76 Еволюція управлінської думки цифічні проблеми і особливі методи їх дослідження та вирішення. Об'єкт


Назва76 Еволюція управлінської думки цифічні проблеми і особливі методи їх дослідження та вирішення. Об'єкт
Сторінка4/6
Дата13.03.2013
Розмір0.81 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6

104

Еволюція управлінської яумки

Концепції сучасної науки менеджменту

Сучасній фазі розвитку науки менеджменту властивий якісний перехід від локальних напрямів досліджень до побудови концепцій як основи сукупної теорії менеджменту.

Концепція (лат. сопсерііо сприйняття) система поглядів на певне явище, спосіб розуміння, тлумачення певних явищ, процесів, основна ідея будь-якої теорії.

Концепція є фундаментом формування наукового підходу — синтезу певних взаємопов'язаних груп наукових поглядів, методів досліджень, способів експериментів та тлумачення об'єктивних явищ і процесів. Сформульовані у науці менеджменту концепції стали основою вирізнен-ня провідних наукових підходів у теорії менеджменту: процесного, системного і ситуативного.

Процесний підхід. Визначає управління процесом, у якому діяльність, спрямована на досягнення цілей організації, розглядають як суму взаємопов'язаних дій — функцій управління, а кожну з функцій як комплекс однорідних (елементарних) дій, операцій, процедур.

Проблема функцій менеджменту потребує окремого розгляду, оскільки донині не існує загальновизнаного переліку їх, а різні автори називають від чотирьох до п'ятнадцяти функцій.

Системний підхід. Трактує організацію як сукупність взаємозалежних елементів (люди, структура, завдання, технологія), орієнтованих на досягнення різноманітних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища. Його засади сформулював американський вчений Честер Барнард (1886—1961) у книзі «Функції адміністратора» (1938). Однак він використовував не математичний, а понятійний апарат. Системний підхід у сучасному трактуванні сформувався на початку 60-х років XX ст., коли в теорії управління почали застосовувати методи прикладної математики.

Системний підхід — це загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації та управління. Його основою є трактування системи як певної цілісності взаємопов'язаних елементів, кожен з яких робить свій внесок у характеристику цілого. Складові такої системи взаємозалежні. За відсутності хоч однієї з них система не працюватиме або працюватиме неправильно.

Кожна виробничо-господарська організація є системою, утвореною з людей (соціальний компонент), капіталу (економічний компонент) і техніки. Всі компоненти разом ви-

Особливості сучасної фази розвитку науки менеджменту

105

користовуються для виконання певної роботи, досягнення певної мети. Тому послідовники системного підходу вважають, що організації є соціотехнічними системами.

У таких системах можна виокремити комплекси однорідних елементів — підсистеми. Поняття «підсистема» надзвичайно значуще для управління, оскільки дає змогу створювати всередині системи управління необхідні структурні підрозділи: відділи, сектори, бюро, дільниці і т. д.

Фундаментальні поняття системного підходу є основою застосування наукового методу дослідження систем управління. Цей метод передбачає три етапи: спостереження, формулювання гіпотези і верифікацію. Перші два застосовуються й іншими школами в науковому менеджменті, а етап верифікації (лат. уегиз — істина) — встановлення достовірності — властивий тільки системному підходу.

Верифікацію здійснюють на конкретній моделі управлінської системи, як правило, у комп'ютерному варіанті. Модель системи управління дає змогу кількісно визначити параметри її економічного розвитку, що безпосередньо реагують на управлінський вплив, способи їх зміни, які найповніше відповідають цілям соціотехніч-ної системи, а також передбачити наслідки прийняття того чи іншого рішення.

Прихильники системного підходу найчастіше користуються аналоговими й математичними моделями.

Аналогові моделі (грец. апаіо^іа — відповідність) — відображення найсуттєвіших для цілей дослідження характеристик (властивостей, взаємозв'язків, структурних та функціональних параметрів). Найчастіше аналогову модель системи управління будують у формі математичних залежностей, відображених в системі рівнянь, що описують ситуативний стан об'єкта дослідження.

Математичні моделі будують через застосування для опису управлінських об'єктів, явищ і процесів методів дослідження операцій — нового наукового напряму в прикладній математиці: теорії ігор, теорії управління запасами, теорії черг, теорії оптимального програмування та імітаційного моделювання.

Основний внесок у теорію математичного моделювання економічних процесів зробили американський математик Джон Непман (1903—1957), американські економісти Василь Леонтьєв (нар. 1909) і Рассел Акофф (нар. 1909), Радянські вчені:"математик і економіст Леон Конторович (нар. 1912), математик Віктор Глушков (1923—1982), австрійський біолог Людвіг Берталанфі (1901—1972).

106

Еволюція управлінської думки

Для процесного та системного підходів характерні спроби визначити принципи реалізації функцій управління як наукового компонента процесу управління. На практиці ці принципи розглядають як мистецтво, яким може оволодіти менеджер на основі власного досвіду, спроб і помилок.

Ситуативний підхід. Стверджує, що вибір і_ застосування методів управління залежить від ситуації. Його прихильники головне завдання вбачають у навчанні менеджерів ситуативного мислення, тобто вміння правильно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації та знаходити способи їх вирішення. Ситуацією вони вважають сукупність обставин, які впливають на організацію в певний час.

Ситуативний підхід, що оформився наприкінці 60-х років XX ст., не заперечує концепцій класичної, біхевіорист-ської шкіл, системного підходу, намагаючись інтегрувати їх розробки як часткові підходи. За ситуативного мислення зберігається концепція процесу управління, яка може застосовуватися до всіх організацій. Одночасно ситуативний підхід передбачає вибір специфічних прийомів для досягнення мети організації за певних умов функціонування. Наприклад, кожна організація повинна мати структуру, яка, однак, залежить від ситуації і може передбачати більшу або меншу кількість щаблів управління, більший чи менший ступінь делегування повноважень.

Практичне застосування ситуативного підходу основане на вмінні менеджера володіти ефективними засобами професійного управління, тобто розуміти сутність процесу управління, індивідуальної та групової поведінки людей, знати методи планування і контролю та кількісні методи прийняття рішень; передбачати позитивні та негативні наслідки застосування тієї чи іншої концепції або методики у певній ситуації; правильно розуміти й інтерпретувати ситуацію, тобто визначати найважливіші фактори і обирати найчутливіші елементи, вплив на які забезпечить найбільший ефект; пов'язувати конкретні прийоми з конкретними ситуаціями, забезпечуючи досягнення мети організації найефективнішим шляхом.

В економічній літературі інколи помилково ототожнюють ситуативний підхід з методом ситуацій, який застосовується у процесі навчання менеджерів. Метод ситуацій передбачає вивчення і аналіз конкретних випадків з практики управління.

Сукупність розглянутих концепцій є основою сучасної теорії менеджменту, яка інтегрує різноманітні напрями досліджень. Тим більше, що властивий сьогоденню інтен-

Особливості сучасної фази розвитку науки менеджменту

107

сивний обмін інформацією зумовлює взаємну дифузію ідей, концепцій і методів різних наукових шкіл. Однак зберігається певна регіональна специфіка наукових підходів і пріоритетів у вивченні практики ефективного менеджменту, концентрації досліджень, а значить і наукових розробок та рекомендацій, традиційних для певних регіонів.

В американській науці менеджменту переважає емпіричний підхід, що об'єднав дослідників, які поєднують розроблення теорії управління з вивченням практики управлінської діяльності на основі синтезу основних ідей класичної школи управління і школи людських стосунків з метою узагальнення і поширення передового досвіду, а також надання відповідних знань студентам та менеджерам-практикам.

Один з найвидатніших американських теоретиків сучасного менеджменту, відомий спеціаліст з управлінського консультування, професор Пітер Дракер створив вчення про менеджмент як професійну діяльність і про менеджера як професіонала. Йому приписують першість у створенні систематизованого вчення про управління і відповідної навчальної дисципліни, що дало змогу розпочати широке вивчення менеджменту у навчальних закладах. Його ім'я пов'язують із врятуванням від краху автомобільної компаніїї «Форд», запровадженням на фірмі «Дженерал Електрик» децентралізованої системи управління, з повоєнним піднесенням японської економіки, багатьма іншими практичними втіленнями управлінських ідей.

Найвідомішим теоретичним положенням П. Дракера є сформульована у 50-ті роки XX ст. концепція управління за цілями, яка здійснила революцію у світовій управлінській думці. її ідея полягала у тому, що управління повинно розпочинатися з вироблення цілей, а вже потім переходити до формування функцій, системи взаємодії та процесу управління. Найсуттєвіші елементи концепції:

— формулювання чітких і стислих загальних цілей;

— участь у процесі розроблення цілей усіх, хто буде працювати в межах цієї системи;

— оцінення ефективності на основі результатів.

П. Дракер критично ставиться до ідей школи людських стосунків, називаючи їх «психологічним деспотизмом», оскільки вважає, що головне завдання менеджменту — збільшувати продуктивність людини. Менеджери повинні Дбати про досягнення економічних цілей організації і про клієнтів, а не про створення «радості для робітників», хоч відносини в організації повинні будуватися на основі взаєм-

108

Еволюція управлінської думки

ної поваги. Розвиваючи цю тезу, П. Дракер на початку 50-х років висунув концепцію самокерованого трудового колективу, яка передбачала створення демократичного, обраного робітниками і службовцями органу, покликаного вирішувати соціальні питання на підприємстві. Цю концепцію він вважав однією з найоригільніших і найважливіших, хоча вона не була сприйнята західним суспільством. Основою вчення П. Дракера є ідея про виняткову роль і домінуюче значення в підприємницькому суспільстві професійних менеджерів. На його думку, управлінська еліта, яка здійснює побудоване на інноваційних методах підприємницьке управління, є основою бізнесу і відіграє провідну роль у розвитку не тільки економіки, а й суспільства загалом. Ідея управлінського елітаризму надзвичайно приваблива. Вона знайшла прихильників і в Україні, які пропонують цілеспрямовано готувати політиків, бізнесменів і менеджерів в елітних навчальних закладах. Однак цей підхід небезпечний, оскільки таку «еліту» можна добирати не за особистими і професійними якостями, а за іншими критеріями (багатством, впливовістю).

Серед американських досліджень з менеджменту на увагу заслуговує підхід, оснований на кількісних методах, застосуванні математики, кібернетики, теорії ймовірностей, статистики і комп'ютерних технологій в управлінні. Прихильники цього підходу розглядають управління як логічний процес, який можна виразити математично.

У 60-ті роки XX ст. розпочалося розроблення міждисциплінарних концепцій управління, що спираються на використання математичного інструментарію, за допомогою якого досягається інтеграція математичного аналізу і суб'єктивних рішень менеджерів. Формалізація управлінських функцій, поєднання праці людини та ЕОМ зумовили перегляд структурних елементів організації (служб обліку, маркетингу та ін.). З'явилися нові елементи внутріфірмо-вого планування: імітаційне моделювання рішень, методи аналізу в умовах невизначеності, математичне забезпечення оцінки багатокритеріальних управлінських рішень. В сучасних умовах математичні методи використовують на всіх напрямах управлінської науки.

Представники цього напряму продовжують активний розвиток своїх концептуальних принципів і понятійного апарату, розробляють і застосовують у дослідженнях різні управлінські моделі. Активно розвивають і використовують вони кількісні методи для надання допомоги менеджерам, які приймають рішення у складних і кризових

Особливості сучасної фази розвитку науки менеджменту

109

ситуаціях, а також для звільнення їх від поточної рутинної управлінської роботи.

Помітним серед американських учених є доробок прихильників соціальних систем, до яких належать Ч. Бар-нард, соціолог Герберт Саймон (нар. 1916), економіст, соціолог Ігор Ансофф (нар. 1923) та ін. їх об'єднує ідея, згідно з якою будь-яка людська організація як відкрита соціальна система схильна пристосовуватися до навколишнього середовища, а головні причини того, що відбувається в ній, необхідно шукати за її межами. Організація як система не є самозабезпечувальною, оскільки залежить від енергії, інформації та матеріалів, які надходять іззовні, і здатна пристосовуватися до зовнішнього середовища.

Отже, кожне підприємство є складною системою, яка перетворює вхідні ресурси на товари та послуги і функціонує всередині більшої системи — зовнішньополітичного, економічного, соціального та технічного середовищ, постійно вступаючи з ними у складні взаємовідносини. Жодна дія не відбувається ізольовано, а кожне рішення впливає на всю систему, яка життєздатна доти, доки її учасники одержують задоволення, достатнє для продовження роботи.

Дослідження поведінки організації у зовнішньому середовищі стали основою розроблення теорії стратегічного менеджменту, виникнення і розвиток якої пов'язують з іменем І. Ансоффа. В основі її підходи щодо опису дійсності і прогнозування майбутнього, котрі базуються на системі таких гіпотез:1

1. Гіпотеза випадковості: єдиного рецепта оптимального управління компанією не існує.

2. Гіпотеза про залежність від зовнішнього середовища: проблеми, які ставить перед компанією зовнішнє середовище, визначають оптимальну модель поведінки фірми.

3. Гіпотеза про відповідність: для досягнення успіху ступінь агресивності стратегії компанії повинен відповідати рівню турбулентності (лат. іигЬиіепіиз — неспокійний) середовища.

4. Гіпотеза про стратегію, здібності та бездіяльність: діяльність компанії оптимальна, коли її стратегічна пове-ДШка відповідає рівню турбулентності середовища, а ділові здібності — стратегічній поведінці.

Ансофф И. Новая корпоративная стратегия/Пер. с англ. под Ред. Ю. Н. Каптуровского. — СПб: Питер, 1999. — С. 411—414.

110

Еволюція управлінської думки

5. Гіпотеза про багатоелементність: успіх компанії є результатом взаємодії та взаємодоповнюваності ключових елементів.

6. Гіпотеза про збалансованість: для кожного рівня турбулентності середовища можна підібрати комбінацію (вектор) елементів, яка оптимізує успіх фірми.

Стратегічний менеджмент розвинувся із стратегічного планування, яке у 60-ті — на початку 80-х років XX ст. стало основним постулатом системи менеджменту провідних фірм у країнах ринкової економіки. Такий підхід до стратегії відображав домінуючу на той час концепцію передбачуваності навколишнього світу, екстраполяції тенденцій минулого, а з середини XX ст. різко зростала динаміка зовнішніх чинників діяльності господарюючих суб'єктів економіки, внаслідок чого екстрапольованих темпів зростання нерідко не досягали, тому виникла потреба у передбаченні очікуваних змін. Основою перспективного менеджменту став стратегічний менеджмент.

Складність зовнішнього середовища, насиченість ринку товарами, високі вимоги споживачів до їх якості й асортименту зумовлювали необхідність пошуку нових, відповідних високому рівню економічного розвитку форм і методів управління виробництвом і реалізацією товарів. Фірми США та інших економічно розвинутих країн почали використовувати систему організації та управління виробничо-збутовою і торгівельною діяльністю, яка отримала назву «маркетинг», або «ринкова концепція управління». Ця концепція відображає принципово нове бачення проблематики управління, орієнтацію його на досягнення ринкового успіху організації. З'явилося поняття «маркетинговий менеджмент», яке позначає концентрацію зусиль організації на завоюванні й утриманні високої позиції на ринку.

В обґрунтуванні наукової проблематики маркетингового управління особливе місце посідають праці професора міжнародного маркетингу у вищій школі управління Келлога при Північно-Західному університеті США (Чеппл-Хілл), активного діяча Американської асоціації маркетингу, Інституту вивчення маркетингу Ф. Котлера. Особливе визначення отримали написані одноосібно або у співавторстві книги «Вступ до маркетингу», «Основи маркетингу» та ін.

Ф. Котлер трактує маркетинг як універсальну форму діяльності, властиву не тільки комерційним, а й усім іншим організаціям, розглядаючи переважно його управлінські аспекти. Функції менеджменту досліджені не тільки загалом, як необхідні елементи процесу менеджменту,

Особливості сучасної фази розвитку науки менеджменту

111

а й стосовно конкретних аспектів маркетингової діяльності — стратегії та організації маркетингу, збутової політики, реклами, стимулювання збуту.

Активна (агресивна) маркетингова діяльність компаній, в основу якої покладено теоретичні засади цих учених, викликає у США протести, оскільки маркетинг, сприяючи раціоналізації товарообороту, одночасно збільшує витрати обігу і, маніпулюючи громадською думкою, створює штучні, ірраціональні потреби. Формою організованого протесту став рух консюмеристів (англ. сопзшпег — споживач), які протестують проти явищ, що супроводжують агресивний маркетинг: недобросовісної реклами, маніпулювання результатами соціологічних опитувань, «повзучого» нарощування комплексу допоміжних предметів для супроводу основного тощо.

Серед сучасних американських дослідників проблематики менеджменту чільне місце посідає професор управління торговельно-промисловою діяльністю Гарвардської школи бізнесу, один із авторів концепцій конкурентної стратегії та міжнародної конкурентоспроможності Майкл Портер. Він був консультантом з розроблення конкурентних стратегій таких відомих компаній, як АТ&Т, БиРопі;, Ргосіег & С-атЬеі, Коуаі Биісіі/ЗЬеіі. Світове визнання отримали його праці з аналізу конкуренції (п'ять сил конкуренції Портера), з визначення вартості підприємства (ланцюжок вартості підприємства Портера) та ін.

На дослідження організацій суттєво вплинули праці Г. Мінцберга, написані ним у 70—80-ті роки XX ст. Вони присвячені дослідженню процесів формування структур організацій, функціональних ролей керівників, аналізу типів розвитку стратегій діяльності організацій.

Наприкінці XX ст. в американській науці менеджменту інтенсивно розробляли теорію паблік рілейшнз. Вона передбачає приведення до відповідності з суспільними інтересами тих аспектів корпоративної поведінки, які мають соціальне значення. Зміна поглядів на паблік рілейшнз відображає розвиток і становлення цієї функції як в організаціях, так і в суспільстві загалом. Відбувається самоідентифікація представників служб паблік рілейшнз в окрему професію, а змісту цієї діяльності — в окрему Функцію менеджменту.

У науку менеджменту помітний внесок зробили науково-дослідницькі групи, які, діючи при великих американських корпораціях, у наукових та науково-дослідних установах, розробляють аналітично-прогностичні методики.

112

Еволюція управлінської думки

Так, у теорії менеджменту відома матриця Бостонської консультативної групи, яка дає змогу спрощено визначити позиції підприємства на ринку. У Стенфордському дослідному інституті обґрунтовано методи аналізу О АР, які є спробою знайти методи розроблення стратегії та методи управління, що дають змогу забезпечити максимально високий рівень бажаного становища. У корпорації «Мак-Кінзі» розроблена модель «78» і вдосконалена модель Бостонської консультативної групи, у компанії «Дже-нерал Електрик» — модель аналізу змінних, які впливають на довгострокову прибутковість (РІМ8).

У європейській науці менеджменту найвідомішою є теорія управління за результатами, розроблена фінськими вченими, яка певною мірою альтернативна однойменній американській системі. Основною ідеєю фінської моделі є роз'яснення кожному працівнику змісту його праці у певній ситуації, створення умов для вільного розвитку розумових і фізичних здібностей людини з метою досягнення спільних погоджених результатів і поліпшення якості життя.

У європейській науці менеджменту поширена теорія організаційної культури, яку можна розглядати як варіант стабілізованої теорії паблік рілейшнз. Квітесенцією її є положення, згідно з якими для успішного вирішення культурних проблем в організації необхідні:

— лідер, здатний передбачати майбутнє компанії;

— поширення необхідних уявлень через різноманітні засоби інформації, щоб зміцнити їх у свідомості працівників організації;

— встановлення високих стандартів і забезпечення їх виконання;

— поширення позитивних результатів, досягнутих групою, фірмою, окремими працівниками, щоб зміцнити їхню віру в здатність досягати цілі;

— винагорода тим, хто робить помітний внесок у досягнення прогнозованого майбутнього, і покарання тих, хто не робить цього.

У Швеції розроблено метод Ьоіз (лоцман). Філософія Ьоів передбачає, що компанія, державна установа чи інша організація повинна пристосувати свої дії до вимог покупців. Метод Ьоіз охоплює детальне, послідовне обговорення проблем бізнесу різної складності на різних рівнях — від корпоративної місії компанії до індивідуального проекту всередині організації. Якість такого обговорення є передумовою успішного застосування методу Ьоіз.

Шведська консультативна фірма «Майсігма» розробила графік прибутковості, який дає змогу шляхом змен-

Особливості сучасної фази розвитку науки менеджменту

113

шення обсягу капіталу, зосередженого в оборотних фондах, підвищити раціональність його використання (на відміну від традиційної теорії управління, де акцент робиться на зменшенні дебіторської заборгованості).

Активно проводять фундаментальні й прикладні науко-|ві дослідження з проблем науки та практики менеджменту їв Японії. Особливістю японської науки менеджменту є уза-Ігальнення емпіричних досягнень у сфері управління провідних місцевих корпорацій їхніми ж науково-дослідними підрозділами. Результати досліджень пропонують широкій громадськості у вигляді колективних праць або описів успішної управлінської діяльності представників вищої управлінської еліти. Оскільки в діяльності цих корпорацій значну роль відіграє соціокультура, наукові дослідження у галузі менеджменту сконцентровані на її аспектах.

Соціокультура корпорації— система переконань і очікувань, відображена в ціннісних установках, стилі управління і підході до прийняття рішень працівників корпорації.

Теорія управління на основі формування соціокульту-ри корпорацій отримала назву організаційних «м'яких» систем управління, побудованих на мозаїці особистих стосунків, колективної праці, спільного навчання, соціального походження тощо. Основою концепції є розуміння системи управління, як такої, що містить «жорстку» і «м'яку» частини. Сутність понять «жорстка» і «м'яка» підсистеми управління полягає у відокремленні кожної та створенні відповідної системи зв'язків між ними як передумови ефективного менеджменту.

«Жорстка» підсистема — це техніка і технологія виробництва, її елементи з часом втрачають свою вартість (амортизуються), знижується їхня продуктивність.

«М'яку» підсистему управління утворюють системи правил, інструкцій і типових методів виконання робіт, які є основою формулювання та виконання завдань, а також поведінки людей. Ця підсистема охоплює методи прийняття рішень, порядок найму, орієнтацію на суворий облік часу і самонавчання, проектування структур. її сутність виявляється в системі особистих стосунків, ціннісних Установок і соціальної взаємодії в організації. Для опису зв'язків між «м'яким» і «жорстким» аспектами взаємин системи управління запроваджено теормін «соціотехніч-на система». Японські дослідники наголошують на особливостях японської системи цінностей і унікальності японської культури як основи функціонування «м'яких» під-

114

Еволюція управлінської думки

систем. Теоретичні дослідження обґрунтували специфічну японську систему управління (рис. 2.3)1.

Розмір компанії Конкурентні

позиції Соціальні цінності

Ринок праці

Демографія

Управлінська філософія і корпоративна культура

«М'які» системи: прийняття рішень; власність і контроль; профспілки в компаніях; робочі групи

Внутрішній ринок праці

Продуктивність

Сходинки

службового

просування;

повільне

оцінювання;

структури

кар'єр;

навчання

Зростання

Іннова-ційність

Рис. 2.2. Японська модель управління

Отже, у розвитку світової теорії і практики менеджменту простежуються три важливі тенденції:

\. Певне повернення до минулого, свідченням чого є визнання особливої ролі матеріально-технічної бази сучасного виробництва товарів і послуг. Це зумовлено посиленням впливу технічного прогресу (нових технологій) на досягнення цілей організації, зростанням ролі продуктивності і якості продукції для перемоги у конкурентній боротьбі.

2. Посилення уваги до організаційної культури, до різноманітних форм демократизації менеджменту, участь рядових працівників у прибутках і здійсненні управлінських функцій.

3. Посилення міжнародного характеру управління. У зв'язку з інтернаціоналізацією менеджменту перед управлінською теорією постає багато нових проблем, найваж^-ливіші з яких стосуються загальних ознак і розбіжностей у місцевому, національному і міжнародному управлінні; закономірностей, форм, методів управління, які є універсальними і діють у конкретних умовах різних країн; особливостей національного стилю в управлінні.

1 Макмиллан Ч. Японская промьішленная система: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ, ст. О. С. Виханьского. — М.: Прогресе, 1988. — С. 193.

Зародження та розвиток наукових досліджень менеджменту в Україні 115

2.4. Зародження та розвиток наукових досліджень менеджменту в Україні

Вивчення історії розвитку української управлінської думки в умовах Російської імперії, а пізніше — Радянського Союзу є складною проблемою внаслідок фізичного переміщення вчених українського походження в інші регіони Росії та СРСР і зворотного процесу — приїзду в Україну вчених представників різних народів, що забезпечувало загалом позитивну взаємну дифузію наукових шкіл і поглядів.

Внесок у розвиток світової науки менеджменту українських науковців дореволюційної доби

Серед тих, хто стояв біля витоків української управлінської науки, найпомітнішою постаттю є всесвітньо відомий український економіст Михайло Іванович Туган-Барановський (1865—1919). Його наукові уподобання охоплювали макро- і мікроекономічну проблематику, економічну психологію, соціальну економіку.

Проблеми управління народним господарством фігурують у більшості його наукових праць. Міжнародне визнання здобула публікація магістерської дисертації «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя», пізніше перевиданої багатьма мовами. Над теорією капіталістичних криз та іншими проблемами, порушеними в працях М. Туган-Бара-новського, продовжували працювати англійські економісти Артур-Сесіл Пігу (1877—1959), Джон-Мейнард Кейнс (1883—1946), Джон Хікс (нар. 1904), німецькі політичні Діячі Карл Каутський (1854—1938), Роза Люксембург (1871—1919), Едуард Бернштейн (1850—1932), американський економіст Йозеф Шумпетер (1883—1950) та російський політичний діяч Володимир Ленін (Ульянов) (1870— 1924), розходячись з ним у поглядах на причини, симптоми виникнення та цикл відтворення промислових криз. Попри те, вона здобула не тільки теоретичне визнання, а и практичне застосування. Так, у 1912 р. у Франції на основі цієї теорії був створений постійний комітет для передбачення промислових криз і відповідної адаптації на-Родного господарства.

116

Еволюція управлінської думки

У 1904 р. М. Туган-Барановський у журналі «Мир Божий» опублікував статтю «Психологічні фактори суспільного розвитку», в якій виокремив п'ять груп потреб людей:

1) фізіологічні — для безпосередньої підтримки життя і почуття спадковості;

2) статеві;

3) симптоматичні інстинкти і потреби;

4) альтруїстичні;

5) потреби, що ґрунтуються на практичних інтересах. Отже, він, а не А. Маслоу, є першим автором «піраміди потреб».

Будучи послідовником марксизму, М. Туган-Барановський критично осмислював твори його засновників. Його розуміння природи і методів утвердження соціалістичного ладу істотно відрізнялося від марксистського, не мало нічого спільного з пізнішою більшовицькою теорією і практикою. Вчений розглядав майбутнє суспільство як сукупність кооперативних форм виробничо-господарської діяльності людей. У багатьох своїх працях, найпомітніша серед яких «Соціальні основи кооперації» (1916), він всебічно розглянув природу кооперації, її форми і види, проблеми управління кооперативами. Працював також М. Туган-Барановський у сфері практичної управлінської діяльності на посаді голови Центрального кооперативного комітету (1917) та міністра фінансів Української Народної Республіки (1919).

Український вчений Микола Петрович Яснопольський (1846—1937) обґрунтував теорію місцевого самоврядування на основі диференційованого врахування економічної продуктивності територій.

Значний внесок у світову науку управління зробив укра^-їнський економіст і математик Євген Євгенович Слупський (1880—1946), якого можна вважати засновником математичного моделювання економічних та управлінських процесів, а також праксеології (грец. ргахіз — справа) — галузі наукових досліджень, яка вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності. Управлінську проблематику досліджували українські історики Володимир Боніфатійович Антонович (1834— 1908), Михайло Петрович Драгоманов (1841—1895), Максим Максимович Ковалевський (1851—1916), економісти Микола Іванович Зібер (1844—1888), Григорій Матвійович Цехановський (1833—1898), юрист та громадський діяч Кость Левицький (1859—1941), педагог Антон Семенович Макаренко (1888—1939). Здебільшого їх дослідження були зосереджені на історико-економічній і конкрет-

Зародження та розвиток наукових досліджень менеджменту в Україні Ц7

но-прикладній проблематиці. Більшість праць орієнтувалася на пошук українських інституцій, традицій, які могли б стати основою побудови посткапіталістичного суспільства. Дослідження українських учених-управлінців цього періоду мали не тільки утилітарне значення для вдосконалення систем управління в царській Росії, а й стали суттєвим внеском у розвиток світової теорії управління, отримавши визнання й відображення у працях багатьох дослідників. Тоді були започатковані основи української національної наукової школи управління, принципові засади якої реалізують сучасні вітчизняні вчені.

Розвиток науки управління в Україні в період існування СРСР

У колишньому СРСР розвиток економічної науки, в тому числі науки управління, відбувався у двох площинах, які практично не збігалися. У межах першої (вищий рівень) діяла нечисельна наукова еліта, яка належала до керівних органів комуністичної партії і держави, очолювала академічні наукові заклади тощо. її завданням була апологетика (грец. аро1оу£І£з — захист) командно-адміністративної системи, розроблення концепцій економічного розвитку і управління, спрямованих на підтримання та зміцнення існуючої соціально-економічної системи.

Чисельнішою була група науковців, які працювали у межах другої (низової) площини і займалися вирішенням прикладних проблем управління на рівні підприємств, удосконалюючи організаційні структури і форми управління, методологію розроблення управлінських рішень, форми організації і стимулювання праці, методи планування і прогнозування, технологію, техніку і організацію процесів управління. Вони проводили наукові пошуки й узагальнення, використовували сучасний науковий апарат, обґрунтовували і втілювали в практику певні рекомендації, розробляли оригінальні підходи і методики, які не втратили своєї актуальності й понині. Ці вчені об'єктивно сприяли зміцненню адміністративно-командної системи, усуваючи її часткові недоліки, знаходячи шляхи (нехай тимчасового) підвищення ефективності функціонування управління в межах підприємств. Часто локальні дослідження висвітлювали неефективність існуючої системи, однак теоретичні Узагальнення ідеологічно оформлювалися посиланням на праці засновників марксизму, виступи вищих партійно-державних чиновників, рішення партійних органів.
А* + 4*к.

4-і

118

Еволюція управлінської думки

Особливістю розвитку науки в СРСР було постійне переміщення наукових талантів з провінції в наукові центри — Москву та Ленінград, де були кращі умови для наукової творчості і змога заявити про себе.

Але відставання в теорії і особливо в практиці ефективного управління було відчутним, оскільки управління радянськими організаціями протягом десятиліть пристосовувалось до вимог адміністративно-командної системи.

Особливості розвитку народного господарства СРСР на тому чи іншому історичному етапі зумовлювали концентрацію наукових знань на окремих напрямах.

Оскільки управлінська наука в СРСР була переважно описовою, то її періодизацію можна пов'язати з масштабними організаційно-управлінськими змінами в тодішньому суспільстві, умовно виокремивши шість періодів.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Еволюція управлінської думки
Усвідомлення цілей, внесення моменту істини — лейтмотив книги. Певною мірою він зашифрований в одному з афоризмів Д. Фуллера: «Важливо,...
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Медичні факультети
...
1. Об’єкт та предмет соціології громадської думки Сучасний стан досліджень...
У науковій літературі підкреслюється, що соціологічний підхід до вивчення громадської думки має базуватися як на розумінні її структурного...
Тема Сутність педагогічного дослідження
На практиці, як правило, дослідник використовує як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження. Таке дослідження прийнято називати...
Практичні заняття, їх тематика та обсяг
Методи дослідження спілкування та міжособистісної взаємодії. Вивчення особистісно-комунікативних властивостей. Методика діагностики...
Суддівство конкурсу проводиться
Відображення пошуково-дослідницької роботи чітко поставлено мету, визначено об’єкт, його пізнавальне значення та методи дослідження,...
«Попередження та вирішення конфліктів в освітніх організаціях» Мета
Мета: актуалізація знань про прийоми та методи вирішення конфлікту, відпрацьовування практичних навичок та умінь розв’язання конфліктних...
Методи політології
Сучасна політологія використовує різнобічні теоретичні, філософські, загальнологічні та емпіричні методи дослідження
Тема Вступ до економічної теорії Тема Економічні цілі і проблеми...
Зародження економіко-теоретичних знань. Економіка як об'єкт вивчення економічної теорії. Загальні засади економічного розвитку. Мікроекономіка....
Закон і норма в державному управлінні
НДР студента є закінченою творчу роботу, з обов'язковою постановкою цілей і завдань дослідження, виявлення проблеми і шляхів її вирішення....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка