Директива КЄС до Ради Міністрів ЄС про започаткування переговорів щодо укладення угод про співробітництво з Бєларуссю, Казахстаном, Росією, Україною.







14 вересня

Зустріч Президента України Л. Кравчука з Президентом Комісії Європейських Співтовариств Ж. Делором.

Перша зустріч Україна – ЄС на найвищому рівні.







1991










2 грудня

Декларація ЄС щодо України.

Відзначено демократичний характер Всеукраїнського референдуму.

Заклик до України підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог, спрямований на забезпечення виконання всіх колишніх зобов'язань СРСР.



  1   2

Схожі:

ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №21 Інтеграційні процеси у Європейському Союзі і перспективи подальшого розширення ЄС
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №14: “Тарас Шевченко національна гордість українського народу. Життя та
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Навчальна мета: Ознайомлення особового складу з тенденціями демократичних перетворень в Україні
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Навчальна мета: Ознайомлення особового складу з тенденціями демократичних перетворень в Україні
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Навчальна мета: Ознайомлення особового складу з тенденціями демократичних перетворень в Україні
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №20 Основні міжнародні та національні політико – правові документи з прав людини
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №20 Основні міжнародні та національні політико-правові документи з прав людини
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України на службі та у побуті
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України у на службі та в побуті
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №6 “Службовий етикет і культура поведінки працівника МНС України на службі та у побуті
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка