О. В. Нечитайло Знайомі незнайомці

Скачати 209.42 Kb.

Назва	О. В. Нечитайло Знайомі незнайомці
Дата	09.04.2013
Розмір	209.42 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Біологія > Документи

О. В. Нечитайло

Знайомі незнайомці

Голонасінні рослини

В посібнику подані цікаві матеріали про малознайомих рослин Відділу Голонасінні. Мандруючи пустелями Африки, джунглями Азії, степами Америки читачі зустрінуться істотами, які були сучасниками динозаврів, і зуміли адаптуватись в непростих умовах сьогодення.

Посібник складений відповідно до чинної програми.

Обсяг 42 сторінки
Вступ

Відділ Голонасінні об’єднує невелику за чисельністю видів групу рослин. Коли квіткові рослини виходили на арену життя, голонасінні почали її залишати. На щастя, не всі. Деякі знайшли свої ніші, пристосувались до нових умов середовища і донесли до наших днів відгомін тисячолітньої історії. Їх тривалість життя викликає недовіру і захоплення у дослідників. Багатьох з них називають «живими викопними», про них складають легенди. В цьому посібнику зібрані матеріали та ілюстрації, які познайомлять читача з представниками трьох класів голонасінних рослин: Гінгко, Гнетові та Саговникові.

Клас Гінгкові

Родина Гінгкові

Почнемо наше знайомство з рослинами відділу Голонасінні з найменш чисельного класу. Єдиним представником класу Гінгкові є рослина, що носить назву гінкго дволопатеве.

Ц

я дивна істота жила 125 мільйонів років тому, коли динозаври топтали нашу планету. В гінкго незвичайне все: і віялоподібні листки, і насіння жовтого кольору, солоне на смак, і повітряні корені, які звисають з гілок як сталактити. Жодне дерево в природі не размножується так, як гінкго. Спосіб размноження наближає його до папоротників та інших спорових рослин, у яких запліднення здійснюється за допомогою плаваючих чоловічих статевих клітин. У всіх інших дерев гамети самостійно рухатись не можуть.

Назва в перекладі з японської дослівно означає — “срібний абрикос” або “срібний плід”.

Так називають їстівні плоди цієї чудової реліктової рослини з Західного Китаю.

"Живою скам’янілістю" називав рослину гінкго Чарльз Дарвін. Дійсно, як виявилось, більш точне визначення було придумати важко. Гінкго — це одна з тих небагатьох найдавніших дерев’янистих рослин, яка досі збереглась на землі.

В

культурі гінкго відомо з XI століття. В Китаї та Японії його висаджували біля священних храмів. Зараз в Країні Сонця, що сходить гінкго використовуються як плодові дерева. В Токійському ботанічному саду росте чудовий екземпляр. Перед ним — мармурова дошка, на якій висічене ім’я ботаніка Хіразе, що присвятив дослідженню цієї рослини значну частину свого життя. В Нагасакі існує дерево, вік якого налічує більше 1200 років. В Китаї в природних умовах виявлено гінгко висотою 45 м.

Існують припущення, що його вік наближається до 2000-річного рубежу.

Л

егенди розповідають, що в дуже давні часи на півночі Китаю насіння гінкго приймались в якості данини.

Європейські вчені виявили живе дерево гінкго в 1690 році, до цього їм зустрічались лише відбитки рослини на каменях.

Вперше гінгко з’явились в ботанічному саду Утрехт (Нідерланди), але точна дата цієї події не встановлена. В 1754 році воно потрапило до Англії. Там до сьогоднішнього часу збереглось дерево, за допомогою якого були відкриті та успішно досліджені особливості запліднення гінкго. Англійці називають гінгко "деревом дівочого волосся". Його листя нагадує їм листкові пластинки одного з найвишуканіших папоротників, що носить назву "венерине волосся" або адіантум.

Французи нарекли гінкго "деревом за сорок экю". Таку дивну назву воно отримало в 1780 році від паризького ботаніка-любителя Петіньї. Йому вдалось купити в одного англійського садівника горщик з п’ятьма маленькими гінкговими деревцями за 25 гіней, тобто по 40 экю за кожне.

Ці рослинки дали початок майже всім гінгко, що ростуть тепер у Франції.

Не залишились байдужими до гінгко и німці. Великий Гете присвятив йому такий вірш:

Ц

ей листочок прямо з сходу

В сад мій тихо залетів

Та для знаючого ока

Зміст таємний проявив.

Своєрідна форма листків гінгко здавалась поету символом дружби.

Доісторичні гінкго, предки сучасних рослин, існували на землі, коли ще не утворились Скелясті гори, але живі рослини гінкго дволопатевого потрапили до Америки лише в 1784 році. Найстаріший екземпляр росте зараз на Лісовому цвинтарі в Філадельфії.

Це дерево-ветеран взято під охорону, за ним спостерігають спеціалісти.

В

наші дні гінкго можна зустріти в парках Західної Європи і на вулицях міст Північної Америки. В культурі воно почуває себе досить добре, хоча в дикому стані в цих місцях ніколи не зустрічалось (за винятком, хіба що звичайно, мезозойської ери).

Гінкго характеризується надзвичайною стійкістю до загазованості повітря. Від давньої рослини таких якостей ніхто не чекав. Інші дерева не витримують міського смогу, гинуть, а гінкго залишається. Крім того, воно не боїться пожежі, просто не горить. Дереву не страшні ні хвороби, ні шкідники. Якщо в рідкісну книгу покласти закладинку з листочка гінкго, є гарантія, що жоден книжковий хробак чи інша нечисть не поласує дорогоцінними сторінками.

Жоден комар, тарган чи мокриця не з’явиться в кімнаті, яка оздоблена виробами з гінкго.

Є

диний недолік, який викликає занепокоєння у садівників, – запах згірклого масла, який поширюється навкруги дерева в період достигання насіння. Запах дуже неприємний і стійкий. Достатньо лише торкнутись дерева рукою чи одягом і «аромат» не вивітриться до наступного дня. В США придумали дешевий та простий метод подолання такого лиха. Влаштовують жіночій рослині душ з пожежних шлангів під високим тиском, змиваючи ним недозріле насіння. Разом з насінням зникає запах і незручності.
Клас Гнетові

лас Гнетові включає три родини:

Гнетові, Хвойникові та Вельвічієві.

Родина Вельвічієві

Намібія, розташована на південному заході Африки здається мертвою пустелею. На сотні кілометрів тягнуться червоні піски Наміба, перериваючись тільки для того, щоб звільнити місце неприступним каньйонам або кам’янистій напівпустелі. На заході Наміб зустрічається з суворим Атлантичним океаном, а на сході – з пустелею Калахарі.

Вдень в пустелі 50 градусів спеки, і повітря змінює свої оптичні властивості, перетворюючи реальність в подібність сну чи галюцинації.

С

имвол Намібії – вельвічія дивна. Вологи в місцях, де росте вельвічія дуже мало. Єдине її джерело – туман. Він повзе з океану, вкриваючи континент приблизно на 100 миль від берега. В цій смузі життя виживає за рахунок туманів і вельвічія. А вони тут майже постійно, 100 днів на рік.

Багато вологи з туману не дістанеш, тому дуже високим деревом вельвічія вирости не може. Але стовбур має твердий, дерев’янистий, піднімається над землею ніби звичайний пеньок. Головна частина стовбура знаходиться в піску, зверху він роздвоєний, нагадує або сідло, або репнутий посередині коровай. Діаметр у старих дерев може бути більше метра. Довжина головного кореня незначна – від 1 до 2 метрів. Зате б

ічні корені сильно розгалужені, йдуть поблизу поверхні і збирають вологу від роси та туманів. Вельвічія має всього два кількаметрові листки, цупкі, як дошки. Листя ніколи не опадає, наростає поволі біля основи. Кінці поступово старішають, висихають, розриваються на стрічки, хитро закручуються. Рослина набуває подібності до восьминога або клубка змій.

Ростуть ці пустельники дуже повільно. Довгий час складно було встановити справжню тривалість їх життя, адже річні кільця в стовбурі утворюються. За допомогою радіовуглецевого методу в Мічиганському університеті встановили вік кількох особин. Дивовижно, він виявився від 950 до 1500 років.
Р

оків з 20 починають розмножуватись, від стебла піднімаються малинові шишки. Запилюють їх напевно пустельні комахи. Стигле насіння має крильця і розноситься вітром. Для того, щоб воно змогло прорости, необхідно багато вологи. Після злив насіння набирається води і починає поширювати навколо нестерпний запах мишачих екскрементів. Це вимивається амід – речовина, яка втримує насіння від проростання до настання сприятливих умов. Головний корінь зародка росте дуже швидко – по 2 мм на годину. В пустелі необхідно використовувати кожну мить, доки не випарувалась волога.

В

ельвічія – рослина, відкрита в 1860 році португальським ботаніком Фрідріхом Вельвичем в кам’янистих пустелях тропічної Південної Африки. Говорять, що спочатку вчений боявся доторкнутись до неї, щоб не зникло дивне видіння. Пізніше її почали пересаджувати в горщики і вирощувати в оранжереях.

Родина Хвойникові

До родини Хвойникових належить 60 видів, які ростуть в Азії, Північній та П

івденній Америці. В світі 40 видів ефедри. Вони ростуть в сухому кліматі, надають перевагу степам, пустелям та напівпустелям. В Забайкаллі зустрічається ефедра однонасінна. Іноді її називають степовою малиною, за зовнішню схожість насіння. Це улюблені ласощі багатьох тварин. Людина навчилась готувати з них варення, смак якого нагадує мед.

І

нший представник родини ефедра двоколосна або Кузьмичева трава. Назва пов’язана з легендарним травником, який використовував її для лікування багатьох хвороб. Молоді пагони дійсно містять алкалоїди ефедрин та псевдоефедрин, витамин С. Їх використовують для лікування астми, сінної пропасниці та застуди.

Х

войникові мають вигляд низького, вічнозеленого чагарника, подібний до хвоща, з тонкими гілками і недорозвинутими супротивними листками, які зрослися в короткі, перетинчасті дволопатеві трубочки. Іноді воно дрібне, лускоподібне, У деяких видів довше, ниткоподібне, до 1 см, супротивне або мутовчасте по 3 або 4 листки.

Рослини дводомні. На жіночих екземплярах колоски верхівкові, складаються з трьох пар лусок. Чоловічі колоски, розташовані в пазухах чоловічих особин, продовгувасто-овальні, також лускаті, в них розміщені тичинки. Пилкові зерна переносяться вітром. Плоди, що утворюються в жіночих колосках, яскраво-червоні шишко-ягоди.

І

ноді рослини досягають 8 м і перетворюються на прямостоячі або виткі кущі, набувають дерев’янистого вигляду.
Родина Гнетових

о родини гнетових належать близько 40 видів, поширених у вологих тропічних лісах, головним чином Південної та Південно-Східної Азії, а також Південної Америки та західної тропічної частини Африки.

Ч

астіше це ліани, лише два види, гнетум гнемон і гнетум ребристий —невеликі дерева або кущі. Листя супротивне, широке, суцільне, шкірясте, нерівно перисте, з типовим сітчастим жилкуванням.

Рослина дводомна. Суцвіття стробілів прості у вигляді колоска, іноді розгалужені.

Яскраво-рожеве насіння гнетума поширюється птахами, насіння гнетума гнемоноподібного має легкий пробковий шар і поширюється водою.

В

тропічній Азії деякі види Гнетум вирощують для отримання їстівного насіння, використовують в їжу також молоде листя, виготовляють харчову олію.

В

нутрішня кора деяких видів (гнетум гнемон, гнетум широколистий) дуже цінується через міцне волокно, з якого виготовляють кручені нитки, мотузки, рибальські сіті. З оброблених волокон отримують папір.
Клас Саговникові

Саговник закручений С. відвернутий Замія флоридська Мікрозамія звичайна

Діоон їстівний Цератомія мексиканська Бовенія дрібнопильчата Стангерія шерстиста
Саговник, або сагова пальма, або цикас – один з найдавніших представників флори, ровесник динозаврів і предок сучасних рослин. Встановлено, що тривалість життя саговника може досягати 5000 років!

С

аговники – дводомні рослини; на кожній особині утворюються генеративні органи лише одної статі. Чоловічі шишки мають довжину до 80 см, жіночі – до 1 м у африканського саговника, важать шишки при цьому до 40 кг. Сперматозоїди цератозами мексиканської можна побачити неозброєними оком. Пилкове зерно проростає всередину насінного зачатка, джгутикові сперматозоїди підпливають до утвореної пилкової трубки і зливаються з яйцеклітинами. Яйцеклітина після запліднення розвивається в насіння з яскраво забарвленою м’ясистою зовнішньою шкіркою, всередині знаходиться «кісточка», що захищає ендосперм з зародком.

Зкам’янілі саговники знаходять у відкладах ранього пермского періоду, близько 280 млн. років тому, а за деякими даними навіть у породах раннього карбону (300–325 млн. років тому). Клас саговники включає три родини – саговники, стангерії та замії.

Родина стангерії

Стангерія шерстиста – це єдиний африканський представник саговникових. Він має вигляд багаторічної трав’янистої рослини. Морквоподібний головний корінь поступово переходить в підземний ріпоподібний пагін (каудекс), що досягає в діаметрі 10 см. Над грунтом піднімаються лише один-два, рідше більше великих папоротеподібних листки. Разом з черешком їх довжина досягає 2 м, вони типово перисті, з довгими і широкими (до 6 см), супротивними сегментами. Враження про папоротникоподібний вигляд листка посилюється завдяки густим паралельним жилкам, які розходяться в обидва боки від головної жилки, чого нема в жодного представника саговникових. Іноді стебло стангерії галузиться і дає до 12 гілок та поодиноку сріблясту опушену шишку. Більшість шишок поїдають мавпи. Стангерія шерстистая — ендемік прибережної зони Південно-Східної Африки (провінції Капська и Наталь, ПАР), де зустрічається в вельдах, а також в тіні лісів.

Родина саговникові

Родина саговникові або цикасові включає десять родів. Родина має широкий ареал на двох материках (в Азії і Австралії), а також на чисельних островах Індійського і Тихого океанів. Саговники — звичайно невисокі пальмоподібні рослини, хоча деякі з них досягають іноді 10-15 метрової висоти. Стовбур с

аговника, одягнений в панцир з основ відмерлих листків, увінчаний пучком перистих листків. Ще одна відмінна риса листка саговника — його сегменти равликоподібно згорнуті в бруньці і на перших порах розвитку. У чоловічих особин формуються мікростробіли, як у інших саговникових, але у жіночих компактні стробіли не утворюються.

На верхівці їх пагона розгортається красивий «комірець» з спірально розміщених і яскраво забарвлених листоподібних мегаспорофілів. Рід саговник нараховує від 8 до 20 видів.

Родина замієві

Р

одина замієві. Лепідозамія — ендемічний рід тропічної і субтропічної частини Східної Австралії. Рід макрозамія представлена 14 видами, поширеними в Австралії від помірно теплих її областей до субтропіків. Більша частина видів — «безстеблові» рослини з підземним стеблекоренем і з пучками перистих листків над землею, рідше — пальмоподібні з невисоким стеблом від 1 до 5м.

Энцефаляртос — найбільший рід. За останніми даними, він включає 40 видів. В більшості випадків це невисокі пальмоподібні рослини з стеблом висотою від 1 до 4 м, рідше до 8 і навіть 15 м. Є і «безстеблові» види. Листя жорсткі, з колючо-гостроконечними сегментами і з зубцями з одного чи з двох боків. Нижні сегменти часто перетворені в шипи. Назва роду енцефаляртос (від грецького enkephalos — мозок і artos — хліб) підкреслює широке використання в минулому крохмалю з насіння рослин в їжу.

Р

ід діоон включає 4 види, поширені в Мексиці і Гондурасі. Свою назву діоон (в дословному перекладі «двояйцевик») отримав через наявність двох насінних зачатків на кожному мегаспорофілі (від грецького dis — два и oon — яйцо). На відміну від інших мексиканських саговникових, низкорослих, види діоона в сприятливих для них умовах можуть досягати большої висоти.

Микроцикас представлений одним видом — микроцикасом красивокронним.

Цератозамія поширена в Південно-Східній Мексиці і Гватемалі. За зовнішнім виглядом небагато чисельні представники 5 чи 6 видів цератозамії трохи нагадують замію. Стовбур дорослих рослин рідко піднімається над грунтом більш, ніж на 1—2 м. Цератозамії відрізняються від всіх саговникових ф

ормою спорофилів. Їх луски закінчуються на верхівці двома виростами — «рогами». З цим пов’язана назва роду (від грецького keras — ріг).

Замія. За кількістю видів рід замія займає друге місце після енцефаляртоса. Близько 30-40 його представників поширені в тропічній та субтропічній Америці на великому просторі від Чілі і Бразилії на півдні до Мексики і Флориди на півночі. Унікальна мексиканська замія Лосона, жіноча шишка якої піднята на ножці. В густих тропічних лісах можна зустріти епіфітних замій. Одна з них – замія паразитична — живе на грунті, деревах, на упавших деревах, у вологих і тінистих гірських тропічних лісах на сході Перу і в Колумбії. Другий вид — замія псевдопаразитична, крім Перу і Колумбії, зустрічається в Еквадорі і Панамі. Обидва види є факультативними (необов’язковими) епіфітами.

Бовенія — рід, який легко відрізнити від усіх інших саговникових. Два австралійських види цього роду за зовнішнім виглядом нагадують своїми підземними органами багаторічні трав’янисті покритонасінні рослини. Від розгалужень стебла бовенії відходять довгочерехкові двічі перисті листки, які складають всю надземну частину рослини. Одночасно їх належність до саговникових видає характерне для замієвих жилкування з одинакових паралельних жилок, які проходять вздовж листових сегментів, а також жіночі або чоловічі «шишечки» — стробіли, заховані під листям біля самого грунту.

Практичне застосування саговникових

Практичне значення саговникових незначне, але в районах природного існування ці рослини здавна використовує людина — в їжу, в народній медицині, для різноманітних поробок, як ритуальні рослини, в садівництві і таке інше. В наші дні їх використання сильно скоротилось, але в місцях, які мало зачепив прогресс, місцеве населення продовжує користуватись саговниковими.

Як джерело харчових продуктів, саговникові використовувались з давніх часів в Індії, Південно-Східній Азії, Японії, Австралії та інших країнах. Ще в XIII ст. венеціанський купець Марко Поло привез на батьківщину саго. В XVIII ст., участники експедиції Джеймса Кука вперше познакойомились з використанням в їжу аборигенами Австралії насіння саговника середнього. Приблизно в цей же час К. Тунберг описав два способи проготування готтентотами «хліба» з серцевини стовбурів африканських енцефаляртосів. Назви — «сагові п

альми», «саговники», «кафрске хлібне дерево», «хліб кафрів», «готтентотський хліб» чи просто «хлібне дерево» — відображають значення саговникових як джерела їжі. Крохмаль сердцевини і кори стебла, а також ендосперма насіння саговника поникаючого йде на виготовлення особливого продукта — саго. Готують його таким чином. Оскільки встановлено, що в стовбурах чоловічих рослин вміст крахмалю вищий, ніж в жіночих, тому частіше зрізають чоловічі особини, а жіночі залишають для отримання насіння. Крохмаль добувають з молодих, приблизно семирічних, саговників, які «вибивають» з грунту сильним струменем води. Метод виготовлення крахмалю простий. З стовбура саговника знімають кору і зовнішні шари деревини. Сердцевину розрізають на тонкі диски, які розкладають на мати і просушують на сонці. Коли диски висихають і стають хрусткими, їх п

одрібнюють в борошно. Його просіюють і багато разів промивають, даючи відстоятись у воді. Свіжий осад вкачують, поки не утворяться дрібні кульки, відомі як саго. В Південній та Південно-Східній Азії та в Океанії для отримання саго використовують різні види саговників. В Африці здавна вживають крохмаль з різних видів енцефаляртоса. В Австралії крохмаль отримували з макрозамій. Ще в 30-х роках одна фабрика в Новому Південному Уельсі давала не менше 10 т крохмалю в день, який через волокнисті домішки не використовували в їжу, а переробляли в глюкозу і спирт або підкрохмалювали ним тканини. Саго отримують не лише з саговникових, а й з деяких пальм (види родів метро-ксилон, каріота, коріфа).

З

давна місцеве населення використовує в їжу і насіння саговникових. Ендосперм насіння у деяких видів вміщує до 65—70% крохмалю. В харчовому раціоні деякі народи використовують м’ясисту м’якіть насіння енцефаляртоса, макрозамій, діоона и саговника, що містять від 20 до 30% олії. Молоде соковите листя саговника вживають як овоч, а жителі Шрі Ланки додають їх в карі. Відходи отримання крохмалю використовують як корм для домашньої птиці та свиней, як добрива для цитрусових, рису, батату, цукрової тростини. Не слід забувати про отруйні властивості саговникових. Токсичність виявлена у представників усіх родів, крім цератозамії і стангерії. Місцевим жителям ця властивість була відома здавна.

С

ік з насіння і стебловий крохмаль різних видів саговникових використовували як сильно діючу отруту. В XVII — XIX ст. нерідкими були випадки отруєнь серед дослідників нових країн та переселенців. До цього часу з’являються повідомлення про серйозні захворювання і навіть смертельні випадки. Симптомами отруєння цими рослинами є головний біль, нудота, сильна рвота, загальна депресія, опухання ніг, черевні спазми, пронос, параліч м’язів. Кінцевим результатом можуть стати тяжкі захворювання — амілотрофічний склероз, паркінсонізм та інші. Хімічні дослідження показали наявність в ендоспермі насіння і серцевині пагонів саговникових ряду глікозидів, під назвами пакоеїн, циказин і макрозамін (у видів макрозамії, саговника, бовенії і енцефаляртоса). Отруєння домашніх тварин приносили значну шкоду для тваринників тропічних і субтропічних областей. Особливих збитків в кінці XIX – початку XX століття зазнали тваринництво та вівчарство Австралії. Пасовища стали огороджувати, повністю знищувати саговники – на точку росту чи в надріз пагона вносили миш’як або гас.

В східній медицині листя саговника використовують як протираковий засіб, а також ними лікують гематоми. Верхня частина стовбура саговника має в’яжучу та сечогінну дію, а внутрішня, запасаюча крохмаль тканина сприяє продовженню життя. Але не слід забувати, що саговник – отруйна рослина!

Місцевим жителям саговникові відомі як лікарські рослини. Їх використовують для лікування різних захворювань: виразок, пухлин, ран, фурункульозу, хвороб горла, невралгії, як болезнижуючий засіб, і навіть як протиотруту при укусах гадюк і комах. На жаль наукові дослідження на мишах не підтвердили лікарського значення соку з насіння саговника, навпаки спостерігалось утворення пухлин на печінці та нирках піддослідних тварин.

Велике значення мають декоративні властивості саговникових. Різні види вирощують у відкритому грунті в тропіках і субтропіках всього світу, в країнах помірного клімату – в оранжереях. Листя саговника поникаючого використовують для квіткових композицій. Щорічно Японія експортує близько 1000 тюків з десятками тисяч листків у кожному до США, Швейцарії, інших країн Західної Європи.

Проблеми захисту рослин

Питання захисту саговникових є дуже актуальними. Адже вони є представниками реліктової флори далекого минулого нашої планети, вимираючої групи рослин. Поширені вони на дуже обмеженій площі. Мавпи залюбки харчуються насінням саговникових, знищуючи його. В Африці бабуїни стали серйозною загрозою для енцефаляртосів. Пожежі, які часто відбуваються на посушливих територіях зменшують чисельність саговникових в природі. Подібно діє на рослини інтенсивне сільськогосподарське освоєння земель їх ареалу. Під загрозою існування унікальної стангерії шерстистої. На південо-східному узбережжі Африки її витісняють плантації цукрової тростини, на сході Капської області — ананаса. Масові заготовки саговника поникаючого, діоона Меджа ставлять їх на межу вимирання. Унікальні рослини, які перемогли час, можуть зникнути від руки людини.

Література

П. Кемп, К. Армс. Введение в биологию – М.: Мир, 1988 – 672 с.
А. Ньюмен. Лёгкие нашей планеты. – М.: Мир, 1989 – 336 с
Смирнов А. В. Мир растений. – М.: Мол. гвардия, 1982. – 335 с.
www.ecosystema.ru
www.floranimal.ru
www.larnbiology.narod.ru
www.wikipedia.ru

Зміст

Вступ…………………………………3
Клас Гінгкові………………………...4
Клас Гнетові…………………………11
Родина Вельвічієві…………………..12
Родина Хвойникові………………….17
Родина Гнетові………………………20
Клас Саговникові……………………23
Родина Стангерії…………………….25
Родина Саговники…………………...26
Родина Замії………………………….27
Практичне застосування…………….32
Проблеми захисту рослин…………...39
Література…………………………….41

Схожі:

1 уч. Знайомтеся! Якщо ви, звичайно, не знайомі. 2 уч Під мелодію пісні «Когда уйдем со школьного двора» заходять парами з повітряними кульками учні. Учні обходять клас по колу	Упровадження здоров’язберігаючих технологій Усі негативні прояви,у тому числі наркоманія,ранні сексуальні стосунки,ризикована та антисоціальна поведінка,є досить поширеним явищем...
Тест-опитувач Перший тип: ви не любите компаній, віддаєте перевагу тиші, прогулянці на повітрі. Спілкування з друзями в невимушеній домашній атмосфері...	Чи любите ви страви з гострими приправами? Перший тип: ви не любите компаній, віддаєте перевагу тиші, прогулянці на повітрі. Спілкування з друзями в невимушеній домашній атмосфері...
Відділ освіти Апостол і всько ї райдержадміністрації Вільнянська... Вітаємо майбутніх юристів і просто правослухняних громадян на нашому Турнірі! Сьогодні, напередодні Дня прав людини ви зможете перевірити,...	Урок №6 СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. БУДОВА Й ВИДИ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ ЗА СПОСОБОМ ВИРАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО СЛОВА Мета Уведення школярів у спроектоване поняттєво-термінологічне поле (знайомство з основними поняттями й термінами теми): учитель акцентує...
Чому алгоритму завжди потрібна математична модель ? В своїй книзі "Про індійський рахунок" він висловив правила запису натуральних чисел за допомогою арабських цифр і правила дій над...	Завдання для виконання модульної контрольної роботи №2 з дисципліни "Комп'ютерні мережі" Ваші батьки чи знайомі, яке містить не менше трьох кімнат та відрізняється від приміщень, обраних іншими студентами потоку. Орієнтовна...
Завдання для виконання модульної контрольної роботи №2 з дисципліни "Комп'ютерні мережі" Ваші батьки чи знайомі, яке містить не менше трьох кімнат та відрізняється від приміщень, обраних іншими студентами потоку. Орієнтовна...	Завдання для виконання модульної контрольної роботи №2 з дисципліни... Ваші батьки чи знайомі, яке містить не менше трьох кімнат та відрізняється від приміщень, обраних іншими студентами потоку. Орієнтовна...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання