Законодавство про підприємництво


НазваЗаконодавство про підприємництво
Сторінка1/9
Дата16.03.2013
Розмір1.31 Mb.
ТипЗакон
bibl.com.ua > Економіка > Закон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема 1. Загальна характеристика підприємства
1.1 Законодавче забезпечення підприємницької діяльності. Структура Господарського кодексу України.
Ключові терміни та поняття:

  • Законодавство про підприємництво.

  • Господарський кодекс України.

  • Структура Господарського кодексу України.


Створення, функціонування та ліквідація підприємств-резидентів відбувається в правовому полі відповідно до чинного законодавства України.

З-поміж законодавчих актів, що регулювали підприємницьку діяльність на початковому етапі розвитку економіки України, варто відзначити Закони України [7]: „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року, „Про власність" від 7 лютого 1991року, „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991року, „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991року, „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991року, „Про банкрутство” від 14 травня 1992 року, „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року та ряд інших законодавчих та нормативних документів.

Та з прийняттям 16 січня 2003 року Господарського кодексу України деякі законодавчі акти стосовно розвитку та функціонування підприємництва та підприємств в Україні з 1 січня 2004 року втратили чинність.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Зміст положень кодексу розкривається через розділи, глави та статті до них, що формують його структуру.

Структурно Кодекс складається з 9-и розділів (див. табл.1):

Таблиця 1

Структура Господарського кодексу України

Розділ

Глави до розділу



Назва



Назва

1

Основні засади господарської діяльності.

1

Загальні положення.

2

Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання.

3

Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

4

Господарська комерційна діяльність (підприємництво).

5

Некомерційна господарська діяльність.

2

Суб’єкти господарювання.

6

Загальні положення.

7

Підприємство.

8

Державні та комунальні унітарні підприємства.

9

Господарські товариства.

10

Підприємства колективної власності.

11

Приватні підприємства. Інші види підприємств.

12

Об’єднання підприємств.

13

Громадянин як суб’єкт господарювання. Особливості статусу інших суб’єктів господарювання.

3

Майнова основа господарювання.

14

Майно суб’єктів господарювання.

15

Використання природних ресурсів у сфері господарювання.

16

Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.

17

Цінні папери у господарській діяльності.

18

Корпоративні права.

4

Господарські зобов’язання.

19

Загальні положення про господарські зобов’язання.

20

Господарські договори.

21

Ціни і ціноутворення у сфері господарювання.

22

Виконання господарських зобов’язань. Припинення зобов’язань.

23

Визнання суб’єкта підприємництва банкрутом.

5

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

24

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин.

25

Відшкодування збитків у сфері господарювання.

26

Штрафні та оперативно-господарські санкції.

27

Адміністративно-господарські санкції.

28

Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

6

Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання.

29

Галузі та види господарської діяльності.

30

Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності.

31

Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання.

32

Правове регулювання перевезення вантажів.

33

Капітальне будівництво.

34

Планування діяльності підприємства.

35

Особливості правового регулювання фінансової діяльності.

36

Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання (комерційна концесія).

7

Зовнішньоекономічна діяльність.

37

Загальні положення.

38

Іноземні інвестиції.

8

Спеціальні режими господарювання.

39

Спеціальні (вільні) економічні зони.

40

Концесії.

41

Інші види спеціальних режимів господарської діяльності.

9

Прикінцеві положення









1.2 Правові основи функціонування підприємств
Відповідно до ст.62 Кодексу підприємствоце самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому певними законами.

Підприємства мають організаційно-правові атрибути, які властиві їм, як господарюючим суб’єктам, а саме:

  1. Статус юридичної особи.

Визнання підприємств юридичною особою означає його право:

  • самостійно та від свого імені приймати участь в господарському обороті;

  • отримувати майнові та особисті немайнові права (право на фірмові та товарні знаки тощо);

  • бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах.

  1. Самостійний баланс.

  2. Розрахунковий та інші рахунки в установах банків.

  3. Печатку зі своїм найменуванням.

  4. Фірмовий та товарний знаки (промислове підприємство).

У відповідності із ст. 58, глави 6, розділу 2 Кодексу, підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Створення та реєстрація підприємства передбачає підготовку та подання таких документів:

  1. Заява.

  2. Рішення засновника про створення.

  3. Статут підприємства.

  4. Установчий договір.

  5. Рішення Антимонопольного комітету України про згоду;

  6. Документ, що засвідчує сплату засновником внеску до статутного фонду в розмірі, встановленого законом;

  7. Реєстраційна картка встановленого зразка;

  8. Паспорт підприємства, а також інші документи за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Статут підприємства – це юридичний документ, на підставі якого підприємство здійснює свою діяльність.

Зміст цього документу складають положення, що визначають:

  • власника та найменування підприємства;

  • предмет і цілі діяльності;

  • його органи управління та порядок їх формування;

  • компетенцію та повноваження трудового колективу та його виборних органів;

  • порядок утворення майна підприємства;

  • умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

Установчий договір – це юридичний документ, який охоплює ряд питань, що знаходять відображення у конкретних домовленостях про:

  • предмет і мету діяльності підприємства;

  • юридичний статус;

  • загальний обсяг пропонованих витрат на підприємство;

  • статутний фонд та його частку в загальному обсязі витрат;

  • внески засновників у речовій та вартісній формах;

  • умови та порядок кредитування;

  • порядок оплати праці працівників;

  • комерційну таємницю;

  • порядок ліквідації підприємства тощо.

Слід зазначити, що установчий договір не потрібен, якщо створюються:

  • мале підприємство;

  • мале підприємство, що створене однією фізичною особою;

  • акціонерне товариство.

У інших випадках, якщо засновниками підприємства, особливо змішаних форм власності, виступають державні підприємства, кооперативи, різного роду асоціації та союзи, спільні підприємства, а також фізичні особи (громадяни), установчий договір необхідний.

Паспорт підприємства – це юридичний документ, що характеризує усі сторони діяльності підприємства, тобто всі ТЕП (техніко-економічні показники) підприємства.

ТЕП підприємства розглядаються з двох боків: як його потенціал і як ступінь реалізації потенціалу.

Структура паспорту складається з типових форм, в правому верхньому куті яких знаходиться ідентифікатор паспорту (таблиця, в якій вказані: номер форми, код підприємства, код галузі (підгалузі)). Кожен розділ паспорту складається з кількох типових форм. Наприклад, розділ 2 паспорту – виробничі потужності – складається з двох форм:

  • розрахунок виробничої потужності;

  • показники використання виробничої потужності.

В процесі створення підприємства має бути сформований його статутний фонд (СФ).

Статутний фонд це майно підприємства, що складається з основних та оборотних фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ст. 66, глави 7, розділу 2 Кодексу джерелами формування майна підприємства є:

  • грошові та матеріальні внески засновників;

  • доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

  • доходи від цінних паперів;

  • кредити банків та інших кредиторів;

  • капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

  • майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

  • інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Види підприємств

Відповідно до форм власності, визначених Кодексом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів (ст.63, глава 7 розділ 2):

  • індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

  • сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України – членів однієї сім’ї, які проживають разом;

  • приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили;

  • колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

  • державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

  • державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;

  • спільне підприємство, засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності);

  • малі підприємства. Основним критерієм віднесення підприємств до малих є гранична чисельність працюючих:

  • у промисловості і будівництві – до 200 чоловік;

  • у інших галузях виробничої сфери – до 50 чоловік;

  • у науці і науковому обслуговуванні – до 100 чоловік;

  • у галузях невиробничої сфери – до 25 чоловік;

  • у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.

  • орендні підприємства, створені орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності;

  • іноземні підприємства, створені за законодавством України, що діють виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб.

Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності на умовах і в порядку, встановленому відповідними законодавчими актами.

Об’єднання – добровільне об’єднання підприємств, яке створюється з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань на засадах госпрозрахунку, самофінансування та самоуправління.

Об’єднання є юридичною особою та діє на основі договору та статуту.

До числа основних видів об’єднань відносяться: корпорація, концерн, асоціація, консорціум.

Корпорація (corporation) – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Концерн (concern) – статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організації, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Асоціація (association) – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації та кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Консорціум (consortium) – тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Крім цього виділяють об’єднання, що утворилися за галузевим, територіальним або іншими принципами. До них відносять: картель, синдикат, трест, холдинг, фінансова група.

Картель (cartel) – договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції.

Синдикат (syndicate) – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання, зберігаючи при цьому свою юридичну, виробничу, а інколи і комерційну самостійність.

Трест (trust) – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. Підприємства, що об’єднуються, втрачають юридичну і господарську самостійність, оскільки об’єднують усі напрямки діяльності. Характерною рисою такого об’єднання є його спеціалізація на одному або декількох видах відносно однорідної продукції.

Холдинг (holding) – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів, державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або другого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдинг здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднані у холдингу суб’єкти мають юридичну і господарську самостійність. Проте вирішення основних питань їх діяльності належить холдинговій фірмі.

Фінансова група (financial group) – об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм, організацій) різних галузей економіки. Фінансові групи очолюють один або декілька комерційних банків, які розпоряджаються консолідованим капіталом підприємницьких структур (фірм, компаній), що входять до них та координують усі сфери і напрямки їх діяльності.


Господарські товариства
– це підприємства, установи, організації, що створені на засадах договору юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку (ст. 79, глава 9, розділ 2 Кодексу).

Відповідно до Кодексу розглядають наступні види господарських товариств:

Акціонерне товариство (АТ) – це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій (п. 2, ст.80, глава 9, розділ 2 Кодексу).

Розрізняють АТ двох типів:

  • відкрите – це товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки, купівлі-продажу. Акціонери ВАТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

  • закрите – це товариство, акції якого розповсюджуються з-поміж його засновників та не можуть розповсюджуватись шляхом підписки та купуватися-продаватися на біржі. Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном.

Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, в межах своїх вкладів (п. 3, ст.80, глава 9, розділ 2 Кодексу).

Товариством з додатковою відповідальністю визначається товариство, статутний фонд якого поділений на частки, визначених установчими документами розмірів. Учасники товариствами відповідають по його боргах своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум додатково належним їм майном у однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вкладу кожного учасника (п. 4, ст.80, глава 9, розділ 2 Кодексу).

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору, займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (п. 5, ст.80, глава 9, розділ 2 Кодексу).

Командитним визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, а також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) (п. 6, ст.80, глава 9, розділ 2 Кодексу).
1.3 Класифікація промислових підприємств

  • Підприємство (об’єднання) вирізняється єдністю:

  • виробничо-технічною;

  • організаційною;

  • економічною.

Виробничо-технічна проявляється в спільності призначення виготовленої продукції або процесів її виробництва.

Усі ланки підприємства включено або:

  • в загальний процес виготовлення продукції;

  • в процес виготовлення окремих частин готового виробу.

В першому випадку підприємство складається з технологічно різнорідних цехів та дільниць, однак в результаті спільної роботи випускається певна продукція.

В другому – підприємство за єдності технологічних процесів складається з технологічно однорідних цехів та дільниць.

Організаційна означає наявність єдиного колективу, зайнятого на підприємстві (об’єднанні), єдиних органів управління.

Економічна проявляється у спільності матеріальних та фінансових ресурсів, в єдності плану, обліку, результатів роботи.

Усі без винятку підприємства можна класифікувати за спільними для них ознаками.

1. За характером сировини, що споживається (або за характером дії на предмет праці) їх відносять до підприємств:

  • добувної промисловості;

  • обробної промисловості.

2. За економічним призначенням готової продукції розрізняють підприємства, що:

  • виготовляють засоби виробництва;

  • випускають предмети споживання.

3. За технологічною спільністю (або за характером технологічних та виробничих процесів) підприємства поділяються на групи з:

  • неперервним процесом виробництва;

  • перервним процесом виробництва.

4. За часом роботи протягом року підприємства поділяються на:

  • сезонні;

  • цілорічні.

5. За розміром (рівнем концентрації):

  • великі;

  • середні;

  • дрібні.

Розміри підприємства визначаються: чисельністю працюючих; кількістю продукції, що випускається; вартістю основних фондів; потужністю енергетичних установок, галуззю виробництва.

6. За рівнем спеціалізації:

  • спеціалізовані – випускають продукцію обмеженої номенклатури (на робочому місці обробляється незначна кількість найменувань продукції).

  • універсальні – виготовляють широку номенклатуру продукції (на робочому місці обробляються різноманітні найменування продукції).

  • змішані – займають проміжне місце між 1 та 2.

7. За масштабом виробництва:

  • з масовим виробництвом – тривалий час випускають у великих обсягах однотипну продукцію, використовують спеціальне обладнання, поточні методи організації виробництва.

  • з серійним виробництвом – окремі види продукції виготовляють серіями, які періодично повторюються. В залежності від їх розміру розрізняють: крупносерійні; серійні; дрібносерійні.

  • з індивідуальним (одиничним) виробництвом – виготовляють продукцію широкої номенклатури, яка не повторюється.

8. За рівнем механізації та автоматизації підприємств з :

  • автоматизованим виробництвом;

  • механізованим;

  • ручним.

9. За методом організації виробничого процесу на підприємстві з:

  • поточним виробництвом;

  • партіонним;

  • одиничним.

10. За способом конкуренції, в основі якої може бути покладена:

  • ціна – сума, яку замовник повинен заплатити за виріб або послугу. За рівності інших факторів, споживач обере виріб або послугу за більш низької ціни. Підприємства, що конкурують за ціною, можуть встановити більш низьку ціну за рахунок зменшення обсягів прибутку, однак більшість намагається зменшити витрати на виробництво;

  • якість – стосується матеріалів та виконання в такій же мірі як і дизайну. Зазвичай розуміння якості пов’язується з оцінкою покупця, наскільки добре виріб або послуга буде слугувати своїй цілі;

  • відмінні особливості продукції можуть стосуватися щодо будь-яких характеристик товару – (напр., дизайн, ціна, якість, зручність у користуванні, зручність місця розташування, гарантії), – що примушують покупця вважати виріб або послугу більш підходящою аніж виріб або послуга конкурента;

  • гнучкість виробництва – здатність реагувати на зміни. Зміни можуть стосуватися збільшення або зменшення обсягів попиту або зміни в асортименті виробів;

  • час /терміни/ (швидкість постачання або своєчасність постачання).


1.4 Напрямки діяльності промислового підприємства
В практиці господарювання кожне підприємство здійснює багато конкретних видів діяльності, які за ознакою спорідненості можна об’єднати в окремі головні напрямки:

  • вивчення ринку товарів;

  • інноваційна діяльність;

  • виробнича діяльність;

  • комерційна діяльність;

  • післяпродажний сервіс.

Визначальним з-поміж них є вивчення ринку товарів та послуг, або ситуаційний аналіз.

Ситуаційний аналіз спрямовується на комплексне дослідження з метою визначення:

а) конкурентоспроможності за такими параметрами:

  • ціна,

  • якість,

  • відмінні особливості,

  • гнучкість виробництва,

  • час (терміни).

б) методів формування попиту і каналів товарообігу;

в) внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

Результати вивчення ринку товарів слугують вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність охоплює: науково-технічні розробки, конструкторську і технологічну підготовку виробництва, формування інвестиційної політики, визначення обсягу інвестицій тощо.

Виробнича діяльність. Серед заходів, що її складають, належить виділити такі:

  • обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку;

  • формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація відносно виробничих можливостей підприємства;

  • забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами тощо.

Комерційна діяльність. Від масштабів і якості комерційної діяльності підприємства найбільше залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є дієва реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, стимулювання попиту тощо.

Післяпродажний сервіс. Охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації придбаних на ринку товарів, їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запчастинами і проведення ремонтів впродовж нормального терміну служби тощо. Цей напрямок найінформативніший з погляду маркетингового забезпечення.

До інтегрованого напрямку відноситься економічна діяльність. Вона включає багато видів діяльності, серед них: стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення, зовнішньоекономічна та фінансова діяльність тощо.

Соціальна діяльність, впливає на ефективність усіх інших напрямків та видів діяльності. Результативність інноваційної, виробничої, комерційної та економічної діяльності залежить від рівня професійної підготовки кадрів, дієвості мотиваційного механізму, рівня умов праці та життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом повинно бути пріоритетним напрямком діяльності. Питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров’я, гарантії обов’язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участю власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавчих документів підприємства, установчих документів підприємства, колективного договору.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 7 ПІДПРИЄМСТВО І ПІДПРИЄМНИЦТВО План
В американській навчальній і науковій літературі дається безліч інших визначень, що характеризують підприємництво і підприємця з...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни «Прогнозування соціально-економічних процесів»
«Економічна кібернетика» галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво», які розроблені Науково-методичною комісією з галузі «Економіка...
Це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована...
Щодо Закону України “Про підприємництво”, то там зазначено, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний...
ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК СУЧАСНА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ Сутність, значення...
Фор­мування й використання цього потенціалу — це прак­тично і є суттю поняття «підприємництво», яке заве­дено вважати особливою сферою...
Тема: Поняття та основні ознаки підприємництва. Закон України Про підприємництво Мета
Тема: Поняття та основні ознаки підприємництва. Закон України Про підприємництво
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»
Економіка і підприємництво», напрямів підготовки «Фінанси і кредит», «Облік і аудит», «Управління персоналом та економіка праці»,...
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО...
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,...
Реферат на тему: “Законодавство про банки
Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду
Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил
Пленум Верховного Суду України зазначає, що суди в основному вірно застосовують чинне кримінальне та митне законодавство. Разом з...
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки
Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка