Проект на тему: «Джміль та бджілка»
|
|
Скачати 277.22 Kb.
|
1 2
|
Проект на тему: «Джміль та бджілка»  Розроблено юними натуралістами Чорнорудської ЗОШ І-ІІІ ст. Мета: Дослідити рідну природу, її красу, здобути реалістичні знання про представників класу Комах ряду Перетинчастокрилих. План
1. Загальні відомості про джмелів. Біологічна класифікація джмелів. Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Підтип: Hexapoda Клас: Комахи (Insecta) Надродина: Бджола Apoidea Родина: Бджолині, або справжні бджоли Apidae Рід: джміль Bombus 1.Джміль (лат. Bombus) — рід комах над родини бджіл. Відрізняється великими розмірами, мирним характером і не дуже болісним укусом. У багатьох відношеннях близький медоносним бджолам. Близько 300 видів джмелів мешкають в Північній Євразії, в Північній Америці у горах. Корисний запилювач. Запилює багато квіток, які не запилюють інші комахи. Найбільше запилює конюшину та метеликові рослини. Для запилення овочевих в теплицях використовують штучно розведених джмелів. Тільце у джмеля товсте і волохатіше, ніж у бджіл. Як і у бджіл, у джмелів народжуються самці, що не мають жала. Одні з найбільш холодостійких комах. Джмелі скорочують м'язи грудей, розігріваючи своє тіло до 30°C. Це дозволяє їм вилітати рано вранці і збирати перший нектар, коли повітря ще не достатньо прогрілося, і це дає джмелям певну конкурентну перевагу перед іншими видами комах. Джмелі — це суспільні комахи. У них є розділення самок на більших плодючих маток і дрібних безплідних робочих, що виконують усі основні роботи у гнізді. Зазвичай у великих джмелиних гніздах буває 100—200, рідше до 500 особин. 2. Різновиди джмелів. Джмелі-зозулі (Psithyrus) Облігатним клептопаразитом гнізда джмелів є види роду Psithyrus, які взагалі не мають касти робочих особин, а в самок відсутній пилкозбірний апарат (Радченко В.Г., Песенко Ю.А., 1994). Джмелі-зозулі на перший погляд дуже подібні до справжніх джмелів (Bombus). Ймовірно, Psithyrus походять від справжніх джмелів. Джмелі- зозулі є паразитами одного або кількох видів джмелів, і більшість видів демонструє структурну подібність до своїх хазяїв. Psithyrus не працюють в джмелиній сім'ї, вони не виділяють віск, не мають пилкових корзинок на задніх лапках. Всі нащадки стають репродуктивними самками або самцями. Личинок джмелів-зозуль виховують робочі джмелів - хазяїв. Матки Psithyrus знаходяться в стані анабіозу всю зиму. З'являються в природі пізньою весною, коли матки джмелів вже заклали гнізда. Після харчування пилком та нектаром в ПС починають розвиватись яєчники. Тоді матка починає пошук закладених джмелиних гнізд. При пошуку джмелі- зозулі можуть використовувати запахові мітки джмелів. Так, Psithyrus Rupestris рухається по запаховому сліду, який залишають робочі особини (Cederberg, 1977, цит. По Радченко В.Г., Песенко Ю.А., 1994), або без запахових стимулів. Коли матка Psithyrus знаходить гніздо виду свого хазяїна, вона прокрадається в гніздо та заривається в утеплювальний матеріал. Джмелі, ймовірно, захищаються, але матка джмеля - зозулі має товсту кутикулу, та дуже розвинене жало (В.Е. Кипятков, 1991). Це є адаптацією, яка допомагає уникнути укусів робочих джмелів. матка Psithyrus з'являється в гнізді. Вона може агресивно ставитись до робочих гнізда, але дозволяє більшості вижити, бо вони будуть вигодовувати її нащадків. Джмелі-зозулі поселяються в гніздах на різних стадіях їх розвитку, але до повної появи другої партії робочих до яйцекладки не приступають, а живуть разом з "хазяйкою", не перешкоджаючи їй відкладати яйця. Тільки з появою другої партії робочих особин джміль-зозуля приступає до яйцекладки, вбиваючи або виганяючи матку. Деякі північно-американські джмелі-зозулі не вбивають матку, й вона залишається жити в гнізді. Усі спроби закласти пакети загарбниця жорстоко припиняє, знищуючи всі відкладені колишньою царицею та робочими джмелями яйця (В.Е. Кипятков, 1991). Потім часто знищує личинок хазяїв та яйця, використовуючи віск для побудови своїх пакетів. Пакети будують, на відміну від джмелів, на верхівках коконів. Через те, що яєчники Psithyrus мають більше оваріол, матка може відкладати більше яєць в пакети, ніж матка джмеля. Цікаво, що джмелі-зозулі не виявляють відмінності по довжині хоботка, як у джмелів. Вони не конкурують з іншим видами за корм для нащадків, а покладаються на своїх хазяїв. Коли з'являються дорослі джмелі-зозулі, вони залишають гніздо та постійно харчуються на квітах. Самці, зазвичай, малорухливі, постійно сидять на квітах. Вони, як і джмелі, патрулюють певні території та ставлять запахові мітки, до яких прилітають самки, та паруються з самцями (Oliver Prus-Jones, Sarah A. Corbet, 1987). Спаровані матки Psithyrus розвивають жирові тіла та впадають в зимову сплячку в грунті, а самці помирають до настання зими. Psithyrus розміщуються разом з популяцією джмелів - хазяїв, і можуть значно зменшувати джмелині колонії. Незважаючи на це, вони є цікавими бджолами, та мають право на існування. Поширення: Лісостеп і Степ. Ареал охоплює південні та центр. райони Сх. Європи, Кавказ, Казахстан, Серед. Азію, Пд.-Зх. Сибір. Місця перебування: Схили балок, ярів, долини річок, луки. Віддає перевагу сухим біотопам. Чисельність: Даних немає. Причини зміни чисельності: Ті самі, що й для ін. видів джмелів. Особливості біології: Подібні до особливостей біології джмеля мохового. Джміль пластинчастозубий. Гніздиться у ґрунті, нірках гризунів. Живиться на квітках рослин різних родин, найчастіше - бобових. Запилювач конюшини, баштанних і садових культур. Розмноження у неволі: Не проводилось. Заходи охорони: Не здійснювалися. В місцях виявлення особин виду слід створити заказники. Джміль яскравий - вид занесений до Червоної книги України (ІІ категорія). Територія поширення Джмеля яскравого є дуже великою – він заселяє всю Європу, Південний Урал, Туреччину, але повсюдно цей вид зникає через зменшення придатних для гніздування місць. Це спричинено розорюванням цілинних земель, випасом худоби, рекреацією та глобальним потеплінням. На Житомирщині є також такі види джмелів як джміль садовий, джміль луговий, джміль земляний, джміль рудий і інші. 3. Рідкісні, зникаючі, ендемічні та маловідомі види джмелів Житомирської області. Джміль яскравий – вид занесений до Червоної книги України (II категорія). Самки досягають довжини близько 18 мм. Голова чорна, груди чорні, але на передньоспинці сіруваті. Черевце ціле руде, іноді червонувате, або блідо-оранжеве. Низ тіла чорний, кошички на лапках також чорні. Робочі особини схожі на самок, однак дещо менші - 13-14 мм. Довжина самців - 14-16 мм. Вид тісно приурочений до відкритих степових ділянок. Живе на луках, вапнякових схилах, узбіччях доріг. Гніздується в землі. Спалах активності триває від травня до вересня. Найчастіше даний вид трапляється на таких рослинах, як: конюшина (Trifolium pratense), мишачий горошок (Vicia sp.), волошка (Centaurea sp.), анхуса лікарська (Anchusa officinalis) та деяких інших. Хоча територія поширення Джмеля яскравого є дуже великою – він заселяє всю Європу, Південний Урал, Туреччину, але повсюдно цей вид зникає через зменшення придатних для гніздування місць. Це спричинено розорюванням цілинних земель, випасом худоби, рекреацією та глобальним потеплінням. У фондових колекціях Державного природознавчого музею Національної академії наук України (м. Львів) вид вказаний як дуже рідкісний. Є дані про знаходження даного виду з м. Львова (Погулянка), та з Тернопільської обл. с. Синьків, Заліщицького р-ну, щоправда, без вказівки року збору. На території Житомирської області вперше цього джмеля виявлено в 2003 р. Поодинокі знахідки даного виду за час досліджень відмічені на території урочища “Яцева гора” (с. Нижня Липиця, Рогатинського району). В 2006 році Джмеля яскравого вперше виявлено на околиці м. Житомира. Джміль моховий. Поширений по всій території України, крім Криму. У лісовій та лісостеповій зонах мешкає на луках, у передгір’ї – на узліссях, інколи зустрічається у степовій зоні – в долинах річок, балках та лісосмугах. Живе сім’ями, які восени налічують 50 – 100 особин. Навесні запліднена самиця, що перезимувала під мохом і сухою травою, обирає місце для гнізда – поруч із «квітучим оазисом» з нектаро - та пилконос них рослин. Гніздо із сухої трави і моху будує здебільшого в заглибинах на поверхні ґрунту. Через 22 – 23 дні виходять перші «робочі» особини – нездатні до розмноження самиці. Самці і самиці, здатні до розмноження, з’являються у другій половині літа. Самці після парування гинуть через деякий час, запліднені самки зимують. Один із кращих запилювачів конюшини. Живиться на багатьох рослинах, особливо на бобових, губоцвітих, айстрових. Чисельність джмеля мохового зменшується через руйнування гнізд під час оранки, випалювання сухої трави, сінокосіння, випасання худоби та застосування пестицидів. Охороняється у природних заповідниках Медобори та Єланецький Степ; у регіональному ландшафтному парку Гранітно-Степове Побужжя; Великоярузькому і Кочетоцькому заказниках. Необхідно повсюдно зменшити обсяги використання пестицидів і додержуватися фактичної заборони випалювання сухої рослинності. 4. Використання джмелів З кожним днем в Україні, та у світі в цілому, зростає кількість споживачів продуктів харчування. Суспільство вимагає все більш якісних продуктів, більш безпечних, корисних, вирощених без застосування гербіцидів, пестицидів тощо. З кожним роком в Україні зростає кількість теплиць. Споживачі згодні платити кошти, щоб отримати ранні якісні овочі, фрукти, квіти. На сьогодні в Україні теплична галузь стрімко розвивається. Не можна уявити вирощування овочів, фруктів без запилення. Найкращі запилювачі в теплицях - це джмелі. Запилення джмелями має ряд переваг, порівняно з запиленням іншими шляхами, або, навіть, бджолами. А саме: екологічна безпечність, висока якість та ефективність, підвищення врожаїв, і як результат – збільшення рентабельності виробництва, простота в застосуванні та безпечність для персоналу. Незважаючи на досить високу ціну джмелиної сім’ї користь від запилення джмелями в кілька разів перевищує ці витрати. 5. Домівка для джмелів. Для дослідження джмелів група використовує такі собі підземні вулики. За своєю схемою вони подібні до джмелиного гнізда. Шухляда розміром 15 х 15 х 15 см з товстих сухих дошок або пінопласту заповнюється віхтям, ватою або сфагновим мохом, її закривають знімною кришкою, а збоку роблять льоток. З льотка назовні виставляється дощата або тверда пластикова труба із внутрішнім діаметром 15 мм. По ній джмелі потраплятимуть у вулик. Шухляду обертають поліетиленовою плівкою, щілини замазують пластиліном або воском, закопують її на схилі і прикривають дерном. Щоб не приваблювати ворогів джмелів, зовні помітною має бути лише ямка з отвором труби. Можна чекати, коли джмелева матка сама знайде гніздівлю, а можна спіймати її навесні й обережно помістити у приготовлений вулик. Комахи запилюватимуть навколишні сади та городи. Це, забезпечить стійкі врожаї навколо.  6. Загальні відомості про бджіл Місце медоносної бджоли в систематиці тваринного світу. Медоносні бджоли належать до роду Арis. Схожі між собою роди (бджоли, мелипони, тригони) об'єднують в сімейство бджолиних — Арidае. Близькі до них є родини джмелів, ос, мурашок. Всі вони належать до підряду жалоносних, у яких загальними є тільки деякі ознаки, зокрема наявність жала. Медоносна бджола належить до загону перетинчастокрилих (Нуmеnорtеrа). У перетинчастокрилих на відміну від твердокрилих, лускокрилих і ін. спостерігаються такі загальні риси, як наявність двох пар перетинкових крил, формування з ротових придатків єдиного органу. З багатьох таких рядів найбільш численним є клас комах — Insecta . Серед комах багато корисних і шкідливих видів. Їх тіло чітко ділиться на три відділи: голову, груди і черевце (до грудей приєднуються три пари ніжок). Клас комах разом з класами павукоподібних, ракоподібних і багатоніжок об'єднують в тип Членистоногих — Artropoda. Систематика бджоли медоносної. Тип — членистоногі (Artropoda ) Клас — комахи (Insecta) Ряд — перетинчастокрилі (Нуmеnорtеrа) Сімейство — бджолині (Арidae) Рід — бджола (Арis) Вид — Бджола медоносна (mellifica) Відповідно до визнаної у всьому світі бінарної номенклатури кожен вид тварин позначається в науковій літературі двома латинськими назвами — родовий і видовий. Наукова назва видів запропонована шведським вченим Карлом Ліннєєм, а створена ним (1735) класифікація покладена в основу сучасної систематики рослинного і тваринного миру. Вигляд — сама нижча основна систематична одиниця. Особини одного виду характеризуются загальним походженням філогенезу, однаковим типом обміну речовин і властивими тільки ним морфолого-фізіологічним і эколого-географічними особливостями, мають природний ареал. При схрещуванні особини виду дають плодовите потомство. В процесі пристосування медоносної бджоли до умов зовнішнього середовища в межах вигляду формувалися екологічні типи, аборигенні породи і різновиди. У сучасному бджільництві районуються найбільш продуктивні породи, здійснюються добір І розмноження цінного селекційного матеріалу. 7. Касти медоносної бджоли.  1. Трутень ( самець); 2. Матка; 3. Робоча бджола. 8. Як будуються стільники різних бджіл. Різні види бджіл споруджують різні круглі або гранчасті комірки з гладенькими або ребруватими денцями, широкі або подовжені, горизонтальні або вертикальні, односторонні або двосторонні, зібрані то у відкритих, то в закритих гніздах різного типу і будови. Одиночна дика бджола-землерийка—коллета, наприклад,— зсередини полірує свою комірку глазур'ю, схожою на лак. Полірують підземні комірки й общинні бджоли-землерийки — галікти. Бджоли-халікодомп влаштовують собі житло на камені. У дереві висвердлюють гнізда бджоли-теслярі. З листя у вигляді торбинки-наперстка шиють собі хатку листорізи-мегахіли. Чорносмугі, з червоними цятками антидії-шаповали роблять гніздо із зваляного в цупку повсть рослинного пушку. Антидії-смолючки будують комірки, збираючи їх у кульку, вкриту оболонкою із смоли хвойних дерев і піску. Серед усіх бджолиних найскладніше гніздо споруджують медоносні бджоли. Ми вже знаємо, що воно складається з кількох двосторонніх стільників, кожен з яких становить тисячі розміщених паралельними рядами маленьких шестигранних призм. Додамо, що основа кожної призми побудована з трьох ромбів. Ця фігура, відома як «піраміда Маральді». Строгі геометричні пропорції комірок давно привернули увагу математиків. Найточніші розрахунки показали, що бджоли єдино можливим за даних умов способом на практиці розв'язали дуже складну, можна навіть сказати, надзвичайно складну задачу з стереометрії: витрачаючи на обладнання стільників найменшу кількість воску, вони будують з нього комірки, які вміщують найбільшу кількість меду. Обчислення показали, що цього можна досягти, коли гострі кути трьох площин, які утворюють пірамідальну основу кожного шестигранника, мають по 70 градусів 32 мінути. Саме з такими гострими кутами і будують бджоли грані основ своїх комірок. Недаремно вчені приймають будівельне мистецтво бджоли «найдивовижнішим з усіх відомих інстинктів». Про це не раз писав у своїх творах і Чарльз Дарвін. Раніше вважали, що молоді бджоли запозичують уміння будувати стільники безпосередньо від своїх старших сестер, у котрих вони нібито й можуть наочно, на практиці навчатися будівельного мистецтва. Однак і у вуликах, з яких виганяють усіх старих бджіл, молоді бджоли, не маючи ніяких досвідчених керівників, через певний час заходжуються будувати стільники і роблять це цілком успішно. Здатність будувати гніздо у них природжена, спадкова. Проте архітектурний хист бджіл не вичерпується лише вмінням будувати нові чи ремонтувати і відновлювати пошкоджені стільники. На кінець літа у кожному гнізді починається підготовка до зими. При цьому насамперед ретельно прошпакльовується стеля. Бджоли іноді досить густо обмазують її зсередини шаром міцного клею прополісу. Тим самим клеєм бджоли користуються, коли звужують на зиму вхід до гнізда. У вічку лишається відкритим дуже вузенький прохід. Застосовуваний у всіх таких роботах клей прополіс бджоли збирають з бруньок дерев деяких порід — наприклад, тополі. Заготовляють його звичайно у спекотливі години дня, коли пообіднє сонце добре розігріває клейову масу і пом'якшує її. Бджоли вгризаються в неї і, допомагаючи собі щосили передніми ніжками, відривають крихту за крихтою, розминають їх щелепами і перекладають на задні ніжки. Робота посувається дуже повільно, і на збирання однієї ноші прополісу витрачається майже ціла година. Бджола, прилетівши у вулик з прополісом, сама не скидає вантаж, як це роблять збирачки пилку. Вона пробирається до верхньої рейки рамки, і тут її знаходять бджоли, які опоряджують гніздо. Коли їм потрібен клейовий будівельний матеріал, вони відщипують клей по шматочку. Зробити це нелегко, і обом бджолам — тій, що розвантажується і тій, що бере клей, — доводиться при цьому гарненько потрудитися. Відірвавши крихту прополісу, будівниця одразу пускає її в діло. Поки йде розвантаження — а воно тягнеться інколи годинами,— збирачка спокійно стоїть на одному місці, чекає. Це було б, очевидно, неможливим, якби бджоли, що проходять повз неї, час від часу не годували її. Нарешті з ніжок знято останні грудочки клею. Збирачка вільна. Якщо за цей час не похолоднішало, вона ще раз вилітає збирати прополіс і, повернувшись, знову стає де-небудь на тих самих верхніх рейках. Збираючи прополіс, бджоли не дуже перебирають і інколи можуть обліпити гніздо клеєм найрізноманітнішого походження. Якось вулик виявився вкритим зсередини яскравою, небесного кольору масою. З чого ж вона була зібрана? Виявляється, з сусідньої огорожі, нещодавно пофарбованої блакитною фарбою. Прополіс може мати абсолютно несподівані властивості. Мабуть, збір прополісу є також однією з життєвих потреб бджоли. Були випадки, коли наприкінці літа на прилітних дошках перед вуликами скупчуються сотні бджіл, які стоять рядами і ритмічно рухаються, низько опустивши голови. Вони пропускають крізь свої «кусачки» і немов обгризають волоконця деревини, відокремлені з поверхні дошки. Тепер доведено, що «стругальні ігри» пов'язані із заготівлею прополісу. Будівництво стільників може провадитись у вулику надзвичайно швидко. Інколи протягом доби виростають тисячі комірок. Суцільними гірляндами звисають бджоли з верхніх планок. Вони висять паралельно до площини майбутніх стільників. Бджола, що перебуває на чолі кожного живого ланцюга будівниць, лапками двох передніх ніжок впивається у брусок рамки, а задніми тримає передні ніжки бджоли, яка висить нижче. Та, в свою чергу, тримає задніми ніжками іншу. Так, одна за одною, висять вони іноді до самого дна вулика. Бджоли сусідніх ланцюгів зв'язуються одна з одною середніми ніжками. Зобики бджіл-будівниць, які висять у гірлянді, наповнені медом, взятим із запасів сім'ї. У цих бджіл мед перетворюється на віск, який тоненькими прозорими п'ятикутниками відокремлюється через особливі залози між кільцями нижнього боку черевця. Один кілограм чистого воску — це чотири-п'ять мільйонів таких п'ятикутних пластинок. Бджола, у якої достиг віск, відділяється від гірлянди, вибігає нагору і спритно знімає з себе готові пластинки, задніми ніжками перекладає їх у щелепи, розжовує і потім прикріплює до стелі дупла або до верхньої рейки рамки. Коли першу крихту воску покладено, вірніше, приклеєно, до неї додаються і вминаються нові й нові. Потім, використавши увесь свій запас воску, бджола тікає, а на зміну їй приходить нова, яка продовжує роботу з того самого місця, де зупинилася попередниця. Одна за одною нарощують бджоли весь час розжовуваний, м'який, липкий восковий валик. Він швидко перетворюється на губчасту, пористу масу і поступово росте згори вниз, звисаючи над простором, у якому йде будівництво. Опускаючись усе нижче, воскова основа поступово доростає майже до самого дна вулика. Одночасно нагорі з обох боків стільників працюють інші бджоли, які формують основи комірок. Опорядження їх завершать треті. Поряд таким самим способом будуються сусідні комірки. Уся ця маса з сотень і тисяч бджіл, що видається абсолютно хаотичною, швидко плете тонке воскове мереживо стільників, яке росте вшир і вздовж і одразу ж застигає. |
1 2
Схожі:
|
«ДЖМІЛЬ ТА БДЖІЛКА» Рослинні угруповання багаті квітковими рослинами, займають панівне становище в рослинному світі |
Проект на тему: Використана література Ашмарін В. А. Теория и методика физического воспитания. М. Просвещение, 1990. с. 270-272 |
|
Михайла Коцюбинського Студентський виховний проект на тему: «Сімейні... Мета: Ознайомити студентів з сімейними цінностями, їх формуванням та підготовкою до виконання функцій сім’ї |
Моя Україно, колиско-калино, пізнати тебе мені щастя дано! Тому дарую вам цього метелика і бджілку. Нехай вони стануть вашими талісманами. Бажаю, щоб навчання вам давалося так легко, як літає... |
|
Конспект на тему тему «Товарне виробництво і ринкова форма його організації. Товар і його властивості» |
Конкурс туристично-гумористичних газет на тему «Ми туристи-гумористи» Газета розміром формату А-1 (ватман) виконується у довільній формі фарбами, кольоровим олівцями, фломастерами, але необхідно висвітлити... |
|
Реферат На тему Київський національний економічний університет кафедра правового регулювання економіки Р Е Ф Е Р А Т На тему: Права людини в "Загальній... |
Виконання певних дій у певній послідовності, проміжного контролю... Будь-який проект передбачає унікальність свого результату,якщо цей результат уже досягається іншими, такий проект не варто навіть... |
|
Комплекс №49 „Надія” Проект, спрямований на розвиток і реалізацію... Проект, спрямований на розвиток і реалізацію творчого потенціалу учнів у сфері дослідницької діяльності |
Урок з історії України на тему: «Проблеми голодомору в історії українського народу» Якщо учні сформулювали самостійно тему уроку, ио вчитель пропонує смоделювати план уроку |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua