Вірний світогляд – основа здоров’я та благополуччя людини.
В освітній науці останнім часом піднімається питання, яким би ми хотіли бачити сучасного випускника після закінчення школи. Так це питання піднімалося на курсах підвищення кваліфікації при Інституті вдосконалення вчителів в Білій Церкві. Також цьому питанню було присвячено засідання педагогічної ради в Броварській середній школі №7. Вчителі прийшли , на мою думку, до вірного висновку – головне, це сформувати у випускника вірний світогляд. Я б ще додав, що на основі цього світогляду, навчити дітей уміти бути здоровим, уміти вести здоровий спосіб життя.
Світогляд – це слово говорить саме за себе. Світ – огляд, тобто, погляд на світ. На даному етапі розвитку суспільства, як правда і раніше, існує два основних погляди на походження світу та людини: матеріалістичний та духовний. Хочу коротко прокоментувати їх.
Матеріалістичний або атеїстичний.
За статистичними даними на всій планеті до цього світогляду відноситься всього 4%. Але, я думаю, останнім часом ця цифра збільшилась.
Основні принципи – світ створений випадково; людина не має душі та духу, її розум та здатність до мислення виникли в результаті стихійних , самовільних процесів, які не мають кінцевої цілі. В житті не має сенсу ,і цілі людина визначає собі сама. Смерть – і людина повністю перестає існувати. Основні теорії або гіпотез,які використовуються для підтвердження даного світогляду є наступні:
1. Походження всесвіту – модель великого вибуху. По цій моделі більше ніж 10 млрд. років речовина Всесвіту була сконцентрована в дуже малому об’ємі і мала величезну температуру, тиск і щільність. З моменту великого вибуху почалося стрімке розширення Всесвіту, яке продовжується і до цього часу, супроводжується поступовим охолодженням і падінням тиску. Модель еволюційна. Поступово, в результаті охолодження та різних перетворень часток речовини та гравітаційної взаємодії, неоднорідності розподілу речовини еволюціонували в зверх-галактики і галактики, неоднорідності меншого масштабу – в зірки.
2. Походження сонячної системи відноситься до зіркового етапу еволюції Всесвіту. Згідно гіпотези Шмідта, яка розвиває погляди Канта-Лапласа, походження планет базується на захваті Сонцем газово-пилової хмари, яке потім оформилось в обертаючий навколо Сонця плоский диск, який далі розділився на окремі тіла, з яких великі - мали тенденцію до росту шляхом тяжіння та захвату малих тіл гравітаційними силами і т.д. до формування Сонячної системи в її сучасному вигляді.
3. Походження людини – еволюційна теорія Ч Дарвіна, викладена в роботах «Походження видів шляхом природнього відбору», та «Походження людини і статевий відбір». По цій теорії всі живі істоти з’явились в результаті природного механічного процесу розвитку із єдиного живого джерела, який, в свою чергу, виник із неживої матерії. Виникнення людини Ч.Дарвін пояснює взаємодією двох факторів: боротьби за існування і природного відбору.
Всі ці гіпотези і теорії мають суттєві недоліки. Ні одна із них не дає ясного розуміння, як, яким чином і в результаті чого народився світ і в ньому людина. Навіть сам Ч.Дарвін визнав:»В первую к летку жизнь должна быть вдохнута Творцом».
Академік А.Опарін бачив походження органічного життя серед виверження вулканів і сполах блискавок »молодої» Землі, де могли виникати деякі елементарні структурні одиниці – молекули органічних з’єднань, які накопичувались у воді у великій кількості і з часом реагували між собою, створюючи суттєво більш складні білкові молекули. Випадковість і практично необмежений час заміняли ферменти, без яких синтез білків не можливий.
З точки зору теорії вірогідності , випадкове формування білка з амінокислот складає 10-130 (математика стверджує, що вірогідність рівна 1:10-50 дорівнює 0.), а одержання 1000 білків, необхідних для життя, складає - 1:10-40000. Але ці цифри з величезною кількістю нулів мало зачіпають наші почуття, так як віримо ми серцем, а не розумом. Тому хочу привести більш простий приклад. Уявіть, що в вашій долоні лежать всі букви алфавіту – від А до Я. Всі їх кидаєте на стіл, збираєте знову та кидаєте. Скільки разів потрібно їх кидати, щоб вийшло,наприклад, таке:
« Оговорила роща золотая
Березовым веселым языком.
Лишь журавли печально пролетая
Уж не жалееют більше не о чем…»
Думаю, що кожен не тільки розуміє, але і відчуває – скільки не кидай, все буде марно. Чому? Та тому що, щоб вийшло так, потрібні серце, розум, творча сила. З матеріалістичної точки зору, таку творчу силу має нежива матерія, яка має здатність до самовдосконалення. А це протеречить не тільки здоровому глузду та нашому досвіду, але і самій науці, на яку опираються дані гіпотези та теорії. Так, другий закон термодинаміки, який є одним із основних законів фізики, каже про те, що всі системи у Всесвіті, існуючі самі по собі або при природніх умовах, прямо пропорціональні часу підпадають хаотичності і руйнуванню. Все – живе та неживе – з часом зношується, псується, порушується і розпадається на частини. Закон довів, що Всесвіт неминуче рухається до більш неупорядкованої, неорганізованої структури.
Так, дійсно, якщо, наприклад,зупинити у полі трактор на зиму, то за цей час він сам себе не підготує до посівної компанії весною, а навпаки – щось вийде із ладу, поржавіє, відпаде. Тим більш, з нього не створиться інших трактор.
Фомін А.В. в своїй книзі «Доказательства существования Бога. Аргументы науки в пользу сотворения мира» розповідає казку «О случайном происхождении клетки».
« - Человек, поверивший в возможность случайного происхождения клетки, также легко поверит в наш рассказ о городе.
Представим себе кусок глины, зажатый между скалами посреди неплодородной земли. После дождя глина превращается в вязкую грязь, затем высыхает под солнечным зноем, твердеет и приобретает форму между скалами, Затем скалы, выполняющие функцию формовщика, каким-то образом крошатся и распадаются, в результате чего появляется крепкий, аккуратный слиток кирпича. Полученный кирпич годами будет находиться в ожидании образования новых кирпичей при таких же условиях. И для образования сотен, тысяч кирпичей понадобятся века. А в это время по счастливой случайности , возникшие ранее кирпичи не получают никакого вреда. Веками невозмутимо ждут они образования других кирпичей и чужды им любые изменения: их не уносит ветер или буря, не размывает дождем, не влияет на них ни зной , ни мороз.
Достигнув же достаточного количества, кирпичи развиваются под воздействием таких же внешних факторов , как ветер, буря, смерч, и выстраиваются в ряд, поднимая на глазах здание. Наряду с этим, цемент и другие строительные материалы, образуясь таким же «естественным путем», строго по плану проникают между кирпичами, накрепко скрепляя их. Пока происходили все эти события, железо, содержащееся в земле, пустило побеги, затем « естественным путем» приобрело форму и заложило фундамент будущего здания. В результате возникает здание без каких-либо дефектов
Конечно же, здание состоит не только из фундамента, кирпичей и других строительных материалов. Тогда как же восполнились остальные недостатки? Ответ прост: все необходимые материалы, в которых нуждается здание, содержит почва, на которой оно возвышается. Кремний, необходимый для стекла, медь для электрических проводов, железо для колонн, балок , гвоздей, водопровода – все это содержится в большом количестве под землей. Формирование и проникновение всех этих материалов в здание возложено на мастерство естественных явлений. При содействии ветра, дождя, плюс немного бурь и землетрясений, все сооружение, столярные изделия, аксессуары располагаются в предназначенном месте. Дело приняло уже такой оборот, что кирпичи оставляют оконные проем, будто чувствуя необходимость окон. И даже зная, что впоследствии будут проводится отопление, вода и электричество, кирпичи не забыли оставить специальные места и для этих коммуникаций, которые также возникнуть по воле случая .И ,несомненно, что «случайности» и «естественные явления» руководствовались каким-то проектом, чертежом.
Если вы все еще верите в этот рассказ, то после скольких объяснений, немного подумав, сами догадаетесь как появились в городе остальные здания, мосты, подземные переходы, дороги, связь, транспорт и другие системы коммуникаций. Более того, если эта тема заинтересовала вас, то вы можете написать несколько томов научной работы об «Эволюционном процессе систем канализации и их гармонии с существующими
строениями». И вы можете представить себя гением, которому присвоят академическую награду за научное освещение истории человечества. Именно этим и является теория , утверждающая, что возникновение живого на Земле – случайность. Ведь клетка имеет не менее сложное строение, чем большой город.»
Не находить дійсного наукового підтвердження і основа теорії еволюційного походження людини – змінність видів. Для того, щоб змінність видів підтвердити науково, повинні існувати проміжні та перехідні форми від одного виду до іншого. Сам Ч.Дарвін у своїй праці «Походження видів» каже: «Количество промежуточных и переходных форм между существующими и вымершими видами должно быть невероятно большим» . А між тим, такі форми практично відсутні, якщо не рахувати або ж явних підробок, або таких знахідок, прийняти які за наукові можливо тільки при дуже великому бажанні. Так, на сторінках будь якого підручника можна знайти зображення, іноді навіть у фарбах архіоптерікса – по припущенню еволюціоністів – перехідної форми від рептилій до птахів. Існує їх всього 5 екземплярів. Вважається перехідною формою, так як має пір’я,зуби, пальці на крилі. Але такі ж самі атрибути є у страуса чи гоацина, які живуть зараз, і їх не відносять до перехідних форм. Якщо між різними хребетними (риби, птахи) є хоча б сумнівні перехідні форми, то від безхребетних до хребетних їх взагалі не має. Не існує переконливих прикладів і в царстві рослин.
Неандертальська людина була найдена в Германії в 1857 р. і відразу ж оголошена ланкою, якої не доставало в еволюції між мавпою і людиною. Однак майже зразу відомий патологоанатом Р.Віхров признав скам’янілості неандертальця людськими з паталогічними змінами від артриту чи рахіту. Об’єм черепа його був 1600 см3, що більше ніж череп середньої сучасної людини. На даний час не має підстав вважати неандертальця предком людини. Це просто людина , яка жила в бідності і потерпала від артриту і можливо сифілісу.
Мало чим відрізнявся від сучасних людей і кроманьєльска людина: високий зріст, відсутність скривлених кінцівок, великий об’єм мозку, йому належать малюнки тварин і мамонтів на стінах печер.
Ще одним непорозумінням в послідовності недостаючи ланок була людина із Небраски , відновлена в 1922 р. по одному окаменілому зубу, який потім виявився зубом кабана.
Пілтдаунська людина – взагалі зумисна фальсифікація, де череп людини і мавпи були підігнані, підкрашені і положено в розкопку, яку проводив мисливець за скам’янілостями - англієць Чарльз Дауен.
Враховуючи все вище згадане, потрібно зробити висновок, що всі ці гіпотези і теорії, які претендують на наочність і багатьма людьми сприймаються, як незаперечні факти, в дійсності являються вірою , притому вірою помилковою.
Теїстичний погляд.
Більшість людей на нашій планеті вірять, що існує вища, надсвітова сила, яка створила світ та закони, які ним керують. До світових релігій належить християнство ( яке, в свою чергу розділилось на православ’я, католицизм та протестантизм), та іудаїзм,іслам, індуїзм.
Основні принципи викладу з точки зору православ’я.
Світ створений Богом, людина – трискладова - має дух, душу і тіло. Смерть – не кінець життя, а перехід до іншого способу існування. Бог є Любов, світло, в прямому і переносному значенні. Без Бога людині важко орієнтуватися в навколишньому світі, вірно оцінювати події та явища. Приведу такий приклад.
На курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичної культури в м .Біла Церква, в комп’ютерному класі демонструвалася робота про здоров’я. Порівнювалися дані на 1999 роки і 2004 та 2005 з середньої тривалості життя та захворюваності. Відмічено погіршення по всім показникам. Робота цікава і корисна, але як на мою думку, не завершена. Не проведено аналізу чому так відбувається і не запропоновано методів та шляхів покращення ситуації. Дійсно, з позиції науки ці факти парадоксальні.. Адже людство має безсумнівний науково технічний прогрес. Зменшився робочий день, покращились умови праці як в сільському господарстві так і на виробництві ,та вдома. Ще я в дитинстві застав той час, коли в багатьох селах не було електрики, вся хатня праця була вручну. Зараз більшість цієї праці виконують машини. То в чому ж справа? Чому при явному науково-технічному прогресі покращенню умов життя скорочується його тривалість та погіршується здоров’я?
Навіть відповідь на запитання, що таке здоров’я, сучасна наука не може дати просту та ясну відповідь . Ось як дають відповідь на це питання кандидати медичних наук М.Ф.Хорошуха, доктор біологічних наук М.П.Пушкар, професор Академії Наук Мурза В.П. в їх книзі «Валеологія»:
«Здоров’я – це цілісний динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного забезпечення функцій, стійкості до дії патогенних чинників навколишнього середовища, а також є основою для здійснення біологічних і соціальних функцій.»
Багато розуміння вам дало це формулювання? Особливо зрозуміла його перша частина!
Не краще за це формулювання із енциклопедичного словника:
«Здоров’я – це стан організму людини як живої системи, що характеризується повною її рівновагою із зовнішнім середовищем і відсутністю виявлених хворобливих змін.» Бачите, яка точність. Якщо хворобливі зміни не виявлені, можете вважати себе здоровими.
Думаю, що не внесе розуміння в це питання і визначення терміну здоров’я Всесвітньою Організацією Охорони здоров’я: Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювання.
Як бачимо, всі три формулювання різні, ні одне з них не дає ясного розуміння, що ж таке здоров’я, а тим більш, що потрібно (саме головне чого не потрібно робити в своєму житті) для того, щоб бути здоровим.
Православна антропологія (вчення про людину) каже про те, що людина – це не тільки тіло, а ще й душа і дух. Тіло саме по собі – це набір хімічних елементів – вода, метали та др.
Життя йому надає душа. Душа, це сила – сила волі, сила бажання. Дух – совість, розум, здатність розрізняти добро і зло, правду і неправду, красу і потворність, здатність і бажання спілкуватися з Богом.
До гріхопадіння наших предків Адама і Єви, дух спілкувався з Богом, душа підкорялася духові, тіло – душі. Що ж відбулося в Раю? Щоб це зрозуміти, потрібно знати те, що було раніше. Бог, по своїй любові, створив невидимий розумний світ – ангелів. І ось одному з них – могутньому, найбільш наближеному до Бога, ім’я якого було «Денница» - одного разу прийшла думка – навіщо мені, такому могутньому, красивому, сильному потрібен Бог. І почав він все робити по своїй волі, і став противником Богу, і перетворився з прекрасного і доброго створіння в ангела злоби – Сатану, диявола. Одного разу, коли Єва гуляла по Раю, він прийняв образ змія заліз на дерево пізнання Добра і Зла, яке росло в Раю. Коли Єва проходила повз нього, він заговорив до неї спитав чи справді Бог заборонив їм їсти плоди з дерев, які ростуть в Раю. Єва сказала, що ні, неправда, тільки плоди, з дерева пізнання Добра і Зла. «А чому?» - спитав диявол. «Бог сказав, що з’їсте ці плоди - смертю помрете» - відповіла Єва.» Ні, це не так, Бог не хоче, щоб ви стали такі, як Він» - сказав диявол. І Єва повірили йому і з’їла, а потім дала Адаму і він з’їв. Так як вони не повірили Богу, а повірили дияволу, Бог відступив від них, так як слово Боже – закон, то з цього часу люди стали смертні схильні до гріха.
Дух втратив спілкування з Богом і поступово втратив здатність вірно розрізняти вищі моральні категорії добра і зла, правду і неправду,красу і потворність. Душа, втративши керівника, підкорилась тілу, все єство наше перевернулось з ніг на голову.
І дійсно, якщо ми неупереджено подивимось на наше життя, то переконаємося, що все це правда. Ніхто з нас не живе по духу – совісті, розуму - а живе по своїм бажанням, не дивлячись, чи те , що ми робимо, корисно для нас, не кажучи вже, чи корисно воно для других. Ось, наприклад. Людина палить, хоча більшість знає, що паління шкідливе як для її тіла, так і для душі. Чому ж палить, незважаючи на те, що розум каже ні, не треба. Тому що воля, одна із сил душі, підкоряється тілу, а не духу.
Основний критерій – хочу, подобається, не можу без цього і т.д. Це ж саме можна сказати про їжу, яка для більшості людей стала головним в житті, хоча, знову ж таки, більшість людей знає, що надмірне, неправильне харчування приводить до надмірної ваги та різних захворювань внутрішніх органів та сердечно-судинної системи. Це ж саме стосується алкоголю та наркотиків.
Що ж таке здоров є з православної точки зору?
Здорова людина – це людина, дух якої спілкується і слухається Бога, душа підкоряється духу, тіло - душі, в структурі тканин якої від молекулярного до макро рівня не має тимчасових або постійних хворобливих змін, які приводять до порушення нормальної роботи органів і системі, в результаті цих змін до зниження або втрати працездатності.
Давайте подивимося правді у вічі - хто зараз живе по духу, тобто для кого головне в житті добро, правда, справедливість, любов до ближнього? Головною правдою для нас стала наша вигода. Вигідно - значить правильно.
Враховуючи все вищесказане можна повернутися до питання, чому ж , не дивлячись на явний науково-технічний прогрес, по статистичним даним, скорочується тривалість життя, погіршується здоров’я людей.
Очевидно здоров’я людини набагато більше залежить від духовного прогресу, ніж матеріального чи наукового. А в духовному житті, на жаль, більше регресу, чим росту. Все більше людей забувають і віддаляються від Бога. І та частина, яка все-таки відвідує Храм Божий, теж не розуміють, що таке Церква і навіщо ходити туди.
Що ж таке Церква? Як лікарня для тіла, так Церква – лікарня для душі. Погодьтесь,рідко коли відвідування лікарні приносить людині радість чи задоволення – це може бути, коли в результаті, як правило, не дуже приємних процедур наступає одужання. Так і в храмі - людина молиться, кається в гріхах, сповідується. Поступово очищує душу, отримує духовне, а з ним і фізичне здоров’я.
Не можу не згадати про таке надзвичайно важливе для кожної людини питання, як смерть. Атеїстична точка зору – смерть - людина повністю перестає існувати. Теїстична – смерть – перехід до іншого способу існування.
Що рекламується зараз сучасними засобами інформації? «Живи на повну» - такі слова ми чуємо з екранів телевізорів. І ці слова повністю відповідають атеїстичному світогляду, по якому швидке плинне земне життя закінчується смертю. Навіщо ж тоді, дійсно, стримувати себе, свої законні і незаконні бажання? Тобі подобається щось, що тобі не належить – роби все, щоб це стало твоїм. Хочу, бо живу один раз. Ось, що являється аргументом в житті дуже багатьох людей. Але совість каже, що щось не так, навіщо я так роблю, так живу. І звідки вона могла взятись, ця совість, якщо основним законом нашого життя є боротьба за існування і природній відбір, тобто виживає найсильніший. Звідки взялися такі високі прояви людського духу, як пожертва своїм найціннішим що є в людини – життям, для блага і в ім’я інших людей. А таких прикладів можна привести не мало. Лише в повсякденному житті - це спасіння при пожежах, допомога іншим людям при ризику для свого власного життя. Наприклад під час війни, чи при ліквідації Чорнобильської аварії.
І зовсім інша справа якщо людина знає, впевнена, що помирає тільки тіло, і то не назавжди, а тимчасово, а душа попадає у вічність, де дасть відповідь Богу за всі свої вчинки, Але, я вважаю, для істинно віруючої людини не тільки страх перед відповідальністю за свої вчинки, слова є головним. Більшість люблять добро, правду, любов та справедливість, але не всі знають, що джерело цього і взагалі всього благого є Бог. А ті, хто взнав про це, тягнуться до нього, як до джерела Любові, Правди, Добра, Мудрості, Краси, Благості.
Якщо ж брати не психіку і мораль, тобто духовні речі, матеріальні, то і тут є що сказати на користь теїстичного світогляду. Ось що каже ієромонах Серафім Роуз (Православна Зарубіжна Церква) в своїй книзі Душа після смерті. «Совершенно неожиданно вопрос о загробной жизни завоевал на Западе широкую популярность, В частности за последние два года появился ряд книг, целью которых является описание «посмертного» опыта. Они написаны либо известными учеными и врачами, либо получили их полное одобрение. Это доктор Реймонд Муди «Жизнь после смерти», «Размышление о жизни после смерти», «Жизнь после жизни» , «Размышления», доктор Э.Кублер Росе «Смерти нет», Карлис Осис «В час смерти», Джон Маэрс «Голоса на краю вечности, Джон Уелдон и Зола Левит «Есть ли жизнь после смерти» Девид Р. Уиллер «Путешествие по ту сторону» и др.
Один из них, всемирно известный врач и «эксперт» по проблемам смерти Элизабет Кублер Росс считает, что эти исследования посмертных переживаний» просветят многих и подтвердят то, чему нас учили две тысячи лет – что после смерти есть жизнь».
Все это, конечно, представляет собой резкий отход от до сих пор преобладавшего в медицинских и научных кругах взгляда, когда, в общем, к смерти относились как к табу, и всякую мыслью посмертном существовании отбрасывали, как принадлежащую к области фантазии или предрассудков, или, в лучшем случае, как являющуюся делом частной веры, не имеющий под собою никакого объективного свидетельства.
Видимая причина этой внезапной перемены мнений проста: новые методы реанимации клинически умерших (в частности, посредством стимуляции остановившегося сердца) нашли за последние годы широкое применение. Благодаря этому очень многих людей, которые практически были мертвы (без пульса и сердцебиения), возвращали к жизни, и очень многие из них ныне открыто говорят об этом, поскольку табу на эту тему и страх прослыть сумасшедшим потеряли свою силу».
Про що ж розповіли люди, які більше чи менше пробули в стані клінічної смерті. Згідно розповідям, перше, що відбувається з померлим – це те, що він виходить із тіла і існує цілком окремо від нього. Він часто здатний бачити все навколишнє, в тому числі і своє мертве тіло і спроби його оживлення; він відчуває, що знаходиться в стані безболісної теплоти і легкості, так як би він плавав, він зовсім не в змозі впливати на своє оточення мовою чи дотиком, и тому часто відчуває велику самотні сит, його розумові процеси звичайно стають набагато швидшими, чим коли він був у тілі.
Із таких прикладів доктор Дублер Рос згадує про один дуже цікавий випадок, коли сліпа бачила і потім ясно описала все, що відбувалось в кімнаті, де вона померла, хоча, коли вона знову повернулася до життя, вона знову була сліпа - «это потрясающее свидетельство того, что видит не глаз ( и мыслит не мозг, ибо после смерти умственные способности обостряются), но скорее душа, которая, пока тело живо, выполняет эти действия через физические органы, а когда мертво – своей собственной силой» (д-р Дублер Рос «Смерти нет»).
Можна приводити ще дуже багато явищ і фактів, які відбуваються в нашому світі на користь теїстичного світогляду: це і чудеса , і зцілення людей, які відбуваються від чудотворних ікон, можна сказати про мощі святих, які, замість того, щоб смердіти, благо ухають і зцілюють людей з самими невиліковними хворобами.
Який же висновок можна зробити з усього вищесказаного.
Гіпотези, як то космологічна – походження Всесвіту, Сонячної системи, Землі, біологічної еволюції та походження людини принципово не перевіряємо в рамках наукового методу, входять в протиріччя з багатьма експериментально встановленими науковими фактами тому являються предметом віри, а не науки. Не може бути науково доказаним і існування Бога, так як наука вивчає матеріальний світ, а не духовний.
Тому було б справедливо і вірно дати нашим дітям можливість самим вибрати, на який світогляд опиратися в їхньому подальшому житті. Зараз же , на жаль, вони можливості вибору позбавлені, так як всі знання, які вони отримують як в школі, так і в вищих учбових закладах подаються з точки зори атеїстичного світогляду, який , я в цьому переконаний, є хибним.
Також маю глибоке переконання в тому, що живемо ми з вами не дуже добре як в матеріальному, так і в духовному плані. Тому що більшість із нас керує кораблем свого життя, маючи за рульового атеїзм.
Отже, головне завдання школи як загальноосвітньої середньої так і вищої, формувати на основі тих знань, які в них викладаються, світогляд, який би вірно відображав – як влаштований навколишній світ, та ті явища, які відбуваються в ньому. Як людина без спеціальних знань не може збудувати дім, та і без правильного світогляду не зможе правильно побудувати своє життя.
Чи відповідає сучасна школа цим задачам. На моє глибоке переконання – ні. І не тільки в сфері подачі знання, а й в сфері виховання. Ті позашкільні заходи, свята,різні конкурси («Міс школи», «Свято святого Валентина», яке до речі незрозуміло для чого святкується в школі), чи дають вони можливість виховати у підростаючого покоління ті моральні чесноти, які справді потрібні їм будуть в їхньому подальшому житті. Які почуття крім гордині, свавілля вони виховують?
Було б дуже добре, якби ми,дорослі, завжди думали, чого ми хочемо досягнути тим чи іншим словом, тим чи іншим вчинком, проведенням того чи іншого заходу. Було б також непогано задуматись, чи так ми живемо. Адже зараз, особливо той, хто вже прожив не мало, впевнений, що він усе знає, А одна мудра людина з цього приводу сказала «Я знаю, що я нічого не знаю».
Тому кожна людина, а особливо яка працює в сфері навчання і виховання дітей, повинна зробити все, якщо вона вважає себе старанною, чесною і порядною, для того, щоб переконатися, чи вірний вона сповідує світогляд і чи знання, які вона вкладає в голову дітям, вірні, правильні, істинні.
Література
1.. «Основи современного естествознания». В.И.Неделько, кандидат физ.-мат. наук, доцент физического факультета МГУ.
2. «Доказательства существования Бога. Аргументы науки в пользу сотворения мира». Фомин А.В.
3. «Православная медицина».
4. «Православное вероучение и теория эволюции». Священник К.Буфеев.
5. «Душа после смерти». Иеромонах Серафим Роуз. Американская православная Зарубежная Церковь.
6. «Валеология», Хорошуха М.В., Пушкар М.П.
7. «Размышление о жизни после смерти». Доктор Р.Муди.
8. «Смерти нет» , доктор Э.Кублер Рос.
|