Інструкція щодо профілактики та боротьби з блутангом (катаральна лихоманка овець)


Скачати 123.68 Kb.
НазваІнструкція щодо профілактики та боротьби з блутангом (катаральна лихоманка овець)
Дата21.04.2013
Розмір123.68 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Біологія > Документи


ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Державного комітету ветеринарної медицини України

від ____ ___________ № _____

Інструкція

щодо профілактики та боротьби з блутангом (катаральна лихоманка овець)
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Блутанг (Febris catarrhalis infectiosa ovium, катаральна лихоманка овець, синій язик) – це інфекційне трансмісивне вірусне захворювання жуйних тварин. Хвороба характеризується запально-некротичним ураженням слизових оболонок, язика, шкіри, копит. Вірус блутангу вражає всіх жуйних, частіше овець та велику рогату худобу (далі – ВРХ). Це патогенний вірус Bluetongue, виду Orbivirus, родини вірусів Reoviridae. Існує 24 серотипи вірусу, які мають різну вірулентність. Вірус інактивується при температурі 50°C за 3 години, 60°C – за 15 хвилин. Він нестійкий в кислому (рН < 6,0) та лужному (рН >8,0) середовищі, гине при обробці похідними фенолу. Вірус надзвичайно стійкий у комплексі з білками (може зберігати інфекційність роками у крові при 20°C). Джерелом збудника блутангу є хворі тварини, а його переносником (вектором) – комахи з родини Ceratopogonidae, мокреці із роду Culicoides, види С. imicola, С. obsoletus, С. pulicaris, С. dewulfi. Після укусу комахою інфікованої тварини, вона переносить збудник до здорової. Пряме зараження між тваринами не відбувається. Зараження відбувається в основному при теплій та вологій погоді. Тому блутанг поширюється літом. Захворюваність спадає при зниженні температури.

Інкубаційний період складає 5-20 днів. Після інфікування віремія триває біля 60 діб у ВРХ та 40 діб у овець. У цей час вірус має значну інфекційну здатність. Захворювання закінчується загибеллю тварин на 8-10 добу, можливий довгий період одужування, або характеризується прихованим перебігом.

Блутанг віднесено до спискових хвороб Міжнародного епізоотичного бюро.

Захворювання вражає перш за все овець і характеризується раптовим підвищенням температури до 42,5 0 С, гіперемією шкіри голови, губ, слизових оболонок ротової порожнини, що вкриваються кровоточивими виразками. Внаслідок безперервного своєрідного руху язика із ротової порожнини витікає піниста слина. Носові виділення із слизових переходять у гнійні, засихають з утворенням кірок навколо носа. У більшості тварин змінюється колір язика, який набуває червоно-синього відтінку. У деяких тварин спостерігається почервоніння й опухання вінчика основи шкіри копитець, досить болючих при пальпації. Внаслідок цих уражень, а також дегенеративних змін скелетних м’язів, утруднюється рух хворих тварин, вони нездатні приймати корм, що призводить до виснаження і загибелі.

Якщо ж вівці виживають, то через 3-4 тижні після нормалізації температури, у них випадає шерсть. Вірус здатний проникати через плаценту до плоду й викликати аборт.

Хворіють також кози, білохвості олені, буйволи, антилопи, лосі та інші жуйні. Блутанг у цих тварин перебігає в прихованій формі і лише у період ензоотії у 5% інфікованих тварин можливий прояв клінічних ознак хвороби, у ВРХ вони нагадують ящур, з ураженням носового дзеркальця, слизових оболонок ротової порожнини і салівацією. Блутанг диференціюють від ящуру, чуми, везикулярного стоматиту, лихоманки долини Ріфт, фотосенсибілізації, запалення та травм губ і ротової порожнини.

Визначення термінів:

Епізоотичне вогнище господарства, двори громадян, пасовища, мисливські угіддя, а також інші об'єкти, де є хворі на блутанг тварини.

Неблагополучний пункт населений пункт по адміністративному поділу, на території якого встановлене епізоотичне вогнище хвороби.

Неблагополучна зона зона радіусом 20 км навколо епізоотичного вогнища.

Стаціонарно неблагополучна зона частина території, на якій епізоотичне вогнище існує протягом 3 і більше років.

Загрозлива зона територія радіусом 100 км навколо епізоотичного вогнища, на яку можливий переліт переносників вірусу з епізоотичного вогнища. Визначається з урахуванням рози вітрів (переважного напрямку й швидкості вітру) на конкретний території. Сюди відносяться господарства або населені пункти, що межують з епізоотичним вогнищем й неблагополучних пунктів або розташовані в прикордонних районах країни, у районах міжнародних аеропортів, морських портів і прикордонних залізничних станцій.

Зона нагляду – зона глибиною 50 км від загрозливої зони.

Благополучна зона частина території області, республіки, району де протягом не менш 2-х років не реєстрували захворювання сприйнятливих до блутангу тварин.

Тварини підозрювані у захворюванні – тварини, що знаходяться в неблагополучному пункті та проявляють клінічні ознаки або у них лабораторними методами виявлені специфічні антитіла (у не вакцинованих).

Тварини підозрювані у заражені – всі тварини, що знаходяться в неблагополучному пункті та не проявляють клінічних ознак блутангу і у них відсутні антитіла (у не вакцинованих) та отримані негативні результати на наявність збудника (у вакцинованих).
2. ДІАГНОСТИКА БЛУТАНГУ

2.1. Діагностику блутангу проводять комплексно на підставі клініко-епізоотологічних показників та лабораторних досліджень. Матеріалом для лабораторних досліджень є кров.

2.2. Клінічні ознаки блутангу: лихоманка, слинотеча, набряк губ, запально-некротичне ураження ротової порожнини, ціаноз язика, кон’юнктивіт, почервоніння та гангрена дійок, аборти.

2.3. Від підозрюваних тварин у державну лабораторію ветеринарної медицини направляється кров для лабораторних досліджень.

2.4. Якщо тварини не вакциновані проти блутангу, то у лабораторії проводять імуно-ферментний аналіз (далі – ІФА) з метою виявлення антитіл.

2.5. У сироватках крові не вакцинованих телят до 2-х місячного віку неблагополучного пункту проводять дослідження ІФА методом для виявлення антитіл.

2.6. У вакцинованих і при виявленні антитіл у не вакцинованих тварин проводять полімеразно-ланцюгову реакцією (далі – ПЛР) для виявлення антигену або РНК-вірусу блутангу.

2.7. Підтвердження діагнозу на блутанг проводиться в Державному науково-дослідному інституті з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі – ДНДІЛДВСЕ).

2.8. При виникненні захворювання в Україні в ДНДІЛДВСЕ проводять вірусологічні дослідження з виділенням збудника хвороби.

2.9. Діагноз на блутанг вважається встановленим, якщо:

- вірус блутангу виділений та ідентифікований від тварини або продуктів тваринного походження або;

- антиген вірусу блутангу або вірусна РНК специфічні для одного чи більше серотипів вірусу блутангу виявлені і ідентифіковані у зразках від однієї чи більше тварин з типовими клінічними ознаками або у епізоотично пов’язаних з підтвердженим або підозрілим на блутанг випадком або;
3. ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЗАНЕСЕННЯ ЗБУДНИКА БЛУТАНГУ

3.1. Проведення систематичної дезінсекції транспорту, який використовується для транспортування з-за кордону живих тварин, сперми, яйцеклітин, ембріонів, продуктів та сировини тваринного походження.

3.2. При імпорті живих жуйних забезпечують їх захист від кровосисних комах протягом всього маршруту перевезення.

3.3. Дозволяється імпорт жуйних тварин сприйнятливих до блутангу, сперми, яйцеклітин, ембріонів з країн та регіонів відповідно вимог Санітарного кодексу наземних тварин Міжнародного епізоотичного бюро, що підтверджується міжнародним ветеринарним сертифікатом.
3.4. Проведення карантинування імпортованого поголів’я сприйнятливих до блутангу тварин з обов’язковими відповідними лабораторними дослідженнями.

3.5. Державні інспектори ветеринарної медицини повинні здійснювати постійний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за імпортованим поголів’ям жуйних тварин.

3.6. У випадку появи клінічних ознак чи позитивно реагуючих тварин під час карантинування, після підтвердження діагнозу, хворих тварин забивають безкровним методом та спалюють, а всіх інших тварин або повертають в країну-експортер власнику або забивають на м’ясокомбінатах у кінці зміни за згодою двох сторін.

3.7. Експорт хворої худоби забороняється.
4. ПРОФІЛАКТИКА БЛУТАНГУ

4.1. Здійснення серологічного моніторингу щодо блутангу.

4.2. З метою моніторингу відбирають кров від ВРХ і дрібної рогатої худоби (далі – ДРХ) для дослідження методом ІФА. Кількість моніторингових досліджень необхідно корегувати щорічно у відповідності до наявного поголів’я ВРХ і ДРХ у регіонах.

4.3. Вивід тварин на пасовище дозволяється після попередньої їх обробки засобами, що забезпечують захист тварин від укусів комах.

4.4. При постановці тварин на стійлове утримання після закінчення випасу проводять обов’язковий клінічний огляд тварин.

4.5. Проведення профілактичної дезінсекції тваринницьких приміщень.

4.6. Проведення заходів направлених на знищення стаціонарних ареалів мешкання комах – переносників збудника хвороби.
5. ПРОТИЕПІЗООТИЧНІ ЗАХОДИ ПРИ ПІДОЗРІ НА БЛУТАНГ

5.1. Власники тварин та лікарі ветмедицини при підозрі захворювання тварин на блутанг, зобов’язані повідомити відповідного головного державного інспектора ветмедицини району про підозру або про виявлення хворих тварин на блутанг.

5.2. Державний інспектор ветеринарної медицини району, який отримав повідомлення про підозру блутангу негайно повідомляє головного державного інспектора ветеринарної медицини області та встановлює карантинні обмеження на 72 години (до підтвердження діагнозу).

Головний державний інспектор ветеринарної медицини області негайно повідомляє Головного державного інспектора ветеринарної медицини України про виникнення підозри на блутанг.

5.3. У випадку підозри захворювання тварин на блутанг, Головний державний інспектор ветеринарної медицини області формує спеціальну комісію.

5.4. Тварин підозрюваних у захворюванні, до приїзду спеціальної комісії відокремлюють від клінічно здорових тварин. У випадку виникнення підозри захворювання тварин на блутанг на пасовищі всіх тварин негайно переводять на стійлове утримання в окремо виділене приміщення. Від підозрілих у захворюванні тварин відбирають кров та направляють в державну лабораторію ветеринарної медицини для підтвердження діагнозу.

5.5. Спеціальна комісія проводить епізоотологічне розслідування з метою визначення джерела інфекції та визначає заходи з ліквідації хвороби.

5.5. Всіх без виключення тварин, приміщення, інвентар, транспортні засоби, що обслуговують цих тварин обробляють інсектицидними засобами або репелентами (згідно настанов по застосуванню) в строки, що виключають можливість виживання комах-переносників до закінчення періоду їх льоту. Забороняється забивати, випасати, продавати і здійснювати будь-яке переміщення тварин в господарстві та в інші місцевості. Забороняється використовувати, продавати, вивозити за межі господарства від них продукцію: сперму, ембріони, яйцеклітини, вовну, шкірсировину, м’ясо та м’ясну продукцію, продукти забою тварин.

5.6. У випадку підозри на блутанг диких жуйних тварин за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при міській, районній державних адміністраціях або міських радах організовують бригади по їх відстрілу, відбирають кров та направляють в державну лабораторію ветеринарної медицини.
6. ЗАХОДИ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ БЛУТАНГУ

6.1. Після підтвердження діагнозу на блутанг рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при міській, районній державних адміністраціях або міських радах встановлюються карантинні обмеження на неблагополучний пункт та визначаються епізоотичне вогнище, неблагополучна зона, загрозлива зона, та зона нагляду.

Заходи ліквідації блутангу в неблагополучному пункті.

6.2. Тварин підозрюваних у захворюванні відділяють від загального стада в окреме приміщення і до встановлення діагнозу забезпечують захистом від кровосисних комах.

6.3. Від всіх сприйнятливих тварин неблагополучного пункту відбирають кров для дослідження методом ІФА, при умові що тварини не вакциновані проти блутангу. Якщо тварини вакциновані проти блутангу і при виявленні антитіл, кров досліджують методом ПЛР на наявність антигену або РНК-вірусу блутангу.

6.4. Після підтвердження діагнозу хворих тварин забивають безкровним методом і спалюють. Шкіру з трупів тварин знімати заборонено.

6.5. Підозрюваних у зараженні тварин неблагополучного пункту досліджують з інтервалом 15-20 днів відповідно пункту 6.3. При повторному виявленні хворих забивають безкровним методом і спалюють, а всіх інших здають на забій.

6.6. Забій підозрюваних у зараженні тварин з неблагополучної пункту проводиться лише з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району на окремо визначеному м’ясопереробному підприємстві в межах загрозливої зони, окремою партією в кінці зміни. М'ясо та продукти забою, отримані від підозрюваних у зараженні тварин підлягає термічній обробці при температурі у товщі не менше +80 0С протягом 3-х годин. Забороняється використовувати кров на переробку. Продукти забою, що не підлягають переробці спалюють. Після забою тварин проводять дезінфекцію, дезінсекцію всіх місць де перебували дані тварини. Тварин транспортують до м’ясопереробних підприємств на спеціальному транспорті, що забезпечує захист від кровосисних комах. Шкіру від підозрюваних у зараженні тварин дезінфікують.

6.7. Лікувати хворих тварин – заборонено.

6.8. За підозрюваними у зараженні тваринами встановлюють щоденний клінічний нагляд.

6.9. Тварин, підозрюваних у заражені в неблагополучному пункті забезпечують захистом від кровосисних комах протягом усього періоду карантинних обмежень.

6.10. Забороняється будь-яке перегрупування жуйних тварин в господарстві без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району.

6.11. Забороняється переміщення тварин за межі неблагополучного пункту без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району.

6.12. У неблагополучному пункті припиняють відтворення стада жуйних тварин. Забороняється збирання, обробка, зберігання та використання сперми для штучного осіменіння тварин, яйцеклітин та ембріонів від хворих та підозрюваних у зараженні. Запаси продукції, що отримані від хворих тварин (сперма, ембріони, яйцеклітини) за 60 днів до появи захворювання – вважають матеріалом ризику і спалюють.

6.13. Підозрюваних у зараженні тварин, від яких отримують продукцію для відтворення в неблагополучному пункті досліджують на наявність антитіл або антигену з інтервалом 15-20 днів.

6.14. Тварин з неблагополучного пункту, яких запліднювали спермою від хворих плідників або використовували як реципієнтів для пересадки ембріонів за 60 днів до появи захворювання, відносять до групи ризику й піддають дворазовому лабораторному дослідженню з інтервалом 15-20 днів. Благополучні господарства щодо блутангу, що використовували сперму, ембріони, яйцеклітини від хворих тварин з неблагополучного пункту за 60 днів до виникнення захворювання, відносять до групи ризику. Тварин в таких господарствах, піддають дворазовому лабораторному дослідженню з інтервалом 15-20 днів.

6.15. Для транспортування хворих тварин та трупів використовують спеціальний транспорт, що забезпечує захист від кровосисних комах.

6.16. В неблагополучному пункті проводять дезінфекцію та дезінсекцію.

6.17. В неблагополучному пункті проводять заходи направлені на знищення стаціонарних ареалів мешкання комах – переносників збудника хвороби.

6.18. Молоко від хворих тварин – знезаражують шляхом кип’ятіння та утилізують.

6.19. М'ясо та продукти забою від вимушено забитих сприйнятливих тварин неблагополучної зони – спалюють.

6.20. Вовну отриману від підозрюваних у зараженні овець обробляють інсектицидами та дозволяють вивозити на переробні підприємства після зняття карантинних обмежень.

Проведення заходів у неблагополучній, загрозливій та зоні нагляду:

6.21. Здійснення постійного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за сприйнятливими до хвороби блутангу тваринами.

6.22. Здійснення серологічного контролю не менше 2% тварин сприйнятливих до хвороби блутангу за умови, що тварини не були вакциновані.

6.23. Забороняється переміщення тварин за межі неблагополучної і загрозливої зон без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району.

6.24. Проведення заходів що забезпечують захист тварин від укусів комах.

6.25. Тварин, від яких отримують продукцію для відтворення (сперму яйцеклітини, ембріони) у неблагополучній і загрозливій зонах досліджують на наявність антитіл або антигену з інтервалом 15-20 днів до зняття обмежень.

6.8. Тварин з клінічними ознаками характерними для блутангу та підозрюваних у захворюванні відділяють від загального стада в окреме приміщення і до встановлення діагнозу забезпечують захистом від кровосисних комах, а після підтвердження діагнозу забивають безкровним методом і спалюють. Лікувати хворих тварин – заборонено.
7. ЗНЯТТЯ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ

З НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ПУНКТІВ

7.1. Оздоровленим від блутангу вважається неблагополучний пункт, через 60 днів після останнього випадку знищення хворої на блутанг тварини, на території якого проведені всі необхідні оздоровчі заходи та проведено лабораторне дослідження крові тварин до отримання двох негативних результатів підряд на відсутність антигену або відразу після проведення всіх необхідних оздоровчих заходів за умови здачі на забій всіх підозрюваних у зараженні сприйнятливих тварин з неблагополучного пункту.

7.2. Карантинні обмеження з неблагополучного пункту знімаються за результатами перевірки проведення оздоровчих заходів рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при міській, районній державних адміністраціях або міських радах.

7.3. Після зняття карантинних обмежень, на неблагополучний пункт вводять обмеження на 1 рік, протягом якого забороняється:

7.3.1. Вивозити і продавати жуйних за межі колишнього неблагополучного пункту по блутангу окрім здачі на забій.

7.3.2. Забій таких тварин проводять на окремо визначеному у області м’ясокомбінаті, окремою партією в кінці зміни.
7.4. Комплектація стада раніше неблагополучних господарств дозволяється з регіонів благополучних по блутангу при умові негативних результатів лабораторного дослідження на наявність антитіл до вірусу блутангу або антигену.

7.5. Протягом року тварини, що були завезені для комплектації стада в раніше неблагополучне господарство підлягають лабораторному дослідженню на блутанг (не менше 2%).
8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ

8.1. Керівники господарств (підприємств), фермери, інші власники тварин зобов'язані забезпечити проведення, передбачених цією Інструкцією, організаційно-господарських, спеціальних і ветеринарно-санітарних заходів для недопущення виникнення блутангу, а в разі виникнення хвороби швидкої її ліквідації.

8.2. Спеціалісти державної служби ветеринарної медицини відповідають за організацію своєчасної діагностики хвороби, розробку та контроль за проведенням профілактичних та оздоровчих заходів.

8.3. За порушення заходів, передбачених цією Інструкцією, винні особи несуть відповідальність, згідно чинного законодавства України.



Схожі:

Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом
Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України10 жовтня 2000 р. N 47( z0741-00 )
ІНСТРУКЦІЯ про заходи профілактики та боротьби з бешихою свиней
Перебіг хвороби може бути: блискавичним, гострим, підгострим і хронічним. Розрізняють септичну, шкірну (кропивниця) та латентну форми...
ІНСТРУКЦІЯ про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною...
Гамборо висококонтагіозне вірусне захворювання, яке вражає З 15-тижневого віку курчат і протікає в гострій формі без виявленої сезонності....
Закону України "Про ветеринарну медицину" 2498-12
Про затвердження Інструкції щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби
ІНСТРУКЦІЯ про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ринотрахеїтом...
РТ контагіозна вірусна хвороба великої рогатої худоби, яка проходить у респіраторній, генітальній, кератокон'юнктивній, нервово-енцефальній...
Рішення, прийняті на засіданні
Про стан профілактики та боротьби з соціально небезпечними хворобами в м. Нікополі
Зареєстровано в Міністерстві юстиції
Закону України “Про племінну справу у тваринництві”, визначає порядок проведення бонітування овець тонкорунних, напівтонкорунних,...
Про стан захворюваності та вжиті заходи по профілактиці грипу і ГРВІ,...
Заходи по профілактиці грипу в районі проводяться згідно комплексного плану заходів щодо профілактики і боротьби з грипом та ГРЗ...
Український Центр профілактики та боротьби зі СНІДом
ВІЛ-позитивні, хворі на СНІД, ін’єкційні споживачі наркотиків, жінки, щ займаються секс бізнесом,, гомо- та бісексуальні чоловіки,...
Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності...
З метою розв'язання проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка