|
|
Скачати 61.67 Kb.
|
| У цьому світі Все минає, але не Бог і не любов Григорій Сковорода. Вогніє час, мов хвіст комети, Палає лет і в сні води. І важко бути не поетом В солоних тернищах біди. В житті дороги оковирні – То зріє плід, то гасне кров. Минає все у цьому вирі, Але не Бог і не любов. Скипа сизів´я придорожне, Стражда планид гірка піврань На власних поминках народжень, На власнім святищі згорань. Та не зміліє між віками Життя галузиста ріка. І Слова філософський камінь Коріння в серці розпуска… І струменять шляхи досвітні У бунти зболених обнов. Минає все у цьому світі, Але не Бог і не любов. Поруч з матір´ю (вірш-роман) минулим нинішнім і прийдешнім оповиває сягнистий час і захекану землю і згорблену хату з вікнами повними сліз бачу матір мою молоду зі мною іще ненародженим посеред пустища лихоліть ось іде вона долею сиво і корчиться світ в оці сонця хочу іти ПОРУЧ ІЗ МАТІР´Ю лечу навперейми її літам лечу молодим громом попереду виру та тільки серце своє поколов об зойки порепаних лун хочу іти ПОРУЧ ІЗ МАТІР´Ю вже іду їй навстріч сизим дідом і сухими руками прозорими до неї тягнусь як дитина Очима кричу стоголосо: МАМО погляньте це ж я та тільки мить кам´яна розчахнулась вербовою тишею я дивлюсь їй на вслід СИВИМ ЧАСОМ перегойдую з минулого в майбутнє і вербову тишу перегойдую в полиновій колисці і захекану землю і згорблену хату з вікнами повними сліз я дивлюсь їй услід СИВИМ ЧАСОМ іде мати моя золота крізь мій зойк крізь мій біль крізь моє життя Іде сиво полем вічності І корчиться світ В оці Сонця Іде вічно молода На всі часи Полинова колиска На скрижалях часу гойдають вітри полинову колиску на дні якої лежить моє село. Там галузяться шляхи і небесами наливаються вікна, а обліплені реп´яхами кози дожовують жару літа, настояну на кізяках. І, мов люди, сутуляться дерева, розправляючи під землею своє голодне коріння… Це бачить земляними очима баба Дарина, бо вже те коріння засмоктує і її… А бабі так хочеться жити і разом з вітрами гойдати полинову колиску, на дні якої лежить моє село. 0сіння молитва Пречиста віро. Святосте творяща . Скресають слова вічні береги. І виповзають з-під золи, мов ящір, Борги майбутні і старі борги. І лико часу над безлюддям праху Перекипа у планетарний сум. То вже не дні – хрести ідуть на страту Й несуть крізь мене розп´яту красу… О чорна муко. Відчаю жеброт ний. Молитву зрять скороблені вуста. Супроти тьми і німоти супроти Повстань, недоле. Кровонько , повстань. В твоєму небі, блискавко терпіння, Смеркають води. Ви сльозився ліс. День видихаю з болю, мов спасіння, - Та в горлі шляху кам´яніє віск. Сльоза сльозу повік не переплаче. Горить сльоза… Сльозу на всі часи Спаси від пекла, святосте творяща. Пречиста віро, від гріхів спаси. Неопалима купина О купино неопалима, З вогню твойого зачались І Україна, і калина, І обрій, що веде у вись. І мріє далеч відстокрили, І в сивій думці зависа. Вбирає серце світла брили, Летять крізь душу небеса… І проступає купол степу. І шляху блискавка жива У плоті стерпній і нестерпній І не згаса, й не зажива… О купино неопалима, Вічносяйниста купино. Горить із пам´яті калина Крізь віще вічності вікно. І святять вишу землетрусну Пісень Божественні сади, - Мов час з безчасся озирнувся Із поглядом Сковороди. Течуть шляхи у суть Божисту, Століть розсовуючи прах, - І зорянисто, і тернисто Всіваються в Чумацький Шлях… О купино неопалима, З вогню твойого зачались І Україна, і калина, І обрій, що веде у вись. Чорний сніг Йде перший сніг, немов пророк, В якого серце хворе. Василь ГЕРАСИМ´ЮК Пада сніг, перший сніг, У століття… Вже сніги лиш у сні Біло світять. Небо вже, як барліг, - Очі сушить. Заміта чорний сніг Вся і сущих. Палить думи святі Божа мати – Білий світ на хресті Розіп´ятий… Нова вість у громах Жде пророка. А круг неї пітьма Виє вовком. І сичить білий слід, Ніби зрада. Чорний сніг в сни століть Біло пада… Воскресіння Свої серця нам виривали, Чужі тесали нам хрести. Олександр ОЛЕСЬ Небесне підпаливши благо Гулким корінням сумоти, Ідуть додому із Гулагу Хрестаті тіні і хрести… Крізь самоту моєї долі І крізь усі мої жалі Хрести вертаються з неволі – По небу йдуть і по землі… І воля ціпеніє святно. І дух до волі дороста. Це воскресає знов хрестато народ мій, знятий із хреста. Це йдуть крізь біль, Що слово пружить, З´єднавши глиб і висоту, ― Кічура, Зеров, Бен і Плужник, Драй-Хмара, Поліщук і Стус… Ідуть, свічка сто в час улиті, О Боже! – як вони ідуть… І стогнуть поминальні плити. І виє зради каламуть. І завмирають сонце звалом Отам, де в хащах німоти Свої серця їм виривали, Чужі тесали їм хрести. І воля ціпеніє святно. І дух до волі дороста. Це воскресає знов хрестато Народ мій, знятий із хреста. Горнусь до тебе, Україно Я – в кам´янім, у кам´янім мішку. І знов горбатіла Голгота… Михайло ДРАЙ-ХМАРА Холоне зір. Перецвітають звуки. Немає страху й смерті теж нема. Останнє сонце роздирають круки. І тоне сповідь в кам´яних громах. Стіна в стіні. А за стіною ― стіни. Волає кров, вмурована у мур. І Слово сходить свічкою в катівні, І капле час в розчахнуту карму… Якби ж то в світ віконце прорубати ― Ковтком свободи впитись доп´яна. Та серце вже розіп´ято на гратах І вічність просвітилась аж до дна. А там німа горбатіє Голгота ― Жолобиться на вістрях зоре свіч. І все росте крута сльозоскорбота Услід безсмертю і життю навстріч. Душа – немов обвуглена руїна – Хрестом душі світи всі обійму. Горнуся лиш до тебе, Україно, Крізь вічність, крізь любов, крізь Колиму… |
| «Чому Біблія найбільш популярна Книга у всьому світі?» Бог дуже бажає спілкування з людьми. Ми називаємо це гаряче бажання любов'ю і благодаттю. Щоб люди мали хоч якесь уявлення про Бога,... |
Єр української оселі, піч, все приміщення прибране вишивками Дисципліну і порядок, діти Польщі здатність до торгівлі, італійські діти одержали хист до музики обрадувавши всіх, Бог раптом побачив... |
| ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ? Любов – це гріх, але такий ніжний, що заради нього варто пожертвувати власним німбом. Любов – благодать, яку потрібно з вдячністю... |
Чи зможе Інтернет замінити телебачення, книги або театр? На мою думку книга залишиться назавжди, але зміниться її формат та доступ до неї. Вже існує багато електронних бібліотек у тому ж... |
| Національне виховання – складова виховного процесу Ми дбаємо про здоров’я тіла забуваємо про внутрішнє життя. Але хочеться вірити, що не все ще втрачено, не все загублено, тим більше,... |
Звучить пісня «Родино, родино до батька й до сина » Подивилась на себе людина – руки, ноги є, голова теж на плечах – замислилась. «А дай мені щастя» каже. Замислився Бог, багато чого... |
| Сучасники про Миколу Негоду Черкащина відзначала 75-річний ювілей свого земляка, відомого українського поета Миколи Тодосійовича Негоди – людини витонченої і... |
Ідея креаціонізму та формування парадигми креаціонізму в філософії та теології Джерелом їх натхнення при написанні Біблії, а значить і при створенні креаційної моделі, був Бог. Креаціонізм беззастережно визнає... |
| Розв язування рівнянь, що зводяться до квадратних Але все таки своєю красою та досконалістю в усьому світі залишаються ювелірні великодні яйця… |
Звучить мелодія пісні «Куда уходит детство» Ведуча. Ми бачимось щодня, але, все-таки, напевне, не дуже добре знаємо один одного |