|
|
Скачати 40.12 Kb.
|
| Лікування запахом. Запахи, особливо запахи таких речовин, які по своїй структурі близькі до молекул статевих гормонів (стероїдів), відіграють досить важливу роль в житті і поведінці людини. Новонароджені починають відрізняти звук материнського голосу від голосів інших жінок на третій день після народження, впізнають лице матері ще через декілька днів, а запах – практично зразу після народження. Цікаво, що речовини типу стероїдів містяться в багатьох рослинах, які цінуються за їх аромат, наприклад, в сандаловому дереві. Стероїдами пахне і мускус. В людському поті виявлено 12 стероїдних речовин. Цікаво, що вони не містяться в поті з самого початку, а виникають в результаті діяльності бактерій, які розвиваються в ньому. На цьому основана дія дезодорантів: зазвичай вони містять, крім парфумерних запахів, які подавляють запах поту, яку-небудь дезинфікуючу речовину, яка заважає розмножуватися бактеріям. В поті виявлена ще одна речовина, названа “осмон-1”, яка викликає заспокійливу дію. Вважають, що “осмон-1” в певній мірі може заміняти популярні зараз транквілізатори, на відміну від яких він не накопичується в організмі, не викликає звички чи побічних ефектів. Одна із англійських фармацевтичних фірм випускає заспокійливий засіб “релакс” оснований на “осмоні-1”. Фармацевти працюють над створенням пахучих ліків, які допоможуть зменшити апетит у тих, кому необхідно схуднути, а також засіб для бажаючих покинути курити. Як сприймаються запахи. Орган нюху воістину унікальний. Він здатний швидко розпізнавати величезне число самих різноманітних речовин, хоча їх може бути надзвичайно мало – всього декілька сотень молекул в кубічному сантиметрі оточуючого нас простору. Природний аналізатор запахів незмірно переважає відповідні прилади, створені людьми. Як писав академік П.Л.Капіца, “фізика володіє приладами в багато раз чутливішими наших органів відчуттів. Тільки… запах… в тварин більш ідеальний…”. І вважав одною із важливих проблем фізики майбутнього – “догнати нюх собаки”. Очевидно, відчуття нюху появилося в представників тваринного царства раніше інших. В глибині теплих древніх морів воно розширювало можливості пошуків їжі, особин другої статі і, звичайно, допомагало уникнути небезпеки. Дослідники постійно прагнуть знайти в пахучих з’єднаннях загальні риси, які обумовлюють їх сприйняття. Наприклад, має значення молекулярна маса речовини: вона повинна перебувати в певному діапазоні – тільки тоді вони для нас пахнуть. І тим сильніше, чим більша і складніша молекула, але також до певної границі, оскільки при ускладненні зменшується летучість речовин, а ця властивість визначає поширення запаху. Робилися спроби знайти залежність між особливостями сприйняття і формою їх молекул. Американський вчений Дж. Еймур, аналізуючи декілька сотень органічних сполук, прийшов до висновку, що їх можна згрупувати навколо семи основних запахів: камфорного, мускусного, м’ятного, ефірного, квіткового, гострого, гнилого. Кожна група має внутрішню подібність в молекулярній будові, а на мембранах рецепторних клітин повинні знаходитися стереоспецифічні активні центри семи типів. Так з’явилася на світ стереохімічна теорія, яка стала суттєвим кроком вперед на шляху класифікації запахів, хоча вона і мала в значній мірі освітній характер. Наступні дослідження показали, що справа значно складніша і дія на клітини, які сприймають запах, визначається не лише формою, але й іншими параметрами молекул. Загальна організація нюхової системи така. Рецепторні клітини нюхового епітелію відіграють роль первинного механізму, який вловлює запахи які надходять з зовнішнього середовища. Вони є по суті нервовими клітинами. Тут відбувається первинне опрацювання отриманої пахучої інформації. Пізніше вона передається по нервових волокнах нюхового тракту в відповідні ділянки головного мозку. Крім нюхових, в складі епітелію містяться опорні клітини. Вони утворюють каркас епітелію, який підтримує його структуру. Є і ще третій тип клітин – базальні. Які знаходяться в глибині епітелію. Вони утворюють клітинний резерв, із якого при необхідності формуються рецепторні і опорні клітини. Поверхня епітелію покрита слиззю. Вона є джерелом іонів, необхідних для генерації електричної відповіді клітини, а також можливо бере участь в видаленні залишків пахучих речовин з поверхні епітелію після закінчення їх дії. По суті вона є середовищем, де виникає і закінчується взаємодія пахучих речовин з нюховими клітинами. Одним із центральних питань, яке поставало перед дослідниками, була необхідність знайти той елемент клітини, з допомогою якого вона сприймає запахи. Білки мають здатність забезпечувати високу специфічність і вибірковість біологічних реакцій, в яких вони беруть участь. Образно кажучи, до кожного білка можна підібрати певний “ключ”, він буде єдиним, і по ньому можна визначити, з яким “замком” маємо справу. Клітини нюху не можуть обійтися без білкових структур, які взаємодіють з пахучими речовинами. Рецептор пахучих речовин є мембранним білком, який практично не розчиняється в воді. Рецептори запаху розміщені в епітелії нюху і локалізовані в його поверхневому шарі. Крім білкового рецептора, в епітелії нюху тварин присутній ще один високомолекулярний компонент, який також має здатність зв’язувати пахучі речовини. На відміну від мембранного білка він розчиняється в воді, і принаймі частина його знаходиться в слизі, яка покриває епітелії нюху. Його концентрація в епітелії в декілька тисяч разів вища, ніж мембранного рецептора, а специфічність по відношенню до пахучих речовин значно менша. Отже в процесі сприйняття пахучих речовин приймає участь дві системи рецепторних елементів. Одна із них – система мембранних рецепторів – забезпечує фізіологічну відповідь клітини, яка характеризується високою чутливістю і вибірковістю, друга – нуклепротеїдної природи – забезпечує очистку нюхового епітелію від пахучих речовин після прийняття сигналу. Однак до кінця не зрозумілим залишається яким чином взаємодія рецептора з пахучою речовиною викликає генерацію електричної відповіді клітини. Певні дані дають підстави стверджувати, що клітина нюху здатна реагувати навіть на одну молекулу пахучої речовини – це межа фізичної чутливості. Однак в цьому випадку вона повинна володіти ефективною системою підсилення слабких сигналів і надзвичайно низьким рівнем власного шуму. |
|
Реферат на тему: “Вибори та їх роль в політичному житті” Питання про вибори є актуальними в наш час, оскільки відіграють неабияку роль в політичному житті. До цього питання звертаються багато... |
Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав спілкування... Кожний з нас вчиться цього все життя, іноді набуваючи досвіду за рахунок помилок і розчарувань. І, нажаль, дуже часто ми потрапляємо... |
|
1. Об'єкти інвестиційної діяльності України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Важливу роль в інвестиційній... |
Політичні еліти У всіх країнах є групи населення, які беруть найактивнішу участь у політичному житті, відіграють ключову роль у здійсненні влади.... |
|
До уваги громадськості Нині інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) дедалі активніше застосовуються в усіх сферах життя країн. Вони відіграють важливу... |
Розв'язування прикладних задач У математиці задачі відіграють важливу роль. Iсторiя свідчить, що математика як наука виникла iз задач i розвивається в основному... |
|
Урок 1 Будова речовини. Атоми і молекули. Будова атома. Рух і взаємодія атомів і молекул Наочність і обладнання: таблиці(слайди) з зображеннями атомів і молекул, модель хаотичного руху молекул, моделі молекул води, водню,... |
ОБЛІКОВІ ДИСЦИПЛІНИ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ У свою чергу, бухгалтерські поняття відіграють важливу роль в економіці. Сутнісна особливість бухгалтерського обліку полягає в тому,... |
|
Як називається головний герой роману «Запахи»? У монастирі Сен-Меррі на вулиці Сен-Мартен Гренуй став людиною міцної статури та рідкої витривалості |
Фролов П. Д., Інститут соціальної та політичної психології АПН України Серед них досить важливу роль мають відігравати заходи по створенню та підтриманню привабливого іміджу організації. У зв’язку з цим... |