8. Законодавче забезпечення прав дитини в Україні щодо епідемії ВІЛ/СНІДу. Права. Обов'язки. Відповідальність
|
|
Скачати 0.62 Mb.
|
|
тема нашого дослідження "СНІД: учора, сьогодні, завтра". Аналіз ситуації з ВІЛ/СНІДу в світі  Перше офіційне повідомлення про СНІД з'явилося у червні 1981 року. "...Жоден з нас, хто займався тоді проблемою СНІДу, не міг собі навіть уявити, якою масштабною виявиться ця епідемія", - сказав Пітер Пайот, виконавчий директор Спільної програми ООН з боротьби проти ВІЛ та СНІДу.За 20 років ця хвороба перетворилася на найбільшу пандемію в історії людства. І зупинити її поки що неможливо. За даними ВООЗ щоденно у світі інфікується 16 тис. осіб. У світі налічується більше, ніж 40 млн дорослих і дітей, які живуть з ВІЛ та СНІД. Сьогодні брудний потік "цивілізації" доніс цю страшну інфекцію до нас. Перші ВІЛ-інфіковані громадяни України були виявлені 1987 року. Епідемічний процес ВІЛ/СНІДу до 1995 року відбувався повільно. Точилися суперечки про якийсь такий особливий шлях України. Але 1996 рік усе поставив на свої місця. Інфекція не знає територіальних чи національних обмежень, усе визначається шляхом передачі інфекції, соціально-економічними особливостями певної країни. Якщо за 1987-1994 роки в Україні було зареєстровано 398 ВІЛ-інфікованих, із яких 36 захворіли на СНІД, то 1995 рік додав 1499 ВІЛ-позитивних і 16 хворих на СНІД. Таким чином станом на 1996 рік ми мали понад 2 тисячі офіційно зареєстрованих випадків СНІДу. Україна у цьому контексті вийшла на перше місце серед країн СНД і Балтії. ВІЛ-інфекція, подібно пожежі, охопила майже всі континенти. За надзвичайно короткий час вона стала проблемою №1 для Всесвітньої організації охорони здоров'я й ООН, витіснивши на друге місце навіть рак і серцево-судинні захворювання. Мабуть, жодна хвороба не завдавала вченим таких серйозних загадок, охопивши за досить короткий час усі континенти. Війна з вірусом СНІДу ведеться на планеті з усе наростаючими зусиллями. Щомісяця у світовій науковій пресі публікують нові розвідки про ВІЛ-інфекцію та її збудника, часто докорінно змінюючи точку зору на це захворювання. Та поки що загадок більше. Профілактика поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу серед учнівської та студентської молоді є невід'ємною складовою подолання епідемії та її неґативних наслідків. Про це наголошується в Концепції і Стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2011 року, та Національній програмі забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Одним з важливих завдань профілактичної роботи, спрямованої на протидію поширенню епідемії, є запобігання, скорочення і викорінення всіх форм і проявів стигми і дискримінації, пов'язаної з ВІЛ/СНІДом. 1 грудня - Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими. Ще донедавна він називався інакше. У травні 1988 року Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня було офіційно проголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. В інформаційних повідомленнях 90-х років минулого століття робився акцент на тому, що СНІД - смертельно небезпечна хвороба, якою можна заразитися через голку і при безладних статевих контактах. У результаті в свідомості людей виникали образи наркомана чи повії. З'явилися преценденти агресивного ставлення до людей, про яких стало відомо, що в них ВІЛ-позитивний статус. Так боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми. Люди рідко замислюються над тим, що подібне лихо може спіткати і їх самих, і їхню сім'ю. У 2003 році Всеукраїнська мережа людей, котрі живуть з ВІЛ/ СНІД, з метою підвищення рівня толерантного ставлення суспільства до ВІЛ-інфікованих, виступила з ініціативою змінити назву "Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом" на "День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми". Від страху і стигматизації, пов'язаної із ВІЛ/СНІДом, світ поступово переходить до розуміння, що для призупинення епідемії потрібно не тільки говорити про ВІЛ-інфекцію і те, яка вона небезпечна. Настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може бути будь-хто. Біологи Будова ВІЛ та його властивості Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 р. у США. Вперше ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французькими вченими на чолі з Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі. Водночас про факт відкриття вірусу, котрий спричиняє СНІД, повідомили американські вчені з Національного Інституту Здоров'я на чолі з Робертом Галло. Уперше збудник СНІДу був ізольований із Т-лімфоцитів хворого, він був названий вірусом Т-лейкозу. Згодом було виділено 4 види ВІЛ. Усі вони належать до групи ретровірусів. Який же вірус СНІДу? Під електронним мікроскопом вірус має вигляд екзотичної квітки. Це обумовлено тим, що його зовнішня оболонка має своєрідні пелюстки - шипоподібні виступи, кінці яких потовщені у вигляді булави. У незрілих, молодих вірусів - віріонів - пелюстки довші, ніж у дорослих. Біохіміки провели вивчення складу ліпідів зовнішньої оболонки ВІЛ. Виявилося, що її склад подібний до складу мембрани еритроцитів людини. Чим обумовлена така схожість, незрозуміло, але вченими доведено, що коли такий вірус розмножується у клітині і виходить зі своєї оболонки, то в його "одяг" вбудовуються видозмінені білки клітинного походження. Під оболонкою знаходиться генетична інформація віруса та фермент, який допомагає вбудуватися в геном інфікованої клітини. Ретровіруси, в тому числі і ВІЛ, є унікальною групою генетичних паразитів, які вбудовуються в клітинну хромосому і набувають статусу  ( положення) частини клітинного геному. Таку форму генетичного паразитизму називають молекулярним симбіозом. Але щоб вбудуватися в ген клітини, вірус спочатку повинен проникнути в неї. Нормальна, здорова клітина є "фортецею", ворота якої закриті на суперсекретний замок. Як же в неї проникає ВІЛ? Раніше вчені вважали, що ВІЛ може проникнути лише в Т-лімфоцити хелпери (помічники). Але як показали дослідження, ВІЛ може розмножуватися і в інших клітинах – макрофагах, моноцитах, клітинах нейроглії і дендритах. У цих клітин на поверхні є рецептор, що відіграє роль замка у воротах клітини "фортеці". Ключем до цього замка буде ВІЛ (пелюстки на поверхні оболонки віруса). Клітина, в яку проник вірус, нічого не "відчуває" і поводиться, як доброзичлива господиня. У клітині вірус починає диктувати свої умови, проникнувши у ядро. Після того, як ВІЛ проник у клітину і "зняв" оболонку, він випускає в цитоплазму клітини РНК та спеціальний фермент - ревертазу. Фермент використовує РНК вірусу як матрицю і синтезує за її подобою вірусну ДНК. Потім, як дзеркальне відображення, синтезується друга нитка ДНК. З'єднавшись разом, вони утворюють ДНК-транскрипт, або ДНК-копію вірусного геному. ДНК-копія проникає у ядро клітини і приєднується до її ДНК. Після цього події можуть розгортатися двома шляхами:
Від чого залежить, яким шляхом розвиватиметься хвороба? Здебільшого від внутрішніх захисних сил самої клітини та організму в цілому. Тому в одних людей СНІД проявляється відразу, а в інших ні.  Носії ВІЛ упродовж тривалого часу можуть виглядати і почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторно-вірусне захворювання або застуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється. Минають роки, і людина врешті захворює на СНІД, що призводить до смерті.Лікарі Історії відомо чимало прикладів, коли страшні епідемії чуми, віспи, холери спустошували країни і навіть окремі континенти земної кулі. Але людство вистояло, хоча й дорогою ціною. У 70-ті роки XX століття з'явилося нове інфекційне захворювання, назва якого СНІД. Воно здатне за 10-20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання. Вплив ВІЛ на імунну систему  В організмі людини є два види лімфоцитів, що забезпечують імунітет: В-лімфоцити та Т-лімфоцити. Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет. Залежно від виконуваних функцій їх поділяють на4 види. Т-хелпери (помічники) відіграють роль у розвитку імунної відповіді організму. Вони допомагають Т-кіллерам та забезпечують роботу В-лімфоцитів.При потраплянні ВІЛ у кров відбувається поступове, але постійне зниження Т-хелперів, а також антитіл, що їх утворюють В-лімфоцити. Крім того, знижується активність моноцитів і вони перестають винищувати внутрішньоклітинних паразитів. Згодом перестають працювати Т-кіллери. Організм намагається відновити свої імунні сили. Це відбувається так: лімфовузли збільшуються в розмірах. Неґативний вплив ВІЛ/СНІДу на репродуктивне здоров'я Одним із неґативних чинників впливу на репродуктивне здоров'я є ВІЛ/СНІД. Глобальна пандемія ВІЛ-інфекції - це сувора реальність нашого часу, про яку варто пам'ятати всім людям на Землі. Відповідно до прогнозу фахівців, темпи поширення у світовому масштабі досягнуть свого піку до 2010 року. Нині молодь є найбільш уразливою групою населення і дуже швидко втягується в епідемічний процес. ВІЛ відкритий лише в 1983 р., він став уже одним з найвідоміших та найбільш вивчених вірусів, проте його неймовірна мінливість, поширеність у глобальному масштабі та особливо небезпечне смертельне захворювання, яке він викликає, не дають підстав для оптимізму та надії. Ми не повинні забувати, що сексуальна свобода дійшла і до нашої молоді, але відсутність елементарної статевої освіти посилює небезпеку зараження інфекціями. Для жінки зараження ВІЛ-інфекцією та СНІДом є катастрофічним, тому що її хвороба передається новонародженій дитині. І дитина стає приреченою. СНІД входить до п'ятірки таких хвороб: серцево-судинні, онкологічні захворювання, туберкульоз та наркотичне передозування, що призводить до летального результату в світовому масштабі. На сьогодні не всі усвідомлюють, що ВІЛ/СНІД є реальною загрозою для здоров'я кожного, і передусім, молоді. Хвороба уражає переважно молоде покоління - найбільш активну в репродуктивному і працездатному відношенні верству населення. Це одна з найхарактерніших ознак СНІДу - вплив на суспільно корисне життя молодого, здорового прошарку людей. В усьому світі зараження ВІЛ серед підлітків зростає. Основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції та перебіг захворювання Джерелом збудників інфекції є людина - хворий чи вірусоносій. ВІЛ можна виділити з усіх рідин організму: плазми крові, спинномозкової рідини, сліз, слини, сперми, сечі та материнського молока. Але не усі ці рідини можуть переносити інфекцію, бо концентрація ВІЛ. у них різна. Основні шляхи зараження - статевий, трансфузійний (при перепиванні крові та її препаратів), трансплантаційний (при пересадженні органів і тканин), трансплацентарний (від вагітної матері до дитини через материнське молоко). Найбільшою ймовірністю заразитися ВІЛ/СНІД мають наркомани, що вводять наркотики внутрішньовенно, чоловіки-гомосексуалісти; особи, яким перелили інфіковану кров; повії та їхні діти. Проникненню вірусів у кров'яне русло сприяють мікротравми слизової оболонки статевих органів чи органів прямої кишки, переливання крові та її фракції, неперевірених на наявність вірусу; використання інфікованих голок і шприців; штучне запліднення, нерегламентоване вимогами перевірки на СНІД. Від інфікованих матерів у 50% випадків народжуються діти, інфіковані ВІЛ. Більшість з них помирає протягом перших місяців життя. Інкубаційний період захворювання можна поділити на кілька стадій. ВІЛ не передається: 1. побутовим шляхом через:
2. Через укуси: - домашніх тварин, комарів, кліщів, клопів, вошей, мух, бджіл. Чому комар не може переносити ВІЛ-інфекцію? По-перше, збудник не розмножується в організмі комах, а гине у їхніх шлунках, оскільки може існувати тільки у клітинах людини. По-друге, комар ссе кров, а вприскує слину. Якщо навіть інфікована кров залишається у хоботку комара, то для передачі людині вірусу в кількості, необхідній для зараження, він мав би зробити, згідно з підрахунками вчених, 2800 укусів. По - третє, після того, як комар нап'ється крові, він не кусає протягом 4-х днів. А за цей час, як показали дослідження, вірус гине. 3. Також ВІЛ не передається повітряно-краплинним шляхом.  Вірус СНІДу нестійкий у зовнішньому середовищі, він гине при температурі 56 °С протягом 30 хвилин, при 78 °С і через 10 хвилин він інактивується етиловим ефіром, ацетоном, 1% розчином глютаральдегіду, 0,2% розчином гіпохлориду натрію. Вірус зберігає свою життєдіяльність у висушеному стані протягом 4-6 днів при температурі 22 °С, а при нижчій температурі значно довше.Перша стадія триває від 3-8 тижнів. Симптоми інфікування відсутні, вірус проникає в білі клітини крові Т-лімфоцити, а також нервові клітини. У них він розмножується, а іноді проникає в інші клітини і вражає їх. На другій стадії (стадія гострого захворювання) виникають первинні прояви інфекції: підвищується (до 38,5-39,5 °С) температура тіла, може виникнути біль у суглобах і м'язах, висипання на тілі, ангіна, збільшення декількох груп лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. На цій стадії, тривалість якої 1-3 тижні, вірус інтенсивно розмножується і до нього починають вироблятися антитіла. З часом названі симптоми зникають, а в крові вже можна виявити антитіла до ВІЛ, захворювання переходить у третю стадію безсимптомної серопозитивності, що триває від кількох місяців до кількох років. Четверта стадія - людина, інфікована ВІЛ, має деякі загальні симптоми вірусної інфекції, але не має критеріїв для постановки діагнозу СНІД. Характерними є періодична безпричинна гарячка або нічне потіння, втрата до 10% маси тіла, постійна слабкість, втомлюваність, неврологічні симптоми (короткочасна втрата пам'яті, зміна ходи, порушення сну, депресія). П'ята стадія - власне СНІД. До основних симптомів захворювання належать втрата маси тіла, тривала гарячка, а також постійний кашель протягом одного місяця, генералізований сверблячий дерматит, хронічна прогресуюча і розсіяна герпетична інфекція. СНІД-індикаторними захворюваннями є генералізована саркома Калоші, стрептококовий менінгіт, виявлення яких є достатнім для постановки діагнозу СНІД. Діагноз має бути підтверджено лабораторно. Методи діагностики ВІЛ-інфекції Віруси, зокрема й ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з'являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки-антитіла, які організм продукує у відповідь на появу антигену, щоб знищити або нейтралізувати бактерії, віруси, отрути та інші шкідливі для організму речовини. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція. Основні методи діагностики ВІЛ-інфекції включають виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів (речовина зазвичай органічного походження, яку розпізнає імунна система і продукує антитіла для боротьби з нею) і виділення вірусу в культурі клітин. Стандартним методом діагностики ВІЛ є визначення антитіл до вірусу за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). З моменту проникнення ВІЛ в організм людини проходить від 2 до 12 тижнів, упродовж яких організм ще не продукує достатню кількість антитіл, щоб їх уже можна було виявити у крові за допомогою імуноферментного аналізу. У цей період неможливо виявити вірус в організмі, позаяк він ще не нагромадився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ методом ІФА, рекомендують за наявності неґативного результату повторити аналіз через три місяці. Вірус може жити в організмі людини до 10-12 років, перш ніж людина виявить симптоми захворювання. Увесь той час інфікований може передавати вірус іншим. При ВІЛ-інфекції, як і при діагностиці інших інфекційних хвороб, прямим доказом наявності захворювання є виявлення власне збудника. Виділення ВІЛ з діагностичною метою практично не застосовують через високу вартість і складність подібних досліджень. Впровадження в лабораторну практику молекулярно-біологічних методів досліджень відкрило нові перспективи в діагностиці й профілактиці ВІЛ-інфекції. За допомогою цього методу можна виявити ВІЛ навіть у період відсутності в крові антитіл або при кількості, недостатній для виявлення серологічним методом. |
Схожі:
|
Година спілкування (5 клас). Права та обов ’ язки дитини. Поняття гідності. Мета Мета: поглибити знання учнів про основні права дитини, ознайомити з деякими нормативно-правовими актами щодо прав людини (Конституцією... |
РЕЗОЛЮЦІЯ Національної науково-практичної конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу... Національна науково-практична конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу з міжнародною участю «За кожне життя разом» відбулася 17–19... |
|
Обґрунтування доцільності затвердження районної цільової соціальної... Продовження розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, які негативно впливають на економічний розвиток області, демографічну... |
Урок з основ здоров’я в 2 класі Тема. Права та обов’язки дитини Мета Вчити відрізняти права від обов’язків, закріпити їх в пам’яті учнів. Навчати дітей вмінню захищати себе при порушенні прав дитини.... |
|
Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу ВІЛ впливає на роботу організму, розглянути гіпотези походження вірусу, психологічний та юридичний супровід проблеми СНІДу, розглянути... |
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття Сфера дії Податкового кодексу України Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження... |
|
„Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму... Опис досвіду „Організація роботи з питань профілактики ВІЛ /СНІДу в навчальному закладі” |
Паспорт Районної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2015-2018 роки ВІЛ-інфекції/СНІДу серед осіб віком 12-24 років з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо безпечної статевої поведінки, що дасть... |
|
Змістовий модуль 10 ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ |
Районна цільова соціальна програма протидії ВІЛ -інфекції /СНІДу... ВІЛ-інфекції/СНІДу серед осіб віком 12-24 років з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо безпечної статевої поведінки, що дасть... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua